Перегляд вихідного коду сторінки Принцип правової визначеності

'''При́нцип правово́ї ви́значеності (пе́вності)'''&nbsp;— загальний [[принципи права|принцип права]], який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим [[право|правом ]]у разі необхідності.

=== Загальна характеристика ===

Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою [[верховенство права|принципу верховенства права]]. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема [[Європейський Суд з прав людини]]. У своїх рішеннях [[Конституційний Суд України]] також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права<ref name=":0">[http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/3845/Pryimak_Pryntsyp_pravovoi.pdf?sequence=1&isAllowed=y] Приймак А. М. Принцип правової визначеності: поняття та окремі аспекти / А. М. Приймак // Наук. записки нац. ун-ту «Києво-Могилянська академія». – К., 2010. – Т. 103: Юридичні науки. – С. 53–55.</ref>.

У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування [[правова система|правової системи]] з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів [[правотворчість|правотворчості]] та [[правозастосування]]<ref name=":0" />.

=== Вимоги принципу правової визначеності ===
* Чітке формулювання умов, за яких здійснюється обмеження чи позбавлення свободи;
* Обов'язковість оприлюднення [[нормативно-правовий акт|нормативно-правових актів]];
* Відсутність внесення непередбачуваних змін до [[законодавство|законодавства]];
* Чіткий розподіл повноважень між гілками [[державна влада|державної влади]];
* Спеціально-дозвільний тип правового регулювання діяльності [[органи державної влади|органів державної влади]];
* Виняткове законодавче закріплення меж повноважень органів [[виконавча влада|виконавчої влади]];
* Неможливість скасування остаточного [[Судове рішення|судового рішення]];
* Незворотність дії нормативно-правових актів у часі<ref name=":0" />.
Правова визначеність є однією з умов ефективної дії [[верховенство права|верховенства права]], а забезпечення реалізації вимог принципу правової визначеності у його широкому розумінні є запорукою не лише ефективних реалізації та захисту [[права людини|прав людини]], а й значного вдосконалення механізму [[держава|держави]]<ref name=":0" />.

Деякі складові принципу верховенства права не завжди напряму фіксуються в конституціях, і [[Конституція України]] у цьому відношенні не є винятком. Вони сформульовані переважно правовою наукою та [[судова практика|судовою практикою]]. До таких слід віднести, зокрема, принцип визначеності. Цей принцип означає вимогу чіткості підстав, цілей та змісту нормативних приписів, особливо тих із них, які адресовані безпосередньо громадянам. Вони повинні мати можливість упевнено передбачати правові наслідки своєї [[поведінка|поведінки]]. Принцип визначеності вимагає також, щоби повноваження органів [[виконавча влада|виконавчої влади]] у відносинах із громадянами та їх об'єднаннями визначалися лише [[закон|законами]]. Ними ж мають установлюватися межі розсуду цих органів. Жоден акт органів виконавчої влади не може підміняти своїм регулюванням [[закон]] і визначати власні межі свободи розсуду в указаних відносинах.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці часто використовує цей принцип для мотивації своїх рішень. Важливою рисою європейського механізму захисту прав людини слід назвати гнучкість положень [[Конвенція|Конвенції]], що досягається завдяки діяльності Європейського Суду, рішення у конкретних справах якого мають прецедентний характер і вважаються складовою тексту Конвенції у частині її [[тлумачення права|тлумачення]].

=== Принцип правової визначеності у практиці Конституційного Суду України===

[[Конституційний Суд України]] в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про [[міліція|міліцію]]» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування [[правові норми|правових норм]], встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування [[земельна ділянка|земельними ділянками]] вказав, що із конституційних [[принцип рівності|принципів рівності]] і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до [[сваволя|сваволі (]]абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

=== Принцип правової визначеності у практиці [[ЄСПЛ]] ===

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства Суд вказує, що вимога [[Конвенція|Конвенції]] пункту 2 ст. 10 про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене [[закон|законом]], є рівнозначною вимозі, передбаченій у пункті 1 ст. 5 про те, що будь-яке позбавлення [[свобода|свободи]] має бути законним. [[Суд]] наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у пункті 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним (п. 54).
== Див. також ==
* [[Принципи (вимоги) правозастосування]]
* [[Совтрансавто-Холдинг проти України]]
* [[Доктрина невизначеності закону]]

== Джерела та література ==
*[http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/3845/Pryimak_Pryntsyp_pravovoi.pdf?sequence=1&isAllowed=y Приймак А. М. Принцип правової визначеності: поняття та окремі аспекти / А. М. Приймак // Наук. записки нац. ун-ту «Києво-Могилянська академія». – К., 2010. – Т. 103: Юридичні науки. – С. 53–55.]
* Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 3.5, 3.6 пункту 3 статті 3 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Митний тариф України», абзацу восьмого частини другої статті&nbsp;— Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (справа про тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита), 23 червня 2009&nbsp;р., №&nbsp;15-рп/2009.
* CASE OF BARANOWSKI v. POLAND
* [[Козюбра Микола Іванович|Козюбра М''.'']] Принцип верховенства права та вітчизняна теорія і практика. // Українське право.&nbsp;— 2006. -Число 6.&nbsp;— С. 21.
* Банчук О. А., Куйбіда Р.''&nbsp;О.''&nbsp;Вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод до процедури здійснення судочинства.&nbsp;— К.: «ІКЦ „Леста“», 2005.&nbsp;— С.9.
*Принцип правової визначеності // {{ВУЮЕ3|сторінки = 616}}

== Посилання ==
== Примітки ==
{{reflist}}
[[Категорія:Теорія держави і права]]
[[Категорія:Правотворення]]