Парк Перемоги (Кропивницький)

парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва в Кіровоградській області
Версія від 23:08, 25 січня 2021, створена Ольга 0808 (обговорення | внесок) (→‎Джерела)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Парк «Перемо́ги» — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Розташований у межах міста Кропивницький, при вулиці Садовій.

Парк «Перемоги»
Декоративна арка в парку Перемоги.
Декоративна арка в парку Перемоги.
48°29′07″ пн. ш. 32°15′32″ сх. д. / 48.48528000002777816° пн. ш. 32.25889000002777607° сх. д. / 48.48528000002777816; 32.25889000002777607Координати: 48°29′07″ пн. ш. 32°15′32″ сх. д. / 48.48528000002777816° пн. ш. 32.25889000002777607° сх. д. / 48.48528000002777816; 32.25889000002777607
Розташування: Україна Україна
м. Кропивницький
вул. Садова
Площа: 39,5 га
Водні об'єкти: р. [Сугоклія]
Заснований: 1971 р.
Керівна
організація:
Кіровоградська міська рада КП «Трест зеленого господарства»
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Парк Перемоги (Кропивницький). Карта розташування: Кіровоградська область
Парк Перемоги (Кропивницький)

CMNS: Парк Перемоги у Вікісховищі

Площа — 39,5 га, статус отриманий 1971 року. Перебуває у віданні: Кіровоградська міська рада КП «Трест зеленого господарства».


ІсторіяРедагувати

Казенний сад в одній версті від Єлисаветграда на річці Сугоклея був розлучений в 1764 році генералом Мельгунова за наказом імператриці Катерини II для постачання вищого двору фруктів і овочів. По суті, тоді це був не стільки сад, скільки город і баштан: вже в наступному році, 25 вересня, з Єлисаветградського казенного саду до імператорського столу були відправлені дині і кавуни.

Під час епідемій чуми 1770-71 і 1783-1784 років поруч з Казенним садом (зліва при в'їзді, як пише Олександр Пашутін в «Історичному нарисі м.Елісаветграда») ховали померлих від страшної хвороби. Потім це місце засадили Неплодова деревами, і з тих пір, більше двох століть, воно недоторканною.

Після утворення Катеринославського намісництва Казенний сад був переданий в завідування катеринославській казенної палати. До цього часу царський двір уже втратив інтерес до Єлисаветградським фруктам і овочам, і в 1795 році сад здали в оренду губернському секретарю Левицькому за 32 рубля асигнаціями на рік.

На початку XIX століття сад носив назву Потьомкінского в пам'ять про перебування в цих місцях князя Потьомкіна Таврійського. До 1915 року в нижній частині саду, біля річки, ріс багатовіковий дуб, який теж називали Потьомкінським. За легендою, під цим дубом Григорій Потьомкін збирав військові ради перед облогою Очакова, бували тут і Кутузов, і Суворов. Поруч з дубом був цілюще джерело, яке пізніше засипали.

У 1819 році за клопотанням Єлисаветградського міської громади та тодішнього міського голови Івана Фундуклея сад був переданий у власність міста. Херсонський губернатор граф Сен-Прі прислав до Єлисаветграда садівника «для приведення в пристрій саду на англійський смак». Втім, серйозних перетворень не було – запрошений садівник тільки розмітив парк «на англійський смак».

У 1834 році повітовим містом став Бобринець, а Єлисаветград повністю перейшов у військове відомство. Сад також перейшов у відання військових. Тоді ж до саду була приєднана частина міської землі і була посаджена соснова алея. Площа парку на той момент становила 35 га.

Керуючий округами Новоросійського військового поселення граф Остен-Сакен попросив у міської думи 1000 рублів на благоустрій саду. Як не дивно, військові буквально за пару років зробили те, до чого у міської влади не доходили руки. Уже в 1836-му тут був зразковий парк з квітниками, купальнями (для цього розчистили русло річки), танцювальним залом, ротондами і будиночками, в які на літо переїжджали вищі військові чини.

