Перегляд вихідного коду сторінки Повітрянодесантні формування Великої Британії

{{без виносок|дата=червень 2019}}
{{Infobox Military Unit
|unit_name                         = <big>Повітрянодесантні формування Великої Британії</big><br/>British Airborne forces
|image                             = [[Файл:Wings badge.JPG|280px]]
|caption                           = Значок парашутиста Великої Британії
|branch                            = 
|dates                             = з [[1940]]
|country                           = {{GBR}}
|allegiance                        =
|type                              = {{Прапорець|GBR}} [[Британська армія]]
|role                              = війська швидкого реагування
|size                              = окрема [[повітрянодесантна бригада]]
|command_structure                 =
|garrison                          = [[Колчестер]], [[Ессекс]]
|march                             = ''Ride of the Valkyries'' та ''Pomp and Circumstance No 4''
|motto                             = {{lang-la|Utrinque Paratus}} («Готові на все!»)
|mascot                            =
|nickname                          = «''The Red Devils, The Paras''!»
|battles                           = [[Друга світова війна]]<br/> [[Фолклендська війна]]<br/>[[Війна в Афганістані (з 2001)|Війна в Афганістані]]<br/>* [[Операція «Геррік»]]<br/>[[Війна в Іраку]]
|notable_commanders                = {{Прапорець|GBR}} [[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|генерал-лейтенант]] [[Фредерік Браунінг]]<br/>{{Прапорець|GBR}} [[майор-генерал (Велика Британія)|генерал-майор]] [[Роберт Аркарт]]<br/>{{Прапорець|GBR}} [[майор-генерал (Велика Британія)|генерал-майор]] [[Річард Нельсон Гейл|Річард Н.Гейл]]
|anniversaries                     = [[1 вересня]] [[1999]]
}}
'''Повітрянодесантні формування Великої Британії''' ({{lang-en|British Airborne forces}})&nbsp;— низка військових об'єднань, [[Військове з'єднання|з'єднань]], [[Військова частина|частин]] та [[Підрозділ (військова справа)|окремих підрозділів]] легкоозброєної [[піхота|піхоти]], що існувала та перебуває у складі [[Британська армія|британської армії]] [[Збройні сили Великої Британії|Збройних сил Великої Британії]]. Визначені формування призначалися для доставки повітрям, висадки парашутним, планерним та комбінованим способами у [[тил]]у [[противник]]а та ведення активних [[Бойові дії|бойових дій]] у його тиловій зоні.

За станом на 2019 рік Збройні сили Великої Британії мають одну&nbsp;— [[16-та десантно-штурмова бригада (Велика Британія)|16-ту десантно-штурмову бригаду]] у складі [[5-та дивізія (Велика Британія)|5-ї дивізії]] [[Британська армія|британської армії]].
[[Файл:Parachute troops jump from a Whitley bomber during a demonstration for the King near Windsor, 25 May 1941. H9955.jpg|thumb|220пкс|Показові [[Стрибок з парашутом|стрибки]] британських парашутистів з переобладнаного [[бомбардувальник]]а [[Armstrong Whitworth Whitley|«Вітлі»]] перед [[Список британських монархів|королем Сполученого Королівства]] [[Георг VI|Георгом VI]]. [[25 травня]] [[1941]]]]

== Історія створення ==

=== Формування перших підрозділів ===
Після перемоги в Першій світовій війні [[збройні сили]] Великої Британії почивали на заслужених лаврах й до початку 30-х років нагадували справжній заповідник застарілих форм ведення війни й до будь-яких новацій у даній області відносилися насторожено, а іноді й вороже. Намагання американського [[Бригадний генерал|бригадного генерала]] У. Мітчелла, що в 1918 році наполягав на якнайшвидшому створенні великих повітряно-десантних формувань, в Англії знаходили ще менше прибічників, ніж у [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатах]]. Гідного противника, на думку британських воєнних теоретиків, у Європі більше не було. ''«Війна за припинення всіх воєн»'' закінчилася повною перемогою [[Антанта|Антанти]], а будь-яке прагнення до посилення військової моці [[Третій Рейх|Німеччині]] або СРСР передбачалося задушити в зачатку посиленням економічного тиску. У цих умовах англійці вважали, що не існує потреби змінювати освячену століттями структуру збройних сил, а тим більше впроваджувати настільки екстравагантні ідеї, як висадка солдатів з повітря.

Але, іронія долі вже через 4 роки створила сумніви в правильності цих поглядів. Брак у досвіді застосування посадочних десантів [[британці]] повною мірою відчули тільки під час конфлікту в Іраку. Після отримання мандату на управління цією територією, що раніше входила до складу [[Османська імперія|Османської імперії]] [[Британська імперія]] фактично перетворила її у свою напівколонію. З 1920 року в країні почалися активні бойові дії між військами Великої Британії і місцевим національно-визвольним рухом. З ціллю компенсувати нестачу мобільності своїх [[Сухопутні війська|сухопутних військ]] у боротьбі з кінними загонами повстанців, англійці перекинули в [[Ірак]] з [[Єгипет|Єгипту]] значну кількість бойових літаків, у тому числі дві військово-транспортні [[Ескадрилья|ескадрильї]]. Під керівництвом [[Віце-маршал повітряних сил|віце-маршала авіації]] Джона Салмонда була розроблена спеціальна [[Військова тактика|тактика]] дій ВПС при їхній участі в акціях з «умиротворення» заколотних територій. З жовтня [[1922]] року підрозділи [[повітряні сили|ВПС]] брали [[Курдське повстання в Іраку (1922-1924)|активну участь у придушенні повстання]].

Крім [[бомбардування]] населених пунктів і повітряних атак виявлених партизанських загонів, найважливішою функцією авіації стала висадка тактичних посадочних [[Повітряний десант|повітряних десантів]] у районах розташування формувань повстанців з метою їхнього стрімкого знищення або [[полон]]у. Перша акція подібного роду була успішно проведена в лютому 1923 року, коли на околицях міста [[Кіркук (місто)|Кіркук]] був висаджений десант з 480 солдатами 14-го [[Сикхи|сикхського]] полку. Нова тактика опинилася дуже діючою&nbsp;— якщо раніше рухомі загони повстанців, маючи повну підтримку з боку населення, швидко втікали із загрозливих районів, то із цього часу їх всі частіше удавалося зненацька ефективно блокувати.
[[Файл:Waco Hadrian.jpg|thumb|220px|[[Планер]] британських повітряно-десантних військ [[Waco CG-4]]]]
[[Файл:Paratroops gathering their parachutes.jpg|thumb|220px|Парашутисти [[розвідувальний батальйон|розвідувального батальйону]] проводять збір на площадці приземлення. [[Голландська повітряно-десантна операція|Операція «Маркет-Гарден»]]. [[17 вересня]] 1944]]
[[Файл:The vital bridge at Arnhem after the British paratroops had been driven back.jpg|thumb|220px|Міст в [[Арнем]]і. Операція Маркет-Гарден. 1944]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-2005-0077, Arnheim, britische Gefangene.jpg|thumb|220px|Британські десантники захоплені в полон. [[Голландська повітряно-десантна операція|Операція «Маркет-Гарден»]]. Вересень 1944]]

