Відмінності між версіями «Овсієнко Василь Васильович»

[неперевірена версія][перевірена версія]
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
 
(Не показано 23 проміжні версії 18 користувачів)
Рядок 5: Рядок 5:
 
| місце_проживання = Київ
 
| місце_проживання = Київ
 
| інші_імена =
 
| інші_імена =
| зображення = Овсієнко1.jpg
+
| зображення = Vasyl Ovsiyenko.jpg
| розмір_зображення = 350px
+
| розмір_зображення = 250px
  +
| підпис_зображення = Василь Овсієнко у 2014
| підпис_зображення = Овсієнко В.В. (справа) з [[Павличко Дмитро Васильович|Павличко Д.В.]] в [[Українська Всесвітня Координаційна Рада|Українській Всесвітній Координаційній Раді]]
 
 
| ім'я_при_народженні = Василь Васильович Овсієнко
 
| ім'я_при_народженні = Василь Васильович Овсієнко
 
| дата_народження = 8.4.1949
 
| дата_народження = 8.4.1949
| місце_народження = [[Леніне (Радомишльський район)|Леніне (Ставки)]], [[Житомирська область]], [[Україна]]
+
| місце_народження = с. [[Ставки (Радомишльський район)|Ставки]], [[Житомирська область]], [[Українська РСР]], {{USSR}}
 
| дата_смерті =
 
| дата_смерті =
 
| місце_смерті =
 
| місце_смерті =
Рядок 19: Рядок 19:
 
| рід_діяльності = [[філолог]], [[дисидент]], [[публіцист]]
 
| рід_діяльності = [[філолог]], [[дисидент]], [[публіцист]]
 
| нагороди =
 
| нагороди =
{{{!}} style="background:transparent"
+
{{{!}} style="background: transparent"
 
{{!}} {{Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня}}
 
{{!}} {{Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня}}
 
{{!}} {{Орден За заслуги III ступеня (Україна)}}
 
{{!}} {{Орден За заслуги III ступеня (Україна)}}
Рядок 26: Рядок 26:
 
}}
 
}}
   
'''Васи́ль Васи́льович Овсіє́нко''' (*[[8 квітня]] [[1949]], село [[Леніне (Радомишльський район)|Леніне (Ставки)]] [[Радомишльський район|Радомишльського району ]] [[Житомирська область|Житомирської області]]) — український громадський діяч, розповсюджувач [[самвидав|самвидаву]], член [[Українська Гельсінська Група|Української Гельсінської Групи]], політв'язень, публіцист, історик дисидентського руху, співробітник Харківської правозахисної групи.
+
'''Васи́ль Васи́льович Овсіє́нко''' (*[[8 квітня]] [[1949]], село [[Ставки (Радомишльський район)|Ставки]] [[Радомишльський район|Радомишльського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]]) — український громадський діяч, розповсюджувач [[самвидав]]у, член [[Українська Гельсінська Група|Української Гельсінської Групи]], політв'язень, публіцист, історик дисидентського руху, співробітник Харківської правозахисної групи.
   
 
Після закінчення в [[1966]] р. школи працював у колгоспі, в [[1967]] р. — літературним працівником районної газети в сел. [[Народичі]] Житомирської обл. У 1967—1972 рр. навчався на філологічному факультеті [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка]].
 
Після закінчення в [[1966]] р. школи працював у колгоспі, в [[1967]] р. — літературним працівником районної газети в сел. [[Народичі]] Житомирської обл. У 1967—1972 рр. навчався на філологічному факультеті [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка]].
Рядок 32: Рядок 32:
 
== Правозахисна діяльність ==
 
== Правозахисна діяльність ==
   
Весною [[1968]] р. виготовив декілька фотовідбитків трактату [[Іван Дзюба|Івана Дзюби]] [[Інтернаціоналізм чи русифікація?|“Інтернаціоналізм чи русифікація?”]], інтенсивно розповсюджував [[самвидав]] у середовищі студентів. [[1972]] допомагав [[Лісовий Василь Семенович|Василеві Лісовому]] та [[Євген Пронюк|Євгенові Пронюку]] видати VI («київський») випуск журналу [[Український вісник|«Український вісник»]], і «Відкритий лист членам ЦК КПРС і ЦК КП України» Лісового.
+
Весною [[1968]] р. виготовив декілька фотовідбитків трактату [[Іван Дзюба|Івана Дзюби]] «[[Інтернаціоналізм чи русифікація?]]», інтенсивно розповсюджував [[самвидав]] у середовищі студентів. [[1972]] допомагав [[Лісовий Василь Семенович|Василеві Лісовому]] та [[Євген Пронюк|Євгенові Пронюку]] видати VI («київський») випуск журналу «[[Український вісник]]», і «Відкритий лист членам ЦК КПРС і ЦК КП України» Лісового.
   
 
З серпня [[1972]] р. працював учителем української мови та літератури в с. [[Ташань]] [[Переяслав-Хмельницький район|Переяслав-Хмельницького р-ну]] [[Київська область|Київської обл.]], де написав статтю «Добош і опришки, або Кінець шістдесятників», робив записи літературного характеру, які пізніше були використані слідством для шантажу психіатричною експертизою.
 
