Перегляд вихідного коду сторінки Наказ НКВС № 00447

[[Файл:NKVD Order No. 00447.jpg|thumb|Наказ НКВС №&nbsp;00447.|390x390пкс]]

'''Наказ НКВС №&nbsp;00447''' ('''Оперативний наказ народного комісара внутрішніх справ СРСР №&nbsp;00447 про операцію з репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів'''; {{lang-ru|О репрессировании бывших кулаков, уголовников и других антисоветских элементов}})&nbsp;— цілком таємний наказ [[НКВС]] від [[30 липня]] [[1937]]&nbsp;р. На підставі цього наказу, починаючи з серпня 1937&nbsp;р. і до листопада 1938-го, було ув'язнено від {{formatnum:800000}} до {{formatnum:820000}} людей, з них щонайменше {{formatnum:350000}}, і до {{formatnum:445000}} були страчені, решта була відправлена до [[ГУЛАГ]]у. Таким чином, встановлені спочатку квоти&nbsp;— ув'язнити {{formatnum:233700}} осіб та {{formatnum:59200}} з них розстріляти&nbsp;— були багаторазово перевищені. Операція за цим наказом стала найбільшою масовою операцією [[Єжовщина|Великого терору]].

Наказ був оприлюднений лише в 1992&nbsp;році. Знайдені відтоді документи про його підготовку та проведення вказують на те, що [[Комуністична партія Радянського Союзу]] та її керівництво брали безпосередню участь в організації переслідувань та масових страт.

Оприлюднення інформації про наказ примусило переглянути досі панівний погляд на Великий терор, як на переслідування суспільної еліти. На відміну від відкритих [[Показові процеси|Показових процесів]], або менш відомих «національних операцій», операція за наказом №&nbsp;00447 стосувалась пересічних громадян Радянського Союзу, серед них селян, сільського духівництва, асоціальних елементів, карних злочинців, та колишніх членів опозиційних партій. Вироки виносились не звичайними судами, а [[Трійка НКВС|трійками НКВС]].

== Передумови ==

=== Ситуація в Радянському Союзі ===

Після згортання [[Нова економічна політика|Нової економічної політики]] (1927&nbsp;р.) та з початком впровадження планів зміни суспільного ладу в Радянському Союзі, стало розширюватись коло осіб, проти яких діяв адміністративний тиск та переслідування силовими органами, за рахунок, в основному, тих, в кому радянська влада вбачала своїх ворогів<ref>Суспільно-політичний стан, на тлі якого був виданий наказ, описаний у Werth, [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], ст. 3 (переглянуто 24 серпня 2010).</ref>. Примусова [[колективізація]] (до 1928&nbsp;р.) та [[розкуркулення]] (до 1929&nbsp;р.) спричинили місцеві протести, заворушення, та повстання<ref>Див. наприклад Werth, ''Ein Staat gegen sein Volk'', ст. 214 і далі.; Luks, ''Geschichte Russlands und der Sowjetunion'', ст. 256.</ref> та сильний Голод (→&nbsp;[[Голодомор 1932—1933 в СРСР|Голодомор 1932/33]]). Зміна ладу на селі в поєднанні з [[Індустріалізація СРСР|форсованою індустріалізацією СРСР]] призвели до сплеску [[внутрішня міграція|внутрішньої міграції]]. Щонайменше 23 мільйони людей в проміжку з 1926 до 1939 року переїхали з села до міста<ref>Schlögel, ''Terror und Traum'', ст. 81.</ref>, що загострило і без того складну ситуацію з постачанням харчів. Також зросла [[злочинність]].

У відповідь на суспільні збурення, спричинені цими змінами, були впроваджені внутрішні паспорти для міського населення<ref>Впровадження та значення цих паспортів висвітлено в Shearer, ''Policing Stalin's socialism'', S. 243—284.</ref>. Під приводом впровадження паспортів небажані «елементи» були примусово виселені з міст у так звані робітничі, або спеціальні поселення з несприятливим розташуванням. Велику частину з переселенців складали ті, кого радянська влада вважала [[куркуль|куркулями]]. Засоби переслідування, однак, лишались на думку державного керівництва недосконалими: за даними органів внутрішніх справ приблизно третина депортованих куркулів, або від {{formatnum:600000}} і до {{formatnum:700000}} втекли з поселень<ref>Werth, [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], ст. 3 (abgerufen am 24. August 2010); Werth, ''Les «opérations de masse»'', ст. 11.</ref>. «Розкуркулені» селяни тікали не лише зі спеціальних поселень. Разом з куркулями в міграції брала участь частина населення, чий термін заслання,&nbsp;— зазвичай, п'ять років&nbsp;— вже спливав. У більшості випадків вони прагнули повернутись на свою батьківщину або шукали роботу в промисловості<ref>Lynne Viola, ''The Unknown Gulag'', ст. 157.</ref>. Втеча та міграція колишніх куркулів ставила під загрозу «успіхи» кампанії з розкуркулення, і тому привернула увагу Сталіна<ref>Lynne Viola, ''The Unknown Gulag'', ст. 155.</ref>. На думку [[Микола Єжов|Миколи Єжова]], керівника НКВС з весни 1936&nbsp;р., групи куркулів через [[саботаж]]і та підривну діяльність являли собою загрозу для радянської держави<ref>Дивіться передмову до наказу НКВС №&nbsp;00447.</ref>.

Призначені Сталіним на грудень 1937&nbsp;р. загальні, вільні, рівні вибори з таємним голосуванням до [[Верховна Рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] стурбували багатьох провідних партійних функціонерів. В першу чергу, їм здавалось, що переслідувані церковники та «куркулі» об'єднаються з іншими «ворогами» радянської влади аби через вибори вплинути на радянську владу. Це було зумовлено ще тим, що «[[Конституція СРСР 1936 року|Сталінська конституція]]» 1936 року надала, хоч і на папері, сотням тисяч переслідуваним всі права. Багато функціонерів на місцях побоювались, що баланс влади може схилитись проти більшовиків<ref>Див. J. Arch Getty: ''«Excesses Are Not Permitted». Mass Terror and Stalinist Governance in the Late 1930s'', in: ''Russian Review'', Vol. 61, No. 1 (Jan. 2002), ст. 113—138, тут ст. 122—127. Див. також Schlögel, ''Terror und Traum'', ст. 266 та [http://hsozkult.geschichte.hu-berlin.de/rezensionen/2009-4-030 Karl Schlögel: Rezension zu: Goldman, Wendy Z.: ''Terror and Democracy in the Age of Stalin. The Social Dynamics of Repression'', Cambridge 2007, in: H-Soz-u-Kult, 9 жовтня 2009.] Також Shearer, ''Policing Stalin's socialism'', ст. 297.</ref>.

=== Зовнішньополітичні фактори та ксенофобія ===

До цих внутрішніх суспільно-політичних факторів додались також і зовнішні фактори<ref>Додаткова інформація про значення зовнішньополітичних факторів див. Khlevniuk, ''Reasons for the «Great Terror»''.</ref>. Радянська влада побоювалась агресивно налаштованих країн, в першу чергу, [[Третій Рейх|Німеччини]], [[Друга Річ Посполита|Польщі]], [[Японська імперія|Японії]]. [[Пропаганда в Радянському Союзі|Радянська пропаганда]] переносила ці побоювання та припущення в народ: всюду вбачались вороги, [[шпигун]]и, [[змова|змовники]], [[саботаж]]ники та шкідники, які послаблювали Радянський Союз ізсередини<ref>Риторика всеохопного змовництва висвітлена в Gábor T. Rittersporn: ''The Omnipresent Conspiracy: On Soviet Imagery of Politics and Social Relations in the 1930s''. Nick Lampert and Gábor T. Rittersporn: ''Stalinism. Its nature and aftermath. Essays in honor of Moshe Lewin''. M.E. Sharpe, Armonk, N.Y. 1992, ISBN 0-87332-876-0, S. 101—120.</ref>. Керівні кола були стурбовані тим, що у випадку зовнішньої агресії ці внутрішні вороги, скеровані дисциплінованими колишніми членами партії, та фахівці всередині СРСР, можуть розпочати повстання. Масовість повстання могла бути забезпечена сотнями тисяч тих, хто зазнав утисків від радянської влади: розкуркулені, віряни, депортовані, злочинці, соціально ненадійні та інші. Для того, щоб превентивно усунути цю загрозу, були організовані [[показові процеси]]&nbsp;— на них були представлені народу [[цап відбувайло|цапи-відбувайли]] за численні негаразди радянської економіки та повсякденного життя та таємні масові операції Великого Терору. Тому, на їх думку, слід було у випадку війни завадити створенню антирадянської «[[п'ята колона|п'ятої колони]]»<ref>Див. Shearer, ''Policing Stalin's socialism'', ст. 299—319.</ref>.

== Підготовка ==

=== Лист Сталіна від 3 липня 1937 ===

3 липня 1937&nbsp;р. Сталін надіслав [[Микола Єжов|Єжову]] та регіональному партійному керівництву та представникам НКВС наказ, який попереднього дня був ухвалений [[Політбюро ЦК КПРС|Політбюро]] розпочати загальнодержавну кампанію переслідування проти розкуркулених та «злочинців». Від місцевої влади наказ вимагав у п'ятиденний термін провести всебічну підготовку:<ref>Відповідний витяг з листування Сталіна та Єжова в ''Вертикаль Большого Террора'', ст. 58. Розглянуто на ст. 15.; Див. також Schlögel, ''Terror und Traum'', ст. 627.</ref>
* В залежності від ступеня загрози, поділити цільові групи на дві категорії та зареєструвати на місцевому рівні. До першої категорії слід було записати «найбільш ворожих» куркулів та злочинців&nbsp;— їх слід було засудити на смерть та розстріляти. До другої категорії слід було записати «менш активних, але ворожих»&nbsp;— їх слід було [[депортація|депортувати]].
* Для суду над зазначеними особами слід створити окремі «суди», так звані [[Трійка НКВС|трійки]]. Зазвичай, до їхнього складу входив представник НКВС, регіональний партійний лідер і прокурор. Фактично ж трійки являли собою нерегламентовані кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством позасудові органи.
* Як кількість взятих на облік в першій та другій категоріях, так і особистий склад трійок мав бути повідомлений в Москву у визначений термін.

