Полтава: відмінності між версіями

місто в центральній Україні
[перевірена версія][перевірена версія]
м (правопис)
 
(Не показано 44 проміжні версії 24 користувачів)
Рядок 9: Рядок 9:
| регіон = [[Полтавська область]]
| регіон = [[Полтавська область]]
| код КАТОТТГ = UA53080370010073240
| код КАТОТТГ = UA53080370010073240
| засноване = [[899]] року{{джерело}}
| засноване = [[899]] року
| перша згадка = 1174 р.н.е<ref>http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Poltava_mst</ref>
| статус = [[1174]]
| статус =
|зображення = Collage of Poltava.jpg
|зображення = Collage of Poltava.jpg
|зображення_розмір =
|зображення_розмір =
|зображення_підпис=Верхній ряд: [[Полтавський краєзнавчий музей]]; [[Хрестовоздвиженський монастир (Полтава)|Свято-Хрестовоздвиженський жіночий монастир]]. Середній ряд: фрагмент [[Кругла площа (Полтава)|Круглої площі]]. Нижній ряд: [[Біла альтанка]], [[Пам'ятник Марусі Чурай (Полтава)|пам'ятник Марусі Чурай]].
|зображення_підпис=Верхній ряд: [[Полтавський краєзнавчий музей]]; [[Хрестовоздвиженський монастир (Полтава)|Свято-Хрестовоздвиженський жіночий монастир]]. Середній ряд: фрагмент [[Кругла площа (Полтава)|Круглої площі]]. Нижній ряд: [[Біла альтанка]], [[Пам'ятник Марусі Чурай (Полтава)|пам'ятник Марусі Чурай]].
| поділ = 3 райони
| поділ = 3 райони
| населення = {{зменшення}} 279 593 <small> (01.01.2022)<ref>{{http://pl.ukrstat.gov.ua/}}</ref></small>
| населення = {{зменшення}} 279 593 <small> (01.01.2022)<ref>[http://pl.ukrstat.gov.ua/]</ref></small>
| агломерація = [[Полтавська міська агломерація|Полтавська агломерація]]
| агломерація = [[Полтавська міська агломерація|Полтавська агломерація]]
| площа = 112,52
| площа = 112,52
Рядок 27: Рядок 28:
| фізична с = 300
| фізична с = 300
| автошлях с = 339
| автошлях с = 339
| етнікон = полтавець, полтавка, полтавці
| етнікон = полтаве́ць, полта́вка, полта́вці
| міста побратими =
| міста побратими =
| станція = [[Полтава-Південна]], [[Полтава-Київська]]
| станція = [[Полтава-Південна]], [[Полтава-Київська]]
| день міста = [[23 вересня]]
| день міста = [[23 вересня]]
| номери автомобілів = [[File:Non-EU-section-with-UA.svg|13px|]] ВІ, НІ
| інтернет домен = pl.ua
| інтернет домен = pl.ua
| адреса = 36000, місто Полтава, [[Вулиця Соборності (Полтава)|вулиця Соборності]], 36, 56-25-88
| адреса = 36000, місто Полтава, [[Вулиця Соборності (Полтава)|вулиця Соборності]], 36, 56-25-88
Рядок 61: Рядок 63:
== Історія ==
== Історія ==
{{main|Історія Полтави}}
{{main|Історія Полтави}}

=== Заснування ===
Офіційним часом заснування Полтави згідно з археологічними дослідженнями вважається [[899]] рік. Засноване у IX&nbsp;столітті [[Сіверяни|сіверянами]] як форпост поперед [[Посульська оборонна лінія|Посульської лінії]] укріплене першопоселення на [[Іванова гора (Полтава)|Івановій горі]] поклало початок розвитку давньоруського [[Городище (укріплення)|граду]] [[Чернігівське князівство|Чернігівського]], а згодом [[Переяславське князівство|Переяславського]], князівств Х-ХІІІ століть, поселенням XIV, XV віків. Наявні археологічні свідчення<ref>Супруненко О. Б., Пуголовок Ю.&nbsp;О.&nbsp;Дослідження літописної Лтави: Іванова гора. Частина 1&nbsp;— Київ: ЦП НАНУ і УТОПІК, 2015.&nbsp;— 180 с. (21 с.): іл. + XII кол. вкл.&nbsp;— ISBN 978-966-8999-65-9</ref> погрому поселення [[Дружина (військо)|дружиною]] [[Борис-Роман Володимирович|Бориса Володимировича]] на початку XI століття<ref>Сказания о святых Борисе и Глебе: Сильвестровский список XIV века / издал И.&nbsp;И.&nbsp;Срезневский.&nbsp;— СПб.: Типография ИАН, 1860 (11-12с.) {{ref-ru}}</ref>.
Офіційним часом заснування Полтави згідно з археологічними дослідженнями вважається [[899]] рік. Засноване у IX&nbsp;столітті [[Сіверяни|сіверянами]] як форпост поперед [[Посульська оборонна лінія|Посульської лінії]] укріплене першопоселення на [[Іванова гора (Полтава)|Івановій горі]] поклало початок розвитку давньоруського [[Городище (укріплення)|граду]] [[Чернігівське князівство|Чернігівського]], а згодом [[Переяславське князівство|Переяславського]], князівств Х-ХІІІ століть, поселенням XIV, XV віків. Наявні археологічні свідчення<ref>Супруненко О. Б., Пуголовок Ю.&nbsp;О.&nbsp;Дослідження літописної Лтави: Іванова гора. Частина 1&nbsp;— Київ: ЦП НАНУ і УТОПІК, 2015.&nbsp;— 180 с. (21 с.): іл. + XII кол. вкл.&nbsp;— ISBN 978-966-8999-65-9</ref> погрому поселення [[Дружина (військо)|дружиною]] [[Борис-Роман Володимирович|Бориса Володимировича]] на початку XI століття<ref>Сказания о святых Борисе и Глебе: Сильвестровский список XIV века / издал И.&nbsp;И.&nbsp;Срезневский.&nbsp;— СПб.: Типография ИАН, 1860 (11-12с.) {{ref-ru}}</ref>.


Рядок 76: Рядок 80:
Поблизу міста 1709 року відбулася [[Полтавська битва|баталія]], що остаточно закріпила стратегічну перевагу [[Росія|Росії]] у [[Велика Північна війна|Північній війні]], та було підірвано союзницькі плани [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] та [[Карл XII|Карла XII]]. Увійшовши до складу [[Російська імперія|Російської імперії]], [[Полтавська губернія]] стала духовною столицею [[Мала Русь|Малої Русі]], її [[Нація|етнічно-національним]] центром.
Поблизу міста 1709 року відбулася [[Полтавська битва|баталія]], що остаточно закріпила стратегічну перевагу [[Росія|Росії]] у [[Велика Північна війна|Північній війні]], та було підірвано союзницькі плани [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] та [[Карл XII|Карла XII]]. Увійшовши до складу [[Російська імперія|Російської імперії]], [[Полтавська губернія]] стала духовною столицею [[Мала Русь|Малої Русі]], її [[Нація|етнічно-національним]] центром.


=== Російська імперія ===
=== У складі Російської імперії ===
[[Файл:Хресна хода в Полтаві 1909.jpg|праворуч|міні|300 px|Хресна хода, приурочена до 200-річчя перемоги в Полтавській битві.]]
[[Файл:Хресна хода в Полтаві 1909.jpg|праворуч|міні|300 px|Хресна хода, приурочена до 200-річчя перемоги в Полтавській битві.]]
[[Файл:Полтава. Будинок губернського земства 1.jpg|міні|300 px|праворуч| Будинок губернського земства. Архітектор [[Кричевський Василь Григорович|Василь Кричевський]]. Початок XX&nbsp;століття]]
[[Файл:Полтава. Будинок губернського земства 1.jpg|міні|300 px|праворуч| Будинок губернського земства. Архітектор [[Кричевський Василь Григорович|Василь Кричевський]]. Початок XX&nbsp;століття]]
Рядок 103: Рядок 107:
=== Українська революція ===
=== Українська революція ===
{{main|Окупація більшовиками Полтави 1918}}
{{main|Окупація більшовиками Полтави 1918}}
У ході [[Українська революція (1917—1921)|Української революції]] територія Полтави стала частиною проголошеної [[Третій Універсал Української Центральної Ради|ІІІ Універсалом]] [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] у якості земського центру адміністративно-територіальної одиниці [[Полтавщина (УНР)|Полтавщина]]. Протягом [[Перша радянсько-українська війна|Першої радянсько-української війни]], за два дні до початку червоними бойових дій в напрямку Полтави за наказом Порша частини двох українських полків в кількості 1800 багнетів були викликані з Полтави до Києва, адже українська армія не чекала наступу ворога на місто. Коли 19 січня 1918 року війська [[Муравйов Михайло Артемович|Муравйова]] вивантажилися на полтавському вокзалі та несподівано увірвалися в місто, то не зустріли серйозного опору. Шлях на Київ був відкритий з боку південного сходу, з боку Полтавської залізниці, звідки наступала так звана Перша армія червоних військ. Під час контрнаступу українських та союзних військ, керівництво українських більшовиків перемістилося до Полтави. 10 березня 1918 року воно виїхало з Полтави в [[Дніпро (місто)|Катеринослав]], зважаючи на небезпеку здачі міста та внутрішнього конфлікту. У березні місто повернулося під контроль УНР.
Під час революційних подій 1917—1920&nbsp;років влада у Полтаві постійно змінювалась: в місті перебували представники [[УЦР]], [[Гетьманат]]у та [[УНР]] (від 30 березня&nbsp;— 20 січня 1918).