[[Англійці]] істотно розвинули свою тактику: вони запропонували створити літаки подвійного призначення: транспортні [[бомбардувальник]]и&nbsp;— іншими словами, великі багатомоторні літаки які повинні були здійснювати не лише перевезення військ і висаджувати посадочні десанти, а і здійснювати, у випадку потреби, повітряні нальоти на населені пункти противника. З погляду колоніальних конфліктів і відсутності у повстанців [[Протиповітряна оборона|ППО]] доцільність подібної доктрини була очевидна, тому в 20-х&nbsp;— початку 30-х років англійці побудували досить багато таких універсальних машин (за ними пішли французи й італійці, стурбовані подібними проблемами&nbsp;— утриманням у покорі своїх колоніальних імперій у Північній Африці).

Згодом літаки такого призначення брали участь в операціях з ''«умиротворення»'' населення [[Ірак]]у, [[Британський Сомаліленд|Британського Сомалі]], [[Англо-Єгипетський Судан|Англо-Єгипетського Судану]], [[Протекторат Аден|Протекторату Аден]], [[Ємен]]у й у боях на північно-східній кордоні Індії проти [[Населення Афганістану|афганців]]. Таким чином, англійців можна вважати фактичними родоначальниками операцій типу «повітря&nbsp;— земля». Але, до створення на початку 30-х років нового [[Рід військ|роду військ]]&nbsp;— повітряно-десантних, британці віднеслися з помітною прохолодою.

[[Київські навчання 1935|Київські навчання в 1935 році]] з ефектною масовою висадкою парашутного десанту, зробили враження на кого завгодно, але тільки не на англійську делегацію. Її глава [[генерал-майор]] [[Арчибальд Вейвелл]], що згодом став [[Фельдмаршал (Велика Британія)|фельдмаршалом]] і був жорстоко битий [[Ервін Роммель|Е.Роммелем]] у [[Північна Африка|Північній Африці]], послав у [[Міністерство оборони|військове міністерство]] критичний звіт про застосування ПДВ, вказавши на велике розсіювання парашутистів після викидання й нібито пов'язану із цим неможливість керування висадженими частинами. Повідомлення [[Арчибальд Вейвелл|А.Вейвелла]], накладене на традиційну «закостенілість» королівської армії, надовго загальмувало створення національних [[Повітряно-десантні війська|повітряно-десантних військ]].

Тріумфальне використання [[Повітряно-десантні війська Третього Рейху|Німеччиною її парашутних частин]] під час швидкоплинних [[Операція «Везерюбунг»|кампаній у Норвегії, Данії]], [[План «Гельб»|Бельгії та Голландії]] в 1940 році так і не переконало ортодоксальних британських військових у необхідності створення аналогічних власних підрозділів. Лише [[22 червня]] 1940 року, вже практично після [[Французька кампанія (1940)|розгрому Франції]], прем'єр [[Вінстон Черчилль|Черчилль]] видав наказ про початок формування різних частин спеціального призначення, у тому числі й [[1-й повітряно-десантний корпус (Велика Британія)|парашутного корпусу]].

Перший тренувальне [[десантування]] парашутистів було проведено [[13 липня]] 1940 року; з набраних на той час добровольців швидко сформували окремі підрозділи, що отримали загальну назву ''Парашутного полку'' ({{lang-en|Parachute Regiment}}). Незважаючи на серйозні попередні тести й медичні комісії, відсівання курсантів-парашутистів з різних причин («відмовників», травмованих і загиблих) становило 15-20 відсотків, головним чином через крайню складність виконання стрибків з літаків [[Armstrong Whitworth Whitley|«Вїтлі»]]. Власно [[Повітряно-десантна підготовка|парашутна підготовка]] перших британських [[десантник]]ів була досить інтенсивною і якісною&nbsp;— [[1 листопада]] 1940 року був проведений перший випуск школи в Рінгуєй (290 чоловіків за десять тижнів тренувань зробили більш ніж по 30 стрибків на кожного курсанта).

Виконуючи директиву [[Вінстон Черчилль|В.Черчилля]] (оголошену одразу після [[Критська повітряно-десантна операція|Критської операції]]), штаб [[Повітряні сили Великої Британії|королівських ВПС]] почав лихоманкову діяльність з формування до травня 1942 року [[1-ша парашутна бригада (Велика Британія)|1-ої парашутної бригади]], у штаті п'яти тисячі десантників.

Згодом розпочалося формування ще однієї&nbsp;— [[6-та планерно-десантна бригада (Велика Британія)|6-ї повітряно-десантної бригади]]. У перспективі обидві бригади перетворювалися на [[Повітряно-десантна дивізія|повітряно-десантні дивізії]]. Командував парашутистами один з висуванців Черчилля&nbsp;— [[генерал-майор]] [[Фредерік Браунінг]], що належав до вищого британського суспільства. У листопаді 1941 року кістяк 1-ї бригади був сформований і розпочав активну бойову підготовку.

У цей час до лав ПДВ потрапив, мабуть, найвідоміший британський [[десантник]]&nbsp;— [[майор]] [[Джон Фрост]], що особливо відзначився потім під [[Сен-Жуен-Брюневаль|Брюневалем]], у [[Туніс]]і й [[Голландська повітряно-десантна операція|Арнемі]]. [[Бомбардувальник]]и [[Armstrong Whitworth Whitley|«Вітлі»]] нарешті були зняті з [[озброєння]] навчальних частин ПДВ; тепер тренувальні [[Стрибок з парашутом|стрибки]] здійснювалися із прив'язних [[аеростат]]ів. Результат не сповільнив себе чекати: при підготовці понад 1 700 чоловіків для 2-го й 3-го батальйонів у листопаді 1941 року «відмовників» виявилося тільки двоє, так ще десяток курсантів отримав травми (для порівняння&nbsp;— при стрибках з тісного посадкового люка «Уїтли» рік назад з 340 чоловіків двоє загинуло, 20 виявилися травмованими, а 30 відмовилися від виконання стрибка).

