Перегляд вихідного коду сторінки План «Барбаросса»

''Ця стаття про план [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]]. Інші значення див. [[Операція «Барбаросса»]]''
{{Військовий план
| назва = План «Барбаросса»
| оригінальна назва = {{lang-de|Fall Barbarossa}}
| конфлікт = [[Друга світова війна]]
| зображення = [[Файл:Fall Barbarossa 1.jpg|300px|]]
| підпис = Директива №&nbsp;21. План «Барбаросса»
| вид = наступальний
| місце = [[СРСР]]
| планування = {{GERnazi}}: [[ОКВ|Верховне Головнокомандування Вермахту (ОКВ)]]
| відповідальні за планування = [[Франц Гальдер]]<br/>[[Фрідріх Паулюс]]
| мета = В ході короткочасної [[Військова кампанія|військової кампанії]] розбити війська [[Червона Армія|Червоної Армії]], захопити європейську частину СРСР, створити загороджувальний бар'єр по лінії [[Волга]]&nbsp;— [[Архангельськ]].
| дата = [[15 травня]] [[1941]]&nbsp;— згідно з Директивою №&nbsp;21<br/>[[22 червня]] [[1941]]&nbsp;— фактична дата початку операції
| час =4 <sup>00</sup>
| часова зона = UTC+2
| виконання = [[Файл:Balkenkreuz.svg|20px]] [[Вермахт]]:
* [[група армій «Північ»]]
* [[група армій «Центр»]]
* [[група армій «Південь»]]
| відповідальні за виконання =
| результат =
| втрати =
}}
{{Театри військових дій Другої світової війни}}
{{Східноєвропейський театр військових дій Другої світової війни}}
{{Операція «Барбаросса»}}

'''План «Барбаросса»''' ({{lang-de|Fall Barbarossa}})&nbsp;— кодова назва плану [[бліцкриг|блискавичної війни]] [[Третій Рейх|Третього Рейху]] проти [[СРСР]]<ref>В німецьких документах, виступах Гітлера та мемуарах воєначальників часто використовувалась назва ''Russland''&nbsp;— Росія, яка ототожнювалась з поняттям СРСР, радянські війська також як правило було названо російськими.</ref>.

Свою назву план отримав від прізвиська [[імператор]]а [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] [[Фрідріх I Барбаросса|Фрідріха I Барбаросси]], відомого своїми загарбницькими війнами. Розробка плану була розпочата в липні [[1940]] року. Остаточний варіант затверджений [[18 грудня]] [[1940]] року.

План «Барбаросса» передбачав швидкоплинну [[Військова кампанія|військову кампанію]] з повним розгромом [[Червона Армія|Червоної Армії]] та захопленням європейської частини СРСР по лінії [[Волга]]&nbsp;— [[Архангельськ]] (т.&nbsp;зв. [[Архангельськ-Астрахань (лінія)|лінія А—А]]). Незважаючи на початковий успіх німецьких військ, завершити операцію у встановлені терміни [[Вермахт]]у не вдалось, [[німецько-радянська війна|війна]] переросла в широкомасштабну та довготривалу.

== Передумови ==

[[22 червня]] [[1940]] року [[Вермахт|німецькі війська]] завершили [[окупація|окупацію]] [[Бельгія|Бельгії]], [[Голландія|Голландії]], [[Люксембург]]у та [[Франція|Північної Франції]]. Однак, попри успішне завершення [[Французька кампанія (1940)|кампанії]], німцям не вдалось досягти одного з головних завдань&nbsp;— виведення з війни [[Велика Британія|Великої Британії]].

За спогадами [[Еріх фон Манштейн|Еріха фон Манштейна]] з приводу Британії в німецьких військових колах розглядалось три можливі варіанти.<ref>Манштейн Е. Утеряные победы. ''Глава 7. Между двумя кампаниями.''</ref> За першим варіантом Англію можна було вивести з війни [[Воєнна блокада|блокадою]] її морських комунікацій. Однак для виконання цього плану [[Крігсмаріне|військово-морський флот]] Німеччини не володів достатньою кількістю підводних човнів та важких кораблів, особливо [[авіаносець|авіаносців]]. Крім того хід «[[Битва за Англію|битви за Англію]]» показав недостатню силу [[Люфтваффе]] для нейтралізації британської авіації. Без цього блокада не могла бути дієвою, а протистояння обіцяло перерости в довготривале. Це б в свою чергу послабило позиції Третього Рейху в Європі&nbsp;— виникала можливість ''«політичного шантажу»'' з боку СРСР.