З серпня [[1972]] р. працював учителем української мови та літератури в с. [[Ташань]] [[Переяслав-Хмельницький район|Переяслав-Хмельницького р-ну]] [[Київська область|Київської обл.]], де написав статтю «Добош і опришки, або Кінець шістдесятників», робив записи літературного характеру, які пізніше були використані слідством для шантажу психіатричною експертизою.
   
Заарештований 5 березня [[1973]] р. за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ст. 62 ч. I [[Кримінальний кодекс України|КК]] [[УРСР]]) у формі розповсюдження літератури [[самвидав|самвидаву]]. 6 грудня [[1973]] р. разом із [[Євген Пронюк|Пронюком]] і [[Лісовий Василь Семенович|Лісовим]] засуджений Київським обласним судом до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму.
+
Заарештований 5 березня [[1973]] р. за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ст. 62 ч. I [[Кримінальний кодекс України|КК]] [[УРСР]]) у формі розповсюдження літератури [[самвидав]]у. 6 грудня [[1973]] р., разом із [[Євген Пронюк|Пронюком]] і [[Лісовий Василь Семенович|Лісовим]], засуджений Київським обласним судом до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму.
   
У мордовських таборах ЖХ-385/19 (сел. Лісне [[:ru:Теньгушевский район Мордовии|Теньгушевського р-ну]] [[Мордовія|Мордовської АРСР]]) і 17-А (сел. Озерне [[:ru:Зубово-Полянский район Мордовии|Зубово-Полянського р-ну]]) брав участь в акціях протесту. 20 серпня [[1976]] р. під час «профілактики» в Київському [[Комітет Державної Безпеки|КДБ]] відмовився від визнання вини.
+
У мордовських таборах ЖХ-385/19 (сел. Лісне [[Теньгушевський район|Теньгушевського р-ну]] [[Мордовія|Мордовської АРСР]]) і 17-А (сел. Озерне [[Зубово-Полянський район|Зубово-Полянського р-ну]]) брав участь в акціях протесту. 20 серпня [[1976]] р. під час «профілактики» в Київському [[Комітет Державної Безпеки|КДБ]] відмовився від визнання вини.
   
Звільнившись 5 березня [[1977]] р., жив під адміністративним наглядом у рідному селі і працював у колгоспі художником-оформлювачем. Підтримував широкі листовні зв'язки з політв'язнями та їхніми родинами. Його інформація про події в мордовських таборах була опублікована в [[:ru:Хроника текущих событий|«Хронике текущих событий»]] і використана [[Українська Гельсінська Група|УГГ]].
+
Звільнившись 5 березня [[1977]] р., жив під адміністративним наглядом у рідному селі і працював у колгоспі художником-оформлювачем. Підтримував широкі листовні зв'язки з політв'язнями та їхніми родинами. Його інформація про події в мордовських таборах була опублікована в [[Хроника текущих событий|«Хронике текущих событий»]] і використана [[Українська Гельсінська Група|УГГ]].
   
 
У вересні [[1977]] р. попереджений про кримінальну відповідальність на підставі Указу Президії Верховної Ради [[СРСР]] від 25 грудня [[1972]] р. Подав 7 січня [[1978]] р. заяву до ВВіРу з клопотанням про виїзд із [[СРСР]], не брав участі у виборах. Написав для [[Українська Гельсінська Група|УГГ]] матеріали про становище засланців і піднаглядних та перший варіант спогадів «Світло людей».
 
У вересні [[1977]] р. попереджений про кримінальну відповідальність на підставі Указу Президії Верховної Ради [[СРСР]] від 25 грудня [[1972]] р. Подав 7 січня [[1978]] р. заяву до ВВіРу з клопотанням про виїзд із [[СРСР]], не брав участі у виборах. Написав для [[Українська Гельсінська Група|УГГ]] матеріали про становище засланців і піднаглядних та перший варіант спогадів «Світло людей».
   
18 листопада 1978 р. був затриманий міліцією у зв'язку з приїздом до нього члена [[Українська Гельсінська Група|УГГ]] [[Мешко Оксана Яківна|Оксани Мешко]] та Ольги Бабич-Орлової. Пояснення давати відмовився, за що міліціонер вульгарно вилаяв його і виштовхнув із сільради. Подав на міліціонерів і кагебіста в суд, унаслідок чого проти нього самого 1 грудня [[1978]] р. було порушено кримінальну справу за звинуваченням у вчиненні насильницького опору — ніби відірвав міліціонерові два ґудзики.
+
18 листопада 1978 р. був затриманий міліцією у зв'язку з приїздом до нього члена [[Українська Гельсінська Група|УГГ]] [[Мешко Оксана Яківна|Оксани Мешко]] та Ольги Бабич-Орлової. Пояснення давати відмовився, за що міліціонер вульгарно вилаяв його і виштовхнув із сільради. Подав на міліціонерів і кадебіста в суд, унаслідок чого проти нього самого 1 грудня [[1978]] р. було порушено кримінальну справу за звинуваченням у вчиненні насильницького опору — ніби відірвав міліціонерові два ґудзики.
   