Формування [[1-ша повітряно-десантна дивізія (Велика Британія)|1-ї]] та [[6-та повітряно-десантна дивізія (Велика Британія)|6-ї повітряно-десантних дивізій]] було завершено до 1943 року. Наприкінці війни до них приєдналася 5-a пдд, але взяти участь у бойових діях вона не встигла. 6-та дивізія, що стала типовою, нараховувала близько 12 тисяч чоловіків. До її складу входили дві [[Повітряно-десантна бригада|парашутні бригади]], а також одна [[планер]]на. Кожна [[Бригада (військова справа)|бригада]] мала у своєму складі по три батальйони. Розвідувальний полк дивізії отримав на озброєння [[легкий танк|легкі танки]] [[Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch|«Тетрарх»]].

У 1944 році на озброєнні повітряно-десантної дивізії знаходилося 16 [[Легкий танк|легких танків]], 24 75-мм польових, 68 57-мм та 77-мм [[протитанкова гармата|протитанкових гармат]], 23 20-мм зенітних гармати, 535 легких піхотних гармат, 392 [[Ручний протитанковий гранатомет|ручних протитанкових гранатомети]] [[PIAT]], 46 [[Станковий кулемет|станкових]] ([[Vickers .50|Vickers Mk I]]) і 966 [[Ручний кулемет|ручних кулеметів]] ([[Bren|BREN Mk I]]), 6504 [[Пістолет-кулемет|пістолети-кулемети]] [[STEN]] і 10 113 [[Гвинтівка|гвинтівок]] і пістолетів. Відносну мобільність частин дивізії забезпечували 1692 одиниці транспортних засобів (у тому числі 904 3/4-тонних джипи, а також 567 вантажівок і тягачів) і 4502 [[мотоцикл]]и, мопеди й [[велосипед]]и.

=== Парашутисти Британської імперії ===
Крім власно англійських частин, ПДВ британців доповнював 1-й Канадський [[Парашутно-десантний батальйон|парашутний батальйон]] ({{lang-en|1st Canadian Parachute Battaillon}}). Батальйон сформували [[1 липня]] 1942 року, а в серпні 85 офіцерів, сержантів і солдатів з його складу прибули до Рінгвей для проходження спецпідготовки. Незабаром у Шайло був утворений канадський парашутний навчальний центр. Тим часом [[батальйон]], що завершив підготовку, увійшов до складу [[3-тя парашутна бригада (Велика Британія)|3-ї парашутної бригади]] 6-ї повітряно-десантної дивізії й брав участь в [[Нормандська повітряно-десантна операція|десантній операції в Нормандії]] і наступних боях у Європі (у тому числі в Арденнах на Різдво 1944 року).

У березні 1945 року канадці брали участь в [[Рейнська повітряно-десантна операція|операції «Версіті»]] (десант за Рейном), а потім батальйон виведений на батьківщину й у вересні розформований.

Слідом за першим батальйоном [[канадці]] укомплектували ще три. До цього пізніше додалися по одному австралійському й південноафриканському батальйоні, що дозволило британцям разом зі штатною чисельністю 44-ї індійської повітряно-десантної дивізії довести загальну чисельність ПДВ до 80 000 чоловіків.

=== Індійські парашутисти ===
Перший загін десантників на території Індії сформували ще [[15 травня]] 1941 року. Однак офіційно про створення 50-ї індійської парашутної бригади оголошено тільки в жовтні 1941 року. Її комплектування проводилося в [[Делі]], у той час як на авіабазі в районі [[Нью-Делі]] був організований [[навчальний центр]] під найменуванням «Airlanding School» («Повітряно-десантна школа»). [[Бригада (військова справа)|Бригада]] складалася з 151-го британського, 152-го індійського й 153-го гуркського парашутних батальйонів. Перші навчальні стрибки відбулися [[15 жовтня]] під [[Карачі]], а в лютому 1942 року проведені перші бригадні навчання з висадки [[Повітряний десант|повітряного десанту]].

Бойове хрещення бригада прийняла ще в 1942 році: невеликі групи десантників тричі зробили перші стрибки з [[парашут]]ом у бойових умовах. У липні роту індійського батальйону скинули в Синд у ході невдалої операції з придушення заколоту одного з місцевих племен. У тому же місяці розвідгрупа з 11 осіб десантувалася поблизу [[М'їчина]] (територія [[Бірманська держава|Бірми]]) із завданням збору даних про дислоковані там японських силах. У серпні ще 11 чоловіків висадилися в Бірмі, у районі Форт-Херц, щоб підготувати невеликий [[аеродром]] для прийняття планерів із групами шиндітів.

У березні 1944 року 50-та бригада передана в підпорядкування командуванню 23-ї піхотної дивізії із завданням перешкодити японському [[наступ]]у на північно-східні райони Індії. [[Бій|Бої]] там тривали до липня, і бригада, блискуче зарекомендувала себе в оборонних боях під Імпхалом і Кохимою. У цей же час створюється 44-та індійська пдд змішаного складу, яку пізніше підсилили 77-ю індійською парашутною бригадою.

Безпосередньо перед закінченням війни 44-ту дивізію перевели на нову базу в [[Карачі]], перейменувавши її на 2-гу індійську пдд.

=== Іракські десантники ===
Крім [[Населення Індії|індусів]], [[Сикхи|сикхів]] і [[Гуркхи|гуркхів]], що боролися на різних фронтах на славу Великої Британії, англійці залучили під свої прапори й арабів. Навіть Ірак, що не входив до складу імперії, а в 1941 році, що перетворився на арену боїв між про-німецьки налаштованими повстанцями й [[Британський експедиційний корпус|британським експедиційним корпусом]], виставив свій контингент. В 1942 році сто п'ятдесят [[офіцер]]ів і [[сержант]]ів королівської іракської армії, що пройшли під керівництвом британських радників спеціальну підготовку, укомплектували знову створений 156-й [[Парашутно-десантний батальйон|парашутний батальйон]]. Потім його включили до складу 11-го англійського парашутного батальйону, «знизивши» до [[Парашутно-десантна рота|парашутної роти]]. У цій якості [[араби]] брали участь у боях в Італії й десантах на острови Егейського моря (липень 1943 року).