Таким чином, кампанія зачіпала кожного, хто постраждав від [[розкуркулення]]. 1 січня 1930&nbsp;р. [[Генріх Ягода]], попередник Єжова на посаді керівника НКВС, видав наказ [[ОДПУ]] №&nbsp;44/21. Ним куркулі ділились на три категорії, і для кожної категорії визначались різні покарання&nbsp;— представників першої категорії, якщо вони мали ознаки участі в [[Рух Опору|опорі]], слід було розстріляти. Як інструмент також були використані трійки<ref>Див. [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], ст. 3 (abgerufen am 24. August 2010). Також див. Werth, ''Ein Staat gegen sein Volk'', ст. 165.</ref>.

=== Зворотний зв'язок ===

У липні 1937&nbsp;р. партійні функціонери та співробітники НКВС надіслали зазначену інформацію до Москви, зокрема, до Комісаріату Внутрішніх Справ. Таким чином, ними був порушений часовий термін, та були представлені лише попередні, оцінювальні дані стосовно обох категорій переслідуваних. Протягом липня деякі регіони виправляли кількості переслідуваних, в деяких випадках дуже помітно, в бік збільшення<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 20-25.</ref>. Найбільшу кількість кандидатів на розстріл та депортацію представив перший секретар Московського обкому [[Микита Хрущов]]. Станом на 10 липня 1937&nbsp;р. ним було нараховано {{formatnum:41305}} «кримінальних та куркульських елементи». {{formatnum:8500}} пропонувалось розстріляти (перша категорія), {{formatnum:32805}} виселити (друга категорія)<ref>Повідомлення від Хрущова наведене в ''Вертикаль Большого Террора'', ст. 82. коментар, ст. 25.</ref>.

У листах до Москви також зустрічались прохання збільшити кількість переслідуваних. Відповідні пропозиції стосувались ув'язнених, членів «[[націоналізм|націоналістичних]]» або «[[контрреволюція|контрреволюційних]]» організацій, [[Білий рух|білогвардійців]], [[тероризм|терористів]], спец- та трудових поселенців, «шкідників», підбурювачів або «колишніх»,<ref>Тут мались на увазі колишні чиновники при царизмі, землевласники, та членів не-більшовицьких партій.</ref> втікачів та їх посібників. Також прямо вимагався дозвіл на переслідування [[духовенство|духовенства]]<ref>Запити з периферії висвітлені в ''Вертикаль Большого Террора'', ст. 18-25.</ref>. Зазвичай, Політбюро задовольняло всі прохання з місць, внаслідок чого до назви наказу НКВС було додано «інші антирадянські елементи».

=== Підготовчі конференції ===

13 липня 1937&nbsp;р.<ref>Запрошення наркому внутрішніх справ України Леплевському надійшла 13 липня 1937&nbsp;р. див. ''Вертикаль Большого Террора'', ст. 32.</ref> керівництво НКВС видало наказ керівникам регіональних управлінь НКВС прибути на конференцію до Москви. Конференція відбулась 16 липня, та послужила координації майбутньої масової операції та з'ясуванню відкритих питань<ref>Було заплановано провести дві конференції з двома групами учасників. Час проведення другої конференції, стенограма та порядок денного досі (станом на 2011&nbsp;р.) не відомі.</ref>. [[Стенограма]] або [[Протокол (документи)|протоколи]] цієї конференції не відомі. Свідчення учасників та підготовлені для конференції матеріали дозволяють припустити, що на конференції було повідомлено про те, що кількість переслідуваних за першою та другою категоріями слід вважати не остаточною. Чи просили делегати дозволу застосовувати [[тортури]] досі лишається під питанням. В будь-якому випадку, розширення визначених Сталіним груп переслідуваних мало обговорюватись.

На регіональному рівні підготовчі конференції тривали до кінця липня. Наприклад, в Західному Сибіру, на нараді в Новосибірську 25 липня 1937&nbsp;р.<ref>Витяг з порядку денного цього засідання див. Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 99-102.</ref> було вказано на необхідності дотримуватись найсуворішої секретності,<ref>Наголос на суворій секретності на цьому засіданні див. Shearer, ''Policing Stalin's socialism'', ст. 335&nbsp;f. Навіщо виконавців та учасників зобов'язали дотримуватись суворої таємниці, невідомо. (див. Shearer, ''Policing Stalin's socialism'', S. 337).</ref> які спрощення при веденні слідства припустимі, та з якою швидкістю його слід проводити. Присутнім також рекомендувалось знайти місця придатні для здійснення розстрілів та поховання тіл<ref>Про підготовчі засідання в Москві та на регіональному рівні див. Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 29-35; Baberowski, ''Der rote Terror'', ст. 192.</ref>. Учасники засідання в Новосибірську привітали доповідь про майбутню масову операцію «голосними вигуками підтримки».<ref>Shearer, ''Policing Stalin's socialism'', ст. 337. С.&nbsp;А.&nbsp;Папков, ''[http://www.memorial.krsk.ru/Articles/1997Papkov/05c.htm Сталинский террор в Сибири 1928—1941]'', ст. 211. За пізнішими свідченнями одного з учасників засідань.</ref>

=== Михайло Фріновський як координатор ===

Провідну роль в координації підготовки, плануванні та пізніше при виконанні наказу НКВС №&nbsp;00447 відігравав [[Фріновський Михайло Петрович|Михайло Фріновський]], заступник Єжова. Він повідомляв членам Політбюро про стан підготовки та отримував від нього вказівки. Сталін тричі приймав його в липні 1937&nbsp;р. в робочому кабінеті. Фріновський надав проект наказу Єжову 30 липня, він його підписав. Після цього Фріновський відправляє наказ&nbsp;— [[копія|копії]] на 15 або 19 сторінках<ref>Довжина в 19 сторінок названа в Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'' на ст. 36. Довжина в 15 сторінок названа в Binner, Bonwetsch, Junge (Hrsg.): ''Stalinismus in der sowjetischen Provinz'', на ст. 11.</ref>&nbsp;— керівникові сталінської канцелярії, [[Олександр Миколайович Поскребишев|Олександру Поскребишеву]], з проханням передати в Політбюро. 31 липня 1937&nbsp;р. наказ був затверджений Політбюро без змін. Того ж дня наказ був відправлений всім керівникам НКВС республіканського, обласного та районного рівнів<ref>Роль Фріновського описана в Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 36.</ref>.

=== Попередні накази ===

Структурним прообразом куркульської операції послужив не лише наказ ОДПУ №&nbsp;44/21 1930&nbsp;р.<ref>Lynne Viola називає куркульську операцію «другим розкуркуленням». Див. ''The Unknown Gulag'', ст. 159—166.</ref>, а ще дві кампанії репресій з обмеженим колом дії:<ref>Див. Chlewnjuk, ''Das Politbüro'', ст. 271.</ref>
# Постанова Політбюро від [[28 червня]] [[1937]]&nbsp;р. «Про виявлену в Західному Сибіру контр-революційної повстанської організації серед висланих куркулів» міг служити безпосереднім прообразом куркульської операції, оскільки тут також було передбачене використання «трійок». Операція була спрямована проти гаданих прихильників та членів «Російського загальновійськового союзу» ({{lang-ru|Российский общевоинский союз}}, РОВС) в Західному Сибіру, яким приписувалось створення розгалуженої мережі диверсійно-повстанських груп, які керувались [[Білий рух|Білими Генералами]] або працювали на користь японської розвідки<ref>Про ровсівську операцію та її зв'язок з Терором на основі наказу НКВС №&nbsp;00447 див.
{{cite journal
|journal=Вестник Томского Государственного Университета
|title=«Ровсовская операция» НКВД в Западной Сибири в 1937—1938 гг.
|url=http://sun.tsu.ru/mminfo/000063105/311/image/311-054.pdf
|author=Н. Н. Аблажей
|date=червень 2008
|issue=311
|pages=54-57}}<br/>
Роль західносибірських співробітників НКВС та партійних кадрів висвітлена в Алексей Тепляков, ''Органы НКВД Западной Сибири в «кулацкой операции» 1937—1938 гг.''.<br/> Див. далі Shearer, ''Policing Stalin's socialism'', ст. 299—302 та 332.<br/>Також див. Ellman, ''Regional Influences'', ст. 917.</ref>. Проти всіх активістів «повстанської організації» політбюро вирішило необхідним застосувати найвищу міру покарання, та постановило створити крайову «трійку» в складі начальника УНКВС, прокурора по Західно-Сибірському краю, та першого секретаря Західно-Сибірського крайкому партії&nbsp;— для пришвидшеного розгляду слідчих справ на «повстанців».
# [[25 липня]] [[1937]]&nbsp;р. Єжов підписав секретний [[наказ НКВС №&nbsp;00439]] «Про операцію з репресування німецьких підданих, які підозрювалися в шпигунстві проти СРСР». Репресивні заходи проти «німецьких підданих» були спрямовані на те, щоб виявити та знешкодити гаданих шпигунів [[Третій Рейх|Нацистської Німеччини]]<ref>Див. Ochotin, Roginskij, ''Zur Geschichte der «Deutschen Operation»''.</ref>.

