Перегляд вихідного коду сторінки Олігархія

{{Форми державної влади | image = | caption= }}

'''Олігархі́я'''&nbsp; ({{lang-el|ὀλιγαρχία}}(oligarchia), від {{lang-grc|ὀλίγον}}(oligon) «небагато», та {{lang-grc|ἀρχή}}(arche) «влада»&nbsp;— влада небагатьох)&nbsp;— [[політичний режим]], у якому [[влада]] (політична, економічна та ін.) належить невеликій, закритій та тісно згуртованій групі осіб; група людей, які одночасно є і власниками [[засоби виробництва|засобів виробництва]], і [[можновладець|можновладцями]]. Таку групу інколи називають&nbsp;— олігархат.

Не варто плутати ''«Олігархію»'' зі схожим терміном: [[клептократія]] («влада крадіїв»)

== Термінологія ==
'''Олігархія'''&nbsp;— це форма владарювання, тип [[політичний режим|політичного режиму]], про який писали ще давньогрецькі філософи [[Платон]] та [[Арістотель]]. Так само як [[Монархія|мон(о)-архія]]&nbsp;— влада одного, [[Поліархія|полі-архія]]&nbsp;— влада багатьох (форма роззосередженого правління, що забезпечує панування принципів [[плюралізм|плюралістичної]] [[Демократія|демократії]]), оліг(о)-архія&nbsp;— це влада кількох, небагатьох.

В усіх цих термінах наявне вказування на кількість володарів (один, багато, кілька) та саме слово володарювання (старогрецьке ''archein''). Це означає, що без політичного панування олігархів не буває. Тому не слід їх плутати з багатими бізнесменами чи просто підприємливими людьми. Тільки ті багатії, котрі намагаються встановити «[[диктатура|диктатуру]] небагатьох» (явну чи позалаштункову), є олігархами. [[Олігарх]]&nbsp;— це не просто багата людина, а один із небагатьох можновладців, що правлять у своїх приватногрупових інтересах.<ref name="a">[http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/naukma/Polit/2001_19/05_kolodiy_af.pdf УДК 321.7 Колодій А. Ф. «Олігархи» й «олігархія»: зміст понять та українська політична дійсність]</ref>

'''Оліга́рх'''&nbsp;— особа, що володіє великою власністю в країні, та має вагомий вплив на [[державні органи]] влади. З політологічної точки зору '''олігархи'''&nbsp;— це можновладці, які використовують монополізовані ними сектори економіки для концентрації у своїх руках політичної влади, а політичну владу&nbsp;— для збільшення власних капіталів. Сучасні олігархи володіють багатоманітними суспільними ресурсами: економічними ([[Промисловість|промислові]] та фінансові підприємства й установи), інформаційними (друковані та електронні [[ЗМІ]]), політичними ([[Партія|партії]], парламентські групи й [[парламентська фракція|фракції]], важливі державні посади, вплив на перших осіб у державі).<ref name="a"/>

Олігархія&nbsp;— це явище, або коли [[бюрократія]] ([[мер]], [[губернатор]], [[уряд]]) є «ведучою силою», або коли цією силою є крупні фінансово-інформаційні угрупування. Олігархія&nbsp;— це явище зрощування цієї «ведучої сили» і державної влади. Це коли державна влада користується послугами бізнесу, а бізнес, в свою чергу, формує цю владу: може міняти тих чи інших керівників: якщо неслухняний, то тоді ставлять слухняного, якщо слухняний&nbsp;— з нього виколочують гроші. Це коли бюрократія має напряму контакти з бізнесом: своїм бізнесменам щось допомагають, а в свою чергу ті допомагають уряду. Це одна ситуація. Друга ситуація, це коли сам бізнес настільки сильний, що він керує державним керівництвом як [[лялька]]ми і [[маріонетка]]ми. Головний наслідок олігархії, що є вузька група багатих, і величезна група бідних.

На початку 20-го століття [[Роберт Міхельс]] розробив теорію, згідно з якою будь-які форми [[демократія|демократії]], як і всі великі організації, мають тенденцію перетворюватися в олігархії. У своєму [[Залізний закон олігархії|«Залізному законі олігархії»]] він стверджує, що необхідний [[поділ праці]] в великих організаціях призводить до створення правлячого класу, котрий переважно займається захистом своєї власної влади.<ref name="Hyland">James L. Hyland. ''Democratic theory: the philosophical foundations''. Manchester, England, UK; New York, New York, USA: Manchester University Press ND, 1995. p. 247.</ref>

