Відкрити головне меню

Новицький Олекса Миколайович (20.04.1914, село Пії — 27.02.1994, Київ) — український поет, перекладач. Заслужений працівник культури Грузії. Член КПРС з 1942 року. Член Спілки письменників України з ? року.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 20 квітня 1914 р. в селі Пії Сквирського району на Київщині в родині селянина. Помер 27 лютого 1992 р. Навчався у Літературному інституті ім. М. Горького у Москві. Вчителював, працював у редакціях газет і журналів («Вітчизна», «Україна» тощо).

Учасник Німецько-радянської війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ст., медалями.

ТворчістьРедагувати

Значну частину свого життя присвятив Тарасу Шевченку. Зокрема, Шевченкові присвятив поетичні твори «Голос Кобзаря» (1942), «Здрастуй, земле Тарасова!» (1944), «Пам'ятник в Канаді» (1956), «Шевченко і Олдрідж» (1957), «Сеспель перекладає „Катерину“» (1960), «Слався, великий Кобзарю» (1964) тощо. Новицький автор розвідки «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж» (1966), статті «Тарас Шевченко і Акакій Церетелі» (1948). Переклав українською мовою твори про Шевченка багатьох поетів: російського поета В. Лебедєва-Кумача «Народ не забув свого Тараса» (1960), білоруський поетів М. Танка «Віснику свободи» (1964) та М. Климковича «На Віленській дорозі» (1963), грузинських поетів А. Жваніа «Будеш сяяти людству» (1961), К. Каладзе «Кобзар» (1964), Г. Леонідзе «Тарасові Шевченку» (1960) та Й. Нонешвілі «Дерево Шевченка» (1963), вірменського поета Г. Саряна «Тарасові Шевченку» (1961), казахського поета Г. Каїрбенова «Акин Тарас» (1964), литовського поета Є. Матузявічюса «Верба Шевченка» (1963) тощо.

Новицький також автор тексту пісень до фільмів: «Голубі дороги» (1947), «Калиновий гай», «Доля Марини» (1953), «Народжені бурею» (1957), «Киянка» (1960), «Спадкоємці» (1960), «Між добрими людьми» (1962).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати