Перегляд вихідного коду сторінки Партія регіонів

{{about|українську політичну партію|однойменну польську політичну партію|Партія регіонів (Польща)}}
{{Українська політична партія
 | party_name = «Партія регіонів»
 | party_logo = Party of regions.jpg
 | president = [[Колесніков Борис Вікторович|Борис Колесніков]]
 | foundation = [[6 листопада]] [[1997]]
 | headquarters = Київ
 | ideology = [[Універсальна партія|універсальна]]<ref name="Max Bader Center">[https://books.google.com/books?id=uD-9tyD2KrMC&pg=PA82 Against All Odds:Aiding Political Parties in Georgia and Ukraine] by [[Max Bader]], [[Vossiuspers UvA]], 2010, {{ISBN|978-9056296315}} (page 82)</ref><ref name=SFFUkW>[http://ukrainianweek.com/Politics/60083 Strange Familiar Faces], [[Український тиждень|The Ukrainian Week]] (15 September 2012)</ref><ref name="ideologicalsplits">[http://ukrainianweek.com/Politics/17910 Ideological Splits], [[Український тиждень|The Ukrainian Week]] (10 March 2011)</ref><br/>[[центризм]]<ref name=PAE>{{cite web|url=http://www.parties-and-elections.eu/ukraine.html|title=Ukraine|date=2014|work=Parties and Elections in Europe|first=Wolfram|last=Nordsieck|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180612211142/http://parties-and-elections.eu/ukraine.html|archivedate=12 June 2018|url-status=dead}}</ref><br/>[[регіоналізм]]<ref name=PAE/><ref>{{Citation |url=https://books.google.com/books?id=pyWpKKlukLcC&pg=PA205 |title=After Independence:Making and Protecting the Nation in Postcolonial and Postcommunist States |first=Lowell |last=Barrington |publisher=University of Michigan Press |year=2006 |isbn=978-0472068982 |page=205}}</ref><br/> [[євроскептицизм]]<ref>{{cite web|author=Arsenyi Svynarenko|url=http://www.politiikasta.fi/kolumni/ukraine%E2%80%99s-political-landscape-shifting|title=Ukraine's political landscape is shifting|work=Politiikasta.fi|date=29 August 2014|accessdate=28 July 2015|url-status=dead|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924075340/http://www.politiikasta.fi/kolumni/ukraine%E2%80%99s-political-landscape-shifting|archivedate=24 September 2015}} {{ref-en}}</ref><ref name=PAE/><br/>[[русофільство]]<ref>{{cite news|url=https://www.economist.com/blogs/easternapproaches/2012/10/ukrainian-politics-1|title=Viktor Yanukovych's party claims victory|publisher=The Economist|date=29 October 2012|accessdate=7 October 2015}}</ref>
 | alliance = Див. розділ «Співпраця»
 | colours = блакитний, білий
 | members = 1,4 млн. <small>(01.07.2013)</small><ref name="ryhy_kilkist_chleniv_1.zhovtnia.2013"/>
 | councilor = 
 | website= <!-- {{url|partyofregions.org.ua}} -->
 }}

'''«Па́ртія регіо́нів»''' (скорочено '''«ПР»''' або '''«регіони»''') &nbsp;— [[Москвофільство|проросійська]] [[Політичні партії України|політична партія]], створена 26 жовтня 1997&nbsp;року як '''Па́ртія регіона́льного відро́дження Украї́ни''' і брала участь в українських парламентських виборах 1998 року під цією ж назвою.<ref name="pro_PR_official">[https://web.archive.org/web/20131230012239/http://partyofregions.ua/ua/about/# Про партію]&nbsp;— офіційний сайт ПР, версія від грудня 2013</ref><ref>http://da-ta.com.ua/mon_mainnews/840.htm</ref> Основним наступником партії стала [[Опозиційна платформа — За життя|«Опозиційна платформа&nbsp;— за життя»]] (ОПЗЖ).

У 2000 році партії «Партія регіонального відродження України», «Партія солідарності України», «Партія праці», «Всеукраїнська партія пенсіонерів» і партія «За красиву Україну» об'єдналися в Партію регіонального відродження '''«Трудова солідарність України»''', співголовами якої стали лідери об'єднаних партій [[Рибак Володимир Васильович|Володимир Рибак]], [[Валентин Ландик]] та [[Петро Порошенко]]; до президії новоствореної об'єднаної партії увійшли [[Микола Азаров]], [[Юхим Звягільський]] та [[Леонід Черновецький]].<ref name="zasnovnyky_PR" /> Наприкінці 2001 року на позачерговому з'їзді партія зробила частковий [[ребрендинг]] та змінила назву на ''«Партію регіонів»'', головою якої було обрано Миколу Азарова.<ref name="zasnovnyky_PR" /> Відповідно, засновниками партії вважаються [[Микола Азаров]], [[Рибак Володимир Васильович|Володимир Рибак]], [[Володимир Семиноженко]], [[Петро Порошенко]], [[Самофалов Геннадій Григорович|Геннадій Самофалов]] та [[Валентин Ландик]]<ref name="zasnovnyky_PR">[https://web.archive.org/web/20170917100850/http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3446681-zi-statti-vikipedii-pro-partiui-rehioniv-prybraly-prizvysche-poroshenko Зі статті Вікіпедії про Партію регіонів прибрали прізвище Порошенко]&nbsp;— Корреспондент, 23 листопада 2014</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20010721183916/http://www.partyofregions.org.ua/leaders.html Лідери Партії Регіонів]&nbsp;— Офційний сайт Партії Регіонів, станом на 21 липня 2001 року</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20010721191023/http://www.partyofregions.org.ua/about.html Новий центр уповноважений заявити! Звернення Партії Регіонів в до народу України]&nbsp;— Офційний сайт Партії Регіонів, станом на 21 липня 2001 року</ref>.

До листопада 2004 року партія підтримувала президента [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучму]], під час [[Парламентські вибори в Україні 2002|парламентських виборів]] 30 березня 2002 року вона приєдналася до проурядового альянсу «[[За єдину Україну!]]». Останнім лідером партії, обраним у 2014 році з'їздом партії був [[Рибак Володимир Васильович|Володимир Рибак]]<ref>{{cite web|title=Рішення Політради Партії Регіонів|url=http://partyofregions.ua/ua/news/5310b941f620d2f70b00004a|accessdate=18 червня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140306033231/http://partyofregions.ua/ua/news/5310b941f620d2f70b00004a|archivedate=6 березень 2014|deadurl=yes|date=28 лютого 2014}}</ref>

У відповідь на [[Помаранчева революція|Помаранчеву революцію]] 2004 року, депутати ПР зробили неуспішну спробу від'єднати [[Південна Україна|південні]] та [[Східна Україна|східні]] області та утворити сепаратистську [[Південно-Східна Українська Автономна Республіка|Південно-Східну Українську Автономну Республіку]].<ref>{{cite web |url=http://tyzhden.ua/Politics/66863 |publisher=Український тиждень |title=Нас штовхають у ПіСУАР |date=12 грудня 2012 |accessdate=19 травня 2014}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.day.kiev.ua/uk/blog/politika/i-znovu-pisuar |publisher=День |title=І знову ПІСУАР |date=8 квітня 2014 |accessdate=19 травня 2014}}</ref> У ході [[Революція гідності|Революції гідності]] 2014 року, кульмінацією якої стало відсторонення тодішнього президента [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]] від влади, партія втратила значну частину свого політичного впливу, й до кінця 2014 року фактично припинивши свою діяльність. 2014 року партія зробила частковий [[ребрендинг]], змінивши назву на «[[Опозиційний блок]]», але зареєструвавши її як офіційно нову політичну партію. До новоствореної партії «Опозиційний блок» перейшла більшість колишніх народних депутатів Партії регіонів.<ref>Віталій Червоненко. [https://web.archive.org/web/20170630030944/http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/09/140922_opposition_bloc_vc Чим відрізняється «Опозиційний блок» від Партії регіонів?]&nbsp;— ВВС Україна, 22 вересня 2014]</ref><ref>І. Рудь. [https://web.archive.org/web/20170921052609/http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=366:opozitsijnij-blok&catid=8&Itemid=350 «Опозиційний блок»: виборчий список, програма і виборчі перспективи]&nbsp;— Центр Досліджень соціальних комунікацій НБУВ, 9 вересня 2014 </ref><ref>[https://web.archive.org/web/20170217005043/http://apostrophe.ua:80/ua/article/politics/2017-01-18/raskol-v-oppobloke-kak-ahmetov-i-levochkin-delyat-partiyu/9602 Розкол в Опоблоці: як Ахметов і Льовочкін ділять партію «Опозиційний блок» може розділитися на дві політсили]&nbsp;— Апостроф, 18 січня 2017</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20170405011001/http://www.pravda.com.ua/articles/2015/04/1/7063358/ Союз Льовочкіна та Ахметова. Як колишні регіонали готуються до реваншу]&nbsp;— УП, 1 квітня 2015</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20171003094732/http://vgolos.com.ua/articles/opozytsiynyy_blok_torzhestvo_brehni_y_populizmu_166724.html?print «Опозиційний блок»: торжество брехні й популізму]&nbsp;— Вголос, 18 12 2014</ref> Один з ключових радників Партії регіонів [[Пол Манафорт]], найнятий ще у 2005 році на гроші головного спонсора регіоналів&nbsp;— [[Рінат Ахметов|Ріната Ахмєтова]], зіграв ключову роль в реорганізації [[Москвофільство|проросійської]] Партії регіонів в «[[Опозиційний блок]]».<ref name="teksty">[https://web.archive.org/web/20190123035709/http://texty.org.ua/pg/article/Oximets/read/87514/Vynen_Jak_Manafort_zrobyv_Janukovycha_prezydentom_i?a_srt=1 Винен. Як Манафорт зробив Януковича президентом і потрапив у тюрму] // Тексти, 28/08/2018</ref><ref name="VoA_UA">[https://web.archive.org/web/20190123035513/https://ukrainian.voanews.com/a/koly-yanukovych-utik-manafort-rozkrutyv-opoblok/4126322.html Коли Янукович утік, Манафорт розкрутив «Опоблок» як «голос росіян в Україні»&nbsp;— ЗМІ] // [[Голос Америки]], 20 листопада 2017</ref> Зокрема, саме Манафорт особисто вигадав назву «Опозиційний блок», був автором концепція виборчої кампанії Опоблоку на виборах до ВР 2014 та був автором ідеї просувати Опозиційний блок, як «голос росіян» на сході України.<ref name="VoA_UA"/><ref name="teksty"/>

