Реабілітація

сторінка значень у проекті Вікімедіа

Реабілітація (походить від лат. rehabilitatio) —
а) поновлення втраченого доброго імені, відновлення репутації. Поновлення прав, відміна необґрунтованого звинувачення невинної особи або групи осіб з-за «відсутності складу злочину». Реабілітація відрізняється від амністії, помилування повним відновленням прав та репутації з огляду невірного звинувачення[1].

Реабілітація – поновлення доброго імені, честі, гідності, репутації, соціального та громадянського статусу, відновлення усіх юридичних прав і свобод та позитивних для людини правовідносин, компенсація майнових і фінансових збитків та моральної шкоди людині, незаконно та несправедливо обвинуваченої у вчиненні злочину, або щодо якої були допущені слідчі і судові помилки, а також щодо особи, стосовно якої мали місце факти репресій чи будь-яких зловживань владою, незаконних дій чи бездіяльності, прийняття незаконних рішень будь-якими органами влади і місцевого самоврядування чи їх посадовими особами, а також вжиття заходів адаптації реабілітованої людини в суспільстві як громадянина, повернення її до активного творчого і суспільного життя,  відновлення довіри громадянина до держави.
б) комплекс медичних, педагогічних, професійних і юридичних заходів, спрямованих на відновлення здоров'я та працездатності осіб з обмеженими фізичними й психічними можливостями внаслідок перенесених травм та захворювань[2].

Докладніше:


Примітки

  1. «Словник іншомовних слів», за ред. академіка АН УРСР Мельничука О. С., 2-е вид., вид. Головна редакція УРЕ, м. Київ, 1985 р., стор. 707.
  2. Тертишник В. М. Реабілітація жертв незаконних кримінальних переслідувань, політичних репресій та зловживань владою / В. В. Ченцов, В. М. Тертишник– Київ: Алерта, 2016 – 324 с. Київ: Алерта. с. 324. ISBN 978-617-566-363-9.