Відкрити головне меню

Відмінності між версіями «Мустафа Джемілєв»

[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
Мітка: редагування коду 2017
 
(Не показані 6 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 17: Рядок 17:
 
| прапор_2 = Flag of the President of Ukraine.svg
 
| прапор_2 = Flag of the President of Ukraine.svg
 
| періодпочаток_2 = [[20 серпня]] [[2014]]
 
| періодпочаток_2 = [[20 серпня]] [[2014]]
| періодкінець_2 =
+
| періодкінець_2 = [[18 травня]] [[2019]]
 
| попередник_2 = ''Посада заснована''
 
| попередник_2 = ''Посада заснована''
 
| наступник_2 =
 
| наступник_2 =
Рядок 40: Рядок 40:
 
}}
 
}}
   
'''Мустафа́ Джемі́лєв''' ({{lang-crh|Mustafa Cemilev}}, повне ім'я '''Мустафа́ Абдульджемі́льоглу́ Джемі́лєв (Киримоглу́)''' ({{lang-crh|Mustafa Abdülcemil oğlu Cemilev (Qırımoğlu)}}; {{н.}} [[13 листопада]] [[1943]], село [[Міжріччя (Судацька міська рада)|Ай-Серез]], [[Кримський півострів|Крим]]) — [[Політичний діяч|політичний]] та [[громадський діяч]] [[СРСР]] і [[Україна|України]] [[Кримські татари|кримськотатарського]] походження, один із провідників [[Кримськотатарський національний рух|кримськотатарського національного руху]], [[правозахисник]], учасник [[Дисидентський рух в СРСР|дисидентського руху]], [[політв'язень]], [[Народний депутат України]] від фракції партії [[Блок Петра Порошенка]], з 20 серпня 2014 року [[Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу]].
+
'''Мустафа́ Джемі́лєв''' ({{lang-crh|Mustafa Cemilev}}), повне ім'я '''Мустафа́ Абдульджемі́льоглу́ Джемі́лєв (Киримоглу́)''' ({{lang-crh|Mustafa Abdülcemil oğlu Cemilev (Qırımoğlu)}}; {{н.}} [[13 листопада]] [[1943]], село [[Міжріччя (Судацька міська рада)|Ай-Серез]], [[Кримський півострів|Крим]]) — [[Політичний діяч|політичний]] та [[громадський діяч]] [[СРСР]] і [[Україна|України]] [[Кримські татари|кримськотатарського]] походження, один із провідників [[Кримськотатарський національний рух|кримськотатарського національного руху]], [[правозахисник]], учасник [[Дисидентський рух в СРСР|дисидентського руху]], [[політв'язень]], [[Народний депутат України]] від фракції партії [[Блок Петра Порошенка]], з 20 серпня 2014 року до 18 травня 2019 року [[Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу]], кандидат в народні депутати України від партії [[Європейська солідарність]].
   