 
7-8 лютого 1979 р. засуджений Радомишльським районним народним судом до 3 років позбавлення волі за ст. 188-1 ч. II. Заарештований у залі суду. Його текст «Замість останнього слова» став відомим на Заході. Карався в зонах № 55 (м. [[Вільнянськ]] [[Запорізька область|Запорізької обл.]]) і № 71 (м. [[Коростень]] [[Житомирська область|Житомирської обл.]]). Під час ув'язнення відмовився свідчити у справах [[Лук'яненко Левко Григорович|Левка Лук'яненка]], [[Матусевич Микола Іванович|Миколи Матусевича]], [[Снєгірьов Євген Іванович|Гелія Снєгірьова]], [[Стус Василь Семенович|Василя Стуса]], [[Дмитра Мазура]], на захист останнього подав заяву в [[Комітет Державної Безпеки|КДБ]].
 
7-8 лютого 1979 р. засуджений Радомишльським районним народним судом до 3 років позбавлення волі за ст. 188-1 ч. II. Заарештований у залі суду. Його текст «Замість останнього слова» став відомим на Заході. Карався в зонах № 55 (м. [[Вільнянськ]] [[Запорізька область|Запорізької обл.]]) і № 71 (м. [[Коростень]] [[Житомирська область|Житомирської обл.]]). Під час ув'язнення відмовився свідчити у справах [[Лук'яненко Левко Григорович|Левка Лук'яненка]], [[Матусевич Микола Іванович|Миколи Матусевича]], [[Снєгірьов Євген Іванович|Гелія Снєгірьова]], [[Стус Василь Семенович|Василя Стуса]], [[Дмитра Мазура]], на захист останнього подав заяву в [[Комітет Державної Безпеки|КДБ]].
   
9 червня [[1981]] р. майор [[Комітет Державної Безпеки|КДБ]] Чайковський оголосив Овсієнкові про порушення проти нього справи за ч. ІІ ст. 62 і запропонував написати «покаянну» статтю в газету з осудом діяльності [[Українська Гельсінська Група|УГГ]], членом якої він був оголошений з дня зустрічі з [[Мешко Оксана Яківна|Оксани Мешко]]. Слідчий обіцяв звільнення ще до кінця кримінального терміну, або — 10 років таборів особливого режиму, 5 років заслання. Засуджений Житомирським обласним судом 23-26 серпня [[1981]] р.
+
9 червня [[1981]] р. майор [[Комітет Державної Безпеки|КДБ]] Чайковський оголосив Овсієнкові про порушення проти нього справи за ч. II ст. 62 і запропонував написати «покаянну» статтю в газету з осудом діяльності [[Українська Гельсінська Група|УГГ]], членом якої він був оголошений з дня зустрічі з [[Мешко Оксана Яківна|Оксани Мешко]]. Слідчий обіцяв звільнення ще до кінця кримінального терміну, або — 10 років таборів особливого режиму, 5 років заслання. Засуджений Житомирським обласним судом 23-26 серпня [[1981]] р.
   
Карався в таборі особливого режиму ВС-389/36 в сел. [[Кучино]] [[:ru:Чусовской район|Чусовського р-ну]] [[Пермський край|Пермської обл.]], з 08 грудня [[1987]] р. — у зоні № 35 на ст. Всехсвятська. Брав участь в акціях протесту. Без клопотання помилуваний указом Верховної Ради [[СРСР]] від 12 серпня [[1988]] р. Менше як за добу, літаком, спецконвоєм допроваджений у [[Житомир]] і звільнений 21 серпня. Працював у рідному селі художником-оформлювачем, бо до роботи вчителем не допустили.
+
Карався в таборі особливого режиму ВС-389/36 в сел. [[Кучино]] {{нп|Чусовський район|Чусовського р-ну|ru|Чусовской район}} [[Пермський край|Пермської обл.]], з 8 грудня [[1987]] р. — у зоні № 35 на ст. Всехсвятська. Брав участь в акціях протесту. Без клопотання помилуваний указом Президії Верховної Ради [[СРСР]] від 12 серпня [[1988]] р. Менше як за добу, літаком, спецконвоєм допроваджений у [[Житомир]] і звільнений 21 серпня. Працював у рідному селі художником-оформлювачем, бо до роботи вчителем не допустили.
   
 
== Громадсько-політична діяльність ==
 
== Громадсько-політична діяльність ==
 
[[Файл:Овсієнко1.jpg|thumb|right|250px|Овсієнко В. В. (справа) і [[Павличко Дмитро Васильович|Павличко Д. В.]] в [[Українська Всесвітня Координаційна Рада|Українській Всесвітній Координаційній Раді]]]]
 
У вересні [[1988]] р. увійшов до Всеукраїнської координаційної ради [[Українська Гельсінкська Спілка|Української Гельсінської Спілки]]. 16 липня [[1989]] р. обраний головою Житомирської філії [[Українська Гельсінкська Спілка|УГС]]. У листопаді [[1989]] р. — учасник експедиції з перепоховання [[Стус Василь Семенович|Василя Стуса]], [[Тихий Олексій Іванович|Олекси Тихого]] та [[Литвин Юрій Тимонович|Юрія Литвина]]. 30 квітня [[1990]] р. призначений секретарем [[УРП]] з видавничих справ. З 1 травня [[1997]] до 29 квітня [[2001]] — заступник голови [[Республіканська християнська партія|Республіканської християнської партії]].
   