Через півроку перший в Іраку парашутний [[Підрозділ (військова справа)|підрозділ]] був розформований через непотрібність.
[[Файл:Argentine POWs guarded by 2 Para.jpg|thumb|220px|Аргентинські військовополонені під охороною десантників. [[Фолклендські острови|Фолкленди]]. 1982]]
[[Файл:British L85A2.JPEG|thumb|220px|[[Десантник]] з автоматичною гвинтівкою [[L85]]A2. [[Ірак]]. 2007]]
[[Файл:Gearing Up for Rapid Trident 2011 (5970382255).jpg|thumb|220px|Британські [[десантник]]и на спільних заняттях з представниками [[Десантно-штурмові війська України|українських аеромобільних військ]]. [[Військове навчання|Військові навчання]] ''«Репід Трайдент-2011»''. [[Міжнародний центр миротворчості та безпеки|Яворівський військовий полігон]]. [[24 липня]] [[2011]]]]

== Участь у бойових операціях ==

=== Перші кроки ===
{{main|Операція «Байтінг»}}
Перша успішна [[Військова операція|бойова операція]] британських десантників, відбулася на узбережжі [[Ла-Манш]]у й носила скоріше диверсійний, ніж класичний бойовий характер. [[Рота (армія)|Рота]] 2-го парашутного батальйону під командуванням [[майор]]а [[Джон Фрост|Джона Фроста]] в останню ніч зими 1942 року висадилася зі швидкохідних десантних [[Баржа|барж]] на французьке узбережжя, атакувала німецький радарний пост у містечку [[Сен-Жуен-Брюневаль|Брюневаль]], у короткій сутичці ліквідувала охорону й вкрала секретне [[радар]]не встаткування (усе, що десантники не змогли взяти із собою, було сфотографовано, а потім приведено в непридатність). Виконавши завдання, група Фроста без бою відійшла до берега й переправилася на судна, що очікували, втративши всього двох осіб полоненими&nbsp;— останні (радисти) не зуміли відшукати в темряві дорогу до місця збору.

Справжнє [[Повітряно-десантні операції британців у Північній Африці|бойове хрещення англійські «''пари''»]] прийняли під час висадки в Північній Африці&nbsp;— [[Операція «Смолоскип»|операції «Смолоскип»]]. Ця акція стала першою великомасштабною десантною операцією союзників у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]], своєрідною репетицією до майбутнього вторгнення в Європу.

Британські десантники загальною чисельністю близько 1200 чоловіків отримали [[Бойове завдання|завдання]] захопити низку важливих аеродромів, [[штаб]]ів і вузлів зв'язку. Крім того, висаджені далеко на лівому фланзі сил вторгнення парашутні десанти повинні були опанувати кількома ключовими пунктами дорогою в [[Туніс]], де групувалися розрізненні німецько-італійські війська. Англійські ПДВ в операції в цілому успішно впоралися зі своїми завданнями. Парашутисти Великої Британії незабаром заслужили в німців прізвисько ''«die roten Teufel»&nbsp;— «червоні дияволи»''.

=== Операції в Європі ===
{{main|Сицилійська повітряно-десантна операція|Операція «Ледброук»|Операція «Фастіан»}}
Перше великомасштабне застосування [[1-ша повітряно-десантна дивізія (Велика Британія)|1-ї британської повітряно-десантної дивізії]] відбулося під час [[Сицилійська повітряно-десантна операція|вторгнення на Сицилію]]. Для її проведення союзники мали більш ніж 1 000 транспортних літаків і вантажних [[планер]]ів, головним чином для перекидання повітряно-десантних частин (8830 чоловіків), що брали участь у висадці.

{{main|Салернська повітряно-десантна операція|Операція «Слепстік»}}
При вторгненні в Південну Італію, з метою забезпечити розгортання союзних військ на [[Мессіна (провінція)|Мессинському плацдармі]] з боку «каблука» [[Апеннінський півострів|Апеннінського півострова]] зі спеціально виділеного загону кораблів і судів була висаджена [[1-ша повітряно-десантна дивізія (Велика Британія)|1-a повітряно-десантна дивізія]]. Тільки невеликі розвідувальні підрозділи були викинуті з парашутами, основна маса сил дивізії, не зустрічаючи опору, вступила на італійський берег як морський десант.

Завершили свою кар'єру на [[Середземне море]] англійські ПДВ у [[Греція|Греції]], коли їхні окремі частини (у тому числі підрозділ SAS) підтримували захоплення безлічі дрібних островів в [[Егейське море|Егейському морі]]. [[2 жовтня]] 1944 року за прикладом німців здійснена висадка на [[Крит]]. Незабаром парашутний десант висадився й у материковій Греції. [[1 листопада]] повітряний десант зайняв [[Салоніки]], а через 12 днів англійці увійшли до [[Афіни|Афін]].

=== Нормандія ===
При підготовці до висадки в Нормандії 1-шу та 6-ту дивізії звели в [[1-й повітряно-десантний корпус (Велика Британія)|1-й британський повітряно-десантний корпус]] ({{lang-en|1st British Airborne Corps}}), що утворив разом з [[18-й повітрянодесантний корпус (США)|18-м повітряно-десантним корпусом армії США]] [[1-ша повітряно-десантна армія (союзники)|1-шу повітряно-десантну армію]] під командуванням американського генерал-лейтенанта [[Луїс Бреретон|Луїса Х. Бреретона]].

[[6 червня]] [[1944]] року невдовзі до опівночі 8000 чоловіків зі складу 6-ї дивізії десантувалися на французьке узбережжя, щоб захопити й охоронити від підриву мости через Канський канал і [[Орн (річка)|річку Орн]] у містечка [[Ранвіль]]. Дії десантників, за задумом розробників вторгнення, повинні були істотно дезорганізувати німецьку [[Протидесантна оборона|протидесантну оборону]] й полегшити висадку на берег [[3-тя піхотна дивізія (Велика Британія)|3-ї англійської піхотної дивізії]] [[1-й армійський корпус (Велика Британія)|I корпусу]] [[2-га армія (Велика Британія)|2-ї армії]], виділеної для захоплення [[плацдарм «Сорд»|плацдарму «Сорд»]]&nbsp;— лівофлангової ділянки висадки союзників.

[[6-та повітряно-десантна дивізія (Велика Британія)|6-та пдд]] була зосереджена в районі Брайтона, де розташувалися та інші штурмові війська, що направляють на «Sword». [[Десантування]] частин дивізії було здійснено 733 літаками й 335 планерами у смузі оборони [[716-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|716-ї німецької піхотної дивізії]] на схід від міста [[Кан (Кальвадос)|Кан]].

==== Мервільська батарея ====
Під час [[Нормандська повітряно-десантна операція|планування вторгнення в Нормандію]], у ході висадки десантних військ [[британці]] організували та провели одну дуже складну операцію, яку можливо порівняти із захопленням німцями [[Десант на форт Ебен-Емаель|форту Ебен-Емаель]] в травні 1940.