З 29 квітня до середини листопада 1918 року в місті працювали губернські органи державної влади Полтавської губернії Української Держави і знаходилося управління 6-го Полтавського корпусу Української Держави<ref>{{Cite news|title=6-й Полтавський корпус|url=https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=6-й_Полтавський_корпус&oldid=28432968|work=Вікіпедія|date=2020-05-30|accessdate=2021-08-07|language=uk}}</ref>.

Згодом, перед наступаючими військами [[РСЧА]], місто, без бою, було полишене [[Болбочан Петро Федорович|Болбочаном]].


З 29 квітня до середини листопада 1918 року в місті працювали губернські органи державної влади Полтавської губернії [[Українська Держава|Української Держави]] і знаходилося управління 6-го Полтавського корпусу Української Держави<ref>{{Cite news|title=6-й Полтавський корпус|url=https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=6-й_Полтавський_корпус&oldid=28432968|work=Вікіпедія|date=2020-05-30|accessdate=2021-08-07|language=uk}}</ref>. Протягом [[Радянське вторгнення в Україну (1919)|Другої радянсько-української війни]], перед наступаючими військами [[РСЧА]], місто, без бою, було полишене [[Болбочан Петро Федорович|Болбочаном]]. Нетривалий час у місті перебували війська [[Біла армія|Білої армії]], під керівництвом генерала [[Май-Маєвський Володимир Зенонович|Май-Маєвського]], але згодом у Полтаві остаточно встановилася радянська влада.
Нетривалий час у місті перебували війська [[Біла армія|Білої армії]], під керівництвом генерала [[Май-Маєвський Володимир Зенонович|Май-Маєвського]].


=== Радянський період ===
=== Радянський період ===
==== Ранній СРСР ====
Духовний потенціал Полтави відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише наприкінці XX&nbsp;століття. [[Кондратюк Юрій Васильович|Юрій Кондратюк]] у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Свої перші кроки до ракетобудування у місті здійснив і один з розробників [[Катюша (реактивна установка)|«Катюші»]] [[Побєдоносцев Юрій Олександрович|Юрій Победоносцев]]. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги [[Макаренко Антон Семенович|Антон Макаренко]] і [[Ващенко Григорій Григорович|Григорій Ващенко]]. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог [[Рудинський Михайло Якович|Михайло Рудинський]] заснував [[Полтавський художній музей|художній музей]], 1920—30-ті&nbsp;роки в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією. У 130-тисячному (в 1939&nbsp;році) місті 42&nbsp;тисячі робітників працювали на 83 промислових підприємствах, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935&nbsp;році розпочалася реконструкція міста і до 1941&nbsp;року в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з'явилися автобуси, а в будинках зазвучало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров'я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів (2,5 тисячі студентів), 8 технікумів і 38 середніх шкіл (понад 17 тисяч учнів) та інші. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тисяч осіб. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри (у Полтаві почалася творча кар'єра [[Козловський Іван Семенович|Івана Козловського]]) і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з [[Хоткевич Гнат Мартинович|Гнатом Хоткевичем]] (на її основі у Києві згодом створили Національну капелу бандуристів), 2 науково-дослідних інститути (кормів і [[Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН|свинарства]]) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам'ятники [[Пам'ятник Тарасові Шевченку (Полтава)|Тарасові Шевченку]] (1926&nbsp;року) і [[Пам'ятник Миколі Гоголю (Полтава)|Миколі Гоголю]] (1934&nbsp;року).
Духовний потенціал Полтави відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише наприкінці XX&nbsp;століття. [[Кондратюк Юрій Васильович|Юрій Кондратюк]] у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Свої перші кроки до ракетобудування у місті здійснив і один з розробників [[Катюша (реактивна установка)|«Катюші»]] [[Побєдоносцев Юрій Олександрович|Юрій Победоносцев]]. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги [[Макаренко Антон Семенович|Антон Макаренко]] і [[Ващенко Григорій Григорович|Григорій Ващенко]]. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог [[Рудинський Михайло Якович|Михайло Рудинський]] заснував [[Полтавський художній музей|художній музей]], 1920—30-ті&nbsp;роки в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією. У 130-тисячному (в 1939&nbsp;році) місті 42&nbsp;тисячі робітників працювали на 83 промислових підприємствах, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935&nbsp;році розпочалася реконструкція міста і до 1941&nbsp;року в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з'явилися автобуси, а в будинках зазвучало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров'я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів (2,5 тисячі студентів), 8 технікумів і 38 середніх шкіл (понад 17 тисяч учнів) та інші. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тисяч осіб. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри (у Полтаві почалася творча кар'єра [[Козловський Іван Семенович|Івана Козловського]]) і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з [[Хоткевич Гнат Мартинович|Гнатом Хоткевичем]] (на її основі у Києві згодом створили Національну капелу бандуристів), 2 науково-дослідних інститути (кормів і [[Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН|свинарства]]) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам'ятники [[Пам'ятник Тарасові Шевченку (Полтава)|Тарасові Шевченку]] (1926&nbsp;року) і [[Пам'ятник Миколі Гоголю (Полтава)|Миколі Гоголю]] (1934&nbsp;року).


Рядок 134: Рядок 135:
В місті діяли два військові виші&nbsp;— [[Петровський Полтавський кадетський корпус|перший на теренах України]] військово-освітній заклад з підготовки майбутніх офіцерів [[Полтавське вище зенітне ракетне командне училище|Зенітно-ракетне командне училище]] та [[Полтавський військовий інститут зв'язку|Інститут зв'язку імені Маршала К.&nbsp;С.&nbsp;Москаленка]] і потужна [[Авіабаза Полтава|військова авіабаза]], на території якої дислокувалась 13-та гвардійська важка бомбардувальна авіадивізія, котрою в 1985—1987&nbsp;роках керував легендарний [[Джохар Дудаєв]]. Приблизно з 1960-1980-х Полтава також поступово стає своєрідним «пансіоном» для військовослужбовців у відставці та членів їхніх сімей з усіх кутків Радянського Союзу.{{double image|right|Coin of Ukraine Poltava a.jpg|120|Coin of Ukraine Poltava r.jpg|120|[[1100 років Полтаві (монета)|Пам'ятна монета "1100 років Полтаві"]]}}
В місті діяли два військові виші&nbsp;— [[Петровський Полтавський кадетський корпус|перший на теренах України]] військово-освітній заклад з підготовки майбутніх офіцерів [[Полтавське вище зенітне ракетне командне училище|Зенітно-ракетне командне училище]] та [[Полтавський військовий інститут зв'язку|Інститут зв'язку імені Маршала К.&nbsp;С.&nbsp;Москаленка]] і потужна [[Авіабаза Полтава|військова авіабаза]], на території якої дислокувалась 13-та гвардійська важка бомбардувальна авіадивізія, котрою в 1985—1987&nbsp;роках керував легендарний [[Джохар Дудаєв]]. Приблизно з 1960-1980-х Полтава також поступово стає своєрідним «пансіоном» для військовослужбовців у відставці та членів їхніх сімей з усіх кутків Радянського Союзу.{{double image|right|Coin of Ukraine Poltava a.jpg|120|Coin of Ukraine Poltava r.jpg|120|[[1100 років Полтаві (монета)|Пам'ятна монета "1100 років Полтаві"]]}}


=== Незалежна Україна ===
=== Сучасність ===
==== Кінець ХХ — початок ХХІ століття ====
На початок незалежності України (1991 рік) в місті налічувалося 314 000 мешканів.


У 1995 році було розформовано [[Полтавське вище зенітне ракетне командне училище]], що знаходилося у Полтаві з 1958 року.


