Відкрити головне меню

Раймунд IV (*1042 — †28 лютого 1105) — граф Тулузький, один з очільників Першого хрестового походу. Стосовно нумерації існують протиріччя: з огляду на дослідження кінця 1990-х років, що довели існування двох Раймундів 942—978 роках, той це Раймунд має носити номер «VI».

Раймунд IV
Raymond IV de Toulouse
Raymond IV of Toulouse.jpg
Граф Тулузький
Початок правління: 1088
Кінець правління: 1105
Інші титули:маркіз Прованса, герцог Нарбон, маркіз Готії, граф Триполі
Попередник: Вільгельм IV
Наступник:Бертран II
Дата народження: 1042(1042)
Місце народження:Тулуза
Дата смерті:28 лютого 1105(1105-02-28)
Місце смерті:Триполі
Дружина:Ерменгарда Прованська, Матильда Готвіль, Ельвіра Кастильська
Діти:Бертран
Альфонс Журден
Династія:Дом Руерг
Батько:Понс, граф Тулузький
Мати:Альмодіс де Ла Марш

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з лангедокської династії Руергів. Народився у Тулузі. Був другим сином Понса, графа Тулузького, та Альмодіси де Ла Марш. Про дитинство немає відомостей.

При поділу батьківської спадщини у 1060 році отримав графство Ажан, частину віконста Нім, замок Тарраскон та графство Сен-Жиль. По назві останнього Раймунда часто називали де Сен-Жиль. В цьому ж році бере шлюб з донькою Бертрана I, графа Прованського. У 1065 році після смерті Берти, двоюрідної сестри Раймунда, він разом з братом Вільгельмом IV заволодіває її спадком — графством Руерг. Тоді ж стає намісником герцогства Нарбон та маркізата Готія (область від Каркасона до Німа).

Розширення владиРедагувати

У 1071 році здійснив паломництво до Єрусалиму, під час якого осліп на одне око. У 1074 році Раймунд відмовився на заклик папи римського Григорія VII виступити проти норманів, які грабували південну Італію й загрожували Риму. На відплату папа римський двічі — у 1076 і 1078 роках — відлучав Раймунда від церкви під приводом, що той одружився з графинею Провансу, маючи з нею кровну спорідненість. Анафему було знято лише у 1180 році зі смертю дружини графа Сен-Жиля.

У 1070-х роках Раймунд де Сен-Жиль втрутився у протистояння всередині графства Прованс, майже повністю оволодівши цими землями. У 1085 за правом своєї дружини отримує частину спадка Бертрана I, графа Прованського — маркізат Прованс (територія південніше графства Прованс). У 1093 році остаточно закріпив ці землі за собою після смерті Бертрана II, графа Провансу.

 
Графство Тулузьке за Раймунда IV

У 1087 році Раймунд де Сен-Жиль допомагав Баранґе Рамону ІІ, графу Барселонському, воювати проти мусульманських володарів Півренейського півострова. У 1088 році брат залишив Раймунда намісником графства Тулузи та інших володінь.

1094 року після смерті брата Вільгельма IV стає графом Тулузьким. Ставши володарем майже всього Лангедоку, Раймунд намагається зміцниту свою фактично незалежну державу. Його політика засновується на підтримці католицької церкви, встановленні добрих стосунків із сусідами, водночас посилення військової могутності, розвитку торгівлі.

Хрестовий похідРедагувати

У 1095 році папа римський Урбан II виступив у Клермоні із закликом до походу щодо визволення Святої Землі від невірних. На заклик відгукнувся й Раймунд IV Тулузький. Він ретельно підготувався, зібравши значне військо й статки.

Раймунд рушив через південь Франції, північну Італію, Далмацію й Балкани. Прибувши у 1097 році до Константинополя, він єдиний відмовився давати васальну присягу візантійському імператору Олексію I Комніну, а лише пообіцяв захищати імператора. Після цього разом з іншими хрестоносцями перебрався через Босфор, брав активну участь у захоплені міста Нікеї. За цим разом з іншими хрестоносцями рушив до Сирії й Палестини.

У 1099 році брав участь у захоплені Єрусалима. Під час облоги намагається перехопити на себе загальне командування усіма військами хрестоносців, проте марно. З цього моменту шукає можливість створити незалежне князівство на Близькому сході. Бере участь у захопленні міста Ашкалон. У 1100 році відправляється до Константинополя з метою організувати похід до Анкари, яку захоплює у березні 1101 року, втім незабаром, 5 серпня, зазнав поразки від сельджуків й ледь врятувався, втікши до Константинополя.

У 1102 році захоплює місто Тортоса у південній Сирії. У 1104 році починає облогу міста Триполі. Під час облоги зазнав важкого поранення й 28 лютого 1105 року помер (за іншими відомостями від отрути).

РодинаРедагувати

1. Дружина — Ерменгарда (д/н — 1080), донька Бертрана I, графа Провансу

Діти:

  • Бертран (1065–1112), граф Тулузи з 1105 до 1112 року

2. Дружина — Матільда Готвіль (д/н — 1094), донька Рожера I, графа Сицилії

Дітей не було

3. Дружина — Ельвіра (1080–1151), донька Альфонсо VI. короля Кастилії

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • René Grousset, L'Empire du Levant : Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979), 648 p.
  • Jean-Luc Dejean: Les comtes de Toulouse. 1979, 1988, ISBN 2-213-02188-0
  • Charles Lethbridge Kingsford, Il regno di Gerusalemme, 1099–1291, in «Storia del mondo medievale», vol. IV, 1999, pp. 757–782