Перегляд вихідного коду сторінки Підводні човни типу «Середня»

{{Підводний човен
|Назва                = Підводні човни типу «Середня»
|Оригінальна назва    = [[Файл:Shadowgraph S-56 submarine.svg|300px]]
|Зображення           = S-56 from sea.jpg
|Підпис               =
|Прапор               = {{SU}}
|Порт                 =
|Спущений             = 1936—1948&nbsp;рр. (56 човнів)
|Виведений            = 1955—1978 рр
|Статус               =
|Тип                  = Середній ДПЧ
|Проєкт               = серія IX, IX-біс, XVI (IX-біс-2)
|КБ                   =
|Головний конструктор =
|NATO                 =
|Силова установка     = Два дизелі 1Д по 2000 к.с, два електродвигуни по 550 к.с, дві групи акумуляторних батарей по 62 елементи
|Швидкість надводна   = 19,5 вузлів (37 км/год)
|Швидкість підводна   = 8,8 вузлів (16 км/год)
|Робоча глибина       = 80 м
|Гранична глибина     = 100 м
|Екіпаж               = 36-46 осіб (8 офіцерів)
|Автономність         = 30 діб
|Водотоннажність       = 828,2—840 т
|Водотоннажність повна = 1068—1070 т
|Довжина              = 77,75 м
|Ширина               = 6,4 м
|Висота               =
|Осадка               = 4 м
|Артилерія            = 100-мм/51 гармата [[100-мм корабельна гармата (Б-24)|Б-24]] (200 снарядів), 45-мм/46 напівавтоматична універсальна гармата [[45-мм напіватоматична універсальна гармата 21-К|21-К]] (500 снарядів)
|Торпеди              = Носові: 4ТА калібру 533-мм.
Кормові: 2 ТА 533-мм (12 торпед)
|Ракети               =
|ППО                  =
|Авіація              =
|Вартість             = 12 000 000 рублів (1936—1940&nbsp;рр.)
|commons              =
}}
'''Підводні човни типу «Середня»''' або «'''Сталінець'''», чи «'''С'''»&nbsp;— загальне найменування для [[Список підводних човнів ВМФ СРСР|радянських]] [[Підводний човен|підводних човнів]] серій IX, IX-біс і XVI, побудованих в [[1936]]–[[1948]] роках на базі проєкту, розробленого на замовлення радянської сторони німецько-голландським конструкторським бюро [[NV Ingenieurskantoor voor Scheepsbouw|IvS]]. Всього флоту було передано 41 човен, до початку війни 17 човнів (С-1&nbsp;— С-10, С-31&nbsp;— С-34, С-54, С-101, С-102), в ході війни&nbsp;— 17 (С-11&nbsp;— С-20, С-103, С-104, С-51&nbsp;— С-53, С-55, С-56) і ще 7 човнів після війни (С-21&nbsp;— С-26, С-35).

== Історія ==

=== Проєктування ===
Після будівництва перших серій радянських підводних човнів Управління Військово-морськими силами [[РСЧА]] приступило до пошуку шляхів ліквідації відставання в підводному [[Суднобудування|кораблебудуванні]] від передових країн. Політична ситуація [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни]] й [[Іноземна військова інтервенція в Росії|інтервенції]] не спонукала до діалогу з країнами [[Антанта|Антанти]], а найбільш реальним було співробітництво з [[Веймарська республіка|Веймарською Німеччиною]]. Відряджені до Німеччини навесні [[1930]] року радянські фахівці не змогли досягти значних результатів у зв'язку з тим, що за умовами [[Версальський договір|Версальського договору]] Німеччина не мала права будувати підводні човни. Однак, зацікавленість у спільній роботі проявило [[Нідерланди|голландське]] конструкторське бюро [[NV Ingenieurskantoor voor Scheepsbouw]] («IvS»), яке входило до компанії «[[Deutsche Schiff- und Maschinenbau|Дешімаг]]» та займалося удосконаленням проєктів найкращих німецьких субмарин часів [[Перша світова війна|Першої світової війни]] і будівництвом підводних човнів на експорт.

У листопаді [[1932]] року група радянських морських фахівців у складі А.&nbsp;К.&nbsp;Сівкова, П.&nbsp;Ю.&nbsp;Юрас, [[Перегудов, Володимир Миколайович|В.&nbsp;Н.&nbsp;Перегудова]] і В.&nbsp;А.&nbsp;Нікітіна була спрямована в закордонне відрядження для вивчення можливостей фірми «IvS» і ознайомлення з німецькими підприємствами, що випускають [[Дизельний двигун|дизельні двигуни]] з високою [[Питома потужність|питомою потужністю]]. [[22 листопада]] радянська сторона передала представникам «IvS» тактико-технічні завдання на два типи підводних човнів: [[водотоннажність|водотоннажністю]] 700 і 1 200 тонн, розроблені А.&nbsp;К.&nbsp;Сівковою дорогою до Німеччини. Акцент в завданні робився на досягнення максимальної швидкості ходу, глибини і швидкості занурення. [[7 грудня]] 1932 замовлені проєкти були видані радянській делегації для вивчення, а як підтвердження якості роботи в «IvS» запропонували оглянути підводний човен «E-1», побудований в [[Іспанія|Іспанії]] по проєкту, що був аналогічним до 700-тонної версії. Випробування «E-1» підтвердили високі характеристики проєкту і значні його переваги перед радянськими човнами: човен відрізнявся більш досконалою конструкцією корпусу і [[Баластова цистерна|цистерн]], більш раціональною компоновкою механізмів, системою продування баласту за допомогою дизелів, а також високою автономністю і глибиною занурення.

[[Файл: U-boot E-1.png | thumb | left | 300px |[[TCG Gür (1936)|«E-1»]] на стапелях в Іспанії]]
В підсумку делегація рекомендувала прийняття проєкту підводного човна водотоннажністю 700 тонн на базі іспанської «E-1», переробленої під радянське озброєння і механізми. Таке рішення пояснювалося істотною економією часу: фірмі «IvS» було потрібно всього чотири тижні для розроблення ескізного проєкту і ще 15 днів для видачі будівельних креслень. У квітні [[1933]] року «[[Союзверфь]]» і «[[Deutsche Schiff- und Maschinenbau|Дешімаг]]» (IvS приблизно тоді ж була розформована і увійшла до складу «Дешімаг») уклали договір на розробку проєкту. Договір набув чинності [[12 серпня]] 1933 року, після завершення серії випробувань, які показали реальність гарантій, що надаються німецькою стороною. Розробка креслень проєкту «E-2», позначеного тепер як тип «Н» (німецька), або серія IX, була закінчена фахівцями СКБ до початку [[1935]] року. З [[20 жовтня]] [[1937 рік|1937 року]] тип «Н» перейменували в тип «С»&nbsp;— середній. [[Рудницький Михайло Олексійович|М.&nbsp;А.&nbsp;Рудницький]] запропонував на базі типу «Н» розробити проєкт човна з єдиним двигуном, що отримав позначення «МТ»: [[Парова турбіна|паротурбінна]] силова установка як паливо споживала порошковий [[алюміній]], що спалюється в струмені чистого [[кисень|кисню]]. Такий двигун був би безпечний для екіпажу і вельми ефективний. Проте через дефіцит алюмінію, а також складності систем подачі алюмінієвого порошку в топку і видалення продуктів горіння проєкт не опрацьовувався<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. с. 14</ref>. Після початку серійного будівництва серії IX проєкт був повністю перероблений з метою повного переходу на радянське обладнання та з урахуванням зауважень<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. с. 10</ref>. Доопрацьований проєкт отримав позначення IX-біс. Основні зміни стосувалися двигунної установки: німецькі дизелі [[MAN М6 V49/48]] були замінені на радянські дизельні двигуни моделі 1Д (глибока модернізація не пішла в серію дизелів 47ЛН8) виробництва [[Коломенський завод|Коломенського заводу]]. Для цього потрібна була серйозна переробка систем мастила, живлення, впуску і [[Система охолодження двигуна внутрішнього згоряння|охолодження]]. Крім того, була змінена конструкція рубки: щити, що закривають 100-мм гармату, заважали роботі артилерійської обслуги, тому від них відмовилися. На трьох човнах серії IX огорожу гармати було демонтовано.