== Зміст наказу ==

=== Контингенти тих, хто підлягає репресіям ===

У вступній частині наказу Єжов зазначив, що всі ті, кого вважали ворогами радянської влади неодмінно мають бути покарані. Він писав, що «Перед органами державної безпеки стоїть завдання самим безжалісним чином розгромити всю цю банду антирадянських елементів». Також слід було «раз і назавжди покінчити з їх підлою підривною роботою проти основ Радянської держави»<ref>[http://www.textbooks.net.ua/content/view/1077/17/ 14.21. Із оперативного наказу народного комісара внутрішніх справ Союзу РСР №&nbsp;00447 «Про операції щодо репресування колишніх куркулів, кримінальних злочинців та інших антирадянських елементів» (30 липня 1937&nbsp;р.) (Витяг)]</ref>. До тих, хто підлягав репресіям, належали:
* Колишні куркулі, які повернулися після відбування покарання, або втекли з таборів або трудопоселень, або переховуються від розкуркулення і ведуть антирадянську діяльність.
* Колишні куркулі та соціально небезпечні елементи, які перебували в повстанських, фашистських, терористичних і бандитських формуваннях.
* Члени антирадянських партій…, реемігранти, які переховуються від репресій, втекли з місць позбавлення волі і продовжують вести активну антирадянську діяльність.
* Учасники козачо-білогвардійських організацій, а також ті учасники, які утримуються під вартою, слідство в справах яких закінчено, але справи судовими органами не розглянуті.
* Найактивніші антирадянські елементи із колишніх куркулів, карателів, бандитів, білих, сектантських активістів, церковників і інших, котрі утримуються нині в тюрмах, таборах, трудових поселеннях і колоніях і продовжують вести активну антирадянську підривну роботу.
* Кримінальні злочинці, а також ті злочинці, які утримуються під вартою, слідство в справах яких закінчено, але справи судовими органами не розглянуті.
* Кримінально-злочинні елементи, які перебувають в таборах і труд-поселеннях і ведуть в них злочинну діяльність.

=== Ліміти та покарання ===

Наказом зменшувались ліміти для обох категорій. В сумі, 59 республік, країв, та областей надали перелік з {{formatnum:263076}} колишніх куркулів та злочинців: {{formatnum:85511}} пропонувалось розстріляти, а {{formatnum:181562}} слід було вислати. Наказом передбачалась на близько {{formatnum:29000}} людей менша кількість репресованих: {{formatnum:59200}} належали до першої категорії, {{formatnum:174500}} до другої. Зменшено ліміти було, в першу чергу, представництвам, які подали в сумі понад {{formatnum:4000}} кандидатів<ref>Див. Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 42. Можливі причини зменшення регіональних лімітів розглянуті в Ellman, ''Regional Influences'', ст. 922.</ref>.

В наказі було зазначено, що названі ліміти є лише орієнтовними. В той же час, їхнє перевищення дозволялось лише за погодженням з Єжовим, самовільно перевищувати ліміти категорично заборонялось.<ref>Див. пункт II.3 наказу.</ref>

Іншою відмінністю була міра покарання переслідуваних другої категорії. В листі Сталіна від 3 липня 1937 передбачалась депортація в трудові поселення. Наказом же встановлювалось покарання арештом та відправкою до таборів строком на 8-10 років<ref>Див. Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 43.</ref>.

Також наказ містив інструкції стосовно членів родин репресованих.<ref>Див. пункт II.4 наказу.</ref>

=== Трійки ===

[[Трійка НКВС|Трійки НКВС]] були «найулюбленішою інстанцією терору в історії радянських масових репресій, від [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни]] до [[Катинський розстріл|розстрілів в Катині]]»<ref>Биннер, Юнге: ''Как террор стал «Большим»'', ст. 27.</ref>. Наказ затверджував особовий склад 64 трійок на республіканському, крайовому, та обласному рівнях.

В «куркульській операції» трійки були «оперативним кістяком масового терору»<ref>Lynne Viola, ''The Unknown Gulag'', ст. 162.</ref> і мали не лише те саме завдання, як і прискорені суди за [[розкуркулення]], а й, місцями, тих самих членів, як, наприклад: [[Реденс Станіслав Францевич|Станіслав Реденс]], [[Євдокимов Єфім Георгійович |Єфім Євдокимов]], [[Заковський Леонід Михайлович|Леонід Заковський]], [[Каруцький Василь Абрамович|Василь Каруцький]], [[Бак Борис Аркадійович|Борис Бак]], [[Бак Соломон Аркадійович|Соломон Бак]] або [[Ейхе Роберт Індрикович|Роберт Ейхе]].<ref>Биннер, Юнге: ''Как террор стал «Большим»'', ст. 28.</ref>

Головою засідань був представник НКВС<ref>Binner, Bonwetsch, Junge: ''Massenmord und Lagerhaft'', S. 417.</ref>, матеріали для ухвалення рішень трійкою готували співробітники НКВС: «доповідач» та «секретар» трійки<ref>Binner, Bonwetsch, Junge: ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 411—416.</ref>. Це вказує на більший вплив НКВС у порівнянні з представниками прокуратури та партії.

Інколи, особовий склад трійок піддавався істотним змінам. Ще на початку дії наказу Політбюро звільнило одних та поставило на заміну інших членів. Так, 23 та 28 липня 1937&nbsp;р. трійки [[Саратовська область|Саратовської]], [[Омська область|Омської]] та [[Івановська область|Івановської]] областей були змінені в повному складі. До 20 серпня 1937&nbsp;р. Політбюро внесло зміни в особовий склад ще 17 трійок. Навіть протягом кампанії відбувались зміни в складі трійок: 2 листопада 1937&nbsp;р. було призначено 15 нових голів трійок. Звільнені члени трійок самі перетворювались на жертв переслідування. Загальна кількість членів досягла близько 350 осіб<ref>Див. Binner, Bonwetsch, Junge: ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 48 та 697. Повний список членів трійок див. на ст. 683—697.</ref>.

Керівництво [[НКВС]] у Москві й партія мали всі важелі впливу на роботу трійок (наприклад, затвердження збільшення лімітів, затвердження членів трійок), які дозволяли радикалізувати або посилювати інтенсивність їхньої роботи, так і пригальмовувати<ref>Биннер, Юнге: ''Как террор стал «Большим»'', ст. 228.</ref>.

Існування та функціонування [[Трійка НКВС|трійок НКВС]] суперечило тогочасному основному закону&nbsp;— [[Конституція СРСР 1936 року|Конституції СРСР 1936&nbsp;р.]], кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству, згідно з якими судочинство в СРСР та винесення вироків у кримінальних справах мали здійснюватися лише судом.

=== Слідство ===

Основна роль у проведенні слідства належала керівникам республіканського, крайового, обласного управління НКВС. Вони затверджували списки кандидатів на арешт, санкція прокурора при цьому не була потрібна. Також керівник УНКВС відповідав за складання та відправку обвинувального акта, часто не більше сторінки, до трійки<ref> Binner, Junge, ''Wie der Terror «groß» wurde'', ст. 46.</ref>.

Слідство проводилось в «пришвидшеному та спрощеному порядку»<ref>Пункт IV.1 наказу.</ref>. Елементарні стандарти права не дотримувались<ref>Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 420.</ref>. Засідання відбувались за зачиненими дверима, за відсутності звинуваченого не залишаючи йому жодної можливості захисту. Перегляд рішень трійок наказом передбачений не був, тому стало можливим швидко виконувати вироки<ref>Биннер, Юнге: ''Как террор стал «Большим»'', ст. 31.</ref>. На відміну від процесів проти партійної еліти, зізнання звинувачених не відігравали великої ролі<ref>Див. Binner, Bonwetsch, Junge (Hrsg.): ''Stalinismus in der sowjetischen Provinz'', ст. 46.</ref>

Спрощений порядок судочинства, що застосовувався до переважної більшості статей кримінального кодексу СРСР, фактично порушував норми [[Конституція СРСР 1936 року|Конституції СРСР 1936&nbsp;р.]] та кримінально-процесуального кодексу СРСР, які вимагали повного та всебічного розгляду кримінальних справ. Спрощені схеми слідства та судочинства відповідними змінами до КПК допускалися лише для випадків переслідування громадян, причетних до терористичних актів та організацій<ref>[http://stalin.memo.ru/images/1934.htm О внесении изменений в действующие уголовно-процессуальные кодексы союзных республик. Постановление ЦИК и СНК СССР 1 декабря 1934 г]</ref>, диверсій та шкідництва<ref>[http://www.memorial.krsk.ru/DOKUMENT/USSR/370914.htm Постановление ЦИК СССР. О внесении изменений в действующие уголовно-процессуальные кодексы союзных республик]</ref>, хоча суперечили нормам 111 статті Конституції (на рахунок судочинства), яка передбачала без винятків відкритість судового процесу та забезпечення обвинуваченому права на захист.<ref>[http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnst1936.htm Конституция (основной закон) Союза Советских Социалистических Республик. Утверждена Чрезвычайным VIII съездом Советов Союза ССР 5 декабря 1936 года]</ref>

=== Часові межі та пріоритети ===

Передбачалось, що кампанія розпочнетеся в різних регіонах в різний час. Загальний початок був запланований на 5 серпня 1937&nbsp;р., в республіках [[Центральна Азія|Центральної Азії]] на 10 серпня, а в [[Східний Сибір|Східному Сибіру]], [[Красноярський край|Красноярському краї]] та на далекому сході&nbsp;— 15 серпня. Передбачалось, що кампанія триватиме до чотирьох місяців<ref>Binner, Junge, ''Wie der Terror «groß» wurde'', ст. 567.</ref>.