== Ідеологія партії ==
За твердженням ПР, їхня ідеологія&nbsp;— це захист та відстоювання прав [[Росіяни в Україні|етнічних росіян]] й тих, хто [[Російська мова в Україні|розмовляє російською мовою]] в Україні,<ref>[[Магда Євген Валерійович|Євген Магда]]. ''[https://books.google.com/books?id=mnA2DwAAQBAJ&pg=PT74&lpg=PT74&dq=ідеологічно+захищатиме+і+відстоюватиме+права+етнічних+росіян+і+тих,+хто+розмовляє+російською+мовою+в+Укр&source=bl&ots=1zwoIYGLDY&sig=MbBkx1jf1YyA3TkJ4VIbt9vI3zY&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwjBqs34ytLWAhXMVhoKHfACD0gQ6AEIJjAA#v=onepage&q=ідеологічно%20захищатиме%20і%20відстоюватиме%20права%20етнічних%20росіян%20і%20тих%2C%20хто%20розмовляє%20російською%20мовою%20в%20Укр&f=false Шостий. Спогади про майбутнє]''. Харків: КСД. 2017. 208 стор. ISBN 978-617-12-3886-2</ref> відповідно одним з ключових пунктів програми Партії регіонів було надання російській мові статусу другої державної.<ref>[https://web.archive.org/web/20140203170129/http://partyofregions.ua/program_ru/images/Prog_off_sokr.pdf Передвиборча програма Партії регіонів: Від стабільності до добробуту 2012—2017. Затверджено рішенням XIV З'їзду Партії регіонів 30 липня 2012 року.]&nbsp;— офційний сайт ПР, станом на лютий 2014 року</ref> Основний електорат Партії регіонів, виборча та фінансова бази партії були розташовані переважно на сході й південному сході України, де політична сила користувалася значною підтримкою населення. Найбільша підтримка партії серед виборців спостерігалася серед людей похилого віку, старших за 45 років.<ref>{{cite web|title=Poll: Political forces of Tigipko, Yatseniuk, Communist Party in Top 5 of April rating of parties |url=http://www.kyivpost.com/news/politics/detail/66496/|accessdate=18 червня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101115130909/http://www.kyivpost.com:80/news/politics/detail/66496 |archivedate= 15 листопада 2010 |deadurl=yes |date=28 лютого 2014}} {{ref-en}}</ref>

=== Проросійська ідеологія партії ===
За словами колишнього депутата ВРУ [[Олесь Доній|Олеся Донія]], неофіційною [[ідеологія|ідеологією]] партії та її керівництва є російський націоналізм та українофобія.<ref name="glavkom_1"/> У 2014 році, перед Революцією гідності, Партія регіонів разом з КПУ, вважалися двома найбільш проросійськими партіями.<ref>[https://web.archive.org/web/20190709134319/https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/09/140916_election_parliament_overview_vc Що треба знати про українські вибори]. BBC News українською, 16 вересня 2014</ref>

== Структура партії ==
* Політрада. Секретар політради партії&nbsp;— [[Клюєв Андрій Петрович|Клюєв]], обраний на V з'їзді 19 квітня 2003. 29.03.2014 делегати з'їзду ПР виключили ряд опальних очільників, серед них Клюєва не було<ref>виключити з&nbsp;лав політичної сили екс-президента Віктора Януковича, колишнього прем'єр-міністра Миколу Азарова, екс-главу Міністерства доходів і&nbsp;зборів України Олександра Клименка, екс-віце-прем'єр-міністра Сергія Арбузова, колишнього міністра енергетики та&nbsp;вугільної промисловості Едуарда Ставицького, екс-главу Донецької облдержадміністрації (ОДА) Андрія Шишацького та&nbsp;колишнього радника президента Януковича Валерія Коновалюка.
</ref><ref>[http://ua.racurs.ua/news/24992-regionaly-vykluchyly-zi-svoyih-lav-yanukovycha-azarova-ta-sche-p-yatoh-eks-chynovnykiv Регіонали виключили зі&nbsp;своїх лав Януковича, Азарова та ще п'ятьох екс-чиновників] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140413143646/http://ua.racurs.ua/news/24992-regionaly-vykluchyly-zi-svoyih-lav-yanukovycha-azarova-ta-sche-p-yatoh-eks-chynovnykiv |date=13 квітня 2014 }} (29.03.2014 14:35)</ref>.
* Почесний голова партії&nbsp;— Янукович&nbsp;Віктор (після обрання Президентом склав повноваження голови, що перейшла [[Азаров Микола Янович|Азарову]]); статус почесного передбачав «довічний» титул; відкликаний від Януковича 29.03.2014<ref>див. лінки «Регіонали виключили зі своїх лав Януковича…»</ref>
* політвиконком

== Історія ==

=== Створення партії ===

==== Партія регіонального відродження України ====
Створена 26 жовтня 1997 року в Києві, зареєстрована [[Міністерство юстиції України|Міністерством юстиції України]] 6 листопада 1997-го (свідоцтво №&nbsp;939).

У Верховній Раді України в січні [[1998]] року було створено депутатську фракцію '''Партія регіонального відродження України (ПРВУ)''' (голова координаційної ради&nbsp;— [[Самофалов Геннадій Григорович|Геннадій Самофалов]]). Партія брала участь у парламентських виборах 1998 р., проте здобула менше 1&nbsp;% голосів: представники ПРВУ були обрані до Верховної Ради за мажоритарними округами.

ПРВУ підписала заяву [[8 червня]] [[1999]]&nbsp;року про створення блоку політичних партій на підтримку [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]] на виборах Президента України й увійшла до блоку «Наш вибір&nbsp;— Леонід Кучма!».

Голова ПРВУ [[Рибак Володимир Васильович|Володимир Рибак]] разом із лідерами Партії праці ([[Ландік Валентин Іванович|Валентин Ландік]]), партії «[[Солідарність (партія)|Солідарність]]» ([[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]]), партії «За красиву Україну» ([[Черновецький Леонід Михайлович|Леонід Черновецький]]) та Всеукраїнської партії пенсіонерів (Олексій Капуста) підписали [[18 липня]] [[2000]] року заяву про намір об'єднати свої партії в єдину. Об'єднання відбулося 17&nbsp;— 18 листопада того ж року, єдина організація отримала назву ''Партія регіонального відродження «Трудова солідарність України»''. Співголовами партії стали Володимир Рибак, Валентин Ландик та [[Петро Порошенко]]; останній, щоправда, свою партію не розпустив&nbsp;— і згодом відійшов від діяльності в лавах єдиної організації.

==== Партія регіонів ====

На III позачерговому з'їзді в березні [[2001]] року від надмірно довгої назви партії відмовилися на користь короткої&nbsp;— Партія регіонів.
За недоцільне визнали й інститут співголів, з того часу у партії єдиний лідер.

З 2001 року Партію регіонів очолив [[Азаров Микола Янович|Микола Азаров]], який тоді обіймав посаду голови Державної податкової адміністрації України.

У [[2002]] році Азарова змінив [[Семиноженко Володимир Петрович|Володимир Семиноженко]].
Того ж року Партія регіонів увійшла до виборчого блоку [[За єдину Україну!|«За Єдину Україну!»]], який на парламентських виборах здобув 13&nbsp;% голосів (3-є місце після [[Блок Віктора Ющенка «Наша Україна»|«Нашої України»]] та [[Комуністична партія України|КПУ]]).

На V з'їзді Партії регіонів [[19 квітня]] [[2003]] року її очолив [[Янукович Віктор Федорович|Віктор Янукович]]. Головою Політради став Микола Азаров, а головою Політвиконкому&nbsp;— Володимир Рибак.

{{hidden
|Десятка Партії регіонів на [[Парламентські вибори в Україні 2002|парламентських виборах 2002 року]]
|[[Семиноженко Володимир Петрович|Володимир Семиноженко]] {{,}} [[Бубка Сергій Назарович|Сергій Бубка]] {{,}} [[Сафіуллін Равіль Сафович|Равіль Сафіуллін]] {{,}} [[Самофалов Геннадій Григорович|Геннадій Самофалов]] {{,}} [[Наконечний Володимир Леонтійович|Володимир Наконечний]]<br/>[[Пєхота Володимир Юлійович|Володимир Пєхота]] {{,}} [[Ларін Сергій Миколайович|Сергій Ларін]] {{,}} [[Анатолій Бухаєць]] {{,}} [[Ігор Сотуленко]] {{,}} [[Петров Борис Федорович (політик)|Борис Петров]]
|headerstyle=background:#56A0D3; color:white;
| contentstyle = text-align: center;
|style=text-align: center;
}}

[[12 грудня]] [[2003]] року відбувся 1-й з'їзд Всеукраїнської громадської молодіжної організації «Союз молоді регіонів», очолив СМР [[Хомутиннік Віталій Юрійович|Віталій Хомутиннік]].

4 липня 2004 в [[Запоріжжя|Запоріжжі]] на VI з'їзді Партія регіонів висунула Віктора Януковича кандидатом на посаду [[Президент України|Президента України]].

=== В опозиції (до 2006) ===
Після обрання главою держави [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]] Партія регіонів перейшла до опозиції. Офіційно це рішення було підтверджено 5 березня 2005&nbsp;р.&nbsp;— на VII з'їзді партії. Проте восени 2005-го партійна фракція у Верховній Раді підтримала пропозицію Віктора Ющенка про призначення [[Єхануров Юрій Іванович|Юрія Єханурова]] прем'єр-міністром країни після відставки [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлії Тимошенко]]. У листопаді 2005&nbsp;р. до складу Партії регіонів за принципом індивідуального членства увійшла партія [[Кушнарьов Євген Петрович|Євгена Кушнарьова]] «[[Нова демократія (Україна)|Нова демократія]]». Сам Євген Кушнарьов увійшов до виборчого списку ПР під №&nbsp;11 і був призначений головою виборчого штабу партії на парламентських виборах 2006 року.

==== Парламентські вибори 2006 року ====
[[Файл:Ukr elect06 pr.jpg|thumb|right|250px|Результати ПР на виборах до Верховної Ради 2006&nbsp;року]]
{{main|Коаліціада в Україні 2006}}

На [[Парламентські вибори в Україні 2006|парламентських виборах 2006&nbsp;р.]] Партія регіонів здобула 32,14&nbsp;% голосів (1-е місце серед інших партій) і 186 (з 450) місць у [[Верховна Рада України|ВР України]], утворивши найбільшу парламентську групу.

6 липня 2006&nbsp;р. [[Соціалістична партія України]] відмовилася від «помаранчевої коаліції» між Нашою Україною і БЮТ після провалу перемовин для досягнення угоди про формування правлячої коаліції. Члени ПР підтримали [[Мороз Олександр Олександрович|Олександра Мороза]] під час виборів голови Верховної Ради, 10 липня сформована нова [[парламентська більшість]] під назвою «[[Антикризова коаліція]]» на чолі з Партією регіонів, включаючи Соціалістичну та [[Комуністична партія України|Комуністичну]] партії. Віктора Януковича висунуто на посаду прем'єр-міністра.

3 серпня 2006&nbsp;р. в секретаріаті президента Ющенка відбулося підписання [[Універсал національної єдності|Універсалу національної єдності]]. Універсал підписали лідери всіх парламентських фракцій, окрім лідера БЮТ Юлії Тимошенко. Тоді ж Віктор Ющенко вніс на затвердження Верховної ради кандидатуру Віктора Януковича на пост прем'єр-міністра. 4 серпня лідер ПР затверджений Верховною Радою прем'єр-міністром України. За Януковича одноголосно проголосували члени фракції «Партії регіонів», практично повністю фракції КПУ і СПУ і менше половини фракції «Наша Україна». В новому уряді «регіонали» отримали 8 міністерських портфелів з 23, зокрема посади усіх віце-прем'єрів.

