Перегляд вихідного коду сторінки Русини

{{otheruses}}
[[Файл:Польська карта народо-населення Центральної Європи 1927 року..jpg|міні|250пкс|Фрагмент етнолінгвістичної мапи [[Східна Європа|Східної Європи]] з [[Польська Республіка (1918—1939)|польського]] атласу [[1927]] року. ''«Rusini»'' подана як єдина назва для [[українці]]в.]]

'''Руси́ни'''&nbsp;— [[Етноніми українців|назва]] [[українці]]в до XVIII століття<ref name="ЕІУ">Ісаєвич Я.&nbsp;Д.&nbsp;Русини // ''Енциклопедія історії України'' 2012:9:372</ref>; на західноукраїнських землях&nbsp;— до початку ХХ століття<ref name="ЕІУ"/>. Донині збереглася на [[Закарпаття|Закарпатті]] і серед емігрантів-закарпатців у [[США]]<ref name="ЕІУ"/>. Первісно слово «русин» вживалося тільки в однині як похідне від форми множини «[[русь]]»<ref name="ЕІУ"/>. Як самоназва «русини» виникло у пізньому середньовіччі на теренах сучасних [[Україна|Україні]] та [[Білорусь|Білорусі]]; протиставлялося московській самоназві «[[росіяни|русский]]»<ref name="ЕІУ"/>. У [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] XVI—XVIII століття назви «русини», «[[рутени]]» ({{lang-la|Rutheni}}) вживалися на позначення [[українці]]в та [[білоруси|білорусів]] разом (для протиставлення їх «[[росіяни|москві]]», «[[росіяни|москвинам]]»)<ref name="ЕІУ"/>, або тільки щодо українців (для відрізнення їх від «[[литвини|литвинів]]»&nbsp;— мешканців [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]])<ref name="ЕІУ"/>. Поряд із книжним варіантом «русини» співіснувала розмовна форма «руснаки», яка найдовше зберігалася на Закарпатті та Лемківщині<ref name="ЕІУ"/>. У [[Габсбурзька монархія|Габсбурзькій монархії]] «русини» ({{lang-de|Ruthenen}}) було офіційною назвою всіх її українських підданих<ref name="ЕІУ"/>. Із розвитком [[український націоналізм|української національної свідомості]] самоназви «русини» на [[Західна Україна|Заході]] і «[[малороси]]» чи «[[руські]]» на [[Східна Україна|Сході]] України були витіснені самоназвою «[[українці]]»<ref name="ЕІУ"/>. У [[міжвоєнний період|міжвоєнній]] [[Галичина|Галичині]] польська влада намагалася зберегти назву «русини», щоб заперечити український характер корінного населення<ref name="ЕІУ"/>. Українська інтелігенція [[Пряшівщина|Пряшівщини]] тепер вживає визначення «русини-українці» для підкреслення належності закарпатської гілки до всього українського народу<ref name="ЕІУ"/>. Натомість ідеологи [[Політичне русинство|політичного русинства]] поширюють словосполучення «русини і українці» та впроваджують вигаданий ними етнонім «[[Русини (етнографічна група)|карпаторусини]]», щоб зобразити русинів (карпато-русинів) окремим народом<ref name="ЕІУ"/>.

[[File:Наймолодший путник Нусьо Дорожинський з паломницьким прапором.jpg|246x246пкс|Хлопець-русин з прапором паломництва до Святої Землі]]

== Значення ==
[[Файл:Austria hungary 1911.jpg|thumb|250px|Русини (''Ruthenians'') [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]]. Мапа з [[Сполучені Штати Америки|американського]] атласу [[1911]]&nbsp;р.]]

Похідна від [[Русь]], на визначення людини, приналежної до Русі, [[руський|руського]] роду, засвідчена в угодах [[Олег Віщий|Олега]] з греками [[911]]&nbsp;р. (7 разів) та [[Ігор Старий|Ігоря]] [[945]]&nbsp;р. (6 разів) у Київській Русі, згодом у [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинській]] та [[Велике князівство Литовське|Литово-Руській]] державі<ref name="русин">стор. 2644, том 7, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович.&nbsp;— м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1998&nbsp;р. ISBN 966-7155-02-1</ref>.

