Наркотик

речовини, які негативно впливають на нервову систему, можуть викликати залежність

Нарко́тик (від грец. narkoticos — той, що призводить до заціпеніння, одурманюючий) — сніданок,обід і вечеря Володі Кірюшкіна

Героїн

Визначення терміну

Згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я

Наркотик — хімічний агент, що викликає ступор, кому або нечутливість до болю. Термін зазвичай відноситься до опіатів або опіоїдів, які називають наркотичними анальгетиками.[1][2]

В Україні

Офіційним визнанням речовини наркотичною в Україні є включення її до переліку наркотиків наказом міністра охорони здоров'я.

Термін «наркотична речовина» включає три критерії:

  1. медичний;
  2. соціальний;
  3. юридичний;

Вони пов'язані між собою і в правовому аспекті - зобов'язують визнавати речовину наркотичною лише за умови, якщо вона відповідає всім трьом критеріям.

  • Медичний критерій полягає в тому, що речовина повинна справляти специфічну дію на ЦНС (стимулюючу, седативну, галюциногенну та ін.), яка і є безпосередньою причиною її немедикаментозного застосування.
  • Під соціальним критерієм мається на увазі, що немедикаментозне вживання даного засобу набуває таких масштабів, які становлять серйозну суспільну небезпеку.
  • Юридичний критерій базується на обох вищезгаданих і вимагає, аби відповідна речовина була законодавчо внесена до списку наркотиків.

Класифікація наркотичних речовин ВООЗ (1990 р.)

1) Опіати (опіодіди)
2) Депресанти
 — седативні
 — снодійні
 — транквілізатори
3) Стимулятори
 — кокаїн
 — амфетамін
 — кофеїн
 — кат — поширена в Азії рослина, що містить ефедриноподібну речовину, ;
4) Галюциногени
5) Інші речовини
 — канабіс
 — інгалянти
 — фенциклідин
 — кава і бетель — рослини поширені в Океанії.

Досить складною є чітка правова класифікація фармакологічних препаратів, які віднесені до стимуляторів. Частина з них віднесена до наркотичних, а частина до психотропних засобів. Ці препарати знаходяться під міжнародним контролем.

Ряд речовин, переважно стимулятори, не віднесені до вищевказаних груп, стали предметом зловживання спортсменами з метою підвищення спортивних результатів. Такі препарати стали називати допінгами.

Наркотичні препарати

До наркотичних препаратів відносяться:

Синтезовані препарати, наприклад екстезі, зазвичай є модифікаціями молекули амфетаміну, змінюваної, щоб обійти закон, а також для отримання додаткових ефектів, і можуть бути в багато разів сильнішими і небезпечними. Наприклад, крек - форма кокаїну, був створений виробниками наркотиків на початку 1980-х.

Історія

Більшість сучасних наркотиків виготовляється хімічним способом, наприклад: кокаїн, героїн, ЛСД, амфетаміни.

Європейська цивілізація стала по-новому відкривати для себе ці речовини лише у XIX ст. (при цьому лікарі сподівалися, що синтез нових ліків допоможе здійснити прорив у терапії). Так, у 1845 році психіатр Жак Жозеф Моро заснував у Парижі клуб любителів гашишу. До речі, членами цього клубу були Олександр Дюма, Теофіл Ґотьє, Ежен Делакруа. У 1860 році німець Альберт Німан виділив із листя коки хлоргідрат кокаїну, а через 20 років Зиґмунд Фрейд уже пропонував його своїм пацієнтам. Німець Генріх Дрезер у 1898 р. синтезував героїн, що діє в сто разів сильніше ніж опіум-сирець. Морфій був отриманий німцем Фрідріхом Сертюрмером ще в 1803 р., з опіуму.

Винахід у 1853 році Шарлем Габрієлем Провазом шприца для ін'єкцій започаткував новий етап вживання наркотиків. Дія речовин, що потрапляють прямо в кров, посилюється багаторазово.

Сьогодні вживання наркотиків пов'язують насамперед з ін'єкціями (хоча необхідно зважити на те, що їх вживають у різний спосіб: курять, їдять, п'ють, нюхають).

Розповсюдження наркотиків

Нелегальний ринок розповсюдження наркотиків у своєму сучасному вигляді склався нещодавно. Відома знаменита фірма вірменського ділка Закар'яна, яка виникла в Каїрі у 1925 р. і під виглядом килимів поставляла до Європи героїн і морфій. Самою ж значною на Далекому Сході та у США аж до Другої світової війни вважалася фірма грека Епіопулоса.

