Перегляд вихідного коду сторінки Освіта в Україні

Станом на 2019&nbsp;р. структура '''освіти в Україні''' регламентована [[Закон України «Про освіту» (2017)|Законом України «Про освіту»]] і включає:

* дошкільну освіту;
* загальну середню освіту;
* позашкільну освіту;
* професійно-технічну освіту;
* вищу освіту;
* післядипломну освіту;
* аспірантуру;
* докторантуру;
* самоосвіту.

== Історія ==
{{Main|Історія освіти в Україні|Шкільництво в Україні}}
{| align="right" class="standard"
|+
! colspan=6 | Освіта населення за переписами<br/>(на 1000 осіб)
|-----
! |Рік
! |Повна <br/>
вища
! |Неповна <br/>
вища
! |Повна <br/>
середня
! |Базова<br/>
середня
! |Початкова
|-----
| [[1959]]
| align=center| 21
| align=center| 55
| align=center| 64
| align=center| 233
| align=center| 299
|-----
| [[1970]]
| align=center| 40
| align=center| 79
| align=center| 138
| align=center| 236
| align=center| 278
|-----
| [[1979]]
| align=center| 65
| align=center| 119
| align=center| 225
| align=center| 222
| align=center| 252
|-----
| [[1989]]
| align=center| 95
| align=center| 179
| align=center| 285
| align=center| 172
| align=center| 203
|-----
| [[2001]]
| align=center| 136
| align=center| 177
| align=center| 349
| align=center| 160
| align=center| 142
|+
|}

На [[1654]]—[[1656]] роки в межах [[Гетьманщина|Гетьманщини]] та всіх етнічних українських територіях населення було досить освічене, як відмічали тогочасні мандрівники&nbsp;— більшість українського населення письменні і вміють читати, що було високим показником освіти в тогочасній Європі. Освітою в тогочасній Україні займалися парафіяльні школи, діяльність яких підтримувалася козацькою старшиною, громадами й духовенством. У семи полках [[Гетьманщина|Гетьманщини]] в [[1730-ті|1730]]—[[1750-ті|1750-х]] роках існувало до 1488 шкіл. Ще 125 шкіл існувало у чотирьох полках [[Слобідські козацькі полки|Слобідської України]].<ref>[http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Parafiialni_shkoly Парафіяльні школи]</ref>

За спеціальним царським указом [[1804]] року всі україномовні школи були заборонені, що привело до цілковитої деградації українського населення.<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=1J5brBEJIpEC&pg=PA23&lpg=PA23&dq=указ+1804+заборона&source=bl&ots=HlN2LswcHY&sig=M937cVaGArAuwEJZMAzhwFL3rSk&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwjY_djCqKjYAhUjGZoKHXZKAtkQ6AEIRTAG#v=onepage&q=указ%201804%20заборона&f=false Забуття українців]</ref>

В середині ХІХ ст. стан освіти в українських губерніях [[Російська імперія|Російської імперії]] був одним із найгірших у країні, абсолютна більшість населення залишалась неграмотною. Так, у [[1867]]–[[1868]] рр серед новобранців [[Харківська губернія|Харківської губернії]] було 96,2&nbsp;% неписьменних, серед новобранців [[Полтавська губернія|Полтавської]]&nbsp;— 97,2&nbsp;%. Рівень освіти більшості населення був ще нижчим.<ref name="rashin_education"/>

Проте, розвиток освіти, який розпочався після [[Земська реформа|Земської реформи]], особливо швидко відбувався в українських губерніях, що було пов'язано з масштабним розширенням мережі земських шкіл.<ref name="rashin_education">[http://lost-empire.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=86&Itemid=9 Грамотність населення Російської імперії у XIX&nbsp;— поч. XX&nbsp;ст.]</ref>

Темпи скорочення рівня неграмотності в українських губерніях наприкінці 19 ст. були в півтора раза швидшими, ніж у середньому по країні, внаслідок чого вже на початку XX&nbsp;ст. рівень грамотності серед новобранців досяг рівня, середнього європейській частині імперії.<ref name="rashin_education"/><br/>
{| class="wikitable standard collapsible collapsed" align="left"
! colspan=4 | Грамотність рекрутів, прийнятих на військову службу
|-----
! |Губернія
! |1874-<br/>1883
! |1894
! |1904
|-----
! align=center colspan=4 | '''Українські губернії'''
|-----
| Таврійська
| align=center| 24&nbsp;%
| align=center| 45&nbsp;%
| align=center| 66&nbsp;%
|-----
| Чернігівська
| align=center| 19&nbsp;%
| align=center| 40&nbsp;%
| align=center| 64&nbsp;%
|-----
| Херсонська
| align=center| 24&nbsp;%
| align=center| 38&nbsp;%
| align=center| 58&nbsp;%
|-----
| Полтавська
| align=center| 13&nbsp;%
| align=center| 37&nbsp;%
| align=center| 58&nbsp;%
|-----
| Катеринославська
| align=center| 18&nbsp;%
| align=center| 35&nbsp;%
| align=center| 62&nbsp;%
|-----
| Харківська
| align=center| 14&nbsp;%
| align=center| 30&nbsp;%
| align=center| 54&nbsp;%
|-----
| Київська
| align=center| 14&nbsp;%
| align=center| 28&nbsp;%
| align=center| 48&nbsp;%
|-----
| Подільська
| align=center| 11&nbsp;%
| align=center| 24&nbsp;%
| align=center| 43&nbsp;%
|-----
| Волинська
| align=center| 12&nbsp;%
| align=center| 22&nbsp;%
| align=center| 35&nbsp;%
|-----
! align=center colspan=4 | '''Центрально-промислові губернії'''
|-----
| Петербурзька
| align=center| 59&nbsp;%
| align=center| 80&nbsp;%
| align=center| 90&nbsp;%
|-----
| Ярославська
| align=center| 63&nbsp;%
| align=center| 85&nbsp;%
| align=center| 87&nbsp;%
|-----
| Московська
| align=center| 53&nbsp;%
| align=center| 77&nbsp;%
| align=center| 86&nbsp;%
|-----
! align=center colspan=4 | '''Прибалтійські губернії'''
|-----
| Ліфляндська
| align=center| 95&nbsp;%
| align=center| 97&nbsp;%
| align=center| 99&nbsp;%
|-----
| Естляндська
| align=center| 95&nbsp;%
| align=center| 96&nbsp;%
| align=center| 97&nbsp;%
|-----
| Курляндська
| align=center| 60&nbsp;%
| align=center| 87&nbsp;%
| align=center| 87&nbsp;%
|-----
! '''По імперії'''
! align=center| 24&nbsp;%
! align=center| 39&nbsp;%
! align=center| 56&nbsp;%

