Міжпарламентський союз

Версія від 19:19, 12 грудня 2015, створена AtolyBot (обговорення | внесок) (робот косметичні зміни)

Міжпарламентський союз - міжнародна організація, створена в 1889 році Фредеріком Пассі (Франція) та Рандалом Крімером (Велика Британія). Це був перший постійний форум для політичних багатосторонніх переговорів. Спочатку організація складалася з окремих парламентарів, але з тих пір перетворилася на міжнародну організацію парламентів суверенних держав. Національні парламенти 163 країн є членами союзу разом з 10 регіональними парламентськими асамблеями, які є асоційованими членами[1]. Союз має постійних спостерігачів в Генеральній Асамблеї ООН та загальний консультативний статус в Економічній і соціальній раді.

Міжпарламентський союз
фр. L'Union Interparlementaire
Заснована 1889
Штаб-квартира Женева
Веб-сайт http://www.ipu.org/
Inter-Parliamentary Union Members.png

Історія

Вісім провідних діячів з Міжпарламентського союзу отримали Нобелівську премію миру:

Початковою метою організації був арбітраж конфліктів. Союз зіграв важливу роль у створенні Постійної палати третейського суду в Гаазі. З часом, його основною місією стало сприяння демократії і міжпарламентського діалогу. Союз працював на створення установ на міжурядовому рівні, в тому числі Організації Об'єднаних Націй, організації, з якою він співпрацює в якій він має статус постійного спостерігача.

Численні органи висловили зацікавленість в можливості перетворення Міжпарламентського Союзу в Парламентську Асамблею ООН, серед них Комітет з демократії ООН, німецькийБундестаг та Соціалістичний інтернаціонал. Ліберальний інтернаціонал також притримується такої думки.

Штаб-квартира союзу була перенесена кілька разів з моменту її створення:

Члени і організації

Члени

  • Міжнародні парламентські асамблеї можуть бути допущені Радою керуючих в якості асоційованих членів.
  • Кожен парламент, утворений відповідно до законів суверенної держави, населення якого він представляє, і на території якого він функціонує може запросити членство в Міжпарламентському союзі. Рішення про прийняття до союзу повинне бути прийняте Радою керуючих.

Члени союзу зобов'язані передавати резолюції союзу в їхні парламенти, представляти їх своєму уряду, стимулювати їх реалізацію та інформувати секретаріат союзу часто та повно, наскільки це можливо, зокрема, у своїх щорічних доповідях, про зроблені кроки та отримані результати.

Асоційовані члени

Учасниками парламентської асамблеї крім національних парламентів є:

Органи

 
Headquarters of the IPU in Geneva (2010)

Органами Міжпарламентського союзу є:

  • Асамблея - збирається двічі на рік. Асамблея складається з парламентарії, призначених в якості делегатів від членів Союзу. Асамблея допомагає у своїй роботі комітетам, число яких і коло ведення визначаються Радою керуючихю Комітети, як правило, готують доповіді і проекти резолюцій для Асамблеї.
  • Рада керуючих - зазвичай проводить дві сесії на рік. Рада керуючих складається з трьох представників від кожного члена союзу. Термін повноважень члена Ради керуючих триває від однієї асамблеї до наступної і всі члени Ради керуючих повинні бути членів асамблеї. Рада керуючих обирає Голову Міжпарламентського союзу на три роки. Вона обирає членів Виконавчого комітету та призначає Генерального секретаря Союзу.
  • Виконавчий комітет - складається з Президента Міжпарламентського союзу, п'ятнадцяти членів, які належать до різних парламентів (обираються Радою керуючих; не менше дванадцяти обирається з числа членів Ради керуючих) та Президента координаційного комітету асоціації жінок-парламентарів. Тільки парламентарі з держав, де жінки мають як право голосу і право на участь у виборах, можуть потрапити до Виконавчого комітету. Виконавчий комітет є адміністративним органом Міжпарламентського союзу.
  • Секретаріат - включає сукупність співробітників організації під керівництвом Генерального секретаря Союзу.

Асоціація генеральних секретарів парламентів є консультативним органом Міжпарламентського союзу.

Обрані на посади

  • Президентом Міжпарламентського Союзу є Абдельвахад Раді (Марокко), обраний на цей пост на три роки 19 жовтня 2011 на 189ій сесії Ради керуючих Міжпарламентського союзу в Женеві[2].
  • Генеральний секретар Союзу - Мартін Чунгонг (Камерун).
  • Президентом комітету з демократії та прав людини є О. K'єї-Менса-Бонсу (Гана).

Конференції

Асамблея Міжпарламентського союзу (раніше відома як Міжпарламентська конференція) є основним органом, який виражає погляди Міжпарламентського союзу з політичних питань[3].

