Перегляд вихідного коду сторінки Парадний портрет

{{Otheruses|Портрет}}
[[Файл:Philip II.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Тіціан]], «[[Філіп II (Тіціан, 1551)|Філіп II]]», 1551, [[Музей Прадо]], [[Мадрид]]]]
[[Файл:Justus Sustermans 008.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Юстус Сустерманс]], «Фердинандо де Медічі та його сестра Анна Марія Луїза де Медічі з їх гувернанткою», 1660-ті]]

'''Парадний портрет''', або '''Репрезентативний портрет''' ({{lang-en|official portrait}}) — різновид портрета, котрий створюють з представницькою метою. Мав на меті звеличення і уславлення зображеної особи, з підкресленням соціального стану, багатства і престижу. Характерний для пільгових станів та придворної, вищої церковної, дворянської та буржуазної культури.

== Історія ==

== Кардинали і папський двір ==
{{main| Маньєризм}}

[[Файл:Francesco Salviati - Portrait of a Florentine Nobleman.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Франческо Сальвіаті]], «Портрет аристократа з Флоренції», Сент Луїс, [[Міссурі (штат)|Міссурі]], США]]

[[Маньєризм]] настояний на протиріччях, в переліку яких&nbsp;— палке вивчання творів геніїв Високого Відродження і несамовите бажання працювати в їх же манері (звідси назва маньєризм), часта відмова від спостереження за природою і поклоніння [[авторитет]]ам, віртуозність виконання художніх робіт, домінанта [[індивідуалізм]]у, висока освіченість майстрів і нестримна фантазійність, теоретичні заяви про спадковість свого мистецтва і при цьому надзвичайна штучність, примхливість художніх манер. В наявності майже повна відмова від класичних канонів в [[Архітектура|архітектурі]], в композиціях картин, втрата гармонії заради дисонансів, тривожності, асиметрії, надзвичайного впливу на почуття і свідомість замовника і глядача. Фантазійність навіть ставала головною метою митця-віртуоза.

Протиріччя доби і підвищені тривожність і духовність притаманні більшості італійських портретів 16 ст. Притаманні вони і парадним портретам на тлі посилення центральної влади римських пап, драматичного становлення аристократичного правління в Неаполі і Флоренції, на тлі утисків [[Цензура|цензури]], [[донос]]ів і панування інквізиції. Виникають парадні портрети римських пап, новоспечених тосканських герцогів, чим закінчилася повна аристократизація нешляхетного роду Медічі. Серед майстрів парадного портрета&nbsp;— [[Себастьяно дель Пьомбо]], [[Франческо Сальвіаті]], [[Бронзіно]], [[Тінторетто]]. Вимоги до аристократизації, величі і винятковості найбільш притаманні портретам [[Бронзіно]] з їх емалевою поверхнею і ретельно виписаними деталями. В портретах переважають замкненість особи, відчуженість і офіциоз. Вони набувають статусу небожителів. Холодність зображених осіб межує з ворожістю і позбавлена будь яких натяків на теплі людські почуття. В обличчях&nbsp;— пригніченість, тривожність, розчарування. До жодного з них в парадних портретах неможливо приліпитися душею або знайти захист.

Два значущих центри репрезентативного портрету в Італії&nbsp;— [[Флоренція]] герцогів Тосканських та папський двір в [[Рим]]і. У портретах численних [[кардинал]]ів стають типовими колони, коштовне [[мереживо]] одягу, пишні [[меблі]], важкі завіси, котрі канонізуються.

<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Sebastiano del Piombo 007.JPG|Худ.[[Себастьяно дель Пьомбо]], «Невідома з Риму», 1540-і
Файл:Pietro Facchetti Bildnis eines Kardinals.jpg|П'єтро Факетті, «Невідомий кардинал», [[1619]]
Файл:Anthonis van Dyck 028.jpg|[[Антоніс ван Дейк]], «Кардинал Гвідо Бентівольо», [[Палаццо Пітті]], Флоренція
Файл:Retrato del papa Clemente VII, por Sebastiano del Piombo.jpg|Худ.[[Себастьяно дель Пьомбо]], «Папа римський Климент VII», [[Музей Каподімонте]], Неаполь
</gallery>

== Італія 16-17 ст. (маньєризм, предбароко, бароко) ==
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Retrato de Vincenzo Anastagi Greco.jpg|[[Ель Греко]]. «Портрет Вінченцо Анасатаджи», до [[1576]], [[Колекція Фрік]], Нью-Йорк
File:Giulio Campi - Portrait of Ottavio Farnese - WGA03820.jpg|Джуліо Кампі. «Герцог Пармський Оттавіо Фарнезе», бл. [[1551]]. Міський музей «Палац Фарнезе», [[П'яченца]]
File:Francesco Salviati (Francesco de' Rossi) - Portrait of a Man - Google Art Project.jpg|[[Франческо Сальвіаті]]. «Портре невідомого аристократ», до [[1560]]. [[Національний музей західноєвропейського мистецтва (Токіо)]], [[Японія]]
File:Cigoli Self-portrait aged 41.jpg|[[Якопо да Емполі]]. «Портрет К. Кончіні», [[1600]], Галерея Порчинського, [[Варшава]]
File:Jacopo Tintoretto 094.jpg|Якопо [[Тінторетто]]. «Сенатор з Венеції», бл. [[1560]]
File:Crespi, Giuseppe Maria - Count Fulvio Grati - 1700-1720.jpg|[[Джузеппе Марія Креспі]], «Фульвіо Граці», до 1720, [[Музей Тиссена-Борнемісса]], [[Мадрид]], [[Іспанія]]
</gallery>

== Вимоги до барокового парадного портрета. Гріхи Берніні ==
[[Бароко]]вий парадний портрет розвинувся із парадного портрета доби [[маньєризм]]у. Тому він логічно засвоїв як ретельне вивчення зовнішності впливової моделі і її характерних рис, так і потяг до ідеалізації<ref>Лазарев В. Н. «Портрет в европейском искусстве 17 века», М.-Л., 1937, с. 7</ref>, навмисний відхід від реальності заради шляхетності і типізації.

Сприятливі умови для розвитку парадного портрету виникають в декількох західноєвропейських країнах в 17 ст. на тлі розповсюдження стилю [[бароко]]. Стиль по різному відбивався в національних культурах і в парадному портреті, але мав низку загальних якостей&nbsp;— перш за все підкреслення багатства і впливовості моделі. Це велична поза, підтягнення художником неяскравої особистості до привабливого образу величного правителя, князя церкви з його відданістю віровченню, мудрого міністра, військового з низкою перемог, тендітної пані, що демонструє або зовнішню привабливість, або при відсутності привабливості&nbsp;— модну зачіску, рідкісні ювелірні прикраси і коштовну сукню.