У 2003 році відбудовано [[Успенський собор (Полтава)|Успенський собор]] З середини 2000-х років починаються спроби встановити [[Пам'ятник Івану Мазепі (Полтава)|пам'ятник Івану Мазепі]]. Він був виготовлений за кошти громадськості, але через протидію міської влади був відкритий лише у 2016 році. Полтавці активно [[Полтавський Євромайдан|долучалися]] до [[Революція гідності|Революції гідності]]. Протягом кількох тижнів приміщення Обласної Ради перебувало під контролем протестувальників. У 2016 році, в рамках декомунізації в місті було перейменовано 115 топонімів.<ref>{{Cite web |url=https://poltava.depo.ua/ukr/poltava/ostanni-shtrihi-dekomunizatsiyi-golovni-vulitsi-poltavi-otrimali-23052016112000 |title=Архівована копія |accessdate=7 квітня 2018 |archive-date=8 квітня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180408010229/https://poltava.depo.ua/ukr/poltava/ostanni-shtrihi-dekomunizatsiyi-golovni-vulitsi-poltavi-otrimali-23052016112000 }}</ref>
{{розширити|дата=жовтень 2015}}

У 2020 році в Полтаву та область прийшла [[COVID-19 у Полтавській області|пандемія COVID-19]]. З 12 березня у Полтаві<ref>{{Cite web|title=У Полтаві з 12 березня по 3 квітня запроваджується карантин через загрозу коронавірусу|url=https://poltava.to/news/54726/|website=Інтернет-видання «Полтавщина» – новини Полтави і Полтавської області|accessdate=2020-03-29|archive-date=2020-03-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20200329060439/https://poltava.to/news/54726/}}</ref> та Кременчуці<ref>{{Cite web|title=У Кременчуці із 12 березня закривають на карантин школи та дитсадки (додано)|url=https://www.telegraf.in.ua/topnews/10084409-u-kremenchuc-z-12-bereznya-zakrivayut-na-karantin-shkoli-ta-ditsadki.html|website=Все новости Кременчуга на сайте ТелеграфЪ|accessdate=2020-03-29|archive-date=2020-03-17|archive-url=https://web.archive.org/web/20200317064631/https://www.telegraf.in.ua/topnews/10084409-u-kremenchuc-z-12-bereznya-zakrivayut-na-karantin-shkoli-ta-ditsadki.html}}</ref> запровадили карантин, котрий як планувалося буде тривати до 3 квітня, були заборонені: масові заходи, концерти, спортивні змагання. На три тижні було зачинено усі навчальні заклади. Але згодом карантинні заходи періодично відмінялися та встановлювалися знову.

==== Російсько-українська війна ====
З початком [[Російське вторгнення в Україну (2022)|російського вторгнення]], 26 лютого російські війська завдали поодиноких авіаційних ударів у околицях Сум, Полтави, Маріуполя. Протягом війни набув великої популярності мем «[[Полтавський палій]]». Через бойові дії, до Полтави були релоковані такі навчальні заклади як [[Луганський національний університет імені Тараса Шевченка]], [[Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки]]<ref>{{Cite web|title=Студенти спортколеджу із Донеччини, які переїхали до Полтави, готуються до чемпіонатів Європи|url=https://suspilne.media/228964-studenti-sportkoledzu-iz-doneccini-aki-pereihali-do-poltavi-gotuutsa-do-cempionativ-evropi/|website=suspilne.media|accessdate=2022-04-16|archive-date=|archive-url=}}</ref>, а також частина персоналу та потужностей [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського національного університету імені Каразіна]]<ref>{{Cite web|title=Два університети з Харкова та Луганська перемістилися до Полтави|url=https://poltava.to/news/65543/|website=poltava.to|accessdate=2022-04-03|archive-date=|archive-url=}}</ref>.

Станом на квітень 2022 року, в Полтаві тимчасово проживало 150 000 вимушених переселенців з прифронтових регіонів України<ref>{{Cite web|title=Скільки внутрішньо-переміщених осіб знаходиться на Полтавщині|url=https://kolo.news/category/suspilstvo/31475#:~:text=%E2%80%93%20На%20Полтавщині%20уже%20близько%20150%20тисяч%20переселенців%2C,з%20Донеччини%2C%20до%20цього%20було%20дуже%20багато%20харків'ян.|website=kolo.news|accessdate=2022-04-29|archive-date=|archive-url=}}</ref>.


== Географія ==
== Географія ==
Рядок 316: Рядок 327:


=== Устрій ===
=== Устрій ===
З 2020 року головою [[Полтавська міська рада|Полтавської міської ради]] є [[Мамай Олександр Федорович|Олександр Мамай]]. Кількість депутатів ради за партіями:
{{розширити|дата=жовтень 2015}}

{| class="wikitable sortable collapsible"
|-
! Суб'єкт висування !! Кількість обраних депутатів
|-
| Партія "За Майбутнє" || align="center" | 10
|-
| Партія "Слуга Народу" || align="center" | 9
|-
| Партія "Європейська Солідарність" || align="center" | 6
|-
| Партія "Рідне Місто" || align="center" | 6
|-
| Партія "Опозиційна платформа - "За життя" || align="center" | 4
|-
| "Партія простих людей Сергія Капліна" || align="center" | 4
|-
|Партія "ВО Свобода" || align="center" | 3
|-
|}


== Наука та освіта ==
== Наука та освіта ==
Рядок 446: Рядок 477:
== Економіка ==
== Економіка ==
У місті Полтаві фінансові послуги надає розгалужена мережа українських банків: [[Полтава-Банк]], [[Ощадбанк]], [[ПриватБанк]], [[А-Банк]], [[Райффайзен банк Аваль]], [[ОТП Банк]], [[Альфа-Банк]], [[Укргазбанк]], [[Мегабанк]] та інші. Всього 31 банк<ref>{{cite web|url=https://ubanks.com.ua/city/poltava.php|назва=Банки Полтави|вебсайт=ubanks.com.ua|accessdate=10 січня 2021|archive-date=22 червня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170622062615/http://ubanks.com.ua/city/poltava.php}}</ref>.
У місті Полтаві фінансові послуги надає розгалужена мережа українських банків: [[Полтава-Банк]], [[Ощадбанк]], [[ПриватБанк]], [[А-Банк]], [[Райффайзен банк Аваль]], [[ОТП Банк]], [[Альфа-Банк]], [[Укргазбанк]], [[Мегабанк]] та інші. Всього 31 банк<ref>{{cite web|url=https://ubanks.com.ua/city/poltava.php|назва=Банки Полтави|вебсайт=ubanks.com.ua|accessdate=10 січня 2021|archive-date=22 червня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170622062615/http://ubanks.com.ua/city/poltava.php}}</ref>.

Доходи підприємницького сектору Полтавщини складають в різні роки близько 80% загального бюджету. У 2019 році налічувалося 11 296 юридичних осіб та 16 016 фізичних осіб-підприємців.<ref>{{Cite web|title=Мільйонний дохід, євреї-бізнесмени, купці і спекулянти: злети та падіння полтавського підприємництва - poltava.one|url=https://poltava.one/uk/eternal/miljonnyj-dohid-yevreyi-biznesmeny-kupczi-i-spekulyanty-zlety-ta-padinnya-poltavskogo-pidpryyemnycztva-2371|date=2022-10-04|accessdate=2022-10-10|language=uk}}</ref>


Місто традиційно входить до [[Північно-східний економічний район|Північно-східного економічного району]]. Серед діючих підприємств:
Місто традиційно входить до [[Північно-східний економічний район|Північно-східного економічного району]]. Серед діючих підприємств:
Рядок 505: Рядок 538:


=== Видатні уродженці ===
=== Видатні уродженці ===
* [[Богомольний Володимир Сергійович]]&nbsp;— полковник, начальник артилерії Південної групи [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]].
* [[Данилко Андрій Михайлович]] - український актор, співак, сценарист, телеведучий, композитор. Відомий також під жіночим сценічним іменем '''[[Вєрка Сердючка|Вєрки Сердючки]]'''.
* [[Данилко Андрій Михайлович]] - український актор, співак, сценарист, телеведучий, композитор. Відомий також під жіночим сценічним іменем '''[[Вєрка Сердючка|Вєрки Сердючки]]'''.
* [[Зощенко Михайло Михайлович]]&nbsp;— письменник-новеліст та сатирик.
* [[Зощенко Михайло Михайлович]]&nbsp;— письменник-новеліст та сатирик.
Рядок 511: Рядок 545:
* [[Котляревський Іван Петрович]]&nbsp;— письменник, поет, драматург, основоположник сучасної української літератури, громадський діяч.
* [[Котляревський Іван Петрович]]&nbsp;— письменник, поет, драматург, основоположник сучасної української літератури, громадський діяч.
* [[Луначарський Анатолій Васильович]]&nbsp;— письменник, журналіст, політик.
* [[Луначарський Анатолій Васильович]]&nbsp;— письменник, журналіст, політик.
* [[Магеровський Борис Володимирович]]&nbsp;— полковник [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]].
* [[Мстислав (Скрипник)]]&nbsp;— визначний український церковний діяч, патріарх Київський і Всієї України [[Українська автокефальна православна церква 1990–2018|УАПЦ]].
* [[Мстислав (Скрипник)]]&nbsp;— визначний український церковний діяч, патріарх Київський і Всієї України [[Українська автокефальна православна церква 1990–2018|УАПЦ]].
* [[Паскевич Іван Федорович]]&nbsp;— [[генерал-фельдмаршал]], [[Намісництво|намісник]] [[Королівство Польське (1815–1915)|Царства Польського]].
* [[Паскевич Іван Федорович]]&nbsp;— [[генерал-фельдмаршал]], [[Намісництво|намісник]] [[Королівство Польське (1815–1915)|Царства Польського]].
* [[Петлюра Симон Васильович]]&nbsp;— державний, військовий та [[політик|політичний діяч]].
* [[Петлюра Симон Васильович]]&nbsp;— державний, військовий та [[політик|політичний діяч]].
* [[Ротань Руслан Петрович]]&nbsp;— український футболіст та тренер.
* [[Ротань Руслан Петрович]]&nbsp;— український футболіст та тренер.
* [[Ярошенко Микола Олександрович]]&nbsp;— маляр-жанрист, [[Товариство пересувних художніх виставок|художник-передвижник]].
* [[Холодна Віра Василівна]]&nbsp;— [[кіноактор]]ка драматичного жанру.
* [[Холодна Віра Василівна]]&nbsp;— [[кіноактор]]ка драматичного жанру.
* [[Ярошенко Микола Олександрович]]&nbsp;— маляр-жанрист, [[Товариство пересувних художніх виставок|художник-передвижник]].
* [[Іцхак Бен-Цві]]&nbsp;— політичний та державний діяч, [[президент Ізраїлю]] (1952—1963).
* [[Іцхак Бен-Цві]]&nbsp;— політичний та державний діяч, [[президент Ізраїлю]] (1952—1963).