|}
Рівень грамотності серед сільського був значно нижчим ніж серед міського. Так, на початку [[1880-ті|80-х]] років письменність сільського населення [[Херсонська губернія|Херсонської]] та [[Харківська губернія|Харківської губерній]] становила лише 6,2&nbsp;%, [[Полтавська губернія|Полтавської]] 6,0&nbsp;%, [[Чернігівська губернія|Чернігівської]] 5,3&nbsp;%.<ref name="rashin_education"/> <br/>

У великих містах рівень грамотності перевищив 30&nbsp;% ще у [[1870-ті|70-х]] рр. XIX&nbsp;ст. Так у [[Київ|Києві]] в [[1874]] році грамотними було 44&nbsp;% населення, в [[Одеса|Одесі]] і [[Миколаїв|Миколаєві]] більше 30&nbsp;%. Особливо швидко зростав освітній рівень жіночого населення. Так, у [[Харків|Харкові]] грамотність серед жінок за [[1866]]&nbsp;— [[1912]] зросла у 2.2 раза, тоді як серед чоловіків у 1.6 раза. Проте і на початку XX&nbsp;ст. жіноче населення за освітою значно поступалося чоловічого, особливо у сільській місцевості.<ref name="rashin_education"/>
<br/>

{| class="wikitable standard" align="left"
! colspan=6 |  [[Грамотність]] населення у [[1897]]&nbsp;р.
|-----
! align=left |Губернія
! |Чоловіки
! |Жінки
! |Всього
|-----

| [[Таврійська губернія|Таврійська]]
| align=center| 36,9&nbsp;%
| align=center| 17,8&nbsp;%
| align=center| 27,9&nbsp;%
|-----
| [[Херсонська губернія|Херсонська]]
| align=center| 35,0&nbsp;%
| align=center| 16,3&nbsp;%
| align=center| 25,9&nbsp;%
|-----
| [[Катеринославська губернія|Катеринославська]]
| align=center| 31,5&nbsp;%
| align=center| 10,8&nbsp;%
| align=center| 21,5&nbsp;%
|-----
| [[Чернігівська губернія|Чернігівська]]
| align=center| 29,8&nbsp;%
| align=center| 7,3&nbsp;%
| align=center| 18,4&nbsp;%
|-----
| [[Київська губернія|Київська]]
| align=center| 27,5&nbsp;%
| align=center| 8,9&nbsp;%
| align=center| 18,1&nbsp;%
|-----
| [[Волинська губернія|Волинська]]
| align=center| 24,4&nbsp;%
| align=center| 9,8&nbsp;%
| align=center| 17,2&nbsp;%
|-----
| [[Полтавська губернія|Полтавська]]
| align=center| 27,8&nbsp;%
| align=center| 6,3&nbsp;%
| align=center| 16,9&nbsp;%
|-----
| [[Харківська губернія|Харківська]]
| align=center| 25,9&nbsp;%
| align=center| 7,6&nbsp;%
| align=center| 16,8&nbsp;%
|-----
| [[Курська губернія|Курська]]
| align=center| 26,4&nbsp;%
| align=center| 6,6&nbsp;%
| align=center| 16,3&nbsp;%
|-----
| [[Бессарабська губернія|Бессарабська]]
| align=center| 22,0&nbsp;%
| align=center| 8,8&nbsp;%
| align=center| 15,6&nbsp;%
|-----
| [[Подільська губернія|Подільська]]
| align=center| 23,8&nbsp;%
| align=center| 7,3&nbsp;%
| align=center| 15,5&nbsp;%
|+
|}
{| align="right" class="standard"
|+
! colspan=5 | Грамотність у містах<ref name="rashin_education"/>
|-----
! |Місто
! |Рік
! |Чол.
! |Жін.
! |Всього
|-----
| rowspan=3|[[Київ]]
| ''1874''
| 52,9&nbsp;%
| 33,2&nbsp;%
| 44,3&nbsp;%
|-----
| ''1897''
| 63,3&nbsp;%
| 45,8&nbsp;%
| 55,4&nbsp;%
|-----
| ''1919''
| 85,4&nbsp;%
| 68,6&nbsp;%
| 76,5&nbsp;%
|-----
| rowspan=2|[[Одеса]]
| ''1873''
| 35,7&nbsp;%
| 22,4&nbsp;%
| 30,9&nbsp;%
|-----
| ''1897''
| 59,2&nbsp;%
| 39,6&nbsp;%
| 50,1&nbsp;%
|-----
| [[Миколаїв]]
| ''1875''
| 39,0&nbsp;%
| 27,0&nbsp;%
| 34,8&nbsp;%
|-----
| rowspan=4|[[Харків]]
| ''1866''
| 45,5&nbsp;%
| 26,8&nbsp;%
| 36,9&nbsp;%
|-----
| ''1879''
| 47,3&nbsp;%
| 31,3&nbsp;%
| 40,0&nbsp;%
|-----
| ''1897''
| 61,7&nbsp;%
| 41,9&nbsp;%
| 52,5&nbsp;%
|-----
| ''1912''
| 74,2&nbsp;%
| 58,6&nbsp;%
| 66,6&nbsp;%
|+
|}
{{-}}

