Перегляд вихідного коду сторінки Просторіччя

'''Просторіччя'''&nbsp;— одна з форм [[Національна мова|національної мови]], поряд з [[діалект]]ами, [[жаргон]]ним мовленням та [[Літературна мова|літературною мовою]]. Разом з народними говорами та жаргонами просторіччя складає усну некодифіковану сферу загальнонаціональної мовної комунікації&nbsp;— народно-розмовну мову.

Просторіччя має понаддіалектний характер, на відміну від говорів та жаргонів&nbsp;— це мовлення, загальнозрозуміле для носіїв національної мови. Будучи універсальною для національних мов категорією, просторіччя в кожній з них має специфічні особливості та властиві лише йому взаємовідносини з літературною мовою. У просторіччі представлені одиниці всіх мовних рівнів. Особливо чітко своєрідність просторіччя виявляється у використанні елементів літературної мови, в [[Граматика|граматичному]] та [[Фонетика|фонетичному]] оформленні слів загального словникового фонду. Для просторіччя властивими є експресивно «занижені» оцінювальні слова з палітрою відтінків від фамільярності до грубості, до яких у літературній мові є нейтральні синоніми: «дрихнути»&nbsp;— «спати», «гепнути»&nbsp;— «ударити».

== Альтернативне тлумачення ==
За свідченнями науковця [[Масенко Лариса Терентіївна|Лариси Масенко]] термін просторіччя штучно був застосований до української мови, як кальку з російської.<ref>Лариса Масенко «Нариси з соціолінгвістики» // Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія»,&nbsp;— 2010,&nbsp;— с. 243&nbsp;— С.61</ref> Російськими дослідниками просторіччями вважаються мовлення неосвіченого й напівосвіченого міського населення, що не володіє літературними нормами. Така ситуація з [[Російська мова|російською мовою]] склалася через віддаленість її літературного варіанту від живого мовлення.
[[Українська мова]], на відміну від російської, розвивалася на базі живого мовлення, тому термін просторіччя вживати до неї невиправдано. Під час дискусій 1950–1960-х років перевагу здобув погляд тих мовознавців ([[Кириченко Ілля Микитович|І.&nbsp;М.&nbsp;Кириченка]], С.&nbsp;П.&nbsp;Левченка, [[Бурячок Андрій Андрійович|А.&nbsp;А.&nbsp;Бурячка]] та ін.), що виступали проти застосування до певних шарів української лексики позначки «просторічне», запропонувавши замінити стилістичні характеристики українських відповідників до російських просторічних слів іншими позначками&nbsp;— «вульгарне», «фамільярне», «зневажливе», «розмовне» тощо.<ref>Товстенко Вікторія. «Просторіччя в українській мові як структурно-функціональне явище.»&nbsp;— К.: 2003</ref>

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Посилання ==
* [https://archive.org/details/literaturoznavchat2/page/n121/mode/1up?view=theater Низький стиль]; [https://archive.org/details/literaturoznavchat2/page/n285/mode/1up?view=theater Просторіччя] // {{ЛЗЕ2|частина = |сторінки =121; 285}}

[[Категорія:Ненормативна лексика]]
[[Категорія:мовознавство]]