{{hidden
|Десятка Партії регіонів на [[Парламентські вибори в Україні 2006|парламентських виборах 2006 року]]
|[[Віктор Янукович]] {{,}} [[Ніна Карпачова]] {{,}} [[Георгій Скудар]] {{,}} [[Тарас Чорновіл]] {{,}} [[В'ячеслав Богуслаєв]]<br/>[[Раїса Богатирьова]] {{,}} [[Рінат Ахметов]] {{,}} [[Тихонов Віктор Миколайович|Віктор Тихонов]] {{,}} [[Звягільський Юхим Леонідович|Юхим Звягильський]] {{,}} [[ Борис Колесніков]]
|headerstyle=background:#56A0D3; color: white;
|contentstyle=text-align: center;
|style=text-align: center;
}}

Під час [[Вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим 2006|виборів]] до Верховної Ради Автономної Республіки Крим 2006&nbsp;р. Партія регіонів була частиною виборчого блоку ''[[Блок «За Януковича!»|«За Януковича!»]]''

19 січня 2007&nbsp;р. [[Євген Кушнарьов]], член Партії регіонів, помер в Ізюмі в результаті поранення, отриманого під час полювання.

Антикризова коаліція існувала до позачергових парламентських виборів, що відбулися у вересні 2007&nbsp;р.

==== Парламентські вибори 2007 року ====
[[Файл:Party of Regions meeting in Kiev (2007).jpg|thumb|250px|right|Мітинг Партії регіонів у Києві. 2007 рік]]
Навесні 2007&nbsp;р. в Україні почалася нова [[Політична криза в Україні 2007|політична криза]], результатом якої стали дострокові вибори. 2 липня [[Віктор Ющенко]] підписав указ про розпуск Верховної Ради з посиланням на те, що в Раді немає [[Опозиція|опозиції]], яка покинула парламент і не з'являлась туди. У цей же час лідер Партії регіонів, прем'єр-міністр України Віктор Янукович зібрав на екстрене засідання [[Кабінет Міністрів України|Кабінет Міністрів]], де прийняли рішення про невизнання такого указу і прийняли жорстку політику до Президента.{{немає АД|21|11|2019}} У ці дні було подано подання від 53 народних депутатів до [[Конституційний Суд України|Конституційного Суду України]] щодо неконституційності указу про розпуск Верховної Ради.

4 серпня Партія регіонів провела свій ювілейний з'їзд. З'їзд затвердив список кандидатів у депутати з 450 осіб на позачергові парламентські вибори 30 вересня.

На парламентських виборах 2007&nbsp;р. ПР здобула 34,37&nbsp;% голосів (перше місце серед інших партій і блоків, абсолютний рекорд за весь час проведення в Україні виборів за списками) і 175 місць у [[Верховна Рада України|Верховній Раді]]. У порівнянні з голосуванням 2006&nbsp;р. партія втратила 11 місць у парламенті та набрала на 2,27&nbsp;% голосів виборців більше.

{{hidden
|Десятка Партії регіонів на [[Парламентські вибори в Україні 2007|парламентських виборах 2007 року]]
|[[Янукович Віктор Федорович|Віктор Янукович]] {{,}} [[Богатирьова Раїса Василівна|Раїса Богатирьова]] {{,}} [[Чорновіл Тарас В'ячеславович|Тарас Чорновіл]] {{,}} [[Богословська Інна Германівна|Інна Богословська]] {{,}} [[Шуфрич Нестор Іванович|Нестор Шуфрич]]<br/>[[Азаров Микола Янович|Микола Азаров]] {{,}} [[Ахметов Рінат Леонідович|Рінат Ахметов]] {{,}} [[Єфремов Олександр Сергійович|Олександр Єфремов]] {{,}} [[Звягільський Юхим Леонідович|Юхим Звягільський]] {{,}} [[Колесніков Борис Вікторович|Борис Колесніков]]
|headerstyle=background:#56A0D3; color:white;
| contentstyle = text-align: center;
|style=text-align: center;
}}

Незважаючи на впевнену перемогу, Партії регіонів не вдалося сформувати [[Партійна коаліція|коаліцію]]. Парламентську більшість з перевагою в два голоси та [[Другий уряд Юлії Тимошенко|уряд]] сформували політичні опоненти на чолі з [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлією Тимошенко]], яку обрали прем'єр-міністром 18 грудня. ПР разом з Комуністичною партією перейшли в опозицію до [[Націонал-демократія|націонал-демократичної]] та [[Євроатлантизм|проєвроатлантичної]] коаліції та сформували [[тіньовий уряд]].

==== 2008—2009 ====

У цей період Партія регіонів працювала в опозиції та висунула свого лідера, [[Янукович Віктор Федорович|Віктор Януковича]], кандидатом на пост Президента України.

У вересні 2009&nbsp;р. нардеп [[Василь Кисельов]] виключений з партії і політради Партії регіонів&nbsp;— «за порушення положень і вимог статуту Партії регіонів та нанесення шкоди репутації партії».<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/golovnogo-regionala-krimu-viklyuchili-z-partiyi.html Головного регіонала Криму виключили з партії]</ref>

Також у вересні [[Микола Азаров]] оголосив про створення Антифашистського форуму України, співголовами якого стали нардеп [[Дмитро Шенцев]] і керівник Луганської облради Валерій Голенко.<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/azarov-i-dobkin-stvorili-antifashistskii-forum.html Азаров і Добкін створили Антифашистський форум]</ref>

=== Повернення до влади ===

==== Президентські вибори 2010 року ====
7 січня відбувся перший тур [[Вибори Президента України 2010|президентських виборів]], на якому Віктор Янукович посів перше місце, набравши 35,3&nbsp;% голосів. Його найближчий переслідувач, тодішній прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, посіла друге місце з 25&nbsp;%. Оскільки жоден з кандидатів не набрав абсолютної більшості, 7 лютого було оголошено датою проведення другого туру, де Віктор Янукович переміг, набравши 48,95&nbsp;% (Юлія Тимошенко&nbsp;— 45,47&nbsp;%), 14 лютого оголошений Президентом України, інавгурація відбулася 25 лютого.

11 березня Партія регіонів, [[Комуністична партія України]], [[Блок Литвина (2007)|Блок Литвина]], декілька депутатів від [[Блок Юлії Тимошенко|Блоку Юлії Тимошенко]] і [[Наша Україна — Народна самооборона|Нашої України&nbsp;— Народної Самооборони]], позафракційні депутати сформували нову коаліцію. У цей же день [[Другий уряд Юлії Тимошенко|уряд Юлії Тимошенко]], яка зазнала поразки на президентських виборах, було відправлено у відставку. Нова коаліція сформувала [[Перший уряд Миколи Азарова|новий уряд]], більше половини портфелів у якому одержали представники Партії регіонів.

Партія обрала нового лідера&nbsp;— прем'єр-міністра України Миколу Азарова&nbsp;— на 12-му з'їзді 23 квітня 2010&nbsp;р. Віктор Янукович залишився почесним головою Партії регіонів.

Сім додаткових депутатів (чотири з Блоку Юлії Тимошенко) приєдналися до фракції Партії регіонів у жовтні 2010&nbsp;р., ще п'ять колишніх депутатів БЮТ&nbsp;— у березні 2011&nbsp;р. До кінця листопада 2012&nbsp;р. фракція Партії регіонів складалася з 195 законодавців (на 20 більше, ніж 175 обраних у вересні 2007&nbsp;р.).

==== Місцеві вибори 2010 року ====

Протягом місцевих виборів 2010&nbsp;р. партія отримала більшість голосів у більшості обласних і міських рад за винятком [[Західна Україна|Західної України]], на виборах до парламенту [[Автономна Республіка Крим|Криму]] вона виграла понад 70&nbsp;% місць.

[[Файл:Ukr elections 2012 multimandate oblasts pr.png|thumb|250px|Результати ПР на виборах 2012 року.]]
За повідомленням «[[Українська правда|Української правди]]», Партія регіонів у [[Сумська область|Сумській області]] з початку липня [[2010]] року почала будувати свою виборчу компанію у місцеві органи влади за принципом [[Багаторівневий маркетинг|мережевого маркетингу]]. Таку схему залучення голосів на місцевих виборах розробив чинний голова Сумської ОДА Юрій Чмир<ref>http://www.pravda.com.ua/articles/2010/10/14/5475541/</ref><ref>http://galinfo.com.ua/news/76450.html</ref><ref>http://www.vsisumy.com/news/politika/piramida-chmyrya</ref>.

==== Парламентські вибори 2012 року ====
{{main|Парламентські вибори в Україні 2012}}
У серпні 2011&nbsp;р. «[[Сильна Україна]]» і [[Народна партія (Україна)|Народна партія]] заявили про прагнення злитися з Партією регіонів. Об'єднання Народної партії та Партії регіонів не виправдалося. «Сильна Україна» та Партія регіонів об'єдналися 17 березня 2012-го, [[Тігіпко Сергій Леонідович|Сергій Тігіпко]] одноголосно обраний заступником голови Партії регіонів і членом політради у той же день.

У вересні 2011 року заступник голови Партії регіонів Володимир Рибак повідомив, що «кожен 32-й українець отримав біло-синій партквиток».<ref name=":0">[https://dt.ua/POLITICS/sud-vidkriv-provadzhennya-za-pozovom-pro-zaboronu-partiyi-regioniv-253311_.html Суд відкрив провадження за позовом про заборону Партії регіонів]</ref>

У жовтні 2012 року на парламентських виборах партія отримала 72 місця і 30&nbsp;% голосів за партійними списками пропорційного представництва та ще 115 за мажоритарними округами (в цілому 187 місць або 41,56&nbsp;% з 450 місць в українському парламенті). Порівняно з [[Парламентські вибори в Україні 2007|попередніми виборами]] партія втратила підтримку близько 2&nbsp;млн виборців.

==== 2013 рік ====
Український політолог [[Таран Сергій Вікторович|Сергій Таран]] в ефірі телеканалу [[ТВі]] висловив думку, що у команді президента Віктора Януковича є стратегія на усунення Партії регіонів з політичної арени. Експерт переконаний, що такому авторитарному лідеру, як Янукович, не потрібні сильні партії, в тому числі й ПР: {{цитата|У команді президента є стратегія на поступове усунення Партії регіонів з політичної сцени і ставка на конкретних людей, на конкретні клани, наближені до "сім'ї". Це логіка авторитарного лідера. Авторитарному лідеру не потрібні сильні партії.<ref>[http://gazeta.ua/articles/politics/_partiya-regioniv-stae-dlya-yanukovicha-ne-potribnoyu-taran/499723 Партія регіонів стає для Януковича не потрібною — Таран]</ref>}}

==== Під час Євромайдану ====
Діяльність Партії регіонів при владі та її лідера&nbsp;— Віктора Януковича на посаді Президента, викликала хвилю масових протестів, що розпочалися 21 листопада 2013 року й отримали назву [[Євромайдан]]. Безпосереднім поштовхом стала відмова В.&nbsp;Януковича від підписання [[Угода про асоціацію між Україною та ЄС|Угоди про асоціацію України та Євросоюзу]], що було заплановане на 27 листопада в Вільнюсі, проте масового характеру акції протесту набули після [[Силовий розгін Євромайдану в Києві|силового розгону Майдану 30 листопада]], що здійснювався силовиками під командуванням вихідця із Донеччини [[Коряк Валерій Володимирович|В.&nbsp;Коряка]]<ref>[http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/prikaz-o-zadeystvovanii-berkuta-nochyu-na-evromaydane-30112013164700 Наказ про залучення «Беркуту» вночі на Євромайдані дав особисто начальник столичної міліції]</ref>.

