Відкрити головне меню

Никола Йонков Вапцаров, Нікола Вапцаров 24 листопада (7 грудня) 1909(19091207), Банско, Османська імперія — 23 липня 1942, Софія, Болгарія) — болгарський поет. Адепт комуністичних ідей у міжвоєнній Болгарії, зокрема й лівацької концепції «македонізму». З 1940-их років - сталініст, організатор лівих диверсійних загонів під час Другої світової війни. Засуджений до смертної кари за підготовку терористичних актів.

Нікола Йонков Вапцаров
Нікола Йонков Вапцаров
Vapcarov Varna.jpg
Нікола Вапцаров
Народився 24 листопада (7 грудня) 1909(1909-12-07)
Банско, Османська імперія
Помер 23 липня 1942(1942-07-23) (32 роки)
Софія, Болгарія
·розстріл[d]
Поховання Центральний цвинтар Софії[d]
Громадянство Flag of Bulgaria (1948-1967).svg
Діяльність поет, активіст сталіністського руху
Alma mater Військово-морська академія ім. Ніколи Вапцарова (1932)
Мова творів болгарська
Жанр поезія
Magnum opus Q941471?
Батько Jonko Wapzarow[d]

Нікола Йонков Вапцаров у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в родині болгарського націонал-революціонера Івана (Йонко) Вапцарова. 1926 вступив до морського технічного училища у Варні, яке закінчив 1932. Спершу пройшов практику на судні «Дражки». Потім служив на судні «Бургас», разом з яким 1935 відвідав Стамбул, Олександрію, Бейрут, Порт-Саїд, Фамагусту та Хайфу. Після повернення з флоту почав працювати на фабриці, організував аматорський театр і вступив до Болгарської комуністичної партії.

 
Свідоцтво про закінчення Морського технічного училища у Варні
 
Членська картка Спілки болгарських письменників, видана Вапцарову

У 1936 році внаслідок аварії на виробництві був звільнений і переїхав до Софії. Працював техніком на різних заводах, кочегаром на залізниці, у цей час почав писати вірші. Став одним із організаторів і найактивнішим учасником «Гуртка македонських поетів» (1938). Брав участь у організації провокативної збору підписів за укладання совєцько-болгарського договору про дружбу і взаємодопомогу. Заарештований та інтернований до міста Годеч.

Після союзу нацистської Німеччини та СРСР продовжував пропаганду сталінізму в Болгарії. І тільки після початку радянсько-німецької війни пішов у підпілля, де займався підготовкою диверсантів та терористичних актів. Усе це супроводжував своєрідними поетичними вправами, які згодом комуністична пропаганда нарече антифашистськими творами.

Заарештовано 4 березня 1942 року. За наказом болгарської влади, після ґрунтовного допиту, 23 липня 1942 року ліквідували. З ним же було ліквідовано і його диверсійну сталіністську групу у складі 12 осіб.

Єдина поетична збірка Вапцарова - «Пісні мотора» - видана в 1940 року накладом 1500 примірників. Збірку перекладено 30 мовами світу. Загалом поезії Вапцарова перекладалися 98 мовами світу, але більшість із цих перекладів стимулювалася державними субсидіями післявоєнної комуністичної Болгарії.

ВиданняРедагувати

  • «Никола Вапцаров. Съчинения». Изд. «Съюз на българските писатели». София, 1982

ВшануванняРедагувати

На острові Лівінгстона в Антарктиді є пік Вапцарова, названий на чесь болгарського поета.

В 1949 році Болгарській морській академії було присвоєно ім'я Вапцарова.

В 1952 р. Нікола Вапцаров посмертно отримав нагороду Міжнародної Спілки Миру.

Український поет Платон Воронько присвятив Вапцарову поему «Поєдинок».

Українські перекладиРедагувати

Поезії Вапцарова українською перекладали Павло Тичина, Платон Воронько, Дмитро Павличко.

Див.: Нікола Вапцаров, Пісні про людину. Львів, 1961.

ЛітератураРедагувати

  • Стефанович В. Н. Никола Йонков Вапцаров. Биобиблиографический указатель. М., 1953.

ПосиланняРедагувати