Нікола Люпо

Версія від 09:08, 18 червня 2018, створена Ольжич Мушинський (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Редагую}}{{Перекладаю}} {{Особа | ім'я = Ніколо Люпо | місце_проживання = | інші_імена = | зоб...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Ніколо Люпо
фр. Nicolas Lupot
Нікола Люпо
Ім'я при народженні Ніколо Люпо
Народився 4 грудня 1758 року
Штутгарт, Німеччина Німеччина, Герцогство Вюртемберг, Священа Римська Імперія
Помер 14 cерпня 1824
Париж,Франція
Поховання
Країна Flag of the Kingdom of France (1814-1830).svg Франція
Національність француз
Діяльність скрипаль,
вчитель
Знання мов французька
Конфесія християнство


Біографія

Нікола Люпо (1725—1804) був сином відомого майстра суриков, Франсуа Люпо. Дитинство провів у Штутгарті, де його батько був на службі у короля, був королівським придворним скрипічнимй майстром. В 1769 ррці із сім'єю переселився в Орлеан. В 1766 році вперше став самостійно робити скрипки. Із1794 року жив у Парижі, та працював у відомого скрипічного майстра Франсуа Піке. Франсуа Піке виявив сильний вплив на його усю подальшу долю

В 1798 році відкрив власну майстерню. В 1814 році король Людовик XVIII призначив Ніколу Люпо гітарним та скрипічним майстром королівсткого двору та наставником королівської музичної школи. На честь цього на одній із своїх скрипок Люпо із гордісттю в 1815/1816 році помістив табличку: «Н. Lupot Luthier De La Musique Du Roi Et dе l'École Royale dе Musique».

Н. Люпо. ​​Музичний майстер королівського двору і Королівськoї музичної школи.

Із 1815 був придворним майстром Королівсткої капелли.

 
Нікола Люпо. Проте Ніколи Люпо за роботою, робота художника Г.Лорім'є 1805 рік

Створеня ним найкращі інструменти, якя цінуються дуже високо, відносяться до 1805—1824 років. Працюючи за моделлю Страдіварі, Люпо в своїх скрипках цього періоду об'єдинав характерні особливості зовнішньої ообробки і типу звучання, які притаманні французькій школі скрипічних майстрів.

Зовнішні признаки,які аідрізняють скрипки Люпо —це порівняно великий патрон, эфи індивідуального візерунку (поставлені вище, ніж в італійських майстрів), дно, зазвичай, із цільного куска (Люпо приміняв ялину радіального раозпилу, неозвичайно гарного та різноманітного малюнку), лак червоного чи червонуватр-оранжевого кооіру.

Скрипки Люпо мають сильний, блискучий тон, але не завжди різноманітним  тембром та гнучкісттю звучання. Більш рані інструменти майстра трохи грубоваті по обробці, лак червоний чи червонувато-коричневий.

Німецький скрипач, композитор, дирижер Луї Шпор, в своїй автобиографії (1860) писав що, коли вперше почув звучання скрипок Люпо, зразу ж поміняв старовині німецькі інструменти на скрипки француза, і з тих пір грав на всіх своїх гастролях тільки на них.

Кіром скрипок, Люпо виготовляа також гарні віолончелі та альти.

Література

Вітачек E. P. Нариси з історії виготовлення смичкових інструментів, под ред. Б. В. Доброхотова, М., 1964, с. 150-54.


Посилання