Перегляд вихідного коду сторінки Мікроекономіка

{{Економіка}}
'''Мікроеконо́міка '''— розділ [[Економічна теорія|економічної теорії]], який вивчає взаємодію окремих економічних суб'єктів та досліджує механізм функціонування конкретних [[Ринок|ринків]].

Мікроекономіка розкриває основні закономірності функціонування [[Ринкова економіка|ринкової економіки]] на рівні товаровиробника та споживача і показує [[механізм]] прийняття рішень господарюючими суб'єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.

== Мікроекономіка в системі економічних наук ==
Мікроекономіка&nbsp;— це розділ [[Економічна теорія|економічної теорії]], який вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. Ними можуть бути окремі споживачі, робітники, вкладники капіталу, фірми тощо. З одного боку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб'єкти, а з іншого&nbsp;— вивчає взаємодію суб'єктів у процесі утворення більших структур&nbsp;— галузевих ринків.

Мікроекономічний аналіз має такі етапи еволюційного розвитку:

: '''I етап''' ([[1845]]–[[1890]]). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи дослідження. Найвідомішими представниками цього етапу є:
:: а) [[Герман Гайнріх Ґоссен|Герман Госсен]], який вперше використав психологічний фактор аналізу економічної поведінки суб'єктів і сформулював [[Закони Ґоссена|закони насичення потреб]] людини;
:: б) [[австрійська школа]] ([[Карл Менґер]], [[Фрідріх фон Візер]], [[Ейген фон Бем-Баверк]]), представники якої збагатили економічну науку відкриттям принципу [[Гранична корисність|граничної корисності]] й запропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення;
:: в) [[Джон Бейтс Кларк]], представник американської школи, який порушив питання про необхідність визначення граничної корисності не лише щодо предметів споживання, а й факторів виробництва, тим самим модифікував теорію граничної корисності у теорію граничної продуктивності факторів виробництва.
: '''II етап''' ([[1890]]–[[1933]]). На цьому етапі мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних наук. Представниками другого етапу є:
:: а) [[Альфред Маршалл]], який запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни&nbsp;— граничною корисністю та витратами виробництва; сформулював закони попиту та пропозиції
:: б) математична школа ([[Вільям Стенлі Джевонс]], [[Леон Вальрас]], [[Вільфредо Парето]]). Ця школа вперше широко використала апарат математики як інструмент економічних досліджень і спробувала описати ринок конкурентних товарів як замкнутої системи жорстких кількісних взаємозалежностей. Вона запропонувала якісний (ординалістський) підхід до визначення граничної корисності і обґрунтувала теорію загальної економічної рівноваги.
: '''III етап''' ([[1933]]&nbsp;— до сьогодення). Мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефект доходу і заміщення ([[Слуцький Євген Євгенович|Євген Слуцький]], [[Джон Хікс]], [[Пол Самуельсон]]); теорія [[Недосконала конкуренція|недосконалої конкуренції]] ([[Джоан Робінсон]]); теорія [[монополіст]]ичної конкуренції ([[Едвард Чемберлін]]); [[теорія ігор]] ([[Джон Форбс Неш]], [[Оскар Морґенштерн]], [[Джон фон Нейман]]).

Як економічна наука мікроекономіка шукає відповіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічною системою. Це насамперед запитання: «Що виробляти?». Для вибору прийнятного варіанту виробництва потрібно вивчити і оцінити потреби споживача, задоволення яких є кінцевою метою всякого виробництва. Інше запитання, на яке намагається відповісти мікроекономіка,&nbsp;— «Як виробляти?». Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу. Не залишається по за увагою мікроекономіки й запитання про те, «кому і які результати принесе виробництво?». Це пов'язане з вивченням доходів та їх розподілом на поточне та перспективне споживання. Пошук відповідей на перелічені запитання дає змогу мікроекономіці реалізувати, зокрема, такі функції:
* Пояснення явищ, які спостерігаються;
* Прогнозування поведінки економічних суб'єктів.

== Методологія мікроекономіки: теорії та моделі ==
У мікроекономічних дослідженнях використовуються як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Кінцевим завданням таких досліджень є розробка теорій та моделей.

Мікроекономічні дослідження, як правило, розпочинаються зі збирання та вивчення фактів економічного життя. Їх узагальнення, виділення найсуттєвіших та абстрагування від другорядних, дослідження причинно-наслідкових зв'язків дає змогу встановити мотиви поведінки економічних суб'єктів та побудувати модель. [[Економічна модель]]&nbsp;— це система взаємозв'язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат. Іншими словами, вона використовується для передбачення того, як зміни економічних умов призведуть до зміни економічних результатів. Економічні змінні&nbsp;— це натуральні величини, які можуть якимось чином вимірюватися, або суми грошей, що можуть набувати певних значень.

Висновки з економічних моделей виражаються у формі [[гіпотеза|гіпотез]], тобто тверджень про причини і наслідки, які потребують підтвердження чи заперечення фактами.

