Перегляд вихідного коду сторінки Місяць (супутник)

{{Otheruses|Місяць}}
{{Супутник
 | назва             = Місяць
 | зображення        = Moon apollo12.jpg
 | підпис            = Місяць
 | Колір             =
 | історичні дані    =
 | дата              =
 | відкривач         =
 | місце відкриття   =
 | планета           = [[Земля]]
 | номер             = 1
 | орбітальні дані   =
 | велика піввісь    = 384&nbsp;399
 | середній радіус орбіти=
 | ексцентриситет    = 0,0549
 | орбітальний період= 27,321&nbsp;582
 | перицентр         = 363&nbsp;104
 | апоцентр          = 405&nbsp;696
 | нахил орбіти      =
 | діаметр           =
 | радіус            = 1&nbsp;737,10
 | площа поверхні    = 3,793{{e|7}}
 | маса              = 7,3477{{e|22}}
 | густина           = 3,3464
 | об'єм             = 2,1958{{e|10}}
 | прискорення       = 1,62
 | перша швидкість   = 1,68
 | швидкість         = 2,38
 | період обертання  =
 | нахил осі         =
 | альбедо           = 0,12
 | температура       = на екваторі 220, вночі -190С<ref name="chineese_mission" />
 | тиск              =
 | атмосфера         =
 | позначення        =
<!-- необов'язкові параметри для посилань
 | фізичні дані      =
 | ref-orbit         =
 | ref-axis          =
 | ref-period        =
 | ref-incl          =
 | ref-diameter      =
 | ref-mass          =
 | ref-volume        =
 | ref-area          =
 | ref-rotation      =
 | ref-apsis         =
 | ref-density       =
 | ref-tilt          =
-->
|}}
'''Мі́сяць'''&nbsp;— єдиний природний [[супутник]] планети [[Земля]]. Другий за яскравістю об'єкт на земному небосхилі після [[Сонце|Сонця]] і п'ятий за величиною супутник [[планета|планет]] [[Сонячна система|Сонячної системи]]. Станом на кінець 2019 року перший і єдиний позаземний об'єкт природного походження, на якому побувала людина. Середня відстань між центрами Землі і Місяця&nbsp;— 384&nbsp;400&nbsp;км<ref name=solarsystem_nasa_gov/><ref>{{КРП}}''Найближче до Землі небесне тіло, с. 306-308''.</ref>.

== Назви ==
Давні римляни називали Місяць ''Луною'' ({{lang-la|Luna}}) від [[Індоєвропейські мови|індоєвропейського]] кореня louksnā&nbsp;— світла, заграва. Звідси {{lang-el|λύχνος}}&nbsp;— світильник.<ref>{{ref-ru}} ''М. Фасмер'', Этимологический словарь русского языка, т. II, стр. 533.</ref> [[Греки]] називали супутник Землі ''Селеною'' ({{lang-el|Σελήνη}}), стародавні єгиптяни&nbsp;— Ях (Іях).

=== Українською ===
{{стовпці|3}}
Народні українські назви:
* мі́сяць<ref name="Крим"></ref>
* місяче́нько<ref name="Крим"></ref>
Метафоричні:
*білоли́ций<ref name="Крим">Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) </ref>
*бурла́цьке со́нце<ref name="Крим"></ref>
*коза́цьке со́нце<ref name="Крим"></ref>
[[Півмісяць]]
*мі́сяць-перекрі́й<ref name="Крим"></ref>
*мі́сяць-перекру́г<ref name="Крим"></ref>
*мі́сяць-ріжо́к<ref name="Крим"></ref>
*ріжка́тий мі́сяць<ref name="Крим"></ref>
*серп мі́сяця<ref name="Крим"></ref>
[[Фази місяця]]
*квати́ра (ква́дра) мі́сяцева<ref name="Крим"></ref>
**пе́рша 
***молоди́к<ref name="Крим"></ref>
***новий місяць<ref name="Крим"></ref>
***нова́к<ref name="Крим"></ref>
***нови́к<ref name="Крим"></ref>
**дру́га
***підпо́вня<ref name="Крим"></ref>
***по́вня<ref name="Крим"></ref>
***мі́сяць у по́вні<ref name="Крим"></ref>
***по́вний мі́сяць<ref name="Крим"></ref>
**тре́тя
*** гнила́<ref name="Крим"></ref>
***гнилу́ша<ref name="Крим"></ref>
***щерба́тий мі́сяць
**четве́рта (те́мна)<ref name="Крим"></ref>
***старий місяць
***старик<ref name="Крим"></ref>
</div>

== Планетарні характеристики ==
* Радіус = 1737 км
* Велика піввісь орбіти = 384&nbsp;400&nbsp;км
* Орбітальний період = 27,321&nbsp;661 діб
* [[Ексцентриситет]] орбіти = 0,0549
* Нахил орбіти до [[екватор]]а = 5,16
* Температура поверхні = від −190°<ref name="chineese_mission">{{cite web|url=https://nplus1.ru/news/2019/02/01/Change-4-second-night|website=nplus1.ru|title=На обратной стороне Луны зафиксирована рекордно низкая ночная температура|date=01.02.2019}}</ref> до +120&nbsp;°C
* Доба = 708 годин
* Середня відстань від Землі = 384&nbsp;400 км (бл. 30 діаметрів Землі; у [[перигей|перигеї]]&nbsp;— 356&nbsp;400&nbsp;км, в [[апогей|апогеї]]&nbsp;— 406&nbsp;800 км)<ref name="АЕСМісяць">{{А-Е-С|Місяць|298—300|m1}}</ref>

Місяць привертав увагу людей з доісторичних часів. Це другий за [[Яскравість|яскравістю]] об'єкт на небосхилі після [[Сонце|Сонця]]. Оскільки Місяць обертається навколо Землі з періодом близько місяця, [[кут]] між Землею, Місяцем і Сонцем змінюється; ми спостерігаємо це явище як цикл місячних фаз. Період часу між послідовними новими місяцями становить 29,5 днів (709 годин).