За свої політичні погляди Джемілєв був виключений з ВНЗ та сім разів був судимий. Всього він провів п'ятнадцять років у місцях позбавлення волі: був ув'язненим у 1966—1967, 1969—1972, 1974—1975, 1975—1976, 1983—1986 роках та у 1979—1982 роках був у засланні в [[Якутія|Якутії]]. Всесвітньо відомий [[правозахисник]], один з засновників та член [[Ініціативна група із захисту прав людини в СРСР|Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР]]. Після [[Проголошення незалежності України 1991|проголошення незалежності України]] Джемілєв став активним діячем політичного життя країни. З 1998 року [[Народний депутат України]] [[Верховна Рада України III скликання|III]], [[Верховна Рада України IV скликання|IV]], [[Верховна Рада України V скликання|V]], [[Народні депутати України VI скликання|VI]], [[Народні депутати України VII скликання|VII скликань]] та [[Верховна Рада України VIII скликання|VIII скликань]], автор кількох десятків законопроектів, колишній голова [[Меджліс кримськотатарського народу|Меджлісу кримськотатарського народу]] (1991—2013), член комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з 1998 року), голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій (2 вересня 2003 — 15 червня 2007), голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій (з грудня 2012 року). Під час [[Кримська криза|Кримської кризи]] Джемілєв займав позицію недоторканності кордонів України й не визнав [[Референдум про статус Криму 2014|референдум]].
+
За свої політичні погляди Джемілєв був виключений з ВНЗ та сім разів був судимий. Всього він провів п'ятнадцять років у місцях позбавлення волі: був ув'язненим у 1966—1967, 1969—1972, 1974—1975, 1975—1976, 1983—1986 роках та у 1979—1982 роках був у засланні в [[Якутія|Якутії]]. Всесвітньо відомий [[правозахисник]], один з засновників та член [[Ініціативна група із захисту прав людини в СРСР|Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР]]. Після [[Проголошення незалежності України 1991|проголошення незалежності України]] Джемілєв став активним діячем політичного життя країни. З 1998 року [[Народний депутат України]] [[Верховна Рада України III скликання|III]], [[Верховна Рада України IV скликання|IV]], [[Верховна Рада України V скликання|V]], [[Народні депутати України VI скликання|VI]], [[Народні депутати України VII скликання|VII скликань]] та [[Верховна Рада України VIII скликання|VIII скликань]], автор кількох десятків законопроєктів, колишній голова [[Меджліс кримськотатарського народу|Меджлісу кримськотатарського народу]] (1991—2013), член комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з 1998 року), голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій (2 вересня 2003 — 15 червня 2007), голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій (з грудня 2012 року). Під час [[Кримська криза|Кримської кризи]] Джемілєв займав позицію недоторканності кордонів України й не визнав [[Референдум про статус Криму 2014|референдум]].
   
 
Кавалер [[Орден князя Ярослава Мудрого|ордена князя Ярослава Мудрого]] IV та V ступенів, [[Орден «За інтелектуальну відвагу»|ордена «За інтелектуальну відвагу»]] та ордена Турецької Республіки, лауреат почесних грамот [[Почесна грамота Верховної Ради України|Верховної Ради України]] та [[Почесна грамота Кабінету Міністрів України|Кабінету Міністрів України]], лауреат премії: [[Премія Нансена|імені Фрітьофа Нансена]] [[управління Верховного комісара ООН у справах біженців]], імені [[Пилип Орлик|Пилипа Орлика]] «За демократизацію українського суспільства», «[[Світло справедливості]]» та [[Премія «Солідарності»|«Солідарності»]], володар «Хреста Солідарності Боротьби». На його честь названо декілька вулиць у різних містах [[Туреччина|Туреччини]], він почесний доктор права [[Сельджуцький університет|Сельджуцького університету]] та [[Вищий технологічний інститут|Вищого технологічного інституту]], почесний доктор у галузі міжнародних відносин {{не перекладено|Чанаккаленськbq університет імені Вісімнадцятого березня|Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня||Çanakkale Onsekiz Mart University}}, [[почесний громадянин]] турецьких міст [[Кастамону]] та [[Кириккале]].
 
Кавалер [[Орден князя Ярослава Мудрого|ордена князя Ярослава Мудрого]] IV та V ступенів, [[Орден «За інтелектуальну відвагу»|ордена «За інтелектуальну відвагу»]] та ордена Турецької Республіки, лауреат почесних грамот [[Почесна грамота Верховної Ради України|Верховної Ради України]] та [[Почесна грамота Кабінету Міністрів України|Кабінету Міністрів України]], лауреат премії: [[Премія Нансена|імені Фрітьофа Нансена]] [[управління Верховного комісара ООН у справах біженців]], імені [[Пилип Орлик|Пилипа Орлика]] «За демократизацію українського суспільства», «[[Світло справедливості]]» та [[Премія «Солідарності»|«Солідарності»]], володар «Хреста Солідарності Боротьби». На його честь названо декілька вулиць у різних містах [[Туреччина|Туреччини]], він почесний доктор права [[Сельджуцький університет|Сельджуцького університету]] та [[Вищий технологічний інститут|Вищого технологічного інституту]], почесний доктор у галузі міжнародних відносин {{не перекладено|Чанаккаленськbq університет імені Вісімнадцятого березня|Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня||Çanakkale Onsekiz Mart University}}, [[почесний громадянин]] турецьких міст [[Кастамону]] та [[Кириккале]].
Рядок 51: Рядок 51:
 