З кінця [[1870-ті|1870]]-х років до поч. [[1910-ті|1910-х]] грамотність серед сільського населення зросла у 4 рази, проте залишалась на дуже низькому рівні. У [[1910]]–[[1913]]&nbsp;рр. було проведене дослідження на території 25
повітів [[Харківська губернія|Харківської]] та [[Полтавська губернія|Полтавської губерній]] і виявлено, що три чверті сільського населення цих губерній є неписьменними. Грамотними були 39,1&nbsp;% чоловіків і 10,6&nbsp;% жінок у Харківській губернії, та 38,2&nbsp;% і 8,7&nbsp;% відповідно у Полтавській губернії. У деяких губерніях (Подільській, Волинській) рівень освіти був ще нижчим.<ref name="rashin_education"/>

{{-}}
{| align="left" class="standard"
|+
|-----
|+colspan=9 |Грамотність населення України у віці 9-45 років,%<br/>(за даними переписів)
|-----
! |1897
! |1920
! |1926
! |1939
! |1959
! |1970
! |1979
! |1989
! |2001

|-----
| align="center" |27,9
| align="center" |51,9
| align="center" |63,6
| align="center" |88,2
| align="center" |99,1
| align="center" |99,8
| align="center" |99,9
| align="center" |99,9
| align="center" |99,9
|}
{| align="right" class="wikitable"
|+Кількість учнів/вчителів <br/>загальноосвітніх<br/>навчальних закладах<ref>[http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/osv_rik/osv_u/znz_u.html Загальноосвітні навчальні заклади (за даними Міністерства освіти і науки України)]</ref>
|рік
|учнів
|учителів
|-
| [[2000]]/01 || align="center" |  6 764 000
|577 000
|-
| [[2001]]/02 || align="center" |  6 601 000
|568 000
|-
| [[2002]]/03 || align="center" |  6 350 000
|561 000
|-
| [[2003]]/04 || align="center" |  6 041 000
|551 000
|-
| [[2004]]/05 || align="center" |  5 731 000
|547 000
|-
| [[2005]]/06 || align="center" |  5 399 000
|543 000
|-
| [[2006]]/07 || align="center" |5 120 000
|537 000
|-
| [[2007]]/08 || align="center" |  4 857 000
|531 000
|-
| [[2008]]/09 || align="center" |  4 617 000
|524 000
|-
|2009/10
|4 495 000
|522 000
|-
|2010/11
|4 299 000
|515 000
|-
|2011/12
|4 292 000
|509 000
|-
|2012/13
|4 222 000
|510 000
|-
|2013/14
|4 204 000
|508 000
|-
|2014/15
|3 757 000
|454 000
|-
|2015/16
|3 783 000
|444 000
|-
|2016/17
|3 846 000
|438 000
|-
|2017/18
|3 922 000
|440 000
|}
<br/>
<br/>
<br/>
<br/>

Станом на [[2001]] рік з 45.802.450 осіб старше 5 років мають освіту:
* повну вищу&nbsp;— 5.658.192 (12.4&nbsp;%)
* неповну вищу&nbsp;— 8.024.682 (17.5&nbsp;%)
* повну загальну середню&nbsp;— 15.249.889 (33.3&nbsp;%)
* неповну загальну середню&nbsp;— 13.304.905 (29.0&nbsp;%)
* не мають початкової загальної&nbsp;— 3.110.813 (6.8&nbsp;%)
* неписьменні&nbsp;— 269.624 (0.6&nbsp;%)