Рядок 566: Рядок 601:
* {{Прапорець20|GER}} Міста району [[Есслінген (район)|Есслінген]]&nbsp;— [[Фільдерштадт]], [[Ляйнфельден-Ехтердінген]], [[Остфільдерн]] <small>(1988)</small>
* {{Прапорець20|GER}} Міста району [[Есслінген (район)|Есслінген]]&nbsp;— [[Фільдерштадт]], [[Ляйнфельден-Ехтердінген]], [[Остфільдерн]] <small>(1988)</small>
* {{Прапорець20|USA}} [[Айрондеквойт (Нью-Йорк)|Ірондеквойт]] <small>(1991)</small><ref>{{Cite web |url=http://poltava.today/uk/news/show/5473 |title=До Полтавського батальйону небайдужих приєднався мер американського міста |accessdate=8 березня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160308211608/http://poltava.today/uk/news/show/5473 |archivedate=8 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
* {{Прапорець20|USA}} [[Айрондеквойт (Нью-Йорк)|Ірондеквойт]] <small>(1991)</small><ref>{{Cite web |url=http://poltava.today/uk/news/show/5473 |title=До Полтавського батальйону небайдужих приєднався мер американського міста |accessdate=8 березня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160308211608/http://poltava.today/uk/news/show/5473 |archivedate=8 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
* {{Прапорець20|BLR}} [[Барановичі]] <small>(2010)</small>
* {{Прапорець20|CHN}} [[Дуньїн]] <small>(2013)</small><ref>{{Cite web |url=http://www.rada-poltava.gov.ua/news/26705446/ |title=Міжнародна співпраця/Дуньїн |accessdate=6 жовтня 2013 |archive-date=14 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131214104946/http://www.rada-poltava.gov.ua/news/26705446/ }}</ref>
* {{Прапорець20|CHN}} [[Дуньїн]] <small>(2013)</small><ref>{{Cite web |url=http://www.rada-poltava.gov.ua/news/26705446/ |title=Міжнародна співпраця/Дуньїн |accessdate=6 жовтня 2013 |archive-date=14 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131214104946/http://www.rada-poltava.gov.ua/news/26705446/ }}</ref>


Рядок 611: Рядок 645:
* [https://kolo.news Інтернет-видання «Коло»]
* [https://kolo.news Інтернет-видання «Коло»]
* [http://0532.ua/ Інтернет-видання «0532.ua»]
* [http://0532.ua/ Інтернет-видання «0532.ua»]
* [https://city.pl.ua/company/ Довідник міста Полтави]
* [https://web.archive.org/web/20150423061349/http://www.visnyk.poltava.ua/history/ Рубрика «Історія і ми» на сайті газети «Полтавський вісник»]
* [https://web.archive.org/web/20150423061349/http://www.visnyk.poltava.ua/history/ Рубрика «Історія і ми» на сайті газети «Полтавський вісник»]
* [https://uartlib.org/poza-mystetstvom/m-ya-rudinskiy-arhitekturne-oblichchya-poltavi/ М. Я. Рудинський. Архітектурне обличчя Полтави. Полтава, Метоп, 1992.]


== Джерела та література ==
== Джерела та література ==

Поточна версія на 16:22, 29 листопада 2022

Полта́ва — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Полтавської області. Історичне населене місце[3].

Полтава
Poltava gerb right.svg Flag of Poltava.PNG
Герб Полтави Прапор Полтави
Collage of Poltava.jpg
Верхній ряд: Полтавський краєзнавчий музей; Свято-Хрестовоздвиженський жіночий монастир. Середній ряд: фрагмент Круглої площі. Нижній ряд: Біла альтанка, пам'ятник Марусі Чурай.
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область
Район Полтавська міськрада
Код КАТОТТГ UA53080370010073240
Засноване 899 року
Перша згадка 1174 р.н.е[1]
Поділ міста 3 райони
Населення 279 593 (01.01.2022)[2]
 - повне 279 593 (01.01.2022)[2]
Агломерація Полтавська агломерація
Площа 112,52 км²
Густота населення 2528,6 осіб/км²
Поштові індекси 36000—36499
Телефонний код +380-532(2)
Координати 49°35′22″ пн. ш. 34°33′04″ сх. д. / 49.58944° пн. ш. 34.55111° сх. д. / 49.58944; 34.55111Координати: 49°35′22″ пн. ш. 34°33′04″ сх. д. / 49.58944° пн. ш. 34.55111° сх. д. / 49.58944; 34.55111
Висота над рівнем моря 156 м
Водойма річка Ворскла
річка Тарапунька
річка Коломак
Назва мешканців полтаве́ць, полта́вка, полта́вці
День міста 23 вересня
Номери автомобілів Non-EU-section-with-UA.svg ВІ, НІ
Відстань
Найближча залізнична станція Полтава-Південна, Полтава-Київська
До Києва
 - фізична 300 км
 - залізницею 333 км
 - автошляхами 339 км
Міська влада
Адреса 36000, місто Полтава, вулиця Соборності, 36, 56-25-88
Вебсторінка Міська рада Полтави
Міський голова Мамай Олександр Федорович

CMNS: Полтава у Вікісховищі

Карта
Полтава. Карта розташування: Україна
Полтава
Полтава
Полтава. Карта розташування: Полтавська область
Полтава
Полтава
Олександрівський майдан. 1800-ті роки

Полтава — важливий культурний центр, великий транспортний вузол. Площа міста — 112,52 км.кв., адміністративно місто розділене на 3 райони: Шевченківський (колишній Жовтневий), Київський і Подільський (колишній Ленінський). Наявне населення — 279 593 осіб (01.01.2022).

До складу Полтавської міської агломерації включають такі селища: Яківці (Ближні та Дальні), Сем'янівка, Патлаївка, Затурине, Макухівка, Копили, Терешки, Шмиглі, Щербані, Розсошенці, Горбанівка, Мильці, Супрунівка, Шостаки, Гожули, Рибці, Івонченці, Тахтаулове, Жуки.

Полтава є центром Полтавської об'єднаної територіальної громади (ОТГ), до складу якої увійшли також 10 сільських рад (села: Абазівка, Бричківка, Валок, Гожули, Ковалівка, Пальчиківка, Сем'янівка, Супрунівка, Тахтаулове, Чорноглазівка). Площа Полтавської міської ОТГ становить 547,8 кв.км, населення — 312,8 тисяч осіб (2020).[2]

Полтава також є центром Полтавського району. До проведення реформи щодо децентралізації населення району становило 68,4 тисяч осіб (01.10.2020), площа району — 1259 кв.км. Площа сучасного Полтавського району — 10844,2 кв.км, населення — 595,9 тисяч осіб. [3]

Також виділяють Полтавську регіональну агломерацію, до складу якої включають території колишніх Полтавського, Диканського, Машівського та Новосанжарського районів області з чисельністю населення 462,4 тисяч осіб та площею 4277 кв.км.

НазваРедагувати

За першою літописною згадкою міста у давньоруському Іпатіївському літописі відома під назвою «Лтава»[4]. Сучасна Полтава походить від найменування річки Лтава, правої притоки Ворскли, (й згодом похідне «По-Лтава» себто По Лтаві) що текла Мазурівським яром на Поділ. Назві приписують слов'янське походження[5].