У теоретиків стилю бароко швидко виникають точні настанови сутності парадного портрета. Практично всі теоретики пручаються і не сприймають суто реалістичне чи натуралістичне відтворення в парадному портреті реальності з її бородавками та зморшками. Теоретики наполягають на ідеалізації моделі, підкресленні її величі і шляхетності (навіть якщо їх нема у реальної особи<ref>Лазарев В. Н. «Портрет в европейском искусстве 17 века», М.-Л., 1937, с. 8</ref>). Ось як систематизував подібні вимоги до парадного портрета [[Роже де Піль]] : {{text|Портрети повинні наголошувати і ніби говорит нам : стій і дивись уважно! я такий-то непереможний король, сповнений величі; я такий-то генерал, що наводить жах... я такий-то величний міністр, обізнаний у всіх тонкощах політики ...<ref>OEvres diverses de m. de Piles. Le cours de peinturepar principes, ІІ, Amsterdam-Leipzig, 1767, р. 219</ref>}}

Конфузами для сучасників закінчувались порівняння образів в парадних портретах із реальними прототипами для них. Так, Софія Баварська ошелешено записала : {{text|Імпозантні портрети [[Антоніс ван Дейк|Антоніса ван Дейка]] навіяли мені таке високе уявлення про паньонок Англії, що я була надто розчарована, коли (вперше) побачила королеву (Генріету Французьку), котра виглядала такою привабливою на  вандейковських портретах. В реальності вона була невеличкою на зріст жінкою, з довгими і худорлявими руками, з плечіма різної висоти і зубами, що стирчали із рота немов ікла тварини<ref>Лазарев В.Н. «Портрет в европейском искусстве 17 века», М.-Л., 1937, с. 90</ref>. }}

Десятиліття портретної практики в таких (майже канонічних) вимогах викликали спротив у творчих і вдумливих майстрів-портретистів. [[Джошуа Рейнольдс]] (1723—1792), котрий вимушено рахувався з цими настановами, роздратовано помічав : {{text|Ми можемо порівняти цю гоноровість із простотою і повагою портретів [[Тиціан]]а, де природня і невимушена велич роду мимоволі викликає повагу... Навпаки, підкреслена пишність і нарочита видимість величі часто не викликає до себе поваги-довіри, скидаючись швидше на нешляхетність і грубість вискоченя. }} Цей вдумливий аналіз ситуації Рейнольдсом цілком збігся із сучасними оцінками більшості парадних портретів минувшини. Адже ця критика спрямована проти поверхневої патетики, проти стандартності в композиціях та в їх застиглих формулах, проти невиправданої компліментарності і нещирого [[пафос]]у.

Вимоги ідеалізувати володаря призводять до практики повної відсутності шляхетної особи на сеансах в майстерні художника. [[Лоренцо Берніні]] (1598—1680) не приїздив в [[Лондон]] і ніколи не бачив англійського короля Карла І. Парадне [[погруддя]] Карла І він виконав, роздивляючись спеціально створений портрет короля в трьох розворотах, створений ван Дейком. Як і погрудя Карла І, скульптурний портрет герцога д'Есте теж виконаний Берніні на базі двох [[профіль]]них портретів герцога роботи художника Сустерманса та фасного зображення невідомого майстра<ref>Лазарев В. Н. «Портрет в европейском искусстве 17 века», М.-Л., 1937, с. 91</ref>.

<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Anthony van Dyck - Portrait of Agostino Pallavicini - Google Art Project.jpg|[[Антоніс ван Дейк]]. «Антоніо Паллавічіні», [[1621]], [[Музей Гетті]], [[Каліфорнія]], [[США]]
Файл:HenriettaMariaofFrance03.jpg|Компліментарний портрет Антоніса Ван Дейка. «[[Генріета Французька]], королева Англії»
Файл:Charlesx3.JPG|Антоніс Ван Дейк. «Потрійний портрет Карла I для створення погруддя Берніні»
Файл:Gianlorenzo bernini, busto di francesco I d'este, 1650-51, 01.JPG|Лоренцо Берніні. [[Погруддя герцога д'Есте]]. [[Парма]], [[Італія]]
</gallery>

== Парадний портрет з алегорією ==
[[Файл:Alessandro Farnese1.jpg|праворуч|thumb|Худ Джироламо Маццола Бедолі. «Алегоричний портрет [[Фарнезе, Олессандро (герцог Пармський)|Олессандро Фарнезе]], герцога Пармського». Національна галерея (Парма). ]]

[[Алегорія]], як втілення чеснот і переваг володаря, набула широкого використання в Італії. Найчастіше алегорія подавалася в вигляді молодої дівчини з атрибутами і написами, що пояснювали, яка саме чеснота перед глядачем. До створення алегорій зверталися різні майстри («Милосердя» П'єтро Поллайоло, «Міць» [[Сандро Боттічеллі]]<ref>Кустодиева Т. К. «Сандро Боттічеллі», Ленинград, «Аврора»,1971, с. 13</ref> та ін.). Деяких богів давньоримського пантеону почали вважати покровителями митців і володарів, хоча навкруги панував [[католицизм]]. І душею католика мав опікуватись його небесний патрон, святий, ім'я якого носила людина. Тим не менше архітектора Андреа ді П'єтро делла Гондола називали улюбленцем богині мудрості Паллади. Він і відомий у світі як [[Палладіо]] (улюбленець Паллади), а не за своїм справжнім прізвищем.

В 16 столітті використання алегорій поширилося і вони виникають на [[фреска]]х, в [[картина]]х, стають дійовими особами в репрезентативному, парадному портреті. Художник Дж. Бедолі малює портрет підлітка Олессандро Фарнезе як дорослого володаря Парми і водночас як улюбленця Паллади. Худенький і непривабливий підліток в обладунках лицаря, сидить на земній кулі, а Паллада ще й тримає його герб в руці.

Алегорію успадкувала доба [[бароко]]. Рубенс подав алегорії в серії картин для королеви Марії Медичі (Лувр, Париж). Вони з'явилися в мармурових статуях барокових садів (алегорія Зими в Версалі, чотири скульптури алегорії "Перебігу доби". Літній сад, [[Санкт-Петербург]]) і як самостійні оздоби кінних монументів королів ("Великий Курфюрст", скульптор [[Андреас Шлютер]], Берлін).

У 17 столітті сформувалася ціла система складних алегоричних образів. Навіть друкувалися спеціальні довідники, що роз’яснювали значення різних символів. Часто набір образів, який використовувався у конкретному алегоричному портреті, вигадував не сам художник, а так званий “інвентор”. Зазвичай це була людина, що зналася на історії, міфології, а також на обставинах життя і цілях людини, яку мали зобразити у портреті. У ролі інвенторів могли виступати вчені, літератори, викладачі академій мистецтв, представники духівництва.