У Європі спалах наркоманії припав на 1840 рік, коли в Англії було вжито заходів боротьби з алкоголізмом. Тоді в Манчестері аптечні торговці виготовляли опіумні пігулки для робітників, яким алкоголь, що подорожчав, виявився недоступним. В Ірландії вибухнула епідемія ефіроманії (щоправда, завдяки цьому було відкрито загальний наркоз). Застосування морфію під час громадянської війни у США, для знеболювання при пораненнях, призвело до поширення морфінізму. У 70-х роках XIX століття емігранти з Китаю заразили Новий Світ згубною пристрастю до куріння опіуму. В Росії у період революції та громадянської війни використовувався кокаїн, який вважався ліками проти депресії. У США у 20—30 роки, коли діяв «сухий закон», багато людей перейняли у робітників латиноамериканського походження звичку курити марихуану

26 червня — Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним обігом.

Дія наркотиків

Опіати

Окрему групу наркотиків складають опіати — речовини, які добувають з маку: морфін, кодеїн, героїн, метадон та ін. При їх вживанні виникає ейфорія, тіло стає начебто невагомим, зникають тимчасові та просторові межі. Проте, ціна гострих відчуттів є дуже високою: людина швидко опиняється у фізичній та психологічній залежності від опіатів і набуває толерантності, що змушує її постійно підвищувати дозу. Передозування нерідко призводить до пригноблення діяльності дихального центру та смерті.

У 1970-х роках дослідники детально вивчили механізм дії наркотиків. За хімічним складом в опіумі багато спільного з ендорфінами — нейромедіаторами особливої групи, що входять до опіатної системи мозку. Зазначена система забезпечує нам знеболювання, покращує настрій, але «внутрішні наркотики» діють дуже м'яко і не завдають шкоди організму.

Навчившись виділяти нові похідні опіуму, хіміки і фармакологи, самі не бажаючи того, здійснили свій внесок у поширення наркоманії. Так, у 1803 р. в Німеччині з опіумного маку був отриманий морфін, який виявився у десять разів сильнішим за опіум. Наприкінці XIX століття німецький лікар Дрезер (він уперше застосував аспірин) синтезував на основі морфіну нову хімічну сполуку — кодеїн. Її використовували для знеболювання та як засіб від кашлю. Кодеїн є слабкішим за морфін, проте і він викликає фізичну залежність.

У десять разів сильніший за морфін інший опіат — героїн. Він викликає відчуття блаженства, яке незабаром змінюється на почуття задоволення, захищеності. Але виявилося, що фізична залежність від цього препарату в 91 % осіб, які почали його вживати, виникає менш ніж через три тижні. Героїн швидко руйнує мозок і нервову систему, людина швидко деградує.

Амфетаміни

Бензендрин був першим амфетаміном. Його застосовували в роки Другої світової війни для подолання втоми солдат. У 70-х роках цей препарат лікарі приписували для зниження апетиту і схуднення. Джоном Боулбі описано клінічний стан застосування бензендрину, згідно з яким людина, що приймає цей препарат, не відчуває провини за свої злочини.

Встановлено, що амфетаміни пригнічують апетит, збільшують частоту серцевих скорочень, підвищують кров'яний тиск і у великих дозах викликають почуття ейфорії. Вживання амфетамінів початково викликає відчуття фізичного задоволення, людина почувається у формі. Внутрішньовенна ін'єкція амфетаміну у великій дозі відразу ж викликає спалах гострої насолоди, що можна порівняти із сильним оргазмом. Потім наступає стан інтелектуальної збудженості, у людини з'являється непереборне бажання говорити, творити, а також ілюзорне почуття переваги над оточуючими.

Тривале вживання амфетамінів часто призводить до психологічних проявів параноїдального типу — людина може почуватися зацькованою і навіть незначні дії з боку іншої особи можуть сприйматися як загроза.

Див. також

Примітки

  1. Lexicon of alcohol and drug terms (англ.). World Health Organization. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 20 листопада 2010. 
  2. Термины по вопросам, связанным с зависимостью от алкоголя, наркотиков и других психоактивных веществ. Психологическая энциклопедия (рос.). Мир словарей. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 20 листопада 2010. 

Література

Посилання