З [[XV]]&nbsp;ст. під польським впливом починає використовуватися у множині&nbsp;— ''русини''&nbsp;— для позначення людей руського народу (спільна назва [[українці]]в та [[Білоруси|білорусів]], у тогочасному [[латинська мова|латинському]] написанні [[Рутени|''Rutheni'' або ''Ruteni'']], польськ. ''[[:pl:Rusini|rusini]], rusacy'')<ref name="русин"/>. Як спільна назва [[Українці|українців]] і [[Білоруси|білорусів]] (білорусинів) [[етнонім]] використовувався до [[XVII]]–[[XVIII]]&nbsp;ст.<ref>[[Універсальний словник-енциклопедія]]</ref>. У [[XIX]]-[[ХХ]] ст. використовувався для позначення [[українці]]в.

З часів [[Гетьманщина|Козацької держави]] назва поступово замінюється на українець, [[українці]] (від [[Україна]]) або похідні від книжного терміну [[Малоросія]] ([[Мала Русь]]) назви ''[[Малороси|малоросіянин]]'', ''[[Малороси|малорус]]'', ''[[Малороси|малорос]]'' використовувалась у підросійському діловодстві [[Російська імперія|Російської імперії]], а серед населення&nbsp;— ''руські'' або ''русини''<ref name="русин"/>. На українських землях в межах [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]] ([[Галичина]], [[Буковина]], [[Закарпаття]]) ця назва утримувалася до [[Перша світова війна|Першої світової війни]], на Закарпатті до 1944&nbsp;р., на [[Пряшівщина|Пряшівщині]] і [[Югославія|Югославії]] на еміграції в [[США]] затрималася ця назва до нині: русин, руснак, русин-українець<ref name="русин"/>. У «[[Слово о полку Ігоревім|Слові о полку Ігоревім]]» використовується синонімічна назва ''русинам'' у множині «русичі»<ref name="русин"/>.

Найдовше цей етнонім зберігся за [[Українці|українцями]]. В сучасності термін ''русини'', або ''русини-українці''<ref>[[Курінний Олексій Вікторович|Олексій Курінний]]. [http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/1991/Kurinniy_Istorychna%20chyselnist.pdf Історична чисельність та етнічна територія русинів-українців Словаччини у контексті самовизначення національної меншини (корінного народу)]</ref><ref>Віталій Моцок, Віталій Макар, Сергій Попик. Українці та українська ідентичність у сучасному світі.&nbsp;— Чернівці: Прут, 2005.&nbsp;— 400 с.</ref> зберігся також як самоназва [[Русини (етнографічна група)|етнографічної групи]] українців, що проживають на пограниччі [[Закарпаття|Закарпатської України]], [[Словаччина|Словаччини]], [[Польща|Польщі]], а також у [[Воєводина|Воєводині]]. Народи іншого етнічного походження, підлеглі [[Русь|Русі]], називались «руські люди» або «рускіє люди», тобто «які належать Русі».

== Згадки про Русь і русинів в письмових джерелах ==
[[Файл:Rusyn 1598.jpg|міні|250пкс|Русин із книги Чезаре Вечелло ([[Венеція]], [[1598]])]]
[[Файл:Austria-Hungary (ethnic).jpg|міні|250пкс|Етнографічна мапа [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], [[1881]]&nbsp;р. Всі [[українці]], як на території [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]] так і на території [[Російська імперія|Російської імперії]] позначені лише як русини (''Ruthenen'').]]