Попри вимоги протестувальників відправити уряд у відставку, 3 грудня 2013&nbsp;року на ініційованому опозицією розгляді питання у Верховній Раді фракція Партії регіонів не підтримала відставку уряду, завдяки чому уряд залишився<ref>{{Cite web |url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=3409 |title=Поіменне голосування про проект Постанови про відповідальність Кабінету Міністрів України (№ 3692) — за основу та в цілому. |accessdate=31 травня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140203092211/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=3409 |archivedate=3 лютого 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Невиконання вимоги призвело до подальшої ескалації конфлікту&nbsp;— 8 грудня протестувальниками була здійснена спроба заблокувати урядовий квартал, 10-11 грудня євромайданівці, втративши позиції в урядовому кварталі, змогли однак [[Штурм Євромайдану|відбити штурм Майдану]].

На противагу Євромайдану Партія Регіонів сумісно з ГО «[[Український вибір]]» організували так званий «[[антимайдан]]». Так, вперше людей організовано звезли у Київ 24 листопада, пообіцявши їм грошову винагороду<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2013/11/24/7002847/ «Регіонали» звезли бюджетників на свій анти-євромайдан] Українська правда. 24.11.2013</ref>, вдруге&nbsp;— на вихідні дні 14-15 грудня<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.ua/ru/articles/life/_kazhdogo-privezennogo-na-stolichnyj-antimajdan-obmanuli-na-500-grn/531990 |title=Каждого привезенного на столичный «антимайдан» обманули на 500 грн |accessdate=31 травня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131215111541/http://gazeta.ua/ru/articles/life/_kazhdogo-privezennogo-na-stolichnyj-antimajdan-obmanuli-na-500-grn/531990 |archivedate=15 грудня 2013 |deadurl=yes }}</ref>.

Подальше загострення ситуації було пов'язане із прийняттям 16 січня 2014 року в Верховній Раді України [[Закони про диктатуру|10 законів]], направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян<ref name="1601-конституція">[http://delo.ua/ukraine/kakie-stati-konstitucii-narushili-deputaty-vr-i-janukovich-odobr-224503/?supdated_new=1389916512 Какие статьи Конституции нарушили депутаты ВР и Янукович, одобрив новые законы]</ref><ref name="1601-закони">[http://www.segodnya.ua/politics/pnews/resheniya-rady-za-zahvat-zdaniy-gosvlasti-ili-blokirovanie-dorogi-k-domu-6-let-tyurmy-489040.html Решения Рады: за захват зданий госвласти или блокирование дороги к дому&nbsp;— 6 лет тюрьмы]</ref><ref name="1601-текст">[http://www.dosye.com.ua/articles/2014-01-16/zakon-3879-sho-ne-jasno-/60094/ Закон 3879. Шо не ясно?]</ref>. Закони були прийняті завдяки голосам депутатів з «Партії регіонів» та «[[Комуністична партія України|Комуністичної партії]]» з порушенням установленої процедури голосування<ref name="1601-відео">[http://lenta-ua.net/novosti/politika/44158-kak-byli-prinyaty-skandalnye-zakonoproekty-video.html Как были приняты скандальные законопроекты (ВИДЕО)]</ref><ref name="1601-тушки">[http://www.unn.com.ua/uk/news/1293980-deputati-vid-pr-oburilis-scho-ne-znali-za-yaki-zakoni-golosuvali-nardep Депутати від ПР обурились, що не знали, за які закони голосували&nbsp;— нардеп]</ref>, що викликало чергову хвилю протестів, а в ході [[Протистояння на Грушевського]] 4 людей загинули від застосування вогнепальної зброї<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2014/01/22/7010771/ Лікарі на Грушевського повідомили про загибель від вогнепальної зброї 5 людей&nbsp;— Українська правда]</ref>.

25 січня 2014&nbsp;р. Тернопільська та Івано-Франківська облради прийняли рішення про заборону діяльності та символіки Партії регіонів на території своїх областей.<ref>[http://ipress.ua/news/u_ternopoli_ta_ivanofrankivsku_zaboronyly_diyalnist_partii_regioniv_i_kpu_41510.html У Тернополі та Івано-Франківську заборонили діяльність Партії регіонів і КПУ]</ref>

Апогеєм протистоянні стали [[Протистояння в Україні 18–20 лютого 2014|бої 18—20 лютого 2014]], в ході яких за інформацією [[Міністерство охорони здоров'я України|МОЗ України]] загинули 82 особи ([[Небесна сотня|71 демонстрант]] та [[Список загиблих силовиків під час Євромайдану|11 правоохоронців]]), постраждали 622 людини<ref>{{cite web |url=http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140223_b.html |title=Інформація про постраждалих у сутичках в центрі Києва станом на 06.00 год. 23 лютого 2014 року |date=23 лютого 2014 |publisher=МОЗ України |accessdate=24 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140504034810/http://moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140223_b.html |archivedate=4 травень 2014 |deadurl=yes }}</ref> Лише 20 лютого, після загибелі десятків людей, ряд депутатів з фракції регіонів оголосили про перехід на бік народу, прийшли на засідання Верховної Ради, на якому 236 голосами (в тому числі 35&nbsp;— від фракції Партії регіонів<ref>{{cite web|title=Поіменне голосування про прийняття в цілому проекту Постанови про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України (№4158)|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=3816|accessdate=1 червня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140302182748/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=3816|archivedate=2 березня 2014|deadurl=yes}}</ref>) було прийняте рішення про зупинення антитерористичної операції проти Євромайданівців<ref>{{cite web|title=Депутати наказали силовикам не стріляти й повертатися в казарми|url=http://www.radiosvoboda.org/content/article/25271621.html}}</ref>, що припинило кровопролиття. Пізніше, в заяві від [[23 лютого]] у своєму зверненні до співвітчизників парламентська фракція Партії Регіонів поклала відповідальність за кровопролиття та кризу в країні на президента Януковича і його оточення.<ref>[http://partyofregions.ua/news/5309dfd9f620d2f70b000031 Официальный сайт Партии Регионов]</ref>

==== Крах ====
Прогнози про ймовірний крах Партії регіонів з'являлися у ЗМІ задовго до кризи<ref>наприклад: {{cite web|title=Апокалипсис Януковича. Сценарии краха|url=http://bukinfo.com.ua/show/news?lid=25462}}</ref>. Зокрема, у березні 2012 року цей крах пророкував [[Чорновіл Тарас В'ячеславович|Тарас Чорновіл]]<ref>{{cite web|title=Чорновил: Крах Партии регионов начнется через два года|url=http://news.liga.net/news/politics/619684-chornovil_krakh_partii_regionov_nachnetsya_cherez_dva_goda.htm}}</ref> а у вересні 2013&nbsp;— [[Марков Ігор Олегович|Ігор Марков]]<ref>{{cite web|title=Через зраду виборців Марков прогнозує крах Партії регіонів|url=http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?cherez_zradu_vibortsiv_markov_prognozuye_krah_partiyi_regioniv&objectId=368166}}</ref>.

Після подій Євромайдану члени Партії Регіонів почали залишати свою партію. Першою вийшла з партії (а також з парламентської фракції) [[Богословська Інна Германівна|Інна Богословська]] ще 30 листопада 2013&nbsp;р., закликавши Януковича піти у відставку<ref>[http://www.youtube.com/watch?v=783G7sofptI Інтерв'ю Громадському телебаченню з приводу політичної кризи 2014р]</ref><ref name="Вихід із ПР">[[Українська правда]]: [http://www.pravda.com.ua/news/2013/11/30/7003828/ Богословська вийшла із ПР і закликала Януковича піти у відставку]. 30.11.2013</ref><ref name="пацюки" /> Того ж дня фракцію покинув [[Жванія Давид Важаєвич|Давид Жванія]]<ref name="пацюки">http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_fraction_dep_changes?pidid=2355.</ref>, а 19 грудня&nbsp;— [[Мельниченко Володимир Володимирович (політик)|В.&nbsp;Мельниченко ]]<ref name="пацюки" /> В період з січня по травень 2014 року фракцію покинули ще 106 депутатів<ref name="пацюки" />. Загалом із партії до червня 2014 року вийшло близько 1&nbsp;млн осіб.<ref name="5stv"/>