== Орбіта ==
З давніх часів [[Людина розумна|люди]] намагалися описати і пояснити рух Місяця, використовуючи дедалі точніші [[Теорія|теорії]].
[[Файл:Phases-of-the-moon-diagram.svg|міні|Зміна фаз Місяця при його русі орбітою]]
Основою сучасних розрахунків є теорія [[Ернест Вільям Браун|Брауна]]. Створена на межі XIX—XX століть, вона пояснювала рух Місяця з точністю [[Вимірювальний прилад|вимірювальних приладів]] того часу. При цьому в розрахунку використовувалося понад 1400 членів (коефіцієнтів і аргументів при [[Тригонометричні функції|тригонометричних функціях]]).

Сучасна наука може розраховувати рух Місяця і перевіряти розрахунки на практиці з більшою точністю. Так, для розрахунку позиції Місяця з точністю вимірювань лазерної локації застосовуються вирази з десятками тисяч членів і не існує межі кількості членів у виразі, якщо буде потрібно ще більша точність.

У першому наближенні можна вважати, що Місяць рухається еліптичною орбітою з [[ексцентриситет]]ом 0,0549 і [[Велика піввісь|великою піввіссю]] 384&nbsp;399&nbsp;км. Реальний рух Місяця досить складний, для його розрахунку необхідно враховувати багато чинників, зокрема сплюснутість Землі і потужний вплив Сонця, яке притягує Місяць в 2,2 рази сильніше, ніж Земля. Більш точно рух Місяця навколо Землі можна представити як поєднання кількох рухів:
* обертання навколо Землі [[Еліптична орбіта|еліптичною орбітою]] з періодом 27,32166 доби, це так званий [[сидеричний період|сидеричний місяць]] (тобто рух виміряно відносно зірок);
* поворот площини місячної орбіти, її вузлів (точок перетину орбіти з [[Екліптика|екліптикою]]) з періодом 18,6 року. Рух прецесійний, тобто [[Довгота|довготи]] вузлів зменшуються;
* поворот великої осі місячної орбіти ([[Перицентр та апоцентр|лінії апсид]]) з періодом 8,8 року (відбувається в протилежному напрямку, ніж зазначений вище рух вузлів, тобто довгота перигею збільшується);
* періодична зміна нахилу місячної орбіти до екліптики у межах від 4° 59' до 5° 19';
* періодична зміна розмірів місячної орбіти: перигею від 356,41 Мм до 369,96 Мм, апогею від 404,18 Мм до 406,74 Мм;
* поступове віддалення Місяця від Землі внаслідок припливного прискорення (приблизно на 4&nbsp;см на рік), при цьому неперіодична складова орбіти є [[Спіраль|спіраллю]], що повільно розкручується.

Хоча Місяць і обертається навколо власної осі, він завжди звернений до Землі одним і тим же боком. Справа в тому, що Місяць робить один оберт навколо своєї осі за той же час (27,3 доби), що й один оберт навколо Землі. А оскільки напрямки обох обертань збігаються, протилежний бік Місяця з Землі побачити неможливо. Щоправда, оскільки обертання Місяця навколо Землі еліптичною орбітою відбувається дещо нерівномірно, внаслідок [[лібрація|лібрації]] з Землі можна спостерігати більше половини (близько 59&nbsp;%{{Джерело?}}) місячної поверхні.

== Лібрації ==
{{main|Лібрація}}

Між обертанням Місяця навколо власної осі і його обертанням навколо Землі існує відмінність: навколо Землі Місяць обертається зі змінною [[Кутова швидкість|кутовою швидкістю]] внаслідок [[ексцентриситет]]у місячної орбіти (другий закон [[Йоганн Кеплер|Кеплера]])&nbsp;— поблизу перигею рухається швидше, поблизу апогею&nbsp;— повільніше. Обертання супутника навколо власної осі рівномірне. Це дозволяє побачити із Землі західний і східний край зворотного боку Місяця. Це явище називається оптичною лібрацією за довготою.

У зв'язку з нахилом осі обертання Місяця до площини земної орбіти з Землі можна побачити [[Північ|північний]] і [[Південь|південний]] край зворотного боку Місяця (оптична лібрація за широтою). Разом ці лібрації дозволяють спостерігати близько 59&nbsp;% місячної поверхні. Явище оптичної лібрації відкрито [[Галілео Галілей|Галілео Галілеєм]] 1635&nbsp;року.