=== Слов'янські джерела ===
[[Файл:МовиГікманМаркс1907Фрагмент.jpg|міні|250пкс|Фрагмент ([[:Файл:Народонаселеніе и языки ЕВРОПЫ 1907 С-П. РИ..jpg|вся мапа]]) лінгвістичної мапи Європи з [[російська імперія|російського]] атласу [[1907]]&nbsp;р. [[Українці]] в своїх етнічних межах позначені як ''Малоруси або русини'' (''«Малорусы или Русины»'').]]
[[Файл:Lange mitteleuropa 1930.jpg|міні|250пкс|Німецька мапа [[1930]] на якій все українське населення [[Польща|Польщі]], [[Чехословаччина|Чехословаччини]], [[румунія|Румунії]] та [[СРСР]] позначене як [[українці]] («''Ukrainer''»).]]
[[Файл:Rusini1836.jpg|міні|250пкс|Русини з різних історико-етнографічних регіонів, [[1836]] рік. 1,2&nbsp;— русини [[Галичина|галицькі]], 3&nbsp;— русин [[Карпати|карпатський]], 4,5&nbsp;— русини [[Поділля|подільські]].]]
[[Файл:Chelm1861R.jpg|міні|250пкс|Русини з околиць [[Холм]]у ({{lang-pl|Rusini z okolic Chelma}}), [[літографія]] [[1861]] року.]]

''У всіх давньоруських джерелах слово «русин» використовується тільки в однині:''

Фрагмент тексту договору [[Ігор Рюрикович|Ігоря]] із греками [[945]] ([[Повість временних літ|ПВЛ]], 38[http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/RP/krp_p.htm]; тут «грьчин» використовується в значенні ''мешканець Візантії', 'грек'), в якому читаємо:''

<blockquote>
аще ударить мечемъ или копьемъ, или кацемъ любо оружьемъ Русинъ Грьчина или Грьчин
Русина, да того деля греха заплатить сребра литр 5, по закону
рускому
</blockquote>

Фрагмент [[Повість временних літ|Повісті врем'яних літ]] (тут «хрестианинъ» вживається в значені мешканця Візантії, «грек»)[http://www.litopys.org.ua/pvllavr/pvllavr02.htm]:

<blockquote>
О сем, аще кто убьет или хрестьанина русин, или хрестьянинъ русина, да умрет, идѣже аще сотворит убийство. Аще ли убежит сотворивый убийство, да аще есть домовит, да часть его, сирѣчь иже его будеть по закону, да возметь ближний убьенаго, а и жена убившаго да имѣеть, толицем же пребудеть по закону. Аще ли есть неимовит сотворивый убой и убежавъ, да держиться тяжи, дондеже обрящеться, и да умреть.

Аще ли ударит мечем, или бьеть кацѣм любо сосудомъ, за то ударение или бьенье да вдасть литръ 5 сребра по закону рускому; аще ли не имовит тако сотворивый, да вдасть елико можетъ, да соиметь съ себе и ты самыа порты, в них же ходит, да о процѣ да ротѣ ходит своею вѣрою, яко никакоже иному помощи ему, да пребывает тяжа отоле не взыскаема.

О сем, аще украдеть что любо русин у хрестьанина, или паки хрестьанинъ у русина, и ятъ будеть в том часѣ тать, егда татбу сътворит, от погубившаго что любо; аще приготовиться тать творяй, и убьенъ будеть, да не взищеться смерть его ни от хрестьанъ, ни от Руси; но паче убо да возмет свое, иже будеть погубил. Аще вдасть руцѣ свои украдый, да ят будеть тѣм же, у него же будеть украдено, и связанъ будеть, и отдасть тое, еже смѣ створити, и сотворить триичи.
</blockquote>

в [[1112]] році, [[Ярослав Володимирович (князь новгородський)]], в грамоті німецьким послам, від імені всіх новгородців, встановлює правила взаємин варягів та русі:
<blockquote>
«Оже емати скотъ Варягу на Русине или Русину на Варязе, а ся его заприть, то 12 мужь послухы: идеть роте, възметь свое».</blockquote>

Фрагмент договору Смоленська і Полоцька з німцями ([[1229]])[http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/RP/smolensk.htm]:

