Пігідо Федір Петрович

Версія від 14:47, 21 жовтня 2008, створена Dmitri Lytov (обговорення | внесок) (Нова сторінка: '''Федiр Петрович Пiгiдо''', псевд. '''Правобережний''' (1 жовтня 1888, с. Стайки, Київська губернія...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Федiр Петрович Пiгiдо, псевд. Правобережний (1 жовтня 1888, с. Стайки, Київська губернія — 11 листопада 1962, Фельдмохінген, близ. Мюнхена) — історик та культурний діяч української діаспори в Німеччині.

Народився у селянській сім'ї. Закінчив Київську середню військово-медичну школу, у 1917—1920 рр. служив у Головному санітарному управлінні УНР. У 1920-і рр. працював бухгалтером, потім помічником директора на заводі. 1930 р. поступив на промисловий факультет Інституту економічних наук (закінчив 1935 р.). Працював інженером у сфері будівництва.

Під час Великої Вітчизняної війни зостався на окупованій території, проживав разом з дружиною та дочкою у селах близько Києва. Разом з відступаючими німцями мандрував 1944 р. на захід. У Німеччині працював на керамічній фабриці. Дочка загубилася без вісті.

В еміграції займався культурно-просвітницькою діяльністю, був близьким співробітником І. П. Багряного. 1950—1951 hh. — директор видавництва «Українські вісті» (Новий Ульм), член керівництва УРДП.

Найважливішим твором є його історична праця «Велика Вiтчизняна вiйна» (перевидана на Украине в 2000-е гг.), где он в систематизированной форме излагает собственные воспоминания и воспоминания других очевидцев. Пигидо откровенно и подробно пишет как о зверствах немцев, так и о преступлениях советской власти в 1930-е гг., а также в период эвакуации. К украинским националистическим движениям (ОУН, движение Бульбы-Боровца и др.) Пигидо не проявляет интереса и упоминает их лишь мельком, как пособников немецких оккупантов. В то же время, подход его нельзя назвать беспристрастным — Пигидо неоднократно использует термин «большевистская оккупация».

Сочинения

Ссылки

uk:Пiгiдо Федiр Петрович