На початку XX століття щодо міста також вживали термін «Духовний центр України», чому сприяли діяльність цілої плеяди видатних діячів духовенства, культури і мистецтва, значні церковні та історичні пам'ятки. Окрім того Полтава була найбільшим центром розвитку української культури та просвіти того часу.

СимволікаРедагувати

Офіційними символами Полтави є герб, прапор та гімн.

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Полтави

ЗаснуванняРедагувати

Офіційним часом заснування Полтави згідно з археологічними дослідженнями вважається 899 рік. Засноване у IX столітті сіверянами як форпост поперед Посульської лінії укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Чернігівського, а згодом Переяславського, князівств Х-ХІІІ століть, поселенням XIV, XV віків. Наявні археологічні свідчення[6] погрому поселення дружиною Бориса Володимировича на початку XI століття[7].

Першу літописну згадку про місто містить Іпатіївський список «Повісті минулих літ» 1174 року[4]. Монголо-татарська навала 1240 року не завдала шкоди Полтаві, жодних тогочасних руйнувань не виявлено. Вважається, що тогочасний град був знищений у 1399 році після битви з ординцями Тімур-Кутлука[8].

Згідно родоводу Глинських складеного в XVI столітті згадується Полтава, яка перебувала в той час під владою литовського князя Вітовта, котрий нібито передав її до правління князю Олександру Глинському. У 1482 на місто здійснив набіг Менґлі I Ґерай. З 1503-го Полтава належала князю Михайлу Глинському. У 1508 році вона була в нього відібрана королем Сигізмундом I за участь в антиурядовому повстанні, однак пізніше знову була повернута родині Глинських. У 1537 господарем міста стає зять Глинських — Байбуза. Втім ці відомості вважаються недостовірними[8].

У 1630 поселення, як порожня слобода, віддане Б. Обалковському, з 1641 — Станіславу Конецпольському, а в 1646 році — до власності Яреми Вишневецького.

В час заселення, опісля монгольської навали, одними з перших поселенців були мазури[9].

Козацька добаРедагувати

Очолена козацтвом Визвольна війна проти магнатів Речі Посполитої перетворила Полтаву понад 350 років тому на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України. У загальному соціально-політичному піднесенні Лівобережжя Дніпра того часу місто вирізнялося побудовою Хрестовоздвиженського монастиря, появою визначних творів козацького літописання Самійла Величка і Григорія Грабянки, поезій Івана Величковського. Полковник Мартин Пушкар, окрім звитяги під час Хмельниччини, відзначився невдалим повстанням проти Івана Виговського.

Поблизу міста 1709 року відбулася баталія, що остаточно закріпила стратегічну перевагу Росії у Північній війні, та було підірвано союзницькі плани Івана Мазепи та Карла XII. Увійшовши до складу Російської імперії, Полтавська губернія стала духовною столицею Малої Русі, її етнічно-національним центром.

Російська імперіяРедагувати

 
Хресна хода, приурочена до 200-річчя перемоги в Полтавській битві.
 
Будинок губернського земства. Архітектор Василь Кричевський. Початок XX століття
 
Ансамбль Круглої площі (вид згори).

До початку XIX століття Полтаву відвідували цариця Катерина II, полководці Олександр Суворов, Михайло Кутузов, який певний час очолював Полтавський легкокінний полк. Невеличке містечко з чепурними біленими будиночками, храмами у стилі козацького бароко залишилося на віки занотоване у подорожніх записах відомих мандрівників.

З 1776 по 1781 роки в місті мешкав архієпископ Євгеній Булгаріс, котрий очолив новостворену Слов'янську та Херсонську єпархії з резиденцією у Хрестовоздвиженському монастирі.

У 1802 році 8-тисячне місто стало центром губернаторства (до 1837) та губернії. У зв'язку зі 100-річчям Полтавської битви столицю губернії почали забудовувати найкращі зодчі. Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний ансамбль Круглої площі. 1808-го до міста прибули німецькі поселенці, що утворили «німецьку колонію» в межах сучасних вулиць Сковороди та Балакіна.

У першій чверті XIX століття творчий геній Івана Котляревського дарував Україні власну літературну мову і започаткував нову українську літературу.

У 1846 році місцеві інтелігенти Василь Білозерський, Георгій Андрузький та інші увійшли до заснованого в Києві Кирило-Мефодіївського товариства — Білозерський став автором Статуту товариства, а Андрузький підготував «Начерки Конституції Республіки» й серед її штатів вперше окреслив межі України «з Чорномор'ям, Галичиною та Кримом»[10].

Велике значення для місцевої економіки мало переведення у 1852-му до Полтави Іллінського ярмарку, що був одним з найбільших у тогочасній імперії[11].

У 1861-му починає діяти місцева «Громада», серед найактивніших діячів якої Віктор Лобода, Дмитро Пильчиков, Олександр Кониський, Єлизавета Милорадович та інші. Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали відкриті до середини XIX століття повітове училище, чоловіча гімназія, Полтавський інститут шляхетних дівчат, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, Кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета «Полтавские губернские ведомости». До початку 1860 року у місті з 30 тисячами жителів, було відкрито також жіночу гімназію, щоденну та 5 суботніх і недільних шкіл. Для них місцеві вчителі видали граматист і український правопис, а Тарас Шевченко надіслав 1000 примірників свого «Букваря». В Полтаві вчилися і формували свій майбутній творчий геній математик Михайло Остроградський, письменники Леонід Глібов, Михайло Старицький, Микола Гоголь, вчений і громадський діяч Михайло Драгоманов, вчені-ентомологи брати Олекса та Дмитро Оглобліни та інші.

Помітне і тільки їй властиве місце посіла Полтава в капіталістичному розвитку Російської імперії другої половини XIX — початку XX століття. Місто не стало індустріальним: хоч на початку 1870 року у ньому з'явилася залізниця з депо і майстернями, а в 1889 році — чавуноливарний завод. Проте загалом до 1914 року у 60-тисячному губернському центрі переважали невеликі підприємства.

Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький і Володимир Короленко, Василь Докучаєв і Володимир Вернадський, Микола Вавилов і Микола Скліфосовський, Марко Кропивницький та інші. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання «Кобзаря» та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювали Вчена архівна комісія, Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи не найпрогресивнішого в Україні полтавського губернського земства.

Багата культурна основа сприяла розвитку української ідейно-політичної думки. Таємний гурток «Унія»[12] у 1874-1875 роках сформулював політичну мету — досягнення національної незалежності України, — яку успадкували його наступники. Об'єднані у «вільні громади» полтавські інтелігенти разом з київськими, ніжинськими і харківськими однодумцями створили у 1900 році Революційну українську партію. Із неї вийшли більшість політичних кадрів національної революції 1917—1920 років. Саме виступ у Полтаві ідеолога РУП Миколи Міхновського з брошурою «Самостійна Україна» мав визначальний вплив на політичне майбутнє тоді ще юного полтавця Симона Петлюри. Відкриття у 1903 році пам'ятника Івану Котляревському об'єднало в Полтаві провідну інтелігенцію України, адміністративна ж заборона виступів українською мовою революціонізувала суспільні настрої.

Українська революціяРедагувати

У ході Української революції територія Полтави стала частиною проголошеної ІІІ Універсалом Української Народної Республіки у якості земського центру адміністративно-територіальної одиниці Полтавщина. Протягом Першої радянсько-української війни, за два дні до початку червоними бойових дій в напрямку Полтави за наказом Порша частини двох українських полків в кількості 1800 багнетів були викликані з Полтави до Києва, адже українська армія не чекала наступу ворога на місто. Коли 19 січня 1918 року війська Муравйова вивантажилися на полтавському вокзалі та несподівано увірвалися в місто, то не зустріли серйозного опору. Шлях на Київ був відкритий з боку південного сходу, з боку Полтавської залізниці, звідки наступала так звана Перша армія червоних військ. Під час контрнаступу українських та союзних військ, керівництво українських більшовиків перемістилося до Полтави. 10 березня 1918 року воно виїхало з Полтави в Катеринослав, зважаючи на небезпеку здачі міста та внутрішнього конфлікту. У березні місто повернулося під контроль УНР.

З 29 квітня до середини листопада 1918 року в місті працювали губернські органи державної влади Полтавської губернії Української Держави і знаходилося управління 6-го Полтавського корпусу Української Держави[13]. Протягом Другої радянсько-української війни, перед наступаючими військами РСЧА, місто, без бою, було полишене Болбочаном. Нетривалий час у місті перебували війська Білої армії, під керівництвом генерала Май-Маєвського, але згодом у Полтаві остаточно встановилася радянська влада.