Спочатку мала розпочатись кампанія проти першої категорії переслідуваних. Наказ зазначав, що кампанія проти другої категорії переслідуваних мала розпочатись після особливих наказів Єжова. Навіть якщо в місцевому УНКВС вже завершена кампанія проти першої категорії, для початку кампанії проти другої категорії потрібен був дозвіл Єжова<ref>Див. пункт III.2 наказу.</ref>. Такий порядок був встановлений організаторами кампанії з практичних міркувань: в липні 1937 ще не було відомо, коли стане доступно достатньо місця для депортованих за другою категорією. В деяких місцевостях трійки прирікали на смерть в першу чергу тих, хто вже був тривалий час у в'язниці. Таким чином, звільнялось місце для наступних жертв. Також окремими пунктами наказу трійкам дозволялось виносити смертні вироки тим, хто тривалий час перебував під слідством<ref>Див. пп. I.5 та I.7 наказу. Контекст висвітлено в Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 45&nbsp;f. та Shearer, ''Policing Stalin's socialism'', ст. 343.</ref>.

=== Фінансування операції та використання в'язнів ===

Політбюро наказало [[Рада Народних Комісарів СРСР|Раді Народних Комісарів]] виділити НКВС 75 мільйонів карбованців з резервного фонду для проведення масових операцій. З них, 25 мільйонів карбованців призначались як плата за перевезення ув'язнених другої категорії залізницею. 10 мільйонів карбованців були призначені на спорудження нових таборів. Ув'язнені мали бути направлені на вже існуючі великі будівництва ГУЛАГу, зводити нові табори, або працювати в лісозаготівельній промисловості<ref>Див. Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', стор. 50 та 121&nbsp;</ref>.

== Перебіг виконання наказу ==

=== Правила проведення операції ===

Оперативним наказом №&nbsp;00447 були встановлені межі репресій. Ряд директив, виданих керівництвом НКВС в першій половині серпня 1937&nbsp;р. конкретизували його, і можуть розглядатись як положення про виконання наказу<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 136—137.</ref>. Наприклад, директива №&nbsp;409, видана Єжовим, регулювала проведення каральної операції у виправно-трудових таборах ГУЛАГу. Якщо наказ НКВС №&nbsp;00447 обмежив кількість смертних вироків в {{formatnum:10000}}, то в підсумку було страчено {{formatnum:30178}} в'язнів.

Директиви також торкались страт в спеціальних в'язницях (політізоляторах), в яких утримувались «найзліші вороги радянської влади». Тут також було перевищено встановлені показники страчених та терміни виконання наказу.

Вплив на перебіг виконання операції мала не лише Москва: відомо, що народний комісар внутрішніх справ України [[Леплевський Ізраїль Мойсеєвич|Ізраїль Леплевський]] своїми наказами розставляв окремі акценти. Наприклад, він вимагав посилити роботу там, де траплялись нещасні випадки на залізниці, оскільки він вбачав там саботаж та шкідництво. Також він зосереджував терор на церкві та «сектах».

15 серпня 1937&nbsp;р. був виданий [[Наказ НКВС №&nbsp;00486]] про початок репресій проти «зрадників батьківщини, членів правотроцькістських шпигунсько-диверсійних організацій, засуджених військовою колегією і військовим трибуналом за першою та другою категоріями, починаючи з 1 серпня 1936 року», а також про порядок «арештів дружин зрадників батьківщини, учасників право-троцькістських організацій, шпигунів і диверсантів». Тут був формалізований часто застосований в Радянському Союзі (а згодом&nbsp;— в Нацистській Німеччині; {{lang-de|Sippenhaftung}}) принцип відповідальності членів родин засуджених. Наказом був встановлений порядок арешту і засудження ОС НКВС дружин-{{lang-ru|ЧСИР}} (членів родин зрадників батьківщини) на 5-8 р. і розміщення їх дітей у дитбудинках. Діти, старші 15 р. і визнані «соціально небезпечними», підлягали арешту. Всього по цій операції було заарештовано {{formatnum:18000}} жінок і «вилучено» понад {{formatnum:25000}} дітей<ref>https://archive.is/20120805065600/www.mfa.gov.ua/argentina/ua/publication/content/30742.htm</ref>.

=== Етапи кампанії ===

«Куркульська» операція мала, згідно з наказом, завершитись на початку грудня 1937&nbsp;р. На початку грудня цей термін було перенесено на кінець грудня 1937&nbsp;р. Кінець року не став кінцем кампанії, а лише завершенням першої фази. Однак, на початку 1938&nbsp;р. питання продовження «куркульської» кампанії ще не було вирішене остаточно. Після того, як до кінця минулого року кількість смертних вироків наблизилась до виділених лімітів, в Трійках запанувало відчуття невизначеності. В НКВС також стали лунати думки про припинення спричиненого необхідністю виконання лімітів свавіллям. Однак, такі думки жорстко припинялись лайкою, колективним тиском, та дисциплінарними покараннями. В Прокуратурі деякі працівники стали виступати за впровадження контролю над винесенням вироків трійками. Ці поодинокі ініціативи виникали ще й тому, що до Прокуратури надходили скарги про вироки трійок та [[Великий Терор|двійок]] проти партійних працівників та представників [[партноменклатура|номенклатури]]. Невпевненість спонукала Генерального прокурора [[Вишинський Андрій Януарійович|Андрія Вишинського]] написати листа, в якому Прокуратурі було наказано переглядати відповідні вироки лише в надзвичайних випадках.

В листі від 8 січня 1938&nbsp;р. Фріновський зазначив, що керівники УНКВС мали зосередити увагу на пошуку куркулів та інших антирадянських елементів на залізничному транспорті, оскільки їхнє шкідництво, начебто стало причиною гігантських провалів в цьому секторі економіки. В підсумку, на початку 1938&nbsp;р. операція не була завершена, натомість, розпочалась друга фаза<ref>Стан справ на зламі років 1937/1938 див. ''Вертикаль Большого Террора'', ст. 274—276</ref>. Офіційним початком другої фази стала постанова Політбюро від 31 січня 1938&nbsp;р. В залежності від регіону, вона мала завершитись щонайбільше до 1 квітня 1938&nbsp;р. Виданий Сталіним наказ<ref>Werth, [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], ст. 2 (переглянуто 15 січня 2011).</ref> збільшував ліміти: {{formatnum:48000}} (перша категорія) і ще {{formatnum:9200}} відправити до таборів (друга категорія). В новому році кампанія набула ще жорстокіших рис. В деяких регіонах майже всі вироки були смертельними. Так, в трійки в Україні та Молдовській Автономній Соціалістичній Радянській Республіці з 1 січня до 1 серпня 1938&nbsp;р. відправили 830 чоловік до таборів, а {{formatnum:36393}} отримали смертельний вирок<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 275—279. Див. також Ellman, ''Regional Influences'', S. 923.</ref>.

Одним з чинників особливої жорстокості репресій в Україні стали зміни в партійному керівництві: 27 січня 1938&nbsp;р. першим секретарем [[Комуністична партія України|Комуністичної Партії України]] став Микита Хрущов<ref>Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 299.</ref>. Також в особливо великих обсягах «антирадянські елементи» виявлялись на Далекому Сході. Фріновський, який відвідував цей регіон у відрядженнях, 27 липня 1938&nbsp;р. надіслав прохання збільшити ліміти, він пропонував збільшити на {{formatnum:15000}} ліміт на розстріли, та на {{formatnum:5000}} ліміт на депортації. Політбюро затвердило нові ліміти через чотири дні<ref>Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 299. Лист Фріновського наведений на ст. 347—348.</ref>.

Протягом другої фази виконання наказу основну увагу «органів» було зосереджено на «інших антирадянських елементах»; істотно збільшилась їхня частка, а частка «злочинців» зменшилась. Була посилена робота по виявленню та знешкодженню «внутрішніх ворогів», які потенційно могли б служити іншим державам. На перший план вийшло переслідування колишніх [[Соціалісти-революціонери|соціал-революціонерів]]. Сам Сталін вимагав від Єжова в листі від 17 січня 1938&nbsp;р. посилити проти них переслідування<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 279—282.</ref>.

=== Конвеєрне судочинство, змагання, та збільшення лімітів ===

Судочинство було поставлено в трійках на конвеєр. З [[Протокол (документи)|протоколів]] засідань трійок можна дізнатись про кількість винесених ними вироків за кожне засідання: [[Ленінград]]ська трійка, наприклад, 9 жовтня 1937&nbsp;р. винесла 658 смертних вироків [[Соловецький табір особливого призначення|ув'язненим на]] [[Соловецькі острови|Соловецьких островах]]. Трійка [[Татарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Татарської АРСР]] 28 жовтня 1937&nbsp;р. винесла 256 смертних вироки, 6 січня 1938&nbsp;р. вже 202. [[Карелія|Карельська]] трійка розглянула 20 листопада 1937&nbsp;р. 705 справ, винесла 629 смертних вироки. Того ж дня [[Краснодар]]ська трійка винесла 1252 вироки. [[Омськ]]а трійка 10 жовтня 1937&nbsp;р. винесла 1301 вироки, із них 937 на смертну кару; 15 березня 1938&nbsp;р. було винесено 1014 вироки, 354 з них на смерть<ref>Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 49 та ст. 406.</ref>.

Вже на початку куркульської операції місцеві працівники стали виступати з проханнями збільшення лімітів. Вагомим чинником цих прохань було намагання голів трійок показати себе радикальніше, вірнішими «лінії партії» за своїх попередників. Тому в багатьох трійках кампанія поєднувалась зі змаганням за вищі показники роботи. В Омську, призначений 28 липня 1937&nbsp;р. голова трійки вже 1 серпня 1937&nbsp;р. просив Луб'янку збільшити ліміти. Він пояснив це «[[Стаханівський рух|стаханівськими темпами]]», з яким було вже заарештовано 3008 осіб за першою категорією<ref>Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 141. Йдеться про Григорія Федоровича Горбача, див. Shearer, ''Policing Stalin's socialism'', ст. 347; біографічні дані в Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 785.</ref>.