<blockquote>
Или Русьскыи гъсть свои тъварь
дасть в дългъ в Ризе или на Гътьскомъ бере(зе) Немьчичю, а нъ
дъдълженъ боудеть инемъ, Роусьскомоу же гъстьи напереде възяти.
Или Немьчьскыи гъсть въ дългъ дасть Смоленьске свои тъваръ
Роусиноу, аче дълженъ боудеть инемъ, Немечьскомоу гъстьи напереде 133
възати.
</blockquote>

<blockquote>
Немьчичю же не льзе позвати на поле Роусина битъ ся въ Ризе и на Гътьскомь березе, Роусиноу же не льзе позвати Немьчича на поле битъся Смоленьске.
</blockquote>

Фрагмент «[[Ходіння за три моря]]» [[Афанасій Нікітін|Афанасія Нікітіна]], який сам себе іменує русином. (кінець [[15 століття|XV століття]]) [https://web.archive.org/web/20110424034153/http://www.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=5068]:

<blockquote>
А в том в Чюнерѣ ханъ у меня взял жеребца, а увѣдал, что яз не [[Мусульмани|бесерменянин]]&nbsp;— русинъ.
</blockquote>

==== Слов'янські джерела нового і новітнього часу ====
У праці «[[Книжка (Вишенський)|Книжка]]» [[1600]] року православного полеміста [[Іван Вишенський|Івана Вишенського]], згадується «русь» як одна із самобутніх [[православ'я|православних]] націй, поряд із [[греки|греками]], [[албанці|албанцями]], [[серби|сербами]], [[болгари|болгарами]], [[росіяни|москвою]] та іншими<ref name="Вишенський">Іван Вишенський. [http://litopys.org.ua/old14_16/old14_19.htm Книжка] // ''Українська література XIV—XVI&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ: Наукова думка" 1988.</ref>. Назва «русин» зустрічається в у творі Вишенського «Зачапка мудрого латынника з глупым русином» ([[1608]]–[[1609]])<ref name="Вишенський" />.

Фрагмент [[дума|думи]] [[XVII століття]] «Похід на Молдавію»: [http://exlibris.org.ua/nakonechny/r15.html]:<blockquote>
Ей Іване Потоцький, королю польський.

Ти ж бо то на славній Україні п'єш, гуляєш, А об моїй ти пригоді нічого не знаєш, Що ж то ваш гетьман Хмельницький Русин, Всю мою землю волоську обрушив …</blockquote>

У [[1613]] році, що припав на внутрішні негаразди в [[Річ Посполита|Речі Посполитій]], жорстоке й драматичне протистояння Польщі й Москви, річпосполитський політичний та літературний діяч [[Ян Щасний Гербурт]] пише «Розмисел про народ руський», де розмірковує про ймовірні причини цього становища [http://litopys.org.ua/human/hum36.htm]:
<blockquote>
Але рану в серце Вітчизни нашої завдає той, хто ламає право і розриває згоду між народами, з яких складено Річ Посполиту Польську,&nbsp;— він Вітчизну в серце забиває. Таке й оце колотнеча, яку почали з народом руським, братами й кревними нашими, вона ніби рана в серце, котра, хоч би й найменша була, приносить смерть.</blockquote>

У [[1620]] році [[Черкаси|черкаський]] підстароста, [[князь]] [[Семен Лико]] так прокоментував королівський судовий позов, який було написано йому польською[http://exlibris.org.ua/nakonechny/r15.html]:
<blockquote>
 ...то страхи на ляхи, а я єм русин. Видает король его мл., ж-ем русин, а позви мини по полску шлеть.</blockquote>

[[Ян Казімір Пашкевич]] 1621&nbsp;р. записав вірш «Полска квитнет лациною…» в рукописі Великого статуту литовського першої редакції (1529), зазначивши: «Ян Казимер Пашкевич рукою властною писал. Року тисеча шестсот двадцат первого, мЂсяца августа двадцат второго дня».