Мустафа Джемілєв народився 13 листопада 1943 року у селі [[Міжріччя (Судацька міська рада)|Ай-Серез]] поблизу міста [[Судак (місто)|Судак]], що знаходиться на [[Кримський півострів|Кримському півострові]] у сім'ї Абдульджеміля та Махфуре Мустафаєвих, на той час Крим перебував під [[Німецька окупація Криму|німецькою окупацією]]. Після приходу [[Червона армія|радянських військ]], 18 травня 1944 року, разом з усім [[Кримські татари|кримськотатарським народом]] Мустафа та його сім'я були [[Депортація кримських татар|депортовані]] [[СРСР|радянською владою]] до [[Узбецька Радянська Соціалістична Республіка|Узбекистану]]. До дванадцяти років Джемілєв разом зі своєю сім'єю проживав під адміністративним наглядом в [[Андижанська область|Андижанській області]]. У 1955 році вони переїхали до міста [[Андижан]]а, а вже наступного року&nbsp;— до Мірзачуєва (нині [[Ґулістан (Андижанський район)|Ґулістан]]). У 1959 році Мустафа закінчив середню школу й намагався вступити на східний факультет (за іншими даними, факультет [[Арабська мова|арабської мови]] та [[Арабська література|літератури]]<ref name="qha 18-05-2014"/>) [[Національний університет Узбекистану імені М. Улугбека|Середньоазійського державного університету]], проте через заборону приймати до університету кримських татар йому це не вдалося.<ref name="sakharov-center.ru">{{cite web|url=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=author&i=381|назва=Джемилев Мустафа (р.1943)|веб-сайт=sakharov-center.ru|мовою=ru}}</ref><ref name="medeniye.org">{{cite web|url=http://medeniye.org/forum/index.php?topic=699.0;wap2|назва=Milliy areket iştirakçileri Мустафа Джемилев|веб-сайт=medeniye.org|мовою=ru}}</ref>
 
Мустафа Джемілєв народився 13 листопада 1943 року у селі [[Міжріччя (Судацька міська рада)|Ай-Серез]] поблизу міста [[Судак (місто)|Судак]], що знаходиться на [[Кримський півострів|Кримському півострові]] у сім'ї Абдульджеміля та Махфуре Мустафаєвих, на той час Крим перебував під [[Німецька окупація Криму|німецькою окупацією]]. Після приходу [[Червона армія|радянських військ]], 18 травня 1944 року, разом з усім [[Кримські татари|кримськотатарським народом]] Мустафа та його сім'я були [[Депортація кримських татар|депортовані]] [[СРСР|радянською владою]] до [[Узбецька Радянська Соціалістична Республіка|Узбекистану]]. До дванадцяти років Джемілєв разом зі своєю сім'єю проживав під адміністративним наглядом в [[Андижанська область|Андижанській області]]. У 1955 році вони переїхали до міста [[Андижан]]а, а вже наступного року&nbsp;— до Мірзачуєва (нині [[Ґулістан (Андижанський район)|Ґулістан]]). У 1959 році Мустафа закінчив середню школу й намагався вступити на східний факультет (за іншими даними, факультет [[Арабська мова|арабської мови]] та [[Арабська література|літератури]]<ref name="qha 18-05-2014"/>) [[Національний університет Узбекистану імені М. Улугбека|Середньоазійського державного університету]], проте через заборону приймати до університету кримських татар йому це не вдалося.<ref name="sakharov-center.ru">{{cite web|url=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=author&i=381|назва=Джемилев Мустафа (р.1943)|веб-сайт=sakharov-center.ru|мовою=ru}}</ref><ref name="medeniye.org">{{cite web|url=http://medeniye.org/forum/index.php?topic=699.0;wap2|назва=Milliy areket iştirakçileri Мустафа Джемилев|веб-сайт=medeniye.org|мовою=ru}}</ref>
   