Біля берега, в районі Мервіля, розташовувалася [[артилерійська батарея]] чисельністю до 130 чоловіків. [[Воєнна розвідка|Розвідка]] союзників дійшла до висновку, що батарея має 150-мм гармати й тому являє серйозну загрозу при висадці [[Морський десант|морського десанту]] в цьому районі. ''«Батарея повинна бути знищена до висадки»,''&nbsp;— було вказано у наказі. Для виконання цього завдання був задіяний парашутний батальйон [[Підполковник (Велика Британія)|підполковника]] Отвея зі складу 6-ї парашутно-десантної дивізії.

Загальний план виглядав так: посилений [[батальйон]] чисельністю в 750 чоловіків повинен був незадовго до години ночі приземлитися між Мервілем і Гонневилем, зібратися у визначеному місці й у визначений час захопити [[Опорний пункт (військова справа)|опорний пункт]]. Проведення операції було ретельно відпрацьовано. Кульмінація&nbsp;— раптове приземлення вантажних планерів з 60 десантниками на борті прямо на територію батареї, водночас з початком штурму.

[[Повітряна розвідка]] з'ясувала, що [[Опорний пункт (військова справа)|опорний пункт]] огороджений смугою з колючого дроту в п'ять метрів шириною й у півтора метра висотою. А перед нею мінне поле, за ним перешкоди з колючого дроту. За цим загородженням ще одне [[мінне поле]] в 100 метрів шириною, огороджене колючим дротом. Опорний пункт складався з одиночних [[Довготривала оборонна точка|дотів]], поєднаних в одну оборонну систему.

Підполковник Отвей одержав наказ: до 5 годин 15 хвилин [[6 червня]] за будь-яку ціну захопити батарею. Інакше її накриє вогонь [[корабельна артилерія|корабельної артилерії]].

[[Військова операція|Операція]] була спланована ретельнішим чином. Солдати Отвея два місяці тренували напад. Вони побудували макет опорного пункту, навіть корови були позначені. Вони вправлялися. Застосовувалися всі досягнення [[Військова техніка|військової техніки]]: [[вогнемет]]и, [[Протитанкова гармата|протитанкові гармати]], радіокеровані джипи, штурмові сходи, зв'язки [[Ручна граната|ручних гранат]], спеціальні вибухові заряди, автомобіль-лазарет, [[мікрофон]]и, гучномовці тощо.

Перед початком штурму були задіяні 109 бомбардувальників [[Avro Lancaster|«Ланкастер»]]. Вони проводили [[бомбардування]] протягом 10 хвилин: 382 тонни бомб повинні були зрівняти укріплення із землею. Під прикриттям бомбардування&nbsp;— висадка десантників.

Незадовго до півночі десантні й розвідувальні групи покинули Англію. Бомбардувальники «Ланкастер» скинули бомби, але бомби, призначені для батареї, не потрапили в ціль. Проте, потрапивши під [[зенітний вогонь]] під час десантування, [[військово-транспортний літак|військово-транспортним літакам]] довелося різко маневрувати. В їх [[Бойові порядки|бойових порядках]] усе перемішалося. Десантники були розсіяні далеко друг від друга. Деякі опинилися за 50 кілометрів від цілі! Вантажні планери з десантниками, які повинні були сісти на даху [[бункер]]а не змогли виконати завдання. Два були збити, третій планер здійснив вимушену посадку ще в Англії.

Підполковник Отвей через півтори години зміг зібрати лише 150 солдат з 750! Попри це, він наказав почати операцію. О 3 години 30 хвилин розпочався [[штурм]], але німці змогли організовано зустрінути противника. [[Кулемет]]и батареї відкрили вогонь. Штурмова група вогнем прокладала шлях до опорного пункту. У гармат опорного пункту в кривавій [[Рукопашний бій|рукопашній сутичці]] зійшлися артилеристи. Але вже через 30 хвилин усе було кінчено. З 150 солдатів Отвея 66 загинули. У німців сто чоловіків [[Загиблий у бою|загинули в бою]], 22 було поранено й здалися в полон.

І ось тут з'ясувалося: на батареї Мервіля взагалі не було 150-мм [[Гармата|гармат]], тільки 75-мм, що не уявляли серйозної загрози для [[Десант морський|морського десанту]]. Для обстрілу морських цілей вони не були придатні. Таким чином, вся операція виявилася грубою помилкою&nbsp;— це часто буває на війні. І ще одну помилку допустили [[англійці]]. Захопивши батарею, [[підполковник]] Отвей, не одержавши підтвердження на свій сигнал, змушений був залишити опорний пункт, щоб не стати жертвою своєї ж корабельної артилерії.

У подальшому завдяки низки прорахунків ця батарея переходила з рук у руки ще кілька разів аж до початку липня.

=== Південна Франція, Голландія, Рейн ===
[[15 серпня]] [[1944]] року британці брали участь в [[Операція «Драгун»|операції «Драгун»]]&nbsp;— висадці десанту на південне узбережжя Франції в [[Прованс-Альпи-Лазурний берег|Провансі]]. До складу повітряного десанту (англо-американська бригадна бойова група «Регбі») загальною чисельністю 9 732 чоловіки увійшов 10-й окремий [[Парашутний полк (Велика Британія)|парашутний полк британців]]. Група висаджувалася на 535 транспортних літаках і 465 [[планер]]ах.

У вересні 1944 року 1-ша пдд, якою командував [[генерал-майор]] [[Роберт Аркарт]], брала участь в одній із найграндіозніших та найневдаліших повітряно-десантних операцій Другої світової війни, що отримала назву [[Голландська повітряно-десантна операція|Арнемської або Голландської]] (кодове найменування «Маркет-Гарден»). З аеродромів Південної Англії в перший день операції повинні були висадитися 5 700 англійських десантників (50&nbsp;% особового складу 1-ї дивізії разом з її штабом). Наступного дня ця цифра повинна була скласти 100&nbsp;%. Незважаючи на увесь натиск парашутистів, штурм не вдався. Тому в цілому, операція зазнала поразки, з приводу того, що [[1-ша повітряно-десантна дивізія (Велика Британія)|1-ша повітряно-десантна дивізія]] була не спроможна захопити та утримати мости поблизу голландського міста [[Арнем]], попри те, що в цілому вони протрималися значно довше раніше запланованого терміну. Частини [[30-й армійський корпус (Велика Британія)|XXX армійського корпусу Великої Британії]], не змогли прорвати [[Фортифікаційні споруди|оборонні споруди]] на визначеній ділянці, й більша частина сил 1-ї повітряно-десантноі дивізії (близько 7 000 парашутистів) була захоплена в полон.