У другій половині 17 століття з’явилася тенденція переосмислення загальноприйнятих алегоричних образів, цінувалася їхня нетривіальна трактовка, непрямий натяк на прихований сенс. Наприкінці 17 століття алегоричне зображення чеснот у вигляді богів або людей поступово зникло з парадних портретів. Натомість алегоричну ідею стали нести у собі предмети-атрибути, що оточували портретовану особу. Ці предмети мали виглядати невимушено та природно у житті портретуємого.  

== Іспанія ==
{{main|Мистецтво Іспанії}}

[[XVI століття]] (за висновками дослідниці портретів Кагане Л. Л.) було дещо інтернаціональним в галузі портретної теорії. Східні думки пропагують теоретики в різних європейських країнах, але головують італійці. Тисячолітня італійська культура в 15-16 ст. переживала чергову добу власного розквіту. Між Іспанією та Італією існують тісні релігійні і культурні зв'язки. Не дивно, що багато чого із теоретичних настанов в [[трактат]]ах італійців знайшло прихильний відгук у теоретиків Іспанії<ref>Труды Гос. Эрмитажа, №&nbsp;14, Ленинград, «Аврора»,1973, Кагане Л. Л. «Испанские авторы 16 века о портрете», с. 37</ref>. Одні настанови тільки розглядаються, інші набувають популярності.

Запізнення іспанського ренесансу в порівнянні з Італією відбилось в оминанні етапу Високого відродження і в повній відсутності в портретах пластично довершених і гармонійних образів. Висловлювання іспанців щодо портретів в 1-й половині 16 ст. носять випадковий характер, а специфічної програми для приватного чи парадного портрету ще нема.

Іспанія стає могутньою світовою імперією і при відсутності обдарованих художників-іспанців активно використовує іноземні таланти. Носієм аристократичної іспанської культури стає королівський двір (і всі наближені до нього), по замовам якого роками працюють фламандець [[Антоніс Мор]], венеціанець [[Тиціан]], ломбардці [[Леоне Леоні]] і Помпео Леоні, батько і син, низка італійських [[скульптор]]ів і архітекторів. Тепер розробляється концепція іспанського парадного портрета, що починає головувати в другій половині 16 ст. Іспанці багато пишуть про настанови зображення великих людей як прикладів для наслідування, але мають на увазі перш за все власних королів Карла V та його сина Філіпа ІІ, заклопотаних створенням світової іспанської монархії і пануванням в світі [[католицизм]]у. Так, теоретики наполягають на зображенні Карла V&nbsp;— як уособленні численних політичних чеснот&nbsp;— фізичної довершеності, скромності, величі душі, захисника католицизму (імператор постійно воював із [[Туреччина|турецьким]] султаном, чим стримував просування кордонів Туреччини на західні землі). Тому логічним було зображення Карла V в лицарських обладунках і з військовим жезлом і нелогічним, компліментарним&nbsp;— постійне приховування його фізичних вад.

Намагання ідеалізувати іспанського короля призводить до перебільшень і фальши. Вже король Філіп ІІ брав участь лише в одному бої при Сен-Кантені. Але лицарські обладунки і жезл вояка художники вже відривають від реальних справ і використовують для звеличення і уславлення королівської особи. Апогеєм фальшування стають лицарські обладунки в парадному портреті іспанського короля Філіпа ІІІ, котрий не брав участі в жодній військовій кампанії<ref name="ReferenceA">Труды Гос. Эрмитажа, №&nbsp;14, Ленинград, «Аврора»,1973, Кагане Л. Л. «Испанские авторы 16 века о портрете», с. 35</ref>…

Парадний портрет Іспанії підтягнеться до вищих здобутків світового мистецтва лише в творчості [[Ель Греко]] (1541—1614). Ніхто із іспанських майстрів не втілив так повно маньєристичні прагнення до духовної довершеності, як Ель Греко,<ref name="ReferenceA"/>, до напружених інтелектуальних пошуків і відданості панівним ідеям. Але усвідомлення цього прийде через століття.

Сталий тип іспанського парадного портрета канонізував королівський двір в 17 ст.&nbsp;— звідси пишний одяг, пишні завіси, велична поза, аристократична замкненість і підкреслена дистанція між зображеним та будь-яким глядачем. Але прихильність іспанських портретистів до [[Правда|правди]] і [[реалізм]]у надає можливість не приховувати ні недоліків вельможних осіб, ні їх обмеженості чи дегенеративних рис в обличчях і фігурах, прикритих коштовними костюмами чи парадними обладунками. Іспанець Дієго Веласкес не поступився цими настановами навіть в портреті папи римського Іннокентія Х, котрий розчаровано вигукнув по закінченні власного портрету&nbsp;— «Надто правдиво!»

<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:King PhilipII of Spain.jpg|[[Антоніс Мор]]. Портрет [[Філіп II (король Іспанії)|Філіпа II]]
Файл:Margarita Aldobrandini, Duchess of Parma by Bartolome Gonzalez, held in the Hermitage collection.jpg|Бартоломе Гонсалес і Серрано. «Маргатита Альдобрандіні»
Файл:Diego de Villamayor.jpg|Хуан Пантоха де ла Круз. «Дієго Вільямайор», Ермітаж, [[Санкт-Петербург]]
Файл:Juan van der Hamen y León - Comde de Solre.jpg|[[Хуан ван дер Хамен і Леон]]. «Жан де Крой, граф де Сорл», 1626
Файл:Infanta Juana of Spain1.jpg|[[Коельо]]. «Інфанта (принцеса) Хуана Іспанська»
Файл:Juan Carreno de Miranda 014.jpg|«Дон Франсіско, 5-й [[маркіз]] де Санта Крус»
Файл:Retrato del Papa Inocencio X. Roma, by Diego Velázquez.jpg|[[Дієго Веласкес]]. «Папа римський Іннокентій Х»
</gallery>

== Фламандське бароко ==
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Anthony_van_Dyck_090.jpg|[[Антоніс ван Дейк]]. «Ізабелла Брант», перша дружина П.&nbsp;П.&nbsp;Рубенса. [[Сполучені Штати]]
File:Peter Paul Rubens - Portrait of Marchesa Brigida Spinola Doria - WGA20351.jpg|П. Рубенс. «Маркіза Брігіда Спінола Доріа», [[1606]]
File:Peter Paul Rubens - Thomas Howard, Earl of Arundel.jpg|П. Рубенс. «Томас Говард, граф Арундел», [[1630]], [[Музей Гарднер]], [[Бостон]]
File:Peter Paul Rubens 207.jpg|П. Рубенс. «Портрет невідомої пані в кріслі», [[1630]]
Файл:FrederickHenryPrinceOfOrange.jpg|[[Антоніс ван Дейк]]. «Фредерік Генрі, принц Оранський», [[1629]], [[Національний музей Прадо]], Мадрид
</gallery>

