Перегляд вихідного коду сторінки ППШ-41

{{Картка зброї
| назва                = ППШ-41
| зображення           = Пистолет-пулемет системы Шпагина обр. 1941.jpg
| підпис               = 
| походження           = {{URS}}
| тип                  = [[пістолет-кулемет]]
<!-- Зазначення типу -->
| є_стрілецька         = так
<!-- Історія використання -->
| служба               = 1941— н.ч.
| оператори            = [[РСЧА]], [[радянська армія]], дружні СРСР країни, [[Вермахт]] (як трофей), міліція [[ДРА]]
| війни                = [[Німецько-радянська війна]], [[Корейська війна]], [[Війна у В'єтнамі]], [[Громадянська війна в Анголі]], [[Громадянська війна в Афганістані]], гарячі точки на пострадянському просторі. <!-- Історія виробництва -->
| розробник            = [[Шпагін Георгій Семенович]]
| дата_розробки        = [[1941]]
| виробник             =
| вартість_одиниці     =
| дата_виготовлення    = 1941—1947 (СРСР)
| кількість            = 6 000 000
| варіанти             =
<!-- Основні характеристики -->
| хар_підпис           =
| вага                 = 3,6 (без набоїв) <br/> 5,3 (зі спорядженим дисковим магазином) <br/> 4,15 (зі спорядженим рожковим магазином)
| довжина              = 843
| част_довжина         = 269
| ширина               =
| висота               =
| діаметр              =
| обслуга              =
| десант               =
<!-- Характеристики стрілецької зброї -->
| набій                =
| вага_набою           = [[7,62 × 25 мм ТТ]]
| калібр               = 7,62
| стволи               =
| дія                  = [[вільний затвор]]
| темп                 = ~1000
| д_швидкість          = 500
| дальність            = 200—300
| м_дальність          = 400
| живлення             = магазин:<br/> секторний на 35 набоїв,<br/> барабанний (дисковий) на 71 набій
| приціл               = нерегульований, відкритий, на 100&nbsp;м, з відкидною стійкою на 200 м
| розм_зобр            = 300пкс
| альт                 =
}}

'''7,62-мм пістолет-кулемет зразка 1941 року системи Шпагіна (ППШ)'''&nbsp;— [[СРСР|радянський]] [[пістолет-кулемет]], розроблений в 1940 році конструктором [[Шпагін Георгій Семенович|Г.&nbsp;С.&nbsp;Шпагіним]] під набій [[7,62 × 25 мм ТТ]] і прийнятий на озброєння Червоної Армії 21 грудня 1940 року {{sfn|Болотин|1990|з=149}}. ППШ поряд з [[Пістолет-кулемет Судаєва|ППС-43]] був основним пістолетом-кулеметом радянських збройних сил у [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянській війні]].
Після закінчення війни, до середини 1960-х років ППШ був знятий з озброєння Радянської Армії і поступово замінений [[Автомат Калашникова|автоматом Калашникова]], трохи довше він зберігався на озброєнні тилових і допоміжних підрозділів, частин внутрішніх військ і залізничних військ, аж до розвалу СРСР у 1991&nbsp;р. На озброєнні підрозділів воєнізованої охорони та МВС ряду країн СНД знаходиться й досі.

Також, в післявоєнний період ППШ у величезних кількостях поставлявся в дружні до СРСР країни, тривалий час перебував на озброєнні армій різних держав, використовувався нерегулярними формуваннями і протягом ХХ століття застосовувався в збройних конфліктах по всьому світу.

На даний момент продається цивільним як мисливський карабін для аматорської стрільби з незначними доробками (перемикач вогню підварений в положенні для одиночних пострілів, в магазині встановлений обмежувач на 10 набоїв, може бути зроблено кернення дульного зрізу і чашки затвора в районі ударника).

== Історія ==
У 1940 році Наркомат озброєння дав технічне завдання зброярам на створення пістолета-кулемета, близького чи такого який перевершує за [[Тактико-технічні характеристики|тактико-технічними характеристиками]] пістолет- кулемет [[ППД-34/40]], але більш технологічного і адаптованого до масового виробництва (в тому числі на неспеціалізованих машинобудівних підприємствах){{sfn|Болотин|1990|с = 144}}{{sfn|Жук|2002|с = 657—658, 660}}{{sfn|Кашевский|2004|с = 210—211}}.

Основним завданням при розробці ППШ було створення зразка, близького до ППД або такого який перевершує його по ТТХ, але при цьому дешевого і придатного для масового виробництва, в тому числі на непрофільних підприємствах. У 1940 Наркомат озброєння дав запит зброярам на створення пістолета-кулемета, частини якого могли б бути виготовлені при мінімальній механічній обробці, (що практично означало необхідність застосування штампованих деталей). До осені 1940 року на розгляд були представлені конструкції пістолетів-кулеметів [[Шпагін Георгій Семенович|Г.&nbsp;С.&nbsp;Шпагіна]] і Б.&nbsp;Г.&nbsp;Шпитального.

Полігонні випробування і технологічна оцінка пред'явлених до розгляду зразків в кінці листопада 1940 р показали, що при близьких бойових якостях обох проектів пістолет-кулемет Шпагіна був набагато більш технологічний у виробництві. Для виконання необхідних 87 деталей було потрібно 5,6 [[верстато-година|верстато-годин]], в той же час виробництво необхідних 95 деталей ПК Б.&nbsp;Г.&nbsp;Шпитального вимагало 25,3 верстато-годин тобто майже в п'ять разів більше.
Перший ППШ було виготовлено 26 серпня 1940 року, у жовтні 1940 року була виготовлена дослідна партія&nbsp;— 25 штук{{sfn|Болотин|1990|с=147}}.

Наприкінці листопада 1940 року, за результатами полігонних випробувань і технологічної оцінки пред'явлених до розгляду зразків ППШ був рекомендований до прийняття на озброєння.

{{початок цитати}}

Живучість сконструйованого Шпагіним зразка була перевірена 30 000 пострілів, після чого ПК показав задовільну купчастість стрільби та справний стан деталей. Надійність автоматики перевірялася стрільбою під кутами піднесення і схиляння у 85°, при штучно запиленому механізмі, при повній відсутності мастила (всі деталі промивалися гасом і насухо протиралися ганчір'ям), відстрілом без чистки зброї 5000 патронів. Все це дозволяє судити про виняткову надійності і безвідмовність зброї поряд з високими бойовими якостями.