Другим варіантом перемоги над Великою Британією було припинити її постачання близькосхідною нафтою через [[Середземне море]]. Однак такий план передбачав не тільки встановлення контролю над англійськими колоніями в Середземному морі, а й контроль над [[Піренейський півострів|Піренейським півострівом]]. Це в свою чергу вимагало ''«дипломатичного тиску»'' на нейтральну до того часу [[Іспанія|Іспанію]]. Крім того втрата Середземного моря за умови існування альтернативних шляхів постачання нафти не була для Британії критичною.

Третій варіант передбачав висадку [[Десант морський|десанту]] на [[Британські острови]]. Операції було надано кодову назву [[План «Зеельове»|«Морський лев»]]. Ретельне планування операції показало, що її проведення не гарантує стовідсоткового успіху. Від вторгнення в Британію відмовились з двох причин: по-перше, підготовку операції можна було завершити не раніше [[24 вересня]], а саме тоді для морського десантування будуть несприятливі метеоумови; по-друге, німецька авіація так і не змогла взяти під контроль повітряний простір над [[Ла-Манш]]ем. Більше того, такий план не подобався особисто [[Гітлер]]у.<ref>Запис від 22 липня 1940 року з щоденника Ф. Гальдера: ''Проведення десанту видається фюреру вельми ризикованим. Вторгнення лише в тому випадку, коли не буде знайдено ніяких інших шляхів покінчити з Англією.''</ref>

Розглянувши усі варіанти, Гітлер дійшов висновку, що усунути Велику Британію з політичної карти Європи можна лише за допомогою війни з СРСР. Так, [[31 липня]] [[1940]] року в [[Бергхоф]]і він виголосив:
<blockquote>''«Надія Англії&nbsp;— Росія і Америка. Якщо зникнуть надії на Росію, Америка також відпаде від Англії, бо розгром Росії буде мати як наслідок неймовірне посилення Японії в Східній Азії.<br/><br/>Якщо Росія буде розгромлена, Англія втратить останню надію. Тоді панувати в Європі і на Балканах буде Німеччина.<br/><br/>Висновок: Відповідно до цих міркувань Росія має бути ліквідована. Термін&nbsp;— весна 1941 року.»''<ref name="galder">Гальдер Ф. Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба Сухопутных войск 1939—1942 гг.</ref></blockquote>

== Визначення стратегічних цілей ==

[[22 липня]] [[1940]] року головнокомандувач сухопутними військами [[Вальтер фон Браухіч]] вперше отримав вказівку Гітлера розпочати ''«теоретичну підготовку»'' плану військової кампанії проти СРСР.

Під час наради [[22 липня]] Гітлер особисто озвучив політичні та військові цілі майбутньої операції:
* Швидко розгромити Червону Армію або принаймні зайняти таку територію, яка убезпечить [[Берлін]] і [[Сілезький промисловий район]] від авіанальотів радянської авіації та дозволить проводити бомбардування промислових центрів противника.
* Розгромом СРСР примусити Велику Британію визнати гегемонію Німеччини у Європі.
* Утворити ряд підконтрольних держав&nbsp;— [[Українська держава|Українську державу]], федерацію [[Прибалтика|Прибалтійських держав]], [[Білорусь]].
* Збільшити територію [[Фінляндія|Фінляндії]] до [[Біле море|Білого моря]].<ref name="galder" />

[[31 липня]] [[1940]] року майбутня доля СРСР була Гітлером уточнена:
<blockquote>''«Операція буде мати сенс тільки в тому випадку, якщо ми одним стрімким ударом розгромимо всю державу цілком. Тільки захоплення певної частини території недостатньо»''.<ref name="galder" /></blockquote>

== Варіації «плану Шліффена» ==

[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1985-048-28, Eberhard Kinzel.jpg|міні|праворуч|200пкс|Начальник відділу «Іноземні армії Сходу» полковник [[Еберхард Кінцель]]]]

Відповідно до визначених стратегічних цілей розпочалась робота щодо планування майбутнього ''«східного походу»''. Розробка операції велась паралельно і в [[ОКГ]], і в [[ОКВ]]. Всього було підготовлено близько 12 оперативних проектів та варіантів плану.