== Парадні портрети дітей з королівських чи шляхетних родин ==
Окрема галузь жанру — парадні портрети дітей з королівських чи шляхетних родин. Автоматично на ці портрети були розповсюджені усі настанови парадних портретів, притаманних портретам дорослих вельмож. Дітей силоміць ставлять у незручні і величні пози дорослих, бо дитина з королівської чи  магнатської родини є спадкоємцем значного приватного майна, земель і титулів, а її [[портрет]] розглядається ще й як [[документ]] у династичних і майнових [[дискусія]]х. Тривалий час діти з королівських і магнацьких родин не мали суто дитячого одягу, їх вдягали у одяг дорослих за тодішньою [[Мода|модою]]. Звідси важкі і строкаті, прикрашені [[вишивка]]ми, коштовностями і [[мереживо]]м костюми, якого б малого віку не була дитина. Так, надзвичайної пишності набув парадний одяг принцес і принців іспанського королівського двору, де принцеси (інфанти за іспанською ) просто потопали у надто пишних сукнях, що обмежували і рухи, і саме існування дітей. При цьому догляд за дітьми, незважаючи на бонн, слуг  і няньок, був поганим. Діти часто хворіли, важкий і незручний одяг псував їх фігури (особливо у дівчат) у пори зростання чи вагітності, бо з 14 років ще незрілих дівчат дозволялось видавати заміж. Навіть королівське походження дитини не гарантувало ні гармонійного тіла, ні відсутності фізичних вад, ні міцного здоров'я. Король [[Карл V Габсбург]] мав невдало виросші зуби, що не надавало можливості закрити рота, через це текла слина. Він постійно витирав зайву слину і тривалий час обідав на самоті. Королева Генріетта Марія Французька, дружина короля Карла І Англійського, була маленькою на зріст, мала скособочені плечі і низку зубів, що стирчали з її рота як гармати з вікон фортеці. Фізичні вади королів наказували приховувати придворним художникам, тому ці портрети  не були правдивими за надто малим винятком.

Смерть він інфекційних хвороб косила дітей з королівських і шляхетних родин так само часто, як і дітей з родин простих містян. Смерть семи-восьми малюків у родини з десятьма дітьми була типовим явищем у 16-17 століттях.  

<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Karl V. (HRR).jpg|[[Христоф Амбергер]]. Портрет Карла V Габсбурга з відкритим ротом. Бл. [[1532]], [[Берлінська картинна галерея]]
Файл:Isabel Clara Eugenia y Catalina Micaela.jpg|[[Алонсо Санчес Коельо]], «[[Інфанти Ізабелла Клара Євгенія і Каталіна Мікаела]]», бл. 1575, [[Музей Прадо]], Мадрид
File:Velasquez Portrait of Infanta Margaret.jpg|[[Дієго Веласкес]] і Хуан Пареха, «Принцеса Маргарита», померла у віці 21 року. [[Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків]]
File:Frans Luycx - Archduke Karl Joseph with puppies and cockatoo at the age of about one and a half years.jpg|Франс Луйкс. «Ерцгерцор Карл Йозеф» (1649-1664), [[1651]], помер у віці 14 років
File:Frans Luycx - Double portrait of King Ferdinand IV with his sister Archduchess Maria Anna as children.jpg|Франс Луйкс. «Принц Фердинанд Австрійський (майбутній король Фердинанд ІV) та його сестра принцеса Марія Анна», бл. [[1636]], [[Музей історії мистецтв]], [[Відень]]
File:Velazquez-taller-principe baltasar carlos-prado.jpg|[[Дієго Веласкес]]. «Принц Балтазар Карлос», [[Національний музей Прадо]], [[Мадрид]]
</gallery>

== Нідерланди 17 ст. ==
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Amalia van Solms (Gerard van Honthorst, 1650).jpg|[[Герріт ван Гонтгорст]]. «Амалія ван Сольмс», [[1650]]
Файл:HendrikvdBergh.jpg|[[Отто ван Веен]]. «Гендрік ван ден Берг» (граф, губернатор і військовий ), бл. [[1618]]
Файл:Frans Hals 036.jpg|[[Франс Галс]]. «Паулюс ван Верестейн», 1620-і
File:Ferdinand Bol.Self-portrait.jpg|[[Фердинанд Боль]]. «Автопортрет зі сплячим амуром», бл. 1669, [[Державний музей (Амстердам)]] 
File:Frans Hals - Portrait of Jacob Olycan - Mauritshuis 459.jpg|[[Франс Галс]]. «Пітерс Олікан», [[1625]], Мауріцхейс, [[Гаага]]
File:Daniel Bernard, by Bartholomeus van der Helst.jpg|[[Бартоломеус ван дер Гелст]]. «Деніел Бернард в своєму кабінеті»
Файл:Portrait of Andries de Graeff – Rembrandt.jpg|[[Рембрандт]]. «Андріс де Греф», [[1639]], [[Кассель]], [[Німеччина]]
Файл:Portrait of a Young Man with a Sword by Ferdinand Bol.jpg|[[Фердинанд Боль ]]. «Портрет невідомого з коштовним мечем», до [[1640]], Художній інститут Дейтон
File:Mary of Orange02.jpg|[[Бартоломеус ван дер Гелст]]. «Принцеса Мері Оранська», [[1652]], [[Державний музей (Амстердам)]]
</gallery>

== Британія ==
Серед світських жанрів в англійському мистецтві головне місце посів портрет. Ситуація ускладнювалась відсутністю значно обдарованих національних художників-портретистів, хоча її намагались виправити. На ниві портретного мистецтва працювали англійці Ніколас Хіллард (бл. 1547—1619), Герартс Маркус молодший (1562—1636), [[Вільям Добсон]] (1610—1646), низка анонімних майстрів. Але парадні портрети довіряють створювати високо обдарованим іноземним майстрам, запрошеним на працю в Лондон. Роками в англійській столиці працюють німець із Швейцарії [[Ганс Гольбейн молодший]] (1497—1543), нідерландці [[Антоніс ван Дейк]](1599—1641) та Пітер Лелі (1618—1680), німець із Любека [[Годфрі Неллер]] (1648—1723).