Метою економічного моделювання є намагання допомогти зрозуміти, як функціонує той чи інший сектор економіки. Буде помилковим вважати, що чим більше модель схожа на реальний процес, тим вона краща. Критерієм корисності економічної моделі є не ступінь її відповідності реальним економічним процесам, а відповідність отриманих за її допомогою прогнозів реальним подіям. Тому модель має бути максимально спрощена, що дасть змогу розширити масштаби та ефективність її використання. Скажімо, якщо заграва під час заходу сонця дає можливість із значною вірогідністю прогнозувати вітряну погоду наступного дня, то маємо просту модель, яка набагато корисніша, ніж побудована на складному вивченні напрямків руху повітряних потоків за допомогою зондів, супутників, тощо.

Побудова моделі пов'язана з втратою частини інформації про об'єкт, який досліджується. Це допомагає абстрагуватися від його другорядних елементів, сконцентруватися на головних складових системи та їхніх взаємозв'язках. Відомі величини, що вводяться в модель в готовому вигляді, називаються екзогенними; величини, які отримують у рамках моделі при вирішенні поставленого завдання, називаються ендогенними.

Найпростішим видом [[Економіко-математичні моделі|економіко-математичного моделювання]] є моделювання у двовимірному просторі&nbsp;— за допомогою графіків. Саме цей метод найчастіше використовується у мікроекономіці.

Ключовою передумовою побудови економічних моделей є посилання на те, що економічні суб'єкти намагаються максимізувати свій зиск. При цьому йдеться про чистий виграш, як різницю між загальним виграшем і витратами, які були понесені для його досягнення. Слід звернути увагу, що для економіста витрати&nbsp;— це не просто суми грошей чи години роботи, а ті неотримані вигоди від можливих альтернативних варіантів використання ресурсів.

У побудові мікроекономічних моделей широко використовується технічний прийом, що називається граничним аналізом. Це дослідження того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина. Прикладами таких граничних величин можуть бути граничні витрати (витрати, необхідні для збільшення результату на одиницю) чи [[гранична корисність]] (корисність, що її приносить споживання додаткової одиниці блага). Раціональний суб'єкт має продовжувати пошук кращих рішень до того часу, поки гранична вигода не зрівняється з граничними витратами. Саме у цьому разі він досягне максимальної реалізації своєї мети.

Велике значення в мікроекономіці має функціональний аналіз. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється характерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною характеристикою, тобто функція. Слід зазначити, що з'ясування функціонального взаємозв'язку важливе навіть тоді, коли чітке визначення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними явищами ускладнене.

Важлива риса [[мікроекономічний аналіз|мікроаналізу]]&nbsp;— рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ і процесів. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни чинного стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з'являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Зміни зовнішніх умов можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одного рівноважного стану до іншого аналогічного стану. Встановлення способу взаємодії сил, що безпосередньо контактують у цій взаємодії, аналіз результатів їх взаємовпливу та стійкого функціонування в зовнішньому середовищі, яке динамічно змінюється, а потім передумов виникнення та розпаду таких систем і перехід до нових&nbsp;— один з ключових напрямків розвитку мікроекономіки.

У мікроекономічних дослідженнях особливо широко використовуються методи [[Статика|статики]] і [[Динаміка|динаміки]]. Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівноваги до іншого.

== Мікросистема та її основні характеристики ==
Об'єктом мікроекономічних досліджень є [[мікросистема]]. Оскільки мікросистема&nbsp;— це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами, то аналізувати її можна в трьох аспектах: через з'ясування того, які суб'єкти вступають у ці відносини; з приводу чого ці відносини складаються; який основний зміст цих відносин.

До основних суб'єктів мікросистеми належать:
* [[Домашнє господарство|домогосподарство]]&nbsp;— група людей, які об'єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Найхарактернішим прикладом домогосподарства є сім'я. Роль домогосподарства в мікроекономіці може виконувати також окрема людина. Роль домогосподарств у мікроекономічній системі подвійна. З одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кінцевих потреб. З іншого боку, домогосподарства&nbsp;— це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію;
*[[фірма]]&nbsp;— модель виробника благ (товарів і послуг), який він виробляє з ресурсів з метою отримання прибутку (як різниці між доходами та витратами фірми).
* [[держава]]&nbsp;— сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя.

Об'єктами, з приводу яких складаються відносини у мікросистемі, є ресурси виробництва та його результати. Ресурсами виробництва є: [[природні ресурси]] (земля), [[праця]], [[капітал]] та підприємницькі здібності. 

До '''природних ресурсів''' '''(землі)''' належать групи предметів праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому процесі (корисні копалини, земля як площа для будівництва, земля як засіб для сільськогосподарської діяльності).

Під '''капіталом''' розуміють усі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процесах (машини, будівлі). 