{| class="wikitable standard" align="left"
! colspan=7 | ''Перепис 2001 року''. Рівень освіти за місцем проживання<ref>{{Cite web |url=http://ukrcensus.gov.ua/results/education_population/ |title=Рівень освіти населення. Всеукраїнський перепис населення 2001 р. |accessdate=19 січень 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20091204013407/http://www.ukrcensus.gov.ua/results/education_population/ |archivedate=4 грудень 2009 |deadurl=yes }}</ref> (на 1000 осіб)
|-----
! |Населення
! |Повна вища
! |Базова вища
! |Неповна вища
! |Повна середня
! |Базова середня
! |Початкова
|-----
| Міське
| align=center| 166
| align=center| 9
| align=center| 204
| align=center| 348
| align=center| 136
| align=center| 114
|-----
| Сільське
| align=center| 54
| align=center| 4
| align=center| 119
| align=center| 350
| align=center| 212
| align=center| 202
|+
|}
{{-}}

== Структура ==

<br/>

{| class="wikitable"
| colspan="2" align="center" |'''Структура освіти'''
|'''Код освітнього рівня за МСКО'''
| align="center" |'''Рівні (ступені),<br/> документ про освіту'''
| align="center" |'''Період навчання<br/> (роки, кредити ЄКТС)'''
|'''Цикли ЄПВО'''
|----
| rowspan="4" |[[Вища освіта]]
|[[Докторантура]] або її еквівалент
|8
| Здобувачі наукового ступеня вищої освіти «Доктор філософії» та «Доктор наук»
|4 роки
|ІІІ цикл
|-
|[[Бакалаврат]] або його еквівалент
|7
|Студенти закладів вищої освіти, які здобувають ступінь вищої освіти «[[Магістр]]» (диплом магістра)&nbsp; або освітньо-кваліфікаційний рівень"[[Спеціаліст]]" (диплом спеціаліста)
|2 роки
|ІІ цикл
|----
|[[Базова вища освіта]]
|6
| Студенти закладів вищої освіти, які здобувають ступінь вищої освіти «[[Бакалавр]]», диплом бакалавра
| 4 роки
| rowspan="2" |І цикл
|----
|[[Неповна вища освіта|Короткий цикл вищої освіти]]
|5
|Студенти закладів вищої освіти, які здобувають ступінь вищої освіти «Молодший бакалавр» або освітньо-кваліфікаційний рівень"[[Молодший спеціаліст]]", диплом молодшого спеціаліста
|2 роки
|-
|
|Післясередня невища освіта
|4
|атестат,
| rowspan="2" |2-3 роки
| rowspan="2" |Доступ до вищої освіти
|----
| rowspan="3" |Загальна середня освіта
|Другий етап середньої освіти
|3
|атестат, Учні 10&nbsp;— 11 (12) класів  денних і 10&nbsp;— 16 класів вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів, учні (слухачі) ПТНЗ, які здобувають повну загальну середню освіту
|----
|Перший етап середньої овіти
|2
|свідоцтво, учні 5&nbsp;— 9 класів  денних і вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів, які здобувають базову загальну середню освіту
|5 років
|
|----
|[[Початкова загальна освіта]]
|1
|Учні 1&nbsp;— 4 класів денних загальноосвітніх навчальних закладів
|4 роки
|
|----
| colspan="2" |[[Дошкільна освіта]]
|0
|Вихованці дошкільних навчальних закладів
|4 роки
|
|}

== Розподіл кількості учнів, слухачів та студентів освітніх закладів України за міжнародною стандартною класифікацією освіти (МСКО 2011) ==
{| class="wikitable"
| colspan="2" |Рівні освіти  за  МСКО
| rowspan="2" |2010/11<sup>1</sup>
| rowspan="2" |2011/12<sup>1</sup>
| rowspan="2" |2012/13<sup>1</sup>
| rowspan="2" |2013/14<sup>1</sup>
| rowspan="2" |2014/15<sup>2</sup>
| rowspan="2" |2015/16<sup>2</sup>
|-
|назва
|код
|-
|
|
| colspan="6" |, осіб
|-
|Дошкільна освіта
|0
|1 272 745
|1 354 394
|1 428 390
|1 470 817
|1 294 891
|1 291 207
|-
|Початкова освіта
|1
|1 563 396
|1 584 382
|1 638 497
|1 685 030
|1 536 578
|1 599 250
|-
|Перший етап середньої овіти
|2
|2 100 395
|1 988 313
|1 926 819
|1 909 631
|1 714 321
|1 708 172
|-
|Другий етап середньої освіти
|3
|828 394
|912 231
|876 906
|801 834
|655 977
|617 692
|-
|Післясередня невища освіта
|4
|175 587
|152 461
|151 934
|148 126
|122 427
|117 922
|-
|Короткий цикл вищої освіти
|5
|566 194
|567 372
|571 228
|567 013
|452 292
|427 471
|-
|Бакалаврат або його еквівалент
|6
|1 433 590
|1 270 327
|1 153 791
|1 072 194
|890 277
|855 683
|-
|Магістратура або її еквівалент
|7
|491 504
|473 858
|445 122
|413 471
|346 657
|322 116
|-
|Докторантура або її еквівалент
|8
|36 214
|35 823
|35 454
|33 313
|30 031
|30 308
|}
'''<!-- 1 Включаючи учнів, слухачів та студентів навчальних закладів Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. -->'''<!-- 2 Без урахування учнів, слухачів та студентів навчальних закладів тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції. -->