Основу для олігархії в пострадянських країнах було створено в радянський час. Тоді управління підприємством, міністерствами і управління країною&nbsp;— були одне й те ж: [[політбюро]] приймало рішення, воно проходило через [[міністерство]], то давало команди на заводи, гроші вверх, блага вниз. Ось така радянська система була схильною до олігархії. Потім вона трансформувалась в пострадянське явище. Щоб не було олігархії, мають бути прозорі рівні правила, які повинні працювати для всіх без виключень і при цьому і преса, і опозиція, і всі хто завгодно, в тому числі і державна влада повинні відмінно знати що відбувається: в першу чергу з бюджетними грошами, у другу чергу&nbsp;— з власністю. Ще [[Михайло Горбачов]] у 1994 році в передачі «Час пік» [[Лістьєв Владислав Миколайович|Владислава Лістьєва]] різко критикував представників тогочасної влади за втрату [[Політика гласності|гласності]], за монополізацію частини преси урядом, через що та вже знаходиться на пайку і вже не самостійна, а друга частина&nbsp;— теж не самостійна і знаходиться на пайку в фінансових і промислових груп, і в газетах абсолютно не та картина, яка відбувається в житті, і телебачення починає ставати таким же.<ref>Передача «Час пік» Лістьєв&nbsp;— Горбачов. 21 липня, четвер, 1994.</ref>

{{Цитата |''<tt>«..і вони хочуть, напевно, провести ще другий етап перерозподілу власності. Потім, вони думають, вони вже будуть невразливі»</tt>''|25|зауважує Михайло Горбачов в телепередачі «Час пік» [[Лістьєв Владислав Миколайович|Влада Лістьєва]]. 21 липня, четвер, 1994}}

== У світі ==
Проблема олігархізації економіки й політики в різних країнах світу не належить до числа добре досліджених. Найчастіше згадують про олігархічне правління в [[Латинська Америка|Латинській Америці]], та й то стосовно 20-х&nbsp;— 30-х років. Тим часом в історії [[капіталізм]]у було немало періодів домінування олігархічних груп&nbsp;— як у [[Європа|Європі]], так і в [[Америка|Америці]]. Та все ж у порівняльній [[Політологія|політології]] серед різноманітних класифікаційних систем, за якими ранжують сучасні держави, є індекс концентрації економічної влади Ванганена, який можна було б вважати індексом олігархізації суспільної системи. Він характеризує міру контролю небагатьох [[Монополія|монополістів]] над економічними ресурсами країни&nbsp;— державними, приватними та іноземними.

В узагальненому вигляді по континентах цей індекс виглядає так: [[Африка]]&nbsp;— 83,7; [[Америка]] (Північна і Південна)&nbsp;— 69,2; [[Азія]]&nbsp;— 76,6; [[Океанія]]&nbsp;— 43,3; [[Європа]]&nbsp;— 56,0.

Олігархічні групи у тій чи іншій формі існують у більшості країн, де економіка базується на приватній власності. Однак відмінності між країнами полягають якраз у мірі політичного домінування олігархічних груп та у ступені збігання розподілу влади й власності.<ref name="a"/>

== Види ==
* '''Фінансово-промислова олігархія'''&nbsp;— група людей, яка володіє найбільшою часткою банківського капіталу і(або) у власності яких знаходиться основна маса промислових потужностей економіки країни. Втримання державної влади олігархами відбувається за рухунок просування у владу людей свого клану, які виконують роль політичних маріонеток;
* '''Військова олігархія'''&nbsp;— (див. також [[Хунта]]), верхівка збройних сил ([[армія|армії]], спецслужб, жандармерії), яка утримує владу в країні і, як правило, прагне конвертувати свою військо-політичну владу&nbsp;— в економічно-фінансову. Тобто стати великими власниками. Ця форма олігархії більш характерна для суспільств і держав з менш розвиненими формами власності.

== Див. також ==
* [[Олігарх]]
* [[Бізнес-олігарх]]
* [[Українські олігархи]]
* [[Залізний закон олігархії]]
* [[Економічний матеріалізм]]
* [[Концентрація банків]]
* [[Клептократія]]
* [[Блат]]

== Примітки ==
{{примітки}}

== Джерела ==
* Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л.&nbsp;М.&nbsp;Герасіна, В.&nbsp;Л.&nbsp;Погрібна, І.&nbsp;О.&nbsp;Поліщук та ін. За ред. М.&nbsp;П.&nbsp;Требіна.&nbsp;— Х . :Право, 2015
* [http://leksika.com.ua/13800201/legal/oligarhiya ОЛІГАРХІЯ] //{{Юридична енциклопедія}}

== Література ==
* ''В. Горбатенко''. Олігархія // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.:Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.512 ISBN 978-966-611-818-2

== Посилання ==
* {{УМЕ10|частина=Олігархія|сторінки=1209}}
{{Вікіцитати1}}
* [http://tyzhden.ua/Politics/25554 Початки олігархізації. 13 червня, 2011 Український Тиждень]
* [http://tyzhden.ua/Politics/25553 Український олігархат: Накопичення первісного капіталу та стратегія збагачення українських мільярдерів. Український тиждень. 11 липня, 2011]
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/usoc/2007_1/104-114.pdf Г.O.Коржов «Олігархія, як модель обмеженої модернізації»]
* [https://www.britannica.com/topic/oligarchy Oligarchy (GOVERNMENT)]&nbsp;// [[Британська енциклопедія|«Encyclopaedia Britannica»]] {{ref-en}}
* {{YouTube|nkN8K-iX1s4|Як олігархи опускають Україну|logo=1}}

{{Poli-stub}}

[[Категорія:Олігархія]]
[[Категорія:Політологія]]