 
З червня [[1998]] р. — координатор програми [[Харківська правозахисна група|Харківської правозахисної групи]], поповнює електронний архів [[Харківська правозахисна група|ХПГ]] біографічними довідками та інтерв'ю колишніх політв'язнів.
У вересні [[1988]] р. увійшов до Всеукраїнської координаційної ради [[Українська Гельсінкська Спілка|Української Гельсінської Спілки]]. 16 липня [[1989]] р. обраний головою Житомирської філії [[Українська Гельсінкська Спілка|УГС]]. У листопаді [[1989]] р. — учасник експедиції з перепоховання [[Стус Василь Семенович|Василя Стуса]], [[Тихий Олексій Іванович|Олекси Тихого]] та [[Литвин Юрій Тимонович|Юрія Литвина]]. 30 квітня [[1990]] р. призначений секретарем [[УРП]] з видавничих справ. З 1 травня [[1997]] до 29 квітня [[2001]] — заступник голови [[Республіканської Християнської партії]].
 
   
 
Співголова [[Український комітет «Гельсінкі-90»|Українського комітету «Гельсінкі-90»]]. З 1999 р. організовує експедиції на [[Соловецькі острови]] та в урочище [[Сандармох]] — на місце загибелі тисяч бранців т. зв. «[[Соловецького етапу]]»: [[Курбас Лесь|Леся Курбаса]], [[Зеров Микола Костянтинович|Миколи Зерова]] та інших.
З червня [[1998]] р. — координатор програми [[Харківська правозахисна група|Харківської правозахисної групи]], поповнює електронний архів [[Харківська правозахисна група|ХПГ]] біоґрафічними довідками та інтерв'ю колишніх політв'язнів.
 
   
  +
Член правління громадської організації «Міжнародне об'єднання „[[Соловецьке братство]]“»<ref>{{Cite web |url=http://golosukraine.com/publication/suspilstvo/spilnota/35249-zasnovano-gromadske-obyednannya-solovecke-bratstvo/ |title=Засновано громадське об'єднання «Соловецьке братство» |accessdate=15 січень 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305055928/http://golosukraine.com/publication/suspilstvo/spilnota/35249-zasnovano-gromadske-obyednannya-solovecke-bratstvo/ |archivedate=5 березень 2016 |deadurl=yes }}</ref>.
Співголова [[Українського комітету “Гельсінкі-90”]]. З 1999&nbsp;р. організовує експедиції на [[Соловецькі острови]] та в урочище [[Сандармох]]&nbsp;— на місце загибелі тисяч бранців т.зв. [["Соловецького етапу"]], зокрема, [[Курбас Лесь|Леся Курбаса]], [[Зеров Микола Костянтинович|Миколи Зерова]] тощо.
 
   
 
== Нагороди ==
 
== Нагороди ==
* [[Орден князя Ярослава Мудрого]] V ст. ([[7 квітня]] [[2009]])&nbsp;— ''за визначні заслуги перед Українською державою у відстоюванні прав і свобод людини, активну правозахисну, гуманістичну і громадську діяльність та з нагоди 60-річчя від дня народження''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=229/2009 Указ Президента України № 229/2009 від 7 квітня 2009 року «Про нагородження В. Овсієнка орденом князя Ярослава Мудрого»]</ref>
+
* [[Орден князя Ярослава Мудрого]] V&nbsp;ст. ([[7 квітня]] [[2009]])&nbsp;— ''за визначні заслуги перед Українською державою у відстоюванні прав і свобод людини, активну правозахисну, гуманістичну і громадську діяльність та з нагоди 60-річчя від дня народження''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=229/2009 Указ Президента України №&nbsp;229/2009 від 7 квітня 2009 року «Про нагородження В. Овсієнка орденом князя Ярослава Мудрого»]</ref>
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] III ст. ([[26 листопада]] [[2005]])&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1653/2005 Указ Президента України № 1653/2005 від 26 листопада 2005 року «Про відзначення державними нагородами України колишніх політичних в'язнів і репресованих»]</ref>
+
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] III&nbsp;ст. ([[26 листопада]] [[2005]])&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1653/2005 Указ Президента України №&nbsp;1653/2005 від 26 листопада 2005 року «Про відзначення державними нагородами України колишніх політичних в'язнів і репресованих»]</ref>
* [[Орден «За мужність»]] I ст. ([[8 листопада]] [[2006]])&nbsp;— ''за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=937/2006 Указ Президента України № 937/2006 від 8 листопада 2006 року «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод»]</ref>
+
* [[Орден «За мужність»]] I&nbsp;ст. ([[8 листопада]] [[2006]])&nbsp;— ''за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=937/2006 Указ Президента України №&nbsp;937/2006 від 8 листопада 2006 року «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод»]</ref>
   
 
* 12 січня [[2000]]&nbsp;— [[Премія імені Василя Стуса]] за публіцистику.
 
* 12 січня [[2000]]&nbsp;— [[Премія імені Василя Стуса]] за публіцистику.
Рядок 69: Рядок 71:
 
* 13 березня [[2006]]&nbsp;— Міжнародна літературна премія Фундації родини Воскобійників у жанрі мемуаристики.
 
* 13 березня [[2006]]&nbsp;— Міжнародна літературна премія Фундації родини Воскобійників у жанрі мемуаристики.
   
