Відкрити головне меню

«Саамська кров» (швед. Sameblod) — драматична кінострічка 2016 року сценариста та режисера Аманди Кернелл.[1]

Саамська кров Picto infobox cinema.png
Sameblod
Жанр драма
Режисер Аманда Кернелл
Продюсер Lars G. Lindström
Сценарист Аманда Кернелл
У головних
ролях
Lene Cecilia Sparrok
Hanna Alström
Anders Berg
Оператор Sophia Olsson, Petrus Sjövik
Композитор Kristian Eidnes Andersen
Монтаж Anders Skov
Кінокомпанія Nordisk Film Production Sverige AB
Bautafilm AB
Digipilot A/S
Nordisk Film Production A/S
Sveriges Television AB
Дистриб'ютор Nordisk Film AB
Тривалість 110 хв.
Мова Шведська
Саамська
Країна Швеція Швеція
Данія Данія
Норвегія Норвегія
Рік 2016
Дата виходу 3 березня 2017
IMDb ID 5287168
levelk.dk/films/sami-blood/3029

Зміст

Сюжет

Наші дні, 78-річна Еллє-Марія (яка називає себе Крістіною) повертається до Лапландії, де пройшло її дитинство, разом із сином Оле та внучкою Санна, щоб відвідати похорони її молодшої сестри. Елле-Марія не хоче бути там. Їй не подобаються саамські люди, вона називає їх злодіями та брехунами. Коли до неї звертаються на її рідній саамській мові, вона відмовляється говорити і робить вигляд, що не розуміє її. Вона навіть відмовляється ночувати в сімейному домі своєї молодшої сестри і їде в готель.

У 1930-х роках 14-річна Еллє-Марія відправляється до саамської школи з молодшою ​​сестрою Ньенною. Це своєрідна школа-інтернат для дітей саамі, де вчителька з провінції Смоланд навчає їх шведської мови та знати їхнє місце у суспільстві. Розмовляти саамською, навіть поза класом забороняється та карається побиттям.

Після нападу на групу хлопчиків (з котрими вона зіткнулася, коли вони називали її ім'я) і була помічена на вусі старим ножем свого батька, вони знімаєть з неї одяг. Група молодих шведських солдатів, які їдуть на танці, побачивши її починають з нею спілкуватися — це перший випадок, коли з нею поводяться як з людиною. Це почуття посилюється ще й тим, що перед цим двоє вчених з Державного інституту расової біології в Уппсалі прийшли до школи, щоб виміряти і сфотографувати їх голими.

Еллє-Марія приходить на танці і протягом кількох годин вона відчуває повагу і без особливих зусиль поводиться, як усі оточуючі. Саме тоді вона вирішує, що вона залише Лапландію і поїде до Уппсали для навчання в університеті.[2]

У ролях

  • Lene Cecilia Sparrok — Еллє-Марія (молода)
  • Maj-Doris Rimpi — Еллє-Марія (похила)
  • Mia Sparrok — Ньєнна
  • Olle Sarri — Оле
  • Anne Biret Somby — Санна
  • Hanna Alström — вчителька
  • Anders Berg — Емануєль
  • Katarina Blind — мати Ганна
  • Beata Cavallin — Хедда
  • Malin Crépin — Еліс
  • Julius Fleischanderl — Ніклас
  • Ylva Gustafsson — Лаєвіє
  • Tom Kappfjell — Аайяа
  • Anna Sofie Bull Kuhmunen — Ганна-Стіна
  • Andreas Kundler — Густав

Виробництво

Зйомки стрічкі відбувалися в Тарнаб-Хемавані, на півночі Швеції, частково в Уппсалі та Стокгольмі.

Нагороди

Кінострічка здобула головний приз на кінофестивалі в Гетеборзі в 2017 році, премія Dragon Best Nordic Film. Приз у розмірі одного мільйона шведських крон (приблизно 114 000 доларів США), це одне з найбільших у світі кінопремій.

На 57-му Міжнародному кінофестивалі в Салоніках фільм виграв нагороду «Людські цінності».

На Токійському міжнародному кінофестивалі кінострічка здобула другу нагороду у конкурсі, а Лене Сесілія Спаррок отримала нагороду, як найкраща жіночу роль.

На Венеційському кінофестивалі фільм був у розділі «Всесвітні дні» та отримав премію Fedeora, як найкращий молодий режисер та Europa Cinemas Label (кращий європейський фільм).

На міжнародному кінофестивалі «Санта-Барбара» фільм отримав нагороду «Вальхалла» за кращий фільм Північної Європи. 14 листопада 2017 року він отримав премію Lux.[3]

У 2017 році кінострічка була заявлена до участі в кінофестивалі «Молодість».[4]

Примітки

Посилання