== Правове регулювання ==
Основні Закони України, якими регулюється діяльність в освіті:
* '''«[[Про освіту]]»,'''
* «[[Про соціальну роботу з дітьми та молоддю]]»,
* «[[Про оздоровлення та відпочинок дітей]]»,
* «[[Про професійно-технічну освіту]]»,
* «[[Про реабілітацію інвалідів в Україні]]»,
* «[[Про дошкільну освіту]]»,
* «[[Про загальну середню освіту]]»,
* «[[Про позашкільну освіту]]»,
* «[[Закон України «Про вищу освіту» (2014)|Про вищу освіту]]»,
* «[[Про охорону дитинства]]»,
* [[Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (2015)|«Про наукову і науково-технічну діяльність»]],
* «[[Про фізичну культуру і спорт]]»,
* «[[Про соціальні послуги]]»,
* «[[Про інноваційну діяльність]]».
В 2002 в Україні прийнята [[Національна доктрина розвитку освіти]]<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=347%2F2002 Указ Президента України від 17 квітня 2002 року N 347/2002 « Про Національну доктрину розвитку освіти»]</ref>. Також розроблено та затверджено:
* Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації (МОН, АПН, 2004),
* Положення про екстернатну форму навчання (МОН, 2008),
* Концепція профільного навчання (МОН, 2009),
* Положення про [[освітній округ]] (КМУ, 2010),
* Положення про загальноосвітній навчальний заклад (КМУ, 2010),
* Порядок організації [[інклюзивне навчання|інклюзивного навчання]] у загальноосвітніх навчальних закладах (КМУ, 2011) та інші.
На урядовому рівні прийнято низку державних програм:
* інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп'ютеризації сільських шкіл на 2001—2003 роки;
* інформатизації та комп'ютеризації професійно-технічних навчальних закладів на 2004—2007 роки;
* інформатизації та комп'ютеризації закладів вищої освіти І-ІІ рівнів акредитації на 2005—2008 роки;
* Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006—2010 роки;
* «Я у світі» (2009—2010&nbsp;рр.);
* забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і закладів вищої освіти сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін (2005—2011&nbsp;рр.);
* Національний план дій щодо реалізації [[Конвенція про права осіб з інвалідністю|Конвенції ООН про права інвалідів]] та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2010—2012 роки;
* розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року;-
* розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року;
* підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року;
* розвитку професійно-технічної освіти на 2011—2015&nbsp;рр.;
* впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» (2011—2015&nbsp;рр.);
* «Шкільний автобус» на 2011—2015&nbsp;рр.;
* розвитку українського села на період до 2015 року<ref>Проект «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012—2021 роки». Жовтень 2011</ref>.

== Сучасні навчальні заклади ==

=== Дошкільне виховання ===
{| class="wikitable"
|+Дошкільні заклади освіти
!
!'''Всього на кінець року, одиниць'''
!'''приватної формами власності, одиниць'''
!'''державної формами власності, одиниць'''
!'''комунальної формами власності, одиниць'''
!'''Кількість дітей, що відвідували ДЗО, осіб'''
!'''Охоплення дітей ДЗО, % до дітей відповідного віку'''
!'''Наявність місць в ДЗО, одиниць'''
!'''Наповнюваність ДЗО, дітей на 100 місць'''
|-
| 2000||16 347||5 632||1 206||9 509||983 001||37,0||1 117 415||88
|-
| 2002||15 304||3 211||500||11 581||973 535||48,0||1 059 801||92
|-
| 2004||14 914||1 532||331||13 051||996 481||49,0||1 040 433||96
|-
| 2006||15 080||911||236||13 933||1 080 882||54,0||1 062 975||102
|-
| 2008||15&nbsp;414||611||202||14&nbsp;601||1&nbsp;194&nbsp;546||57,0||1&nbsp;110&nbsp;408||108
|}
'''Дошкільні заклади освіти України'''
{| class="wikitable"
|
|2010
|2011
|2012
|2013
|2014
|2015
|2016
|-
|'''Кількість закладів, тис.<sup>1</sup>'''
|14,9
|15,4
|15,7
|16,0
|15,0
|14,8
|14,9
|-
|у міських поселеннях
|6,4
|6,4
|6,5
|6,6
|5,7
|5,7
|5,7
|-
|у сільській місцевості
|8,5
|9,0
|9,2
|9,4
|9,3
|9,1
|9,2
|-
|'''У них місць, тис.'''
|1069
|1104
|1135
|1166
|1077
|1105
|1125
|-
|у міських поселеннях
|778
|801
|820
|836
|748
|772
|785
|-
|у сільській місцевості
|291
|303
|315
|330
|329
|333
|340
|-
|'''Кількість дітей у закладах, тис. осіб'''
|1208
|1287
|1357
|1396
|1295
|1291
|1300
|-
|у міських поселеннях
|961
|1010
|1060
|1087
|985
|981
|984
|-
|у сільській місцевості
|247
|277
|297
|309
|310
|310
|316
|-
|'''Охоплення дітей дошкільними''' '''навчальними закладами,<sup>2</sup>'''
|
|
|
|
|
|
|
|-
|відсотків
|53
|55
|57
|61
|55
|55
|  55 <sup>3  </sup>
|-
|у міських поселеннях
|64
|65
|67
|71
|63
|64
|63 <sup>3</sup>
|-
|у сільській місцевості
|33
|35
|37
|41
|40
|40
|40 <sup>3</sup>
|-
|'''Кількість дітей у закладах у'''
|
|
|
|
|
|
|
|-
|розрахунку на 100 місць <sup>4</sup>
|112
|115
|118
|117
|117
|114
|113
|-
|у міських поселеннях
|123
|125
|128
|129
|130
|126
|124
|-
|у сільській місцевості
|82
|89
|91
|87
|88
|87
|87
|}<!-- 1 У 2010—2014&nbsp;р.р. враховані дошкільні навчальні заклади, які не працювали протягом року або більше з будь-якої причини, починаючи з 2015&nbsp;р.&nbsp;— заклади, які працювали протягом року. --> <!-- 2 У 2010—2013&nbsp;р.р.&nbsp;— кількість вихованців дошкільних навчальних закладів, починаючи з 2014&nbsp;р.&nbsp;— з урахуванням дітей, охоплених соціально-педагогічним патронатом. --> <!-- 3 У розрахунку використано дані про чисельність постійного населення України на 01.01.2016. --> <!-- 4 Без урахування дітей у групах короткотривалого перебування. -->