[[29 лютого]] [[1940]] року Управління кораблебудування затвердило список доробок, які необхідно було врахувати в розробці нового проєкту субмарин. У відповідному листі з [[Рубін (конструкторське бюро)|ЦКБ-18]] було запропоновано відмовитися від розробки нового проєкту і виправити зауваження в модернізованому проєкті серії IX-біс. Пропозиція була прийнята Управлінням кораблебудування ВМФ. Новий проєкт отримав позначення «№&nbsp;97», серія XVI і літерну назву «СМ» (зварна масова), також у деяких джерелах зустрічається його назва «IX-біс-2». Доопрацювання проєкту полягали в заміні двигунів 1Д на модель 4Д, встановленні приладів безпузирної торпедної стрільби системи Наумова, введенні «м'яких» фундаментів і амортизаторів, що оберігають обладнання від пошкоджень при вибухах [[Глибинна бомба|глибинних бомб]] і знижують шумність. Велика увага приділялася питанням спрощення будівництва човнів.

Проєкт 97 до початку [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] завершений не був. ЦКБ-18, евакуйоване в Горький, закінчило проєктні роботи лише до [[1942]] року. Після війни удосконалення «типу №&nbsp;97» велося під позначенням «проєкт 601».

=== Будівництво ===
[[Файл:Vladivostok memorial S-56.jpg |300px|thumb|Підводний човен [[С-56 (підводний човен СРСР)|С-56]] пам'ятник-музей у [[Владивосток]]у]]
[[4 серпня]] [[1934]] року члени [[Політбюро ЦК КПРС|Політбюро]] ухвалили рішення про серійне будівництво середніх підводних човнів серії IX і поступової заміни ними підводних човнів [[Підводні човни типу «Щука»|типу «Щука»]]. Човни серії IX будувалися на [[Балтійський завод|Балтійському заводі]]. Перша партія складалася з трьох човнів: «Н-1», «Н-2» і «Н-3». При їх будівництві використовувалася велика кількість імпортного обладнання, а за результатами їх випробувань передбачалося прийняти рішення про подальше будівництво. Побудова 38 човнів наступної серії за проєктом IX-біс розтяглася на тривалий час через високу складність проєкту. Основні проблеми виникали з виробництвом дизелів<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. с. 11</ref> У зв'язку з цим для завантаження заводів була дозамовлена партія човнів [[Підводні човни типу «Щука»|типу «Щ» серії X-біс]]. У будівництві серії IX-біс брали участь наступні заводи: № [[Балтійський завод|189 «Балтійський завод»]], [[Суднобудівний завод імені Андре Марті|194 «ім. Марті»]], [[Адміралтейські верфі|196 «Судомех»]] (всі&nbsp;— [[Ленінград]]), [[Червоне Сормово|112 «Червоне Сормово]]» ([[Нижній Новгород|Горький]]), [[Чорноморський суднобудівний завод|198 «ім. Марті»]] ([[Миколаїв]]), 202 «Дальзавод» ([[Владивосток]]), [[Севмаш|402]] ([[Сєверодвінськ|Молотовську]]), 638 «ім. Сталіна» ([[Астрахань]]).

До [[22 червня]] [[1941]] року недобудованими залишалися 25 човнів: 7&nbsp;— у Миколаєві ([[С-35 (підводний човен СРСР)|С-35]], [[С-36 (підводний човен СРСР)|С-36]], [[С-37 (підводний човен СРСР)|С-37]], [[С-38 (підводний човен СРСР)|С-38]], С-58, С-59 і С-60), 6&nbsp;— у Ленінграді (С-39, С-40, С-41, С-42, С-43 та С-44), 6&nbsp;— у Горькому (С-25, С-26, С-27, С-28, С-29 та С-30) і в Молотовську (С-45, С-46, С-47, С-48, С-49 і С-50). Відповідно до постанови Держкомітету оборони (ДКО) [[19 липня]] 1941 року було законсервовано будівництво шести човнів у Молотовську і чотирьох човнів у Миколаєві. За проєктом серії XVI велася добудова шести корпусів на заводі «Червоне Сормово», але ні один човен цієї серії до строю введений не був через перехід основних потужностей заводу на випуск більш актуальної для фронту продукції. На заводі №&nbsp;198 в Миколаєві планувалася закладка ще трьох човнів за проєктом №&nbsp;97 (С-61, С-62 і С-63), але тією ж постановою ДКО від 19 липня 1941 закладка була скасована.

== Конструкція ==
Підводні човни типу «С» поділялися на 7 відсіків<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008.&nbsp;— 128 с.&nbsp;— ISBN 978-5-699-25627-3 с. 15</ref>:
* Перший відсік-сховище: торпедний, житлове приміщення для [[матрос|рядового складу]].
* Другий відсік: акумуляторний, 62 елементи носової групи [[акумуляторна батарея|акумуляторних батарей]], [[каюта]] [[Капітан судна|командира]], житлові приміщення [[Офіцер|офіцерського складу]].
* Третій відсік-сховище: центральний пост, над відсіком розташована [[бойова рубка]] і огородження висувних пристроїв.
* Четвертий відсік: акумуляторний, 62 елементи кормової групи акумуляторних батарей, житлові приміщення [[Старшина|старшин]].
* П'ятий відсік: дизельний відсік.
* Шостий відсік: електромоторні.
* Сьомий відсік-сховище: торпедний, житлове приміщення для рядового особового складу.

