Свято-Дмитрівська церква (Гішин)

Версія від 15:25, 20 квітня 2012, створена GSerhiy (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Картка:Культова споруда |зображення = Церква святого Дмитра в селі Гішин Воли...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Церква святого великомученика Димитрія Солунськогопарафіяльний православний (УПЦ МП) храм у селі Гішин Ковельського району Волинської області, збудований у 1567 році. Найбільш рання пам'ятка дерев'яної архітектури Волині. Перебудовувалася і ремонтувалася у 18 і 19 століттях[1].

Церква святого великомученика Димитрія Солунського
Церква святого Дмитра в селі Гішин Волинської області.jpg
Координати: Широту не вказано
Координати: Координати: Широту не вказано
{{#coordinates:}}: недопустима широта
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаГішин
Кін. будівництва 1567
Будівельна система дерев'яна церква
Належність Українська Православна Церква (МП)
Свято-Дмитрівська церква (Гішин). Карта розташування: Україна
Свято-Дмитрівська церква (Гішин)
Свято-Дмитрівська церква (Гішин) (Україна)
CMNS: Свято-Дмитрівська церква на Вікісховищі

Церква є пам'яткою архітектури національного значення, охоронний номер №132[2].

Храм планується відреставрувати державним коштом у 2012 році[3] [4] [5].

Архітектура

Дерев'яна, трьохзрубна, одноверха, з одним ярусом дзвіниці над бабинцем – композиція, яка рідко зустрічається на Волині, представлена дуже нечисленною групою пам'яток. У споруді значно виділено квадратний в плані об'єм центрального зрубу, урівноважений зі сходу і заходу рівними за шириною та висотою п'ятигранною апсидою і прямокутним в плані бабинцем. Останній не має вікон - характерна особливість ранніх дерев'яних церков. Відмітним є розкриття внутрішнього простору центрального зрубу. Його стіни переходять у високий чотиригранний пірамідальний зруб, що змінюється в завершенні маленьким призматичним четвериком-ліхтарем, зашитим плафоном і увінчаним зовні главкою-цибулиною (19 ст.). Це єдина з таким перекриттям пам'ятка на Волині, що представляє найбільш архаїчний тип української дерев'яної церкви. Під карнизом покрівлі збереглася унікальна в українській архітектурі конструкція стародавнього карниза - у вигляді напіварки-кронштейна. Східний зруб був перекритий зімкнутим зрубовим склепінням, від якого в даний час збереглася лише нижня частина, зашита стелею і прихована зовні під високим дахом, увінчаним главкою. Конструкція дзвіниці - всередині каркасна аркова з різьбленими кронштейнами, кріпиться тиблями. У 19 столітті вона була обшита і підвищена.

В інтер'єрі бабинець сполучається з основним об'ємом химерної фігурною аркою-вирізом, по боках якої збереглися фрагменти декоративного розпису (16 ст.)[1].

Примітки

Посилання