{{кінець цитати|джерело=Д.Н. Болотин. «История советского стрелкового оружия»<ref>{{Cite web |url=http://www.arms-expo.ru/site.xp/049051057055124050050050049.html |title=ППШ-41, пистолет-пулемёт Шпагина / сайт информагентства «Оружие России» |accessdate=17 червень 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100124072241/http://www.arms-expo.ru/site.xp/049051057055124050050050049.html |archivedate=24 січень 2010 |deadurl=yes }}</ref>.}}

21 грудня 1940 р пістолет-кулемет системи Шпагіна зразка 1941 був прийнятий на озброєння Червоної армії. До кінця 1941 року було виготовлено понад 90000 шт. За 1942&nbsp;р. фронт отримав 1,5&nbsp;млн пістолетів-кулеметів<ref>{{Cite web |url=http://www.kalashnikov.ru/Kalasnikov/Arhiv_Kalashnikov/2005/9_2005.php |title=Журнал «Калашников» № 9/2005. Юрий Пономарёв «Оружие победы. ППШ-41» стр. 16 |accessdate=17 червень 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150511042949/http://kalashnikov.ru/Kalasnikov/Arhiv_Kalashnikov/2005/9_2005.php |archivedate=11 травень 2015 |deadurl=yes }}</ref>.

== Конструкція ==
[[Файл:The exhibits of the Battle of Stalingrad museum-panorama 008.jpg|міні|ППШ має ствольну коробку, злиту з кожухом затвора, затвор з запобіжником на руків'ї зведення]][[Файл:2012 UPA March in Kiev (4).jpg|міні|ліворуч|Запобіжник ППШ являє собою повзун, який розташовано на руків'ї затвора. Запобіжник у ввімкненому положенні замикає затвор у передньому або задньому положенні.]][[Файл:20080809 mokotow 44 reenactment IMG 2654 cropped.jpg|міні|Перекидний L-подібний цілик для стрільби на 100 і 200 метрів.]]

ППШ являє собою автоматичну ручну вогнепальну зброю, яка призначена для ведення вогню чергами і одиночними пострілами.

Автоматика працює за схемою використання віддачі з [[Вільний затвор|вільним затвором]]. Вогонь ведеться з заднього [[Шептало|шептала]] (затвор перед пострілом перебуває в крайньому задньому положенні, після спуску він йде вперед, досилає набій, наколювання [[капсуль|капсуля]] проводиться в момент завершення досилання), затвор в момент пострілу не фіксується. Подібна схема часто використовується при розробці пістолетів-кулеметів. При всій своїй простоті, таке рішення вимагає використовувати масивний затвор, що збільшує загальну масу зброї. Крім того, зброя, що використовує таку схему перезарядження, може вистрілити в результаті сильного удару (наприклад, при падінні), якщо від удару затвор з крайнього переднього (нефіксованого) положення відкотиться по напрямних далі вікна подачі патронів магазина, або з крайнього заднього&nbsp;— зірветься зі стопора.

Ударно-спусковий механізм допускає ведення стрільби чергами і одиночними пострілами, з відкритого затвора. Ударник розміщений нерухомо в дзеркалі затвора. Перемикач розміщується всередині спускової скоби, перед спусковим гачком. Запобіжник представляє собою повзун, розташований на рукоятці зведення затвора. Запобіжник у включеному стані замикає затвор в передньому чи задньому положенні.

Як і ППД, ППШ має ствольну коробку, злиту з кожухом ствола, затвор з запобіжником на рукоятці зведення, перемикач вогню в спусковий скобі перед спусковим гачком, перекидний приціл і дерев'яну ложу<ref>[http://www.ppsh41.com/poster56 .gif Схема ППШ-41]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Але при цьому ППШ істотно більш технологічний: точної механічної обробки вимагає тільки [[Ствол (зброя)|ствол]], затвор був виконаний на токарному верстаті з подальшим грубим фрезеруванням, а майже всі інші металеві деталі можуть виготовлятися штампуванням.

[[Дулове гальмо|Дулове гальмо-компенсатор]] є виступаючою вперед за дуловий зріз частиною кожуха ствола (скошена пластина з отвором для проходження кулі, з боків від якої в кожусі є наскрізні вікна). За рахунок реактивного дії порохових газів при пострілі дулове гальмо-компенсатор значно зменшує віддачу і «задирання» ствола вгору.

Ложа виготовлялася з дерева, в основному з берези. ППШ-41 спочатку комплектувалися барабанними магазинами від ППД-40 ємністю 71 набій. Але так як барабанні магазини в бойових умовах показали себе ненадійними, надмірно важкими і дорогими у виробництві, до того ж вимагали ручної індивідуальної підгонки під кожен конкретний пістолет-кулемет, вони були замінені на розроблені в 1942 році коробчасті вигнуті магазини ємністю 35 набоїв.[[Файл:Mémorial uniforme soviétique WWII.JPG|ліворуч|міні|ППШ-41 і частина обмундирування радянського солдата]]

Прицільні пристосування спочатку складалися з секторного прицілу (дальністю від 50 до 500&nbsp;м і кроком 50 м) і нерухомої мушки. Пізніше був введений перекидний L-подібний цілик для стрільби на 100 і 200 метрів. Оскільки прицільна дальність є виключно умовною, суб'єктивною характеристикою то ППШ раннього випуску, як і більшість довоєнних пістолетів-кулеметів, мав секторний приціл, розмічений до 500 метрів, однак згодом випускалася спрощена версія з прицілом до 200 метрів,&nbsp;— при цьому характеристики самої зброї де-факто залишилися старими, але новий приціл був набагато простіший у виготовленні і цілком відповідав реальному бойовому застосуванню цієї зброї<ref>Наставление по стрелковому делу: автомат (пистолет-пулемёт) обр. 1941 года конструкции Г.&nbsp;С.&nbsp;Шпагина. Военное издательство Министерства вооруженных сил Союза ССР, 1946 год. ''«Прицельная дальность автомата: с вращающимся целиком&nbsp;— 200&nbsp;м, с секторным прицелом&nbsp;— 500&nbsp;м.»''</ref>.