Голландська та [[Рейнська повітряно-десантна операція|Рейнська повітряно-десантні операції]] завдали смертельного удару по посадочно-десантних планерних частинах британських ПДВ: більшість пілотів планерів, що висаджувалися під Арнемом, опинилася в [[полон]]і або загинули. Бої на Рейні остаточно добили цей [[рід військ]]: втрати серед спішно набраних після Арнему й на швидку руку підготовлених пілотів виявилися настільки великі, що аж до закінчення війни планерні частини більше не брали участі в бойових діях. 1946 року вони були розформовані.

=== Південно-Східна Азія ===
У першій половині 1945 року в рамках [[операція «Дракула»|операції «Дракула»]] британський штаб в Індії запланував провести повітряно-десантну операцію в районі столиці [[М'янма|Бірми]]&nbsp;— [[Янгон|Рангун]] (розташована за 35 кілометрів від гирла річки Рангун). Річка була густо замінована як японцями, так і союзною авіацією. Тому щоб забезпечити прикриття [[тральщик]]ам, а потім десантним баржам, було ухвалене рішення захопити плацдарм на її західному березі за допомогою повітряного десанту. Найважливішим пунктом, що панував над [[гирло]]м, була висота Елефант-Пойнт. Завдання опанувати нею доручили батальйону [[Війська спеціального призначення|спеціального призначення]], сформованому з добровольців 50-ї бригади і посиленому [[сапер]]ними підрозділами.

О 3 години 10 хвилин ранку [[1 травня]] [[1945]] року почалася операція. Як і повідомляла розвідка, у зоні висадки десанту не виявилося ворожих частин, але під час повітряного нальоту союзної авіації на район Елефант-Пойнт [[штурмовик]]и помилково атакували один з підрозділів парашутистів (близько 40 чоловіків отримали поранення). Пополудні проводиться [[десантування]] головних сил: уже через півгодини індійські десантники захопили всю висоту, знищивши за допомогою вогнемета єдиний японський [[бункер]]. Батальйон виведений у звільнену бірманську столицю [[3 травня]], а перед поверненням в Індію 17 травня був ще раз десантований на позиції японців&nbsp;— під Тохай.

=== Післявоєнний час ===
Хоча післявоєнні демобілізації суттєво скоротили британські повітряно-десантні війська, десантники продовжували захищати честь британського прапора у всьому світу: вони розгорталися в Палестині (до 1947 року), [[Індонезійсько-малайзійська конфронтація|у Малайзії]], [[Операція «Мушкетер»|билися на Суецькому каналі]] під [[Порт-Саїд]]ом (1956), [[ЕОКА|на Кіпрі]] (1964), [[Аденська криза (1963—1967)|в Ємені]] (1965) і на [[Британське Борнео|Борнео]]. З 1969-го по 1972 рік їх досить сумнівним образом використали в [[Північна Ірландія|Північній Ірландії]] як [[внутрішні війська]]. У 1982 році в ході [[Фолклендська війна|Фолклендського конфлікту]], після того як два батальйони парашутного полку наочно продемонстрували усьому світу, що британський [[Повітряний десант|повітряний десант]] і тепер цілком гідний слави своїх знаменитих попередників, героїв Тунісу й Арнема, вони знову виявилися в центрі загальної уваги й визнання.

== Екіпіровка й озброєння ==

=== Зброя ===
Британські десантники мали у своєму розпорядженні досить вдало розроблені [[парашут]]и «тип X» (X-type) різних модифікацій, найпоширенішим з яких став «Hotspur» Mk II, в основі їх лежала конструкція парашутів американської фірми «Irvin».

Спеціального [[Стрілецька зброя|стрілецького озброєння]] англійські десантники практично не мали. Єдиним винятком став [[пістолет-кулемет]] Vesely Machine Carbine ([[автоматичний карабін]] системи «Веселі»), під патрон 9mm Parabellum, що розроблявся в 40-ві роки. Але ця зброя вийшла складною і ненадійною.

Гвинтівки, [[Автоматичний карабін|автомати]] й кулемети впаковувалися в індивідуальні чохли, пошиті з світло-коричневої шкіри, які кріпилися до парашутного ранця.

=== Важке озброєння й бойова техніка ===
Доставка десантників до місця висадки здійснювалася за допомогою кількох типів планерів. Основним зразком був «Горса» I, що брав на борт 25—29 солдатів зі [[спорядження]]м, 3/4-тонний [[автомобіль]] із причепом 1/4 т або 3,1 тонни вантажу (за деяким даними до 3,4 тонни). Планер являв собою традиційний для засобів даного роду підкісний [[високоплан]], керований екіпажем з двох чоловіків.

Важка техніка перекидалася по повітрю за допомогою 16-тонного планера [[General Aircraft Hamilcar|«Гамількар»]], здатного підняти в повітря 7,8 тонни різних вантажів ([[легкий танк]], [[бронетранспортер]] [[Universal Carrier|«Universal carrier»]], 40 солдатів або польову гармату з тягачем).

Але застосування планерів у ході проведення бойових операцій було не зовсім успішним. Як приклад можна навести невдалу висадку посадочного десанту англійської 1-ої повітряно-десантної дивізії на півдні від [[Сиракуза|Сіракуз]] в ході [[Сицилійська повітряно-десантна операція|Сицилійської повітряно-десантної операції]]. Внаслідок навігаційної помилки (до слабкої видимості додався сильний рвучкий [[вітер]]) літаки, що буксирували 133 планера, передчасно відчепили планери й 47 машин змушені були сісти на воду. При цьому загинуло понад 250 десантників, навантажених важким штурмовим спорядженням. Ті машини, що зуміли дотягти до острова, не змогли нормально приземлитися&nbsp;— гострі скелі, що покривають поверхню [[Сицилія|Сицилії]], послужили причиною тому, що вдало сіло лише 12 планерів. Десант, що нараховував 1 600 чоловіків, при цьому втратив майже третину свого складу&nbsp;— і це без серйозної протидії з боку [[противник]]а! 101 пілот планерів потонув, розбився або одержав важкі травми.

У 1944 році ситуація повторилася: під час [[Нормандська повітряно-десантна операція|посадочного десанту в Нормандії]], планери знову понесли важкі втрати&nbsp;— з 196 машин, що приземлилися в англійському секторі, 71 отримала пошкодження, в основному небойові, пов'язані із труднощами посадки в темряві на пересічену місцевість, у багатьох місцях покриту густою мережею протипарашутних і протипланерних загороджень («спаржею Роммеля» або «booby traps»&nbsp;— «''пасток для дурнів''»&nbsp;— комбінацій малопомітних перешкод і мінних полів). При цьому із загального числа союзних військово-транспортних літаків, що проводили в цю ніч десантування двох американських і однієї англійської дивізій (2 359 одиниць), німецькою зенітною артилерією було збито лише 20.