Країна Місто Рік Країна Місто Рік Країна Місто Рік
1 Париж   Франція 1889 46 Лондон   Велика Британія 1957 91 Париж   Франція 1994
2 Лондон   Велика Британія 1890 47 Ріо-де-Жанейро   Бразилія 1958 92 Копенгаген   Данія 1994
3 Рим   Італія 1891 48 Варшава   Польща 1959 93 Мадрид   Іспанія 1995
4 Берн   Швейцарія 1892 49 Токіо   Японія 1960 94 Бухарест   Румунія 1995
5 Гаага   Нідерланди 1894 50 Брюссель   Бельгія 1961 95 Стамбул   Туреччина 1996
6 Брюссель   Бельгія 1895 51 Бразиліа   Бразилія 1962 96 Пекін   Китай 1996
7 Будапешт   Австро-Угорщина 1896 52 Белград   Югославія 1963 97 Сеул   Південна Корея 1997
8 Брюссель   Бельгія 1897 53 Копенгаген   Данія 1964 98 Каїр   Єгипет 1997
9 Христианія  Сполучене королівство
Швеції та Норвегії
1899 54 Оттава   Канада 1965 99 Віндхук   Намібія 1998
10 Париж   Франція 1900 55 Тегеран   Іран 1966 100 Москва   Росія 1998
11 Відень   Австро-Угорщина 1903 56 Ліма   Перу 1968 101 Брюссель   Бельгія 1999
12 Сент-Луїс (Міссурі)   США 1904 57 Нью-Делі   Індія 1969 102 Берлін   Німеччина 1999
13 Брюссель   Бельгія 1905 58 Гаага   Нідерланди 1970 103 Амман   Йорданія 2000
14 Лондон   Велика Британія 1906 59 Париж   Франція 1971 104 Джакарта   Індонезія 2000
15 Берлін   Німеччина 1908 60 Рим   Італія 1972 105 Гавана   Куба 2001
16 Брюссель   Бельгія 1910 61 Токіо   Японія 1974 106 Уагадугу   Буркіна-Фасо 2001
17 Женева   Швейцарія 1912 62 Лондон   Велика Британія 1975 107 Марракеш   Марокко 2002
18 Гаага   Нідерланди 1913 63 Мадрид   Іспанія 1976 108 Сантьяго   Чилі 2003
19 Стокгольм   Швеція 1921 64 Софія   Болгарія 1977 109 Женева   Швейцарія 2003
20 Відень   Австрія 1922 65 Бонн   ФРН 1978 110 Мехіко   Мексика 2004
21 Копенгаген   Данія 1923 66 Каракас   Венесуела 1979 111 Женева   Швейцарія 2004
22 Берн   Швейцарія 1924 67 Берлін   НДР 1980 112 Маніла   Філіппіни 2005
23 Вашингтон
Оттава
  США
  Канада
1925 68 Гавана   Куба 1981 113 Женева   Швейцарія 2005
24 Париж   Франція 1927 69 Рим   Італія 1982 114 Найробі   Кенія 2006
25 Берлін   Німеччина 1928 70 Сеул   Південна Корея 1983 115 Женева   Швейцарія 2006
26 Лондон   Велика Британія 1930 71 Женева   Швейцарія 1984 116 Нуса-Дуа, Балі   Індонезія 2007
27 Бухарест   Румунія 1931 72 Женева   Швейцарія 1984 117 Женева   Швейцарія 2007
28 Женева   Швейцарія 1932 73 Ломе   Того 1985 118 Кейптаун   Південно-Африканська Республіка 2008
29 Мадрид   Іспанія 1933 74 Оттава   Канада 1985 119 Женева   Швейцарія 2008
30 Стамбул   Туреччина 1934 75 Мехіко   Мексика 1986 120 Аддіс-Абеба   Ефіопія 2009
31 Брюссель   Бельгія 1935 76 Буенос-Айрес   Аргентина 1986 121 Женева   Швейцарія 2009
32 Будапешт   Угорщина 1936 77 Манагуа   Нікарагуа 1987 122 Бангкок   Таїланд 2010
33 Париж   Франція 1937 78 Бангкок   Таїланд 1987 123 Женева   Швейцарія 2010
34 Гаага   Нідерланди 1938 79 Гватемала   Гватемала 1988 124 Панама   Панама 2011
35 Осло   Норвегія 1939 80 Софія   Болгарія 1988 125 Берн   Швейцарія 2011
36 Каїр   Єгипет 1947 81 Будапешт   Угорщина 1989 126 Кампала   Уганда 2012
37 Рим   Італія 1948 82 Лондон   Велика Британія 1989 127 Квебек   Канада 2012
38 Стокгольм   Швеція 1949 83 Нікосія   Кіпр 1990 128 Кіто   Еквадор 2013
39 Дублін   Ірландія 1950 84 Пунта-дель-Есте   Уругвай 1990 129 Женева   Швейцарія 2013
40 Стамбул   Туреччина 1951 85 Пхеньян   Північна Корея 1991 130 Женева   Швейцарія 2014
41 Берн   Швейцарія 1952 86 Сантьяго   Чилі 1991 131 Женева   Швейцарія 2014
42 Вашингтон   США 1953 87 Яунде   Камерун 1992 132 Ханой   В'єтнам 2015
43 Відень   Австрія 1954 88 Стокгольм   Швеція 1992
44 Гельсінкі   Фінляндія 1955 89 Нью-Делі   Індія 1993
45 Бангкок   Таїланд 1956 90 Канберра   Австралія 1993