У віці 16 років Джемілєв, працюючи токарем на {{не перекладено|Ташкентське авіаційне виробниче об'єднання імені В. Чкалова|Ташкентському авіаційному заводі||Tashkent Aviation Production Association}}, брав участь у нелегальній молодіжно-студентській організації «Спілка кримськотатарської молоді»<ref name="dzemiliev-rada.org.ua">{{cite web|url=http://www.dzemiliev-rada.org.ua/support.html|назва=Биография|веб-сайт=Офіційний сайт Мустафи Джемілєва|мовою=ru}}</ref>, куди входили кримськотатарські студенти та робітники. Збори молоді проходили у домі одного із членів організації Ахмеда Асанова. У Спілці Мустафа очолив «Історичний відділ» й виступав перед публікою з історичними доповідями про свій народ. Проте вже за кілька місяців діяльність організації перервалася. 8 квітня 1962 року спілку розігнали, а керівників, Ахмета Асанова, Марата Омерова та Сеїт-Амзи Умерова, заарештували<ref name="history.org.ua">{{книга|посилання=http://history.org.ua/LiberUA/Book/tatari/2.pdf|назва=Кримські татари: шлях до повернення|місце=[[Київ]]|рік=2004|isbn=966-02-3285-3}}</ref>. Джемілєва звільнили з роботи, за ним почався нагляд [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]]. Згодом він працював слюсарем та електрослюсарем на Мірзачульському ремонтно-механічному заводі у [[Ташкентська область|Ташкентській області]]. 1962 року Мустафа поступив на гідромеліоративний факультет [[Ташкентський інститут інженерів іригації та механізації сільського господарства|Ташкентського інституту інженерів іригації та механізації сільського господарства]].<ref name="sakharov-center.ru"/>
+
У віці 16 років Джемілєв, працюючи токарем на {{не перекладено|Ташкентське авіаційне виробниче об'єднання імені В. Чкалова|Ташкентському авіаційному заводі||Tashkent Aviation Production Association}}, брав участь у нелегальній молодіжно-студентській організації «Спілка кримськотатарської молоді»<ref name="dzemiliev-rada.org.ua">{{cite web|url=http://www.dzemiliev-rada.org.ua/support.html|назва=Биография|веб-сайт=Офіційний сайт Мустафи Джемілєва|мовою=ru|accessdate=3 квітень 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140407081201/http://www.dzemiliev-rada.org.ua/support.html|archivedate=7 квітень 2014|deadurl=yes}}</ref>, куди входили кримськотатарські студенти та робітники. Збори молоді проходили у домі одного із членів організації Ахмеда Асанова. У Спілці Мустафа очолив «Історичний відділ» й виступав перед публікою з історичними доповідями про свій народ. Проте вже за кілька місяців діяльність організації перервалася. 8 квітня 1962 року спілку розігнали, а керівників, Ахмета Асанова, Марата Омерова та Сеїт-Амзи Умерова, заарештували<ref name="history.org.ua">{{книга|посилання=http://history.org.ua/LiberUA/Book/tatari/2.pdf|назва=Кримські татари: шлях до повернення|місце=[[Київ]]|рік=2004|isbn=966-02-3285-3}}</ref>. Джемілєва звільнили з роботи, за ним почався нагляд [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]]. Згодом він працював слюсарем та електрослюсарем на Мірзачульському ремонтно-механічному заводі у [[Ташкентська область|Ташкентській області]]. 1962 року Мустафа поступив на гідромеліоративний факультет [[Ташкентський інститут інженерів іригації та механізації сільського господарства|Ташкентського інституту інженерів іригації та механізації сільського господарства]].<ref name="sakharov-center.ru"/>
   
 
=== Дисидентський рух ===
 
=== Дисидентський рух ===
Рядок 103: Рядок 103:
   
 
[[Файл:RIAN archive 25981 Academician Sakharov.jpg|міні|праворуч|200пкс|Академік [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрій Сахаров]]]]
 