=== Ударно-спусковий механізм ===
Типовий для масових пістолетів-кулеметів простий [[ударно-спусковий механізм]] зі зворотно-бойовою пружиною, [[Ударник (деталь)|ударник]] жорстко закріплений в затворі, бойовий взвод розташований на затворі. Є перемикач, який дозволяє вести одиночний або автоматичний вогонь. Запобіжник блокує рух затвора.

== Характеристика ==
[[Файл:Музей истории донецкой милиции 088.jpg|міні|[[Магазин (зброя)#Коробчастий магазин|Коробчастий магазин]]]]

При прицільній дальності 500 м (у раннього варіанту), дійсна дальність вогню чергами становить близько 200&nbsp;м,&nbsp;— показник, відчутно перевершує середній рівень зброї цього класу. Крім того, завдяки використанню набою [[7,62 × 25 мм ТТ]], на відміну від [[9×19 мм Парабелум]] або [[.45 Colt]] (які використовували у зарубіжних ПП), а також порівняно довгому стволу, була досягнута значно більша дульна швидкість кулі (500 м/с проти 380 м/с у [[MP-40]] і 280—290 м/с у [[Thompson (пістолет-кулемет)|пістолета-кулемета Томпсона]]), що дало кращу настильність траєкторії, що дозволяло одиночним вогнем впевнено вражати ціль на дистанціях до 200—250&nbsp;м, а також вести вогонь на більшу&nbsp;— аж до 300 і більше метрів&nbsp;— відстань, компенсуючи зниження точності більшою швидкострільністю або зосередженим вогнем кількох стрільців. Висока швидкострільність, з одного боку, приводила до великої витрати боєприпасів (за що ПК отримав прізвисько «пожирач патронів»), і швидкого перегріву ствола, з іншого&nbsp;— забезпечувала високу щільність вогню, що давало перевагу в ближньому бою.

[[Файл:1950-northkorea-infantry-arms.jpg|міні|ліворуч|Зброя армії КНДР. ППШ-41 і карабін [[Самозарядний_карабін_Симонова|СКС]]]]
[[Файл:PPSh-PPS-mags.jpg|міні|300пкс|Порівняння магазинів ППШ ''(ліворуч)'' і ППС ''(праворуч)''.]]

Живучість ППШ, особливо з коробчастим магазином, вельми висока. Чистий і змащений ППШ є надійною зброєю. Нерухомо закріплений бойок є причиною затримок стрільби при забрудненні чашечки затвора кіптявою або при попаданні пилу на загуслу змазку: за спогадами ветеранів 2-ї світової, при пересуванні в відкритих автомашинах або на броні по брудних дорогах ППШ майже завжди ховали під [[плащ-намет]]. До недоліків можна віднести порівняно великі розміри і масу, складність заміни і спорядження барабанного магазина, недостатньо надійний запобіжник, а також можливість самовільного пострілу при падінні на тверду поверхню, що нерідко призводило до нещасних випадків; невисокою живучість мав фібровий амортизатор, який пом'якшував удар затвора по ствольної коробці в задньому положенні, після зносу амортизатора затвор розбивав задню частину коробки. До переваг ППШ можна також віднести велику ємність барабанного магазина (71 набій) у порівнянні з [[MP-40]] (32 набої), але більша кількість набоїв значно збільшувала вагу і габарити зброї, а надійність барабанного магазина була порівняно невисока. Коробчастий магазин був легше і надійніше, проте спорядження його набоями становило велику складність через перестроювання набоїв на виході з двох рядів в один: черговий набій потрібно було підвести під губки рухом вниз-назад. З іншого боку, наприклад, магазин [[MP-40|системи Шмайссера]], який використовували в німецьких і англійських пістолетах-кулеметах, також мав перестроювання набоїв з двох рядів в один. Для полегшення спорядження коробчастих магазинів ППШ існувало спеціальне пристосування.

Через наявність дулового гальма-компенсатора сусідній стрілець, який опинявся на відстані до 2-3&nbsp;м збоку дульного зрізу, міг отримати [[Баротравма|баротравму]] або розрив барабанної перетинки. ППШ-41 легко ідентифікувати по високому темпу стрільби, схожому на стрекотіння швейної машинки, а в темряві&nbsp;— за трьома спалахами дулового полум'я, які виривалися з верхнього і бічних отворів кожуха<ref>{{Cite web |url=http://www.kalashnikov.ru/Kalasnikov/Arhiv_Kalashnikov/2005/9_2005.php |title=Журнал «Калашников» № 9/2005. Юрий Пономарёв «Оружие победы. ППШ-41» стр. 17 |accessdate=17 червень 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150511042949/http://kalashnikov.ru/Kalasnikov/Arhiv_Kalashnikov/2005/9_2005.php |archivedate=11 травень 2015 |deadurl=yes }}</ref>.

=== Купчастість бою і ефективність вогню ===
{| class="standard collapsible" style="text-align:center"
! colspan="5"| Серцевинні смуги розсіювання кращої половини попадань,
 |-
! дальність, м || colspan="2" |'''по висоті, см'''
! colspan="2" |по ширині, см
|-
! ||одиночними || короткими чергами||одиночними || короткими чергами
 |-
 | 50 || 10 || 15 || 10 || 14
 |-
 | 100 || 20 || 30 || 20 || 27
 |-
 | 150 || 31 || 45 || 30 || 40
 |-
 | 200 || 42 || 60 || 40 || 50
 |-
 | 250 || 53 || 75 || 50 || 66
 |-
 | 300 || 64 || 90 || 60 || 80
 |}

Для ураження одиночного бійця противника (ростової мішені) при веденні вогню короткими чергами з готової до нормального бою зброї був необхідний 1 набій на дистанції до 100&nbsp;м, 2&nbsp;— на дистанції в 150&nbsp;м, 3&nbsp;— на дистанції в 200—250&nbsp;м, і 4 набої на дистанції в 300&nbsp;м.