Також існує фізична лібрація, зумовлена коливанням супутника навколо положення рівноваги в зв'язку зі зміщеним центром ваги, а також через дію припливних сил з боку Землі. Ця фізична лібрація має величину 0,02° за довготою з періодом 1 рік і 0,04° за [[Широта|широтою]] з періодом 6 років.

[[Файл:Speed of light from Earth to Moon.gif|thumb|center|600px|Час, потрібний світлу на подолання відстані між Землею і Місяцем]]

== Умови на поверхні Місяця ==
[[Атмосфера Місяця]] вкрай розріджена. Коли поверхня не освітлена Сонцем, вміст [[Газ|газів]] над нею не перевищує {{nobr|2,0{{e|5}} частинок/см³}} (для Землі цей показник становить 2,7{{e|19}} частинок/см³), а після сходу Сонця збільшується на два порядки за рахунок [[Дегазація|дегазації]] ґрунту. Розрідженість атмосфери призводить до високого перепаду [[Температура|температур]] на поверхні Місяця (від −190&nbsp;°C до +120&nbsp;°C)<ref>[https://zn.ua/TECHNOLOGIES/uchenye-zafiksirovali-na-obratnoy-storone-luny-rekordno-nizkuyu-temperaturu-307699_.html На зворотній частині Місяця зафіксували температуру - 190 °C]</ref>, залежно від [[Освітленість|освітленості]]; при цьому температура порід, що залягають на глибині {{nobr|1&nbsp;м}}, стала та дорівнює −35&nbsp;°C. Зважаючи на практичну відсутність [[Атмосфера Місяця|атмосфери]], небо на Місяці завжди чорне, навіть коли Сонце перебуває над обрієм, і на ньому видно [[Зоря|зорі]].<ref name="chineese_mission" />

Земний диск висить у небі Місяця майже нерухомо. Причини невеликих щомісячних коливань Землі по висоті над місячним горизонтом і за [[Азимут|азимутом]] (приблизно по 7°) такі ж, як у [[Лібрація|лібрацій]]. Кутовий розмір Землі при спостереженні з Місяця в 3,7 разів більший за місячний при спостереженні з [[Земля|Землі]], а площа небесної сфери, що закривається Землею в 13,5 разів більша за площу небесної сфери, що закривається Місяцем при спостереженні з Землі. Ступінь освітленості Землі, видима з Місяця, обернена [[Фази Місяця|місячним фазам]], видимим на Землі: у [[повня|повню]] з Місяця видно неосвітлену частину Землі, а під час молодика у місячному небі спостерігається освітлена півкуля Землі, яка створює приблизно в 50 разів сильніше освітлення, ніж Місяць у повню на Землі: максимальна [[видима зоряна величина]] Землі на Місяці становить приблизно −16<sup>m</sup>.

== Фази Місяця ==
{{Main|Фази Місяця}}
Місяць не самосвітне тіло, як і всі [[планета|планети]]. Спостерігати його можна лише тому, що він відбиває світло [[Сонце|Сонця]]. Місяць завжди освітлюється Сонцем лише з одного боку, але земний спостерігач у різний час бачить освітлену половину під різними кутами. Місяць змінює свою видиму форму, і ці зміни називають фазами. [[Фази Місяця|Фази]] залежать від відносного розташування [[Земля|Землі]], Місяця й Сонця.

[[Новий Місяць|Молодик]]&nbsp;— фаза, коли Місяць перебуває між Землею і Сонцем. У цей час він невидимий для земного спостерігача.

[[Повний Місяць|Повня]]&nbsp;— фаза, коли Місяць знаходиться в протилежній точці [[орбіта|орбіти]], і його освітлена Сонцем півкуля видима земному спостерігачеві повністю.

Проміжні фази&nbsp;— положення Місяця між молодиком і повнею, коли земний спостерігач бачить більшу або меншу частину освітленої півкулі, їх називають чвертями.

== Гравітаційна взаємодія. Припливи та відпливи ==
{{детальніше|Приплив}}
Гравітаційні сили між Землею і Місяцем викликають деякі цікаві ефекти. Найвідоміший з них&nbsp;— морські [[приплив]]и й відпливи. Гравітаційне тяжіння Місяця сильніше на тому боці Землі, який звернено до Місяця, і слабше&nbsp;— на протилежному боці. Тому поверхня Землі, особливо океани, витягнута в напрямку до Місяця. Іншими словами, на Землі виникають дві опуклості, одна з яких спрямована у бік Місяця, а інша&nbsp;— у протилежний бік. Цей ефект набагато сильніший в океанській воді, ніж у твердій корі, тож опуклість води більша. А оскільки Земля обертається набагато швидше, ніж Місяць пересувається своєю орбітою, рух опуклостей навколо Землі створює два припливи на день.

== Дослідження Місяця ==
{{Main|Дослідження Місяця}}

[[Файл:Full moon.jpeg|thumb|200px|Повний Місяць]]
[[Файл:Scott on the Rover - GPN-2000-001306.jpg|thumb|200px|Місія «[[Аполлон-15]]». Місячний ровер.]]
[[Файл:Buzz salutes the U.S. Flag.jpg|thumb|200px|[[Базз Олдрін|Едвін Олдрін]] під час місії «[[Аполлон-11]]».]]
[[Файл:Tycho crater.png|thumb|200px|[[Тихо_(кратер)|Тихо]] — 85-кілометровий ударний кратер на Місяці, в південній частині видимої сторони. Названий на честь [[Тихо Браге]].]]