[[26 липня]] [[1940]] року одним з перших свій варіант запропонував начальник відділу «Іноземні армії Сходу» [[полковник]] [[Еберхард Кінцель]], який вважав, що основний удар варто завдавати по Москві (зберігаючи примикання до Балтійського моря), після чого з півночі ударити в тил радянським військам, які дислокувалися в Україні і на Чорноморському узбережжі.

[[27 липня]] начальник оперативного відділу Генштабу ОКГ полковник [[Ганс фон Грейфенберг]] і начальник оперативного відділу [[40-й армійський корпус (Третій Рейх)|40-го корпусу]] [[підполковник]] [[Герхард Фейерабенд]] запропонували альтернативний варіант: основне угруповання із 100 дивізій завдасть головного удару в Україні, розгромить там радянські війська і далі почне розвивати наступ на Москву.

Обидві варіації на тему «[[План Шліффена|плану Шліффена]]» не знайшли підтримки в силу складності їхнього здійснення. Крім того, проект Грейфенберга-Фейерабенда не збігався з поглядами начальника Генерального штаба сухопутних військ [[Франц Гальдер|Франца Гальдера]], який вважав московський напрямок як головний більш перспективним.

== Оперативний проект «Ост» ==

[[Файл:Marcks Erich.jpg|міні|праворуч|200пкс|Генерал-майор [[Еріх Маркс]]&nbsp;— автор оперативного проекту «Ост»]]

[[23 липня]] [[1940]] року до підготовки плану було залучено начальника штабу [[18-та армія (Третій Рейх)|18-ї армії]] [[генерал-майор]]а [[Маркс Еріх|Еріха Маркса]]. Його ще з часів [[Перша світова війна|Першої світової війни]] вважали знавцем Росії, до того ж думці Маркса довіряв особисто Гітлер.

[[1 серпня]] Маркс зробив першу доповідь Гальдеру стосовно майбутнього плану. Його ідея була така: ''«завдавати тільки один головний удар… з Румунії, Галичини і Південної Польщі в напрямку на Донбас, розбити армії, які перебувають в Україні, і слідом за цим крокувати через Київ на Москву»''.<ref name="bezymensky">Безыменский Л.&nbsp;А.&nbsp;Гитлер и Сталин перед схваткой. [http://militera.lib.ru/research/bezymensky3/23.html ''Глава двадцать третья. Директива №&nbsp;21.'']</ref>

Під впливом Гальдера Маркс відмовився від ідеї головного удару з півдня й погодився із пропозицією зосередити основні зусилля на центральній ділянці фронту із завданням оволодіти Москвою через [[Вітебськ]] та [[Смоленськ]].

[[5 серпня]] [[1940]] року Еріх Маркс представив готову оперативно-стратегічну розробку під назвою ''Оперативний проект «Ост»''.<ref name="plan_ost" /> Це була достатньо докладна і повна розробка, у якій були враховані дані про збройні сили та економіку СРСР, про особливості місцевості, клімату і стану доріг майбутнього театру воєнних дій.

За даними німецької розвідки станом на серпень [[1940]] року чисельність радянських військ оцінювалась у 151 піхотну дивізію, 32 кавалерійські дивізії та 38 механізованих бригад.<ref name="plan_ost">[http://worldwar2.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=6:-qq-&catid=7:documents&Itemid=8 Скорочений текст оперативного проекту «Ост» генерал-майора Маркса]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><ref name="glantz">Гланц Д. Колосс поверженный. Красная Армия в 1941 году. ''Приложение В. Взляд противника: аналитические выкладки немецкой разведки накануне войны.''</ref><ref>Дійсна чисельність радянських сухопутних військ становила 152 стрілецькі дивізії, 26 кавалерійських дивізій і 9 механізованих корпусів (з двома танковими і однією мотострілецькою дивізією в кожному)</ref> До весни [[1941]] року збільшення Червоної Армії не очікувалося. За оцінками Генштабу ОКГ на заході СРСР міг задіяти 96 піхотних та 23 кавалерійські дивізії, а також 28 механізованих бригад. Задум Маркса передбачав, що проти цих сил Вермахту необхідно задіяти 5 армій загальною чисельністю 147 дивізій. З них 24&nbsp;— танкових, 12&nbsp;— моторизованих, 1&nbsp;— кавалерійську і 110&nbsp;— піхотних.<ref name="glantz" />

Оперативний проект «Ост» передбачав два стратегічні напрямки&nbsp;— московський та київський, розділовою смугою між якими були [[Прип'ятські болота]]. На московському напрямку будуть задіяні 3 армії, об'єднані в групу армій «Північ». Загальна чисельність&nbsp;— 68 дивізій. На київський напрямок виділялось 2 армії чисельністю 35 дивізій, які були об'єднані в групу армій «Південь». 44 дивізії у складі резерву мали рухатись за північною групою армій.