=== ТТХ набою ===

{| class="standard"
|-
! colspan="2" |7,62×25 мм ТТ
|-
|'''Країна-виробник'''|| [[Росія]]/[[СРСР]]
|--
|'''Калібр''', мм||7,62×25
|--
|'''Вага кулі''', г||5,52
|--
|'''Маса патрона''', г||10,2—11
|--
|'''Тип зброї, яка використовувала набій'''||ППШ-41
|--
|'''Довжина гільзи''', мм||25,1
|--
|'''Довжина набою''', мм||35
|--
|'''Початкова швидкість кулі''', м/с||424—455
|--
|'''Енергія кулі''', Дж||508—576
|--
|'''Вага порохового заряду''',г ||0,48—0,52
|--
|}

=== ППШ-2 ===
[[Файл:Experimental model PPSh-2.svg|міні|ППШ-2]]

У ППШ були не тільки переваги, а й недоліки, такі як великі габарити і маса, що значно ускладнювало застосування цієї зброї в умовах вузьких окопів і тісних приміщень в міських боях, а також [[розвідник]]ами, [[десант]]никами і [[екіпаж]]ами бойових машин. До того ж, в умовах воєнного часу необхідно було знизити витрати на масове виробництво пістолетів-кулеметів.

В результаті, в 1942 році був оголошений конкурс на більш легкий, компактний і дешевий у виробництві пістолет-кулемет, але який не поступався за характеристиками пістолету-кулемету конструкції Шпагіна. У конкурсі брали участь такі знамениті конструктори як В.&nbsp;А.&nbsp;Дегтярьов, Г.&nbsp;С.&nbsp;Шпагін, Н.&nbsp;В.&nbsp;Рукавішніков, С.&nbsp;А.&nbsp;Коровін.
ППШ піддався глибокій модернізації, але все ж не дивлячись на скорочення кількості застосованих деталей, він не став легше базової моделі. Вага ППШ-2 зі спорядженим магазином і додатковим комплектом не задовольняла замовника. Перемогу здобула [[ППС-43|зброя Олександра Івановича Судаєва]].

== Розгортання масового виробництва ==
[[ППД-34/40|ППД]] через особливості технологічного характеру виявився малопридатний для випуску великими серіями, до того ж виробництво його обходилося дуже недешево: один ППД з комплектом ЗІП обходився в 900 рублів в цінах 1939 року&nbsp;— при тому, що ручний кулемет [[ДП (кулемет)|ДП]] з [[ЗІП  (значення)|ЗІП]] обходився в 1 150 рублів. ППШ був спочатку розрахований на можливість виробництва на будь-якому промисловому підприємстві, що має малопотужне пресове обладнання, що виявилося дуже доречним у роки Німецько-радянської війни. Випуск ППШ в липні 1941 року почав завод НКВ СРСР в підмосковному місті Загорську. Цей завод спочатку готувався до випуску [[ППД-34/40|ППД]]. Однак незабаром з наближенням німецьких військ до Москви завод був евакуйований в місто В'ятські Поляни Кіровської області. Барабанні магазини до ППШ випускалися в підмосковному селищі [[Лопасня]]. Цей завод був так само евакуйований туди ж.

У [[1938]] році у в селі [[В'ятські Поляни]] була відкрита шпульна фабрика для обслуговування потреб текстильної промисловості, село отримало статус робочого селища. З початком [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]], восени [[1941]] року у В'ятські Поляни з підмосковного [[Сергієв Посад|Загорська]] був евакуйований машинобудівний завод. Його обладнання для виробництва пістолета-кулемета '''ППШ-41''' встановлювалося на території шпульно-катушкової фабрики. Перші пістолет-кулемети були відправлені на фронт вже в кінці листопада [[1941]] року. У [[1942]] році було вироблено 1,5 мільйона одиниць. Конструкторське бюро заводу очолив творець пістолета-кулемета [[Шпагін Георгій Семенович|Георгій Семенович Шпагін]]. Цього року робітниче селище отримало статус міста. За роки війни колектив Вятсько-Полянського машинобудівного заводу випустив понад 2,5 мільйона пістолетів-кулеметів '''ППШ-41'''.

Більшість деталей ППШ було виконано штампуванням на малопотужному пресовому обладнанні, яке було практично на будь-якому промисловому підприємстві, а решта, крім ствола (уніфікованого по каналу з трилінійним гвинтівковим)&nbsp;— переважно токарною або грубою фрезерною обробкою. На його виготовлення ішло вдвічі менше часу, ніж на виробництво його попередника&nbsp;— ПК Дегтярьова, значно була знижена і металоємність, причому бойові якості при цьому підвищилися. Собівартість ППШ в 1941 році, тобто, на самому ранньому етапі його освоєння в виробництві, становила 500 рублів, що вже можна було порівняти з вартістю [[Гвинтівка Мосіна-Нагана|гвинтівкою зразка 1891/30 рр.]] У той же період&nbsp;— 163 карбованці, і відчутно нижче ціни самозарядної гвинтівки [[Самозарядна гвинтівка Токарєва|СВТ]], яка за довоєнними планами повинна була до 1942 року стати основною стрілецькою зброєю в Червоної Армії&nbsp;— 713 рублів рік на 1940 рік, правда із запланованим в перспективі зниженням до 508 рублів, ймовірно в разі розгортання масового виробництва, чого фактично так і не відбулося. Крім того, для його виготовлення не було потрібно ніяких гостродефіцитних у воєнний час матеріалів, на зразок високоміцних легованих сталей, необхідних для забезпечення міцності деталей автоматичних гвинтівок під потужні набої.

Причому в міру розгортання все більш масового виробництва і внесення змін до конструкції собівартість ППШ знижувалася і далі, так що до 1943 року вона склала вже 142 карбованці. В результаті за роки війни було випущено близько 6 мільйонів примірників цього ПК, а більш «нішевого», призначеного переважно для екіпажів бронетехніки, [[ППС-43|ПК Судаева]], який відрізнявся ще більшою технологічністю,&nbsp;— близько півмільйона.

== Експлуатація та бойове застосування ==
Розгортання все більш масового виробництва, поряд з високими для пістолета-кулемета бойовими якостями&nbsp;— одиночний вогонь з ППШ був ефективний до 300—350&nbsp;м, а короткими чергами до 200, визначило провідну роль цього ПК в системі легкого стрілецького озброєння РСЧА воєнного періоду починаючи вже з другого року війни.

Ними забезпечувалися цілі роти і батальйони автоматників, що з'явилися в складі Червоної Армії до кінця 1942 року<ref>До пізньої осені 1942&nbsp;р. відноситься також введення в штат гвардійської стрілецької дивізії рот автоматників. За штатом №&nbsp;04/500 від 10 грудня 1942&nbsp;р. кожному стрілецькому полку належало мати дві такі роти, по три взводи кожна. (А.&nbsp;В.&nbsp;Исаев. Десять мифов о Второй мировой.)</ref>.
До кінця війни цією зброєю було озброєне близько 55&nbsp;% відсотків бійців Червоної Армії і вона стало невід'ємною частиною образу радянського солдата воєнної пори.