Винахід [[телескоп]]ів дозволив розрізняти дрібніші деталі [[рельєф]]у Місяця. Перші відносно якісні карти Місяця склали [[Міхаель Флоран ван Лангрен|Міхаель ван Лангрен]] (1645), [[Ян Гевелій]] (1647) та [[Джованні Баттіста Річчолі|Джованні Річчолі]] (1651). Вони ж заклали основу сучасної [[планетна номенклатура#Місяць|номенклатури]] деталей його поверхні{{sfn|Путешествия к Луне|2009|loc=Шкуратов Ю. Г. Глава 2.1. Начала селенографии|с=64–65}}. Їх наступники завдяки вдосконаленню телескопів складали все кращі карти.

З початком космічної ери обсяг знань про Місяць значно збільшився. Став відомий склад місячного ґрунту, вчені навіть отримали його зразки, складено карту зворотного боку.

Вперше Місяць відвідав радянський [[космічний апарат]] [[Луна-2]] 13 вересня 1959&nbsp;року.

Вперше астрономам вдалося заглянути на зворотний бік Місяця 1959 року, коли радянська станція [[Луна-3]] пролетіла над ним і сфотографувала невидиму з Землі частину поверхні. Зворотний бік Місяця є ідеальним місцем для астрономічної обсерваторії. Розміщеним тут оптичним телескопам не довелося б пробиватися крізь щільну земну атмосферу. А для радіотелескопів Місяць слугував би природним щитом із твердих гірських порід завтовшки 3500&nbsp;км, який надійно прикрив би від будь-яких радіоперешкод із Землі.

На початку 1960-х років [[Джон Фітцджеральд Кеннеді|Джон Кеннеді]] оголосив, що висадка людини на Місяць відбудеться до 1970&nbsp;року. Для підготовки до пілотованого польоту [[NASA]] виконало кілька космічних програм: «[[Рейнджер (програма)|Рейнджер]]»&nbsp;— фотографування поверхні, «[[Сервеєр]]» (1966—1968)&nbsp;— м'яка посадка і зйомки місцевості та «[[Лунар орбітер]]» (1966—1967)&nbsp;— детальне зображення поверхні Місяця.

Програма пілотованого польоту на Місяць називалася [[Аполлон (космічна програма)|«Аполлон»]]. Місяць&nbsp;— єдине позаземне тіло, на якому побувала [[людина]]. Перша посадка відбулася 20 липня 1969 року; остання&nbsp;— у грудні 1972&nbsp;року. Місяць став першим небесним тілом, зразки якого були доставлені на Землю.

СРСР надіслав на Місяць два радіокеровані самохідні апарати&nbsp;— «[[Луноход-1]]» у листопаді 1970 року і {{нп|Луноход-2|«Луноход-2»|ru|Луноход-2}} у січні 1973.

Після закінчення радянської космічної програми [[Луна (космічна програма)|«Луна»]] і американської [[Аполлон (космічна програма)|«Аполлон»]] дослідження Місяця за допомогою космічних апаратів було практично припинено.

На початку XXI століття Китай опублікував свою програму освоєння Місяця, що включає, крім доставки місяцеходу (2011 року) і надсилання ґрунту на Землю (2012), ще й будівництво населених місячних баз (2030). Вважається, що це змусило інші космічні держави знову розгорнути місячні програми. Наприклад, [[ЄКА]] 28 вересня 2003 запустило свій перший місячний зонд {{нп|Смарт-1|«Смарт-1»||SMART-1}}, а [[Джордж Вокер Буш|Джордж Буш]] 14 січня 2004 оголосив, що до планів США входить створення нових пілотованих космічних кораблів, здатних доставити людей на Місяць, з метою закласти до 2020 року перші місячні бази.

Сьогодні дослідникам доступно 382&nbsp;кг місячного ґрунту, зібраного під час здійснення проекту «Аполлон» (1969—1972) і близько 300 г ґрунту, доставленого радянськими автоматичними станціями [[Луна-16]], [[Луна-20]] і [[Луна-24]]. Цей ґрунт складається з приблизно 2200 різних зразків з дев'яти точок Місяця. Близько 45&nbsp;кг зразків NASA безкоштовно передало до низки науково-дослідних організацій у США та інших країнах. Зразки для дослідження може отримати будь-яка наукова установа, що складе обґрунтовану заявку.

На початку XXI&nbsp;ст. програми дослідження Місяця активізувалися. Про свої плани створити орбітальну навколомісячну станцію оголосили кілька країн, зокрема США, Китай, Індія, Росія, Японія. Міжнародний космічний консорціум планував зробити це до 2010&nbsp;р. Фахівці прогнозували, що у 2012&nbsp;р. настане час масового запуску автоматизованих місяцеходів, а до 2015&nbsp;р. буде створено докладну карту корисних копалин Місяця{{Джерело?}}. 

У грудні 2018 року компанія [[SpaceX]] повідомила, що планує відправити [[SpaceX lunar tourism mission|туристичну місію]] навколо нашого природного супутника, а НАСА розробляє [[Exploration Mission 1]] на 2019-2020 роки. У 2020-х роках планується послати на Місяць пілотовану експедицію [[Exploration Mission 2]] і розпочати будівництво населеної місячної бази, яка буде не лише освоювати Місяць, але і забезпечуватиме полегшення польотів на Марс та інші планети Сонячної системи.