Радянський періодРедагувати

Ранній СРСРРедагувати

Духовний потенціал Полтави відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише наприкінці XX століття. Юрій Кондратюк у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Свої перші кроки до ракетобудування у місті здійснив і один з розробників «Катюші» Юрій Победоносцев. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги Антон Макаренко і Григорій Ващенко. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог Михайло Рудинський заснував художній музей, 1920—30-ті роки в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією. У 130-тисячному (в 1939 році) місті 42 тисячі робітників працювали на 83 промислових підприємствах, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935 році розпочалася реконструкція міста і до 1941 року в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з'явилися автобуси, а в будинках зазвучало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров'я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів (2,5 тисячі студентів), 8 технікумів і 38 середніх шкіл (понад 17 тисяч учнів) та інші. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тисяч осіб. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри (у Полтаві почалася творча кар'єра Івана Козловського) і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Гнатом Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили Національну капелу бандуристів), 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам'ятники Тарасові Шевченку (1926 року) і Миколі Гоголю (1934 року).

Друга світова війнаРедагувати

У вирі подій опинилась Полтава під час II світової війни — у місті почергово перебували Головнокомандування Південно-Західного напрямку РСЧА Семена Будьонного[14], штаб групи армії «Південь» під командуванням фон Бока та стратегічний центр військової операції «Френтік».

18 вересня 1941 року до Полтави увійшли війська «Вермахту». Місто стало адміністративним центром Полтавського ґебіту[15]. Військові дії Другої світової війни перетворили значну частину міста, у котрому на честь перемоги в Харківській операції з візитом перебував Адольф Гітлер[16], на руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду, навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки… За даними часів радянської пропаганди було розстріляно і закатовано 18200 полтавців (переважно євреї[17]), у тому числі 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20 800 осіб.

Перша за ліком полтавська поліція мала назву «служба охорони та порядку міста Полтави», яка напряму підпорядковувалася військовому коменданту міста. Вона проіснувала до жовтня 1942 року, коли після приїзду націоналістів із західних областей все її керівництво було зміщено з посад — на їхні місця поставлені націоналісти. Також змінили структуру організації, яка отримала нову назву — «українська поліція» (нім. Ukrainische Hilfspolizei). «УП» діяла у Полтаві до 9 грудня 1942 року, після чого весь її склад було заарештовано німцями, а самі підрозділи реорганізовано у очолювальні виключно німцями, «Шуцманшафти»[18].

У місті діяли ланки ОУН(м) (її очолював міський голова Федір Борківський) та ОУН (б) («Ярослав Мудрий»). Також діяло місцеве відділення Українського Червоного Хреста (голова В'юн Галина Іванівна), але 1942 року воно було розформоване, а замість нього створено «благодійний відділ» військової управи. Згідно тогочасного перепису 90 % мешканців становили українці. За активності «мельниківців» від листопада 1941-го було узято під контроль місцеву газету, активізувалося культурне життя міста, відкрито два українських театри. Від 1942-го ставлення окупантів до національного руху змінилося: було розстріляно Борківського та газетну редакцію, масмедіа узяті під жорсткий контроль[19].

23 вересня 1943 року до Полтави увійшла Червона Армія. У грудні 1943 року до Полтави було завезено 12 тисяч шкільних підручників і 4 тисячі наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання понад 10 тисяч учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 року в них уже навчалося 1,5 тисячі студентів).

У червні — вересні 1944 року полтавський аеродромний вузол було залучено у спільній радянсько-американській військовій операції «Френтік». За період операції авіабази 169 АБОН було використано для обслуговування і підготовки 1030 американських літаків, зокрема 529 «Літаючих фортець», 395 «Мустангів», 106 «Лайтнінгів». За 18 рейдів здійснено 2207 літако-вильотів, на об'єкти противника скинуто 1955 тонн авіабомб. Ударів зазнали 12 важливих об'єктів у глибокому тилу противника, у повітряних боях знищено щонайменше 100 німецьких літаків, на землі — понад 60.

Повоєнні рокиРедагувати

Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося в 1950-х роках, пізніше — почалася газифікація міста, з'явилося телебачення. З 1962 року вулицями закурсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності полтавців стали нова будова театру імені Миколи Гоголя (1958 року) і відбудова з руїн, залишених нацистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964 року).

В місті діяли два військові виші — перший на теренах України військово-освітній заклад з підготовки майбутніх офіцерів Зенітно-ракетне командне училище та Інститут зв'язку імені Маршала К. С. Москаленка і потужна військова авіабаза, на території якої дислокувалась 13-та гвардійська важка бомбардувальна авіадивізія, котрою в 1985—1987 роках керував легендарний Джохар Дудаєв. Приблизно з 1960-1980-х Полтава також поступово стає своєрідним «пансіоном» для військовослужбовців у відставці та членів їхніх сімей з усіх кутків Радянського Союзу.

Незалежна УкраїнаРедагувати

Кінець ХХ — початок ХХІ століттяРедагувати

На початок незалежності України (1991 рік) в місті налічувалося 314 000 мешканів.

У 1995 році було розформовано Полтавське вище зенітне ракетне командне училище, що знаходилося у Полтаві з 1958 року.

У 2003 році відбудовано Успенський собор З середини 2000-х років починаються спроби встановити пам'ятник Івану Мазепі. Він був виготовлений за кошти громадськості, але через протидію міської влади був відкритий лише у 2016 році. Полтавці активно долучалися до Революції гідності. Протягом кількох тижнів приміщення Обласної Ради перебувало під контролем протестувальників. У 2016 році, в рамках декомунізації в місті було перейменовано 115 топонімів.[20]

У 2020 році в Полтаву та область прийшла пандемія COVID-19. З 12 березня у Полтаві[21] та Кременчуці[22] запровадили карантин, котрий як планувалося буде тривати до 3 квітня, були заборонені: масові заходи, концерти, спортивні змагання. На три тижні було зачинено усі навчальні заклади. Але згодом карантинні заходи періодично відмінялися та встановлювалися знову.

Російсько-українська війнаРедагувати

З початком російського вторгнення, 26 лютого російські війська завдали поодиноких авіаційних ударів у околицях Сум, Полтави, Маріуполя. Протягом війни набув великої популярності мем «Полтавський палій». Через бойові дії, до Полтави були релоковані такі навчальні заклади як Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки[23], а також частина персоналу та потужностей Харківського національного університету імені Каразіна[24].

Станом на квітень 2022 року, в Полтаві тимчасово проживало 150 000 вимушених переселенців з прифронтових регіонів України[25].

ГеографіяРедагувати

РозташуванняРедагувати

Полтава знаходиться в східній частині Європи, за 302 км на схід від Києва. Географічні координати: 49º 35' північної широти, 34º 33' східної довготи, 140 м над рівнем моря.

Місто розташоване на Придніпровській низовині, по обох берегах річки Ворскла. Одна з приток річки — Коломак, впадає в неї в межах міста. В межах міста знаходяться кілька невеликих природних озер та безліч штучних ставків. Рельєф міста в більшості своїй рівномірний, на відстані 1,5 км від річки спостерігається різкий спуск (правий берег Ворскли, на якому розташоване місто, крутіший, висота пагорбів доходить до 80—100 м щодо рівня річки).

Географічне розташування Полтави досить вигідне і з плином історії істотно вплинуло на розвиток міста. Місто знаходиться на важливих транспортних шляхах і забезпечує зв'язок між найбільшими містами України — Києвом, Харковом і Дніпром.

КліматРедагувати

 
Літня Полтава

В цілому клімат міста є помірно континентальним з прохолодною зимою і теплим (інколи спекотним) літом. Середньорічна температура повітря становить 7,6 °C, найнижча в січні (мінус 6,6 °C), найвища — в липні (20,1 °C).

В середньому за рік в Полтаві випадає 569 мм атмосферних опадів, найменше їх у лютому-березні, найбільше — в липні. Щозими в Полтаві утворюється сніговий покрив, максимальна висота якого зазвичай спостерігається в лютому. Відносна вологість повітря в середньому становить 74 %, найменша вона у травні (61 %), найбільша — у грудні (88 %).

Найбільшу повторюваність у місті мають вітри із заходу, найменшу — з півночі та південного сходу. Найбільша швидкість вітру — в лютому, найменша — в серпні. У січні вона в середньому становить 4,6 м/с, у липні — 3,1 м/с. Кількість днів з грозами в середньому за рік дорівнює 13, з градом — 5, зі снігом — 59.

Клімат Полтави
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 9,4 16 22,4 29,9 34,2 35,7 39 39,4 32,2 29,6 20 13,5 39,4
Середній максимум, °C −3 −2 3 12 20 23 24 23 18 11 3 −1 11
Середня температура, °C −6,6 −5,3 −0,1 8,8 15,4 18,7 20,1 19,4 14,3 7,6 1,5 −3,1 7,6
Середній мінімум, °C −8 −7 −2 5 10 13 15 13 10 3 −1 −5 3
Абсолютний мінімум, °C −33,6 −29,1 −22,8 −11,1 −2,9 0 7,2 2,8 −3 −11,1 −21,5 −28,6 −33,6
Норма опадів, мм 43 37 35 40 51 60 71 46 44 42 49 51 569
Джерело: Клімат Полтави. meteoprog.ua. Процитовано 7 червня 2015. 