<blockquote>
: Полска квитнет лациною,
: Литва квитнет русчизною:
: Без той в Полщє не пребудеш,
: Без сей в Литвє блазном будеш.
: Той Латиа єзик даєт,
: Та без Руси не вытрваєт.
: Ведзь же юж Русь, иж тва хвала: По всєм свєтє юж дойзрала,
: Весели ж се ты, русине,
: Тва слава никгды не загине.</blockquote>

Ласло Чопей [http://litopys.org.ua/volosh/volosh30.htm], з передмови до «Русько-мадярського словника» (1883):

<blockquote>
Кто знае нашого русина у Мадярскòй краинѣ, тотъ знае и то, што вòнъ себе ''русиномъ, руснакомъ и руснякомъ'' называе, а российского чоловѣка никда не говоритъ, ги за русина, ги за свого, ай ги за ''маскаля''. У Галицѣи простый народъ и векша часть образованыхъ лемъ себе держить за русина, а не российскихъ. У 1881. роцѣ российская газета «С.-Петербургскія Вѣдомости» (203. число) помѣстила кореспонденцию, у котрòвъ алемъ што говорить галичанинъ российскому чоловѣку:

: &nbsp;— «Вы не русскій!»&nbsp;— Навѣрное, говорю, русскій.&nbsp;— Вы изъ Россіи?&nbsp;— Изъ Россіи.&nbsp;— Ну, вотъ и значить россіянинъ, а не русскій. Русскіе это только мы, здѣсь, въ Галиціи… Вы и говорите не по-русски, а пороссійски… Нашего языка не знаете…

Изъ вышше сказаныхъ видно, што и филологъ, и историкъ, и самъ народъ, на руськòвъ сторонѣ стоять.</blockquote>

=== Візантійські джерела ===
* Кінець VIII&nbsp;ст.&nbsp;— у Житті [[Стефан Сурозький|Стефана Сурозького]] згаданий русинський князь [[Бравлін]].
* 861&nbsp;р.&nbsp;— [[Кирило Філософ|Костянтин-Кирило Філософ]] (майбутній творець разом з братом [[Мефодій Солунський|Мефодієм]] слов'янської азбуки) виявив у [[Крим]]у [[Євангеліє]] і [[Книга Псалмів|псалтир]], написані «руськими письменами», і, зустрівшись з людиною, яка промовляла на цій мові, засвоїв розмовну мову і розшифрував писемність.

=== Західноєвропейські джерела ===
Перші згадки про русь і русинів у різних джерелах:
* У «Хроніці всього світу» [[Марцін Бельський|Мартина Бєльського]] (XVI&nbsp;ст.) засвідчено, що [[Святополк I (князь Великої Моравії)|Святополк Моравський]] «тримав руські землі». Святополк «з боярином русинським» хрестили чеського князя [[Боривой I|Боржівоя]].
* Близько 904&nbsp;р., [[Рафельштетенський митний статут|Раффельштеттенський торговий статут]] ([[Австрія]]) говорить про слов'ян, що приходять «з Ругіі». Дослідники досі не встановили, про яку сам «Русь» говориться в джерелі:{{Джерело?}}
** «Ругіланд» на [[Дунай|Дунаї]],
** «Рюген» в [[Прибалтика|Прибалтиці]]
** [[Київська Русь]].