<div style="width: 100%; float: right; clear: none; margin-bottom: 0.5em; margin-left: 1em; text-align: center; font-size: 85%;">

'''Розподіл сил згідно з оперативним проектом «Ост»'''<ref name="plan_ost" />

{| style="width: 100%; padding: 0; border: 1px solid #aaa;"
|-
| bgcolor="#C0C0C0" rowspan="2" width="20%"|
| bgcolor="#C0C0C0" colspan="4" width="80%"|Кількість дивізій
|-
| bgcolor="#C0C0C0" width="20%"|танкових
| bgcolor="#C0C0C0" width="20%"|моторизованих
| bgcolor="#C0C0C0" width="20%"|піхотних
| bgcolor="#C0C0C0" width="20%"|кавалерійських
|-
| bgcolor="#C0C0C0"|Група армій «Південь»
| bgcolor="#F5F5F5"|5
| bgcolor="#F5F5F5"|6
| bgcolor="#F5F5F5"|24
| bgcolor="#F5F5F5"|—
|-
| bgcolor="#C0C0C0"|Група армій «Північ»
| bgcolor="#F5F5F5"|15
| bgcolor="#F5F5F5"|2
| bgcolor="#F5F5F5"|50
| bgcolor="#F5F5F5"|1
|-
| bgcolor="#C0C0C0"|Резерв ОКГ
| bgcolor="#F5F5F5"|4
| bgcolor="#F5F5F5"|4
| bgcolor="#F5F5F5"|36
| bgcolor="#F5F5F5"|—
|-
| bgcolor="#C0C0C0"|Всього:
| bgcolor="#F5F5F5"|24
| bgcolor="#F5F5F5"|12
| bgcolor="#F5F5F5"|110
| bgcolor="#F5F5F5"|1
|-
|}

</div>

Передбачалося, що Радянський Союз вестиме оборонні дії вздовж усього західного кордону, за винятком радянсько-румунської ділянки, де очікувався перехід Червоної Армії в наступ з метою захоплення румунських нафтопромислів. Спираючись на цю оцінку, головного удару планувалось завдати з Північної Польщі та [[Східна Прусія|Східної Прусії]] на Москву. Оскільки зосередження німецьких військ у Румунії в цей час було неможливе, цей напрямок до уваги не брався. Був виключений і маневр на північ від московського напрямку, бо він виводив війська у малопрохідну лісисту місцевість та затримував загальний розвиток наступу.

Після оволодіння Москвою група армій «Північ» повинна буде розвернути [[фронт]] та допомогти групі армій «Південь» окупувати територію України. На проведення операції відводилось від 9 до 17 тижнів. Операція завершувалась виходом військ на лінію [[Архангельськ]]&nbsp;— [[Нижній Новгород|Горький]]&nbsp;— [[Ростов-на-Дону]].

== «Етюд Лоссберга» ==

[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1971-033-01, Alfred Jodl.jpg|міні|праворуч|200пкс|Начальника оперативного відділу Верховного Головнокомандування [[Альфред Йодль]]]]

Незалежно від Генерального штабу сухопутних військ, за наказом начальника оперативного відділу Верховного Головнокомандування [[Альфред Йодль|Альфреда Йодля]], в штабі ОКВ велася паралельна робота зі складання власного плану війни проти СРСР.

Підготовку плану було покладено на референта у справах сухопутних військ з оперативного відділу «Оборона країни» [[підполковник]]а [[Бернхард Лоссберг|Бернхарда Лоссберга]]. [[15 вересня]] [[1940]] року він представив документ, який в ОКВ отримав кодову назву ''«Етюд Лоссберга»''. Сам Лоссберг назвав свій план&nbsp;— ''План «Фріц»'', використавши ім'я свого сина.

Лоссберг докладно розглянув три можливі варіанти майбутньої війни з СРСР:
# З початком зосередження на німецько-радянському кордоні частин [[Вермахт]]у, СРСР завдасть [[превентивний удар|превентивного удару]].
# [[Червона Армія]] прийме на себе удар німецьких військ на кордоні та буде намагатись утримувати свої позиції.
# Радянський Союз використає тактику [[1812]] року&nbsp;— відступить в глибину своєї території, з метою розтягнути комунікації та ускладнити постачання супротивника, підготує та завдасть [[контрудар]].

