Відкрити головне меню
Штандарт Прем'єр-міністра Болгарії

Прем'єр-міністр Болгарії (болг. Министър-председател на България) — глава уряду Болгарії.

Прем'єр-міністр обирається та звільняється від посади рішенням Народних зборів. Збори також вносять зміни до складу уряду за поданням прем'єр-міністра[1].

Уряд Болгарії складається власне з прем'єр-міністра, віце-прем'єрів та міністрів. Прем'єр-міністр спрямовує та координує загальну політику уряду й несе за це відповідальність. Він призначає та звільняє від посад заступників міністрів. Міністри очолюють міністерства, окрім випадків, коли Народні збори не вирішать інакше, і несуть відповідальність за діяльність підпорядкованих їм міністерств[2].

Зміст

Князівство Болгарія (1878–1908)Редагувати

Князівство Болгарія існувало з 1878 року (після здобуття автономії від Османської імперії) до проголошення незалежності 1908 року. Главою держави був князь. У 1878–1885 роках при владі була династія Баттенбергів, а потім представники Саксен-Кобург-Готської династії. 22 вересня 1908 року князь Фердинанд I Кобург проголосив себе царем.



Представництво за політичними партіями:


   Консервативна партія
   Ліберальна партія
   Російські військовики
   Народно-ліберальна партія
   Народна партія
   Ліберальна партія (Радославіст)
   Безпартійні
   Прогресивна ліберальна партія
   Демократична партія



# Фото Прізвище Початок повноважень Завершення повноважень Партія Примітки
Голова Ради міністрів
1879—1908
1   Тодор Бурмов
(1834–1906)
17 липня 1879 6 грудня 1879 Консервативна партія [3][4]
2   єпископ Климент
(1841–1906)
6 грудня 1879 7 квітня 1880 Консервативна партія [5][6]
3   Драґан Цанков
(1828–1911)
7 квітня 1880 10 грудня 1880 Ліберальна партія [7][8][9]
4   Петко Каравелов
(1843–1903)
10 грудня 1880 9 травня 1881 Ліберальна партія [10][11]
5   Казимир Ернрот
(1833–1913)
9 травня 1881 13 липня 1881 Російська імператорська армія [12][13]
Вакант (13 липня 1881 — 5 липня 1882)
6   Леонід Соболєв
(1844–1913)
5 липня 1882 19 вересня 1883 Російська імператорська армія [14][15]
7   Драґан Цанков
(1828–1911)
(Вдруге)
19 вересня 1883 11 липня 1884 Ліберальна партія
8   Петко Каравелов
(1843–1903)
(Вдруге)
11 липня 1884 21 серпня 1886 Ліберальна партія
9   Архієпископ Климент
(1841–1906)
(Вдруге)
21 серпня 1886 24 серпня 1886 Консервативна партія
10   Петко Каравелов
(1843–1903)
(Втретє)
24 серпня 1886 28 серпня 1886 Ліберальна партія
11   Васил Радославов
(1854–1929)
28 серпня 1886 10 липня 1887 Ліберальна партія [16][17]
12   Константин Стоїлов
(1853–1901)
10 липня 1887 1 вересня 1887 Консервативна партія [18][19]
13   Стефан Стамболов
(1854–1895)
1 вересня 1887 31 травня 1894 Народно-ліберальна партія [20]
14   Константин Стоїлов
(1853–1901)
(Вдруге)
31 травня 1894 30 січня 1899 Народна партія
15   Димитр Греков
(1847–1901)
30 січня 1899 13 жовтня 1899 Безпартiйний [21][22]
16   Тодор Іванчов
(1858–1906)
13 жовтня 1899 25 січня 1901 Безпартiйний [23]
17   Рачо Петров
(1861–1942)
25 січня 1901 5 березня 1901 Безпартійний [24][25]
18   Петко Каравелов
(1843–1903)
(Вчетверте)
5 березня 1901 4 січня 1902 Демократична партія
19   Стоян Данев
(1858–1949)
4 січня 1902 19 травня 1903 Прогресивна ліберальна партія [26]
20   Рачо Петров
(1861–1942)
(Вдруге)
19 травня 1903 5 листопада 1906 Безпартійний
21   Димитр Петков
(1858–1907)
5 листопада 1906 11 березня 1907 Народно-ліберальна партія [27]
22   Димитр Станчов
(1863–1940)
(в. о.)
12 березня 1907 16 березня 1907 Безпартійний [28]
23   Петр Гудев
(1863–1932)
16 березня 1907 29 січня 1908 Народно-ліберальна партія [29]
24   Александр Малинов
(1867–1938)
29 січня 1908 5 жовтня 1908 Демократична партія [28]

Третє Болгарське царство (1908–1946)Редагувати

Третє Болгарське царство існувало у період від проголошення незалежності 1908 року до ліквідації монархії 1946 року. Відповідно до Тирновської конституції держава була конституційною монархією, главою якої був цар. Також передбачалось колективне регентство у разі недієздатності царя. Такий прецедент мав місце за часів малолітства царя Симеона II.