* 992&nbsp;р.&nbsp;— [[Хільдесхаймські аннали|Хільдесґеймські аннали]] (XI&nbsp;ст.) згадане про майбутню війну польського князя Болеслава з русами.
* 1008—1009 роки&nbsp;— [[Бруно Кверфуртський]] відвідав [[Київ]] і дав опис поїздки в листі королеві Генріху II. Після поїздки до [[Печеніги|печенігів]] він попрямував до «пруссів» і був убитий на кордоні «Пруссії» та [[Русь|Русі]]. У «Житії Ромуальда» 1040 року [[Петро Даміані]], цей Бруно згаданий як [[місіонер]], що хрестив Русь.
* 1016&nbsp;р.&nbsp;— англійський король [[Едмунд II Залізобокий]] був убитий, а його сини тікали від завойовника англійського престолу [[Канут Великий|Кнута Великого]] на Русь, розповів [[Адам Бременський]].
* до 1035&nbsp;р.&nbsp;— коментатор [[Адам Бременський|Адама Бременського]] зазначає, що [[Канут Великий|Кнут Великий]] (†1035&nbsp;р.) «віддав у дружини свою сестру [[Естрід|Естрель]] (Естрід-Маргарита Данська донька [[Свен I Вилобородий|Свена I Вилобородого]]) за сина [[Король Русі|короля Русі]]»<ref>[[Адам Бременський|Адам Бременский]] // «Деяния архиепископов Гамбургской церкви», книга 2, глава 54 (52), схолия 39 (40).&nbsp;— С. 52, 121 {{ref-ru}}</ref> (за одною з версій&nbsp;— це «Вісавальд із [[Гардарик]]и» [[Всеволод Володимирович]]<ref>Сухотин Л. М. // «Брачные союзы ближайших потомков князя Владимира» // Владимирский сборник в память 950-летия крещения Руси.&nbsp;— г. Белград, 1938 г.&nbsp;— С. 175—187. {{ref-ru}}</ref><ref>Назаренко А. В. // «Древняя Русь на международных путях».&nbsp;— С. 476—488 {{ref-ru}}</ref> або [[Гліб-Давид Володимирович]]<ref>Свердлов М. Б. // «Дания и Русь в XI&nbsp;в.» // Исторические связи Скандинавии и России IX—XX&nbsp;вв. Сборник статей.&nbsp;— Л., 1970 г.&nbsp;— С. 83—85 {{ref-ru}}</ref>, чи [[Ілля Ярославич]], «Сага про Олава Трюґвасона»).
* [[1572]]&nbsp;— найвидатніший португальський поет [[Луїш де Камоенш]] в «[[Лузіади|Лузіадах]]» (ІІІ:11), в описі європейських народів згадує [[Рутени|рутенів]]<ref>Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця; Передм. О. Гончара; Післям. О. Алексеєнко.&nbsp;— К.: Дніпро, 1987.&nbsp;— С.96.</ref><ref>[https://pt.wikisource.org/wiki/Os_Lus%C3%ADadas/III Os Lusíadas por Luís Vaz de Camões. Canto Terceiro]</ref>:

::{|
|-
| ''<poem>Живуть між морем, дивні, й Танаїсом
Рутенець, московит, лівонець теж, 
Сармати родом; за Геркінським лісом
У Польщі маркоманів ти знайдеш.</poem>''
| ''<poem>Entre este mar e o Tánais vive estranha
Gente: Rutenos, Moscos e Livónios, 
Sármatas outro tempo; e na montanha
Hircínia os Marcomanos são Polónios.</poem>''
|}

* [[1598]] року [[Венеція|венеціанець]] Чезаре Вечелло у своєму каталозі «Давньої і сучасної одежі з усього світу» дав опис русинів: «Русь має кордони з [[Московити|московитами]], [[Лівонія|лівонцями]] та [[Литовці|литовцями]]. Провінції ці між собою часто воюють… Русини носять високі шапки, з прикрасою зверху, Їхня довга одежа має застібки на грудях аж до пояса, піврукави і дуже високий комір. У бою вони здебільшого користуються луком та шаблею».<ref>[https://books.google.com.au/books?id=3OhVAAAAcAAJ&pg=RA5-PT535#v=twopage&q&f=false Cesare Vecellio. Habiti antichi et moderni.&nbsp;— Venetia: Sessa 1598.&nbsp;— p. 353.]</ref><ref>[http://pamjatky.org.ua/wp-content/uploads/2012/11/21_02.pdf Гуцул В. Пам'ятка станкового живопису «Битва під Оршею» з національного музею у Варшаві як джерело до історії козацтва першої третини XVI&nbsp;ст. // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні.&nbsp;— К., 2012.&nbsp;— С.&nbsp;106.]</ref>


<blockquote></blockquote>

<blockquote></blockquote>

== Сучасність ==
{{main|Русини (етнографічна група)}}
Влада [[польща|Польщі]] та [[чехословаччина|Чехо-Словаччини]] у [[20 ст]]. забороняла називатися корінному населенню українських земель «українцями», лише «русинами».