[[Файл:RIAN archive 25981 Academician Sakharov.jpg|міні|праворуч|200пкс|Академік [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрій Сахаров]]]]
27 червня 1975 року російський академік [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрій Сахаров]] звернувся з відкритим листом до [[Генеральний секретар ООН|Генерального секретаря ООН]] [[Курт Вальдгайм|Курта Вальдгайма]], організації «[[Міжнародна амністія]]», лідерів [[Мусульмани|мусульманських народів]], міжнародної громадськості з проханням об'єднати зусилля у боротьбі ''«за звільнення з ув'язнення відомого діяча кримськотатарського національного руху Мустафи Джемілєва»''. Генерал Петро Григоренко просив адвоката Швейського передати Мустафі прохання всіх його друзів припинити голодування, однак той відповів, що він і сам, у принципі, проти самокатування, але для нього голодування не тільки форма протесту, але й захист від можливих нових лжесвідків&nbsp;— сусідів по камері. Поки він голодував, його тримали в одиночній камері. 4 листопада 1975 року Григоренко звернувся з заявою до {{не перекладено|Генеральний прокурор Російської Федерації|Прокурора РРФСР||Prosecutor General of Russia}}, що Джемілєв міститься у сирій камері, продовжує голодування ''«на знак протесту проти необґрунтованого обвинувачення і в цілях протидії підсаджуванню до нього лжесвідків»''. Він просив змінити Джемілєву запобіжний захід, замінити на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, і висловив готовність поручитися за Джемілєва сам або знайти інших поручителів. Серед інших, хто підтримував Джемілєва було багато відомих правозахисників, зокрема, [[Франція|французькі]]&nbsp;— [[Раймон Арон]] та {{не перекладено|П'єр Еммануель|||Pierre Emmanuel}}, [[Росія|російські]]&nbsp;— [[Копелев Лев Зиновійович|Лев Копелев]], Анатолій Левітін, {{не перекладено|Некрич Олександр Моїсейович|Олександр Некрич||Alexander Nekrich}}, академік Андрій Сахаров, {{не перекладено|Чуковська Лідія Корніївна|Лідія Чуковська||Lydia Chukovskaya}}, [[іран]]ський поет {{не перекладено|Реза Барагені|||Reza Baraheni}}, [[США|американські]] вчені&nbsp;— лауреати [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] [[Сальвадор Лурія]] та [[Георг Валд]], директор міжнародного трибуналу над військовими злочинцями ім. Бертрана Расселла [[Пуерто-Рико|пуерторіканець]] [[Мартін Состра]], турецький сенатор [[Ахмед Демір Юдже]], пакистанський політичний діяч [[Ікбал Ахмад]], редактор журналу «[[Вільна Палестина]]» [[Абдіен Жабара]], генеральний секретар уряду в еміграції китайського [[Східний Туркестан|Східного Туркестану]] {{не перекладено|Іса Юсуф Альптекін|||Isa Alptekin}} тощо. У кількох країнах, у тому числі у США, [[Туреччина|Туреччині]], [[Італія|Італії]], Франції, [[Швеція|Швеції]] були організовані комітети за звільнення Джемілєва, куди входило багато громадських діячів, вчених, письменники та журналісти.<ref name="Аблаев, Предисловие"/> 6 листопада 1975 року учасники міжнародного та радянського правозахисного руху [[Карл Амері]], лауреат Нобелівської премії [[Генріх Белль]], [[Білоцерковський Вадим Володимирович|Вадим Білоцерковський]], поет-пісняр [[Галич Олександр Аркадійович|Олександр Галич]], генерал Петро Григоренко, [[Карел Єздінський]], {{не перекладено|Габріель Лауб|||Gabriel Laub}}, Анатолій Левітін, [[Літвінов Павло Михайлович|Павло Літвінов]], відомі діячі [[Празька весна|«Празької весни»]] [[Антоні Лім]] та {{не перекладено|Іржі Пелікан|||Jiří Pelikán (chess player)}}, {{не перекладено|Павел Тігрід|||Pavel Tigrid}}, {{не перекладено|Ота Філіп|||Ota Filip}}, В. Франк звернулися через газету «Русская Мысль» на захист Джемілєва.<ref name="openua.net">{{cite web|url=http://www.dzhemelev.openua.net/bio.php|назва=Джемілєв Мустафа. Біографія|веб-сайт=openua.net|accessdate=30 грудень 2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140226111103/http://www.dzhemelev.openua.net/bio.php|archivedate=26 лютий 2014|deadurl=yes}}</ref> 24 листопада з Омської прокуратури прийшла відмова на прохання Григоренка. Сестра Джемілєва Васфіє Хаірова закликала прокуратуру РРФСР відпустити брата, однак відповідь була та ж сама. 3 грудня 1975 року батьки, чотири сестри та два брати Мустафи звернулися до [[Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця|Міжнародного Червоного Хреста]], організації «Міжнародна амністія» та до керівників [[КПРС]] із закликом врятувати Мустафу. Того ж дня сестра Мустафи, Решат Джемілєв, Григоренко та Сахаров направили в [[Організація об'єднаних націй|Організацію об'єднаних націй]] листа, що містив вимогу провести гласне розслідування справи кримськотатарського дисидента спеціальною комісією.<ref name="ХТС, 38"/> 31 грудня 1975 року вийшов новий випуск правозахисного журналу «[[Хроника текущих событий]]», де окрім іншого, повідомлялося про долю Джемілєва:
+
27 червня 1975 року російський академік [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрій Сахаров]] звернувся з відкритим листом до [[Генеральний секретар ООН|Генерального секретаря ООН]] [[Курт Вальдгайм|Курта Вальдгайма]], організації «[[Міжнародна амністія]]», лідерів [[Мусульмани|мусульманських народів]], міжнародної громадськості з проханням об'єднати зусилля у боротьбі ''«за звільнення з ув'язнення відомого діяча кримськотатарського національного руху Мустафи Джемілєва»''. Генерал Петро Григоренко просив адвоката Швейського передати Мустафі прохання всіх його друзів припинити голодування, однак той відповів, що він і сам, у принципі, проти самокатування, але для нього голодування не тільки форма протесту, але й захист від можливих нових лжесвідків&nbsp;— сусідів по камері. Поки він голодував, його тримали в одиночній камері. 4 листопада 1975 року Григоренко звернувся з заявою до [[Генеральний прокурор Російської Федерації|Прокурора РРФСР]], що Джемілєв міститься у сирій камері, продовжує голодування ''«на знак протесту проти необґрунтованого обвинувачення і в цілях протидії підсаджуванню до нього лжесвідків»''. Він просив змінити Джемілєву запобіжний захід, замінити на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, і висловив готовність поручитися за Джемілєва сам або знайти інших поручителів. Серед інших, хто підтримував Джемілєва було багато відомих правозахисників, зокрема, [[Франція|французькі]]&nbsp;— [[Раймон Арон]] та {{не перекладено|П'єр Еммануель|||Pierre Emmanuel}}, [[Росія|російські]]&nbsp;— [[Копелев Лев Зиновійович|Лев Копелев]], Анатолій Левітін, {{не перекладено|Некрич Олександр Моїсейович|Олександр Некрич||Alexander Nekrich}}, академік Андрій Сахаров, [[Чуковська Лідія Корніївна|Лідія Чуковська]], [[іран]]ський поет {{не перекладено|Реза Барагені|||Reza Baraheni}}, [[США|американські]] вчені&nbsp;— лауреати [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] [[Сальвадор Лурія]] та [[Георг Валд]], директор міжнародного трибуналу над військовими злочинцями ім. Бертрана Расселла [[Пуерто-Рико|пуерторіканець]] [[Мартін Состра]], турецький сенатор [[Ахмед Демір Юдже]], пакистанський політичний діяч [[Ікбал Ахмад]], редактор журналу «[[Вільна Палестина]]» [[Абдіен Жабара]], генеральний секретар уряду в еміграції китайського [[Східний Туркестан|Східного Туркестану]] {{не перекладено|Іса Юсуф Альптекін|||Isa Alptekin}} тощо. У кількох країнах, у тому числі у США, [[Туреччина|Туреччині]], [[Італія|Італії]], Франції, [[Швеція|Швеції]] були організовані комітети за звільнення Джемілєва, куди входило багато громадських діячів, вчених, письменники та журналісти.<ref name="Аблаев, Предисловие"/> 6 листопада 1975 року учасники міжнародного та радянського правозахисного руху [[Карл Амері]], лауреат Нобелівської премії [[Генріх Белль]], [[Білоцерковський Вадим Володимирович|Вадим Білоцерковський]], поет-пісняр [[Галич Олександр Аркадійович|Олександр Галич]], генерал Петро Григоренко, [[Карел Єздінський]], {{не перекладено|Габріель Лауб|||Gabriel Laub}}, Анатолій Левітін, [[Літвінов Павло Михайлович|Павло Літвінов]], відомі діячі [[Празька весна|«Празької весни»]] [[Антоні Лім]] та {{не перекладено|Іржі Пелікан|||Jiří Pelikán (chess player)}}, {{не перекладено|Павел Тігрід|||Pavel Tigrid}}, {{не перекладено|Ота Філіп|||Ota Filip}}, В. Франк звернулися через газету «Русская Мысль» на захист Джемілєва.<ref name="openua.net">{{cite web|url=http://www.dzhemelev.openua.net/bio.php|назва=Джемілєв Мустафа. Біографія|веб-сайт=openua.net|accessdate=30 грудень 2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140226111103/http://www.dzhemelev.openua.net/bio.php|archivedate=26 лютий 2014|deadurl=yes}}</ref> 24 листопада з Омської прокуратури прийшла відмова на прохання Григоренка. Сестра Джемілєва Васфіє Хаірова закликала прокуратуру РРФСР відпустити брата, однак відповідь була та ж сама. 3 грудня 1975 року батьки, чотири сестри та два брати Мустафи звернулися до [[Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця|Міжнародного Червоного Хреста]], організації «Міжнародна амністія» та до керівників [[КПРС]] із закликом врятувати Мустафу. Того ж дня сестра Мустафи, Решат Джемілєв, Григоренко та Сахаров направили в [[Організація об'єднаних націй|Організацію об'єднаних націй]] листа, що містив вимогу провести гласне розслідування справи кримськотатарського дисидента спеціальною комісією.<ref name="ХТС, 38"/> 31 грудня 1975 року вийшов новий випуск правозахисного журналу «[[Хроника текущих событий]]», де окрім іншого, повідомлялося про долю Джемілєва:
   