У 2019 р. повідомлено, що українське конструкторське бюро (КБ) «Південне» розробило концептуальний проект сімейства місячних посадкових апаратів, що перелітають з точки в точку на поверхні супутника Землі. Такі апарати дадуть можливість більш детально вивчати поверхню Міяця і можуть бути використані для пошуку корисних копалин.<ref>[https://day.kyiv.ua/uk/news/211119-ukrayinci-rozrobyly-aparat-dlya-poshuku-korysnyh-kopalyn-na-misyaci Українці розробили апарат для пошуку корисних копалин на Місяці]</ref>

[[Файл:Місяць.JPG|right|thumb]]

== Селенологія ==
{{Main|Селенологія}}

Розділ науки, що вивчає будову та хімічно-мінералогічний склад Місяця, називають [[селенологія|селенологією]]<ref>{{А-Е-С|Селенологія|419|s}}</ref>.

Завдяки розміру і складу Місяця іноді вважають, що він належить до планет земної групи поряд із [[Меркурій (планета)|Меркурієм]], [[Венера (планета)|Венерою]], [[Земля|Землею]] і [[Марс (планета)|Марсом]]. Елементний та мінералогічний склад місячних порід близький до земних<ref name="АЕСМісяць"/>. Тому вивчаючи будову Місяця, можна багато дізнатися про будову та розвиток Землі.

Місячна кора на [[зворотний бік Місяця|зворотному]] боці товща, ніж на [[видимий бік Місяця|видимому]]. Максимуму її товщина сягає в околицях кратера [[Корольов (кратер)|Корольов]], де перевищує середню приблизно вдвічі, а мінімуму&nbsp;— під деякими великими кратерами (наприклад, під [[імпактний басейн|басейном]] [[Море Москви|Моря Москви]]), де наближається до нуля. Середнє ж її значення складає, за різними оцінками, {{s|30–50 км}}<ref name=Ishihara_2009/><ref name=Wieczorek_2013/>. Під корою перебуває мантія і, можливо, невелике ядро з сірчистого заліза (радіусом приблизно 340&nbsp;км і масою, що становить 2&nbsp;% маси Місяця). На відміну від мантії Землі, мантія Місяця лише частково розплавлена. Центр мас Місяця розташовано приблизно за 2&nbsp;км від геометричного центру в напрямку до Землі.

Вимірювання швидкості супутників «Лунар Орбітер» дозволили створити гравітаційну карту Місяця. З її допомогою було вперше виявлено [[маскон]]и<ref>{{А-Е-С|Маскони|274|m1}}</ref> (від «'''мас'''а» та «'''кон'''центрація»),&nbsp;— це маси речовини підвищеної густини. Гравітаційні аномалії, зумовлені масконами, на Місяці у багато разів більші, ніж на Землі.

Місяць не має магнітного поля. Але деякі з гірських порід на його поверхні виявляють залишковий магнетизм, що вказує на те, що, можливо, в історії Місяця було магнітне поле.

Не маючи ні [[атмосфера планети|атмосфери]], ні магнітного поля, поверхня Місяця зазнає безпосереднього впливу [[сонячний вітер|сонячного вітру]]. Протягом 4 мільярдів років водневі іони з сонячного вітру бомбардували [[реголіт]] Місяця. Таким чином, зразки реголіту, доставлені «Аполлонами», виявилися дуже цінними для дослідження сонячного вітру. Цей місячний водень також може бути використано колись як ракетне паливо{{Джерело?}}.

===Місячні породи===
{{see also|Місячні породи|Реголіт}}

Материкові місячні райони складено здебільшого [[анортозит]]ами, рідше&nbsp;— [[норит]]ами та [[дацит]]ами. Місячні моря складаються переважно з [[базальт]]ів. «Морські» місячні базальти відрізняються від земних значно підвищеним вмістом [[титан (хімічний елемент)|титану]] та [[залізо|заліза]] і зниженим&nbsp;— [[лужні метали|лужних металів]] ([[натрій|натрію]], [[калій|калію]]). Материкові базальти (норити) відрізняються від морських підвищеним вмістом Al<sub>2</sub>О<sub>3</sub>, натомість у них нижчий вміст FeO та TiO<sub>2</sub>. Вік материкових місячних порід 4,0—4,5&nbsp;млрд років.<ref>[http://hronika.info/neverojatnoe/199774-nazvan-tochnyy-vozrast-luny.html Назван точный возраст Луны]</ref>. Вік морських базальтів&nbsp;— 3,3—3,8&nbsp;млрд років, що свідчить про вторинність їх утворення<ref name="АЕСМісяць"/>

=== Сейсмологія ===
Залишені на Місяці [[сейсмограф]]и засвідчили наявність сейсмічної активності. Через відсутність води коливання місячної поверхні тривалі за часом, можуть тривати понад годину.

Місяцетруси можна поділити на чотири групи:
* припливні&nbsp;— трапляються двічі на місяць, викликані впливом припливних сил [[Сонце|Сонця]] і Землі
* тектонічні&nbsp;— нерегулярні, викликані пересуванням ґрунту Місяця
* метеоритні&nbsp;— через падіння [[метеорит]]ів,
* термальні&nbsp;— через різкий нагрів місячної поверхні зі сходом Сонця.