Поправки до Статуту

Будь-яка пропозиція про внесення поправок до Статуту повинна бути представлена письмово до Секретаріату Союзу, принаймні за три місяці до засідання Асамблеї. Секретаріат негайно повідомляє про всі такі пропозиції членів Союзу. Розгляд таких запропонованих поправок автоматично включений до порядку денного Асамблеї.

Вислухавши думку Ради керуючих, виражену простою більшістю голосів, асамблея приймає рішення про такі пропозицій у дві третини голосів.

Міжпарламентський союз та ООН

Міжпарламентський сою відзначав 50-річчя ООН шляхом проведення спеціальної сесії в Залі Генеральної Асамблеї до початку сесії, де вони запланували тіснішу співпрацю з Організацією Об'єднаних Націй. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН, яка була прийнята в ході цієї сесії попросила Генерального секретаря дати цьому хід. Міжпарламентський союз та та Генеральний секретар ООН підписали 24 липня 1996 угоду, згодом ратифіковану резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, де Організація Об'єднаних Націй визнає Міжпарламентський союз в якості всесвітньої організації парламентів. Відповідно до цієї резолюції, Генеральний секретар представив доповідь. Цей звіт детально описував заходи, які були прийняті, в тому числі відкриття відділення зв'язку в Нью-Йорку, а також співробітництво з таких питань, як забезпечення представницької демократії. Генеральна Асамблея прийняла резолюцію, в якій просто заявила, що вона "сподівається на подальшу тісну співпрацю"

В 1999 Генеральна Асамблея прийняла декларацію «Парламентське бачення міжнародного співробітництва на зорі третього тисячоліття" і закликала Генерального секретаря вивчити нові шляхи, в якому відносини могли б бути посилені.

19 листопада 2002 Міжпарламентському союзу було надано статус спостерігача в Генеральній Асамблеї.


У резолюції 59/19, Про співпрацю між Організацією Об'єднаних Націй та Міжпарламентським союзом, Генеральна Асамблея ООН приймає до уваги рекомендації щодо більш систематичного залучення парламентаріїв у роботу ООН[4].

У підсумковій декларації другої Всесвітньої конференції спікерів парламентів, що відбулася в штаб-квартирі ООН в вересні 2005 року, була озаглавленао Подолання дефіциту демократії в міжнародних відносинах: підвищення ролі парламенту[5]

У резолюції, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН, 61/6, Про співпрацю між Організацією Об'єднаних Націй та Міжпарламентським союзою від 27 листопада 2006, вона закликає до подальшого розвитку річних парламентських слуханнях в ООН та інші спеціалізовані парламентські зустрічі в контексті великих нарад ООН[6].

Щороку під час осінньої сесії Генеральної Асамблеї, Міжпарламентський союз організовує парламентські слухання [7].

ООН та Міжпарламентський союз тісно співпрацюють в різних областях:мир і безпека, економічний і соціальний розвиток, міжнародне право, права людини, демократія і гендерні питання, але Міжпарламентський союз не отримав статус допоміжного органу Генеральної Асамблеї ООН.

Примітки

  1. Члени Союзу на офіційному сайті Міжпарламентського Союзу
  2. 189та сесія Ради керуючих на офіційному сайті
  3. Асамблеї на офіційному сайті Міжпарламентського союзу(англ.)
  4. Resolution adopted by the General Assembly, 17 грудня 2004(англ.)
  5. Bridging the democracy gap in international relations: A stronger role for parliaments UNO Second World Conference of Speakers of Parliaments, New York, 7 to 9 September 2005(англ.)
  6. Resolution 61/6: Cooperation between the United Nations and the Inter-Parliamentary Union, 27 November 2006, at IPU official website(англ.)
  7. Cooperation with the UN: hearings at IPU official website(англ.)