=== Корпус ===
[[Файл: Soviet S-7.jpg | thumb |300px| [[С-7 (підводний човен СРСР)|С-7]] з відкритим містком]]
Човни типу «С» були півторакорпусного типу, змішаної клепано-зварної конструкції. [[Легкий корпус]] виконувався [[Зварювання|зварним]] і простягався майже на всю довжину човна. [[Міцний корпус]] виготовлявся на [[заклепка]]х. У носовій частині встановлювалися пилки сіткопрорізувач, однак при порівняльних випробуваннях була відзначена їх незадовільна ефективність: пили перерізали тільки горизонтальні троси мережевого загородження, тому човен заплутувався у вертикальних тросах. Вивірені обводи легкого корпусу надавали човні добру [[мореплавність]], особливо в крейсерському положенні. Дев'ять баластних цистерн, які знаходяться в легкому корпусі, поділялися на три групи: кормову (цистерни №&nbsp;1, 2, 3), середню (№&nbsp;4, 5) і носову. Нумерація цистерн човна була введена за аналогією з німецькими правилами нумерації відсіків, шпангоутів і баластних цистерн з корми. При експлуатації виявилося, що заповнення баластної цистерни №&nbsp;2 призводило до різкого погіршення мореплавства човна. Цю цистерну намагалися тримати вільною від палива, а якщо вона була повною, то не розвивали повний хід в надводному положенні. Єдиний якір розміщувався в носовій частині по правому борту. Рубка і мостик на різних човнах розрізнялися в залежності від заводу-виробника, і часто модернізувалися в процесі служби. Всі балтійський човни мали відкритий мостик, тихоокеанські і більшість північних&nbsp;— закритий. Після війни рубки оснащувалися хвилевідбійниками.

== Енергетичне обладнання ==
Дизель-електрична силова установка підводних човнів типу «Середня» складалася з двох дизельних двигунів надводного ходу типу 1Д потужністю по 2 000 [[Кінська сила|к.с.]], двох [[електродвигун]]ів типу ПГ-72/35 потужністю по 550 к.с. при 275 оборотах на хвилину і акумуляторних батарей з 124-ох елементів, розділених на дві групи. На човни серії IX встановлювалися дизелі німецького виробництва MAN M6V 49/48 и акумуляторні батареї типу 38-МАК-760 виробництва німецької компанії AFA<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. с. 20.</ref>

При будівництві серії IX-біс імпортні дизелі були замінені вітчизняними 1Д, створеними Коломенським заводом на базі не серійної перспективної моделі 47ЛН8, а імпортні акумулятори були замінені на вітчизняні типу «С», котрі були на 16&nbsp;% менш потужніші і виділяли при роботі в два рази більше вибухонебезпечного [[гримучий газ|гримучого газу]] [[водень|водню]], що потребувало оснащення акумуляторних ям апаратами каталітичного окислення водню. В усіх попередніх радянських проєктах підводних човнів були різні частоти обертання гребних валів, при котрих вали могли входити в резонанс, що могло спричинити поломки механізмів. Значною перевагою проєкту «С» була відсутність таких критичних діапазонів частот обертання, досягнуте встановленням спеціальних погашувачів обертових коливань.

== Умови проживання екіпажу ==

У штатний склад екіпажу субмарини типу «С» входило 46 осіб: 8 офіцерів (командир, [[Комісар (військова посада)|комісар]], [[Старший помічник]], [[штурман]], мінер, головний механік, командир групи руху (БЧ-5) і воєнфелшер), 16 старшин і 22 матроси. 1-й і 7-й торпедні відсіки були обладнані для розміщення рядового складу. У 2-му відсіку знаходились каюта командира та офіцерська [[кают-компанія]]. У 5-му відсіку був [[камбуз]] і житлові приміщення старшин. Чисельність екіпажу на різних човнах була різною.

Система корабельної вентиляції була обладнана двома вентиляторами, пристосованими одночасно для обслуговування акумуляторних батарей. До [[1942]] року для очищення повітря в підводному положенні використовувалися 9 установок регенерації РВ-2 з 1300 патронами, наповненими [[Гідроксид натрію|каустичною содою]]. 15 балонів з чистим [[кисень|киснем]], що зберігаються під тиском 150 [[Атмосфера (одиниця вимірювання)|атмосфер]], використовувалися для підтримки складу повітря при тривалих зануреннях і дозволяли, з повним використанням всієї системи, безперервно перебувати під водою до 72 годин. Без використання невідновних в поході регенеративних можливостей час максимального безперервного занурення становило 12 годин. У 1942 році човни стали оснащуватися регенераційними конвекційними установками РУКТ-3 з регенераційними патронами РВ-5, при роботі яких [[вуглекислий газ]] поглинався з виділенням кисню. Це дозволило підвищити ефективність системи регенерації повітря і довести час безперервного перебування під водою до 15 діб<ref>Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. с. 32</ref>. Кількість балонів з киснем скоротили до трьох.

== Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання ==
Стандартний комплект радіоапаратури підводних човнів типу «С» включав в себе<ref>Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. с. 30</ref>:
* [[Довгі хвилі|ДХ]]-передавач «Окунь»,
* [[Короткі хвилі|КХ]]-передавач «Щука»,
* ДХ-приймач «Дозор»,
* КХ-приймач «Хуртовина»,
* [[Ультракороткі хвилі|УКХ]]-прийомопередатчик «Рейд».

На деяких човнах стояли КХ-приймачі «Пурга» і ДХ/КХ-приймачі «Вихрь», окремі кораблі оснащувалися радіопеленгатором типів «Бурун» або «Градус». Вже під час війни для зв'язку з перископної глибині човна була розроблена [[перископна антена]] ВАН-3П, випробування якої показали добрі результати.

У стандартний комплект навігаційного обладнання «Есок» входили<ref>Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. с. 31-32</ref>:

* [[гірокомпас|Компас - Гірокомпас]] ''ГУ М-1'' моделі 2;
* три [[Компас|магнітних компаси]] діаметром 127 мм (головний, шляховий, рубочний);
* [[Лаг (прилад)|електролаг]] ГО М-3 модель 2;
* [[ехолот]] ЕМС-2 і додатково ручний [[Лот (прилад)|лот]].

Обидва [[перископ]]и човна, командирський ПА-7,5 і зенітний ПЗ-7,5, були оснащені [[Гідравлічний привід|гідравлічними приводами]] і винесені з центрального поста в міцну рубку. Що дозволило збільшити глибину перископного ходу і тим усунути небезпеку виявлення човна при великому хвилюванні на морі. Недоліком такого розміщення перископів було утруднене, через невеликі розміри міцної рубки, використання двох перископів одночасно.

[[Стабілізатор глибини]] «Спрут», встановлений на човнах [[С-51 (підводний човен СРСР)|С-51]], [[С-52 (підводний човен СРСР)|С-52]], [[С-56 (підводний човен СРСР)|С-56]], [[С-101 (підводний човен СРСР)|С-101]], [[С-19 (підводний човен СРСР)|С-19]] і [[С-103 (підводний човен СРСР)|С-103]], дозволяв автоматично тримати глибину без істотних витрат сил і палива, але створював значні перешкоди для [[Радіозв'язок|радіозв'язку]].