=== Загальноосвітня школа ===
{{Main|Початкова освіта в Україні|Загальна середня освіта в Україні}}
{| class="wikitable"
|+Учні у денних загальноосвітніх навчальних закладах
!
!'''Всього'''
!'''I ступеня'''
!'''II ступеня'''
!'''III ступеня'''
!'''Гімназії'''
!'''Ліцеї'''
!'''Навч.-виховні комплекси'''
!'''Школи для дітей з вадами розвитку'''
!'''Школи соціальної реабілітації'''
|-
| 2000||6 646 521|| 77 056||678 434||5 293 303||167 133||97 212||264 662||68 721||…
|-
| 2001||6 485 554 || 76 222||635 134||5 035 007||196 267||110 896||363 673||67 725||630
|-
| 2002||6 236 700 || 72 079||591 655||4 793 067||214 929||122 563||374 790||67 057||560
|-
| 2003||5 935 794 || 70 575||545 713||4 441 670||263 208||144 199||405 073||64 759||597
|-
| 2004||5 626 189 || 69 659||511 798||4 141 936||281 357||160 811||397 445||62 659||524
|-
| 2005||5 301 373|| 65 058||464 773||3 861 507||305 186||161 847||382 027||60 562||413
|-
| 2006||5 025 804 || 57 926||431 889||3 632 582||291 022||155 150||397 797||59 108||330
|-
| 2007||4 767 984|| 54 890||399 449||3 386 812||292 806||155 031||412 597||66 171||228
|-
| 2008||4&nbsp;533&nbsp;233|| 52&nbsp;907||369&nbsp;538||3&nbsp;165&nbsp;637||295&nbsp;756||154&nbsp;137||428&nbsp;394||66&nbsp;661||203
|}

=== Професійно-технічна освіта ===
{| class="wikitable"
|+Заклади професійно-технічної освіти
!
!'''Кількість закладів, одиниць'''
!'''Кількість учнів, осіб'''
!'''Прийнято учнів, осіб'''
!'''Випущено кваліфікованих робітників, осіб'''
|-
| 2000||970||524 629||307 265||266 757
|-
| 2002||962||501 880||310 999||282 388
|-
| 2004||1 011||507 270||327 611||283 440
|-
| 2006||1 021||473 751||303 651||289 275
|-
| 2008||1&nbsp;018||436&nbsp;661||283&nbsp;204||265&nbsp;126
|}

=== Вища освіта і заклади вищої освіти ===
{{main|Вища освіта в Україні}}
{| class="wikitable"
|+Заклади вищої освіти
|-
! || colspan=4 |I-II рівень акредитації|| colspan=4 | III—IV рівень акредитації|||
|-
! ||Кількість закладів, одиниць||Кількість студентів, осіб||Прийнято студентів, осіб||Випущено спеціалістів, осіб||Кількість закладів, одиниць||Кількість студентів, осіб||Прийнято студентів, осіб||Випущено спеціалістів, осіб
|-
| 2002||667||582 855||203 665||155 542||330||1 686 912||408 639||356 743
|-
| 2004||619||548 466||182 224||148 184||347||2 026 726||475 222||316 223
|-
| 2006||570||468 029||151 178||137 949||350||2 318 553||507 683||413 638
|-
| 2008||528||399 332||114 373||118 055||353||2 364 541||425 241||505 203
|}

== Бібліотеки ==
{| align="right" class="standard"
|+Бібліотечний фонд
!
! colspan=3 |'''Тисяч примірників'''
! colspan=3 |'''Примірників на 100 осіб'''
|-
! ||Всього||місто||село||Всього||місто||село
|-
| 2000||343 016,9||191 610,4||151 406,5||align=center|693||569||956
|-
| 2002||339 186,3||185 917,0||153 269,3||align=center|707||575||978
|-
| 2004||333 303,0||184 882,7||148 420,3||align=center|705||578||972
|-
| 2006||323 654,6||178 432,4||145 222,2||align=center|694||562||977
|-
| 2008||352&nbsp;293,8||210&nbsp;437,1||141&nbsp;856,7||align=center|763||666||975
|}

{| class="wikitable"
|+Кількість масових та універсальних бібліотек
!
!'''Всього'''
!'''місто'''
!'''село'''
|-
| 2000||20 722||5 032||15 690
|-
| 2002||20 380||4 890||15 490
|-
| 2004||19 960||4 830||15 130
|-
| 2006||19 751||4 705||15 046
|-
| 2008||20&nbsp;628||5&nbsp;549||15&nbsp;079
|}

== Реформування освіти в Україні ==
{{дописати розділ|дата=червень 2020}}
Діяльність органів влади з реформування освіти України стартувала на початку 1990-х років і не припиняється до цього дня. 