 
{{цитата|Суд над Джемілєвим Мустафою був призначений на 17 грудня 1975 року у місті Омську. Адвокат Швейський, свідки захисту і родичі прибули до суду вранці 16 грудня. Голова облсуду Аносов Ю. І., він же голова суду по справі Джемілєва М., відсутній на роботі і з'явився тільки під кінець робочого дня. Прохання адвоката бачити підзахисного для роботи не задовольнив, мотивуючи пізнім часом. Гарантував це побачення 17-го вранці. 17-го вранці секретарем суду було оголошено про хворобу Аносова, повезеного швидкою допомогою з дому до лікарні. Суд відкладається на невизначений час. Адвокату у побаченні з підзахисним відмовлено. Мустафа продовжує голодування. Сестри бачили його при посадці в «воронок». Мустафа схожий на скелет, обтягнутий плівкою. Він став ніби меншим на зріст. Ледве ходить. Секретар суду іронічно запитав сестру Мустафи: «Ви бачили свого Мустафу, маленького, худенького?» Нам вдалося встановити, що Аносов вранці був у суді. У лікарню спрямований не був. При повторному запиті телефоном секретар відповіла: «Аносов терміново захворів». Ми твердо переконані, що відкладання суду було навмисним, заздалегідь підготовленим бюрократичним трюком для того, щоб позбавити Мустафу кваліфікованого захисту і присутності свідків захисту. Поїздка на суд для родичів представляє великі матеріальні витрати. Розрахунок один: закритим судом без свідків приховати незаконне, сфабриковане звинувачення від його народу і світової громадськості.
 