Основними літаками, які були на озброєнні британських парашутистів залишалися американські ленд-лізовскі транспортно-десантні літаки «Dakota» ([[Douglas C-47 Skytrain]]), а також його варіант, створений спеціально для ПДВ, [[Douglas C-47 Skytrain|С-53 «Skytrooper»]] (в англійських повітряно-десантних військах ці машини часто називали «''Paradac''» (від слів «''para''»&nbsp;— «парашутист» і «''dacota''»&nbsp;— «дакота»). Зокрема, для висадки підрозділів 1-ї пдд у районі Арнема в ході [[Голландська повітряно-десантна операція|Голландської повітряно-десантної операції]] у вересні 1944 року залучалося 145 літаків, 341 [[планер]] [[Airspeed Horsa|«Horsa»]], 13&nbsp;— [[General Aircraft Hamilcar|«Hamilcar»]] і 4 американських планери [[Waco CG-4|Waco]].

До речі англійці стали піонерами з десантування з [[парашут]]ом різних зразків важкого озброєння й транспортних засобів. Для цього використовувалися спеціальні платформи з амортизаторами. Так, для забезпечення нормального приземлення стандартного [[Легковий автомобіль|легкового автомобіля]] джипу ([[Willys MB]] або [[Ford GPW]]) масою 1020&nbsp;кг було потрібно чотири вантажних парашути. Невибагливі всюдиходи без особливих проблем переносили приземлення, але все-таки англійці воліли перевозити техніку на планерах. Насиченість десантних частин джипами була дуже високої, як згадували німецькі солдати під Арнемом, розвідувальні патрулі англійців і американців снували на околицях зайнятих ними [[плацдарм]]ів, «як мурахи».

Для посилення частин десанту після висадки були створені легкі авіадесантні танки. Першим з них, створеним ще в 1937 році в ініціативному порядку фірмою «Vickers», став А. 17 Mk VII. Згодом машина отримала назву [[Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch|«Tetrarch» Mk I]], з бойовою масою 7,64 тонни й екіпажем три чоловіки. Танк мав на озброєнні 40-мм гармату Vickers OQF Mk IX й спарений з нею чеський 7,92-мм [[кулемет]] BESA. [[Бронебійний снаряд]] гармати пробивав 57-мм [[Броня|броню]] на дальності до 450 метрів при куті зустрічі 30 градусів. [[Бойовий комплект|Боєкомплект]] 50 артилерійських пострілів, 2025 [[Патрон (зброя)|патронів]]. Максимальна швидкість по шосе досягала 64 км/год, запас ходу 224 кілометра. [[Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch|«Тетрарх»]] міг долати такі перешкоди: підйом до 35 градусів, вертикальну стінку висотою до 0,5 метра, рів шириною до 2,2 і брід глибиною до 0,9 метра.
[[Файл:Военный парад в честь Дня Независимости Украины Military parade in honor of the Independence Day of Ukraine (44194248922).jpg|thumb|Британські десантники на параді на честь Дня Незалежності України. 24 серпня 2018]]

Вперше в історії авіадесантна бронетехніка була застосована британцями в ході вторгнення в Північну Францію. Вісім легких танків [[Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch|«Тетрарх»]] 6-го повітряно-десантного розвідувального полку ({{lang-en|6th Airborne Reconnaissance Regiment}}) були висаджені із планерів «Гамилькар». Одна з машин загублена над Ла-Маншем: планер потрапив у струмінь від гвинтів буксирувальника, увійшов у [[Штопор (аеродинаміка)|штопор]] і впав у море, причому танк випав через носову частину, що відкрилася, планера разом з екіпажем, інші благополучно висадилися у складі другої хвилі десанту із завданням атакувати міст через річку Орн. Практично всі машини, покинувши планери, заплуталися гусеницями в парашутах, покриваючи землю в районі приземлення, і в подальших боях участі не взяли. Ще вісім танків було висаджено з моря.

Пізніше британське міністерство оборони організувало закупівлю американських машин [[M22 Locust|М22]], озброєних 37-мм гарматою. До початку 1945 року кількість цих машин у британських ПДВ досягло 260 одиниць. На відміну від американців, британці застосовували свої танки у боях&nbsp;— при [[Рейнська операція|переправі через Рейн]] [[25 березня]] 1945 року шість танків зі складу 6-ї пдд підтримували дії десантників.

Крім танків, десантники застосовували в Нормандській операції легкі гусеничні [[Бронетранспортер|БТР]] [[Universal Carrier|«Universal carrier»]] (універсальний транспортер) як бойову машину підтримки піхоти або [[Артилерійський тягач|тягач]]. Озброювалися ці маленькі машини з [[екіпаж]]ем 3-4 чоловіки, [[Протитанкова рушниця|протитанковою рушницею]] [[Boys (ПТР)|Boys Mk I]] і одним кулеметом&nbsp;— [[Browning M2|12,7-мм американським Browning M2]], а частіше 7,62-мм ручним [[Bren|BREN Mk I]].

Основним [[Протитанкова зброя|протитанковим засобом боротьби]] на полі бою до 1944 року була реактивна [[протитанкова рушниця]] [[PIAT]] калібру 50,8&nbsp;мм, створене після успішного застосування американської [[Базука|базуки]]. [[Зброя]] мала слабку [[бронепробивність]] і виявилося недостатньо ефективним проти сильно броньованих німецьких [[танк]]ів, оснащених у цей час ще й додатковими [[Протикумулятивний екран|протикумулятивними екранами]].

=== Сучасне озброєння ===
Британські [[десантник]]и, як і вся британська [[піхота]], оснащені бойовою 5,56-мм системою SA-80, що включає штурмову гвинтівку [[SA80|L85AI]] («індивідуальна зброя») і [[ручний кулемет]] [[SA80|L86AI]] («легка зброя підтримки»). Це зброя гарна показало себе на випробуваннях, але в реальних умовах виявилось, що вона достатньо капризна, не витримує частих [[стрибок з парашутом|стрибків з парашутом]], і десантники беруть його із собою тільки на бойові операції. Для боротьби із [[Бронетехніка|бронетехнікою]] противника використовуються ракетні установки [[MILAN (протитанкова ракета)|«Мілан»]].