В 1991 році реформування освіти розпочалось із перейменування середньої спеціальної освіти у вищу. Таким чином училища і технікуми, що згідно з Законом УРСР "Про народну освіту"<ref>{{cite web
|автор=
|автор-посилання=
|дата=
|url=http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T742778.html
|назва=Закон УРСР №2778-VIII от 28.06.1974, Про народну освіту
|формат=
|видавець=
|веб-сайт=search.ligazakon.ua
|дата-доступу=13 червня 2020
|url-архіву=http://web.archive.org/save/http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T742778.html
|мертвий-url=no
|дата-архіву=13 червня 2020
|мовою=
}}</ref> вважалися середніми спеціальними навчальними закладами, з 1991 року іменуються вищими навчальними закладами (пізніше перейменовано в "заклади вищої освіти"), а їх випускники - молодшими спеціалістами<ref>{{cite web
|автор=
|автор-посилання=
|дата=
|url=https://pensia.ua/ua/baza-znan/normativno-zakonodavcha-baza/item/940-zakon-ukrainy-1060-xii-vid-23-05-1991
|назва=Закон України № 1060-XII від 23.05.1991 "Про освіту" 
|формат=
|видавець=
|веб-сайт=pensia.ua
|дата-доступу=13 червня 2020
|url-архіву=http://web.archive.org/save/https://pensia.ua/ua/baza-znan/normativno-zakonodavcha-baza/item/940-zakon-ukrainy-1060-xii-vid-23-05-1991
|мертвий-url=no
|дата-архіву=13 червня 2020
|мовою=
}}</ref>.  Крім того в перші роки незалежності поряд з загальноосвітніми середніми школами були створені заклади нового типу - гімназії та ліцеї, кількість яких до вересня 1992 року досягла 239 <ref name="Семенова">Семенова М. В. Освітні процеси в Україні 90-х рр. ХХ ст.: між досяг¬неннями та проблемами (за матеріалами колегії Міністерства освіти України) / М. В. Семенова // Література та культура Полісся. - 2013. - Вип. 72. - С. 313-327. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ltkp_2013_72_33</ref> . 

У 1993 році Кабінет міністрів затвердив '''Державну національна програма "Освіта'''"<ref>{{Cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п#Text|website=zakon.rada.gov.ua|accessdate=2020-06-15}}</ref>  за підписом [[Кравчук Леонід Макарович|Л. Кравчука]], в якій освіта визнавался найважливішою ланкою "виховання  свідомих  громадян  Української держави", а одним із її завдань - "формування національної  свідомості,  любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності  її захищати."  Документом передбачалася також розробка концепцій і оптимізація мережі навчальних закладів. У 1995 році документ під назвою "'''Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні'''" був виданий за підписом [[Кучма Леонід Данилович|Л. Кучми]]<ref>{{Cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/832/95#Text|website=zakon.rada.gov.ua|accessdate=2020-06-15}}</ref>. В документі констатується брак грошей, катастрофічний відплив кадрів, зниження вимоги  до рівня освіченості, загальної  культури тощо, і також йдеться про розроку концепцій та опимізацію мережі навчальних закладів.  

Практичною інновацією 1993 року стало запровадження контрактної системи призначення керівників закладів<ref name="Семенова"/> , та поступові зміни у мережі закладів освіти, внаслідок якої протягом 5 років (1992-1997) кількість дошкільних навчальних закладів зменшилась з 24,4 тис. до 19,5 тис., натомість середніх - збільшилась з 20,9 тис. до 21,3 тис., а вищих - зменшилась з 809 до 787.<ref name="Семенова" />. В цей же час розпочинається впровадження т.зв. [[Болонський процес|двоступеневої системи вищої освіти]]<ref name="Семенова" />, що передбачає кваліфікації бакалавра і магістра. 

Інновацією 2000 року стало запровадження 12-бальної системи оцінювання в загальноосвітніх школах (замість 5-бального)<ref>{{cite web
|автор=
|автор-посилання=
|дата=
|url=https://ips.ligazakon.net/document/MUS410
|назва=Про запровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти
|формат=
|видавець=
|веб-сайт=ips.ligazakon.net
|дата-доступу=14 червня 2020
|url-архіву=http://web.archive.org/save/https://ips.ligazakon.net/document/MUS410
|мертвий-url=no
|дата-архіву=14 червня 2020
|мовою=
}}</ref>
Ця інновація різко скоротила кількість учнів, яких залишали навчатись на другий рік з 40 тис. до 5 тис. осіб<ref name="Махінько">Махінько А. І. Освітні реформи в сучасній українській школі: стан, проблеми і перспективи / А. І. Махінько // Сторінки історії : збірник наукових праць. – 2010. – Вип. 31. – С. 214–220. </ref> 2001 року реформаторами було запропоновано ввести 12-річний термін навчання у школі (замість 11-річного), проте ця пропозиція була негативно сприйнята 65,4% батьків та 84,8% учителів<ref name="Махінько" /> і врешті у 2010 році скасована<ref>{{cite web
|автор=
|автор-посилання=
|дата=
|url=https://www.pravda.com.ua/articles/2010/07/19/5231100/
|назва=Повернення до 11-річки – подалі від Європи, поближче до СРСР 
|формат=
|видавець=
|веб-сайт=pravda.com.ua
|дата-доступу=14 червня 2020
|url-архіву=http://web.archive.org/save/https://www.pravda.com.ua/articles/2010/07/19/5231100/
|мертвий-url=no
|дата-архіву=14 червня 2020
|мовою=
}}</ref>, таким чином жодень учень не встиг провчитися усі 12 класів.

