Перегляд вихідного коду сторінки Пушкарьов Василь Олексійович

{{Науковець 
| ім'я               = Василь Олексійович Пушкарьов
| ім'я_мовою_оригіналу = {{lang-ru|Василий Алексеевич Пушкарёв}}
| жінка              = 
| зображення         = 
| зображення_розмір  = 
| зображення_підпис  = 
| дата народження    = 28.2.1915
| місце народження   = [[Анастасієвка (Ростовська область)|Анастасієвка]], [[Російська імперія]]
| дата смерті        = 16.5.2002
| місце смерті       = [[Москва]], [[Росія]]
| поховання          =
| резиденція         = Ленінград, Москва
| громадянство       = {{RUSold}}<br/>{{USSR}} {{RUS}}
| національність     = [[росіяни]]н
| галузь             = [[мистецтвознавство]]
| заклад             = 
| Alma Mater         = 
| посада             = <!--інша суспільно значуща посада-->
| відомий завдяки    = музейник, мистецтвознавець, редактор першого каталога живопису Держ. Російського музею 1980 року
| звання             = 
| ступінь            = 
| керівник           = 
| учні               = 
| батько             =
| мати               =
| дружина            =
| чоловік            =
| діти               =
| нагороди           = {{Медаль «За відвагу»}}
| автограф           =
| примітки           = 
| особиста_сторінка  = 
}}
'''Василь Олексійович Пушкарьов''' ({{lang-ru|Василий Алексеевич Пушкарёв}}, [[28 лютого]] [[1915]], [[Анастасієвка (Ростовська область)|Анастасієвка]], [[Російська імперія]]&nbsp;— [[16 травня]] [[2002]], [[Москва]], [[Росія]])&nbsp;— російський радянський мистецтвознавець, багаторічний директор [[Російський музей|Державного Російського музею]] в [[Ленінград]]і та Центрального Будинку художника в Москві.

== Життєпис ==
Народився в станиці [[Анастасієвка (Ростовська область)|Анастасієвка]] (нині [[Ростовська область]] Росії). Походить з родини козаків. Батьки рано померли. Хлопець почав працювати помічником у чоботаря. По закінченню школи став учнем Ростовського художнього училища.

Перебрався в [[Ленінград]], де став студентом Інституту імені Рєпіна (колишньої Петербурзької Академії мистецтв), факультет мистецтвознавства. Художником не став, а з початком 2-ї світової війни пішов на фронт добровільно. Воював у піхоті на Волховському та Ленінградському фронтах. Був членом Комуністичної партії СРСР. Просте походження, участь у війні зробили його привабливим для номенклатури. Став висуванцем Міністерства культури СРСР на посаду директора Державного Російського музею. Обіймав цю посаду в період [[1951]]–[[1977]]&nbsp;рр. Був під пильним наглядом російських цензорів і держбезпеки через активну діяльність по рятуванню творів мистецтва царського періоду, через закордонні відрядження і зустрічі з російськими [[Еміграція|емігрантами]], через контакти з представниками [[Російський авангард|російського авангарду]] і збором їх робіт. Діяльність директора Пушкарьова розглядалась як підозріла через несумісність ідейних позицій компартії СРСР та представників авангардних і новітніх течій 20 століття, шкідливих для громадян країни.

Звільнений із посади директора через абсурдне звинувачення в привласненні залишків паркету, котрий використовували при ремонті підлог у [[Російський музей|Російському музеї]]. Була проігнорована його успішна діяльність по ремонту в музеї, в створенні переходу до корпуса Бенуа і збільшенню музейних колекцій на '''120000 зразків''', що стали '''державним майном'''.

== Зберігач і рятівник ==
Музейник високого ґатунку, В.&nbsp;О.&nbsp;Пушкарьов добре знався на ситуаціях переоцінки творів мистецтва. Тому рятував і передавав у музейні сховища картини і твори мистецтва доби російського [[капіталізм]]у, російського [[авангард]]у, яким нехтували в СРСР, нищили або передавали в запасники далеких провінційних музеїв. Пушкарьов відвідував під час закордонних відряджень російських художників-емігрантів і переконував продавати і передавати в музей власні твори. Після спілкування з таким директором свої твори віддав у музей художник Ісак Каплан, що не бажав продавати власні картини в музей. Частку творів Пушкарьов отримав від художниці-емігрантки [[Серебрякова Зінаїда Євгенівна|Зінаїди Серебрякової]], серед яких був і власний портрет її роботи.

Досить сміливими були дії директора і по рятуванню картин представників нереалістичних течій російського мистецтва (картин [[Філонов Павло Миколайович|Павла Філонова]], [[Малевич Казимир Северинович|Казимира Малевича]], [[Кандінський Василь Васильович|Василя Кандинського]]), і при відкритті нових імен та введенні їх у культурний простір. Серед відкритих або підтриманих Пушкарьовим імен і авторитетів&nbsp;— [[Тишлер Олександр Григорович|Олександр Тишлер]], Василь Коноваленко тощо.

Невизнання мистецької та матеріальної вартості російського авангарду помстилося радянському уряду. Так, американський ділок Арманд Хаммер отримав у подарунок від Міністерства культури СРСР картину Казимира Малевича. Через деякий час [[Арманд Хаммер]] успішно перепродав подаровану картину в Німеччині за 4 000 000. Картину вилучили зі збірок [[Третьяковська галерея|Третьяковської галереї]], бо Пушкарьов категорично відмовився надати картину зі збірок Російського музею.

== Московський період ==
Після звільненню з посади директора Державного Російського музею, Пушкарьов перебрався в Москву, де був призначений на посаду директора Центрального Будинку художника на Кримському валу. Найкращим досягненням посадовця цього періоду стало створення Музею сучасного мистецтва. Помер в Москві.

== Увічнення пам'яті ==
* Документальний фільм «Тихая война Василия Пушкарёва», (режисер С. Карпухін)
* Орден Василя Пушкарьова (твір медальєра Олексія Архіпова)

== Див. також ==
* Державний [[Російський музей]]
* [[Мистецтвознавство]]
== Посилання ==

{{Портал|Мистецтво|Біографії|Музеї|СРСР}}

== Література ==
* {{книга
 |автор             = 
 |частина           = 
 |посилання частина = 
 |заголовок         = [[Російський музей|Государственный Русский музей]]. Путеводитель
 |оригінал          = 
 |посилання         = 
 |відповідальний    = Под общей редакцией директора Государственного Русского музея '''В. А. Пушкарёва'''
 |видання           = 
 |місце             = Ленинград
 |видавництво       = «Советский художник»
 |рік               = 1969
 |том               = 
 |сторінки          = 
 |сторінок          = 368
 |серія             = 
 |тираж             = 100 000
 |isbn              = 
 |doi               = 
 |bibcode           = 
 |pmid              = 
 |archiveurl        = 
 |archivedate       =
}} {{ref-ru}}

== Джерела ==
* http://nasledie-rus.ru/podshivka/6208.php (біографія музейника В.О. Пушкарьова)

* https://web.archive.org/web/20100929070108/http://www.zavtra.ru/cgi/veil/data/zavtra/09/811/83.html («Орден Пушкарьова»)
* http://www.spbdnevnik.ru/news/2007-03-02/pamyat-o-muzeyshchike/{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (стаття «Память о музейщике»)

{{Scientist-stub}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Російські мистецтвознавці]]
[[Категорія:Державний Російський музей]]
[[Категорія:Поховані на Троєкурівському цвинтарі]]