== Військовослужбовці ПДВ Великої Британії, нагороджені [[Хрест Вікторії|Хрестом Вікторії]] ==

=== [[Молодший сержант]] Джон Баскифілд (Lance-Sergeant John Baskeyfield)&nbsp;— 1944 ===
Під час проведення [[Голландська повітряно-десантна операція|Голландської повітряно-десантної операції]] молодший сержант Баскифілд був командиром гарматної [[Обслуга|обслуги]]. У ході боїв за [[Арнем]] сержант був важко поранений, а обслуга гармати загинула. Незважаючи на свої поранення, він продовжував самостійно вести [[артилерійський вогонь]], доки противник не вивів зі строю [[Артилерійська система|артилерійську систему.]] Після цього Джон Баскифілд переповз до іншої гармати і без сторонньої допомоги продовжив вести [[бій]], та встиг знищити [[Самохідна артилерійська установка|самохідну артилерійську установку]] нацистів перед тим, як загинув.

=== Капітан Ліонель Квайрайпл (Captain Lionel Queripel)&nbsp;— 1944 ===
Командир [[Парашутно-десантна рота|парашутно-десантної роти]] [[Капітан (військове звання)|капітан]] Квайрайпл став одним з героїв Арнему, коли зі своїм підрозділом підпав під шквальний вогонь противника в боях за це місто. Отримавши поранення в обличчя, [[командир роти]] виніс з поля бою важко пораненого [[сержант]]а, власноручно знищив 2 кулеметні [[Обслуга|обслуги]] та захопив протитанкову установку. Відхід своїх військ в безпечну зону він забезпечував особисто, ведучи вогонь з особистої зброї та кидаючи [[Ручна граната|ручні гранати]].

=== Лейтенант Джон Грейбьорн&nbsp;— 1944 ===
У ході боїв за Арнемський міст [[лейтенант]] Грейбьорн керував своїми людьми протягом трьох діб, героїчно утримуючи позиції навколо мосту, і хоча був двічі ранений він відмовився бути евакуйованим з поля бою. Його особиста [[мужність]], лідерські якості й витримка дозволили десантникам утримувати міст щонайдовше. Мужній [[офіцер]] загинув у останню ніч цих боїв.

=== Лейтенант Девід Лорд (Flight Lieutenant David Lord)&nbsp;— 1944 ===
Пілот [[військово-транспортний літак|військово-транспортного літака]] «Дакота» [[лейтенант]] Лорд здійснював висадку повітряного десанту у районі Арнему та попав під [[зенітний вогонь]] ППО противника й спалахнув. Командир корабля продовжував утримувати [[повітряне судно]], надаючи можливість [[екіпаж]]у десантуватися, але невдовзі палаючий літак почав розпадатися й рухнув на землю. Відважний [[Льотчик|пілот]] загинув.

=== Майор Девід Кейн (Major David Cain)&nbsp;— 1944 ===
Під час боїв за Арнем [[Майор (Велика Британія)|майор]] власноручно знищив німецький [[Panzer VI Tiger|танк «Тигр»]] та озброєний лише легкою протитанковою рушницею примусив відступити [[танковий взвод]]. Незважаючи на поранення хоробрий [[командир]] продовжував багатого годин керувати боєм, відбив усі атаки нацистів та не відступив із зайнятих [[Вогнева позиція|позицій]].

=== Капрал Фред Топхем (Corporal Fred Topham)&nbsp;— 1945 ===
Виконуючи обов'язки санітара 6-ї повітряно-десантної дивізії у ході Рейнської повітряно-десантної операції, [[капрал]] Топхем постійно брав участь в [[атака]]х, надаючи [[Перша медична допомога|першу медичну допомогу]] пораненим та перетаскуючи їх у безпечні місця. Навіть отримавши поранення, він продовжив евакуацію особового складу з підбитого [[бронетранспортер]]а, не звертаючи увагу на град ворожих куль, і врятував життя щонайменш трьох чоловіків.

=== Підполковник Герберт Джонс (Lieutenant-Colonel Herbert Jones)&nbsp;— 1982 ===
[[Підполковник]] Герберт Джонс, командир 2-го парашутно-десантного батальйону загинув очолюючи атаку десантників у ході бою за Дарвін та Гус-Грін у [[Фолклендська війна|Фолклендській війні 1982]]. Він атакував позицію [[Аргентина|аргентинської]] кулеметної обслуги з презирством до власної безпеки та був кілька разів поранений доки не впав біля ворожої позиції.

=== Сержант Йан МакКей (Sergeant Ian McKay)&nbsp;— 1982 ===
Сержант МакКей, військовослужбовець 3-го батальйону парашутно-десантного полку, здійснив героїчний [[подвиг]] коли його [[командир взводу]] був поранений у ході Фолклендської війні 1982 року. Побачивши поранення командира, сержант вискочив з укриття та сміло атакуючи позицію противника під шквальним вогнем, яким 2 десантника були поранені та один вбитий, МакКей закидав ворога ручними гранатами. [[Атака]] мужнього парашутиста, якій пожертвував власним життям, відволікла аргентинців від головних сил [[взвод]]у, якій зміг захопити визначену позицію.

== Див. також ==
* [[Повітрянодесантні формування країн світу]]
* [[Десантно-штурмові війська України]]
* [[Полк спеціальної розвідки (Велика Британія)]]
* [[Повітряно-десантні війська Німеччини]]
* [[Сили спеціальних операцій Великої Британії]]
* [[Повітряно-десантні війська США]]
* [[Парашутний полк (Велика Британія)]]

== Примітки ==
;Виноски
{{Reflist|group=Прим.}}

;Джерела
{{reflist}}

== Література ==
* Ли Э. Воздушная мощь&nbsp;— М.: Издательство Иностранной Литературы, 1958
* Ненахов Ю. Ю.: Воздушно-десантные войска во второй мировой войне.&nbsp;— Мн.: Литература, 1998.- 480 с.- (Энциклопедия военного искусства). ISBN 985-437-361-4.
* Ненахов Ю. Войска спецназначения во второй мировой войне.&nbsp;— Мн.: Харвест, М.: ACT, 2000.
* Дж. М. Гейвин Воздушно-десантная война Издательство АСТ, М., 2003

== Посилання ==
* [http://www.army.mod.uk/structure/12409.aspx 6 Air Assault Brigade]{{ref-en}}
* [http://www.theparas.co.uk/ THE PARACHUTE REGIMENT]{{ref-en}}

[[Категорія:Збройні сили Великої Британії]]
[[Категорія:Військові формування, засновані 1940]]
[[Категорія:Повітрянодесантні війська Великої Британії| ]]