Відкрити головне меню

Озеро Вічності (лат. Lacus Temporis) — маленька морська ділянка на Місяці, біля північно-східного краю видимого боку. Розмір — близько 190×100 км.

Озеро Вічності
лат. Lacus Temporis
Lacus Temporis (LRO).png
Озеро Вічності. Мозаїка знімків зонда LRO; ширина — 250 км.
Координати центра
46°48′ пн. ш. 56°12′ сх. д. / 46.8° пн. ш. 56.2° сх. д. / 46.8; 56.2
Розмір
190×100 км
Епонім
вічність
Назву затверджено 1976
Озеро Вічності. Карта розташування: Місяць, видимий бік
Озеро Вічності

Commons-logo.svg Озеро Вічності на Вікісховищі
Мозаїка знімків «Клементини», зроблених при високому Сонці
Безіменний концентричний кратер поблизу Озера Вічності

Зміст

НазваРедагувати

1651 року Джованні Річчолі, який давав об'єктам цього регіону Місяця давньогрецькі та інші стародавні імена, назвав південну частину цього озера Гермесом (Hermes)[1][2][3], причому сусіднє озеро отримало римський відповідник того ж імені. Згодом Філіпп Фаут назвав об'єкт цієї статті Морем Годинника (Mare Horologii), але ця назва не прижилася[4][5][6][7]. 1976 року Міжнародний астрономічний союз затвердив для нього назву Lacus Temporis[8][9], що дослівно означає «Озеро Часу»[8][10].

Розташування й суміжні об'єктиРедагувати

Координати центра Озера Вічності — 46°48′ пн. ш. 56°12′ сх. д. / 46.8° пн. ш. 56.2° сх. д. / 46.8; 56.2[8]. Воно оточене численними дрібними безіменними морськими ділянками. Крім того, за 80 км на південний схід від нього лежить Озеро Надії, а за 70 км на північ — великий залитий лавою кратер Ендіміон[11].

Інші кратери околиць озера (не враховуючи безіменних та сателітних) — Меркурій на сході, Керрінгтон та Шумахер на південному сході, Мессала на півдні, Гук та Шакборо на південному заході, Шевальє та Атлас на заході[11]. На північному заході від озера (51°40′ пн. ш. 51°03′ сх. д. / 51.67° пн. ш. 51.05° сх. д. / 51.67; 51.05 (концентричний кратер)) є добре збережений 7-кілометровий концентричний кратер.

На основі альтиметричних вимірювань «Клементини» припускали, що Озеро Вічності лежить у зруйнованому басейні діаметром близько 350 км із центром поблизу 45° пн. ш. 55° сх. д. / 45° пн. ш. 55° сх. д. / 45; 55 (центр гіпотетичного басейну біля Озера Вічності)[12][13], але дослідження новіших альтиметричних даних апарата LRO та гравіметричних даних місії GRAIL його не виявило[14].

ОписРедагувати

Озеро Вічності тягнеться з південного сходу на північний захід приблизно на 190 км, а його ширина сягає 100–120 км. Воно складається з двох округлих ділянок близького розміру — можливо, зруйнованих і залитих лавою кратерів[13]. Їх з'єднує перешийок, де розташовані рештки кількох вкритих лавою менших кратерів та молодий 9-кілометровий кратер Шевальє F. Це найбільший із кратерів цього озера, молодших за його лавовий покрив, та єдиний його найменований кратер станом на 2018 рік (крім тих, що лежать на берегах)[11].

Озеро Вічності, як і навколишні безіменні морські ділянки, світліше за сусіднє Озеро Надії[15]. Його поверхня лежить на 1,7–1,9 км нижче за місячний рівень відліку висот, приблизно на одному рівні з Озером Надії, але на кілометр вище лавового покриву недалекого кратера Ендіміон[16].

Вік лавового покриву Озера Вічності за підрахунком кратерів оцінюють у 3,7–3,8 млрд років. Особливості розподілу кратерів за розміром вказують на те, що лава заливала озеро принаймні двічі[17].

ПриміткиРедагувати

  1. MacDonald T. L. (1967). Riccioli and Lunar Nomenclature. Journal of the British Astronomical Association 77: 112–117 (look p.114). Bibcode:1967JBAA...77..112M. 
  2. Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651).
  3. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 63, 212. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W. (P. 210—245).
  4. Fauth P. Unser Mond. — Breslau : Dr. H. Eschenhagen, 1936. — С. 75.
  5. Caes D. Names of J.P.H.Fauth. The Moon-Wiki. Архів оригіналу за 2019-01-26. Процитовано 2019-01-26. 
  6. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 168, 227. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W. (P. 210—245).
  7. Wood C. A. (1964). Book reviews. Mondatlas, by Philipp Fauth. The Strolling Astronomer 18 (11-12): 237. Bibcode:1965StAst..18..237W.  (Весь том журналу (PDF, 30 Мб)).
  8. а б в Lacus Temporis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 2010-10-18. Архів оригіналу за 2012-05-05. Процитовано 2015-06-18. 
  9. Transactions of the IAU: volume XVIB. Proceedings of the 16th General Assembly, Grenoble, 1976 / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 350. — ISBN 90-277-0836-3. (Витяги).
  10. Rükl A. Atlas of the Moon. — Cambridge : Sky Publishing Corp, 2004 (orig. publ. in 1990 in Czech). — P. 48. — ISBN 1-931559-07-4.
  11. а б в За даними номенклатурного довідника МАС. Див. карти Місяця з усіма чинними назвами деталей поверхні (архів). Актуальні дані про назви об'єктів на Місяці доступні також через безкоштовну програму JMARS.
  12. Spudis P. D. (1995). Clementine Laser Altimetry and Multi-Ring Basins on the Moon. Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference 26: 1337–1338. Bibcode:1995LPI....26.1337S. 
  13. а б Chuck Wood (2004-08-08). NE Backwater. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 2015-09-22. Процитовано 2019-01-26. 
  14. Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. et al. (2015). Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements. Science Advances 1 (9). Bibcode:2015SciA....1E0852N. doi:10.1126/sciadv.1500852.  (Supplements).
  15. Chuck Wood (2011-02-10). A Basin Quest. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 2015-09-22. Процитовано 2019-01-26. 
  16. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
  17. Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis // Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 25, 35, 40–41. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. — DOI:10.1130/2011.2477(01). (На Google Books).

ПосиланняРедагувати