{|class="wikitable collapsible collapsed"
!депутат !! дата виходу з фракції
|-
| [[Ничипоренко Валентин Миколайович]]||17.02.2014
|-
| [[Атрошенко Владислав Анатолійович]]||20.02.2014
|-
| [[Благодир Юрій Анатолійович]]||20.02.2014
|-
| [[Бобов Геннадій Борисович]]||20.02.2014
|-
| [[Бондар Віктор Васильович]]||20.02.2014
|-
| [[Бушко Іван Іванович]]||20.02.2014
|-
| [[Гайдош Іштван Ференцович]]||20.02.2014
|-
| [[Ковач Василь Ілліч]]||20.02.2014
|-
| [[Ланьо Михайло Іванович]]||20.02.2014
|-
| [[Мошак Сергій Миколайович]]||20.02.2014
|-
| [[Развадовський Віктор Йосипович]]||20.02.2014
|-
| [[Рудьковський Микола Миколайович]]||20.02.2014
|-
| [[Шаповалов Юрій Анатолійович]]||20.02.2014
|-
| [[Баграєв Микола Георгійович]]||21.02.2014
|-
| [[Березкін Станіслав Семенович]]||21.02.2014
|-
| [[Буряк Сергій Васильович]]||21.02.2014
|-
| [[Васадзе Таріел Шакрович]]||21.02.2014
|-
| [[Ващук Катерина Тимофіївна]]||21.02.2014
|-
| [[Герега Олександр Володимирович]]||21.02.2014
|-
| [[Деркач Андрій Леонідович]]||21.02.2014
|-
| [[Джига Микола Васильович]]||21.02.2014
|-
| [[Зарубінський Олег Олександрович]]||21.02.2014
|-
| [[Зубик Володимир Володимирович]]||21.02.2014
|-
| [[Калетнік Григорій Миколайович]]||21.02.2014
|-
| [[Кулініч Олег Іванович]]||21.02.2014
|-
| [[Куровський Іван Іванович]]||21.02.2014
|-
| [[Макеєнко Володимир Володимирович]]||21.02.2014
|-
| [[Москаленко Ярослав Миколайович]]||21.02.2014
|-
| [[Онищенко Олександр Романович]]||21.02.2014
|-
| [[Пехов Володимир Анатолійович]]||21.02.2014
|-
| [[Пилипенко Володимир Пилипович]]||21.02.2014
|-
| [[Пригодський Антон Вікентійович]]||21.02.2014
|-
| [[Продивус Володимир Степанович]]||21.02.2014
|-
| [[Сігал Євген Якович]]||21.02.2014
|-
| [[Смітюх Григорій Євдокимович]]||21.02.2014
|-
| [[Сорока Микола Петрович]]||21.02.2014
|-
| [[Хмельницький Василь Іванович]]||21.02.2014
|-
| [[Хомутиннік Віталій Юрійович]]||21.02.2014
|-
| [[Шаров Ігор Федорович]]||21.02.2014
|-
| [[Яценко Антон Володимирович]]||21.02.2014
|-
| [[Барвіненко Віталій Дмитрович]]||22.02.2014
|-
| [[Біловол Олександр Миколайович]]||22.02.2014
|-
| [[Васильєв Геннадій Андрійович]]||22.02.2014
|-
| [[Волков Олександр Михайлович]]||22.02.2014
|-
| [[Гержов Юрій Іванович]]||22.02.2014
|-
| [[Грушевський Віталій Анатолійович]]||22.02.2014
|-
| [[Дудка Володимир Володимирович]]||22.02.2014
|-
| [[Єдін Олександр Йосипович]]||22.02.2014
|-
| [[Жеребнюк Віктор Миколайович]]||22.02.2014
|-
| [[Жук Микола Васильович (політик)|Жук Микола Васильович]]||22.02.2014
|-
| [[Ільюк Артем Олександрович]]||22.02.2014
|-
| [[Кацуба Сергій Володимирович]]||22.02.2014
|-
| [[Кінах Анатолій Кирилович]]||22.02.2014
|-
| [[Круглов Микола Петрович]]||22.02.2014
|-
| [[Крук Юрій Борисович]]||22.02.2014
|-
| [[Кузьменко Сергій Анатолійович]]||22.02.2014
|-
| [[Кузьмук Олександр Іванович]]||22.02.2014
|-
| [[Мельничук Лариса Юріївна]]||22.02.2014
|-
| [[Мирний Іван Миколайович]]||22.02.2014
|-
| [[Мироненко Михайло Іванович]]||22.02.2014
|-
| [[Мисик Володимир Юрійович]]||22.02.2014
|-
| [[Мхітарян Нвєр Мнацаканович]]||22.02.2014
|-
| [[Поляченко Юрій Володимирович]]||22.02.2014
|-
| [[Попеску Іван Васильович]]||22.02.2014
|-
| [[Пресман Олександр Семенович]]||22.02.2014
|-
| [[Сальдо Володимир Васильович]]||22.02.2014
|-
| [[Стоян Олександр Миколайович]]||22.02.2014
|-
| [[Сухий Ярослав Михайлович]]||22.02.2014
|-
| [[Табачнік Яків Піневич]]||22.02.2014
|-
| [[Труханов Геннадій Леонідович]]||22.02.2014
|-
| [[Щербань Артем Володимирович]]||22.02.2014
|-
| [[Карташов Євген Григорович]]||23.02.2014
|-
| [[Кацуба Володимир Михайлович]]||23.02.2014
|-
| [[Остапчук Віктор Миколайович]]||23.02.2014
|-
| [[Фурсін Іван Геннадійович]]||23.02.2014
|-
| [[Клімов Леонід Михайлович]]||24.02.2014
|-
| [[Опанащенко Михайло Володимирович]]||24.02.2014
|-
| [[Демішкан Володимир Федорович]]||25.02.2014
|-
| [[Дмитрук Микола Ілліч]]||27.02.2014
|-
| [[Журавський Віталій Станіславович]]||27.02.2014
|-
| [[Лелюк Олексій Володимирович]]||27.02.2014
|-
| [[Молоток Ігор Федорович]]||27.02.2014
|-
| [[Шипко Андрій Федорович]]||27.02.2014
|-
| [[Груба Григорій Іванович]]||04.03.2014
|-
| [[Клюєв Сергій Петрович]]||04.03.2014
|-
| [[Наконечний Володимир Леонтієвич]]||04.03.2014
|-
| [[Єгоров Олександр Миколайович]]||11.03.2014
|-
| [[Гіршфельд Анатолій Мусійович]]||08.04.2014
|-
| [[Горіна Ірина Анатоліївна]]||08.04.2014
|-
| [[Дунаєв Сергій Володимирович]]||08.04.2014
|-
| [[Іоффе Юлій Якович]]||08.04.2014
|-
| [[Льовочкіна Юлія Володимирівна]]||08.04.2014
|-
| [[Мірошниченко Юрій Романович]]||08.04.2014
|-
| [[Нечаєв Олександр Ігоревич]]||08.04.2014
|-
| [[Поляков Василь Леонідович]]||08.04.2014
|-
| [[Семенюк Артем Олексійович]]||08.04.2014
|-
| [[Тігіпко Сергій Леонідович]]||08.04.2014
|-
| [[Фабрикант Світлана Самуілівна]]||08.04.2014
|-
| [[Федоряк Геннадій Дмитрович]]||08.04.2014
|-
| [[Шаблатович Олег Миколайович]]||08.04.2014
|-
| [[Гончаров Анатолій Дмитрович]]||09.04.2014
|-
| [[Пінчук Андрій Павлович]]||11.04.2014
|-
| [[Турманов Віктор Іванович]]||11.04.2014
|-
| [[Колесніченко Вадим Васильович]]||15.04.2014<ref>Разом з позбавленням депутатського мандата.</ref>
|-
| [[Волков Олександр Анатолійович]]||17.04.2014
|-
| [[Янукович Віктор Вікторович]]||13.05.2014
|}
 	
Волков О. М., Грушевський (обидва&nbsp;— 8.04.2014) і Карташов (11.03.2014) згодом повернулися до фракції знову.

=== В опозиції (після 2014) ===

24 лютого 2014&nbsp;р. керівник фракції Партії регіонів [[Єфремов Олександр Сергійович|Олександр Єфремов]] заявив: ''«Враховуючи те, що ви взяли владу в свої руки і у вас є можливість сформувати уряд, ми прийняли рішення, що ми йдемо в опозицію»''.<ref>[http://news.liga.net/ua/news/politics/988169-part_ya_reg_on_v_yde_v_opozits_yu_fremov.htm Партія регіонів йде в опозицію&nbsp;— Єфремов]</ref>

28 березня [[Віктор Янукович]] у зверненні до з'їзду Партії регіонів попросив зняти з нього повноваження почесного голови та виключити його з партії.<ref>{{Cite web |url=http://www.newsru.ua/ukraine/28mar2014/ianrefer.html |title=Янукович звернувся до українців: анархія — це не демократія, вимагайте референдуму |accessdate=27 листопад 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141205022246/http://www.newsru.ua/ukraine/28mar2014/ianrefer.html |archivedate=5 грудень 2014 |deadurl=yes }}</ref>

29 березня під час другого етапу XIV з'їзду Партії регіонів були внесені зміни до статуту організації, які ліквідували посаду почесного лідера партії, голову партії, першого заступника і всіх заступників голови партії. У період між з'їздами керувати партією стануть політрада та президія політради, до яких обрали новий склад. До президії увійшли: Олександр Вілкул, Володимир Рибак, Михайло Добкін, Олександр Єфремов, Борис Колесніков, Вадим Новинський, Микола Левченко, Олександр Ледіда. З'їзд виключив із Партії регіонів Віктора Януковича, Миколу Азарова, Олександра Клименка, Сергія Арбузова, Валерія Коновалюка та Андрія Шишацького.<ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/на-зїзді-партії-регіонів-внесли-зміни-до-статуту-партії/25314558.html  На з'їзді Партії регіонів внесли зміни до статуту партії]</ref>

На президентських виборах 25 травня 2014&nbsp;р. кандидат Партії регіонів [[Михайло Добкін]] посів 6-е місце, набравши 3,03&nbsp;% голосів.<ref>{{Cite web |url=http://www.cvk.gov.ua/vp2014/wp001.html |title=Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року. Результати голосування по Україні |accessdate=19 липень 2015 |archiveurl=https://archive.is/20140525111135/www.cvk.gov.ua/vp2014/wp001.html |archivedate=25 травень 2014 |deadurl=yes }}</ref>

До червня 2014&nbsp;р. з партії вийшло близько 1&nbsp;млн осіб.<ref name="5stv">[http://www.5.ua/ukrajina/politika/item/386370-vykhodtsi-z-partii-rehioniv-stvoriuiut-partiiu-rozvytku Виходці з Партії регіонів створюють Партію розвитку]</ref>

Частина колишніх політиків з Партії регіонів заснувала [[Партія розвитку України|Партію Розвитку України]] на чолі з екс-заступником голови Адміністрації президента Сергієм Ларіним.<ref>[http://www.5.ua/ukrajina/politika/item/386370-vykhodtsi-z-partii-rehioniv-stvoriuiut-partiiu-rozvytku Виходці з Партії регіонів створюють Партію розвитку]</ref>

Станом на 8 листопада 2016 року сайт партії перебував на реконструкції.<ref>[https://web.archive.org/web/20161107051937/http://www.partyofregions.org.ua/ Офіційний сайт партії регіонів] станом на 8 листопада 2016 (веб-архів)</ref> Сайт «молодих регіонів» не працює із весни 2014 року, з 2016 року за цією адресою знаходиться японський сайт. Також не працює сайт фракції.

Станом на 29 вересня 2016 року Партія регіонів мала 30 тисяч 321 зареєстрованих партійних осередків.<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2092432-kvu-narahuvav-v-ukraini-344-politicnih-partii.html КВУ нарахував в Україні 344 політичних партії]</ref>

6 вересня 2017 року Окружний адміністративний суд Києва відкрив провадження за позовом громадської організації до Міністерства юстиції України з вимогою заборонити діяльність Партії регіонів.<ref name=":0"/>

== Молодіжне крило партії ==
[[Файл:Членский билет Молоді Регіони.jpg|thumb|Членській квиток Молодих регіонів]]
Від створення у 2002 році до 2010 року молодіжне крило партії мало назву «Союз молоді регіонів України» (СМРУ). У 2010 році воно змінило назву на «Молоді регіони».

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Союз молоді регіонів України» починала своє існування зі створення молодіжного крила Партії праці, яке потім, 23 травня 1998 року, сформувалось у молодіжну громадську організацію «Трудова спілка молоді України». Пізніше, внаслідок влиття Партії праці у Партію регіонів, за рішенням позачергового з'їзду від 10 березня 2001 року організація отримала нову назву&nbsp;— Молодіжна громадська організація «Спілка молоді регіонів». Її очолив [[Юшко Ігор Олегович|Ігор Юшко]].

У травні 2002 року створена ВМГО «Союз молоді регіонів України». Зареєстрована Мінюстом 4 липня 2002 року. Очолив організацію [[Прокопенко Станіслав Миколайович|Станіслав Прокопенко]].

Стратегічним партнером для себе СМРУ визначила Партію регіонів.

