Відкрити головне меню
Die Gartenlaube (1869) b 069.jpg

Офіційна класифікація вин Бордо 1855 стала одним із результатів Всесвітньої виставки 1855 року у Парижі. Імператор Наполеон III доручив розробити систему класифікації для найкращих французьких вин Бордо, що мали бути представлені для відвідувачів з усього світу. Брокери виноробної промисловості проранжували вина згідно з репутацією шато і торговою ціною, яка у той час була безпосередньо пов'язана з якістю.

Вина були проранжовані за значимістю з першої по п'яту категорії (так звані крю фр. cru). Усі червоні вина, що увійшли до списку, було доставлено з регіону Медок, за виключенням одного Château Haut-Brion, яке походило з комуни Грав. Білим винам, на той час, віддавали менше значення ніж червоним і ці вина були представлені лише солодкими сортами Сотерну та солодкими винами комуни Барсак. Оцінювались білі вина лише у двох категоріях, від першого до другого крю, які в подальшому отримали третю підкатегорію «вищі перші крю».

Зміст

Зміни в класифікаціїРедагувати

У кожній категорії, різні шато були розташовані згідно з показниками якості, і таке розташування зберігається і на сьогоднішній день. За увесь період існування класифікації, лише двічі, з 1855 року, вона була істотно змінена. Перший раз, у 1856 році, Château Cantemerle було додано до списку п'ятих крю (згідно з різними думками, його було пропущено через недогляд, чи просто додано із запізненням). Другий раз класифікацію змінили у 1973 році, коли Шато Мутон Ротшильд (фр. Château Mouton-Rothschild) було підвищене з другого до першого крю, після десятилітніх лобіювань зі сторони Філіпа де Ротшильда (фр. Philippe de Rothschild). Третьою, незначною, зміною стало видалення Château Dubignon, третього крю з Сен-Жюльєна яке було поглинуто господарством Château Malescot St. Exupéry.[1]

Незначні зміни з 1855 року, стосувались також приставки «шато» (фр. Château — замок). Спочатку лише 5 господарств взяли собі приставку «шато» у назву, а тепер її використовує більшість виноробних господарств як Бордо так і усієї Франції.[2]

КритикаРедагувати

Створена як класифікація шато, вона не враховує того, що фактичні виноградники, які належать певним виноробним господарствам розширились, скоротились чи були розділені без будь-якої додаткової класифікації, і значні ділянки оцінених теруарів змінили власників.[3]

Багато спеціалістів у галузі виноробства стверджують, що класифікація 1855 року застаріла і не забезпечує точного роз'яснення якості на кожному сучасному господарстві. Декілька пропозицій змінити класифікацію намагався, щоправда безуспішно, провести Алексіс Лішин.[4] У 1960 році він розпочав кампанію за впровадження змін в класифікацію, що тривала більше тридцяти років. Він опублікував власну неофіційну класифікацію. Інші критики притримувались схожої тактики, зокрема Роберт Паркер опублікував у 1985 році працю «100 найкращих господарств Бордо»; Бернар та Анрі Енжальбер опублікували «Історію вина і лози» (фр. L'histoire de la vigne & du vin). Великих зусиль доклали магістри виноробства Клайв Коутс та Девід Пепперкорн.[1][5][6] У результаті жодних змін так і не було прийнято, що можна зрозуміти, адже жодне із господарств не бажало перегляду, а тим більше зміни статусу, що могли негативно відобразитись на ціні.[7]

В березні 2009 року Лондонська міжнародна біржа виноробів випустила власну класифікацію, з метою застосувати власний оригінальний метод перерахунку показника «якості-вартості» для сучасних економічних умов.[8]

Багато провідних господарств апелласьйону Медок, що не були включені в класифікацію 1855 року відносять до категорії Крю Буржуа (фр. Cru Bourgeois), системи класифікації, яка регулярно поновлювалась з 1932 року, була заборонена у 2007 році, проте відновлена у 2010 році.[9]

Класифікація вин Бордо 1855 рокуРедагувати

 
Château Lafite-Rothschild
 
Château Léoville-Las Cases
 
Château Léoville-Barton
 
Château Grand-Puy-Ducasse
 
Château Cantemerle
 
Château d’Yquem
 
Château Guiraud
 
Château Doisy Daëne

Згідно з французькою класифікацією 1855 року, спочатку записується назва господарства з його комуною (селом) та їх AOC у дужках, у випадку якщо останній відрізняється назвою від назви комуни. Назви XIX століття відображено у тому вигляді, які було перераховано брокерами 18 квітня 1855 року, після неї написана сучасна назва.[2]

Червоні вина ЖирондиРедагувати

Перші крю (Premiers crus)Редагувати

Другі крю (Deuxièmes crus)Редагувати

Треті крю (Troisièmes crus)Редагувати

Четверті крю (Quatrièmes crus)Редагувати

П'яті крю (Cinquièmes crus)Редагувати

Білі вина ЖирондиРедагувати

Господарства Барсак можуть бути помічені апелласьйоном Барсак або Сотерн.

Вищі перші крю (Premier cru supérieur)Редагувати

Перші крю (Premiers crus)Редагувати

Другі крю (Deuxièmes crus)Редагувати

  • Lamothe, тепер

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

a.  ^  Єдине класифіковане господарство з Грав.
b.  ^  Другі крю, отримало статус першого крю у 1973 році.
c.  ^  Поглинене у 1960 році.
d.  ^  Додане у 1856 році.

  1. а б Peppercorn, David (2003). Bordeaux. London: Mitchell Beazley. с. 83. ISBN 1-84000-927-6. 
  2. а б Stevenson, Tom (2005). The Sotheby’s Wine Encyclopedia (вид. 4th). London: Dorling Kindersley. с. 64. ISBN 0756613248. 
  3. Lichine, Alexis (1967). Alexis Lichine's Encyclopedia of Wines and Spirits. London: Cassell & Company Ltd. с. 144–148. 
  4. Prial, Frank J. The New York Times (1989-08-20). The Battle of 1855. 
  5. Prial, Frank J. The New York Times (1988-02-17). Wine Talk. 
  6. Prial, Frank J. The New York Times (1991-09-25). Wine Talk. 
  7. Goldberg, Howard G., Wine News. Dusting off the 1855 debate. Архів оригіналу за 23 січень 2008. Процитовано 16 листопад 2011. 
  8. Liv-ex Fine Wine Market blog (March 10, 2009). The Liv-ex Bordeaux Classification
  9. Lechmere, Adam, Decanter.com (2010-09-23). Cru Bourgeois: new listing launched. Архів оригіналу за 2013-07-19. Процитовано 2011-11-16. 

ДжерелаРедагувати

  • Stevenson, Tom (2005). The Sotheby’s Wine Encyclopedia (4th ed.). London: Dorling Kindersley. pp. 64–65. ISBN 0-7566-1324-8.
  • Echikson, Tom (2004). Noble rot. NY: Norton. ISBN 0-8168-6825-5
  • Taber, George M. (2005). Judgment of Paris: California vs. France and the historic 1976 Tasting that Revolutionized Wine. NY: Scribner. ISBN 0-7432-9732-6
  • Henri Enjalbert, L'histoire de la vigne et du vin. Avec une nouvelle hiérarchie des terroirs du Bordelais et une sélection de 100 grands crus, avec Bernard Enjalbert, Éd. Bordas-Bardi, 1987

ПосиланняРедагувати