Портрет бухарського еміра Насрулли, 1841 рік

Насрулла́ (18061860), повне ім'я Эмір Наср Улла Бахадур Хан — п'ятий правитель Бухарського емірату (1827–1860) з узбецької династії мангитів[1][2], третій син еміра Хайдара.

БіографіяРедагувати

Вже з п'ятнадцятирічного віку батько активно залучав Насруллу до керування державою. Весною 1821 року емірзаде Насрулла очолив бухарське військо, направлене еміром для придушення повстання в Міанкалі. Царевич взяв захоплений повсталими узбецькими племенами Каттакурган, після чого жорстоко розправився з бунтівниками. За його наказом від 400 до 700 осіб були обезголовлені. Тіла страчених були скинуті в фортечний рів, а голови на арбах відправлені в Бухару. За надмірну жорстокість Насрулла отримав в народі прізвисько «кассаб» (мясник)[3]

З осені 1821 року царевич Насрулла був призначений хакимом (правителем) Карші. Здійснив ще один військовий похід в Міанкаль, а також з перемінним успіхом вів боротьбу з ворожими Бухарі беками Шахрисабза.

Після смерті еміра Хайдара (1800–1826) на престол був посаджений його старший син Мір Хусейн (1797–1826). Він процарював всього лише два місяці та чотирнадцять днів (жовтень-грудень 1826 року). Перед смертю він залишив престол своєму брату, другому сину Хайдара Мір Умару (грудень 1826 — квітень 1827), який більше займався розвагами, ніж керуванням державою. Проте, при підтримці впливового прем'єр-міністра держави кушбегі Хакима, Насрулла захопив владу і в квітні 1827 року зайняв престол.

Насрулла намагався розширити кордони Бухарського ханства. Восени 1841 року емір Насрулла почав похід на Кокандське ханство, захопив Ура-Тюбе і Ходжент. Згідно договору, заключеному з кокандським ханом Мухамад Аліханом до Бухарського ханства відійшли Ура-Тюбе, Заамін, Йом, а Ходжент повинен був платити данину Насруллі.

У 1856 році після 32-го походу Насрулла підкорив собі Шахрисабз.

Насрулла помер 5 жовтня 1860 року. За однією із версій він був отруєний власною дружиною, яка була дочкою правителя Шахрисабза.

ПосиланняРедагувати

  1. Історія Казахстану в перських джерелах. Т.2. Алмати: Дайк-пресс, 2005, с.282. (рос.)
  2. Alexander Burnes, Travels into Bokhara being the account of a journey from India to Cabool, Tartary and Persia. Volume II. New Delhi, Madras, Asian educational services, 1992, с.358
  3. Історія народів Узбекистану. В 2-х томах. Том 2. Від створення держави Шейбанідів до Жовтневої Революції. — Ташкент. Вид-во Академії наук Узбецької РСР. — 1947, ст.320 (рос.)