  +
== Бібліографія ==
== Бібліоґрафія ==
 
  +
[[Файл:Culture and life, 33-2018.pdf|міні|Василь Овсієнко разом з [[Сергій Білокінь|Сергієм Білоконем]] та [[Галина Севрук|Галиною Севрук]] на обкладинці газети «[[Культура і життя]]»]]
==== Книги ====
+
=== Книги ===
 
* Оксана Мешко, козацька матір. До 90-ліття з дня народження. Спогади. Упорядкував В.Овсієнко.&nbsp;— К.: УРП, 1995.
 
* Оксана Мешко, козацька матір. До 90-ліття з дня народження. Спогади. Упорядкував В.Овсієнко.&nbsp;— К.: УРП, 1995.
* Світло людей. Спогади-нариси про Василя Стуса, Юрія Литвина, Оксану Мешко. Бібліотека журналу УРП «Республіка». Серія: політичні портрети, №&nbsp;4. К., 1996. <ref>[http://www.ukrcenter.com/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0/66505/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C-%D0%9E%D0%B2%D1%81%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE Василь Овсієнко. Твори //
+
* Світло людей. Спогади-нариси про Василя Стуса, Юрія Литвина, Оксану Мешко. Бібліотека журналу УРП «Республіка». Серія: політичні портрети, №&nbsp;4.&nbsp;— К., 1996.<ref>http://www.ukrcenter.com/Література/66505/Василь-Овсієнко Василь Овсієнко. Твори // Український Центр</ref>
Український Центр]</ref>
 
 
* Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. (Передмова) / Харківська правозахисна група; Упорядники Є.&nbsp;Ю.&nbsp;Захаров та В.&nbsp;В.&nbsp;Овсієнко; Худож.-оформлювач Б.&nbsp;Ф.&nbsp;Бублик.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2001.
 
* Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. (Передмова) / Харківська правозахисна група; Упорядники Є.&nbsp;Ю.&nbsp;Захаров та В.&nbsp;В.&nbsp;Овсієнко; Худож.-оформлювач Б.&nbsp;Ф.&nbsp;Бублик.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2001.
 
* Добром нагріте серце. До 90-річчя І.&nbsp;Б.&nbsp;Бровка (Упорядкування) / Харківська правозахисна група; Ред. В.&nbsp;О.&nbsp;Овсієнко, Худож.-оформлювач Борис Захаров.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2005.
 
* Добром нагріте серце. До 90-річчя І.&nbsp;Б.&nbsp;Бровка (Упорядкування) / Харківська правозахисна група; Ред. В.&nbsp;О.&nbsp;Овсієнко, Худож.-оформлювач Борис Захаров.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2005.
Рядок 80: Рядок 82:
 
* Василь Стус у віддзеркаленнях. Спогади Василя Овсієнка про Василя Стуса.&nbsp;— Полтава, 2007.
 
* Василь Стус у віддзеркаленнях. Спогади Василя Овсієнка про Василя Стуса.&nbsp;— Полтава, 2007.
   
==== Статті та есе ====
+
=== Статті та есе ===
* Інкриміновано: антирадянська, наклепницька… // Донбас.— 1991.— №&nbsp;1.
+
* Інкриміновано: антирадянська, наклепницька… // Донбас.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;1.
* Базар-1921. Базар-1990 // Вільне слово (Житомир).— 1991.— №&nbsp;44.— 23 листопада.
+
* Базар-1921. Базар-1990 // Вільне слово (Житомир).&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;44.&nbsp;— 23 листопада.
* Любов. Добро. Свобода // Україна.— 1991.— №&nbsp;24.
+
* Любов. Добро. Свобода // Україна.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;24.
* Покіс // Самостійна Україна.— 1992.— №&nbsp;2(23).
+
* Покіс // Самостійна Україна.&nbsp;— 1992.&nbsp;— №&nbsp;2(23).
 
* Про Стуса // Літопис Голгофи України. Т. 1.&nbsp;— Львів: Меморіал, 1993.
 
* Про Стуса // Літопис Голгофи України. Т. 1.&nbsp;— Львів: Меморіал, 1993.
 
* Таємно похований під №&nbsp;9 // Не відлюбив свою тривогу ранню… Василь Стус&nbsp;— поет і людина.&nbsp;— К.: Український письменник, 1993.
 
* Таємно похований під №&nbsp;9 // Не відлюбив свою тривогу ранню… Василь Стус&nbsp;— поет і людина.&nbsp;— К.: Український письменник, 1993.
Рядок 91: Рядок 93:
 
* Репресії проти Української Гельсінкської Групи в 1977 році // Український альманах. Варшава: Об'єднання українців у Польщі, 1997.
 
* Репресії проти Української Гельсінкської Групи в 1977 році // Український альманах. Варшава: Об'єднання українців у Польщі, 1997.
 
* Ми просто йшли… Десятиліття Українського Культурологічного клубу // Народна газета, 1997, №&nbsp;50(331).
 
* Ми просто йшли… Десятиліття Українського Культурологічного клубу // Народна газета, 1997, №&nbsp;50(331).
* Исторические, правовые и этические основы Украинской общественной группы содействия выполнению Хельсинкских соглашений (9 ноября 1976 года&nbsp;— 7 июля 1988 года // Права человека в России: прошлое и настоящее. Сборник докладов и материалов научно-практической конференции. Пермь. 21&nbsp;— 23 июня 1999 г.&nbsp;— Пермь. 1999.
+
* Исторические, правовые и этические основы Украинской общественной группы содействия выполнению Хельсинкских соглашений (9 ноября 1976 года&nbsp;— 7 июля 1988 года // Права человека в России: прошлое и настоящее. Сборник докладов и материалов научно-практической конференции. Пермь. 21—23 июня 1999 г.&nbsp;— Пермь, 1999. {{ref-ru}}
 
* «Нас порівняли мури, як статут» // Газ. «Час» (НРУ), 1999.&nbsp;— 26 березня.
 