Представництво за політичними партіями:

   Демократична партія
   Військовики
   Народна партія
   Ліберальна партія (Радославіст)
   Прогресивна ліберальна партія
   Землеробський народний союз
   Демократична змова
   Ланка
   Безпартійні


# Фото Ім'я Початок повноважень Завершення повноважень Партія Примітки
Голова Ради міністрів
1908—1946
24   Александр Малинов
(1867–1938)
5 жовтня 1908 29 березня 1911 Демократична партія
25   Іван Гешов
(1849–1924)
29 березня 1911 14 червня 1913 Народна партія [30]
26   Стоян Данев
(1858–1949)
(Вдруге)
14 червня 1913 17 липня 1913 Прогресивна ліберальна партія
27   Васил Радославов
(1854–1929)
(Вдруге)
17 липня 1913 21 червня 1918 Ліберальна партія
28   Александр Малинов
(1867–1938)
(Вдруге)
21 червня 1918 28 листопада 1918 Демократична партія
29   Теодор Теодоров
(1859–1924)
28 листопада 1918 6 жовтня 1919 Народна партія [31]
30 Александр Стамболійський
(1879–1923)
6 жовтня 1919 9 червня 1923 Болгарський землеробський народний союз [32][33]
31   Александр Цанков
(1879–1959)
9 червня 1923 4 січня 1926 Демократична змова [28]
32   Андрій Ляпчев
(1866–1933)
4 січня 1926 29 червня 1931 Демократична змова [34]
33   Александр Малинов
(1867–1938)
(Втретє)
29 червня 1931 12 жовтня 1931 Демократична партія
34   Нікола Мушанов
(1872–1951)
12 жовтня 1931 19 травня 1934 Демократична партія [35][28]
35   Кімон Георгієв
(1882–1969)
19 травня 1934 22 січня 1935 Безпартiйний [36][37]
36   Пенчо Златев
(1881–1948)
22 січня 1935 21 квітня 1935 Безпартiйний [28]
37   Андрей Тошев
(1867–1944)
21 квітня 1935 23 листопада 1935 Безпартійний [28]
38   Георгій Кесеіванов
(1884–1960)
23 листопада 1935 16 лютого 1940 Безпартійний [38]
39   Богдан Філов
(1883–1945)
16 лютого 1940 9 вересня 1943 Безпартійний [39]
-   Петр Габровський
(1898–1947)
(в. о.)
9 вересня 1943 14 вересня 1943 Безпартійний [28]
40   Добри Божилов
(1884–1945)
14 вересня 1943 1 червня 1944 Безпартійний [40]
41   Іван Багрянов
(1891–1945)
1 червня 1944 2 вересня 1944 Безпартійний [41][28]
42   Константин Муравієв
(1893–1965)
2 вересня 1944 9 вересня 1944 Болгарський землеробський народний союз [28]
43   Кімон Георгієв
(1882–1969)
(Вдруге)
9 вересня 1944 23 листопада 1946 Посилання

Народна Республіка Болгарія (1946–1990)Редагувати

Народна Республіка Болгарія — офіційна назва Болгарської республіки у 1946–1990 роках, коли вона була під владою Болгарської комуністичної партії (БКП). В цей час Болгарія була членом Варшавського блоку та РЕВ. У цей період в країні існувала посада президента, хоча фактично керував генеральний секретар ЦК БКП. Голова Ради міністрів вважався третьою особою в країні.