== Озброєння ==
[[Файл:Soviet S-1 sea trials 1936.jpg|thumb|right|300px|[[С-1 (підводний човен СРСР)|С-1]] на морських випробуваннях. Носову 100-мм гармату ще не встановлено, але добре видно її огородження перед рубкою.]]
Човни типу «С» відносилися до торпедно-артилерійських. Торпедне озброєння складалося з шести [[Торпедний апарат|торпедних апаратів]] калібру 533 мм: чотирьох носових, розташованих у два ряди по два апарати, і двох кормових апаратів, розташованих горизонтально. Всі шість запасних торпед знаходилися в першому відсіку на спеціальних стелажах. Приладів безпузирної торпедної стрільби на човнах не було, але через зменшу довжину труб торпедних апаратів бульбашки при торпедній стрільбі були набагато менші, ніж у човнів інших проєктів. «Ески» могли використовувати багато типів торпед, що стояли на озброєнні ВМФ СРСР в тому числі, через брак торпед чорноморські «Ески» були оснащені решітчастими вставками для використання торпед калібру 450&nbsp;мм. Оригінальним був пристрій закривання кормових торпедних апаратів: замість звичайних щитів малася поворотна частина з нішами: в похідному положенні вона створювала обтічні форми кормової частини човна, а при переході в бойове положення&nbsp;— поверталася навколо поздовжньої осі на 180 °, встановлюючи свої ніші навпроти апаратів. Артилерійське озброєння човнів складалося з гармати [[100-мм корабельна гармата (Б-24)|Б-24ПЧ]] [[калібр]]у 100-мм, розташованої на палубі перед огородженням висувних пристроїв, і з гармати [[45-мм напіватоматична універсальна гармата 21-К|21-К]] калібру 45&nbsp;мм, яка знаходилося на надбудові рубки. На деяких човнах 45-мм гармату було замінено або доповнено [[кулемет]]ом [[ДШК]] калібру [[12,7 × 108 мм]]. Також на човнах знаходилися два [[Ручний кулемет|ручних кулемети]]<ref>Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. с. = 34</ref>.

== Експлуатація ==
30 човнів типу «С» брали участь у [[Німецько-радянська війна|німецько-радянській війні]]. За підтвердженими даними обох воюючих сторін вони потопили 19 судів загальною водотоннажністю 78 942 [[брт]], 7 бойових кораблів, у тому числі один [[підводний човен]], пошкодили 6 транспортів (27 192 брт) і 6 бойових кораблів противника. Було втрачено 15 човнів цього типу, в тому числі всі три човни серії IX. За бойові заслуги двом підводним човнам присвоєні гвардійські звання і шість нагороджені [[Орден Червоного Прапора|орденом Червоного Прапора]], в тому числі [[С-56 (підводний човен СРСР)|С-56]] був удостоєний обох нагород.

Після закінчення [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] човни типу «С» продовжували нести службу у складі ВМФ СРСР до середини 1950-х років. До [[1948]] року були добудовані 8 човнів з числа закладених до війни. Інші, що знаходилися на ранніх стадіях готовності, були списані у [[1947]] році і розібрані на метал. У 1949—1950 роках [[С-21 (підводний човен СРСР)|С-21]], [[С-22 (підводний човен СРСР)|С-22]], [[С-23 (підводний човен СРСР)|С-23]], [[С-24 (підводний човен СРСР)|С-24]], [[С-25 (підводний човен СРСР)|С-25]] перейшли [[Північний морський шлях|північним шляхом]] на Тихий океан. [[С-56 (підводний човен СРСР)|С-56]] також виконав такий перехід у [[1953]] році, таким чином ставши першим радянським підводним човном, котрий здійснив [[Навколосвітня подорож|навколосвітнє плавання]], почавши його ще в роки війни переходом з Тихого океану через [[Панамський канал]] на північ. Всього човен пройшов два океани і дев'ять морів: [[Японське море|Японське]], [[Охотське море|Охотське]], [[Берингове море|Берингове]], [[Карибське море|Карибське]], [[Саргасове море|Саргасове]], [[Північне море|Північне]], [[Гренландське море|Гренландське]], [[Норвезьке море|Норвезьке]] і [[Баренцове море]], після чого повернувся по [[Північний морський шлях|Північному морському шляху]] під [[Владивосток]] (Владивосток-[[Полярний]]-Владивосток).

== Ремонти і модернізації ==
У середині 1950-х років «Ески» поступово були списані: частина була відправлена в переробку, деякі човни піддалися переобладнанню в плавучі зарядові станції або навчально-тренувальні станції, кілька тихоокеанських човнів були передані [[Військово-морські сили Китайської Народної Республіки|військово-морським силам Китаю]] і прослужили ще близько 15 років у їх складі. Останнім зі списку плавзасобів радянського флоту вибув УТС, переобладнаний з човна С-14. Це сталося [[9 лютого]] [[1978]] року.

== Бойове використання ==

=== Радянсько-фінська війна 1940 ===

До початку війни на флоті знаходилися три човни серії IX, ближче до закінчення війни в дію вступили ще три перших човни серії IX-біс. Всі ці човни несли службу на [[Балтійське море|Балтиці]] і всі вони брали участь у бойових діях проти Фінляндії. [[С-1 (підводний човен СРСР)|С-1]], [[С-2 (підводний човен СРСР)|С-2]] і [[С-3 (підводний човен СРСР)|С-3]] входили в 13-й дивізіон підводних човнів і базувалися в [[Таллінн]]і. [[C-4 (підводний човен СРСР)|C-4]], [[С-5 (підводний човен СРСР)|С-5]] і [[С-6 (підводний човен СРСР)|С-6]] входили в 16-й дивізіон підводних човнів і базувалися в Ленінграді, а з початком війни були переведені в [[Лієпая|Лібаву]]. Човни досягли деяких успіхів, однак С-2 зник безвісти у другій половині січня [[1940]] року. Фінська сторона заперечує свою причетність до загибелі човна. Ймовірно, С-2 загинув на мінах або був розчавлений кригою. Влітку 2009 року він був виявлений у шведських територіальних водах пошукачами.

=== Німецько-радянська війна ===
С-1 та С-3 IX серії до початку війни стояли на ремонті в Лібаві. С-1 був підірваний при наступі німців, С-3 не маючи можливості занурюватися, вийшов у море і був потоплений німецькими [[Торпедний катер|торпедними катерами]]. Таким чином, човни IX серії загинули, і у цій війні брали участь тільки 30 човнів серії IX-біс.

==== Балтійський флот ====
[[Файл: Russian stamp 304 S-13 1996.jpg | thumb |300px| [[С-13]] на російській поштовій марці 1996]]
[[Файл: Bundesarchiv Bild 183-H27992, Lazarettschiff "Wilhelm Gustloff" in Danzig.jpg|thumb|300px|Шпитальне судно [[Вільгельм Густлофф (судно)|«Вільгельм Густлоф»]] в Данцінгу]]
[[Файл:Bundesarchiv N 1572 Bild-1925-079, Polarfahrt mit Dampfer "München", Advent-Bay.jpg|thumb|300px|Пасажирське судно [[Штойбен|«Генерал Штойбен» («Мюнхен»)]], 1925 рік.]]
На Балтиці «Ески» досягли найбільших успіхів: за роки війни вони потопили 11 судів і пошкодили 5, але і втрати тут максимальні. З десяти кораблів війну пережив тільки [[С-13]], який потопив 5 суден і пошкодив ще одне судно. В тому числі протягом 10 днів були потоплені два великих транспорти: [[шпитальне судно]] [[Вільгельм Густлофф (судно)|«Вільгельм Густлоф»]] і «[[Штойбен|Генерал Штойбен]]», при цьому загинуло 13 000&nbsp;— 20 000 людей, в основному жінок і дітей. Загибель цих суден увійшла в ряд [[Найбільші морські катастрофи XX століття|найбільших морських катастроф]]. Човен [[С-13]] (командир човна [[Маринеско Олександр Іванович|Маринеску О. І.]]) був нагороджений [[Орден Червоного Прапора|орденом Червоного Прапора]]<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. с. = 66</ref>.