* «Нас порівняли мури, як статут» // Газ. «Час» (НРУ), 1999.&nbsp;— 26 березня.
 
* Меморіяльний музей у Кучино&nbsp;— совість Росії. Інформбюлетень ХПГ «Права людини», №&nbsp;14(167), 1999.&nbsp;— 1-15 липня.
 
* Меморіяльний музей у Кучино&nbsp;— совість Росії. Інформбюлетень ХПГ «Права людини», №&nbsp;14(167), 1999.&nbsp;— 1-15 липня.
 
* Ці моторошні слова: Соловки, Сандармох… Інформбюлетень ХПГ «Права людини», №&nbsp;17(172), 1999.&nbsp;— 15-31 серпня.
 
* Ці моторошні слова: Соловки, Сандармох… Інформбюлетень ХПГ «Права людини», №&nbsp;17(172), 1999.&nbsp;— 15-31 серпня.
 
* Мистецтво переписувати історію, або Дещо про діяльність 5-го відділу КГБ // Ґаз. «Независимость», №&nbsp;286 (15105)&nbsp;— 287(15106), 1999.&nbsp;— 29 вересня.
 
* Мистецтво переписувати історію, або Дещо про діяльність 5-го відділу КГБ // Ґаз. «Независимость», №&nbsp;286 (15105)&nbsp;— 287(15106), 1999.&nbsp;— 29 вересня.
* Юнаки з огненної печі. (Передмова) // Харківська правозахисна група; Упорядник В.&nbsp;В.&nbsp;Овсієнко; Харків: Фоліо, 2001.
+
* Юнаки з огненної печі. (Передмова) // Харківська правозахисна група; Упорядник В.&nbsp;В.&nbsp;Овсієнко.&nbsp; Харків: Фоліо, 2001.
* Три повстання Січків: У двох томах. (Передмова). Спогади, інтерв'ю, листи, документи. / Харківська правозахисна група; Редактор-упорядник В.&nbsp;В.&nbsp;Овсієнко; Харків: Фоліо, 2003.
+
* Три повстання Січків: У двох томах. (Передмова). Спогади, інтерв'ю, листи, документи. / Харківська правозахисна група; Редактор-упорядник В.&nbsp;В.&nbsp;Овсієнко.&nbsp; Харків: Фоліо, 2003.
* [http://tyzhden.ua/Publication/3644 Ігор Кручик. Дисидент. Український тиждень. № 36 (149), вересень 2010. - С. 46-48.]
+
* [http://tyzhden.ua/Publication/3644 Ігор Кручик. Дисидент. Український тиждень. №&nbsp;36 (149), вересень 2010.&nbsp;— С. 46-48.]
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 104: Рядок 106:
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
* [http://archive.khpg.org/index.php?id=1321393033 ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ на сайті ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ джерело: Овсієнко Василь. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. І.]
+
* [http://archive.khpg.org/index.php?id=1321393033 Овсієнко Василь Васильович на сайті Дисидентський рух в Україні. Джерело: Овсієнко Василь. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. І.]
* [http://khpg.org/archive/index.php?id=1121367589 Біографічне інтерв'ю на сайті Харківської правозахисної групи]
+
* [https://web.archive.org/web/20100319204728/http://khpg.org/archive/index.php?id=1121367589 Біографічне інтерв'ю на сайті Харківської правозахисної групи]
 
* [http://www.helsinki.org.ua/index.php?print=1239434685 Борис Захаров «Життя і доля Василя Овсієнка»]
 
* [http://www.helsinki.org.ua/index.php?print=1239434685 Борис Захаров «Життя і доля Василя Овсієнка»]
 
* [http://www.dt.ua/3000/3760/63813/ Валерій Кравченко «Невиправний Василь Овсієнко»]
 
* [http://www.dt.ua/3000/3760/63813/ Валерій Кравченко «Невиправний Василь Овсієнко»]
* [http://www.zn.ua/3000/3760/36011/ Василь Овсієнко «Гибель Василя Стуса»]
+
* [https://web.archive.org/web/20080414101801/http://www.zn.ua/3000/3760/36011/ Василь Овсієнко «Гибель Василя Стуса»]
 
* [http://www.dt.ua/3000/3150/35619/ Василь Овсієнко «Початок великого терору»]
 
* [http://www.dt.ua/3000/3150/35619/ Василь Овсієнко «Початок великого терору»]
   
  +
{{Українська Гельсінська група}}
   
[[Категорія:Українська Гельсінська Група]]
+
[[Категорія:Уродженці Радомишльського району]]
  +
[[Категорія:Діячі Української Гельсінської Групи]]
 
[[Категорія:Дисиденти та правозахисники]]
 
[[Категорія:Дисиденти та правозахисники]]
 
[[Категорія:Українські політв'язні]]
 
[[Категорія:Українські політв'язні]]
[[Категорія:Український рух опору]]
+
[[Категорія:Українські радянські дисиденти]]
 
[[Категорія:Учасники Помаранчевої революції]]
 
[[Категорія:Учасники Помаранчевої революції]]
 
[[Категорія:Лауреати премії імені Василя Стуса]]
 
[[Категорія:Лауреати премії імені Василя Стуса]]
  +
[[Категорія:Лауреати премії імені Івана Огієнка]]

Поточна версія на 18:50, 16 липня 2019

Васи́ль Васи́льович Овсіє́нко (*8 квітня 1949, село Ставки Радомишльського району Житомирської області) — український громадський діяч, розповсюджувач самвидаву, член Української Гельсінської Групи, політв'язень, публіцист, історик дисидентського руху, співробітник Харківської правозахисної групи.