Другий варіант видався Лоссбергу найбільш імовірним. За даними німецької розвідки на захід від Дніпра Радянський Союз побудував розвинену мережу наземних споруд військового призначення, що доводило тезу про готовність Червоної Армії утримувати свої західні області. З огляду на співвідношення військових сил, другий варіант був найбільш сприятливий і для Вермахту.

Відносно першого варіанту, то його Лоссберг вважав малоймовірним. Єдиним напрямком, де удар Червоної Армії не виключався, були нафтоносні райони [[Королівство Румунія|Румунії]]. Третій варіант було також відкинуто, оскільки велика кількість водних перешкод (Прип'ятські болота, [[Західна Двіна]], [[Дніпро (річка)|Дніпро]]) та недостатня пропускна здатність доріг не дозволяли швидко вивести велику кількість військ у глиб країни. Крім того [[народне господарство]] України займало значне місце в економіці СРСР і її добровільне залишення без бою було малоймовірним.

«Етюд Лоссберга» досить детально розглядав питання вибору головного удару. Як і в плані Маркса, розглядались північний та південний напрямок відносно Прип'ятських боліт. Аналіз стану комунікацій давав перевагу північному напрямку як такому, який надає найкращі умови для зосередження та просування військ. На відміну від оперативного плану «Ост», план Лоссберга передбачав формування не двох, а трьох стратегічних угруповань. На північ від Прип'ятських боліт Вермахт мав використати дві групи армій, на південь&nbsp;— одну.

Головний удар передбачалося завдати центральним угрупованням на ділянці між Дніпром і Західною Двіною для того, щоб розсікти радянські сили в районі [[Мінськ]]а, а потім продовжити наступ на Москву. Північна група армій розпочинала наступ зі Східної Пруссії на рубіж Західної Двіни з метою оволодіти [[Прибалтика|Прибалтикою]], а потім [[Ленінград]]ом. Південне угруповання мало наступати на обох флангах, а його завдання полягало в оточенні й знищенні радянських військ на території [[Західна Україна|Західної України]]. Опісля південне угруповання мало форсувати Дніпро й оволодіти рештою території України, встановити зв'язок з центральною групою армій.

На території України Лоссберг сподівався на додаткові переваги у вигляді ''«внутрішніх політичних труднощів»''<ref>Хоча в плані Лоссберга явно не названо жодної організації, яка б мала організувати ''«внутрішні політичні труднощі»'', очевидно, йдеться, зокрема, й про ОУН.</ref>. Організація диверсійної роботи покладалась на відділ [[Абвер-ІІ]]. Після окупації України планувалося організувати контрольований німецькою владою уряд для полегшення нагляду за великими тиловими територіями.

Ще одним моментом, який відрізняв план Лоссберга від розробок ОКГ, було залучення до операції Румунії і Фінляндії як союзників.

== Заключний етап планування ==

[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-B24575, Friedrich Paulus.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Фрідріх Паулюс]]]]

[[3 вересня]] [[1940]] року подальшу розробку плану «східного походу» в ОКГ було передано від [[Маркс Еріх|Еріха Маркса]] до [[генерал-майор]]а [[Фрідріх Паулюс|Фрідріха Паулюса]], якого було призначено першим обер-квартирмейстером і заступником начальника Генерального штабу.

[[29 жовтня]] [[1940]] року робота над планом в основному була завершена. Від Паулюса Гальдеру було передано пам'ятну записку стосовно оперативних принципів ведення війни проти [[СРСР|Радянського Союзу]].

Займаючись стратегічним плануванням, Паулюс припустив, що сили СРСР, розгорнуті проти [[Третій Рейх|Німеччини]], становитимуть приблизно 125 стрілецьких дивізій, 50 танкових і механізованих бригад. Прибуття резервів Червоної Армії визначалося наступним графіком: до третього місяця війни очікувалося 30-40 резервних дивізій, до шостого місяця&nbsp;— ще 100 дивізій.

Найбільш природним та пріоритетним для Радянського Союзу Паулюс назвав наступ на півдні з виходом до румунських нафтових родовищ або авіаційними ударами по ним. На півночі передбачався відступ радянських військ.