Після скасування військових поселень турбота про парк знову була покладена на міську думу. І парк знову закинули. Відновити колишню пишноту взявся вже міський голова Олександр Пашутін в кінці XIX століття. У 1897 році тут було відкрито буфети для публіки, чотири рази в тиждень грав військовий оркестр, був побудований циклодром, в день відкриття якого, як пише Віктор Петраков в книзі «Маленький Париж», виступав на велоциклі мотогонщик і один з перших російських авіаторів Сергій Ісайович Уточкін. Парк висвітлювався і мав телефон з номером 294. Тоді ж сюди провели трамвайну лінію, влітку трамвай ходив в Міський сад до 23.00, восени і навесні – до 22.00, а взимку маршрут закінчувався на зупинку раніше – біля Пивоварного заводу.

Міський сад згадується навіть в статті «Єлисаветград» енциклопедії Брокгауза і Ефрона видання 1894 року разом з заводами, фабриками, школами та лікарнями!

30 грудня 1968 року Кіровоградська обласна рада депутатів трудящих прийняв рішення зарахувати Міський сад до пам'ятників природи місцевого значення. Депутати наступного скликання 6 червня 1972 року своєю рішенням віднесли Міський сад «до категорії заповідних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва». 9 червня 1984 року облрада оголосила національний парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва «Перемога» заповідним об'єктом, а відділ комунального господарства міськвиконкому прийняв на себе відповідне «охоронне зобов'язання». 28 лютого 1996 вже сесія Кіровоградської міськради зарахувала Парк Перемоги до категорії земель природоохоронного значення. 28 грудня 2001 року міська рада прийняла рішення створити на базі Парку Перемоги ботанічний сад [2].

Ініціатива створення тут ботанічного саду належала дитячому екологічному центру «Ексампей».У 2001 році ми представили на конкурс Національного еколого-натуралістичного центру молоді роботу «Смарагдовий оазис», присвячену Міському саду, - пояснює керівник «Ексампея» Ніна Бабанська, - і посіли перше місце.

Ексампійці підбадьорені рішенням міськради про створення ботанічного саду, в 2002 році висадили тут понад 1500 саджанців кленів, беріз, дубів. Садили на «залисинах», потім доглядали за деревами – за кожним школярем був закріплений певний ділянку парку. Але, незважаючи на догляд, майже 70% саджанців загинуло …

ПриродаРедагувати

Парк Перемоги або Міський сад (його більш стара назва) розташований уздовж річки Сугоклеі. Закладено його в 1764 році генералом Мельгунова, колишнім головним командиром Нової Сербії після Хорвата. Головною метою саду було – вирощування овочів і фруктів для царського столу. Садівником був призначений ієромонах Герасим.

Теперішня його площа не дуже велика: від водосховища біля греблі трохи за дамбу і на північ до телецентруі. Північний берег Сугоклеі на території Міського саду піднімається різко вгору і таким чином захищає прибережну зону від вітру – температура і вологість там завжди трохи вище, ніж в інших місцях. На всьому узбережжі відмінно приймаються і ростуть південні дерева – скажімо, там є кілька оцтових дерев, за ними ніхто вже давно не доглядає, а вони відчувають себе відмінно. Але є кілька ділянок, мікроклімат яких фактично не відрізняється від кримського. Наприклад, трохи вище пляжу за течією річки на правому березі є виїмка старого кар'єра, так звана «чаша», на дні якої – невеличке озерце.

Дерева, на жаль, повільно знищуються. Ще залишилися сріблясті тополі (Pópulus álba), але щороку гине 1-2 дерева. Зустрічаються звичайні дуби, ясенелистного, клена гостролистого і клени-явори. Є дуже великі зарості бузку. А вздовж річки заросли верби. На сонячних схилах росте досить багато сріблястого лоха (Elaeágnus) [3].

Серед квітів потрібно відзначити лісовий тюльпан, який внесений до Червоної Книги України. Під час цвітіння велика частина квітів зривається для продажу місцевими жителями. Також крім широко поширених рослин є два види птицемлечника (Ornithogálum), двоквітковий крокус, великі галявини гусячого лука, їдкого очітка, запашних фіалок, мускарі і мати-й-мачухи. У вузьких місцях річки можна знайти ложноаіровий ірис. А на одному південному схилі з року в рік зростає кущ сон-трави. З червня на деяких схилах вздовж річки розквітають бузкові болонські дзвіночки.