Саме вони обслуговуватимуть верхівку англійської аристократії і зафіксують появу в англійському суспільстві аристократичних ідеалів у вигляді «джентльмен» для чоловіків та «леді» для жінок. Джентльмен та леді&nbsp;— обов'язково багаті, це шляхетні особи з [[дозвілля]]м, яке витрачають на суспільні потреби, [[благодійність]], [[мистецтво]] та [[меценат]]ство. Візуальні образи джентльменів та леді і роблять десятками Пітер Лелі, [[Годфрі Неллер]] і, особливо, [[Антоніс ван Дейк]]. В 18 столітті до створення парадних портретів європейського рівня підтяглися і англійські художники&nbsp;— Джошуа Рейнольдс, [[Томас Гейнсборо]]. Майстри парадного портрета Британії старанно не помічають старих і хворих, людської глупоти і обмеженості. А колоніальні захоплення в Америці, [[Африка|Африці]], [[Індія|Індії]] сприймають як нормальний хід речей, як і британську [[Рабство|работоргівлю]] і вичавлення з країни бідноти і дрібних злочинців в [[Америка|Америку]] та [[Австралія|Австралію]]. Лише освічені знали, що в руках коменданта Джорджа Хисфілда на портреті Рейнольдса&nbsp;— символічні ключі від Гібралтару після його колоніального захоплення британцями<ref>альбом «Национальная галерея. Лондон», М., 1971, с. 154</ref>.

Лише іноді до когорти обраних в парадних портретах потрапляли нешляхетні герої і з інших причин. Один із них&nbsp;— капітан Корем благодійник. Він починав працювати на морі 12-річним підлітком і був пов'язаним з англійським [[флот]]ом майже все життя. На схилі життя, вже досягши матеріального успіху, поклопотався про створення благодійного прихистку для позашлюбних і покинутих дітей. Його вразила кількість покинутих і жебручих дітей в тогочасному [[Лондон]]і, а також відсутність позитивних перспектив в житті для них. Старий Томас Корем і розпочав клопоти по створенню благодійного Будинку для позашлюбних дітей (англійський варіант назви&nbsp;— The Foundling Hospital). Про жахливий стан покинутих і жебручих дітей в Лондоні знали всі, також і королівська адміністрація. Але пропозицій змінити ганебний стан&nbsp;— не було. Коли з ініціативою створення благодійного прихистку вийшли на уряд і короля, ініціатива не мала підтримки. А старого моряка піднімали на сміх. Сам король вважав, що створення подібного закладу сприятиме розбещеності в столиці і подарує дорослим право не піклуватись про власних дітей, розраховуючи на безоплатну поміч старого капітана<ref name="ReferenceB">Михаил Герман, «Вильям Хогарт и его время», серия «Из истории мирового искусства», М, «Искусство». 1977, с. с. 140</ref> . Король і уряд не помічали другого аспекту проблеми&nbsp;— що подіяти з уже існуючими покинутими і жебручими дітьми, що гинули. Капітан не припиняв [[Агітація|агітації]], звернувшись до жіночої половини привілейованого стану. Це спрацювало. І хоча [[король]] Георг ІІ не відразу підтримав ініціативу капітана і врешті решт дав на створення закладу дозвіл, ініціативу Томаса Корема таки підтримало суспільство і п'ять баронес, сім княгинь та вісім графинь.

У [[1742]]–[[1745]] в районі Блумсбері був вибудований Будинок для позашлюбних дітей<ref name="ReferenceB"/>. Серед тих, хто відгукнувся на ініціативу капітана, був і [[композитор]] Гендель, що передав благодійному закладу [[Орган (музичний інструмент)|орган]]. В закладі розвинули хоровий спів, який разом з [[Музика|музикою]] виховував на прекрасному не одно покоління лондонських байстрюків. Колишній капітан Корем позував для [[портрет]]а, коли йому виповнилось сімдесят два роки. Сивий і незграбний, він сидить на узвишші і тримає в руці фантасмагоричну печатку від наказу короля Георга ІІ на дозвіл створення Будинку для позашлюбних дітей. Портрет призначався для благодійного закладу і мав нагадувати вельможним відвідувачам і нащадкам про засновника закладу. Хогарт був вимушений звернутися до урочистої стилістики [[бароко]], аби створити переконливий образ фундатора, героїзувати того, підкреслити і добропорядне, і державницьке значення його ініціативи. Звідси колона і пишна драперія на тлі, червоний одяг головного героя, сувої і глобус тощо. Натяком на минулий фах фундатора був морський краєвид і [[вітрильник]]и.

Композиція парадного портрета була запозичена Вільямом Хогартом з картини надвірного художника короля Франції [[Гіацинт Ріґо|Гіацинта Ріґо]]&nbsp;— «Портрет фінансиста Самуеля Бернара». Твір Гіацінта Ріґо був відомий Хогарту завдяки створеній з портрета гравюрі Древе [[1729]] року. Але Ріго подав багатія, що хизується досягнутим станом і прибутками. В портреті, створеним Вільямом Хогартом, подано особу, що нічим не хизується і вже спокійно існує в нелегкому світі, але отримала право і на подяку, і на пам'ять поколінь завдяки благодійності і реальному [[гуманізм]]у<ref>Михаил Герман, «Вильям Хогарт и его время», серия «Из истории мирового искусства», М, «Искусство», 1977, с. 141</ref>.

=== Галерея ===
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Elizabeth I of England c1585-90.jpg|[[Єлизавета I (королева Англії)]], [[1590]], Національна портретна галерея, Лондон