==== Чорноморський флот ====
Успіхи човнів типу «Середній» на чорноморському [[Театр воєнних дій|театрі воєнних дій]] були мінімальні. Судноплавство противника було слабким, і більшість суден мали невелику водотоннажність. «Ески» здійснили досить велике число бойових походів, брали участь у постачанні блокадного Севастополя, проводили артилерійські стрільби по німецьким берегових позиціях. [[С-31 (підводний човен СРСР)|С-31]] став [[Орден Червоного Прапора|червонопрапорним]], а [[С-33 (підводний човен СРСР)|С-33]]&nbsp;— [[Радянська гвардія|гвардійським]].

==== Північний флот ====
Перші два човни типу «С», [[С-101 (підводний човен СРСР)|С-101]] і [[С-102 (підводний човен СРСР)|С-102]], прибули на [[Північний флот ВМФ СРСР|Північний флот]] з Балтики у вересні [[1941]] року. В [[1943]] році у до них приєднались ще вісім. [[С-51 (підводний човен СРСР)|С-51]], [[С-54 (підводний човен СРСР)|С-54]], [[С-55 (підводний човен СРСР)|С-55]] та [[С-56 (підводний човен СРСР)|С-56]] прибули з [[Тихоокеанський флот ВМФ СРСР|Тихоокеанського флоту]] через [[Тихий океан|Тихий]] і Атлантичний океани, а решта човнів надійшли з заводу «Червоне Сормово». В цілому судна показали себе добре та проявили свої морехідні і швидкісні якості в операціях з [[Арктичні конвої|конвоями]]. Однак успіхи були невеликі в зв'язку з низькою інтенсивністю судноплавства. Німецька сторона визнавала, що присутність радянських субмарин біля північних берегів [[Норвегія|Норвегії]] змушувало в максимально можливому обсязі використовувати для постачання норвезької угруповання військ більш дорогі в порівнянні з водними перевезеннями [[Автомобільний транспорт|автомобільний]] і [[залізничний транспорт]]. [[С-51 (підводний човен СРСР)|С-51]]<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. с. 79</ref>, [[С-56 (підводний човен СРСР)|С-56]]<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008.с. 88</ref>, [[С-101 (підводний човен СРСР)|С-101]]<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008.с. 96</ref> і [[С-104 (підводний човен СРСР)|С-104]]<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008.с. 104</ref> стали [[Орден Червоного Прапора|Червонопрапорними]], а [[С-56 (підводний човен СРСР)|С-56]]&nbsp;— ще й гвардійським<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. c. 91</ref>.

==== Тихоокеанський флот ====
До [[1942]] у до складу ТОФ входили 4 субмарини типу «С»<ref name="Voyage">{{статья|автор=Дмитрий Иванов|заглавие=Секретный вояж|ссылка=http://www.vokrugsveta.ru/print/vs/article/615/|издание=журнал «[[Вокруг света]]»|год=2003|выпуск=№11 (2758)}}{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. За ініціативою [[Щедрін Григорій Іванович|Г.&nbsp;І.&nbsp;Щедріна]], котрий неодноразово писав рапорти з проханнями відправити його на фронт, підтриманою спершу екіпажем С-56, а потім і іншими командирами та екіпажами, всі чотири «Ески» дивізіону [[Трипольський Олександр Володимирович|А.&nbsp;В.&nbsp;Трипольського]] були спрямовані на Північний флот. Незабаром слідом за ними пішли і два човни [[Підводні човни типу «Ленінець»|типу «Ленінець»]].

== Сучасний статус ==
Загиблі човни не піднімалися, не відновлювалися і досі знаходяться на дні, причому деякі (С-6 та інші) не знайдені досі. [[С-1 (підводний човен СРСР)|С-1]], підірваний екіпажем у червні 1941 року, був відновлений, відбуксований до Німеччини і після випробувань затоплений у [[Кіль (місто)|Кілі]]. [[С-2 (підводний човен СРСР)|С-2]], зниклий безвісти в січні 1940 року, був виявлений шведськими шукачами в червні 2009 року. Майже всі вцілілі човни проєкту були в різний час списані і здані на металобрухт. Частково зберігся [[С-51 (підводний човен СРСР)|С-51]]: його рубка і частина корпусу встановлені як пам'ятник у [[Греміха (пункт базування)|Греміха]]. Єдиним повністю збереженим човном проєкту залишився знаменитий [[С-56 (підводний човен СРСР)|С-56]], встановлений на набережній [[Владивосток]]а як пам'ятник і музей.

== Оцінка проєкту ==
Однією з причин втрат, поряд зі слабкою підготовкою підводників і помилок командування, є непристосованість «Есок», які створювались для дії у відкритому морі, до умов порівняно мілководної [[Балтійське море|Балтики]], яка була нашпигована тисячами контактних і неконтактних мін. Океанські підводні човни німецького [[Підводні човни типу IX|типу IX]], створені на основі тих же розробок, що і тип «С», прекрасно показали себе на океанських просторах в боротьбі на морських комунікаціях [[Велика Британія|Великої Британії]] і [[Сполучені Штати Америки|США]], де повною мірою використовувалися швидкісні і морехідні якості субмарин. Для закритих театрів Балтики та Чорного моря «Ески» виявилися занадто великими.

Потужне [[артилерійське озброєння]] човнів активно використовувалося як для потоплення кораблів, так і для обстрілу берегових об'єктів. Так, у жовтні 1941 року один з «Щук» повідомив про активність на фінських залізничних станціях, після чого в морі був відправлений [[С-7 (підводний човен СРСР)|С-7]], який здійснив серію артобстрілів, а на Чорному морі наприкінці жовтня 1941 року [[С-31 (підводний човен СРСР)|С-31]] здійснював артилерійський обстріл німецьких піхотних позицій поблизу [[Перекоп (Армянська міська рада)|Перекопа]]. Виконаний у 1943 році перехід з Тихоокеанського на Північний ТВД показав гарну пристосованість човнів для океанських походів і дій у відкритих морях. Під час стоянки «Есок» в [[Датч-Гарбор]] американські моряки були здивовані високими характеристиками човнів проєкту «С» і відсутністю на борту іноземних інструкторів. На Північному флоті «Ески» внесли найбільший внесок, потопивши торпедами 13 суден, тоді як човни всіх інших типів потопили сумарно 18 суден.