НаселенняРедагувати

Докладніше: Населення Полтави

ТранспортРедагувати

Автомобільні дорогиРедагувати

Через Полтаву, проходить кілька автомобільних шляхів, які поєднують місто і область з іншими адміністративними одиницями України. У той же час наявний їх дисбаланс — так наприклад залізничним транспортом до Львова чи Луцька простіше доїхати аніж до сусіднього Чернігова.

Найменування і індекс автомобільних дорігРедагувати

ЗалізничнийРедагувати

У Полтаві діють два залізничні вокзали, які приймають курсуючі потяги далекого прямування, а також приміські електропоїзди.

  • Пасажирський вокзал «Полтава-Південна» — вузлова залізнична станція Південної залізниці, зв'язковий вузол чотирьох напрямків (Люботин, Ромодан, Кременчук, Красноград). Загальна площа приміщень вокзалу — 3817 кв. м., він розрахований на 200—250 пасажирів. У 1937 році будівлю пасажирського вокзалу «Полтава-Південна» було відкрито після реконструкції. На станції Полтава-Південна знаходиться управління Полтавської дирекції залізничних перевезень (ДН-4), пасажирський вокзал 1-го класу, локомотивне депо (ТЧ-5), моторвагонне депо (РПЧ-2), вантажне вагонне депо (ВЧД-9), дистанція шляху (ПЧ-11), дистанція сигналізації та зв'язку (ШЧ-6), Полтавське територіальне управління філії «БМЕС» (колишні Полтавське (БМЕУ-6) і Південне (БМЕУ-685) будівельно-монтажні експлуатаційні управління), дистанція електропостачання (ЕЧ-4), пасажирська вагонна дільниця (ВЧ 4).
  • Залізничний вокзал «Полтава-Київська» — залізнична станція, яка приймає електропоїзди приміських напрямків, а також поїзди міжміського сполучення і рейси з інших країн.

АвтобусиРедагувати

У місті курсують автобуси по всіх місцевих напрямках, а також передмістя. Машини знаходяться на утриманні підприємства «Полтаваавтотранс».

Автовокзал «Полтава-1» знаходиться на балансі підприємства «Полтаваавтотранс». Міжміські автобуси курсують в різних напрямках України. Також, з автовокзалу відправляються в рейси автобуси приміського значення, з'єднуючи Полтаву з численними районними центрами області.

ТролейбусиРедагувати

 
Полтавський тролейбус

Тролейбусна лінія діє в Полтаві з 14 вересня 1962 року. Загальна довжина контактної мережі — 72,6 км. Всього на балансі КП «Полтаваелектроавтотранс» близько 90 машин. Велика частина — це машини виробництва Південного машинобудівного заводу, перші з яких надійшли в січні 1993. Маршрути протягом багатьох років багато разів змінювалися. На даний момент машини працюють на 10 маршрутах. Найкоротший маршрут — № 1 (13 км). Найдовший — № 6 (33,8 км).

Маршрутне таксіРедагувати

У Полтаві, паралельно більшості ліній муніципального транспорту діють лінії маршрутного таксі. Також лінії маршрутного таксі пов'язують місто з передмістям. Лінії маршрутного таксі обслуговуються приватними компаніями-автоперевізниками і комунальними АТП.

ПовітрянийРедагувати

У місті діє міжнародний аеропорт «Полтава». Він розташований поруч з трасою «Київ-Полтава», що значно розвантажує пасажиропотік автомобільної дороги. Аеродром придатний для експлуатації літаків цілий рік без обмежень, у світлий час доби. Забезпечує зліт, посадку і керування літаками індексу 5 (п'ять) і нижче.

АдміністраціяРедагувати

Адміністративний поділРедагувати

  1. Подільський район
  2. Шевченківський район
  3. Київський район

Селища Розсошенці, Щербані, Терешки, Копили і Супрунівка офіційно (згідно з адміністративно-територіальним поділом) розташовані за межами міста, але фактично є частиною полтавської агломерації.

В серпні 1948 р. Жовтневий, Київський та Ленінський міські райони було ліквідовано.[26]

УстрійРедагувати

З 2020 року головою Полтавської міської ради є Олександр Мамай. Кількість депутатів ради за партіями:

Суб'єкт висування Кількість обраних депутатів
Партія "За Майбутнє" 10
Партія "Слуга Народу" 9
Партія "Європейська Солідарність" 6
Партія "Рідне Місто" 6
Партія "Опозиційна платформа - "За життя" 4
"Партія простих людей Сергія Капліна" 4
Партія "ВО Свобода" 3

Наука та освітаРедагувати

 
Полтавське Державне музичне училище

Полтава завжди була одним з найважливіших центрів науки та освіти в Україні. На території міста функціонують 12 ВНЗ.

Перелік вищих навчальних закладів Полтави:

ВНЗ III—IV рівнів акредитаціїРедагувати

ВНЗ І-ІІ рівнів акредитаціїРедагувати

Перелік вищих навчальних закладів недержавної форми власностіРедагувати

СпортРедагувати

 
Центральний стадіон «Ворскла»

Найвідомішою є головна футбольна команда міста — «Ворскла».

У гандбольній першості місто представляє команда «Динамо-Полтава». У баскетбольній Суперлізі виступає БК «Полтава». Жіноча футзальна команда «Ніка» (у 2015 році отримала назву «ПЗМС»[27])  — багаторазовий чемпіон України. Функціонують картингові секції, розвивається мотокрос.

Серед спортивних споруд міста: Центральний стадіон «Ворскла»[28], стадіони «Локомотив», «Динамо», «Авіатор», спортивні комплекси ПДАА, ПЗМС, МВС, басейни «Юність-1» і «Дельфін», картодром «Лтава», мототрек (зараз перебуває у незадовільному стані[29]), тенісні корти та ковзанки.

У 2009 році в місті з'явився професіональний жіночий волейбольний клуб «Полтавчанка», який виступає у вищій лізі чемпіонату України.

Найпопулярнішим з бойових мистецтв, у котрому представники міста та регіону найбільш успішні[30], є ММА. Важка атлетика, котра у попередні часи займала позицію у топ-10, опісля 1991-го зазнала значної деградації[31].

КультураРедагувати

АрхітектураРедагувати

Див. також: Пам'ятки Полтави
 
Пам'ятник Іванові Мазепі на Соборному майдані
 
Барельєф пам'ятника Івану Котляревському за мотивами «Енеїди».

Архітектурний ансамбль Круглої площі (XIX століття), багато церков (Пушкарівська, Миколаївська тощо), Успенський собор, Макаровський собор, Хрестовоздвиженський монастир, Храм Віри, Надії і Любові, багато будівель, визнаних пам'ятками архітектури (Технічний університет тощо), сучасні будівлі з багатою архітектурою (галерея мистецтв, філіал юракадемії тощо).

МузеїРедагувати

У Полтаві велике число музеїв — як державних, муніципальних, так і створених на громадських засадах (переважно при підприємствах і внз):

Театри, музика та кіноРедагувати

Театри міста мають давню історію: Полтавський оперний театр існував до 1929, а Полтавський вільний театр — до 1821. Наразі діють ПАО МДТ імені Гоголя (заклад проведення симфонічних концертів), Полтавський академічний обласний театр ляльок, а також Полтавське українське драматичне товариство.

На початку вересня у місті традиційно (із 2003 року) на Співочому полі проходить всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест».

Серед класичних колективів зокрема — фолк «Калина», Полтавський симфонічний оркестр, оркестр «Полтава», хореографічний колектив Пірует та ансамбль «Полтава», рок гурти — «Онейроїд», «Транс-Формер» та інші. Також місто славиться традиційно майстерним вишкілом виконавців на кобзі та бандурі, чому значно сприяли як історично традиційно сильні кобзарські традиції так і зокрема Володимир Єсипок.

Популярність представників сучасніших жанрів переважною мірою не сягає далі меж регіону. Із критих цілорічних закладів, найбільш придатних для масових культзакладів, на початку 2000-х виокремлювалися Палац дозвілля «Листопад» (переважно попкультура) та «Villa Крокодила» (альтернатива тощо). Наявні концертні та стрип-паби менших площ на різний смак та гаманець, два кінотеатри мережі Wizoria: екс-«Колос» і зала у ТЦ «Конкорд» та один Multiplex у ТЦ «Екватор». У той же час кінозали, що функціонували у 1990-х — «Алмаз», «Полтава», «Імені Котляревського» — припинили свою діяльність.

РелігіяРедагувати

Докладніше: Релігія у Полтаві

ВідпочинокРедагувати

У Полтаві є центральна обласна бібліотека, дитячо-юнацька бібліотека, бібліотеки в районах міста, обласна наукова медична бібліотека, обласна бібліотека для дітей та універсальна наукова бібліотека[43].