Широке використання ПК в роки війни зробило істотний вплив на формування тактики піхотного бою і системи озброєння Радянської армії в післявоєнний період, коли велике значення набуло ведення щільного автоматичного вогню уздовж всього фронту, на шкоду точності стрільби, а [[автомат Калашникова]] витіснив точніший, але менш скорострільний [[Самозарядний карабін Симонова|карабін Симонова]], в той час, як на Заході, особливо в США, ще довгий час (аж до середини-кінця 60-х рр.) продовжувала розвиватися ідеологія точної самозарядної зброї під потужні набої, іноді з можливістю ведення вогню чергами в критичний момент бою, аналогічної радянським довоєнним розробкам&nbsp;— [[Автоматична гвинтівка Симонова|АВС]] і [[Самозарядна гвинтівка Токарєва|СВТ]].

=== У ході Другої Світової війни ===
[[Файл:Warsaw Uprising - ROA & German Soldiers (1944).jpg|міні|150пкс|Трофейні ППШ у німецькій армії, 1944]]

* {{URS}}&nbsp;— ППШ був наймасовішим пістолетом-кулеметом [[Червона Армія|Червоної Армії]] в роки [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]]. Він також поставлявся радянським партизанам, союзникам і надходив на озброєння іноземних військових формувань на території СРСР.
:* {{CSK}}— 1-й окремий Чехословацький піхотний батальйон під командуванням [[Людвік Свобода | Л. Свободи]] отримав ППШ в жовтні 1942 року, в подальшому їх отримали інші підрозділи [[Перший Чехословацький армійський корпус|Чехословацького армійського корпусу]]<ref>Они сражались с фашизмом / сб., сост. В.&nbsp;Р.&nbsp;Томин. М., Политиздат, 1988. стр.10</ref>
:* {{POL}}— у 1943 році ППШ отримала [[1-ша Варшавська піхотна дивізія (Польща)|1-ша польська піхотна дивізія імені Т. Костюшка]], а пізніше&nbsp;— і інші польські частини;
:* {{ROU}}— у 1944—1945&nbsp;рр. деяка кількість ППШ була передана на озброєння 1-ї румунської піхотної дивізії ім. Тудора Владимиреску, після закінчення війни додаткову кількість була отримана з СРСР для румунської армії. Використовувалися під найменуванням '''PM Md. 1952'''.
:* {{YUG}}— у 1944 році ППШ отримали частини [[Народно-визвольна армія Югославії|Народно-визвольної армії Югославії]]<ref>Освободительная миссия советских вооружённых сил на Балканах / отв. ред. д. ист. н. А.&nbsp;Г.&nbsp;Хорьков. М., «Наука», 1989. стр.65</ref>, після війни ППШ залишався на озброєнні Югославської Народної Армії<ref>Бранко Богданович. Югославский ТТ по имени «Тетеjац» // журнал «Оружие», №&nbsp;10, октябрь 2012. стр.42-56</ref>.
* {{GERnazi}}— трофейні ППШ під найменуванням '' Maschinenpistole 717 (r) '' надходили на озброєння [[вермахт]]у, СС та інших воєнізованих формувань нацистської Німеччини і її сателітів.
* {{FIN}}— трофейні ППШ використовувалися у фінській армії, також були «переробки» під 9&nbsp;мм.
* {{BGR}}— в період після 9 вересня 1944 року СРСР передав болгарській армії партію ППШ, які використовувалися в ході бойових дій 1944—1945&nbsp;рр.<ref>Тошко Станев. Музей, который стоит посетить // журнал «Оружие», №&nbsp;11, 2014. стр.42-49</ref>

=== Після закінчення Другої Світової війни ===
[[Файл:Polish Army Soldiers 1951.jpg|міні|295пкс|[[ Збройні сили Польщі |Польські]] військовослужбовці з ''ППШ'', 1951 рік.]]