== Представники ==

=== Серія IX ===
Серія IX складалася з трьох підводних човнів ([[С-1 (підводний човен СРСР)|С-1]], [[С-2 (підводний човен СРСР)|С-2]] і [[С-3 (підводний човен СРСР)|С-3]]), які були побудовані в 1934—1938 роках. У час [[Радянсько-фінська війна (1939—1940)|Радянсько-фінської війни 1939—1940 років]] ці човни зробили по два походи, під час яких було виконано сумарно дві торпедні атаки. Артилерією потоплений один транспорт і збитий один літак. «С-2» загинув у січні 1940 року, підірвавшись на фінській [[Морська міна|міні]]. [[7 лютого]] 1940 року «С-1» нагороджений [[Орден Червоного Прапора|Орденом Червоного Прапора]].

{|class = "wikitable" style="text-align:center;" width="100%"
!Назва
!Завод
!Заводський №
!Закладений
!Спущений на воду
!Переданий флоту
!Виведений з флоту
|-
| [[С-1 (підводний човен СРСР)|С-1]] (Н-1) || [[Балтійський завод|№&nbsp;189]] || 266 || [[25 грудня]] [[1934]] || [[8 серпня]] [[1935]] || [[23 вересня]] [[1936]] || Підірваний екіпажем <br/>[[23 червня]] [[1941]]
|-
| [[С-2 (підводний човен СРСР)|С-2]] (Н-2) || №&nbsp;189 || 267 || [[31 грудня]] [[1934]] || [[21 грудня]] [[1935]] || [[23 вересня]] [[1936]] || загинув на міні <br/>[[січень]] [[1940]]
|-
| [[С-3 (підводний човен СРСР)|С-3]] (Н-3) || №&nbsp;189|| 268 || [[25 квітня]] 1935 || [[30 квітня]] 1936 || [[13 липня]] [[1938]] || Потоплений <br/>[[24 червня]] 1941
|-
|}

=== Серія ІХ-біс ===
Серія ІХ-біс складалася з 41 підводного човна. Човни цієї серії будувалися з [[1936]] по [[1948]] рік. Від човна до човна вносилися все нові поліпшення, що не мали глобального характеру, але що зумовили деякі відмінності в характеристиках човнів.