Файл:British Painter, Walter Devereux (1539–1576), First Earl of Essex 1572.jpg|Анонім кінця 16 ст., "Портрет Волтера Девере, 1-го графа Ессекс ", [[1572]], [[Музей мистецтва Метрополітен]]
Файл:Hogarth coram.jpg|[[Вільям Хогарт]]. «[[Капітан Корем благодійник]]». [[1740]]
Файл:Joshua Reynolds, Portrait of a Woman, Possibly Elizabeth Warren, 1759, Oil on canvas, Kimbell Art Museum.jpg|Джошуа Рейнольдс. «Елізабет Варрен» (?), [[1759]], Кімбел арт музей, Техас
Файл:George Augustus Eliott, 1st Baron Heathfield - by Joshua Reynolds - Project Gutenberg eText 19009.jpg|Джошуа Рейнольдс. «Джордж Еліот, 1-й барон Хисфілд», [[1787]], [[Національна галерея (Лондон)]]
Файл:Lady Elizabeth Hamilton (1753–1797), Countess of Derby.jpg|[[Джордж Ромні]]. [[Графиня Дербі (Ромні)]], [[Музей мистецтва Метрополітен]], США
Файл:Lady Louisa Rolle attrib Christina Robertson and Thomas Lawrence.jpg|[[Кристина Робертсон]]. «Леді Луїза Ролл», [[1830]]
Файл:Martin Frobisher by Ketel.jpg|[[Корнеліс Кетель]]. «Сер Мартин Фробішер», [[1577]], [[Бодліанська бібліотека]], Оксфордський університет
Файл:Thomas Cecil, 1st Earl of Exeter by Cornelis Ketel (attributed).jpg|[[Корнеліс Кетель]]. «Томас Сесіл, 1-й граф Ексетер», кінець 16 ст. 
Файл:Sir Christopher Hatton as Lord Chancellor.jpg|Герартс Маркус молодший. «Крістофер Хадсон», лорд-канцлер, до [[1590]], приватна збірка
Файл:Anthonis van Dyck 027.jpg|[[Антоніс ван Дейк]]. «Портрет Джеймса Стюарта», бл. [[1637]]
Файл:Equestrian Lord Ligonier.jpg|[[Джошуа Рейнольдс]]. «[[Кінний портрет]] Джона Лігоньє»
Файл:Anthony-van-Dyck-Portrait-of-Sir-Thomas-Wharton-1639.jpg|[[Антоніс ван Дейк]]. «Сер Томас Вортон», [[1639]]
Файл:Sir Joshua Reynolds - Charles Stanhope, 3rd Earl of Harrington - Google Art Project.jpg|[[Джошуа Рейнольдс]]. «Чарльз Стенхоп, 3-й граф Гаррінгтон». [[1782]], Єльський університет, центр британського мистецтва, США
Файл:Sir Joshua Reynolds - Sarah Campbell - Google Art Project.jpg|[[Джошуа Рейнольдс]]. «Сара Кемпбел», [[1778]], Єльський університет, центр британського мистецтва, США
Файл:345 Lute Player by Jean de Reyn about 1640.jpg|[[Жан де Рейн]]. «Невідомий з лютнею», бл. 1640, [[Музей витончених мистецтв (Бостон)]]
Файл:Queen Charlotte by Sir Thomas Lawrence 1789.jpg|[[Томас Лоуренс]]. «Портрет королеви Шарлоти», [[Національна галерея (Лондон)]]
Файл:Thomas Gainsborough 003.jpg|[[Томас Гейнсборо]]. «Портрет містера та міссіз Вільям Галлет», [[1785]], [[Національна галерея (Лондон)]]
Файл:Hoppner - Arabella, Duchess of Dorset.jpg|[[Джон Хопнер]], «Арабелла Діана Коуп, княгиня Дорсет», кінець 18 ст.
</gallery>

== Річ Посполита ==
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Tommaso Dolabella 001.jpg|[[Томмазо Долабелла]]. «Портрет Станіслава Течинського», бл. [[1634]], [[Вавель]], [[Краків]]
Файл:Claesz Soutman Sigismund III Vasa.jpg|Питер Клас Сутман. «Король Казимир III Ваза», 1626
Файл:Daniel Schultz the Younger - King John Casimir II in Polish Costume - WGA21068.jpg|«Король Казимир II», [[1649]]
File:Stech Aleksander Zasławski-Ostrogski.jpg|[[Андреас Стех]]. «Портрет Олександра Заславського-Острозького», бл. 1670, [[Національний художній музей Республіки Білорусь]]
Файл:Stech Gabriel Friedrich Schumann.JPG|[[Андреас Стех]]. «Габріль Фрідріх Шуман», 1685, Народний музей, [[Гданськ]]
Файл:Boguszowicz_Marina_Mniszech.jpg|[[Симон Богушович|Богуш Шимон]]. «Марина Мнішек», 1606 (?), Вавель
Файл:Jerzy Sebastian Lubomirski.PNG|«Єжи Себастьян Любомирський», бл. 1667
Файл:Potocki museum of Lwov.jpg|Яков Калинович (?). «Портрет М. Потоцького», 1771, Львівська галерея мистецтв
Файл:Johannes Hevelius.PNG|Даніель Шульц молодший. Ян Гевелій у кабінеті
Файл:Księżna kurlandzka.jpg|[[Марчелло Бачареллі]]. «Принцеса Курляндська Анна Доротея Бірон»
Файл:Barbara sangushkivna.jpg|[[Барбара Санґушкова]], [[1757]]
</gallery>

== Україна ==
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Костянтин Іванович Острозький.jpg|Анонім сер. 17 ст. «Український магнат [[Острозький Костянтин Іванович|Костянтин Острозький]]»
Файл:Petro Mohyla- big.jpg|Худ. невідомий, 17 ст. «Митрополит [[Петро Могила]]»
Файл:Michael-Miklashevskiy.png|Анонім. «[[Михайло Миклашевський]]»
File:Schultz John III Sobieski.jpg|Ян III Собеський у лавровому вінку (художник — [[Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій]])
Файл:Joanna Potocka (Sieniawska) - mama Mykoly Basylia Potockogo (2).jpg|Анонім. Йоанна Потоцька з Сєнявских (мати [[Микола Василь Потоцький|М.В.Потоцького]] - старости «Каньовського»)
Файл:Jan Czapski.jpg|Худ. [[Симон Чехович]], портрет Яна Чапського, казначея, до 1742, [[Львівська галерея мистецтв]]
Файл:Semen Sulima.jpg|Анонім. «Полковник [[Семен Сулима]]», [[Національний художній музей України]]
Файл:Анонім, портрет С. Дараган, 18 ст..jpg|Анонім, портрет С. Дараган, 18 ст.
</gallery>

== Росія ==
Перші ознаки парадного портрету в Московії з'явились наприкінці 17 ст. в парсуні: велична поза, коштовний одяг і зброя, скіпетр в портретах царя, важкі завіси. Але мала обдарованість митців і провінційне виконання портретів помітно зменшували їх мистецькі якості.

Перші парадні портрети європейського зразка привіз зі закордонної подорожі Петро І. Відомо, що його неодноразово портретувати в Голландії та в Англії під час Великого посольства. Парадний портрет царя в обладунку на тлі з вітрильниками роботи [[Годфрі Неллер]]а [[1698]] року став подарунком англійському королю Вільгельму ІІІ. Нідерландець Карл Мор портретував Петра І у [[1717]] під час лікування царя в Спа. До цих творів додалися парадні портрети, виконані іноземними та російськими майстрами в Петербурзі, француз із Марселя Луї Каравак<ref>ж «Художник», квітень, 1986</ref> та росіянин Іван Нікітін<ref>ж «Художник», май, 1978</ref> подали Петра І на тлі морського бою.

Парадні портрети стають окрасою і палаців перших осіб після Петра&nbsp;— це Катерина І та князь Олександр Меншиков. Катерину І пишуть здебільшого олійними фарбами. З князя Меншикова почалось створення скульптурних парадних портретів в стилістиці європейського [[бароко]]. Італієць із Флоренції за походженням&nbsp;— [[Карло Бартоломео Растреллі]] виробив [[1717]] року перше парадне погруддя генерал-губернатора Петербурга. До найкращих досягнень світового рівня належали також портретні скульптури роботи К.&nbsp;Б.&nbsp;Растреллі, серед яких погруддя невідомого ([[Третьяковська галерея]]), імператриця Анна Іванівна з арапчатком (Російський музей), погруддя Петра І, закінчене роботою вже після смерті царя (Державний [[Ермітаж]], [[Санкт-Петербург]]).