[[Файл:Bitte Quotenerhöhung NKWD-Befehl 00447 aus Gebiet Irkutsk.jpg|thumb|26 квітня 1938&nbsp;р. представники партії та НКВС в Іркутську звернулись до ЦК з проханням збільшити ліміт за першою категорією згідно з наказом №&nbsp;00447 на 4000. 29 квітня 1938&nbsp;р. Політбюро задовольнило це прохання.]]

Протягом всієї операції до керівництва в Москві надходили прохання про, інколи істотне, збільшення лімітів. Подекуди місцеве керівництво як, наприклад, народний комісар з внутрішніх справ України [[Леплевський Ізраїль Мойсеєвич|Ізраїль Леплевський]]<ref>''Вертикаль Большого Террора'' ст. 150—152.</ref>, відправляло подібні прохання декілька разів. Майже завжди, прохання були задовільнені. Досі невідомі випадки, коли б місцеве керівництво наважилось би не перевищити визначені наказом НКВС №&nbsp;00447 ліміти, хоча таку можливість в ньому було чітко передбачено<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 145. Див. пункт II.3 наказу.</ref>. На місцях ліміти сприймались аналогічно до будь-яких інших планових показників соціалістичного господарства, і з таким же натхненням місцеве керівництво прагнуло їхнього виконання та перевиконання<ref>Naimark, ''Stalin und der Genozid'', S. 113.</ref>.

Збільшення лімітів не було виключно «ініціативою знизу». Відомі випадки, коли ініціативи збільшити ліміти висловлювались в керівництві партії та НКВС. Наприклад, 15 жовтня 1937&nbsp;р. Політбюро ухвалило збільшення лімітів на {{formatnum:120000}} осіб, з них: {{formatnum:63000}} за першою категорією, та {{formatnum:57000}}&nbsp;— за другою<ref>Werth, [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], S. 4 (переглянуто 24 серпня 2010).</ref>.

=== Регіональні відмінності ===

Виконання наказу мало регіональні відмінності. В залежності від того, чи були в них наявні представники названих в наказі НКВС №&nbsp;00447 цільових груп в достатніх кількостях. Якщо таких не вистачало, під репресії потрапляли представники менш чітко окреслених груп. Також відігравало значення ставлення місцевого керівництва до цих груп. Якщо в них вбачались вороги, то репресії служили нагодою позбутись від таких подразників<ref>''Сталинизм в советской провинции'', ст. 46-47.</ref>.

В [[Пермський край|Пермському краї]] вимушені оселитись тут «трудпоселенці» постраждали від репресій особливо сильно: кожен третій засуджений трійками НКВС був «трудпоселенцем»<ref>Андрей Суслов: ''Трудпоселенцы&nbsp;— жертвы «кулацкой операции» НКВД в Пермском районе Свердловской области'', ст. 138.</ref>. В Західному Сибіру велику роль мала боротьба проти РОВС<ref>{{cite journal
|journal=Вестник Томского Государственного Университета
|title=«Ровсовская операция» НКВД в Западной Сибири в 1937—1938 гг.
|url=http://sun.tsu.ru/mminfo/000063105/311/image/311-054.pdf
|author=Н. Н. Аблажей
|date=червень 2008
|issue=311
|pages=54-57}}</ref>. В українському [[Донбас]]і була нетипово висока (як для України) частка «контрреволюційного елементу» серед загальної кількості засуджених<ref>Николський, ''«Кулацкая операция НКВД» 1937—1938 гг. в украинском Донбассе и ее статистическая обработка'', ст. 825</ref>, в Донецькій області потерпали маргінальні групи. Натомість, в [[Київська область|Київській області]], особливо постраждали представники релігійних спільнот різних конфесій та течій, відгалужень від [[Російська Православна Церква|Російської Православної Церкви]]<ref>''Сталинизм в советской провинции'', ст. 46</ref>.

Жертвами «куркульської» операції стали не лише учасники повстань періоду [[колективізація|колективізації]], а й раніших заворушень, які відбувались ще в часи [[Воєнний комунізм|воєнного комунізму]]. Так, в [[Алтайський край|Алтайському краї]] [[колгосп]]ні та [[радгосп]]ні «шкідники» потрапили до поля зору НКВС. Однак, під репресії потрапили й учасники [[Сорокінське повстання 1921 р.|Сорокінського повстання 1921&nbsp;р.]], яке проходило під гаслами «За чисту радянську владу», «Ради без комуністів» та в якому взяло участь від 5 до 10 тис. чоловік. Всього трійкою по Алтайському краю було репресовано 134 особи як «учасників Сорокінського повстання». Помітне жорсткіше ставлення слідчих органів до учасників повстання: частка смертних вироків становила 70&nbsp;% проти 46&nbsp;% в середньому по вироках винесених трійкою в Алтайському краї<ref>Юсупова, ''Преследование участников Сорокинского восстания 1921 г. в Алтайском крае'', ст. 116.</ref>. Боротьба проти злочинців стояла на першому місці в Ленінграді<ref>Иванов, ''Преступники как целевая группа операции по приказу №&nbsp;00447 в Ленинградской области'', ст. 519.</ref> та [[Ярославська область|Ярославській області]].

Наказ НКВС №&nbsp;00447 не передбачав жодних арештів в [[Якутська Автономна Соціалістична Радянська Республіка|Якутській АСРС]]. Цей регіон був пропущений в наказі тому, що відповідальний за нього керівник УНКВС зміг аргументовано довести відсутність там кулаків і шпигунів. Арешти в Якутії повернулись з національними операціями НКВС<ref>Ellman, ''Regional Influences'', ст. 929.</ref>.

=== Звітність ===

Наказ зобов'язував керівників УНКВС республіканського, крайового та обласного рівнів відправляти в центр 1, 5, 10, 15, 20 та 25 числа кожного місяця шифровані [[телеграма|телеграми]] з короткою інформацією про стан виконання наказу та повніші доповіді листами (поштою)<ref>Див. пункт VII.3 наказу.</ref>. Відповідальність несли керівники місцевих УНКВС<ref>Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', S. 129.</ref>. На основі цих телеграм, в 8-му відділі ГУДБ НКВС СРСР готувались звідні доповіді. Всього протягом всієї операції було підготовлено 36 звідних доповідей.<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 133.</ref>

На додачу до статистичних показників, центр вимагав від керівників УНКВС надсилати інформацію про «політичні настрої населення» про ставлення населення до кампанії. Також Єжов вимагав надавати йому інформацію про кількість виявлених «контрреволюційних груп» та про кількість вилученої у них зброї. Цими даними центр намагався спонукати регіональні УНКВС звернути увагу на організовану контрреволюційну та кримінальну діяльність<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 134—135.</ref>.

15 грудня 1937&nbsp;р. Єжов зобов'язав голів УНКВС надати йому підсумкову інформацію про досягнення у виконанні наказу НКВС №&nbsp;00447. Після продовження операції до 1 січня 1938&nbsp;р. термін надання доповідей було пересунуто на 15 січня 1938&nbsp;р. В цим наказом Єжов вимагав йому надати інформацію про всі операції НКВС. На основі статистики ГУДБ НКВС СРСР, станом на 31 грудня 1937&nbsp;р. результати «куркульської» операції мали такі значення: {{formatnum:555641}} арештованих, із них {{formatnum:553362}} засуджено, із них {{formatnum:239252}} на смерть. {{formatnum:314110}} були засуджені на строки в таборах або в'язницях. {{formatnum:14600}} ув'язнених таборів були приречені на страту<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 162.</ref>.

=== Слідчі справи ===

Арешти відбувались на основі ордерів. Ордери, ймовірно, видавались відповідно до списків, підготовлених районними відділами НКВС<ref>''Вертикаль Большого Террора'' ст. 354; Shearer, ''Policing Stalin's socialism'', ст. 334.</ref>. При обшуках, в дуже небагатьох випадках вдавалось знайти доказів провини. Інколи за доказ служили листи від друзів або родичів з-за кордону, календарі з портретом царя, мисливські рушниці з набоями. Зазвичай, [[Протокол (документи)|протокол]] обшуку підписувався спільно з місцевим посадовцем, наприклад, на селі це був голова колгоспу або сільради, в місті&nbsp;— співробітником домоуправління<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 356.</ref>.

Допити підозрюваного зосереджувались на політичному та соціальному минулому. Інтерес становили питання про колишні судимості, слідства проти нього, вироки або рішення<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 359.</ref>.

В багатьох випадках НКВС брав на себе перевірку даних підозрюваного. Перш за все, НКВС звертався до сільради або міськради по довідку про діяльність підозрюваного. Особлива увага зверталась на соціальне походження, політична діяльність в минулому, та його трудова мораль. В таких довідках могло відбиватись упереджене ставлення місцевої влади до підозрюваного<ref>''Вертикаль Большого Террора'' ст. 362—363.</ref>.

Там де було можливо, до справ підозрюваних додавались агентурні матеріали, чи дані розвідувального або міліцейського обліку. Велику вагу мали багаторазові арешти, втечі з в'язниць або таборів, та повторні вироки. Однак, такі відомості існували не для всіх жертв репресій<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 364—365.</ref>.

Для посилення аргументів в справи додавались інші архівні матеріали, [[Протокол (документи)|протоколи]] допиту свідків. Свідки виступали з боку звинувачення, свідків зі сторони захисту в справах не зустрічаються. Часто свідками виступали представники місцевої «[[партноменклатура|номенклатури]]», такі як голови колгоспів або члени партії. Деякі свідки були опитані ще до арешту підозрюваного, що розмивало границі між ролями «свідка», «інформатора», та донощика<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 374.</ref>.