Після війни ППШ в значній кількості поставлялися за кордон, головним чином, в країни [[Варшавський договір (1955)|Варшавського договору]] та інші дружні до СРСР держави. Значна кількість була поставлена у [[Китай]].
ППШ використовувався у всіх конфліктах другої половини 20 століття, і гідно воює навіть на початку 21-го:
* Декілька було передано на озброєння народної поліції і армії НДР, отримали найменування '' 'MPi 41' ''
* У 1950—1953 роках радянські, китайські та північно-корейські варіанти ППШ перебували на озброєнні [[Корейська народна армія | Корейської народної армії]] і інтенсивно застосовувалися в ході [[Корейська війна | Корейської війни]].
* На початку 1960-х років кілька ППШ було отримано кубинським урядом, в квітні 1961 року вони застосовувалися при [[Операція у затоці Свиней | відбитті десанту «бригади 2506»]] в затоці Свиней {{sfn|Quesada|2009|p = 62}}.
* На початку 1960-х років ППШ перебували на озброєнні [[Збройні сили В'єтнаму|В'єтнамської Народної армії]], вони застосовувалися в початковий період [[Війна у В'єтнамі|в'єтнамської війни]]. Надалі, протягом війни вони були поступово зняті з озброєння частин регулярної армії і передані на озброєння загонів сил територіальної оборони<ref>Е.&nbsp;П.&nbsp;Глазунов, М.&nbsp;П.&nbsp;Исаев. Страны Индокитая: путь борьбы и победы. М., «Мысль», 1984. (вклейка)</ref>
* Станом на листопад 1966 року, деяка кількість ППШ знаходилося на озброєнні партизан [[Народний рух за визволення Анголи| МПЛА]] у [[Ангола | Анголі]]<ref>Ангола // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А.&nbsp;М.&nbsp;Прохорова. 3-е изд. Т.2. М., «Советская энциклопедия», 1970. стр.4</ref>
* Станом на 1968 рік, кілька ППШ знаходилося на озброєнні палестинських воєнізованих формувань в Йорданії, застосовувалися бійцями місцевих загонів самооборони в битві при Карамі {{sfn|Демченко|1989|с = 49}}.
* Афганістан підписав угоду з СРСР про придбання партії радянської стрілецької зброї в серпні 1956 року, перші ППШ були отримані з СРСР в жовтні 1956 року<ref>М.&nbsp;Ф.&nbsp;Слинкин. 1957 год. Первый афганский «десант» // журнал «Солдат удачи», №&nbsp;2 (113), 2004. стр.11-14</ref>, в подальшому ППШ знаходився на озброєнні армійських підрозділів щонайменше, до 1980 року<ref>Г.&nbsp;П.&nbsp;Кашуба. Афганские встречи. М., изд-во ДОСААФ СССР, 1981. стр.73</ref>, а потім, у 1980-ті роки, використовувався підрозділами народної міліції [[ДРА]]<ref name="shooting.ua.com">[http://www.shooting-ua.com/arm-books/arm_book_24.htm Описание пистолетов-пулеметов]</ref>. Також, значна кількість ППШ знаходилося на озброєнні студентських «загонів захисту революції», народних ополченців і територіальних загонів самооборони, які воювали з «моджахедами» у 1981<ref>Петр Студеникин. [http://smena-online.ru/stories/tam-v-afganistane/page/2 «Там, в Афганистане»] // журнал «Смена», №&nbsp;1308, ноябрь 1981 г.</ref><ref>Афганистан сегодня: фотоальбом. / сост. Хайдар Масуд, А.&nbsp;Н.&nbsp;Сахаров. М., «Планета», 1981. стр.202-203</ref> і навіть у 1986 році<ref>В.&nbsp;В.&nbsp;Твиров. Дневник переводчика // Афганистан болит в моей душе… Воспоминания, дневники советских воинов, выполнявших интернациональный долг в Афганистане / лит. запись П. Ткаченко. М., «Молодая гвардия», 1990. стр.233-234</ref>.
* У Нікарагуа, деяка кількість ППШ перебувала на озброєнні територіальних загонів Сандиністської народної міліції («мілісіанос») щонайменше до середини 1985 року<ref>Фотофакт // «Известия», №&nbsp;140 (21217) от 20 мая 1985. стр.4</ref>.
* Щонайменше до 1980-х років ППШ використовувалися армійськими і воєнізованими підрозділами в деяких [[африка]]нскіх країнах.
* Станом на 14 липня 2005 року, на зберіганні міністерства оборони України було 350 000 шт. ППШ<ref>[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/264-2005-р розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 липня 2005&nbsp;р. N 264-р]</ref>; станом на 15 серпня 2011 року, на зберіганні міністерства оборони України залишалося 300 000 шт. ППШ<ref>[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/22а-2011-р/ розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011&nbsp;р. N 1022-р]</ref>
* Обмежено застосовується іррегулярні частинами у війні на Південному Сході України 2014—2016&nbsp;рр.
* {{BLR}}: зняті з озброєння в грудні 2005 року<ref>[http://lenta.ru/news/2005/12/08/ppsh/ Белоруссия сняла с вооружения винтовку Мосина и ППШ] // LENTA.RU от 8 декабря 2005</ref>
* {{HRV}}: Використовувалася югославська версія ППШ Zastava M49

=== Варіанти і модифікації ===
* {{URS}}&nbsp;— '''ППШ зразка 1941 р''', з барабанним магазином на 71 набій і секторних прицілом з десятьма рисками для стрільби на дистанцію від 50 до 500&nbsp;м. Виробництво першої партії з 400 шт. на заводі №&nbsp;367 почалося в листопаді 1940 року, ще до офіційного прийняття пістолет-кулемета на озброєння<ref>Киряев Н. М., Кораблёв Ю. И., Никитин Е. Ф. (ВПА им. В.&nbsp;И.&nbsp;Ленина). КПСС и строительство советских вооруженных сил.&nbsp;— 2-изд.&nbsp;— М.: Воениздат, 1967. стр.180</ref>.
* {{URS}}&nbsp;— '''ППШ зразка 1942 р''', з коробчастим магазином на 35 набоїв, прицілом у вигляді поворотного цілика для стрільби на 100 і 200&nbsp;м, більш надійною засувкою магазина, хромованою поверхнею каналу ствола. Виробництво секторних магазинів було розпочато 12 лютого 1942 року, перші партії були виготовлені з листової сталі товщиною 0,5&nbsp;мм, але досвід експлуатації у військах виявив їх недостатню механічну міцність і надалі магазини виготовляли з листової сталі товщиною 1 мм {{sfn|Болотин|1990|с=153}}.
* {{URS}}&nbsp;— '''кустарні і напівкустарні варіанти ППШ військового часу''':
: * '' «виріб №&nbsp;86»''&nbsp;— пістолети-кулемети, виготовлені на заводі №&nbsp;310 у [[Кандалакша|Кандалакші]]. Зразком послужив ППШ зразка 1941 року, перший пістолет-кулемет був виготовлений 25 січня 1941 року, всього випущено 100 шт. (У зв'язку з відсутністю креслеників, деталі пістолетів-кулеметів підганялися вручну і не були взаємозамінними). Після отримання технічної документації завод випустив ще 5650 серійних ППШ.
: * влітку 1942 року один пістолет-кулемет ППШ вручну виготовив майстер П.&nbsp;В.&nbsp;Чигринов в збройовій майстерні партизанської бригади «Розгром», що діяла в Мінській області Білорусі<ref>В.&nbsp;И.&nbsp;Кузьменко. Партизанские оружейники. Минск, «Навука i тэхнiка», 1990. стр.7</ref>;
:* ще один пістолет-кулемет був відновлений з деталей ППШ зразка 1941 року партизаном Е.&nbsp;А.&nbsp;Мартинюком у загоні ім. С.&nbsp;Г.&nbsp;Лазо (у складі партизанської бригади ім. В.&nbsp;М.&nbsp;Молотова, що діяла в Пінської області Білорусі)&nbsp;— ствол, затвор і магазин були взяті від стандартного серійного ППШ зразка 1941 року, а кожух ствола, ствольна коробка, спускова скоба і дерев'яна ложа були виготовлені кустарним способом<ref>Павел Столяров. «Народное творчество» или «Кулибины» белорусских лесов (часть 1) // журнал «Мастер-ружьё», №&nbsp;9 (138), сентябрь 2008. стр.58-66</ref>;
:* у селі Заозер'є, в збройовій майстерні партизанської бригади «Чекіст», що діяла в Могильовській області Білорусі, інженери Л.&nbsp;Н.&nbsp;Ніколаєв і П.&nbsp;І.&nbsp;Счеславський в період з 30 березня до 3 липня 1943 року виготовили десять ППШ, всього до липня 1944 року тут було виготовлено 122 ППШ. При їх виробництві використовували деталі від зброї яка не підлягала відновленню (наприклад, ствол «партизанських ППШ» робили з частини гвинтівкового ствола), відсутні деталі виготовляли з конструкційної сталі<ref>В.&nbsp;И.&nbsp;Кузьменко. Партизанские оружейники. Минск, «Навука i тэхнiка», 1990. стр.13, 14-18</ref>
* {{GERnazi}} —'''MP.41 (r)''', модифікація ППШ під набій 9 × 19 мм «Parabellum», у яких замінювали ствол і приймач магазину, для використання стандартних коробчастих магазинів від [[MP-40]]. Переробку розпочато в 1944 році, всього випущено близько 10 тис. шт.
* {{IRN}}&nbsp;— з [[1942]] року випускався для СРСР на Тегеранському кулеметному заводі (під назвою '''«модель {{comment|22|1322 рік хіджри}}»''')<ref>С.&nbsp;Л.&nbsp;Федосеев. ППШ в массовом производстве (часть 2) // «Техника и вооружение», №&nbsp;3, 2016. стр.31-35</ref>, всього випущено декілька десятків тисяч одиниуь<ref>Сергей Монетчиков. ППШ&nbsp;— оружие Победы // журнал «Мастер-ружьё», №&nbsp;23, 1998. стр.4-13</ref>, з них до кінця 1944 року було фактично поставлено до СРСР&nbsp;— 9586 шт.<ref>Справка. Импорт одноименной боевой техники за время войны 1914—1918 гг. по сравнению с импортом в СССР в период Отечественной войны (1941—1944).&nbsp;— РГАЭ. ф.413. оп.12. д.8605 л.11</ref>. Відмітна особливість&nbsp;— клеймо у вигляді корони<ref>Frank Iannamico. The Wehrmacht PPSh41 // The Small Arms Review Vol.1 No.6 March 1998 p.73</ref>.
* {{ROU}}&nbsp;— вироблявся під назвою '''PM PPȘ Md. 1952'''.
* {{HUN}}&nbsp;— у 1949—1955 роки випускався під назвою '''«7.62mm Géppisztoly 48.Minta»'''.
* {{CHN}}&nbsp;— після закінчення Другої світової війни вироблявся під назвою '''«Тип 50»'''. У конструкцію і технологію виробництва були внесені незначні зміни в зв'язку з адаптацією до особливостей китайської промисловості.
* {{PRK}}&nbsp;— після закінчення Другої світової війни проводився під найменуванням '''«модель 49»'''.[[Файл:Jirisan Namwon Museum 3.jpg|міні|«модель 49»]]
* {{YUG}}&nbsp;— у 1949—1992 роки випускався пістолет-кулемет '''М49''', який мав деякі конструктивні відмінності від ППШ. Також випускалися варіанти цього пістолета-кулемета&nbsp;— М49/56 и М49/57.
* {{VNM}}&nbsp;— в період в'єтнамської війни 1964—1973 років проводилася модифікація ППШ&nbsp;— пістолет-кулемет К-50.