У 2002 році Л. Кучма видає свій другий указ на освітню тематику - "'''Про Національну доктрину розвитку освіти'''", в якому, як і в документі Л.Кравчука, йдеться про виховну роль освіти, зокрема про "виховання особистості,  яка  усвідомлює  свою  належність  до Українського    народу,    сучасної    європейської   цивілізації, орієнтується в реаліях і  перспективах  соціокультурної  динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється", а також "свідомого  громадянина, патріота". Практичним кроком реформування стала розробка [[Зовнішнє незалежне оцінювання|ЗНО]],  складання якого з 2008 року є обов’язковою умовою вступу до закладу вищої освіти.  Перевагою ЗНО вважається зменшення рівня корупції при вступі до ЗВО. 

У 2012 році новий етап реформ у сфері освіти було анонсовано [[Янукович Віктор Федорович|В. Януковичем]] у документі під назвою "'''Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року'''"<ref>{{Cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/344/2013#Text|website=zakon.rada.gov.ua|accessdate=2020-06-15}}</ref> В документі дається позитивна оцінка реалізації попередньої доктрини, проте вказується на незадовільний стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення системи освіти. Як і в попередніх документах, в цьому документі згадується виховна роль освіти, зокрема йдеться про "забезпечення громадянського, патріотичного, морального, трудового виховання, формування здорового способу життя, соціальної активності, відповідальності та толерантності", натомість про національну свідомість (на відміну від попередніх документів) уже не йдеться. Станом на 2020 рік цей указ є чинним. 

У 2020 році Міністерство цифрової трансформації запустило в роботу національну онлайн-платформу з цифрової грамотності “Дія. Цифрова освіта”.<ref>{{Cite web|title=В Україні запустили онлайн-платформу з освітніми серіалами|url=https://zhytomyr.one/uk/v-ukrayini-zapustyly-onlajn-platformu-z-osvitnimy-serialamy|website=zhytomyr.one|accessdate=2020-10-13|language=uk}}</ref>
 






== Див. також ==

* [[Сучасна освіта в Україні (виставка)|Сучасна освіта в Україні]]&nbsp;— міжнародна виставка навчальних закладів.
* [[Наука в Україні]]
* [[Історія освіти в Україні]]
* [[Історія жіночої освіти в Україні]]
* [[Закон України «Про повну загальну середню освіту»]]
* [[Педагогічна освіта в Україні]]
* [[Географічна освіта в Україні]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
* Інноваційні процеси в освіті: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М.&nbsp;О.&nbsp;Аузіна, А.&nbsp;М.&nbsp;Возна; Нац. банк України, Львів. банк. ін-т.&nbsp;— Л., 2003.&nbsp;— 103 c.&nbsp;
* Історія української школи і педагогіки : хрестоматія / [уклад. О.О. Любар] ; за ред. В.Г. Кременя. – К. : Знання, 2005. – 767 с. – ISBN 966-346-070-9.
* [[Кейс-стаді]]: архітектура і можливості / Ю.&nbsp;П.&nbsp;Сурмін ; Навч.-метод. центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні» ; [ред. Я. Орос].&nbsp;— Київ: Навч.-метод. центр, 2012.&nbsp;— 336 с. : іл.&nbsp;— Бібліогр. с. 321—335 (270 назв).&nbsp;— ISBN 966-8487-52-4
* Мистецька освіта в Україні середини ХІХ&nbsp;— середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції: Моногр. / Р. Шмагало; Львів. нац. акад. мистец. Ф-т історії та теорії мистец.&nbsp;— Л. : Укр. Технології, 2005.&nbsp;— 528 c.&nbsp;— Бібліогр.: 1695 назв.
* [https://www.skeptic.in.ua/wp-content/uploads/KAS-PP-28-Higher-Education-in-Ukraine-EN.pdf Higher Education in Ukraine: Agenda for Reforms. James Gresham, Diego Ambasz. Ukraine&nbsp;— Resume Flagship Report (Vol. 2): Review of the Education Sector in Ukraine: Moving toward Effectiveness, Equity and Efficiency (RESUME3). World Bank Working Paper No. 138278. September 2019, 177 p.]

{{Освіта в Україні Navbox}}
{{Кваліфікації в освіті та науці України}}
{{Україна в темах|collapsed}}
{{Освіта в країнах світу}}
{{ВП-портали|Освіта|Україна|Історія}}
{{DEFAULTSORT:Освіта в Україні}}

[[Категорія:Освіта в Україні| ]]