Для перевірки запропонованого варіанту Генштабом ОКГ було проведено серію [[військово-штабна гра|військово-штабних ігор]] під керівництвом Паулюса. На першій, [[29 листопада]] [[1940]] року, здійснювалося ''«вторгнення»'' [[Вермахт|німецьких військ]] у прикордонну смугу СРСР. [[3 грудня]] програвався другий етап&nbsp;— наступ з метою захоплення рубежу [[Мінськ]]&nbsp;— [[Київ]]. [[7 грудня]] розглядалися можливі дії за цим рубежем. Кожна військова гра завершувалась розбором і підведенням підсумків, уточнювались розподіл сил і оперативні завдання з'єднань, обговорювались проблеми бойового і матеріально-технічного забезпечення наступаючих військ.

У ході цих ігор відразу ж стало ясно, що наявних сил Вермахту недостатньо. Особливо критична ситуація складалася з резервом особового складу, який нараховував лише 400 тис. осіб. Ця кількість резервістів могла покривати втрати особового складу лише протягом трьох місяців від початку [[Військова кампанія|кампанії]]. Фактично, війну з СРСР треба було вигравати першим ешелоном військ. За свідченнями генерала А. Філіппі Генштаб ОКГ дійшов висновку, що німецькі сили ''«виявляться недостатніми, якщо не вдасться завдати вирішальної поразки росіянам до лінії Київ&nbsp;— Мінськ&nbsp;— Чудське озеро»''.<ref>Дашичев&nbsp;В.&nbsp;И. Банкротство стратегии германского фашизма. Исторические очерки. Документы и материалы. Том 2. Агрессия против СССР. Падение «Третьей империи» 1941—1945 гг. С. 65.</ref> Доля операції мала бути вирішена під час грандіозної ''«прикордонної битви»'', на яку сподівались у Генштабі.

== План «Отто» ==

Уже по завершенню другої військово-штабної гри [[5 грудня]] [[1940]] року на нараді у Гітлера [[Франц Гальдер]] доповідав остаточний варіант плану Генерального штабу сухопутних військ.

Документ під кодовою назвою ''План «Отто»'' визначав основні моменти майбутньої військової операції:
* У ході прикордонних боїв не допустити відходу супротивника в глиб території.
* Вийти на такий рубіж, який би виключав проведення повітряних нальотів на Німеччину;
* Знищити СРСР як державу. Не повинно було залишатися жодних політичних утворень, здатних до відродження.
* Як союзники в кампанії мають брати участь Фінляндія і Румунія; Угорщина&nbsp;— ні.
* Військам, що дислокувалися в Норвегії, окупувати радянське Заполяр'я та вийти на узбережжя [[Льодовитий океан|Льодовитого океану]].
* Південній групі армій повністю розбити радянські війська на захід від Дніпра.
* Відрізати Прибалтику.<ref name="galder" />

Гітлер у цілому підтримав план «Отто», зауваживши, що захоплення Москви не має бути першочерговим. Військову операцію планувалось провести в кінці травня.

== Директива №&nbsp;21 ==

Згідно з наказом Гітлера в першій половині грудня [[1940]] року штаб оперативного управління [[ОКВ]] розпочав зведення усіх існуючих планів «східного походу» і підготовку відповідної директиви Верховного головнокомандувача.

=== Загальний задум ===

Основним задумом плану «Барбаросса» було проведення швидкоплинної [[Військова кампанія|військової кампанії]] на європейській території Радянського Союзу. Основні сили [[Червона Армія|Червоної Армії]] планувалось знищити за допомогою глибокого, швидкого висування [[танк]]ових клинів. Можливості відступу боєздатних радянських частин в глиб території необхідно було вчасно ліквідовувати.

Швидко просуваючись, війська [[Вермахт]]у мали вийти на лінію, з якої радянські військово-повітряні сили будуть не в змозі здійснювати нальоти на імперську територію Німеччини.

Кінцевою метою операції було створення загороджувального бар'єра проти азійської частини СРСР по лінії [[Волга]]&nbsp;— [[Архангельськ]] (т.&nbsp;зв. [[Архангельськ-Астрахань (лінія)|лінія А—А]]). Індустріальний район, що залишався за [[Урал]]ом, мала паралізувати авіація.

=== Союзники Німеччини та їхні завдання ===

У війні проти Радянського Союзу німці розраховували на активну участь [[Королівство Румунія|Румунії]] і [[Фінляндія|Фінляндії]].