В місті багато парків і зелених насаджень: центральний парк міста — Корпусний сад, а також Сонячний парк, парк Слави, парк культури і відпочинку «Перемога», Березовий сквер, Парк сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавілова, Полтавський міський парк (дендропарк), ботанічний сад педагогічного університету та інші.

       
Музей історії
Полтавської битви.
Полтавський драмтеатр,
вигляд з боку Театральної площі.
Місцевий Корпусний сад.

ЕкономікаРедагувати

У місті Полтаві фінансові послуги надає розгалужена мережа українських банків: Полтава-Банк, Ощадбанк, ПриватБанк, А-Банк, Райффайзен банк Аваль, ОТП Банк, Альфа-Банк, Укргазбанк, Мегабанк та інші. Всього 31 банк[44].

Доходи підприємницького сектору Полтавщини складають в різні роки близько 80% загального бюджету. У 2019 році налічувалося 11 296 юридичних осіб та 16 016 фізичних осіб-підприємців.[45]

Місто традиційно входить до Північно-східного економічного району. Серед діючих підприємств:

Природно-заповідний фонд ПолтавиРедагувати

Пам'ятки природи ботанічніРедагувати

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтваРедагувати

Полтавський міський парк (загальнодержавного значення), Корпусний сад, Парк аграрного технікуму, Парк агробіостанції педуніверситету, Парк Котляревського, Парк на садибі Панаса Мирного, Парк «Перемога», Петровський.

ОсобистостіРедагувати

Видатні уродженціРедагувати

Полтава у філателіїРедагувати

Філателія на Полтавщині була започаткована у 1868 році випуском земською поштою марки Пирятинського повіту, а згодом ще 11 повітів Полтавської губернії. За період до 1916 року земські пошти видали 394 марки основних типів. Особливою увагою користується ювілейна серія з 7 марок на ознаменування 200-річчя Полтавської битви, а також унікальна марка 1912 року, на якій зображено вулицю села з хатами під стріхою та з стіжками сіна. Серед діячів земської пошти значне місце належить голові управи П. П. Ганьку — відомому філателісту, автору книги «Земская почта Полтавского уезда» (1914)[47]. Марки всіх повітів Полтавської губернії увійшли до «Каталогу земських поштових марок», виданого в 1925 році уповноваженим ВЦВК по філателії та бонах Ф. Г. Чучіним. Широкого розвитку набула філателія в повоєнні роки. У 50-х роках у Полтаві та Кременчуці виникли гуртки філателістів, які згодом об'єдналися в міські товариства. У 1962 році було офіційно зареєстровано Полтавське міське товариство колекціонерів, яке незабаром виросло до обласного. З нагоди 800-річчя Полтави (1974) видано марку № 4373, на блоці № 5126 (1980), траса руху Олімпійського вогню включає Лубни, Полтаву та Чутове. Полтавщині та відомим полтавцям присвячені десятки маркірованих конвертів, карток[47].

       

Засоби масової інформаціїРедагувати

З друкованих масмедіа виходять «Полтавський вісник», «Жовта газета», «Зоря Полтавщини», «Вечірня Полтава», «Нова Полтава» та інші. Діють телеканали Суспільне телебачення UA: ПОЛТАВА, «Місто», «Poltavske.TV».

На території Полтави своє мовлення проводять 20 всеукраїнських та регіональних FM-радіостанції:

Міста-побратимиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Poltava_mst
  2. [1]
  3. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р. Архів оригіналу за 29.12.2012. Процитовано 07.12.2021. 
  4. а б [6682 (1174)] Игорь же слышавъ то поѣха противу Половцемь и переѣха Въросколъ оу Лтавы кь Пеӕславлю // ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 559—578 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  5. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К. : Знання, 1998. — С. .
  6. Супруненко О. Б., Пуголовок Ю. О. Дослідження літописної Лтави: Іванова гора. Частина 1 — Київ: ЦП НАНУ і УТОПІК, 2015. — 180 с. (21 с.): іл. + XII кол. вкл. — ISBN 978-966-8999-65-9
  7. Сказания о святых Борисе и Глебе: Сильвестровский список XIV века / издал И. И. Срезневский. — СПб.: Типография ИАН, 1860 (11-12с.) (рос.)
  8. а б Бажан О. Г. Полтава Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 358. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  9. Волошин, 2016, с. 23.
  10. Український конституціоналізм ХІХ століття. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 26 травня 2016. 
  11. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Полтавська область АН УРСР. Інститут історії. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — 1027 с.
  12. «Унія» на сайті Історія Полтави. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 26 травня 2016. 
  13. 6-й Полтавський корпус. Вікіпедія (укр.). 30 травня 2020. Процитовано 7 серпня 2021. 
  14. Полтавщина в роки другої світової війни. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 17 вересня 2013. 
  15. Соціальні стандарти по-німецьки. Як жила Полтава під час нацистської окупації у 1941—1943 році. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016. 
  16. Гітлер у Полтаві. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 12 листопада 2014. 
  17. Німецький терор (1941-43) Полтавщина (Архів сайту)
  18. Дубина, Олег. Нашивки, зброя та українці: як під час окупації Полтави працювала нацистська поліція. doa.in.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018. 
  19. Джон Армстронг Украинский национализм. Факты и исследования. / Пер. П. В. Бехтин. — М.: Центрполиграф, 2008. — 368 с. (308—309 с.) — ISBN 978-5-9524-3894-1.
  20. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 7 квітня 2018. 
  21. У Полтаві з 12 березня по 3 квітня запроваджується карантин через загрозу коронавірусу. Інтернет-видання «Полтавщина» – новини Полтави і Полтавської області. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. 
  22. У Кременчуці із 12 березня закривають на карантин школи та дитсадки (додано). Все новости Кременчуга на сайте ТелеграфЪ. Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. 
  23. Студенти спортколеджу із Донеччини, які переїхали до Полтави, готуються до чемпіонатів Європи. suspilne.media. Процитовано 16 квітня 2022. 
  24. Два університети з Харкова та Луганська перемістилися до Полтави. poltava.to. Процитовано 3 квітня 2022. 
  25. Скільки внутрішньо-переміщених осіб знаходиться на Полтавщині. kolo.news. Процитовано 29 квітня 2022. 
  26. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про скасування районного поділу в місті Полтава, Полтавської області» від 11 серпня 1948 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1948. — № 5 (30 серпня). — С. 15.
  27. Полтавський тренер легенд футзалу розповів про майбутнє 10-кратних чемпіонок. doa.in.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 12 лютого 2017. 
  28. Розташування стадіону Ворскла на мапі. Архів оригіналу за 25 липня 2009. Процитовано 29 серпня 2009. 
  29. Дубина, Олег. Показали жахливий стан легендарного стадіону Полтави. doa.in.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 12 лютого 2017. 
  30. Полтавщина-спорт. ММА. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 28 листопада 2016. 
  31. Деградація важкої атлетики у Полтаві. Архів оригіналу за 26 грудня 2020. Процитовано 7 грудня 2016. 
  32. Офсайт Пкм. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 16 вересня 2013. 
  33. Офсайт ДзППб. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 16 вересня 2013. 
  34. Музей-садиба І. П. Котляревського. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 16 вересня 2013. 
  35. Літературно-меморіальний музей І. П. Котляревського. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 16 вересня 2013. 
  36. Літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 16 вересня 2013. 
  37. Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 16 вересня 2013. 
  38. Офсайт галереї мистецтв. Архів оригіналу за 13 серпня 2013. Процитовано 16 вересня 2013. 
  39. Офсайт музею авіації та космонавтики. Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 16 вересня 2013. 
  40. Музей д/с авіації на мапі. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 7 грудня 2021. 
  41. УМВС України в Полтавській області. Архів оригіналу за 23 грудня 2013. Процитовано 16 вересня 2013. 
  42. Про музей історії органів ВС Полтавщини. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 16 вересня 2013. 
  43. Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 7 грудня 2021. 
  44. Банки Полтави. ubanks.com.ua. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 10 січня 2021. 
  45. Мільйонний дохід, євреї-бізнесмени, купці і спекулянти: злети та падіння полтавського підприємництва - poltava.one (укр.). 4 жовтня 2022. Процитовано 10 жовтня 2022. 
  46. База даних підприємств, організацій, установ в Полтаві та Полтавській області. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021. 
  47. а б «Полтавщина:Енциклопедичний довідник», стор. 935—936 (укр.)
  48. Міжнародна співпраця. Архів оригіналу за 13 жовтня 2013. Процитовано 6 жовтня 2013. 
  49. До Полтавського батальйону небайдужих приєднався мер американського міста. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 8 березня 2016. 
  50. Міжнародна співпраця/Дуньїн. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 6 жовтня 2013. 

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати