Відкрити головне меню

Етимологія та українська назва

Назва роду носить ім'я французького винороба та садовода П'єра Ребю (фр. Pierre Rebut), який в XIX ст. був відомим експертом по кактусам і продавцем.

В українській літературі з кактусної тематики вживається назва «Ребуція»[1][2] та Ребютія[3]. А. О. Буренков у своїй книзі «Кактуси в гостях та вдома» також наводить назву російською — «Ребютия» (укр. «Ребютія»)[4]. Серед кактусистів та в інтернеті також зустрічається назва «Ребюція» (рос. «Ребюция»).[5][6]

Синоніми

Систематика

Рід Rebutia був описаний в 1895 німецьким ботаніком Карлом Шуманом (1851–1904).

Як і багато інших південноамериканських родів, цей рід породив безліч суперечок. В останній чверті XX в цей рід включені види таких раніше самостійних родів, як Aylostera, Digitorebutia (інша звана Mediolobivia), Rebutia, Sulcorebutia і Weingartia, що викликає суперечки і таксономічну плутанину, тому що не всі систематики згодні з таким укрупненням.

Ареал та екологія

Батьківщина рослин цього роду — Болівія і північна Аргентина, де вони ростуть в гірських місцевостях на східній стороні Андських гір на висоті 1500-4000 м над рівнем моря, в умовах різкої зміни денних і нічних температур і підвищеної концентрації ультрафіолетових променів. Часто селяться під притінінням чагарникової рослинності.

Опис

Рослини описуються як невеликі кулясті кактуси, багато з яких формують великі групи. У культурі спостерігаються випадки, коли група ребуцій виростає навіть більше розміром, ніж у дикій природі. Ребуції мають велику різноманітність форм і колючок. Колючки зазвичай не жорсткі. З віком рослини дещо змінюють форму, стаючи з кулястих коротко-циліндричними.

Квітки

Рослини цього роду цвітуть легко і рясно. Самозапильні квітки з'являються з нижніх ареол. За кольором вони різноманітні: фіолетові, рожеві, яскраво-червоні, помаранчеві, жовті і білуваті. Квітки середнього розміру: від 1,5 до 4 см в діаметрі. Квіткова трубка гола.

Види

Згідно систематики Андерсена до роду Rebutia належить 38 видів. Список видів сайту «The Plant List» включає 22 прийняті назви видів. Списки різняться.

Охорона у природі

29 видів роду Ребуція входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[7], деякі з них відсутні у списках визнаних видів, наведених в монографії Андерсена «The Cactus Family» і на сайті спільного проекту Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду «The Plant List».


Культура

У більшості випадків вважається, що рід досить простий в культурі і рекомендується для початківців. Ґрунт для цих рослин повинен бути проникним і мати слабокислу реакцію. Освітлення має бути сильним — любителя не повинна вводити в оману уявна ніжність цих рослин, однак навесні вони можуть бути схильні до опіків. Полив повинен бути регулярним, але між поливами земляний ком повинен повністю просохнути. Переливу ці рослини не прощають — не варто забувати про те, що на батьківщині рослини часто ростуть на крутих схилах, де вода не затримується, при дощі скочуючись вниз. Вітається розташування ні свіжому повітрі. У зимовий період ребуції здатні витримувати низькі температури, але краще утримувати їх при температурі 6-8 °C. Коли рослини молоді, їх потрібно пересаджувати щорічно. Але з віком їх краще замінити нечастими акуратними перевалками, при яких додається свіжа землесуміш.

Розмноження ребуцій — вегетативне (відростками) або генеративне (насінням). Насіння ребуцій краще проростає при температурі 16-18 °C.

Маючи ніжну шкірку, ребуції часто вражаються павутинним кліщем.

Див. також

Примітки

  1. С. М. Приходько. Кактуси. − Видавництво «Наукова думка», 1974 (укр.)
  2. Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)
  3. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  4. Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1
  5. Азбука кактусовода (рос.)
  6. Кактуси (рос.)
  7. Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи (англ.)

Джерела

Література

Посилання