Парадні портрети створюють Генріх Букгольц, Йоган Філіп Бер, [[Антропов Олексій Петрович|Олексій Антропов]], [[Стефано Тореллі]], [[Річард Бромптон]]. Всі найкращі риси парадного портрета притаманні творам [[Левицький Дмитро Григорович|Левицького Дмитра Григоровича]], здатного уважно відтворити образ як психопата-благодійника Прокофія Акинфійовича Демидова чи привітної випускниці Смольного інституту шляхетних дівиць, так і високообдарованого трударя-архітектора [[Кокорінов Олександр Філіпович|Олександра Кокорінова]]. Створення парадних портретів завмирає в роки праці [[Боровиковський Володимир Лукич|Володимира Боровиковського]] та [[Брюллов Карл Павлович|Карла Брюллова]]. На новому етапі композиції парадного портрета в мистецтві [[Російська імперія|Російської імперії]] відродить [[Сєров Валентин Олександрович]].

<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Levitsky kokrinov.jpg|[[Левицький Дмитро Григорович]]. [[Портрет архітектора Олександра Кокорінова]], [[1769]], [[Російський музей]], [[Санкт-Петербург]]
Файл:Portrait of Princess Olga Orlova1.jpg|[[Сєров Валентин Олександрович]], «Княгиня Ольга Орлова», [[1911]], Державний [[Російський музей]], [[Санкт-Петербург]]
File:Alexis I of Russia (1670-1680s, GIM).jpg|Богдан Салтанов. «Цар Московії [[Олексій Михайлович]]», [[1682]], [[Державний історичний музей]], [[Москва]]
File:Portrait of Prince Anikita Repnin (Russian Museum).jpg|Анонім. «Князь Репнін І.Б.», [[Російський музей]]
File:Portrait of Patriarx Nikon.jpg|Анонім. «[[Никон (московський патріарх)|Патріарх Никон]] з братією Новоєрусалимського монастиря», до [[1665]]
Файл:Yuliya Samoylova.jpg|[[Брюллов Карл Павлович]]. «Графиня Юлія Самойлова, що покидає бал», 1842, Російський музей

Файл:Peter I by Kneller.jpg|[[Годфрі Неллер]]. «Цар Петро І», [[1698]]
Файл:Empress Catherine I -c.1724 -2.jpg|«Імператриця Катерина І», [[1725]]
Файл:Andrey Ostermann by J.F.Behr.JPG|Йоган Філіп Бер. «Портрет віце-канцлера Росії Андрія Остермана», 1730-ті
Файл:Louis Caravaque, Portrait of Empress Anna Ioannovna (1730).jpg|Луї Каравак. «Російська імператриця Анна Іванівна», [[1730]]
Image:Levitzky Demidov.jpg|[[Левицький Дмитро Григорович]].[[Портрет Прокофія Акинфійовича Демидова]]. [[1773]], Третьяковська галерея, [[Москва]]
Image:Levitsky Lanskoy.jpg|[[Левицький Дмитро Григорович]]. «Портрет Олександра Дмитровича Ланського». [[1782]], Російський музей, [[Санкт-Петербург]]
Файл:Catherine II in front of a mirror by V.Ericksen (1779, Russian museum).jpg|Вігіліус Еріксен. «Імператриця Катерина ІІ біля дзеркала»
Файл:Olexandra.jpg|[[Річард Бромптон]]. «Олександра Браницька», [[Воронцовський палац]], [[Алупка]], Крим
Файл:LevitzkyAlymova1775.jpg|[[Левицький Дмитро Григорович]]. Алимова, випускниця Смольного інституту, [[1775]]
Файл:Vladimir Borovikovsky 004.jpg|[[Боровиковський Володимир Лукич]], «Олександр Борисович Куракін як мальтийський лицар», [[1801]], [[Російський музей]], Санкт-Петербург
Image:1832. BRULLOV VSADNICA1.jpg|Карл Брюллов. [[Вершниця (картина)|Вершниця]], [[1832]]
Image:Countess Samoilova with Giovanina Pacini by K.Brullov (1832-4, Hillwood).jpg|[[Брюллов Карл Павлович]]. «[[Портрет графині Юлії Самойлової з вихованкою Джованіною Пачіні та арапчатком]]», 1832-1834, [[Музей Хіллвуд]], [[Вашингтон]], [[США]]
</gallery>

== Ампірний портрет нової наполеонівської еліти ==
Парадним портретам доби [[ампір]] притаманні поверхневість, ідеалізація і акцент на зовнішньому блиску моделей, що (як правило) займали високі посади або значне місце у суспільній ієрархії. Переважає холодна емалева поверхня картин з різким освітленням і дуже точним відтворенням строю військових, орденів, золотого шитва, коштовної зброї або вбрання жінки-аристократки. [[Кінний портрет|Кінний портрет Наполеона на перевалі Сен Бернар]]&nbsp;— став формулою ампіру, де Наполеон&nbsp;— вічно молодий, позбавлений усіх недоліків, урівняний з імператорами Стародавнього Риму.

Але жива людина погано вкладається в штучні принципи, штучні кордони. Особливо це видно в жіночих портретах доби ампіру. Ідеалом стає худорлява і холодна жінка-скульптура (худ. [[Жак-Луї Давід]], «Портрет мадам Рекам'є»). Жінка дозволяє собі позувати, лежачі на [[Софа|софі]], що створена на зразок давньогрецьких [[меблі]]в. Цей портрет теж став зразком стилю.

Вдалими ставали портрети, якщо особистість була талановитою і значущою без оглядин на панівні моди і ідеали. Однією з них була [[Жермена де Сталь]] (1766—1817). Розумна і смілива, вона ламала [[стереотип]]и і в літературі, і в особистому житті. Деякі з її творів ставали дуже популярними. А деякі думки не втратили свіжості і донині. «Невже тепер можна правити (країною) так, як 300 років тому?…Їм (новим керманичам) необхідні [[свавілля]], релігійний [[фанатизм]], придворна аристократія, що не має жодних переваг окрім давнього роду, народ&nbsp;— мовчазний і безправний, армія, яку зробили звичайним механізмом, утиски газет, відсутність громадянських свобод&nbsp;— а на заміну їм стукачі і продажні журналісти, що оспівують цей морок !» Це написала [[світська левиця]] де Сталь&nbsp;— у [[1816]].

