Сапожников Ігор Вікторович
Народився 21 липня 1954(1954-07-21) (65 років)
СРСР СРСР; м. Кронштадт
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність краєзнавець
Alma mater Одеський університет
Сфера інтересів історія, археологія
Заклад відділ Північно-Західного Причорномор'я Інституту археології Національної академії наук України (Одеса)
Науковий ступінь доктор iсторичних наук
Нагороди Почесний громадянин Овідіополя (2015 р.).

Сапожников Ігор Вікторович (21 липня 1954(19540721)) — доктор історичних наук (кандидатську роботу захистив у 1987 р.), старший науковий співробітник за спеціальністю археологія (2001 р.), провідний науковий співробітник відділу Північно-Західного Причорномор'я Інституту археології Національної академії наук України (Одеса, з 2006 р.). Член Міжнародного мамонтового комітету (Санкт-Петербург) та член-представник від України у комісії «Верхній палеоліт» Міжнародної спілки до- і протоісториків (UISPP, Лондон), член Національної спілки журналистов України (2012 р.), Почесний громадянин Овідіополя (2015 р.).

Життєпис

Народився 21 липня 1954 р. у м. Кронштадт Ленінградської області Російської федерації.

Закінчив історичний факультет Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова (1977 р.; кафедра археології, давньої історії та середніх віків; завідуючий проф. П.О. Каришковський).

Закінчив позаочну аспірантуру Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР під керівництвом провідного фахівця з первісної історії, проф. П.О. Борисковського (1987 р.).

Трудову діяльність розпочав робочим Іллічівського морського торговельного порту (1970 р.), пізніше працював учителем історії та суспільствознавста СШ № 1 м. Іллічівська, служив у Радянській армії (Запорозький топо-геодезичний загін у 19771979 рр.), був лаборантом новобудовних експедицій Одеського археологічного товариства, Інституту археології УРСР та Молдавської АН (19791981), а також науковим співробітником Іллічівського музею художнього фарфору (19821983 рр.).

З 1983 працює у відділі Північно-Західного Причорномор'я Інституту археології НАНУ. У 19992002 роках за сумісництвом виконував обов'язки доцента Іллічівського навчально-наукового центру Одеського університету ім. І.І. Мечникова, де читав лекції з історії України, економічної історії, релігіїзнавста тощо, а також розробив авторську програму курсу «Історії України» (1999 р.).

Науковий доробок

Автор понад 250 наукових праць, з яких 30 монографій та розділів у колективних монографіях, а також близько 250 науково-популярних статей та брошур. Був відповідальним та науковим редактором цілої низки опублікованих книг, збірок статей і матеріалів та колективних монографій, а також є членом науково-методічної Ради Одеського державного обласного архіву.

Основні наукові інтереси пов'язані з археологією, в першу чергу з дослідженнями пізнього палеоліту, мезоліту та неоліту степів Північного Причорномор'я та Криму. З 1968 року відкрив близько 70 нових пам'яток цих часів. Провів розкопки стоянок Чобручі (1979 р.) та Велика Акаржа (1988-1993 рр.), дослідив стоянки Зелений Хутір І та ІІ, Кам'янка, Роксолани, Карпово, поселення Майнову Балку та ін., брав участь у розкопках стоянок Івашків VI, Анетівка ІІ, Міра, Заскельна VI та ІХ, Мирне, Добрянка, Плютовище, поселення Усатовє, городищ Картал, Ніконій, Алтин-депе та ін. У січні 2006 р. захистив докторську дисертацію «Пізній палеоліт степів південного заходу України». З окремих напрямків надає перевагу хронології пам'яток, палеоекології, палеоекономиці, культурно-історичній періодизації. Брав участь у низці міжнародних проектів та програм, зокрема, з хронології пам'яток Півдня України (ІА НАНУ та університет Сорбона-2), а також кам'яної сировинної бази (ЕКОНЕТ, 20052006). Був учасником понад 50 наукових конференцій, симпозиумів та конгресів різного рівня у різних країнах.

Протягом шістьох років був начальником Буго-Дністровської новобудовної експедиції ІА НАНУ (19881993 рр.), яка проводила розвідки у зонах будівництва зрошувальних систем, водо- і газопроводів, шляхів та залізних доріг, а також за програмою створення «Зводу пам'яток історії та культури України». В ході цих робіт експедиція виявила в Одеській області понад 500 нових пам'яток (стоянок, поселень, курганів та ін.). Крім того, експедиція дослідила поселення епохи пізньої бронзи Старе Бугово (1992 р.). У складі інших новобудовних експедицій як начальник загону або заступник начальника експедиції самостійно розкопав понад 50 курганів на території України та Молдови.

У 20062007 роках керував роботами Ізмаїльської новобудовної експедиції ІА НАНУ, в ході яких були поновлені систематичні розкопки на території Ізмаїльської фортеці. Так, біля мечеті пророка Муххамеда були знайдені рештки мінарету та християнських перебудов. Крім того, ним вперше були проведені розкопки поселення XVIIXVIII століть Гирібурзина в селі Роксолани на Дністровському лимані, на якому були виявлені рештки напівземлянки чорноморських козаків.

У 2013 р. Нижньодністровська експедиція ІА НАНУ під його керівництвом провела розкопки земляної фортеці Нового часу - Аджидер-Овідіополь на лівому березі Дністровського лиману.

Історія українського козацтва

У 19941999 роках провів дослідження козацьких кам'яних хрестів на території Одеської області. Протягом останніх 10 років здосліджує також історію українського козацтва на теренах Північно-Західного Причорномор'я та Нижнього Дунаю. Результати цих робот опубліковані у 8 книгах, найвідомішою з яких є «Запорізькі та чорноморські козаки в Хаджибеї та Одесі» (1998 р., свівавтор Г. В. Сапожникова). Інша з них — колективна монографія «Хаджибей-Одеса та українське козацтво» отримала у 1999 році перший приз за непересчічне суспільне значення на Львівському форумі книговидавців.

Історико-краєзнавчі дослідження

Особлива сторінка наукової творчості І. В. Сапожникова — історико-краєзнавчі дослідження. Йому належать книги з історії селища Олександрівка-Арнаутівка під Одесою (1999 р., співавтор Л. Г. Білоусова), міста Іллічівська (2003 р., співавтор Т. С. Приходченко), наукове редагування та авторство п'яти розділів колективної монографії «Край Овідія: археологія та історія Овідіопольського району» (2005 р.), а також монографія «Минувшина багряних степів: нариси з історії Овідіопольського району» (2007 р., співавтор С. С. Аргатюк) та ін.

Етнографія

Ще одним науковим напрямком є етнографія. Так І. В. Сапожников у 1997 році керував роботами загону експедиції «Часи козацькі», яка, крім матеріалів з історичної географії, зібрала низку етнографічних даних в українських селах румунської частини дельти Дунаю. Підсумки цих робіт відображені у двох брошурах.

Історіографія

Кілька праць вченого присвячені історії картографування території Північного Причорномор'я, а також видатним науковцям — Ш.Пейсонелю, Лафітту-Клаве, А.П.Чіркову, П.П.Єфименку, Ф.К. Вовку, В.І.Красковському, П.Й.Борисковському, М.Я.Рудинському, Г.Ф.Коробковій, В.М. Масону, О.О.Рябініну-Скляревському, Ф.Є. та В.Ф. Петруням та іншим дослідникам археології, історії та географії Північного Причорномор'я.

Основні монографії

Посилання