{|class = "wikitable" style="text-align:center;" width="100%"
!Назва
!Завод
!Заводський №
!Закладений
!Спущений на воду
!Переданий флоту
!Виведений з флоту
|-
|[[С-4 (підводний човен СРСР)|С-4]] || [[Балтійський завод|№&nbsp;189]] || 277 || [[3 січня]] [[1936]] || [[17 вересня]] 1936 || [[27 листопада]] [[1939]] || потоплений таранним ударом <br/> [[4 січня]] [[1945]]
|-
| [[С-5 (підводний човен СРСР)|С-5]] || №&nbsp;189 || 278 || [[28 грудня]] [[1935]] || [[16 травня]] 1936 || [[27 листопада]] 1939 || загинув на міні <br/> [[28 серпня]] [[1941]]
|-
| [[С-6 (підводний човен СРСР)|С-6]] || №&nbsp;189 || 279 || [[28 грудня]] 1935 || [[31 березня]] 1936 || [[27 листопада]] 1939 || загинув, ймовірно на міні, біля шведського острова Еланд, <br/> [[серпень]] [[1941]]
|-
| [[С-7 (підводний човен СРСР)|С-7]] || [[Красне Сормово|№&nbsp;112]] || 236 || [[14 грудня]] 1936 || [[5 квітня]] [[1937]] || [[7 серпня]] [[1940]] || потоплений фінським ПЧ [[Vesihiisi (підводний човен)|«Весихіісі»]]<br/> [[21 жовтня]] [[1942]]
|-
| [[С-8 (підводний човен СРСР)|С-8]] || №&nbsp;112 || 237 || [[14 грудня]] [[1936]] || [[5 квітня]] [[1937]] || [[28 липня]] [[1940]] || загинув на міні <br/> жовтень 1941
|-
| [[С-9 (підводний човен СРСР)|С-9]] || №&nbsp;112 || 241 || [[20 червня]] [[1937]] || [[20 квітня]] [[1938]] || [[22 грудня]] [[1940]] || загинув на міні <br/> серпень [[1943]]
|-
| [[С-10 (підводний човен СРСР)|С-10]] || №&nbsp;112 || 242 || [[10 червня]] [[1937]] || [[20 квітня]] [[1938]] || [[31 грудня]] [[1940]] || загинув на міні <br/> [[28 червня]] 1941
|-
| [[С-11 (підводний човен СРСР)|С-11]] || №&nbsp;112 || 245 || [[20 жовтня]] [[1937]] || [[24 квітня]] [[1938]] || [[18 липня]] [[1941]] || загинув на міні <br/> [[2 серпня]] 1941
|-
| [[С-12 (підводний човен СРСР)|С-12]] || №&nbsp;112 || 246 || [[20 жовтня]] [[1937]] || [[24 квітня]] [[1938]] || [[30 липня]] 1941 || зник безвісти <br/> серпень 1943
|-
| [[С-13]] || №&nbsp;112 || 263 || [[19 жовтня]] [[1938]] || [[25 квітня]] [[1939]] || [[14 серпня]] 1941 || списаний <br/> [[17 грудня]] [[1956]]
|-
| [[С-14 (підводний човен СРСР)|С-14]] || №&nbsp;112 || 264 || [[29 вересня]] 1938 || [[25 квітня]] 1939 || [[3 червня]] [[1942]] ||списаний <br/> [[9 лютого]] [[1978]]
|-
| [[С-15 (підводний човен СРСР)|С-15]] || №&nbsp;112 || 271 || [[10 серпня]] 1939 || [[24 квітня]] 1940 || [[21 січня]] [[1943]] || списаний <br/> [[20 червня]] [[1956]]
|-
| [[С-16 (підводний човен СРСР)|С-16]] || №&nbsp;112 || 272 || [[10 серпня]] 1939 || [[24 квітня]] 1940 || [[10 лютого]] [[1944]] || списаний <br/> [[18 березня]] [[1958]]
|-
| [[С-17 (підводний човен СРСР)|С-17]] || №&nbsp;112, [[Північне машинобудівне підприємство|№&nbsp;402]] || 273 || [[10 серпня]] 1939 || [[24 квітня]] 1940 || [[20 травня]] 1945 || списаний <br/> [[12 березня]] [[1958]]
|-
| [[С-18 (підводний човен СРСР)|С-18]] || №&nbsp;112 || 274 || [[10 серпня]] 1939 || [[25 квітня]] 1940 || [[10 червня]] 1945 || списаний <br/> [[18 вересня]] [[1958]]
|-
| [[С-19 (підводний човен СРСР)|С-19]] || [[Адміралтейські верфі|№&nbsp;196]], №&nbsp;638 || 132 || [[30 вересня]] 1939 || [[14 березня]] 1941 || [[23 лютого]] 1944 || затонув при ядерних випробуваннях <br/> [[10 жовтня]] [[1957]]
|-
| [[С-20 (підводний човен СРСР)|С-20]] || №&nbsp;196, №&nbsp;638 || 133 || [[30 вересня]] 1939 || [[14 березня]] 1941 || [[25 лютого]] 1944 || потоплений після ядерних випробувань <br/> [[10 жовтня]] [[1957]]
|-
| [[С-21 (підводний човен СРСР)|С-21]] || №&nbsp;196, №&nbsp;638 || 134 || [[31 грудня]] 1939 || [[25 квітня]] 1941 || [[3 квітня]] 1946 || списаний <br/> [[27 листопада]] [[1959]]
|-
| [[С-22 (підводний човен СРСР)|С-22]] || №&nbsp;112 || 295|| [[25 червня]] 1940 || [[2 травня]] 1941 || [[28 травня]] 1946 || списаний <br/> [[30 січня]] [[1967]]
|-
| [[С-23 (підводний човен СРСР)|С-23]] || №&nbsp;112 || 296 || [[25 червня]] 1940 || [[2 травня]] 1941 || [[10 серпня]] [[1947]] || списаний <br/> [[15 вересня]] [[1960]]
|-
| [[С-24 (підводний човен СРСР)|С-24]] || №&nbsp;112 || 297 || [[25 червня]] 1940 || [[2 травня]] 1941 || [[19 грудня]] 1947 || розформований в КНР <br/> 1970-е
|-
| [[С-25 (підводний човен СРСР)|С-25]] || №&nbsp;112 || 298 || [[25 червня]] 1940 || [[2 травня]] 1941 || [[9 травня]] [[1948]] ||розформований в КНР <br/> 1970-ті
|-
| [[С-26 (підводний човен СРСР)|С-26]] || №&nbsp;112 || 299 || [[25 червня]] 1940 || [[2 травня]] 1941 || [[28 листопада]] 1948 || списаний <br/> [[5 лютого]] [[1973]]
|-
| [[С-31 (підводний човен СРСР)|С-31]] || [[Чорноморський суднобудівний завод|№&nbsp;198]] || 347 || [[5 жовтня]] 1937 || [[22 лютого]] 1939 || [[25 червня]] 1940 ||списаний <br/> [[14 березня]] [[1975]]
|-
| [[С-32 (підводний човен СРСР)|С-32]] || №&nbsp;198 || 348 || [[15 жовтня]] 1937 || [[27 квітня]] 1939 || [[25 червня]] 1940 ||потоплений авіацією <br/> [[26 червня]] 1942
|-
| [[С-33 (підводний човен СРСР)|С-33]] || №&nbsp;198 || 349 || [[16 листопада]] 1937 || [[30 травня]] 1939 || [[22 грудня]] 1940 ||списаний <br/> [[15 вересня]] [[1960]]
|-
| [[С-34 (підводний човен СРСР)|С-34]] || №&nbsp;198 || 350 || [[29 листопада]] 1937 || [[2 вересня]] 1939 || [[1 травня]] 1941 || загинув на міні <br/> 8-14 листопада 1941 в 15 милях від Варни<ref>[http://www.gazeta.ru/news/lenta/2010/08/28/n_1540008.shtml Болгарские водолазы обнаружили останки советской подводной лодки | Газета. Ru: Новости дня]</ref>
|-
| [[С-35 (підводний човен СРСР)|С-35]] || №&nbsp;198 || 360 || [[23 лютого]] 1940 || [[17 липня]] 1941 || [[13 лютого]] 1948 || списаний <br/> [[15 березня]] [[1962]]
|-
| [[С-36 (підводний човен СРСР)|С-36]] || №&nbsp;198 || 361 || [[23 лютого]] 1940 || не добудовувався ||&nbsp;— || —
|-
| [[С-37 (підводний човен СРСР)|С-37]] || №&nbsp;198 || 362 || [[28 листопада]] 1940 || не добудовувався ||&nbsp;— || —
|-
| [[С-38 (підводний човен СРСР)|С-38]] || №&nbsp;198 || 363 || [[22 лютого]] 1941 || не добудовувався ||&nbsp;— || —
|-
| [[С-51 (підводний човен СРСР)|С-51]] || №&nbsp;189, №&nbsp;202 || 284 || [[24 березня]] 1937 || [[30 серпня]] 1940 || [[16 грудня]] 1941 ||списаний <br/> [[11 лютого]] [[1972]] <br/> пам'ятник, [[Греміха]]
|-
| [[С-52 (підводний човен СРСР)|С-52]] || №&nbsp;189, №&nbsp;202 || 285 || [[29 квітня]] 1937 || [[30 серпня]] 1940 || [[27 червня]] 1943 ||розформований в КНР <br/> 1970-ти
|-
| [[С-53 (підводний човен СРСР)|С-53]] || №&nbsp;189, №&nbsp;202 || 286 || [[28 вересня]] 1938 || [[30 жовтня]] 1941 || [[7 лютого]] 1943 ||розформований в КНР <br/> 1970-ти
|-
| [[С-54 (підводний човен СРСР)|С-54]] || №&nbsp;189, №&nbsp;202 || 403 || [[24 листопада]] 1936 || [[5 листопада]] 1938 || [[15 січня]] 1941 || загинув на міні <br/> березень 1944
|-
| [[С-55 (підводний човен СРСР)|С-55]] || №&nbsp;189, №&nbsp;202 || 404 || [[24 листопада]] 1936 || [[27 листопада]] 1939 || [[1 серпня]] 1941 || загинув на міні <br/> грудень 1943
|-
| [[С-56 (підводний човен СРСР)|С-56]] || №&nbsp;189, №&nbsp;202 || 405 || [[24 листопада]] 1936 || [[25 грудня]] 1939 || [[31 жовтня]] 1941 || пам'ятник у [[Владивосток]]у <br/> [[9 травня]] [[1975]]
|-
| [[С-101 (підводний човен СРСР)|С-101]] || №&nbsp;112 || 243 || [[20 червня]] 1937 || [[20 квітня]] 1938 || [[29 грудня]] 1940 || списаний <br/> [[17 лютого]] 1956
|-
| [[С-102 (підводний човен СРСР)|С-102]] || №&nbsp;112 || 244 || [[20 червня]] 1937 || [[20 квітня]] 1938 || [[29 грудня]] 1940 || списаний <br/> [[30 січня]] [[1967]]
|-
| [[С-103 (підводний човен СРСР)|С-103]] || №&nbsp;112 || 265 || [[13 вересня]] 1938 || [[25 квітня]] 1939 || [[9 липня]] 1942 || списаний <br/> [[29 грудня]] [[1955]]
|-
| [[С-104 (підводний човен СРСР)|С-104]] || №&nbsp;112 || 266 || [[4 вересня]] 1938 || [[25 квітня]] 1939 || [[27 вересня]] 1942 || списаний <br/> [[6 жовтня]] [[1958]]
|-
|}

