Панарін Валерій Федорович

український актор

Панарін Валерій Федорович — радянський і український актор.

Народ. 25 липня 1939 р. у м. Жданові в родині службовців. Закінчив акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1961).

З 1961 р. — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Знявся більше ніж у шістдесяти фільмах, переважно в ролях другого плану: «Хлоп'ята з нашого двору» (1959, Сергій), «Сейм виходить з берегів» (Володя Буслаєв), «Дочка Стратіона» (1964, розвідник), «Ракети не повинні злетіти» (1964, Болеслав), «Зірка балету» (1964, Митін), «Сон» (1964, Брюллов), «Над нами Південний Хрест» (1965, радист), «Гадюка» (1965, Потапов), «Акваланги на дні» (1965, Суходоля), «Прощай» (1966, офіцер), «їх знали тільки в обличчя» (1966, Альфо Прадо), «Туманність Андромеди» (1967, Холм), «Втікач з Янтарного» (1968, студент), «Розвідники» (1968, Селезньов), «Чекайте нас на світанку» (Дьомін, «Молдова-фільм»), «Та сама ніч» (1969, Єгоров), «Захар Беркут» (1971, боярин), «Софія Грушко» (1972, Мелешко), «Тільки ти» (1972, старпом), «Казка про гучний барабан» (комісар), в епізодах фільмів: «Королева бензоколонки» (1962), «У тридев'ятому царстві» (1970), «Не плач, дівчино!» (1976), «Тачанка з півдня» (1977), «Море» (1978), «Бунтівний „Оріон“» (1978), «Алтунін приймає рішення» (1978), «Польоти уві сні та наяву» (1982), «Етюди про Врубеля» (1989), «Заручники страху» (1993) та ін.

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Література

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.120.

Посилання