<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Murat.jpg|[[Франсуа Жерар]]. «Портрет Йоахима Мюрата з арапчатком», [[1801]]
Файл:Madame de Staël.jpg|[[Мадам де Сталь]], [[1810]], університет Техаса
Файл:Jean-Baptiste Wicar 001.jpg|[[Жан-Баттіст Віка]]. «Королева Джулія Бонапарт з дітьми». [[Музей Каподімонте]], Неаполь
Файл:Portret Marii z Łączyńskich Walewskiej.jpg|Ф. Жерар, «Марія Валевська», [[1812]]. Версаль. Сукня в стилі ампір
</gallery>

== Буржуазний парадний портрет ==
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:The Acheson Sisters John Singer Sargent, 1902.jpg|[[Джон Сінгер Сарджент]], «Сестри Ачесон», [[1902]]
Файл:Don Antonio Alcalá Galiano, ministro de Fomento (Museo del Prado).jpg|[[Вісенте Пальмаролі]]. «Міністр Антоніо Алькала Гальяно», Іспанія
File:Varvara Miatleva by Albert Edelfelt.jpg|[[Альберт Едельфельт]]. «Варвара Мятлєва, донька генерала Іллі Гавриловича Бібікова», [[1882]]
Файл:Edith Stuyvesant Dresser Vanderbilt.jpg|[[Джованні Болдіні]]. «Мільонерша Едіт Вандербілт», [[1900]]
Файл:Concepción Miramón, por Vicente Palmaroli.jpg|[[Вісенте Пальмаролі]]. «Портрет Консепсьйон Мірамон», [[1889]]
Файл:Montesquiou, Robert de - Boldini.jpg|[[Джованні Болдіні]]. «Робер де Монтескьє», [[1897]]
Файл:Giovanni Boldini (1842-1931), La Marchesa Luisa Casati (1881-1957) con un levriero.jpg|[[Джованні Болдіні]]. «Маркіза Луїза Казаті», кохана [[Габріеле д'Аннунцио]], [[1908]]
Файл:1841 portrait painting of Louis Philippe I (King of the French) by Winterhalter.jpg|Худ. Франц Ксавьєр Вінтергальтер. «Портрет Луї Філіппа», [[1841]], [[Версаль]]
Файл:John Singer Sargent - Charles Stewart, Sixth Marquess of Londonderry, Carrying the Great Sword of State at the Coronation ... - Google Art Project.jpg|[[Джон Сінгер Сарджент]]. «Чарльз Стюарт, 6-й маркіз Лондондеррі», [[1904]], [[Бостонський музей образотворчих мистецтв]], США
Файл:Boldini - James McNeill Whistler.jpg|[[Джованні Болдіні]]. «Художник Джеймс  Вістлер», [[1897]]
</gallery>

== Буржуазний парадний портрет Франції ==
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Carolus-Duran - Equestrian Portrait of Mademoiselle Croizette.JPG|[[Каролюс-Дюран]]. «[[Кінний портрет]] мадмуадель Клозетт», 1873
Файл:Comtesse de Keller (Alexandre Cabanel).jpg|[[Олександр Кабанель]]. «Віконтесса де Келлер», [[1873]]
Файл:Désirée Clary1807-Robert Lefèvre.jpg|[[Робер Лефевр]]. «Портрет Дезіре Кларі»
Файл:Edouard Manet 041.jpg|[[Едуар Мане]]. «Портрет Єви Гонсалес біля мольберта», 1870, [[Національна галерея (Лондон)]]
Файл:Jacques Emile Blanche Portrait of Julia Bartet ,1889.jpg|[[Жак-Еміль Бланш]], «Портрет Жулі Барте», [[1889]]
</gallery>

== Буржузний парадний портрет роботи Ренуара ==
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Auguste Renoir - Portrait of a Woman, called of Mme Georges Hartmann - Google Art Project.jpg|[[П'єр-Огюст Ренуар]]. «Мадам Жорж Гартман», (1874), [[Музей д'Орсе]], Париж
Файл:Jeanna Samary-Renoir.png|«Акторка Жанна Самарі» (у повний зріст), (1878), [[Ермітаж]], Санкт-Петербург
File:Renoir Henriot Family (La Famille Henriot).jpg|«Родина Енріо́», (1875), Фонд Барнса, Університет Лінкольн, Меріон, [[США]]
Файл:Pierre-Auguste Renoir - Portrait d'Alfred Berard.jpg|«Альфред Берар в мисливському вбранні з собакою», (1881), [[Музей мистецтв Філадельфії]], США
</gallery>

== Буржуазний парадний портрет роботи [[Джованні Болдіні]] ==
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:Giovanni Bodini - Portrait of Giovinetta Errazuriz.jpg|«Джовінетта Еррацуріц», [[1892]]
File:Boldini - Ava Lister, Baroness Ribblesdale (The Black Sash).jpg|«Ава Астор», [[1905]]
Файл:Giovanni Boldini - Peaceful Days, 1875.jpg|«Тихий день» або «Урок музики»
File:Giovanni Boldini The Summer Stroll.jpg|«Прогулянка влітку»
File:Boldini - Madame Juillard In Red.jpg|«Мадам Жильяр у червоній сукні»
File:Boldini - James McNeill Whistler.jpg|«Джеймс Вістлер», [[1897]]. Галерея Тейт, [[Лондон]]
File:Virginia Graham Fair Vanderbilt.jpg|«Вірджинія Грехем, пізніше Вандербілт», бл. [[1900]]
File:William Kissam Vanderbilt (1878–1944).jpg|«Вільям Кіссам Вандербілт», бл. [[1910]]
File:Montesquiou, Robert de - Boldini.jpg|«Робер де Монтескью», [[1897]]
</gallery>

== Див. також ==
* [[Портрет]]
* [[Портрет актора в ролі]]
* [[Погруддя]]
* [[Натрунний портрет]]
* [[Медальєрне мистецтво]]
* [[Портрет в мистецтві 17 століття (книга)]]

== Джерела ==
* {{УРЕ}}
* Всеобщая история искусств, т 1,М, «Искусство», 1956 (рос)
* Бенуа Ф. «Искусство Франции эпохи революции и первой империи». М.—Л., 1940.
* Лазарев В. Н. «Портрет в европейском искусстве 17 века» М-Л, 1937 (рос)
* Евангулова О. С., Карев А. А. «Портретная живопись в России второй половины XVIII века». М., 1994.
* Золотов Ю. К."Французский портрет 18 века", М, «Искусство», 1968 (рос)
* Молева Н. М."Левицкий Дмитрий Григорьевич", М,"Искусство", 1980 (рос)

== Примітки ==
{{Портал|Історія|Мистецтво}}
{{reflist}}

[[Категорія:Портрет]]
[[Категорія:Живопис]]
[[Категорія:Історія мистецтва]]