12 грудня 2003 року відбувся Перший з'їзд Союзу молоді регіонів України. Головою обрано народного депутата України [[Хомутиннік Віталій Юрійович|Віталія Хомутинніка]].

У 2003 року СМРУ виступила одним з ініціаторів створення Національної Ради молодіжних організацій України.

9 грудня 2009 року відбувся IV з'їзд, на якому обрали нового голову організації&nbsp;— народного депутата України Пінчука Андрія. Почесним Головою став Віталій Хомутиннік.

На V з'їзді Союзу молоді регіонів 21 вересня 2010 року прийняли рішення змінити назву організації на «Молоді регіони».<ref>{{Cite web |url=http://mo-re.rv.ua/?page_id=8 |title=Історія |accessdate=27 червень 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140827084229/http://mo-re.rv.ua/?page_id=8 |archivedate=27 серпень 2014 |deadurl=yes }}</ref>

Головою Молодих регіонів з 2009 року є [[Пінчук Андрій Павлович|Андрій Пінчук]].

Заступником голови з 2005 року є [[Янукович Віктор Вікторович|Віктор Вікторович Янукович]], син екс-президента України<ref>{{cite web|title=Віктор Вікторович Янукович|url=http://partyofregions.ua/ua/person/4ff013f7c4ca42c6290000e9#}} Партія регіонів</ref>.

У [[Луганська область|Луганській області]] молоді регіонали опікуються дитячою [[Громадська організація|громадською організацією]] «[[Лугарі (організація)|Лугарі]]».

В ході [[Євромайдан|єврореволюції]] Молоді регіони брали активну участь у зборі коштів для «[[антимайдан]]у»<ref>{{cite web|title="Молоді регіони" збирають гроші на "антимайдан", обманюючи благодійників?|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/20/7007940/?attempt=1}}</ref>

У 2014 році активіст Молодих регіонів [[Лягін Роман Вікторович|Роман Лягін]] став активістом терористичної організації «Донецька народна республіка», в якій отримав посади «голови ЦВК» на [[Референдум у Донецьку|незаконному референдумі 11 травня 2014 року]] щодо надання суверенітету ДНР, а [[16 травня]] [[2014]] року&nbsp;— «міністра праці та соціальної політики».<ref name="ministr">{{cite web |url=http://www.pravda.com.ua/news/2014/05/16/7025589/ |title=До псевдокабміну сепаратистів увійшли люди, близькі до регіоналів |publisher=[http://www.pravda.com.ua/ «Українська правда»] |accessdate=17 травня 2014 }}</ref>

9 вересня 2012 року на [[Проспект Космонавта Комарова|проспекті Комарова]] у [[Київ|Києві]], під час поширення листівок проти Партії регіонів у рамках [[Помста за розкол країни|кампанії «Помста за розкол країни»]], на активістів вчинили напад члени [[Солом'янський район|Солом'янського районного]] осередку «Молодих регіонів»<ref>[http://maidan.org.ua/2012/09/jih-treba-znaty-v-oblychchya-fotohrafiji-tyh-hto-napav-na-aktyvistiv-kampaniji-pomsta-za-rozkol-krajiny/ Їх треба знати в обличчя: фотографії тих, хто напав на активістів кампанії «Помста за розкол країни»]&nbsp;— Сайт «Майдан»</ref><ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2012/09/10/6972369/ За агітацію проти «регіонів» невідомі побили активістів]&nbsp;— Українська Правда</ref><ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2012/09/10/6972390/ На активістів у Києві напав представник «Молодих регіонів»]&nbsp;— Українська Правда</ref><ref>[http://5.ua/newsline/250/0/95310/ Депутати-опозиціонери вимагають притягти до відповідальності нападників на рух «Відсіч»]&nbsp;— 5 канал</ref>

Голову [[Біла Церква|Білоцерківської]] міської молодіжної організації «Молоді регіони» Василя Бойка підозрюють в участі та організації провокацій і нападів на журналістів під час подій 18 травня 2013 року у Києві, а саме під час сутичок на [[Михайлівська площа (Київ)|Михайлівській площі]] неподалік проведення акції «[[Вставай, Україно!]]» та «Антифашистського маршу».<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/19/6990189/ Побиттям журналістів керував голова осередку «Молодих регіонів»?]&nbsp;— Українська правда</ref> Голова «Молодих регіонів» [[Пінчук Андрій Павлович|Андрій Пінчук]] заперечив причетність членів організації.<ref>[http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1560811-duzhe-prikro-u-molodih-regionah-zayavili-pro-neprichetnist-do-napadu-na-zhurnalistiv Дуже прикро: У Молодих регіонах заявили про непричетність до нападу на журналістів]&nbsp;— Корреспондент</ref>

== Співпраця ==

=== В Україні ===

26 лютого 2007&nbsp;р. херсонські обласні організації Партії регіонів, Соціалістичної партії і Комуністичної партії України підписали Угоду про співпрацю між обласними парторганізаціями.<ref>[http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/hersonskie_organizatsii_partii_regionov_spu_i_kpu_podpisali_soglashenie_o_sotrudnichestve__1172659212 Херсонські організації Партії регіонів, СПУ і КПУ підписали угоду про співпрацю]</ref>

У вересні 2010&nbsp;р. Харківська обласна організація Партії регіонів і ХОО партії «Відродження» підписали угоду про співпрацю і взаємодопомогу,<ref>{{Cite web |url=http://www.sq.com.ua/ukr/news/politika/24.09.2010/harkivski_oblorganizaciyi_partiyi_regioniv_i_partiyi_vidrodzhennya_pidpisali_ugodu_pro_spivpracyu/ |title=Харківські облорганізації Партії регіонів і партії «Відродження» підписали угоду про співпрацю |accessdate=27.11.2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141205084458/http://www.sq.com.ua/ukr/news/politika/24.09.2010/harkivski_oblorganizaciyi_partiyi_regioniv_i_partiyi_vidrodzhennya_pidpisali_ugodu_pro_spivpracyu/ |archivedate=05.12.2014 |deadurl=yes }}</ref> у листопаді у Черкаській міській раді підписана угода про співпрацю між депутатськими групами Партії Вільних демократів та ПР.<ref>[http://www.rada.cherkassy.ua/ua/newsread.php?view=1288&s=1&s1=3 Угода про політичну співпрацю]</ref>

У липні 2012-го ПР відмовилася від співпраці з громадянським рухом «Чесно».<ref>[http://galinfo.com.ua/news/113535.html Партія регіонів не буде співпрацювати з ЧЕСНО]</ref>

=== Міжнародна ===

4 серпня 2007 року «Партія регіонів» і партія «[[Єдина Росія]]» закріпили угоди про співробітництво від 2005 року, підписавши Меморандум, чим підтвердили готовність активно співпрацювати з метою спонукати уряди наших країн до поглиблення стратегічного партнерства Росії та України, розширення економічної кооперації<ref>{{Cite web | url = http://partyofregions.org.ua/pr-east-west/46b46dc99e43c/ | title = Партія регіонів і партія «Единая Россия» підписали Меморандум про співробітництво | work = Офіційний інформаційний сервер «Партії Регіонів» | date = 2007-08-07 | accessdate = 2010-06-11 | archiveurl = https://www.webcitation.org/6Hcp2EhCP?url=http://partyofregions.ua/ | archivedate = 2013-06-24 | deadurl = no }}</ref>. Політичні погляди на Україну членів партії «Єдина Росія» та Партії регіонів, на думку багатьох політологів, збігаються у багатьох площинах. Зокрема про державну підтримку російської мови<ref> {{Cite news | url = http://tsn.ua/ukrayina/u-derzhdumi-rf-napolyagayut-na-oficiynomu-statusi-rosiyskoyi-movi-v-ukrayini.html | title = У Держдумі РФ наполягають на офіційному статусі російської мови в Україні | work = ТСН.ua з посиланням на УНІАН | date = 2010-06-15 | accessdate = 2010-06-23 }}</ref>, про перегляд тексту підручників з української історії в темах [[Голодомор в Україні 1932—1933|Голодомор 33-го]] та [[Друга світова війна]]<ref>{{Cite news | url = http://siver.com.ua/news/bredjatina_vid_tabachnika/2010-05-28-4748 | title = "Брєдятіна" від Табачніка | work = Сіверщина | date = 2010-05-28 | accessdate = 2010-06-23 }}</ref>. Багаторічний лідер Партії Регіонів Віктор Янукович регулярно виступав в Росії з доповідями на щорічних та великих з'їздах «Єдиної Росії», зокрема на VI-му Всеросійському з'їзді в [[Красноярськ]]у, НА Х-ому Всеросійському з'їзді в [[Москва|Москві]], XI-ому Всеросійському з'їзді в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]], на XII Всеросійському з'їзді від імені Януковича виступав [[Клюєв Андрій Петрович|Андрій Клюєв]].

14 жовтня 2010&nbsp;р. підписаний [[меморандум]] про співробітництво між Партією регіонів і політичною групою «[[Прогресивний альянс соціалістів і демократів]]» Європейського парламенту.<ref>[http://tyzhden.ua/News/15680 ПР й «Прогресивний альянс соціалістів і демократів» Європарламенту домовилися про співробітництво]</ref>

У квітні 2011&nbsp;р. ПР і [[Комуністична партія Китаю]] підписали угоду про співпрацю.<ref>[http://www.unian.ua/politics/485086-partiya-regioniv-ta-kompartiya-kitayu-pidpisali-ugodu-pro-spivpratsyu.html Партія регіонів та Компартія Китаю підписали угоду про співпрацю]</ref>

У листопаді 2011&nbsp;р. в [[Астана|Астані]] підписана угода про співпрацю між казахстанською «[[Народно-демократична партія «Нур Отан»|Нур Отан]]» та Партією регіонів.<ref>[http://partyofregions.ua/news/4fe3006263eac51f480017f8 Партія регіонів та правляча казахстанська партія НДП «Нур Отан» підписали документ про співробітництво]</ref>

11 жовтня 2012&nbsp;р. Партія регіонів підписала Угоду про співпрацю з Прогресивною партією трудового народу Кіпру<ref>[http://www.partyofregions.org.ua/ua/news/5076ff44c4ca42bb1d000467 Партія регіонів підписала Угоду про співпрацю з Прогресивною партією трудового народу Кіпру]</ref>.

