Відкрити головне меню

Садукеї (грец. Σαδδουκαῖοι) — релігійно-політична течія з юдейської аристократично-священницької верстви у Юдеї в епоху Другого Храму (530 до н. е — 70 р.). Виділялася як одна з трьох давньоєврейських філософських шкіл, поряд з фарисеями та ессеями, що вийшли на перший план політичного життя в епоху Маккавеїв (з 167 р. до н. е.). Вони займали священницькі, військові та адміністративні посади, дотримуючись консервативної лінії в релігії і державі. Їх назвали садукеями — від імені Садок — далекого предка однієї з священницьких родин.

Садукеї визнавали тільки писаний закон Мойсея, та відкидали на противагу фарисеям «Закон усний», що обіймав незліченні приписи та передання, що нагромадились від законовчителів (Мт. 15:2, Мр. 7:3).

Про них відомо тільки з непрямих, других джерел, оскільки безпосередньо від них не лишилося жодних письмових свідчень. Йосип Флавій, Новий Заповіт чи письмові згадки рабінів згадують про них з різноманітних причин.

Зміст

Садукеї і ФарисеїРедагувати

Часто згадки про них існують у порівнянні із поглядами фарисеїв на ті чи інші питання юдейського закону, віри чи укладу життя[1]. Так Йосип Флавій у «Юдейській війні» передає нам про фарисеїв порівнюючи їх із садукеями наступне:

«Фарисеї славляться старанно-точним виясненням законів і є головною сектою; приписують усе Долі (грец. έίμαρμενη) і Богові, (кажучи що) праведне життя чи ні, залежить це у більшій частині від людини, але Доля має свій вплив на кожну дію. Кожен дух є незнищимим, але тільки дух лихих є покараний вічною карою. Садукеї ж, що є другою сектою, заперечують Долю і ставлять Бога поза можливістю чинити зло чи навіть тільки бачити його. Вони кажуть, що в силі людини є вибір добра і зла і, що по постанові кожного його дух живе по смерті, як і є кара і нагорода в пеклі. Фарисеї любляться між собою і стараються про згоду у суспільстві; садукеї є ж трохи брутальними з звички навіть між собою і у відношенню до народу є неввічливі, поводяться як з чужинцями.»[2]

По цих двох системах навчання видно що відрізняло садукеїв та фарисеїв: Перші приймали тільки Закон писаний і тому що у нім не була ясно висловлена думка про воскресіння й позагробне життя, вони їх заперечували (Мт. 22:23-33).

Садукеї та СинедріонРедагувати

У судах, за словами Йосипа Флавія, садукеї відрізнялися набагато більшою строгістю, ніж фарисеї. І в цьому відношенні садукеї стояли на основі писаного біблійного закону, який застосовує смертну кару. Древній закон «око за око, зуб за зуб» садукеї тлумачили, майже в буквальному сенсі, на противагу фарисеям, що розуміли його часто в сенсі грошової пені.

У злагоді з викладеним стоять ті факти, що первосвященик Каяфа, що головував у синедріоні, на якому був засуджений Христос, належав до секти садукеїв (Дії 4:6 та Дії 5:17). Також наприклад член синедріону, фарисей Гамалиїл (колишній вчитель апостола Павла), виступив захисником апостола Петра проти своїх колег саддукеїв, що вирішили засудити його до смертної кари.

Кінець епохи садукеївРедагувати

Кінець епохи садукеїв пов'язують часто із зруйнуванням Другого Храму у 70 році нашої ери. Однак неможливо провести таку історичну межу. Після цього періоду відомі тексти рабінів, що вели дискусію з садукеяти, тому можна припустити, що і після 70 року були групи юдеїв, які називалися садукеями.

ДжерелаРедагувати

Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 41-54.

ПриміткиРедагувати

  1. Полеміка між фарисеями та садукеями у Center for judaic studies (англ.). Архів оригіналу за 26 липень 2011. Процитовано 20 лютий 2011. 
  2. Йосип Флавій, Юд. Війна, ІІ, 162—166