На основі зібраної інформації НКВС складався обвинувальний висновок. Доповідач складав стисле описання справи для протоколу засідання трійки. Для подальшого пришвидшення процесу протоколи засідання трійки стали містити ще менше інформації, зазвичай, це були скорочене викладення пунктів звинувачення<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 399—400.</ref>.

Якщо трійка виносила вирок на розстріл, до справи додавався витяг з акту про розстріл. Прокуратура, переглядаючи через роки та десятиліття справи часто не знаходила підстав для засудження, які б відповідали принципам права<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 398.</ref>.

Аналіз слідчих справ вказує на те, що куркульська операція жодним чином не була самовільним, поодиноким випадком застосування насильства, а бюрократично, ретельно організованою кампанією. Вона мала змінити устрій соціалістичного суспільства, аби він відповідав прагненням Сталіна. У вироках віддзеркалені систематичні заходи [[державний тероризм|державного тероризму]] для чистки радянського суспільства від «елементів», які відмовлялись від проголошених чиновниками цілей<ref>Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 358 та ст. 419. На ст. 358 сформульовано {{lang-de|staatsterroristische Rationalität}}&nbsp;— державно-терористична раціональність. Також Ellman (''Regional Influences'', ст. 930) називає кампанію {{lang-en|«state terror»}}.</ref>.

=== Засоби керування ===

Місцеві органи НКВС були звільнені від звичного контролю з боку держави. Ухвалення вироків відбувалось в межах декількох ієрархічних інстанцій в середині однієї установи. Керівництву НКВС СРСР в Москві не повідомляли про виконання вироків, протоколи трійок, справи та облікові картки засуджених відправлялись до Москви заднім числом<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 163.</ref>.

Однак партійний центр та керівництво НКВС не відмовилось від контролю повністю. Засобами контролю залишились регулярні звіти, ротації особового складу трійок, рішення про виділення лімітів та видача наказів і різних циркулярів<ref>''Вертикаль Большого Террора'' ст. 163—165.</ref>.

== Завершення ==

=== Усунення Єжова ===

На початку листопада 1938&nbsp;р. стали з'являтись ознаки наближення кінця Великого Терору та «куркульської операції». 22 серпня заступником Єжова був призначений [[Лаврентій Берія]]. Крім того, [[8 жовтня]] [[1938]] Політбюро створило комісію в складі Єжова, Берії, Вишинського, [[Маленков Георгій Максиміліанович|Маленкова]] та [[Микола Михайлович Рижков|Рижкова]], яка розробила нові правила прокурорського нагляду та проведення слідства.<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 405.</ref>.

15 листопада 1938&nbsp;р. Політбюро затвердило підготовлений комісією проект директиви. Згідно з нею, наказувалось з 16 листопада 1938&nbsp;р. і до подальших розпоряджень припинити розгляд усіх справ трійками, військовими трибуналами та Військовою колегією Верховного Суду СРСР. Це рішення Ради Народних Комісарів та Центрального комітету партії було підписане 17 листопада Сталіним та [[Молотов В'ячеслав Михайлович|Молотовим]]<ref>Текст директиви в ''Вертикаль Большого Террора'', ст. 426—429</ref>. Вона була передана наркомам внутрішніх справ та першим секретарям ЦК національних компартій, керівникам УНКВС республік, країв, областей, першим секретарям край- та обкомів, та республіканським крайовим та обласним прокурорам. Загальна кількість адресатів становила близько 14 тис. чоловік. Великий Терор завершився так само, як і розпочався: рішенням Політбюро.
<!-- XXX звідки взята цитата? Невідомо, що призвело до зміни курсу та згортання терору за наказом НКВС №&nbsp;00447<ref>Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 451&nbsp;f.</ref>. -->

25 листопада 1938&nbsp;р. Берія очолив НКВС. [[Відповідальність]] за допущені під час Великого Терору порушення була покладена на Єжова, який був 10 квітня 1939&nbsp;р. заарештований, а вже 4 лютого 1940&nbsp;р. страчений<ref>Jansen, Petrov, ''Stalin's loyal executioner'', ст. 181 та 189.</ref>.

=== Критика помилок та перенесення відповідальності ===

В директиві Ради Народних Комісарів від 17 листопада 1938&nbsp;р. Сталін та Молотов підбили підсумки репресій. Ними була позитивно оцінена кампанія проти внутрішньопартійної опозиції (троцькістів та бухарінців), та масові кампанії проти куркулів, злочинців, антирадянських елементів тощо. В той же час, вони піддали гострій критиці допущені НКВС та Прокуратурою «помилки», які спричинили «порушення революційної законності». Такі негаразди, за словами Сталіна й Молотова, були допущені ворогами, яким вдалось пролізти в НКВС та Прокуратуру, та вирвати їх з-під партійного контролю.

Як наслідок, наказ від 17 листопада 1938 не лише зупинив Великий Терор, а й перетворив НКВС на [[Офірний цап|цапа відбувайла]]<ref>Юнге, Бордюгов, Биннер, ''Вертикаль Большого Террора'', ст. 405—408.</ref>

=== Кількість жертв ===

В передмові до секретної промови на [[XX з'їзд КПРС|XX з'їзді КПРС]] (1956&nbsp;р.) партійний та державний лідер [[Микита Хрущов]] зачитав статистику жертв [[сталінізм]]у<ref>Питання докладно висвітлено в Werth, ''Histoire d'un «pré-rapport secret»''.</ref>. Згідно з озвученими ним даними, протягом Великого Терору було ув'язнено 1.5 мільйони людей, з них понад {{formatnum:680000}} було страчено<ref>Werth, ''Histoire d'un «pré-rapport secret»'', ст. 10.</ref>. Однак такі цифри не враховують всіх жертв кампанії<ref>{{cite web
|first1 = Jürgen
|last1 = Zarusky
|url = http://www.sehepunkte.de/2004/02/5168.html
|title = Stalinscher Terror 1934–41 (Rezension)
|website = sehepunkte.de
|volume = 4
|year = 2004
|number = 2
|date = 15.02.2004
|accessdate = 15 грудня 2010
|language = de}}</ref>, оскільки в них не враховані, зокрема, смертельні випадки під час слідства або перевищення лімітів в [[Туркменська Радянська Соціалістична Республіка|Туркменській&nbsp;РСР]].

Сучасні російські історики оцінюють кількість ув'язнених лише в «куркульській операції» до {{formatnum:820000}}, з них від {{formatnum:437000}} до {{formatnum:445000}} були розстріляні<ref>Werth, [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], ст. 5 (abgerufen am 24. August 2010).</ref>. Також існують оцінки в близько {{formatnum:800000}} ув'язнених, з них від {{formatnum:350000}} до {{formatnum:400000}} розстріляних.<ref>Див. Binner, Bonwetsch, Junge: ''Stalinismus in der sowjetischen Provinz'', S.&nbsp;11 (кількість: 400000); Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст.&nbsp;661&nbsp; (кількість: 350000).</ref>

Таким чином, близько 50.4&nbsp;% від загальної кількості засуджених під час «куркульської операції» були приречені на смерть, в той час як в «національних операціях» зазвичай, понад 70&nbsp;% було засуджено на смертну кару<ref>Werth, ''L'Ivrogne'', ст. 245.</ref>.

Через одночасні або такі, що слідували одна за одною кампанії терору та переслідувань, тюрми, табори та поселення ГУЛАГу були заповнені понад міру. Кількість ув'язнених зросла з {{formatnum:786595}} (1 липня 1937&nbsp;р.) до понад {{formatnum:1126500}} (1 лютого 1938&nbsp;р.), понад {{formatnum:1317195}} (1 січня 1939&nbsp;р.). Через це погіршились і без того несприятливі умови утримання в ГУЛАГу. За радянськими даними 1937&nbsp;р. загинуло {{formatnum:33499}} ув'язнених, роком згодом ця кількість вже становила {{formatnum:126585}}. Під час депортації та перевезення 1938&nbsp;р. загинуло на {{formatnum:38000}} людей більше в порівнянні з попереднім роком. За даними тогочасної статистики, 1938&nbsp;р. понад 9&nbsp;% ув'язнених, або трохи більше {{formatnum:100000}} осіб, були непрацездатними через хвороби, інвалідність, або знесилення. 1939&nbsp;р. кількість непрацездатних, не враховуючи інвалідів, становила вже {{formatnum:150000}} осіб<ref>Дані наведено з Khlevniuk, ''The History of the Gulag'', ст. 178—180.</ref>.

== Репресії виконавців та реабілітація жертв ==

=== Чистка НКВС ===

Призначений замість Єжова Берія здійснив «чистку» НКВС і примусив 1939&nbsp;р. понад {{formatnum:7000}} співробітників (понад 22&nbsp;% від загальної кількості) полишити службу в органах. З кінця 1938&nbsp;р. і до кінця 1939&nbsp;р. за його наказом було ув'язнено {{formatnum:1364}} співробітники НКВС, крім того, майже все керівництво НКВС республіканського та районного рівня було замінено<ref>Petrow: ''Die Kaderpolitik des NKWD'', S. 31&nbsp;f.</ref>. Посадовці на особливо високих постах були розстріляні<ref>McLoughlin: ''«Vernichtung des Fremden»'', S. 114.</ref>.

Берія реабілітував деяких жертв часів правління Єжова. Водночас, боротьба проти «шкідників», «заколотників» та «ворогів» тривала і надалі, з використанням тих самих методів, які ставились у провину іншим співробітникам НКВС. Обсяг переслідувань знизився, оскільки змінились завдання політичної верхівки та Сталіна. Відтоді масові операції більше не проводились<ref>Bonwetsch, ''Der «Große Terror»&nbsp;— 70&nbsp;Jahre danach'', S. 144.</ref>.