== Електоральні мапи ==

{|class="whitetable"
|+
| width="28%"|[[Файл:Янукович 2004 по областях І тур.png|center|320px]]
| width="10%"|
| width="28%"|[[Файл:Партія Реґіогів-2006.png|center|320px]]
| width="10%"|
|-
| align="center"|Президентські вибори 2004 (Янукович, І тур)
|
| align="center"|Парламентські вибори 2006
|
|}
{|class="whitetable"
|+
| width="28%"|[[Файл:Партія Реґіогів-2007.png|center|320px]]
| width="10%"|
| width="28%"|[[Файл:Янукович по областях І тур 2010.png|center|320px]]
| width="10%"|
|-
| align="center"|Парламентські вибори 2007 (позачергові)
|
| align="center"|Президентські вибори 2010 (Янукович, І тур)
|
|}
{|class="whitetable"
|+
| width="28%"|[[Файл:Янукович по областях ІІ тур 2010.png|center|320px]]
| width="10%"|
| width="28%"|
| width="10%"|
|-
| align="center"|Президентські вибори 2010 (Янукович, ІІ тур)
|
| align="center"|
|
|}
{|class="whitetable"
|+
| width="28%"|[[Файл:Dobkin_2014(PR).png|center|320px]]
| width="10%"|
| width="28%"|
| width="10%"|
|-
| align="center"|Президентські вибори 2014 (Добкін)
|
| align="center"|
|
|}

== Членство у партії ==
Згідно з редакцією статуту ПР від 2013 року, прийом у члени партії здійснювався на добровільних засадах, індивідуально, на підставі письмової заяви, за рішенням первинної партійної організації, керівного органу партійної організації вищого рівня або керівного органу Партії регіон.<ref name="statut_PR_2013">[https://web.archive.org/web/20140223195536/http://partyofregions.ua/uploads/document/file/4fe18a/4fe18ab8c4ca42a829000002/statut_party_of_regions.pdf Статут Партії регіонів (станом на 2013 рік)]
 - Офіційний сайт ПР</ref>

Станом на липень 2013 року<ref>[https://web.archive.org/web/20130814140722/http://partyofregions.ua/ua/regions Підрозділи ПР у регіонах], станом на липень 2013</ref> членами Партії регіонів були 1 400 956 осіб, найбільше&nbsp;— у Донецькій (287 714), Харківській (152 796) та Луганській (142 885) областях. Востаннє дані по кількості членів партії на сайті ПР публікувалися у лютому 2014 року, після цього цю сторінку прибрали.<ref name="ryhy_kilkist_chleniv_1.zhovtnia.2013">[https://web.archive.org/web/20140227152615/http://partyofregions.ua/ua/regions Підрозділи ПР у регіонах], станом на лютий 2014</ref>

<center>
{| class="wikitable"
|- bgcolor="#CCCCCC"
! width="150px" align="center" style="background:#f0f0f0;" |  '''Партійна організація'''
! width="150px" align="center" style="background:#f0f0f0;" |  '''1 червня 2012'''
! width="150px" align="center" style="background:#f0f0f0;" |  '''1 жовтня 2012'''
! width="150px" align="center" style="background:#f0f0f0;" |  '''1 липня 2013'''<ref name="ryhy_kilkist_chleniv_1.zhovtnia.2013"/>
|-
| Кримська республіканська||78 498||{{збільшення}}79 766||{{зменшення}}65 463
|-
| Волинська обласна||12 419||{{збільшення}}13 129||{{збільшення}}13 581
|-
| Вінницька обласна||30 413||{{збільшення}}32 077||{{зменшення}}27 227
|-
| Дніпропетровська обласна||107 256||{{збільшення}}108 501||{{збільшення}}110 094
|-
| Донецька обласна||291 073||{{збільшення}}292 103||{{зменшення}}287 714
|-
| Житомирська обласна||29 104||{{збільшення}}30 741||{{збільшення}}30 902
|-
| Закарпатська обласна||17 770||{{збільшення}}18 112||{{зменшення}}17 469
|-
| Запорізька обласна||56 824||{{збільшення}}58 010||{{зменшення}}54 905
|-
| Івано-Франківська обласна||21 502||{{збільшення}}22 367||{{зменшення}}20 237
|-
| Київська міська||28 525||{{збільшення}}29 548||{{зменшення}}29 269
|-
| Київська обласна||46 569||{{збільшення}}49 417||{{зменшення}}50 879
|-
| Кіровоградська обласна||23 013||{{збільшення}}23 624||{{зменшення}}22 601
|-
| Луганська обласна||139 129||{{збільшення}}143 337||{{зменшення}}142 885
|-
| Львівська обласна||11 317||{{збільшення}}12 314||{{зменшення}}12 141
|-
| Миколаївська обласна||35 336||{{збільшення}}36 513||{{зменшення}}35 949
|-
| Одеська обласна||55 327||{{збільшення}}56 749||{{зменшення}}55 276
|-
| Полтавська обласна||34 454||{{збільшення}}36 261||{{зменшення}}35 457
|-
| Рівненська обласна||17 825||{{збільшення}}18 245||{{збільшення}}18 777
|-
| Севастопольська міська||13 667||{{збільшення}}13 983||{{збільшення}}14 006
|-
| Сумська обласна||24 974||{{збільшення}}31 796||{{збільшення}}31 918
|-
| Тернопільська обласна||19 174||{{збільшення}}20 104||{{збільшення}}20 258
|-
| Харківська обласна||148 404||{{збільшення}}151 515||{{збільшення}}152 796
|-
| Херсонська обласна||33 403||{{збільшення}}35 018||{{зменшення}}33 373
|-
| Хмельницька обласна||28 247||{{збільшення}}34 403||{{збільшення}}35 161
|-
| Черкаська обласна||44 130||{{збільшення}}46 795||{{зменшення}}45 459
|-
| Чернівецька обласна||15 423||{{збільшення}}15 651||{{зменшення}}13 478
|-
| Чернігівська обласна||24 148||{{збільшення}}24 962||{{зменшення}}24 401
|-
| '''Україна'''||'''1 387 924'''||{{збільшення}}'''1 435 041'''||{{зменшення}}'''1 400 956'''
|-
|}
</center>

== Критика ==
Багато оглядачів, представників опозиції, літераторів та міжнародних організацій відзначають, що представники Партії регіонів дотримуються і втілюють в життя політичні ідеї, несумісні з національною єдністю та незалежністю України<ref>[http://www.freedomhouse.org/article/concentration-power-threatens-ukrainian-democracy-according-new-report?page=70&release=1403 freedomhouse.org: Concentration of Power Threatens Ukrainian Democracy, According to New Report]</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.kyivpost.ua/politics/article/freedom-house-za-yanukovicha-ukrayina-mozhe-skotitis-do-avtoritarizmu.html |title=Freedom House: За Януковича Україна може скотитись до авторитаризму |accessdate=18 вересень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20121112232559/http://www.kyivpost.ua/politics/article/freedom-house-za-yanukovicha-ukrayina-mozhe-skotitis-do-avtoritarizmu.html |archivedate=12 листопад 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://slovoprosvity.org/2011/04/21/василь-шкляр-«безнастанна-боротьба-—/ Василь Шкляр: «Безнастанна боротьба&nbsp;— це вже спосіб нашого існування»]</ref><ref>[http://tsn.ua/ukrayina/timoshenko-novu-krayinu-buduyut-taki-ukrayinofobi-yak-tabachnik.html Тимошенко: нову країну будують такі українофоби як Табачник]</ref><ref>{{Cite web |url=http://91.205.16.19/articles/520 |title=Ярослав Кендзьор: Звільнення Юхновського — це початок ліквідації Інституту національної пам'яті |accessdate=18 вересень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141031145506/http://91.205.16.19/articles/520 |archivedate=31 жовтень 2014 |deadurl=yes }}</ref>.

=== Українофобія ПР ===
{{main|Українофобія#Влада}}
{{main|Закон України «Про засади державної мовної політики»}}
{{main|Дублювання українською#Спроби скасувати обов'язкове дублювання українською}}

[[Файл:AntyPR 1 ukr jp2.jpg|праворуч|thumb|150px|Зображення, що використовують активісти [[Помста за розкол країни|кампанії «Помста за розкол країни»]] у агітації проти Партії регіонів]]

Під час інтерв'ю виданню Главком у 2010 році Олесь Доній відзначив, що українофобські позиції Партії регіонів є неофіційною [[ідеологія|ідеологією]] цієї партії та її керівництва<ref name="glavkom_1">{{Cite web |url=http://glavcom.ua/articles/1168.html |title=Олесь Доній: Ідеологія нинішньої влади — російський націоналізм і українофобія |accessdate=18 вересень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131015210826/http://glavcom.ua/articles/1168.html |archivedate=15 жовтень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.

==== Антиукраїнські висловлювання депутатів ПР ====
Депутати ПР відомі своєю антиукраїнською, шовіністичною позицію.

Зокрема, депутат ПР [[Родіон Мірошник]] у 2012 році під час обговорення закону про мови на сесії Луганської облради заявив, що «люди, які навчаються українською&nbsp;— це недораса». Згодом на нього подали до Ленінського районного суду міста Донецька за ці висловлювання.<ref>[https://web.archive.org/web/20171003173222/http://news.tochka.net/ua/123649-na-regionala-podali-v-sud-za-slova-ob-ukrainskom-yazyke-i-nedorase/ На регіонала подали в суд за слова про «українську мову і недорасу»]&nbsp;— tochka.net/ua, 16 липня 2012</ref>

Інший депутат ПР, [[Левченко Микола Олександрович|Микола Левченко]], теж відзначився українофобськими висловлюваннями. Наприклад, у березні 2007 року в інтерв'ю кореспонденту УНІАН тодішній секретар Донецької міськради [[Левченко Микола Олександрович|Микола Левченко]] зробив ряд українофобських заяв щодо української мови; зокрема він заявив, що в Україні має бути одна державна мова&nbsp;— російська, що необхідність говорити українською відпаде з наданням російській мові статусу державної і українська залишиться «мовою анекдотів»,<ref name="tyzhdh">[https://web.archive.org/web/20170211213907/http://tyzhden.ua:80/News/73168 Топ-7 сучасних ворогів української мови]&nbsp;— Український тиждень, 24 лютого 2013 </ref> та що він принципово не буде розмовляти літературною українською мовою, поки не зроблять російську державною тощо.<ref>[https://web.archive.org/web/20170903164623/https://www.unian.ua/politics/35871-sekretar-donetskoji-miskradi-levchenko-pro-movu-shevchenka-i-sifilis.html Секретар Донецької міськради Левченко&nbsp;— про мову, Шевченка і сифіліс]&nbsp;— УНІАН, 2 березня 2007</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20171003163419/https://www.unian.ua/politics/37258-bereznevi-tezi-mikoli-levchenka.html Березневі тези Миколи Левченка]&nbsp;— УНІАН, 14 березня 2007 </ref> Згодом депутат ВР Тарас Чорновіл, в інтерв'ю [[Радіо Свобода]], назвав «шовінізмом» заяви секретаря Донецької міськради про українську мову,<ref>[https://web.archive.org/web/20171003174035/https://www.radiosvoboda.org/a/959913.html Тарас Чорновіл назвав «шовінізмом» заяви секретаря Донецької міськради про українську мову]&nbsp;— Радіо свобода, 26 Лютий 2007 </ref> а почесний президент Києво-Могилянської академії [[Брюховецький В'ячеслав Степанович|В'ячеслав Брюховецький]], назвав Левченка нездоровою людиною та українофобом.<ref>[https://web.archive.org/web/20170911071055/https://www.unian.ua/politics/533863-eksperti-viznachili-naybilsh-aktivnih-ukrajinofobiv-chasiv-nezalejnosti.html Експерти визначили найбільш активних українофобів часів Незалежності]&nbsp;— УНІАН, 23 серпня 2011</ref> У лютому 2013 року журнал «[[Український тиждень]]» включив Левченка в «Топ-7 сучасних ворогів української мови».<ref name="tyzhdh"/> Згодом у 2009 році, ще залишаючись депутатом Донецької міськради, Левченко разом з іншими депутатами ПР заявив що хоче переписати підручники з Історії України; зокрема Левченко підкреслив що не бачить різниці між українцями та росіянами та зазначив що у новому підручнику він хотів би змінити акценти та зобразити там Росію не як колонізатора України а як дружню по-відношенню до України країну.<ref>[https://web.archive.org/web/20130604032937/http://gazeta.ua/articles/scandals-newspaper/_donecki-deputati-hochut-perepisati-istoriyu/309929 Донецькі депутати хочуть переписати історію]&nbsp;— Gazeta.ua, 02.10.2009</ref>