=== Конверсійні зразки ===
* '''PPS-50'''&nbsp;— самозарядний варіант під дрібнокаліберний набій .22 LR, випускається фірмою «Pietta».
* '''SR-41 Semi-Auto Rifle'''&nbsp;— самозарядний варіант, випускався з 2000 року компанією «Inter-Ordnance of America» під набій 7,62х25 мм<ref>«Small Arms Review», вересень 2000</ref> і 9×19&nbsp;мм. Відрізняється видовженим стволом.
* '''SKL-41'''&nbsp;— самозарядний варіант під набій 9 × 19&nbsp;мм. Випускається з 2008 року.
* '''PPSH 41 SemiAuto'''&nbsp;— самозарядний варіант під набій 7,62 × 25&nbsp;мм, з подовженим до 16 дюймів стволом (повністю закритим кожухом ствола) і конструктивними змінами (стрільба ведеться із закритого затвора). Випускається фірмою «Allied Armament» (США)<ref>[http://youtube.com/watch?v=hTA3nZG6u0A&NR=1 Allied Armament PPSH 41 SemiAuto (YouTube)]</ref>.
* '''ВПО-135'''&nbsp;— самозарядний карабін під набій 7,62 × 25&nbsp;мм, розроблений у [[2013]] році [[В'ятські Поляни|В'ятсько-Полянським]] збройовим заводом «Молот».
* '''ППШ-О'''&nbsp;— самозарядний карабін під набій 7,62 × 25&nbsp;мм, розроблений у [[2013]] році ковровським заводом ім. В.&nbsp;А.&nbsp;Дегтярьова.
* '''ППШ-Luger'''&nbsp;— самозарядний карабін під набій 9 × 19 мм Luger, розроблений в 2014 ковровським заводом ім. В.&nbsp;А.&nbsp;Дегтярьова. Ствол замінений на новий під набій 9 × 19&nbsp;мм. Візуально відрізняється від ППШ-О і ВПО-135 трохи довшим стволом, який входить в передні вирізи кожуха, що утворюють компенсатор.
* '''ВПО-512 ППШ-М «Папаша»'''&nbsp;— 4,5-мм пневматична газобалонна гвинтівка, виготовлена з використанням основних частин пістолетів-кулеметів ППШ (при збереженні всіх технічних клейм). Розроблена у 2007 році, випускається з [[2008]] року В'ятсько-Полянським збройовим заводом «Молот»<ref>Евгений Александров. [http://www.kalashnikov.ru/upload/medialibrary/131/058_060.pdf Реинкарнация ППШ. 4,5-мм пневматическая винтовка ППШ-М «Папаша»] // журнал «Калашников. Оружие, боеприпасы, снаряжение» №&nbsp;8, 2007. стр.58-60</ref>
* '''МР-562К «ППШ»'''&nbsp;— 4,5-мм пневматична газобалонна гвинтівка з можливістю стрільби чергами, випускається [[Іжевський механічний завод|Іжевським механічним заводом]]

== Пістолет-кулемет Шпагіна в культурі і мистецтві ==

[[Файл:Victorious Fatherland Liberation War Museum Monument7.jpg|міні|праворуч|Пам'ятник у Північній Кореї]]
[[Файл:Berlin Treptow Ehrenmal 12.jpg|міні|Пам'ятник невідомому солдату в Трептов-парку в Берліні]][[Файл:Monument to the Soviet Army, Sofia.JPG|міні| Пам'ятник Радянської армії (Софія)]]