== Селенографія ==
{{Main|Селенографія}}
Розділ науки, що вивчає будову поверхні Місяця, називають [[Селенографія|селенографією]]<ref name="АЕССеленографія">{{А-Е-С|Селенографія|419|s}}</ref>.<br/>Поверхню Місяця можна поділити на два типи: дуже стара світла гірська місцевість з великою кількістю [[місячний кратер|кратерів]] (''місячні материки'') і відносно молоді, темні й гладенькі ''[[місячне море|місячні моря]]''. Моря, які становлять приблизно 16&nbsp;% всієї поверхні Місяця,&nbsp;— це просторі рівнини, вкриті застиглою [[лава|лавою]]. Вони утворювалися переважно в гігантських [[метеоритний кратер|метеоритних кратерах]] і сконцентровані на зверненому до Землі боці, що пов'язане з меншою товщиною кори. Поверхня Місяця вкрита [[реголіт]]ом&nbsp;— сумішшю тонкого пилу і скелястих уламків, утворених метеоритними ударами.

Більшість [[місячний кратер|кратерів Місяця]] названо на честь видатних дослідників. Імена великих вчених давнини, таких як [[Тихо (кратер)|Тихо Браге]], [[Коперник (місячний кратер)|Коперник]] і [[Птолемей (кратер)|Птолемей]], були використані на [[видимий бік Місяця|видимому боці]], а на [[зворотний бік Місяця|зворотному]] часто трапляються сучасніші назви на кшталт [[Аполлон (кратер)|Аполлон]], {{нп|Гагарін (кратер)|Гагарін|ru|Гагарин (лунный кратер)}} і [[Корольов (кратер)|Корольов]]. Багато з них є російськими, оскільки перші знімки зворотного боку зроблено радянським кораблем [[Луна-3]]. Найбільший кратер Місяця розташований на півдні його зворотного боку. Це [[басейн Південний полюс — Ейткен]] розміром 2400×2050&nbsp;км та завглибшки {{s|6–8 км}}. Його південний край видно з Землі.

Крім кратерів, на Місяці трапляються й інші деталі рельєфу&nbsp;— куполи, хребти, [[гряда (астрогеологія)|гряди]], долини й тріщини (борозни).

=== Внутрішня структура ===
[[Файл:Moon diagram uk.svg|left|200px|thumb|Будова Місяця]]
Місяць&nbsp;— диференційоване тіло, він має кору, мантію і ядро, які різняться за хімічним складом. Оболонка внутрішнього ядра багата залізом, вона має радіус 240&nbsp;км, рідке зовнішнє ядро складається в основному з рідкого заліза і має радіус приблизно 300—330 кілометрів. Навколо ядра розташовано частково розплавлений прикордонний шар радіусом близько 480—500 кілометрів. Ця структура, як вважають, утворилася в результаті фракційної кристалізації з глобального океану магми, незабаром після утворення Місяця&nbsp;— 4,5 мільярда років тому. Місячна кора в середньому має товщину ≈50&nbsp;км.

Серед супутників у Сонячній системі Місяць посідає друге місце за густиною (після [[Іо (супутник)|Іо]]). Внутрішнє ядро Місяця мале, його радіус близько 350&nbsp;км, це тільки ≈ 20&nbsp;% від розміру Місяця, на відміну від ≈ 50&nbsp;% у більшості інших землеподібних тіл. Складається місячне ядро із заліза, легованого невеликою кількістю сірки й нікелю{{Джерело?}}.

=== Поверхня Місяця ===
[[Файл:Moon names.svg|350 px|thumb|lang=uk]]
Місячний ландшафт своєрідний і унікальний. Місяць весь покритий [[місячні кратери|кратерами]] різного розміру&nbsp;— від мікроскопічних до тисяч кілометрів. Довгий час вчені не могли заглянути на зворотний бік Місяця, але це стало можливо з розвитком технологій. Зараз існують дуже докладні карти обох півкуль Місяця. Детальні місячні карти складають для того, щоб в найближчому майбутньому підготуватися для висадки людини на Місяць, вдалого розташування місячних баз, [[телескоп]]ів, транспорту, пошуку корисних копалин тощо.

У колишньому [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] було створено «Повну карту Місяця» у [[масштаб]]і 1:5&nbsp;000&nbsp;000 та глобус Місяця у масштабі 1:10&nbsp;000&nbsp;000. Для окремих ділянок є великомасштабні карти масштабом від 1:1&nbsp;000&nbsp;000 до 1:40, створені в СРСР та США<ref name="АЕССеленографія"/>. 2011 року в Інтернеті було опубліковано наразі найдокладнішу фотографію зворотного боку Місяця. Зображення було складене з безлічі світлин, отриманих зондом NASA під назвою [[LRO]].