Василь Овсієнко
Vasyl Ovsiyenko.jpg
Василь Овсієнко у 2014
Ім'я при народженні Василь Васильович Овсієнко
Народився 8 квітня 1949(1949-04-08) (70 років)
с. Ставки, Житомирська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність філолог, дисидент, публіцист
Знання мов українська
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» І ступеня

Після закінчення в 1966 р. школи працював у колгоспі, в 1967 р. — літературним працівником районної газети в сел. Народичі Житомирської обл. У 1967—1972 рр. навчався на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Правозахисна діяльність

Весною 1968 р. виготовив декілька фотовідбитків трактату Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», інтенсивно розповсюджував самвидав у середовищі студентів. 1972 допомагав Василеві Лісовому та Євгенові Пронюку видати VI («київський») випуск журналу «Український вісник», і «Відкритий лист членам ЦК КПРС і ЦК КП України» Лісового.

З серпня 1972 р. працював учителем української мови та літератури в с. Ташань Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл., де написав статтю «Добош і опришки, або Кінець шістдесятників», робив записи літературного характеру, які пізніше були використані слідством для шантажу психіатричною експертизою.

Заарештований 5 березня 1973 р. за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ст. 62 ч. I КК УРСР) у формі розповсюдження літератури самвидаву. 6 грудня 1973 р., разом із Пронюком і Лісовим, засуджений Київським обласним судом до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму.

У мордовських таборах ЖХ-385/19 (сел. Лісне Теньгушевського р-ну Мордовської АРСР) і 17-А (сел. Озерне Зубово-Полянського р-ну) брав участь в акціях протесту. 20 серпня 1976 р. під час «профілактики» в Київському КДБ відмовився від визнання вини.

Звільнившись 5 березня 1977 р., жив під адміністративним наглядом у рідному селі і працював у колгоспі художником-оформлювачем. Підтримував широкі листовні зв'язки з політв'язнями та їхніми родинами. Його інформація про події в мордовських таборах була опублікована в «Хронике текущих событий» і використана УГГ.

У вересні 1977 р. попереджений про кримінальну відповідальність на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 25 грудня 1972 р. Подав 7 січня 1978 р. заяву до ВВіРу з клопотанням про виїзд із СРСР, не брав участі у виборах. Написав для УГГ матеріали про становище засланців і піднаглядних та перший варіант спогадів «Світло людей».

18 листопада 1978 р. був затриманий міліцією у зв'язку з приїздом до нього члена УГГ Оксани Мешко та Ольги Бабич-Орлової. Пояснення давати відмовився, за що міліціонер вульгарно вилаяв його і виштовхнув із сільради. Подав на міліціонерів і кадебіста в суд, унаслідок чого проти нього самого 1 грудня 1978 р. було порушено кримінальну справу за звинуваченням у вчиненні насильницького опору — ніби відірвав міліціонерові два ґудзики.

7-8 лютого 1979 р. засуджений Радомишльським районним народним судом до 3 років позбавлення волі за ст. 188-1 ч. II. Заарештований у залі суду. Його текст «Замість останнього слова» став відомим на Заході. Карався в зонах № 55 (м. Вільнянськ Запорізької обл.) і № 71 (м. Коростень Житомирської обл.). Під час ув'язнення відмовився свідчити у справах Левка Лук'яненка, Миколи Матусевича, Гелія Снєгірьова, Василя Стуса, Дмитра Мазура, на захист останнього подав заяву в КДБ.

9 червня 1981 р. майор КДБ Чайковський оголосив Овсієнкові про порушення проти нього справи за ч. II ст. 62 і запропонував написати «покаянну» статтю в газету з осудом діяльності УГГ, членом якої він був оголошений з дня зустрічі з Оксани Мешко. Слідчий обіцяв звільнення ще до кінця кримінального терміну, або — 10 років таборів особливого режиму, 5 років заслання. Засуджений Житомирським обласним судом 23-26 серпня 1981 р.

Карався в таборі особливого режиму ВС-389/36 в сел. Кучино Чусовського р-ну[ru] Пермської обл., з 8 грудня 1987 р. — у зоні № 35 на ст. Всехсвятська. Брав участь в акціях протесту. Без клопотання помилуваний указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 серпня 1988 р. Менше як за добу, літаком, спецконвоєм допроваджений у Житомир і звільнений 21 серпня. Працював у рідному селі художником-оформлювачем, бо до роботи вчителем не допустили.

