Рене Антуан Фершо де Реомюр
René-Antoine Ferchault de Réaumur
René-Antoine Ferchault de Réaumur. Line engraving by P. Simm Wellcome V0004955.jpg
Народився 28 лютого 1683(16830228)
Ла-Рошель
Помер 17 жовтня 1757
замок Бермондьєр,
Громадянство Франція Франція
Діяльність ентомолог, фізик, математик, метеоролог, натураліст
Галузь природознавство, металургія
Alma mater Буржський університетd
Вчителі П'єр Варіньон
Відомі учні Жан-Етьєнн Геттарd
Знання мов французька[1]
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Прусська академія наук, Російська академія наук, Académie des belles-lettres, sciences et arts de La Rochelled і Académie des sciences, belles-lettres et arts d'Angersd
Посада директор
Автограф René Antoine Ferchault de Réaumur signature.png
Нагороди

Реомюр Рене Антуан Фершо де (фр. René-Antoine Ferchault de Réaumur) (28 лютого 1683 року - 17 жовтня 1757 року) - французький вчений.

Дослідження у галузі металургії

Дослідження Рене Антуана Реомюра у галузі металургії були одними з тих, що стали основою для розвитку теоритичних уявлень о процесах металургії заліза. Реомюр здійснив багаторічні дослідження з ковким залізом, сталлю і чавуном у лабораторії у замку Бермондьєр на півночі Франції. Він першим використав мікроскоп у дослідженнях структури сплавів заліза, розробив класифікацію чавунів за характером зламу, запропонував спосіб вимірювання твердості чавуну і сталі за допомогою семиступеневої склерометричної шкали.

Важливим досягненням наукової праці Реомюра стала теорія навуглецювання заліза, що дала перше наукове пояснення відмінності у властивостях ковкого заліза, сталі і чавуну.

У часи Реомюра вуглець ще не був виокремлений к хімічний елемент, Реомюр називає його у своїх працях "сірчано - солевою матерією" або "горючою складовою деревного вугілля".

Найважливіші результати своїх досліджень Реомюр виклав у двох книжках, виданих 1722 року у Парижі. Це "Мистецтво перетворення ковкого заліза у сталь" і "Мистецтво пом'якчення виливаного чавуну".

За Реомюром, основою сплавів заліза є "чиста залізна субстанція, з'єднана з більшою чи меньшою кількісттю сірчано - солевої матерії, причому більше за все її міститься у чавуні і меньш за все у ковкому залізі, у сталі міститься середня кількість. ... Додаючи сірчано - сольову матерію у м'яке залізо, можна отримати спочатку сталь, а потім чавун".

Погляди Реомюра були не відразу оцінені і сприйняті спеціалістами і вченими. Особлива роль вуглецю у сплавах заліза стала очевидною лише приблизно через століття.

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.