На пагорбах біля кар'єру до недавнього часу було кілька полян ковили. Але в 2008 році ці галявини були знищені господарями гранітного кар'єру. Також були завалені сміттям кілька джерел з питною водою. Майже всі схили нижче дамби усіяні жовтими квітами чистяка.

Тваринний світ не надто різноманітний. Причиною цього є околиця міста. Але все ж взимку біля гранітного кар'єру була помічена зграя вовків. Іноді там можна побачити лисиць і зайців. В парку, зліва від греблі, живуть черепахи, на початку літа, в пору черепашачих весіль, можна побачити цілі колонії. На соснах Міського саду давно оселилися вухаті сови. Причому, що цікаво, багато пар не відлітають на літо, а виводять пташенят прямо тут. Більш дрібні тварини: ласки, ондатри, миші, щури, їжаки, вужі та гадюки. В очеретах селиться дуже багато птахів: журавлі, карликові чаплі, лиски, качки, очеретянки. Нерідко можна почути зозулю і солов'я. Гранітні брили на поверхні в своїх щілинах селять безліч ящірок.

Серед комах варто відзначити величезну кількість кравчиков-головачів, травневих хрущів і цвіркунів.

РеконструкціяРедагувати

Значення парку Перемоги, безумовно, важливе для Кропивницького. Цьогоріч цю зелену, позбавлену міської метушні зону взялися реконструювати. На облаштування парку з державного бюджету виділили 40 млн грн. Ініціатором цього процесу став народний депутат України VIII скликання Олександр Горбунов [1].

Роботи з реконструкції парку розпочали в березні 2019 року, які тривають і досі.

У парку Перемоги з’явилися футбольний, тенісний та волейбольний майданчики, декоративна альтанка, кований місток та ажурна гойдалка, автостоянка, клумби, вимощені декоративною плиткою доріжки, вигадливої форми дитячі пісочниці. Всі алеї та доріжки парку Перемоги обладнані системою сучасного вуличного освітлення. У прибережній частині парку облаштовані вуличні тренажерні комплекси. Орієнтовно планується встановити 15-20 тренажерів.

Тут повністю відреставровали каскадні сходи та встановили арку. Її вже можна вважати одним із туристичних символів міста. Тепер є дві фотозони – декоративна арка та місток, під яким буде облаштована штучна водойма.

Ще дуже втішний момент – перила на дамбі не тільки оновлено, а й поверх них вміщено решітки, щоб надто цікаві перехожі не перегнулися і не полетіли з великої висоти на кам’яні брили внизу.

У медіа та соцмережах проскакували нарікання на те, що в міськсаду обкарнали дерева. Судячи з їхньої форми, це не на шкоду естетиці. У парку ще планується обладнати комфортабельний туалет, бювети з питною водою та невеликий басейн [4].

У рамках програми «Безпечне місце» в парку встановлять відеокамери, щоб уберегти його від вандалізму.

Тут створять велосипедну доріжку та велопарковку. В іншому кутку парку буде розташовано ще два тенісних корта.

Всі алеї та доріжки парку Перемоги будуть обладнані системою сучасного вуличного освітлення. Також проектом передбачені місця для виїзної торгівлі.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

1. Велодоріжки, алеї, «потьомкінські» сходи: у Кропивницькому реконструюють парк Перемоги (ФОТО): https://dostyp.com.ua/novini/vielodorizhki-alieyi-pot-omkins-ki-skhodi-u-kropivnits-komu-riekonstruiuiut-park-pieriemoghi-foto

2. Парк Перемоги – Міський сад – річка Сугоклея. За матеріалами видання «Україна-Центр», фото – Biz.kr.ua – https://www.biz.kr.ua/info/kirovograd/sight/gorsad/

3. Природа і туризм в Кіровоградській області. Парк Перемоги (Міськсад): http://www.nature.kr.ua/Kirovograd/gorsad.html

4. У міський сад Кропивницького ведуть парадні сходи і тріумфальна арка (ФОТО). 2020 Кропивницький час●Тіме – сайт для думаючих і небайдужих: http://chas-time.com.ua/liudyna/u-miskyi-sad-kropyvnytskoho-vedut-paradni-skhody-i-triumfalna-arka-foto.