Громадсько-політична діяльність

У вересні 1988 р. увійшов до Всеукраїнської координаційної ради Української Гельсінської Спілки. 16 липня 1989 р. обраний головою Житомирської філії УГС. У листопаді 1989 р. — учасник експедиції з перепоховання Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина. 30 квітня 1990 р. призначений секретарем УРП з видавничих справ. З 1 травня 1997 до 29 квітня 2001 — заступник голови Республіканської християнської партії.

З червня 1998 р. — координатор програми Харківської правозахисної групи, поповнює електронний архів ХПГ біографічними довідками та інтерв'ю колишніх політв'язнів.

Співголова Українського комітету «Гельсінкі-90». З 1999 р. організовує експедиції на Соловецькі острови та в урочище Сандармох — на місце загибелі тисяч бранців т. зв. «Соловецького етапу»: Леся Курбаса, Миколи Зерова та інших.

Член правління громадської організації «Міжнародне об'єднання „Соловецьке братство“»[1].

Нагороди

  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (7 квітня 2009) — за визначні заслуги перед Українською державою у відстоюванні прав і свобод людини, активну правозахисну, гуманістичну і громадську діяльність та з нагоди 60-річчя від дня народження[2]
  • Орден «За заслуги» III ст. (26 листопада 2005) — за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність[3]
  • Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод[4]

Бібліографія

 
Василь Овсієнко разом з Сергієм Білоконем та Галиною Севрук на обкладинці газети «Культура і життя»

Книги

  • Оксана Мешко, козацька матір. До 90-ліття з дня народження. Спогади. Упорядкував В.Овсієнко. — К.: УРП, 1995.
  • Світло людей. Спогади-нариси про Василя Стуса, Юрія Литвина, Оксану Мешко. Бібліотека журналу УРП «Республіка». Серія: політичні портрети, № 4. — К., 1996.[5]
  • Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. (Передмова) / Харківська правозахисна група; Упорядники Є. Ю. Захаров та В. В. Овсієнко; Худож.-оформлювач Б. Ф. Бублик. — Харків: Фоліо, 2001.
  • Добром нагріте серце. До 90-річчя І. Б. Бровка (Упорядкування) / Харківська правозахисна група; Ред. В. О. Овсієнко, Худож.-оформлювач Борис Захаров. — Харків: Фоліо, 2005.
  • Оксана Мешко. Не відступлюся! До 100-річчя з дня народження / Харківська правозахисна група; Упорядкували В. В. Овсієнко та О. Ф. Сергієнко. Художник-оформлювач Б.Захаров. — Харків: Фоліо, 2005.
  • Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. / Упорядкував автор; Худож.-оформлювач Б. Є. Захаров. — Харків: Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, 2005.
  • Василь Стус у віддзеркаленнях. Спогади Василя Овсієнка про Василя Стуса. — Полтава, 2007.

Статті та есе

  • Інкриміновано: антирадянська, наклепницька… // Донбас. — 1991. — № 1.
  • Базар-1921. Базар-1990 // Вільне слово (Житомир). — 1991. — № 44. — 23 листопада.
  • Любов. Добро. Свобода // Україна. — 1991. — № 24.
  • Покіс // Самостійна Україна. — 1992. — № 2(23).
  • Про Стуса // Літопис Голгофи України. Т. 1. — Львів: Меморіал, 1993.
  • Таємно похований під № 9 // Не відлюбив свою тривогу ранню… Василь Стус — поет і людина. — К.: Український письменник, 1993.
  • «Де все людською мукою взялось…» // Українська культура, 1996, № 2.
  • Рух українських правозахисників призвів до краху російської радянської імперії та проголошення української демократичної держави // Самостійна Україна, 1996 р, № 21-22.
  • Репресії проти Української Гельсінкської Групи в 1977 році // Український альманах. Варшава: Об'єднання українців у Польщі, 1997.
  • Ми просто йшли… Десятиліття Українського Культурологічного клубу // Народна газета, 1997, № 50(331).
  • Исторические, правовые и этические основы Украинской общественной группы содействия выполнению Хельсинкских соглашений (9 ноября 1976 года — 7 июля 1988 года // Права человека в России: прошлое и настоящее. Сборник докладов и материалов научно-практической конференции. Пермь. 21—23 июня 1999 г. — Пермь, 1999. (рос.)
  • «Нас порівняли мури, як статут» // Газ. «Час» (НРУ), 1999. — 26 березня.
  • Меморіяльний музей у Кучино — совість Росії. Інформбюлетень ХПГ «Права людини», № 14(167), 1999. — 1-15 липня.
  • Ці моторошні слова: Соловки, Сандармох… Інформбюлетень ХПГ «Права людини», № 17(172), 1999. — 15-31 серпня.
  • Мистецтво переписувати історію, або Дещо про діяльність 5-го відділу КГБ // Ґаз. «Независимость», № 286 (15105) — 287(15106), 1999. — 29 вересня.
  • Юнаки з огненної печі. (Передмова) // Харківська правозахисна група; Упорядник В. В. Овсієнко. — Харків: Фоліо, 2001.
  • Три повстання Січків: У двох томах. (Передмова). Спогади, інтерв'ю, листи, документи. / Харківська правозахисна група; Редактор-упорядник В. В. Овсієнко. — Харків: Фоліо, 2003.
  • Ігор Кручик. Дисидент. Український тиждень. № 36 (149), вересень 2010. — С. 46-48.

Примітки

Див. також