Представництво за політичними партіями:

   Комуністична партія
   Соціалістична партія
# Фото Ім'я Початок повноважень Завершення повноважень Партія Примітки
Голова Ради міністрів
1946—1990
44   Георгій Димитров
(1882–1949)
23 листопада 1946 2 липня 1949 Болгарська комуністична партія [42]
45   Васил Коларов
(1877–1950)
2 липня 1949 23 січня 1950 Болгарська комуністична партія [43][44]
46   Вилко Червенков
(1900–1980)
3 лютого 1950 17 квітня 1956 Болгарська комуністична партія [45]
47   Антон Югов
(1904–1991)
17 квітня 1956 19 листопада 1962 Болгарська комуністична партія [28]
48   Тодор Живков
(1911–1998)
19 листопада 1962 7 липня 1971 Болгарська комуністична партія [46]
49   Станко Тодоров
(1920–1996)
7 липня 1971 16 червня 1981 Болгарська комуністична партія [47][48]
50   Гриша Філіпов
(1919–1994)
16 червня 1981 21 березня 1986 Болгарська комуністична партія [28]
51   Георгій Атанасов
(нар. 1933)
21 березня 1986 3 лютого 1990 Болгарська комуністична партія [28]
52   Андрій Луканов
(1938–1996)
3 лютого 1990 7 грудня 1990 Болгарська соціалістична партія [49]

Станко Тодоров займав пост голови Ради міністрів упродовж неповних десяти років поспіль. На теперішній час це є рекордом для посади голови уряду в Болгарії.

Республіка Болгарія (1990 — теперішній час)Редагувати

Відповідно до чинної конституції прем'єр-міністр є головою уряду Болгарії, призначається та звільняється з посади відповідним рішенням Народних зборів.

Представництво за політичними партіями:

   Союз демократичних сил
   Соціалістична партія
   Національний рух за стабільність і підйом
   Громадяни за європейський розвиток Болгарії
   Безпартійні
# Фото Ім'я Початок повноважень Завершення повноважень Партія Примітки
Голова Ради міністрів
1990—1991
53 Димитр Попов
(нар. 1927)
7 грудня 1990 8 листопада 1991 Безпартійний [28]
Прем'єр-міністр
з 1991
54   Філіп Димитров
(нар. 1955)
8 листопада 1991 30 грудня 1992 Союз демократичних сил [50][51]
55 Любен Беров
(1925–2006)
30 грудня 1992 17 жовтня 1994 Безпартійний [28]
56 Ренета Інджова
(нар. 1953)
(в. о.)
17 жовтня 1994 25 січня 1995 Безпартійний [52][28]
57 Жан Виденов
(нар. 1959)
25 січня 1995 13 лютого 1997 Болгарська соціалістична партія [53]
58 Стефан Софіянський
(нар. 1951)
(в. о.)
13 лютого 1997 21 травня 1997 Союз демократичних сил [54][55]
59   Іван Костов
(нар. 1949)
21 травня 1997 24 липня 2001 Союз демократичних сил [56][57]
60   Симеон Саксен-Кобург-Готський
(нар. 1937)
24 липня 2001 17 серпня 2005 Національний рух «Симеон II» [58][59]
61   Сергій Станішев
(нар. 1966)
17 серпня 2005 27 липня 2009 Болгарська соціалістична партія [60][61]
62   Бойко Борисов
(нар. 1959)
27 липня 2009 20 лютого 2013 ГЕРБ [62][63]
63   Марін Райков
(нар. 1960)
(в.о.)
13 березня 2013 29 травня 2013 Безпартійний
64   Пламен Орешарські
(нар. 1960)
29 травня 2013 6 серпня 2014 Безпартiйний [64]
65   Георгі Блізнашкі
(нар. 1956)
6 серпня 2014 6 листопада 2014 Безпартійний
66   Бойко Борисов
(нар. 1959)
6 листопада 2014 27 січня 2017 ГЕРБ
67 Огнян Герджиков
(нар. 1946)
27 січня 2017 4 травня 2017 Безпартiйний
68   Бойко Борисов
(нар. 1959)
4 травня 2017 ГЕРБ

На теперішній час Ренета Інджова — єдина жінка, яка колись очолювала уряд Болгарії.