У 2019 р. повідомлено, що в [[NASA]] створили тривимірну карту Місяця. Дані для цієї карти зібрала міжпланетна автоматична станція [[Lunar Reconnaissance Orbiter]].
<ref>[https://24tv.ua/techno/v_nasa_stvorili_trivimirnu_kartu_misyatsya_n1215969 В NASA створили тривимірну карту Місяця]</ref>

== Походження Місяця ==
{{main|Походження Місяця}}

Перші теорії утворення Місяця передбачали, що він утворився зі первинної газо-пилової хмари разом із Землею (як подвійна планета). Однак головним питанням такої теорії є пояснення значного збіднення [[залізо]]м та спорідненими з ним хімічними елементами. Виходячи з середньої густини 3,34 г/см³ Місяць містить лише близько 5&nbsp;% залізонікелевої фази. Це значно менше, ніж вміст заліза у [[Хондрит#вуглецеві хондрити|вуглецевих хондритах]] (28&nbsp;%), які вважаються залишками первинної протопланетної хмари, та менше, ніж у складі Землі (37&nbsp;%) чи інших планет земної групи (середня густина Меркурія&nbsp;— 5,94 г/см³, Венери&nbsp;— 5,54 г/см³, Марса&nbsp;— 3,94 г/см³)<ref>{{книга|назва=Развитие Земли|автор=О.&nbsp;Г.&nbsp;Сорохтин, С.&nbsp;А.&nbsp;Ушаков|посилання=http://www.evolbiol.ru/sorohtin.htm|частина=[http://www.evolbiol.ru/sorohtin07.pdf Глава 3. Происхождение Земли и ее догеологическая история]|видавництво=МГУ|рік=2002|місце=М.|сторінки=60}}{{ref-ru}}</ref>.

Інші вчені пропонували теорії, за якими Місяць утворився в якихось інших місцях Сонячної системи, збіднених залізом, і був захоплений Землею пізніше. Однак захоплення такого великого космічного тіла, як Місяць із далекої орбіти видається вкрай малоймовірним. Переконливо пояснити значне збіднення Місяця на залізо (порівняно зі складом первинної протопланетної хмари) теж не вдається. Крім того, місячні базальти дуже подібні за складом до земних базальтів [[серединно-океанічні хребти|серединно-океанічних хребтів]]. Ізотопний склад [[кисень|кисню]] в них відрізняється від [[хондрит]]ів, що свідчить про споріднене походження Землі та Місяця.

Тому час від часу виникали гіпотези про відокремлення Місяця від Землі. Зокрема, таку теорію пропонував [[Джордж Дарвін]] (син [[Чарлз Дарвін|Ч. Дарвіна]]).

Останнім часом набули популярності теорії, за якими Місяць утворився внаслідок зіткнення протоЗемлі з іншою протопланетою приблизно марсіанського розміру<ref>[http://ageofcomp.info/wounde/35675-kombinaciya-tipa-zemlya-luna-dejstvitelno-yavlyaetsya-ochen-redkoj.html Комбинация типа Земля-Луна]</ref><ref>{{книга|назва=Развитие Земли|автор=О.&nbsp;Г.&nbsp;Сорохтин, С.&nbsp;А.&nbsp;Ушаков|посилання=http://www.evolbiol.ru/sorohtin.htm|частина=[http://www.evolbiol.ru/sorohtin07.pdf Глава 3. Происхождение Земли и ее догеологическая история]|видавництво=МГУ|рік=2002|місце=М.|сторінки=67}}{{ref-ru}}</ref>. Імовірним місцем її утворення могла бути одна з троянських [[точки Лагранжа|точок Лагранжа]] на земній орбіті. Цей планетоїд назвали [[Тейя (планетоїд)|Тейя]], на честь давньогрецького титана [[Тейя|Тейї]]&nbsp;— матері [[Селена|Селени]].&nbsp;<ref>{{cite web |url=http://rsta.royalsocietypublishing.org/content/366/1883/4163.full |назва=A young Moon-forming giant impact at 70–110 million years accompanied by late-stage mixing, core formation and degassing of the Earth |автор=Alex N Halliday |дата= |праця= |видавець=На сайті Королівського співтовариства |дата-доступу=2012-04-30 |мова={{ref-en}} |archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZFlYk7M?url=http://rsta.royalsocietypublishing.org/content/366/1883/4163.full |archivedate=2013-06-22 |deadurl=no }}</ref> Щоправда, подібні теорії не пояснюють деяких особливостей хімічного складу Місяця та його [[гірська порода|порід]]. Зокрема, з [[ізотоп]]ного складу місячних порід випливає, що на відміну від Землі, Місяцем втрачено майже весь первинний [[свинець]], а той, що наразі входить до складу місячних порід, має радіогенне походження (тобто, утворився внаслідок [[радіоактивний розпад|радіоактивного розпаду]] [[уран (хімічний елемент)|урану]] та [[торій|торію]]). Крім того, теорія не пояснює наявний розподіл [[Момент імпульсу|моменту імпульсу]] у системі Земля&nbsp;— Місяць<ref>{{книга|назва=Развитие Земли|автор=О.&nbsp;Г.&nbsp;Сорохтин, С.&nbsp;А.&nbsp;Ушаков|посилання=http://www.evolbiol.ru/sorohtin.htm|частина=[http://www.evolbiol.ru/sorohtin07.pdf Глава 3. Происхождение земли и ее догеологическая история]|видавництво=МГУ|рік=2002|місце=М.|сторінки=62}}{{ref-ru}}</ref>.