ППШ з барабанним магазином (поряд з гвинтівкою Мосіна з багнетом) став своєрідним символом радянського солдата часів Німецько-радянської війни, подібно до того, як [[MP-40]] міцно асоціюється з солдатом [[вермахт]]у, а [[автомат Калашникова]]&nbsp;— з радянським солдатом післявоєнного часу. ППШ з'являється практично у всіх радянських і зарубіжних фільмах про Німецько-радянську війну. Став хрестоматійним образ радянського воїна-визволителя, відображений у величезній кількості пам'яток, встановлених як на території СРСР, так і в країнах Східної Європи: солдат в польовій формі, касці, плащ-накидці, з ППШ.
ППШ зустрічається в значній кількості фільмів і в ряді комп'ютерних ігор<ref>[http://www.imfdb.org/wiki/PPSh-41#PPSh-41 PPSh-41 / PPS-43] / Internet Movie Firearms Database</ref>. В основному його можна зустріти в [[3D-шутер]]ах про Другу світову війну в радянських кампаніях. Також його можна зустріти в більшості ігор про [[В'єтнамська війна|В'єтнамську війну]]. В іграх, сюжет яких відбувається в [[XXI]] столітті, ця зброя практично не зустрічається, проте іноді фанати додають цю зброю в гру, створюючи [[мод]]ифікаціі.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* {{книга
| автор         = Благовестов А. И. 
| заголовок      = То, из чего стреляют в СНГ. Справочник стрелкового оружия
| том           = 
|відповідальний  = Под ред. [[Тарас, Анатолий Ефимович|А. Е. Тараса]]
|издание        = 
| видавництво  = Харвест
| місце         = Мн.
| рік           = 2000
| сторінок       = 653
| ref           = Благовестов
|isbn           = 9851320749
}}
* {{книга
| автор         = Болотин Д. Н.
| заголовок      = Советское стрелковое оружие
|видання        = 3-е изд
| видавництво  = Воениздат
| місце          = М.
| рік           = 1990
| сторінок      = 383
| ref           = Болотин
|isbn           = 5203006318
}}
* {{книга
| автор         = Демченко П.
| заголовок      = Там, за рекой - Палестина
|издание        = 
| видавництво  = Советская Россия
| місце          = М.
| рік           = 1989
| сторінок      = 126
|ссылка        = 
| ref           = Демченко
|isbn           = 
}}
* {{книга
| автор         = Жук А. Б. 
| заголовок      = Энциклопедия стрелкового оружия: револьверы, пистолеты, винтовки, пистолеты-пулемёты, автоматы
| издание        = 
| видавництво  = [[АСТ (издательство)|АСТ]]
|місце          = М.
| рік           = 2002
| сторінок      = 780
| ref           = Жук
| isbn          = 5-17-010819-2
}}
* {{книга
| автор         = Кашевский В. А.
| заголовок      = Пехотное оружие Второй мировой войны
| издание        = 
| видавництво  = [[Харвест]]
|місце          = Мн.
| рік           = 2004
| сторінок      = 432
| ref           = Кашевский
| isbn          = 985-13-1815-9
}}
* {{книга
| автор         = A. M. De Quesada, S. Walsh.
| заголовок      = The Bay of Pigs: Cuba 1961
| издание        = 
| видавництво  = Osprey Publishing
| місце          = NY
| рік           = 2009
| сторінок      = 64
| посилання       = http://books.google.com/books?id=cchLfXrXpH4C&pg=PA62&lpg=PA62
| ref           = Quesada
| isbn          = 978-1-84603-323-0
}}

* Юрий Пономарёв. [http://www.kalashnikov.ru/upload/medialibrary/5be/14_23.pdf ППШ-41: оружие Победы] // журнал «Калашников. Оружие, боеприпасы, снаряжение» №&nbsp;9, 2005. стр.14-23
* Сергей Монетчиков. Пистолет-пулемёт Шпагина ППШ&nbsp;— оружие Победы // журнал «Мастер-ружьё», №&nbsp;2 (23), 1998. стр.5-13

== Відео ==
* [http://youtube.com/watch?v=iwj0O6ttc_s&NR=1 PPSH41 #1]
* [http://youtube.com/watch?v=aB-LKeYXw9E&mode=related&search= PPSH41 #2]
* [http://youtube.com/watch?v=ggS-UZIpezs&NR=1 PPSh-41]
* [http://youtube.com/watch?v=pBYUQ52V3d8 Allied Armament PPSH 41 SemiAuto&nbsp;— конверсионный вариант, #2]
* [http://youtube.com/watch?v=S5v2x2jbKrU&mode=related&search= Russian PPsh41]
* [http://youtube.com/watch?v=xuSVmHxQJS8&NR=1 PPSh-41 #2]

== Посилання ==
* [http://world.guns.ru/smg/rus/pca-41-r.html Пистолет-пулемет Шпагина ППШ-41 (СССР)]
* [http://www.armoury-online.ru/articles/smg/ru/ppsh-41/ Пистолет-пулемет ППШ-41 (СССР). История, конструкция, преимущества и недостатки на сайте armoury-online.ru]
* [http://www.weaponplace.ru/762-mm_pistolet-pulemet_shpagina_ppsh-41.php ППШ-41]
* [http://echo.msk.ru/programs/victory/546136-echo Судьба человека&nbsp;— судьба оружия: ППШ (Передача цикла «Цена Победы» на радио «Эхо Москвы»)]
* [http://rusweapon.narod.ru/ppsh41.htm ПКШ-41]
* [http://bibliotekar.ru/encOruzh/254.htm Пістолет-кулемет Шпагіна]
* [https://web.archive.org/web/20120316083054/http://faq.guns.ru/ppsha.html Характеристики ПКШ]
* [http://army.lv/ru/ppsh-41/primenenie/625/404 Використання ППШ]

{{-}}{{Стрілецька зброя СРСР}}
{{Зброя Німеччини часів Другої Світової війни}}
[[Категорія:Стрілецька зброя Другої світової війни]]
[[Категорія:Пістолети-кулемети СРСР]]
[[Категорія:Піхотна зброя Румунії 1878-1948]]