Завдання Румунії полягало в підтримці наступу південного флангу німецьких військ. На початку операції румуни мали стримувати радянські війська на ділянках фронту, де не буде задіяний Вермахт, а в подальшому&nbsp;— нести допоміжну службу в [[тил]]ових районах.

Фінляндія повинна була прикривати розгортання окремої німецької північної групи військ ([[21-ша армійська група (Третій Рейх)|21-ша група]]), яка до початку операції розташовувалась на території [[Норвегія|Норвегії]]. Фінська армія мала вести бойові дії спільно з цими військами. Окрім того, Фінляндія мала захопити [[Ханко|півострів Ханко]].

Крім військової участі Румунії та Фінляндії, план передбачав використати шведські залізничні і шосейні шляхи.

=== План проведення операції ===

[[Файл:Operation Barbarossa ru.png|міні|праворуч|300пкс|План проведення операції «Барбаросса»]]

[[Театр воєнних дій]] умовно розділявся [[Прип'ятські болота|Прип'ятськими болотами]] на північну й південну частини. Напрямок головного удару був підготовлений північніше Прип'ятських боліт. Тут зосереджувалися дві групи армій.

Південна із цих груп ([[група армій «Центр»]]) потужними танковими і моторизованими з'єднаннями з району [[Варшава|Варшави]] й північніше неї мала роздрібнити сили Червоної Армії в [[Білорусь|Білорусі]]. У такий спосіб будуть створені передумови для взаємодії з північною групою армій ([[група армій «Північ»]]), що наступатиме зі [[Східна Прусія|Східної Пруссії]] в напрямку на [[Ленінград]] і знищить радянські війська в [[Прибалтика|Прибалтиці]]. Лише після виконання цього завдання слід було захопити Ленінград і [[Кронштадт]]. З огляду на те, що після виходу німецьких частин до Ленінграда радянський [[Балтійський флот (СРСР)|Балтійський флот]] втратить свій останній опорний пункт і, відповідно, боєздатність. План операції передбачав уникати до цього моменту великих операцій на [[Балтійське море|морі]].

Найважливішим завданням 21-ї групи на початку операції залишалась оборона Норвегії. Потім ці сили повинні були спільно із фінськими військами вийти до Мурманської залізниці та припинити постачання [[Мурманська область|Мурманської області]] сухопутними комунікаціями.

Основним силам фінської армії було поставлено завдання наступом на захід або по обидва боки [[Ладозьке озеро|Ладозького озера]] скувати якомога більшу кількість радянських військ та оволодіти півостровом Ханко.

Завданням групи армій ([[група армій «Південь»]]), що діятиме південніше Прип'ятських боліт, було знищити війська Червоної Армії на території [[Україна|України]] ще до відходу їх до [[Дніпро (річка)|Дніпра]]. Головний удар планувалось завдати з району [[Люблін]]а в напрямку на [[Київ]]. Одночасно румунські війська будуть форсувати річку [[Прут]] та здійснять оточення радянських частин.

По закінченні боїв південніше й північніше Прип'ятських боліт у ході переслідування було заплановано:
* на півдні&nbsp;— вчасно зайняти важливий у військовому й економічному відношенні [[Донецький басейн]];
* на півночі&nbsp;— швидко вийти до [[Москва|Москви]].

== Див. також ==
* [[Битви та операції німецько-радянської війни]]
* [[Операція «Тайфун»]]
* [[Операція «Блау»]]
* [[Операція «Марс»]]
* [[Операція «Едельвейс»]]
* [[Операція «Зірка»]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
{{commons|Category:Fall Barbarossa}}
* [http://worldwar2.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=6:-qq-&catid=7:documents&Itemid=8 Скорочений текст оперативного проекту «Ост» генерал-майора Маркса]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* Директива №&nbsp;21. План «Барбаросса». ([http://de.wikisource.org/wiki/Fall_Barbarossa нім.]) ([http://ru.wikisource.org/wiki/План_Барбаросса рос.]) ([http://en.wikisource.org/wiki/Führer_Directive_21 англ.])
<!--

Сторінки вилучили (або перенесли) з militera.lib.ru. Закоментував поки не знайду нові посилання. --Alex79 (16.06.2010)