Багато членів трійок були репресовані. 47 представників НКВС, 67 членів партії і два представника прокуратури були засуджені до смертної кари<ref>Binner, Bonwetsch, Junge: ''Massenmord und Lagerhaft'', S. 697 f.</ref>.

=== Реабілітація жертв ===

Дискусії про реабілітацію жертв репресій розпочались ще за життя Сталіна в період з 1939 по 1941&nbsp;рр. (т.&nbsp;зв. «Берієвська відлига»), у зв'язку з розслідуваннями «соціалістичної законності». Постало питання доцільності перегляду справ та механізмів її здійснення. У відповідних наказах та постановах було вказано, що перегляд вироків мав здійснюватись колишніми слідчими або їхніми наступниками, і знаходився під контролем 1-го спіцвідділу НКВС та відповідних відповідних відділів УНКВС республік, країв, областей. Прокуратура здійснювала власне розслідування лише в окремих випадках, зазвичай, її втручання вимагалось за надто кричущих порушень закону. З листопада 1938 і до 1941&nbsp;рр. перегляд вироків став централізованим. Замість диференційованого підходу до кожної справи, всі вироки мали переглядатись «особою нарадою». Як наслідок, перегляд уповільнився. Випущені на свободу залишилась під наглядом «органів»<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 476—482</ref>. Повторні слідства рідко відкривали нові факти. Інколи НКВС допитувало додаткових «свідків». Навіть найменші підтвердження порушення лояльності звинувачуваних призводили до відмові подальшого перегляду справи. Знайдені формальні помилки в документах слідства не означали автоматичної ануляції відповідного вироку.<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 486</ref> Взагалі, перегляд вироків та звільнення засуджених лишились нечастими винятками.<ref>Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 562 f.</ref>

[[5 березня]] [[1953]]&nbsp;р., невдовзі по смерті Сталіна, Берія наказує звільнити переповнені та перевантажені табори ГУЛАГу. 27 березня 1953&nbsp;р. було звільнено 1.2 мільйони в'язнів. [[Політичні в'язні]] [[амністія|амністовані]] не були, натомість, було звільнено тих, кого не вважали загрозою до суспільства та засуджено за загальними статтями Карного кодексу СРСР.

Після арешту Берії 26 червня 1953&nbsp;р. ця політика була продовжена. Спеціальні комісії переглядали справи тих, хто був засуджений за «контрреволюційні злочини». Членами цих комісій були високопосадовці з НКВС та Прокуратури, установ, які брали участь в «національних» та «куркульських» операціях. Всього було розглянуто близько {{formatnum:237000}} справ засуджених за 58 статтею Карного кодексу [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РСФРР]], що становило 45&nbsp;% всіх ув'язнених за цією статтею. 53&nbsp;% розглянутих справ було залишено в дії, 43&nbsp;% було послаблено так, що засуджених було випущено на волю, 4&nbsp;% було скасовано<ref>Werth, ''Der Stellenwert des «Großen Terrors»'', ст. 278 f.</ref>.

В другій половині 1955&nbsp;р. також було амністовано деяких «політичних» в'язнів. Наприкінці 1955&nbsp;р. загальна кількість ув'язнених в таборах ГУЛАГу досягла 2,5 мільйона<ref>Hildermeier, ''Geschichte der Sowjetunion 1917—1991'', ст. 685.</ref>. Невдовзі до XX з'їзду КПРС кількість політичних в'язнів становила близько {{formatnum:110000}}. По завершенню з'їзду була створена комісія для перегляду вироків за 58 статтею. До кінця 1956&nbsp;р. з ГУЛАГу на свободу вийшло близько {{formatnum:100000}} людей. На початку 1957&nbsp;р. на свободу було випущено ще близько {{formatnum:15000}} засуджених за 58 статтею. Так, через 20 років по завершенню Великого Терору останні його жертви опинились на свободі. До того, їхні терміни ув'язнення весь час подовжувались. Родини страчених до 1980-х років отримували брехливі повідомлення про смерть своїх рідних в трудових таборах. Справжні місця та дати поховання стали оприлюднювати лише з 1989&nbsp;р.<ref>Binner, Junge, ''Wie der Terror «groß» wurde'', ст. 572; Werth, ''Der Stellenwert des «Großen Terrors»'', ст. 279; Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', S. 405 f. Приклади дії цієї системи описана в Lynne Viola, ''The Unknown Gulag'', ст. 160.</ref>

Також протягом та по завершенню [[Перебудова|Перебудови]] не відбулось реабілітації всіх без винятку засуджених позасудовими органами, крім того, самі органи та їх вироки не визнані незаконними. Їхні вироки лишаються в силі. За статтями 3 та 5 закону РСФРР про реабілітацію від 18 листопада 1991&nbsp;р. дозволяється реабілітація лише засуджених за «політичними» статтями. Вироки за «карними» статтями залишаються переважно в дії<ref>''Вертикаль Большого Террора'', ст. 489—490.</ref>.

== Дослідження, значення, пам'ять ==

=== Оприлюднення та дослідження ===

Вперше наказ було надруковано в газеті [[Труд (Росія)|«Труд»]] 4 червня 1992&nbsp;р. Інші документи про масові операції Великого терору були надруковані в тижневику [[Московские новости]] 21 липня 1992&nbsp;р. На той час припала підготовка до широкого засудження КПРС<ref>Werth, ''Les «opérations de masse»'', S. 6, Fn 2; Binner, Junge: ''Wie der Terror «groß» wurde'', S. 559.</ref>. До того часу інформація про масові операції була повністю засекречена. Навіть в секретній промові 1956&nbsp;р. Микита Хрущов, який належав до учасників «куркульської операції», не згадав її жодним словом.

Дослідження масових операцій істотно змінило уявлення про використання насильства в Радянському Союзі. Праці Роберта Конквеста 1968&nbsp;р. та відповідь на них з боку т.&nbsp;зв. ревізіоністів зосереджували увагу&nbsp;— оскільки всі відомості про масові операції зберігались в таємниці&nbsp;— на переслідуванні представників еліти. Тобто, вони торкнулись лише «вершини айсберга»<ref>Naimark, ''Stalin und der Genozid'', S. 112.</ref>.

Навіть відкриття обмеженого доступу до неповних архівів дозволило віднайти важливі документи про масовий терор та «куркульську операцію». Згодом були випущені збірки документів в перекладі різними мовами<ref>Див. J. Arch Getty, Oleg V. Naumov: ''The Road to Terror&nbsp;— Stalin and the Self-Destruction of the Bolschewiks, 1932—1939'', Yale University Press, New Haven and London 1999, ISBN 0-300-07772-6; Mark Junge, Rolf Binner: ''Как террор стал большим. Секретный приказ №&nbsp;00447 и технология его исполнения'', Москва 2003; Werth, ''Les «opérations de masse»''; Binner, Bonwetsch, Junge, ''Вертикаль Большого Террора''</ref>. «Куркульська операція», як найбільша з масових операцій Великого терору, більше не була таємницею, і стала складовою історії [[сталінізм]]у та [[історія Радянського Союзу|історії Радянського Союзу]]<ref>Див. наприклад: Баберовскі, ''Червоний терор'', ст. 7; Luks, ''Geschichte Russlands und der Sowjetunion'', ст. 316.</ref>.

Наразі, відома велика кількість документів стосовно «куркульської операції». Серед них є й ті, які однозначно доводять, що відповідальність за переслідування та масові страти лежить на партійному та державному керівництві СРСР<ref>Binner, Junge: ''Wie der Terror «groß» wurde'', ст. 559; Binner, Bonwetsch, Junge, ''Massenmord und Lagerhaft'', ст. 10.</ref>.

=== Планування та централізація ===

Поява та інтерпретація нових джерел ставить під удар тези «ревізіоністів», що Сталін зі своїми найближчими прибічниками обіймав лише помірковані позиції. Документи доводять, що керівництво КПРС, особливо Сталін, розпочало, проводило, та завершило кампанію. Визначення окремих жертв та груп терору відбувалось не випадково, а на систематичній основі. Здійснення терористичної кампанії відбувалось згідно з чіткими офіційними приписами<ref>Дивіться: Binner, Junge, ''«S etoj publikoj ceremonit´sja ne sleduet», S. 209—218.</ref>.

Досі не існує вичерпної відповіді на спірне питання історіографії, хто задавав тон у відносинах між центром та периферією. Теза про домінування периферії в здійсненні Великого терору, наразі, має тримати оборону. Дослідження виконання наказу НКВС №&nbsp;00447 в радянській провінції показують, що вплив з центру залишався визначальним, хоча Політбюро та НКВС визнали за місцевими каральними органами істотну свободу дій. Якщо розглядати відокремленість «куркульської операції», то слід говорити про «контрольовану або розраховану відокремленість»<ref>Див. Binner, Bonwetsch, Junge (Hrsg.): ''Stalinismus in der sowjetischen Provinz'', ст. 41 та 51; Цитата звідти зі ст. 41. Значення свободи дій місцевих каральних органів в умовах домінування центру висвітлено, зокрема, в Michael Ellman (''Regional Influences'').</ref>

=== Історичний контекст ===

Ряд дослідників вважають «куркульську операцію» складовою насильницької політики у відповідь на наслідки здійсненої більшовиками радикальної суспільної трансформації. Зокрема, в першу половину 1930-х років, розпочалась форсована індустріалізація, примусова колективізація, розкуркулення, та чистка міст впровадженням внутрішніх паспортів. Великий Терор був відповіддю на непередбачені наслідки цієї «другої революції». Він був потрібен для того, аби видалити з молодого радянського суспільства його найзатятіших ворогів. Влада спробувала створити із допомогою насильства однорідний соціальний та національний лад, створити радянську людину на кістках попередників<ref>Див. Jörg Baberowski: ''Der rote Terror'', ст. 207.</ref>. В цьому сенсі, Великий Терор, істотною складовою якого був наказ НКВС №&nbsp;00447, слід сприймати як проект [[Соціальна інженерія|соціальної інженерії]]<ref>Ця теза часто називається Ніколя Вертом, наприклад, в [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], ст. 2, 3 та 8 (переглянуто 24 серпня 2010).</ref>.