Після [[Акт проголошення незалежності України|відновлення незалежності України]] чимало українських діячів, наприклад [[Святослав Караванський]], отримали надію, що «коли над українцями не висітиме загроза національної смерті в общерусском колгоспі, вони вернуть собі своє безсмертне руське ім'я, яким його записано і в „[[Слово о полку Ігоревім|Слові о полку Ігоревім]]“, і в літописах [[Нестор-літописець|Нестора]]». Та визначальних кроків зроблено не було, що зокрема дало [[Росія|Московщині]] змогу підігрівати [[Москвофільство|москвофільський рух]] на [[Закарпаття|Закарпатті]] в уже незалежній Україні. Його основою стала штучна розбіжність між етнонімом «русин», що найдовше протримався саме на Закарпатті, та новішим етнонімом «українець», що вже міцно прижився та замінив історичний етнонім українців «русин» на всіх інших теренах держави.

<center><gallery>
Файл:Русинка.jpg|Русинка
Файл:Русини.jpg|Русини
Файл:Русини з Підляшшя.jpg|Русини з [[Підляшшя]]
Файл:Русин1834.jpg|Русняк з Палатина, 1834
Файл:Русин.jpg|Русин
Файл:Русини1863.jpg|Русини 1863

</gallery></center>

== Див. також ==

* [[Паннонські русини]]
* [[Русини (етнографічна група)]]
* [[Австрорусинство]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* Ісаєвич Я. Д. [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Rusyny Русини] // {{ЕІУ|9|372}}
* {{ЕУ}}
* {{публікація|відповідальний=составив о. Ириней Мих. Кондратович парох Хоньковскій |назва=Исторія подкарпатскоѣ Русі для народа|видавництво= Выдавництво [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|товариства «Просвѣты»]] (книгопечатня акційного тов. «Уніо» в [[Ужгород]]ѣ) |місце= Ужгородѣ|видання= Друге перевѣрене выданя|рік=[[1925]].&nbsp;— Число 35-37|сторінок= 119}} {{ref-uk}}
* {{публікація|автор=Magcosi R., Pop I.|відповідальний=Robert Magcosi, Ivan Pop|назва=Encyclopedia of Rusyn History and Culture|місце= [[Торонто|Toronto]]|видавництво= University of Toronto Press|рік= 2005}} {{ref-en}}
* {{публікація|відповідальний=Павло Роберт Маґочій, Іван Поп|посилання=http://lemko.org/pdf/Encyclopedia2010.pdf |назва=Енциклопедія історії та культури карпатських русинів|відповідальний2=пер. з англ. Надії Кушко|видавництво= Вид-во Валерія Падяка|місце= [[Ужгород]]|рік= 2010|isbn= 978-966-387-044-1}}
* Shipman, Andrew. [http://www.newadvent.org/cathen/13278a.htm Ruthenians] // ''[[The Catholic Encyclopedia]]''. Vol. 13. New York: Robert Appleton Company, 1912.

== Посилання ==
* {{УМЕ13|частина=[https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_13_%D0%A0%D0%B8%D0%B7-%D0%A1%D0%B5#page/n55/mode/2up Русини]|сторінки=1644}}
* Наконечний Є. [http://exlibris.org.ua/nakonechny/r20.html Украдене ім'я: чому русини стали українцями?]
* Дашкевич Я. [http://exlibris.org.ua/nakonechny/etnonimika.html Етноніміка між наукою та політикою або довкола національного імені українського народу].
* 'Балушок В. [http://slavs.org.ua/yak-rusini-stali-ukrantsyami Як русини стали українцями] / Василь Балушок.
{{ci}}
{{Русь}}
{{ac}}
{{DEFAULTSORT:Русини}}
[[Категорія:Русини| ]]
[[Категорія:Етноніми українців]]
[[Категорія:Народи України]]
[[Категорія:Категорії населення Великого князівства Литовського]]