* {{книга
|автор          = 
|частина        = 
|заголовок      = Из записи обсуждения плана «Барбаросса» с участием Гитлера
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/docs/ww2/chrono/1941/1941-02-03.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = 
|видавництво    = 
|рік            = 
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = 
|частина        = 
|заголовок      = Запись совещания у начальника отдела обороны страны штаба оперативного руководства вермахта от 30 апреля 1941 г
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/docs/ww2/chrono/1941/1941-04-30.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = 
|видавництво    = 
|рік            = 
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = 
|частина        = 
|заголовок      = Директива № 32. Подготовка к периоду после осуществления плана «Барбаросса»
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/docs/ww2/chrono/1941/1941-06-11.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = 
|видавництво    = 
|рік            = 
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}} -->
* {{книга
|автор          = Гальдер Ф.
|частина        = 
|заголовок      = Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба Сухопутных войск 1939-1942 гг
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/db/halder/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Воениздат
|рік            = 1968-1971
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Манштейн Э.
|частина        = 
|заголовок      = Утерянные победы
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/memo/german/manstein/index.html
|відповідальний = Сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = АСТ
|рік            = 1999
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 896
|серія          = Военно-историческая библиотека
|isbn           = 9785170332601
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}

== Література ==
* ''І.&nbsp;С.&nbsp;Покровська''. Барбаросса план // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т./Редкол.:Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К: Знання України, 2004&nbsp;— Т.1&nbsp;— 760с. ISBN 966-316-039-X
* {{книга
|автор          = Безыменский Л.А.
|частина        = 
|заголовок      = Гитлер и Сталин перед схваткой
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/research/bezymensky3/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Вече
|рік            = 2000
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 512
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Гланц Д.М.
|частина        = 
|заголовок      = Колосс поверженный. Красная Армия в 1941 году
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/research/glantz_d01/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Яуза, Эксмо
|рік            = 2008
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 544
|серія          = Великая Отечественная: Цена Победы
|isbn           = 978-5-699-27781-0
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Дашичев В.И.
|частина        = 
|заголовок      = Банкротство стратегии германского фашизма. Исторические очерки. Документы и материалы. Том 2. Агрессия против СССР. Падение «Третьей империи» 1941—1945 гг.
|оригінал       = 
|посилання      = http://katynbooks.narod.ru/foreign/dashichev-02.htm
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Наука
|рік            = 1973
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Жилин П.А.
|частина        = 
|заголовок      = Как фашистская Германия готовила нападение на Советский Союз.
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/research/zhilin1/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Мысль
|рік            = 1965
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = [[Мельтюхов Михайло Іванович|Мельтюхов М.И.]]
|частина        = 
|заголовок      = Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (Документы, факты, суждения)
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/research/meltyukhov/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Вече
|рік            = 2000
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Филиппи А.
|частина        = 
|заголовок      = Припятская проблема. Очерк оперативного значения Припятской области для военной кампании 1941 года
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/science/philippj_a/index.html
|відповідальний = Перевод с немецкого Л. С. Азарха. Под редакцией и с предисловием генерал-лейтенанта В. Г. Позняка
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Издательство Иностранной литературы
|рік            = 1959
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 167
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Fugate B.
|частина        = 
|заголовок      = Operation Barbarossa. Strategy And Tactics On The Eastern Front, 1941
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/h/fugate/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = Novato
|видавництво    = Presidio Press
|рік            = 1984
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-en}}

== Посилання ==
* ''В.&nbsp;С.&nbsp;Коваль''. [http://www.history.org.ua/index.php?encyclop&termin=Barbarossa  БАРБАРОССА, план] // {{ЕІУ|1|185}}
* [http://www.dt.ua/3000/3150/31422/ Леонід Порицький. Хто розробив план «Барбаросса»?…//Дзеркало тижня, №&nbsp;24 (348) 23—29 червня 2001]
* [http://www.wiki.ru/history/gpw/detail.php?ID=4188 Подробности разработки плана «Барбаросса»]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}}
* [http://www.igstab.ru/materials/Ismailov/Ism_Barbarossa.htm Р.&nbsp;А.&nbsp;Исмаилов. Операция «Барбаросса»&nbsp;— кризис Мировой Войны.]

{{Кодові назви стратегічних планів і військових операцій Німеччини у Другій світовій війні}}
{{DEFAULTSORT:Барбаросса}}

[[Категорія:Стратегічні плани і військові операції Німеччини у Другій світовій війні]]
[[Категорія:Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни]]
[[Категорія:Операція «Барбаросса»]]