Американський історик [[Джон Арчібальд Гетті]] вважає, що наказ мав епохальне значення<ref>J. Arch Getty, Oleg V. Naumov: ''The Road to Terror&nbsp;— Stalin and the Self-Destruction of the Bolschewiks, 1932—1939'', Yale University Press, New Haven and London 1999, ISBN 0-300-07772-6, ст. 471.</ref>. Американський дослідник економічної історії [[Пол Грегорі]] називає наказ найбрутальнішим державним наказом XX століття. Прямою мовою, не вдаючись до [[евфемізм]]ів, типових для [[Нацизм|нацистів]], в ньому було сформульовано логіку та засоби для здійснення масових репресій без жодної спроби приховати його вбивчі наслідки<ref>Paul R. Gregory: ''Lenin's Brain'', ст. 44.</ref>.

Багато дослідників геноциду та історії Східної Європи схиляються до того, щоб назвати Великий Терор [[геноцид]]ом<ref>Див. огляд: [[Boris Barth]]: ''Genozid. Völkermord im 20. Jahrhundert. Geschichte, Theorien, Kontroversen'' (Beck'sche Reihe 1672), Beck, München 2006. ISBN 3-406-52865-1, ст. 136—148. Bernd Bonwetsch: ''Der GULAG und die Frage des Völkermords'', in: Jörg Baberowski (Hg.): ''Moderne Zeiten? Krieg, Revolution und Gewalt im 20. Jahrhundert'', Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2006, ISBN 3-525-36735-X, S. 111—144.</ref>. Американський історик [[Норман Наймарк]] пропонує розширити сучасне визначення геноциду, аби під його визначення підпадали великі масові кампанії радянського періоду, до яких належить і Великий Терор разом з куркульською операцією<ref>Norman Naimark: ''Stalin und der Genozid'', insbesondere ст. 113.</ref>. Його колега [[Рональд Грігор Сані]] називає Великий Терор «політичним Холокостом»<ref>[http://www.blackwellpublishing.com/content/BPL_Images/Content_store/Sample_chapter/9780631228905/Hoffman.pdf Ronald Grigor Suny: ''Stalin and his Stalinism: Power and Authority in the Soviet Union, 1930—1953'', ст. 24] (цитата з Ronald Grigor Suny: ''Stalin and his Stalinism: Power and Authority in the Soviet Union, 1930-53'', в: Ian Kershaw та Moshe Lewin: ''Stalinism and Nazism: Dictatorships in Comparison'', Cambridge University Press, New York 1997 (PDF; Abruf am 20. Dezember 2010).</ref>. Німецькі дослідники історії Східної Європи [[Йорг Баберовскі]] та [[Карл Шльоґель]] бачать в масових операціях Великого Терору «радянський варіант [[Остаточне вирішення єврейського питання|остаточного вирішення]]»<ref>Jörg Baberowski, ''Der rote Terror'', S. 188.</ref> та проявом «спроби вирішення [[соціальне питання|соціального питання]]»<ref>Karl Schlögel, ''Terror und Traum'', ст. 643.</ref>.

=== Пам'ять ===
[[Файл:Kyiv Bykivnia central monument.JPG|thumb|Пам'ятний знак в історико-меморіальному заповіднику «[[Биківнянські могили]]» поблизу села [[Биківня]] на Київщині.]]

Особисті спогади про Великий терор були витіснені колективним досвідом участі Радянського Союзу в [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]: «[[Велика Вітчизняна війна]]» забрала щонайменше 20 мільйонів життів. Завдяки перемозі над фашизмом, Радянському Союзу вдалось затвердити себе як [[Велика держава|наддержаву]]<ref>Див. Werth, [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], ст. 6 (переглянуто 24 серпня 2010).</ref>.

Після розпаду Радянського Союзу почалось створення пам'ятних книг про жертви [[сталінізм]]у. Правозахисна організація [[Меморіал (організація)|Меморіал]] займається складанням якомога більш охоплюючих книг пам'яті. В цих книжках також згадані й жертви наказу НКВС №&nbsp;00447.

В книжках наведені основні біографічні дані переслідуваних: місце та дата народження, місце роботи, національність та адреса проживання. Також наведено інформацію про ув'язнення, вироку, установа яка виносила вирок та його виконання. Також в книгах може бути наведена інформація про соціальний статус жертви, освіту, членство в партії та попередні судимості<ref>Додаткову інформацію про книги пам'яті див. Верт, [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], S. 7 (переглянуто 24 серпня 2010).</ref>.

З середини 1990-х були встановлені деякі місця масових страт та масових поховань. Робляться спроби створити в цих місцевостях меморіали в пам'ять жертв масових операцій НКВС<ref>Подібні пам'ятні комплекси існують у Левашово (Левашово; [http://visz.nlr.ru/eng/pm/levashovo/ Weblink] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070705073934/http://visz.nlr.ru/eng/pm/levashovo/ |date=5 липень 2007 }}) поблизу Санкт-Петербурга, Биківня (Биківня; [http://memorial.kiev.ua/expo/eng/bikivnia.html Informationen von ''Memorial''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070524003836/http://memorial.kiev.ua/expo/eng/bikivnia.html |date=24 травень 2007 }}) поблизу Києва, Сандормох (Сандармох; [http://heninen.net/sandarmoh/english.htm Informationen über Sandarmoch]) в Карелії, та в Вінниці (Вінниця); див. Верт, [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], S. 4 (переглянуто 24 серпня 2010).</ref>.

21 травня 2007&nbsp;р. [[Президент України]] [[Віктор Ющенко]] підписав Указ №&nbsp;431/2007 «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору&nbsp;— масових політичних репресій 1937—1938 років». Указ підписаний на підтримку ініціативи громадськості «з метою належного вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства», встановлений [[День пам'яті жертв політичних репресій]]<ref>{{cite web|url=http://www.president.gov.ua/documents/6153.html|title=Указ Президента України № 431/2007 Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років|date=2007-05-21|accessdate=9 січня 2011|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HYtQcr8x?url=http://www.president.gov.ua/documents/6153.html|archivedate=2013-06-22|deadurl=no}}</ref>.

== Див. також ==
* [[Розкуркулення]]
* [[Великий терор]]
* [[Радянська законність]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
* {{книга
|автор          = Марк Юнге, Геннадий Бордюгов, Рольф Биннер
|заголовок      = Вертикаль Большого Террора. История операции по приказу НКВД № 00447
|місце          = М.
|видавництво    = Новый Хронограф, АИРО-XXI
|рік            = 2008
|сторінок       = 784 с.
|isbn           = 978-5-94881-083-6
}}
* {{книга
|автор          = Марк Юнге, Рольф Биннер
|заголовок      = Как Террор стал «Большим». Секретный приказ № 00447 и технология его исполнения
|місце          = М.
|видавництво    = Новый Хронограф, АИРО-XXI
|рік            = 2003
|сторінок       = 352 с.
|isbn           = 5-88735-108-X
}}
* {{книга
|автор          = С.А.Папков
|заголовок      = Сталинский террор в Сибири 1928-1941
|посилання      = http://www.memorial.krsk.ru/Articles/1997Papkov/0.htm
|місце          = Новосибирск
|видавництво    = Изд-во СО РАН
|рік            = 1997
}}
* {{книга
|автор          = [[Йорг Баберовскі]]
|заголовок      = Червоний терор: Історія Сталінізму
|оригінал       = {{lang-de|Der rote Terror. Die Geschichte des Stalinismus}}
|місце = Київ
|видавництво = К. І. С.
|рік = 2007
|сторінок = 248 c.
|isbn = 978—966-7048-89-1
}}
* {{книга
|заголовок      = Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст.
|відповідальний = Відп. ред. В. А. Смолій.
|місце          = К.
|видавництво    = Наук. думка
|рік            = 2002
|сторінок       = 952
|серія          = Історичні нариси
|isbn           = 777-02-3348-9
}}

== Посилання ==
* [http://www.memo.ru/history/document/0447.htm Наказ НКВС №&nbsp;00447] на веб-сайті товариства [[Меморіал (організація)|Меморіал]]
* [[Ніколя Верт]]: [http://www.massviolence.org/The-NKVD-Mass-Secret-Operation-no-00447-August-1937 ''The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937&nbsp;— November 1938)''], [[Online Encyclopedia of Mass Violence]].
* {{ref-ru}}[http://www.alexanderyakovlev.org/almanah/inside/almanah-intro/1005111 Подготовка и реализация приказа НКВД №&nbsp;00447]
* Васильєв, В. [https://archive.is/20121223032355/dspace.nbuv.gov.ua:8080/dspace/handle/123456789/12232 Оперативний наказ №&nbsp;00447 НКВС СРСР та його виконання в УРСР: проблеми наукового дослідження]
* {{cite web |url=https://www.vectornews.net/exclusive/31046-clkom-tayemna-krivava-bynya-kremlya-operativniy-nakaz-00447.html |title=«Цілком таємна» кривава бійня Кремля: оперативний наказ № 00447 |author=''Сергій Шевченко'' |date= |work= |publisher=vectornews.net|language= |accessdate=11 серпня 2017}}

{{Сталін}}
{{добра стаття}}

[[Категорія:Репресії в СРСР]]
[[Категорія:Великий терор]]