Через декілька років у грудні 2012, після обрання Левченка до ВР України, він вибачився за свої образливі слова на адресу української мови.<ref>[https://web.archive.org/web/20121221182217/http://www.unian.net/news/541789-nikolay-levchenko-ya-prinoshu-svoi-izvineniya-za-to-chto-govoril-ranshe.html Николай Левченко: «Я приношу свои извинения за то, что говорил раньше» (укр: Я приношу свої вибачення за те, що говорив раніше)]&nbsp;— УНІАН, 17 грудня 2012 {{ref-ru}}</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20161207180033/http://www.radiosvoboda.org:80/a/25112909.html «Хочу перейти на українську мову сам, щоб ніхто мене не примушував»&nbsp;— Левченко]&nbsp;— Радіо свобода, 21 вересня 2013</ref>

==== Призначення міністром освіти і науки українофоба Дмитра Табачника ====

3 березня 2011 року близько 50 науковців, викладачів університетів та методистів звернулися до депутатів та голови Верховної Ради з вимогою відставки міністра [[Табачник Дмитро Володимирович|Дмитра Табачника]] у зв'язку з антиконституційною, непрофесійною та українофобською діяльністю (послідовне витіснення української мови з освіти, телебачення та радіо, ліквідація (під різними приводами) україномовних шкіл та намагання сфальсифікувати історію в бік Росії, незважаючи на [[АнтиТабачна кампанія|протести]])<ref>[http://zik.ua/ua/news/2011/03/04/275349 Інтелігенція Львова просить нардепів захистити мову від українофобів]</ref>.

==== Антиукраїнський «Мовний закон КоКі» ====

За поданням [[Колесніченко Вадим Васильович|Вадима Колесніченка]] та [[Ківалов Сергій Васильович|Сергія Ківалова]] фракція Партії регіонів разом з [[Комуністична партія України|комуністами]] та фракцією [[Литвин Володимир Михайлович|Литвина]] прийняли [[Закон України «Про засади державної мовної політики»]], котрим фактично обмежується гарантований Конституцією простір використання державної мови в Україні. Закон було визнано українофобським багатьма політичними партіями та громадськими організаціями<ref>{{Cite web |url=http://trigintaunum.com/analitika/201206/movniy_zakonoproekt_regionaliv__shlyah_do_povnoyi_bezpravnosti_ukrayinciv_na_vlasniy_zemli/ |title=Мовний законопроект регіоналів — шлях до повної безправності українців на власній землі |accessdate=18 вересень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120924204819/http://trigintaunum.com/analitika/201206/movniy_zakonoproekt_regionaliv__shlyah_do_povnoyi_bezpravnosti_ukrayinciv_na_vlasniy_zemli/ |archivedate=24 вересень 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://tyzhden.ua/News/55072 Діаспора рішуче виступила проти антиукраїнського шабашу регіоналів]</ref>, кілька обласних рад прийняли рішення про визнання закону недійсним на відповідній території. Прийняття закону викликало численні протести<ref>Всеукраїнська громадянська кампанія «[[Займіться ділом, а не язиком!]]»</ref><ref>Громадянська кампанія «[[Помста за розкол країни]]»</ref> і радикалізацію населення України на етнічному і мовному підґрунті.

==== Спроба депутатів ПР скасувати український дубляж ====

У 2010 році українські ЗМІ повідомляли що член ПР [[Дмитро Табачник]], разом з [[Вадим Колесніченко|Вадимом Колесніченком]], [[Бережна Ірина Григоріївна|Іриною Бережною]], [[Олексій Костусєв|Олексієм Костусєвим]] та [[Семиноженко Володимир Петрович|Володимиром Семиноженком]], лобіює інтереси російських дистриб'юторів, що прагнуть повернути російський дубляж в Україні, намагаючись скасувати обов'язковий український [[дубляж]] для українського кінопрокату.<ref>[https://web.archive.org/web/20160310212111/https://www.unian.ua/society/357026-hto-lobiyue-interesi-rosiyskih-distribyutoriv-v-ukrajini.html Хто лобіює інтереси російських дистриб'юторів в Україні]&nbsp;— Уніан, 13.05.2010</ref>

=== Різне ===
[[Файл:Partiya rayoniv 2010.jpg|праворуч|thumb|270px|"Йдіть в сраку зі своєю «Партією Районів»&nbsp;— плакат, фанатів ФК "[[Карпати (Львів)]] на матчі Карпати&nbsp;— Металіст (2 жовтня 2010)]]
21 жовтня 2004 року на зустрічі з виборцями у Луганську, яка транслювалася по телебаченню, голова Партії регіонів Віктор Янукович промовив фразу:
{{text|Всім скептикам не вдасться на цьому шляху поставити нам перешкоди. Я вірю, що сильних і здорових людей набагато більше, ніж цих цапів, які нам заважають жити!
{{oq|ru|Всем скептикам не удастся на этом пути поставить нам препятствия. Я верю, что сильных и здоровых людей намного больше, чем этих козлов, которые нам мешают жить!<ref>[http://www.youtube.com/watch?v=eel0-ZuFtoE Янукович про козлів.]</ref>}}}}

На цю заяву відреагував інший кандидат у президенти, Віктор Ющенко, який сказав, що прем'єр-міністр, вочевидь, мав на увазі своє оточення<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2004/10/22/3003453/ Ющенко підозрює, що Янукович «по фєнє» назвав «козлами» своє оточення]</ref>. Голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації [[Томенко Микола Володимирович|Микола Томенко]] заявив, що команда Віктора Януковича продемонструвала свої «стандарти» політичної культури і відносно всіх громадян України<ref>{{Cite web |url=http://www.unian.net/products-53580.html/ |title=Архівована копія |accessdate=17 березень 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131113160742/http://www.unian.net/products-53580.html/ |archivedate=13 листопад 2013 |deadurl=yes }}</ref>.

У місті [[Новий Буг]] [[Миколаївська область|Миколаївської області]] місцевий суд у складі судді Васильченко за участю секретаря Кузьміної визнав пенсіонерку Ольгу Репіховіч винною у скоєнні адміністративного правопорушення та засудив до штрафу в 510 гривень. Суть звинувачень така: під час зустрічі з депутатами обласної і районної рад від опозиції обвинувачена заявила, що не голосуватиме за Партію регіонів після того, що ця політсила зробила з пенсіонерами<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2012/10/25/6975434/ «Регіони» підтвердили, що пенсіонерку судили за відмову їх підтримати.]</ref><ref>[http://molbuk.ua/ukraine/51072-v-ukrayin-sudyat-za-vdmovu-golosuvati-za-pr.html В Україні судять за відмову голосувати за ПР.]</ref>.

У місті [[Карлівка]] суд оштрафував пенсіонерку за публічну відмову голосувати за Партію регіонів на [[Парламентські вибори в Україні 2012|виборах 2012 року]]<ref>[http://news.pl.ua/policy/804-pensonerku-oshtrafuvali-za-kritiku-partyi-regonv.html Пенсіонерку оштрафували за критику Партії регіонів]</ref>.

1 жовтня 2012 року суд засудив Василя Луценка до штрафу в 510 гривень за те, що той публічно закликав своїх земляків не голосувати за Партію регіонів, яка, на його думку, не тільки не виконала свої передвиборчі обіцянки, але і прямо порушила їх, позбавивши тисячі громадян передбачених законом соціальних виплат<ref>[http://texty.org.ua/pg/news/movchun/read/40567/Ne_podobajutsa_donecki_Splaty_shtraf_Na_Mykolajivshhyni Не подобаються «донецькі»? Сплати штраф! На Миколаївщині за критику Партії регіонів тягнуть до суду]</ref>.

=== Євромайдан ===
Партію регіонів та її членів вважають винними в організації [[Силовий розгін Євромайдану в Києві|силового розгону Євромайдану]] [[Беркут (спецпідрозділ)|Беркутом]] 30 листопада 2013 року.{{немає АД|21|11|2019}} У грудні 2013 року активісти [[Євромайдан]]у розпочали [[Бойкот Партії регіонів|кампанію бойкоту Партії регіонів]].

== Див. також ==
* [[Донецький клан]]
* [[Антикризова коаліція]]
* [[Партія розвитку України]]
* [[Бойкот Партії регіонів]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{fix external links}}
{{Вікіцитати1}}
{{commonscat|Party of Regions (Ukraine)}}
* [https://web.archive.org/web/20100901140322/http://www.partyofregions.org.ua/ partyofregions.org.ua&nbsp;— архівна версія старого офіційного сайту Партії регіонів] (не працює з кінця 2010 року) {{ref-ru}} {{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20151031060902/http://partyofregions.ua/ua partyofregions.ua&nbsp;— архівна версія нового офіційного сайту Партії регіонів] (не працює з кінця 2015 року) {{ref-ru}} {{ref-uk}} {{ref-en}}
* [http://www.pravda.com.ua/news/2012/10/25/6975434/ «Регіони» підтвердили, що пенсіонерку судили за відмову їх підтримати].
* [https://web.archive.org/web/20100729192851/http://regions.org.ua/ Фракція Партії Регіонів у Верховній Раді].
* [http://statistika.in.ua/vybory2012/partiya-regioniv Карта підтримки Партії Регіонів на парламентських виборах 2012 по дільницях].
* [http://regionews.com.ua/node/44659 Партія регіонів&nbsp;— Інформаційна довідка RegioNews]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}.
* [http://www.mo-re.org/ Офіційний сайт «Молодые регионы»].
* [http://bereginya.org/ Всеукраїнський союз «Берегиня України»].
* [http://razumkov.org.ua/poll.php?poll_id=115 Динаміка виборчих рейтингів найпопулярніших політичних партій України (опитування Центру Разумкова)]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}.
* (Кандидати в депутати Верховної Ради на виборах 2012) [https://web.archive.org/web/20120801080225/http://news.dt.ua/POLITICS/oprilyudneno_pershu_sotnyu_spisku_partiyi_regioniv-106200.html Оприлюднено першу сотню списку Партії регіонів]. [[Дзеркало тижня]]. 30.07.2012.

{{Партії України}}
{{Проросійські партії України}}
{{бібліоінформація}}

[[Категорія:Партія регіонів| ]]
[[Категорія:Віктор Янукович]]
[[Категорія:Сучасні політичні партії України]]