== Міжнародно-правові проблеми освоєння Місяця ==
Більшість правових питань освоєння Місяця було розв'язано [[1967]] року:
{{Цитата|Космічний простір і небесні тіла відкриті для дослідження і використання всіма державами на основі рівності і згідно з міжнародним правом.<br/>Космічний простір і   небесні тіла не підлягають національному привласненню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами.||{{cite web|url=http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_480|title=Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла|date=27.01.1967}}}}

== Місяць у культурі ==
{{main|Місяць у культурі}}
Образ Місяця широко використовується в культурі практично всіх народів світу. Місяць є символом таємничості, романтичності, кохання. Численним є випадки використання в [[міфологія|міфології]], [[фольклор]]і, [[побут]]і, [[художня література|художній літературі]], музичному й образотворчому мистецтві, кіно, комп'ютерних іграх тощо.

== Примітки ==
{{reflist|2|refs=
<ref name=Ishihara_2009>{{cite journal
 |author=Ishihara, Yoshiaki; Goossens, Sander; Matsumoto, Koji et al.
 |date=2009
 |title=Crustal thickness of the Moon: Implications for farside basin structures
 |journal=Geophysical Research Letters
 |volume=36
 |issue=19
 |doi=10.1029/2009GL039708
 |bibcode=2009GeoRL..3619202I
 |url=http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2009GL039708/epdf
}}</ref>
<ref name=solarsystem_nasa_gov>
{{cite web
 |url         = http://solarsystem.nasa.gov/planets/profile.cfm?Display=Facts&Object=Moon
 |title       = Earth's Moon: Facts & Figures
 |work        = Solar System Exploration
 |publisher   = NASA
 |accessdate  = 2015-01-02
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6VI1gNZhI?url=http://solarsystem.nasa.gov/planets/profile.cfm?Display=Facts
 |archivedate = 2015-01-02
 |deadurl     = yes
}}
</ref>
<ref name=Wieczorek_2013>{{cite journal
 |author=Wieczorek, M. A.; Neumann, G. A.; Nimmo, F. et al.
 |date=2013
 |title=The Crust of the Moon as Seen by GRAIL
 |journal=Science
 |volume=339
 |issue=6120
 |pages=671–675
 |doi=10.1126/science.1231530
 |bibcode=2013Sci...339..671W
 |pmid=23223394
 |url=http://web.archive.org/web/20150330201319/http://es.ucsc.edu/~fnimmo/website/wieczorek_grail_science13.pdf
}} ([http://www.sciencemag.org/content/suppl/2012/12/04/science.1231530.DC1/Wieczorek.SM.pdf додатки])</ref>
}}

== Див. також ==
* [[Місячна програма США]]
* [[радянська місячна програма|Місячна програма СРСР]]
* {{нп|Місячна програма КНР|||Chinese Lunar Exploration Program}}
* [[Місячна програма ЄКА]]
* [[Фази Місяця]]
* [[Синій Місяць]]
* [[Реголіт]]
* [[Місячні породи]]
* [[Зворотний бік Місяця]]
* [[Дослідження Місяця]]
* [[Походження Місяця]]
* [[Селенологія]]

== Література ==
* {{МГЕ|nocat=1}}
* Місячна одіссея: збірник / К. Д. Покровський, Ю. Г. Шкуратов [та ін.] ; під ред. Я. С. Яцківа. – К.: Академперіодика, 2007. – 241 с.: ілюстр.
* {{книга
 |відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин
 |заголовок      =Путешествия к Луне
 |місце          =Москва
 |видавництво    =Физматлит
 |рік            =2009
 |сторінок       =512
 |isbn           =978-5-9221-1105-8
 |ref            =Путешествия к Луне
}}

== Посилання ==
{{ external media | align = right | width = 300px
|video1 = 1.&nbsp;[https://www.youtube.com/watch?v=bd5JNRpda9Y Ground control (Apollo archive)]&nbsp;// Tom Kucy, 8 жовтня 2015 {{ref-en}}
}}
{{Вікіцитати1}}
{{commons|Moon|Місяць (супутник)}}
* {{ref-uk}} [http://www.youtube.com/watch?v=z04jGl8XyLU&index=13&list=PLsFoEbPGCGQGRtBcAu_3PGHxdVv5pdB_r Сюжет про рух Місяця]&nbsp;— французький науково-популярний серіал «[[Всі на орбіту!]]» ({{lang-fr|Tous sur orbite !}}).
* {{ref-ru}} [http://planetarium-kharkov.org/?q=color-moon Кольорове фото Місяця].
* {{ref-ru}} [http://planetarium-kharkov.org/?q=node/375 Попелясте світло місяця].
* {{ref-ru}} [http://full-moon.ru/ Усе про Місяць].
* {{ref-en}} [http://science.nasa.gov/science-news/science-at-nasa/2011/16mar_supermoon/ Що таке «супермісяці»?] Пояснення на сайті [http://science.nasa.gov/ Наука від НАСА].
* {{ref-en}} [http://www.googlelunarxprize.org/ Google Lunar X Prize Foundation]&nbsp;— [[Google Lunar X Prize|фонд Google]] на підтримку приватних малобюджетних роботизованих досліджень Місяця.
* {{ref-en}} [http://www.nrl.navy.mil/clementine/image-gallery Clementine Lunar Image Browser]&nbsp;— знімки Місяця, зроблені під час місії [[Клементіна|Клементіни]].

{{Місяць}}
{{Сонячна система}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Місяць| ]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]