ПриміткиРедагувати

  1. Конституція Болгарії. Ст. 84
  2. Конституція Болгарії. Ст. 108
  3. Бурмов Тодор (російською). rulex.ru. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  4. Todor Burmov (англійською). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  5. Васил Друмев (bg). slovo.bg. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  6. Biografie. — Nordisk Familjebok, 1907.
  7. Biografie. — Nordisk Familjebok, 1920.
  8. Стилиян Чилингиров. ДРАГАН ЦАНКОВ (bg). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  9. Марія Узунова. ДРАГАН ЦАНКОВ - НЕСПОКОЕН ДУХ НА ГРАНИЦАТА НА ДВЕ ЕПОХИ (bg). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  10. ВРЕ
  11. Петко Каравелов (bg). Koprivshtitza.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  12. Ehrnrooth, Johan Casimir (fi). Biografiakeskus. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  13. Biografie. — Nordisk Familjebok, 1907. — С. 43.
  14. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890–1907.
  15. Ташо Ташев. Министрите на България 1879-1999. — София : АИ «Проф. Марин Дринов», 1999. — ISBN 978-954-430-603-8.
  16. Vasil Radoslavov (англійською). Who's Who in First World War. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  17. Василь Радославов (російською). hrono.ru. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  18. Biografie. — Nordisk Familjebok, 1918. — С. 95.
  19. Георги Кокеров. СЪЗДАТЕЛ НА БЪЛГАРСКАТА ДЪРЖАВНОСТ (bg). tripod.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  20. ВРЕ
  21. Д-р Димитър Панайотов Греков (bg). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  22. Греков Димитр (російською). ЭСБЕ. Процитовано 2012-09-25. 
  23. Todor Ivanchov (англійською). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  24. П. Пѣевъ. Генералъ отъ пехотата Рачо Петровъ. — София, 1939.
  25. Ташо Ташев. Министрите на България 1879-1999. — Софія : АИ «Проф. Марин Дринов», 1999. — ISBN 978-954-430-603-8.
  26. Stoyan Danev (англійською). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  27. Борислав Гърдев. ПАМЕТ ЗА ДИМИТЪР ПЕТКОВ (bg). liternet.bg. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  28. а б в г д е ж и к л м н п р с Prime ministers // Bulgaria (англійською). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  29. Борислав Гърдев. ДОКТОР ПЕТЪР ГУДЕВ - ПОЛИТИК И ДЪРЖАВНИК. — Варна : LiterNet, 2002. — ISBN 978-954-304-015-X.
  30. Ivan Geshov (англійською). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  31. Teodor Teodorov (англійською). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  32. John McClaughry. (1997). Alexander Stambolisky (англійською). cooperativeindividualism.org. Процитовано 2012-09-25. 
  33. Giacomo Brucciani. (2003). Alexandăr Stambolijski (італійською). esamizdat.it. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  34. Andrey Lyapchev (англійською). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  35. Nikola Mushanov, Bulgaria (1872-1951) (англійською). liberal-international.org. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  36. ВРЕ
  37. Кимон Георгиев – опит за портрет (bg). bg-history.info. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  38. Борислав Гърдев. (2009-03-15). За Георги Кьосеиванов 125 години след рождението му (bg). Сп. «Палитра». Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  39. Борислав Гърдев. Богдан Филов - противоречивият. argumenti.net (bg). АРГУМЕНТИ. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  40. Dobri Bozhilov (англійською). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  41. Bagrianov, Ivan Ivanov (французькою). Seconde-Guerre.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  42. Біографія Георгія Димитрова (російською). БСЭ. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  43. ВРЕ
  44. Vasil Kolarov (французькою). Marxistischen Internetarchiv. Процитовано 2012-09-25. 
  45. Chervenkov, Vulko (англійською). rulers.org. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  46. ВРЕ
  47. ВРЕ
  48. Stanko Todorov, 76, Ex-Premier of Bulgaria (англійською). The New York Times. 1996-12-20. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  49. Lukanov, Andrey (англійською). rulers.org. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  50. Dimitrov, Filip (англійською). rulers.org. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  51. PHILIP DIMITROV DIMITROV (англійською). National Assembly of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  52. Ренета Инджова (bg). omda.bg. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  53. Жан Виденов (bg). ОМДА. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  54. Стефан Софиянски (bg). ОМДА. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  55. STEFAN ANTOHOV SOFIANSKI (англійською). National Assembly of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  56. IVAN KOSTOV (англійською). Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  57. Иван Костов (bg). ОМДА. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  58. Simeon II (англійською). rulers.org. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  59. Simeon Sakskoburggotski (es). Fundación CIDOB. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  60. Stanishev, Sergey (англійською). rulers.org. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  61. СЕРГЕЙ ДМИТРИЕВИЧ СТАНИШЕВ (bg). Министерски Съвет на Република България. 2005 Септември 09. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  62. Автобіографія Бойко Борисова (bg). sofia.bg. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  63. Andrew Stevens. From City Mayor of Sofia to Prime Minister of Bulgaria (англійською). citymayors.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-09-25. 
  64. Bulgaria: Naming of Prime Minister Ends Stalemate (en). The New York Times. 2013-05-29. Архів оригіналу за 2013-06-05. Процитовано 2013-09-09. 

ПосиланняРедагувати