Відмінності між версіями «Постфікс»

[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Виправлення посилань)
 
(Не показані 25 проміжних версій 13 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
'''Постфікс''' (від лат. ''postfixus''&nbsp;— після + прикріплений<ref>http://javot.net/mova/slov.htm</ref>)&nbsp;— ''лінгв.'' [[афікс]], розміщений у кінці слова після формотворчого [[суфікс]]а<ref>[https://pidruchniki.com/68687/dokumentoznavstvo/zvorotni_diyeslova Зворотні дієслова]</ref>. Він може слугувати засобом творення нових [[слово|слів]] та [[словоформа|словоформ]] (''напр.'' бити&nbsp;— битися, скажи&nbsp;— скажи-но)<ref>[http://www.linguist.univ.kiev.ua/WINS/pidruchn/stv/stv1.htm#r2 Словотвір]</ref>. Словотворчий постфікс належить до [[основа слова|основи]]. Оскільки формотворчі [[морфема|морфеми]] до основи не належать, остання у словах із постфіксом може бути переривчатою.
'''Постфікс''' - [[афікс]], що виступає після кореня. Розуміють флексію і власне постфікс. Постфікс завжди стоїть в абсолютному кінці слова.
 
  +
Щодо постфіксів, у мовознавців немає єдиного погляду. У Грищенка до постфіксів зараховано окремі частки, що стали засобом творення займенників і прислівників. Ці постфікси відрізняються від -ся тим, що вони не є засобом оформлення і розрізнення певної частини мови.
 
  +
== Постфікси в системі української мови ==
{{Поліпшити}}
 
  +
Традиційно в [[українська мова|українській мові]] [[мовознавство|мовознавці]] виділяють постфікс ''-ся'' ([[аломорф]] ''-сь'').
{{Без категорій}}
 
  +
{{Без джерел}}
 
 
[[Арнольд Грищенко]] до постфіксів зараховує також окремі [[частка|частки]], що стали засобом творення [[займенник]]ів і [[прислівник]]ів. Ці постфікси відрізняються від ''-ся'' тим, що вони не є засобом оформлення і розрізнення певної частини мови.
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
  +
  +
{{мовознавство-доробити}}
  +
{{Морфеми}}
  +
  +
[[Категорія:Морфологія (мовознавство)]]

Поточна версія на 09:47, 23 квітня 2019

Постфікс (від лат. postfixus — після + прикріплений[1]) — лінгв. афікс, розміщений у кінці слова після формотворчого суфікса[2]. Він може слугувати засобом творення нових слів та словоформ (напр. бити — битися, скажи — скажи-но)[3]. Словотворчий постфікс належить до основи. Оскільки формотворчі морфеми до основи не належать, остання у словах із постфіксом може бути переривчатою.

Постфікси в системі української мовиРедагувати

Традиційно в українській мові мовознавці виділяють постфікс -ся (аломорф -сь).

Арнольд Грищенко до постфіксів зараховує також окремі частки, що стали засобом творення займенників і прислівників. Ці постфікси відрізняються від -ся тим, що вони не є засобом оформлення і розрізнення певної частини мови.

ПриміткиРедагувати