=== Серія XVI ===

18<ref> Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008.&nbsp;— 128 с.&nbsp;— ISBN 978-5-699-25627-3 с.114</ref> човнів будувалися суцільнозварними за проєктом серії XVI (проєкт 97), але на початок війни всі вони знаходилися на ранніх стадіях будівництва і жоден з цих човнів не був добудований.
{|class = "wikitable" style="text-align:center;" width="100%"
!Назва
!Завод
!Заводський №
!Закладений
!Переданий флоту
|-
| С-27 || №&nbsp;112 || 300 || [[31 грудня]] 1940 || не добудовувався
|-
| С-28 || №&nbsp;112 || 312 || березень 1941 || не добудовувався
|-
| С-29 || №&nbsp;112 || 313 || березень 1941 || не добудовувався
|-
| С-30 || №&nbsp;112 || 314 || березень 1941 || не добудовувався
|-
| С-39 || №&nbsp;189 || || || не добудовувався
|-
| С-40 || №&nbsp;189 || || || не добудовувався
|-
| С-41 || №&nbsp;189 || || || не добудовувався
|-
| С-42 || №&nbsp;189 || || || не добудовувався
|-
| С-43 || №&nbsp;189 || || || не добудовувався
|-
| С-44 || №&nbsp;189 || || || не добудовувався
|-
| С-45 || №&nbsp;196 || 145 || початок 1941 || не добудовувався
|-
| С-46 || №&nbsp;196 || 146 || початок 1941 || не добудовувався
|-
| С-47 || №&nbsp;196 || 154 || [[20 квітня]] 1941 || не добудовувався
|-
| С-48 || №&nbsp;196 || 155 || [[20 квітня]] 1941 || не добудовувався
|-
| С-49 || №&nbsp;196 || 156 || червень-липень 1941 || не добудовувався
|-
| С-58 || №&nbsp;198 || 371 || [[22 квітня]] 1941 || не добудовувався
|-
| С-59 || №&nbsp;198 || 372 || [[22 квітня]] 1941 || не добудовувався
|-
| С-60 || №&nbsp;198 || 373 || [[22 квітня]] 1941 || не добудовувався
|-
| С-61 || №&nbsp;198 ||&nbsp;— || не закладався || —
|-
| С-62 || №&nbsp;198 ||&nbsp;— || не закладався || —
|-
| С-63 || №&nbsp;198 ||&nbsp;— || не закладався || —
|-
|}

== Див. також ==
* [[Список атомних підводних човнів СРСР та РФ]]
* [[Підводні човни типу «Баракуда» (США)]]
* [[Дизельні підводні човни (за типами і країнами)]]
* [[Підводні човни проєкту 613]]
* [[Необмежена підводна війна]]

== Примітки ==
{{примітки}}

== Посилання ==
* {{cite web
 |author           = Николаев А. С.
 |last             = 
 |first            = 
 |authorlink       = 
 |coauthors        = 
 |publication-date = 2003-2005
 |url              = http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/c%20IX/list.htm
 |title            = Тип «С» IX Серии («Е-2»).
 |format           = 
 |work             = «Штурм Глубины»
 |publisher        = deepstorm.ru
 |accessdate       = 2012-02-21
 |lang             = 
 |description      = 
 |archiveurl       = https://www.webcitation.org/652a1NPdm?url=http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/c%20IX/list.htm
 |archivedate      = 2012-01-29
 |ref              = «Штурм Глубины»: Тип «С» IX Серии («Е-2»)
 |deadurl          = no
}}
* {{cite web
 |author           = Николаев А. С.
 |last             = 
 |first            = 
 |authorlink       = 
 |coauthors        = 
 |publication-date = 2003-2005
 |url              = http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/c%20IX-b/list.htm
 |title            = Тип «С» IX-бис Серии
 |format           = 
 |work             = «Штурм Глубины»
 |publisher        = deepstorm.ru
 |accessdate       = 2012-02-21
 |lang             = 
 |description      = 
 |archiveurl       = https://www.webcitation.org/652a2Qpxe?url=http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/c%20IX-b/list.htm
 |archivedate      = 2012-01-29
 |deadurl          = no
}}
* {{cite web
 |author           = Николаев А. С.
 |last             = 
 |first            = 
 |authorlink       = 
 |coauthors        = 
 |publication-date = 2002-2005
 |url              = http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/c%20IX-b-2/list.htm
 |title            = Тип «С» IX-бис 2 Серии
 |format           = 
 |work             = «Штурм Глубины»
 |publisher        = deepstorm.ru
 |accessdate       = 2012-02-21
 |lang             = 
 |description      = 
 |archiveurl       = https://www.webcitation.org/65h4WS4g4?url=http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/c%20IX-b-2/list.htm
 |archivedate      = 2012-02-24
 |deadurl          = no
}}
* {{cite web
 |author           = Дмитриев В. И.
 |last             = 
 |first            = 
 |authorlink       = 
 |coauthors        = 
 |publication-date = 2003
 |url              = http://book.uraic.ru/elib/pl/lodki/srednie.htm
 |title            = Подводные лодки типа «Средние»
 |format           = 
 |work             = Подводные лодки. История развития
 |publisher        = Библиотека Белинского book.uraic.ru
 |accessdate       = 15 апреля 2008
 |lang             = 
 |description      = 
 |archiveurl       = https://www.webcitation.org/652a3nvdV?url=http://book.uraic.ru/elib/pl/lodki/srednie.htm
 |archivedate      = 2012-01-29
 |deadurl          = no
}}
* {{cite web
 |author           = Анатолий Кулаженков
 |last             = 
 |first            = 
 |authorlink       = 
 |coauthors        = 
 |publication-date = 
 |url              = http://www.morflot.tsi.ru/rus_flot_1696-1917/podlodki/type_c_9_bis.html
 |title            = Тип «С». IX-бис серия
 |format           = 
 |work             = Подводные лодки. История развития
 |publisher        = Музей морского флота России morflot.tsi.ru
 |accessdate       = 15 апреля 2008
 |lang             = 
 |description      = 
 |archiveurl       = https://www.webcitation.org/652a5BEZD?url=http://www.morflot.tsi.ru/rus_flot_1696-1917/podlodki/type_c_9_bis.html
 |archivedate      = 2012-01-29
 |deadurl          = yes
}}

== Література ==
* Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина.&nbsp;— М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008.&nbsp;— 128 с.&nbsp;— ISBN 978-5-699-25627-3
* Тарас А.&nbsp;Е.&nbsp;Вторая мировая война на море.&nbsp;— Мн.: Харвест, 2003.&nbsp;— 640 с.&nbsp;— (Военно-историческая библиотека).&nbsp;— ISBN 985-13-1707-1
* Пиллар Л. Подводная война. Хроника морских сражений. 1939—1945 = Léonce Peillard. Geschichte des U-Bootkrieges 1939—1945.&nbsp;— М.: Центрполиграф, 2007.&nbsp;— 412 с.&nbsp;— (За линией фронта. Военная история).&nbsp;— ISBN 978-5-9524-2994-9
* Платонов А.&nbsp;В.&nbsp;Подводные лодки «Полигон» 2002

{{DEFAULTSORT:Середня}}
{{Типи підводних човнів ВМФ СРСР}}
{{Типи підводних човнів Другої світової війни}}
{{Кораблі СРСР часів Другої світової війни}}

[[Категорія:Типи підводних човнів ВМФ СРСР]]
[[Категорія:Типи підводних човнів Другої світової війни]]
[[Категорія:Типи дизельних підводних човнів (аеробних)]]
[[Категорія:Підводні човни СРСР часів Другої світової війни]]