'''Праця''' (здібності до праці)&nbsp;— це цілеспрямована діяльність людини, здатна видозмінювати природну речовину, щоб надати їй необхідної для споживання форми. 

'''Підприємницькі здібності (підприємницький хист)'''&nbsp;— це особливі здібності окремих людей свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів, їх організацію у виробничому процесі та творче використання заради отримання прибутку.

Особливе значення для розуміння мотивів поведінки економічних суб'єктів та побудови відповідних моделей має врахування таких властивостей ресурсів: обмеженість, взаємозаміщуваність (субституційність), взаємодоповнюваність (комплементарність). Якщо розглядати мікроекономічну систему з точки зору змісту економічних відносин, які складаються в ній, то мікросистема є ринковою системою. [[Ринок]]&nbsp;— спосіб взаємодії економічних суб'єктів, який ґрунтується на ціновій системі та конкуренції.
 
Нормальним станом мікросистеми є її спрямованість на досягнення рівноваги як окремих суб'єктів (насамперед споживача та виробника), так і системи в цілому. З'ясування механізмів встановлення та відновлення стану рівноваги мікросистеми&nbsp;— головне завдання мікроекономіки.

== Види ринків в мікроекономічному аналізі ==
Мікроекономічний аналіз розглядає дві полярні моделі ринків: '''[[ринок досконалої конкуренції]]''' та '''монополію''' ([[монопольний ринок]]).

Між ними розташовуються дві проміжних моделі ринків - [[ринок монополістичної конкуренції]] (ближчий до досконалої конкуренції) та [[олігополістичний ринок]] (ближчий до монополії).

== Суб'єкти ==
* [[Домашнє господарство]]
* [[Фірма]]

== Методи ==
* [[Порівняльний аналіз]]
* [[Синтез (метод дослідження)|Синтез]]
* [[Індукція (логіка)|Індукція]]
* [[Дедукція]]
* [[Наукова абстракція]]
* [[Аналогія]]
* [[Графічне зображення]]
* [[Моделювання]]

== Див. також ==
* [[Економіка]]
* [[Макроекономіка]]
* [[Мезоекономіка]]

== Джерела ==
* Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: підручник: у 2 кн. Кн. 2. Мікроекономіка / С.&nbsp;М.&nbsp;Панчишин, П.&nbsp;І.&nbsp;Островерх, В.&nbsp;Б.&nbsp;Буняк, І.&nbsp;В.&nbsp;Грабинська, Р.&nbsp;В.&nbsp;Михайлишин, Г.&nbsp;В.&nbsp;Михайляк, Т.&nbsp;П.&nbsp;Моряк, О.&nbsp;М.&nbsp;Островерх, С.&nbsp;К.&nbsp;Реверчук, Г.&nbsp;Я.&nbsp;Стеблій; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка.&nbsp;— К. : Знання, 2010.&nbsp;— 437 c.
* Вступ до економічної теорії: підручник / З. Ватаманюк, С. Панчишин, О. Ватаманюк, Л. Цимбал, Є. Майовець, Н. Гнатюк.&nbsp;— 3-тє вид., доповн.&nbsp;— Л. : Новий Світ-2000, 2007.&nbsp;— 501 c.&nbsp;— (Вища освіта в Україні).
* Мікроекономіка: навч. посіб. / З.&nbsp;О.&nbsp;Адаманова, Ю.&nbsp;М.&nbsp;Дмитрієнко, М. Ванієва; Крим. інж.-пед. ун-т.&nbsp;— Сімф. : Кримнавчпеддержвидав, 2010.&nbsp;— 442 c.
* Мікроекономіка: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Г.&nbsp;Я.&nbsp;Стеблій; Нац. банк України. Львів. банк. ін-т.&nbsp;— Л., 2004.&nbsp;— 222 c.
* Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна, Т. Пахомова, О. Романюк, А. Сніжко, О. Сніжко; ред.: С. Будаговська.&nbsp;— 2-е вид.&nbsp;— К. : Вид-во С. Павличко «Основи», 2001.&nbsp;— 517 c.
* Основи економічної теорії: Мікроекономіка. Макроекономіка: Навч. посіб. / ред.: А.&nbsp;К.&nbsp;Покритан, М.&nbsp;І.&nbsp;Збарський; уклад.: Г.&nbsp;І.&nbsp;Анашенкова; Одес. держ. екон. ун-т. Каф. заг. екон. теорії.&nbsp;— 2-е вид., випр. і доп.&nbsp;— О., 1999.&nbsp;— 494 c.
* Парадокси, догми і реальність економічної теорії: мікроекономіка для економістів: моногр. / І.&nbsp;Б.&nbsp;Скворцов.&nbsp;— Л. : Вид-во Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2007.&nbsp;— 340 c.

{{econ-stub}}

{{Економіка і фінанси}}

[[Категорія:Мікроекономіка|*]]
[[Категорія:Економічна теорія]]