{{цитата|Суд над Джемілєвим Мустафою був призначений на 17 грудня 1975 року у місті Омську. Адвокат Швейський, свідки захисту і родичі прибули до суду вранці 16 грудня. Голова облсуду Аносов Ю. І., він же голова суду по справі Джемілєва М., відсутній на роботі і з'явився тільки під кінець робочого дня. Прохання адвоката бачити підзахисного для роботи не задовольнив, мотивуючи пізнім часом. Гарантував це побачення 17-го вранці. 17-го вранці секретарем суду було оголошено про хворобу Аносова, повезеного швидкою допомогою з дому до лікарні. Суд відкладається на невизначений час. Адвокату у побаченні з підзахисним відмовлено. Мустафа продовжує голодування. Сестри бачили його при посадці в «воронок». Мустафа схожий на скелет, обтягнутий плівкою. Він став ніби меншим на зріст. Ледве ходить. Секретар суду іронічно запитав сестру Мустафи: «Ви бачили свого Мустафу, маленького, худенького?» Нам вдалося встановити, що Аносов вранці був у суді. У лікарню спрямований не був. При повторному запиті телефоном секретар відповіла: «Аносов терміново захворів». Ми твердо переконані, що відкладання суду було навмисним, заздалегідь підготовленим бюрократичним трюком для того, щоб позбавити Мустафу кваліфікованого захисту і присутності свідків захисту. Поїздка на суд для родичів представляє великі матеріальні витрати. Розрахунок один: закритим судом без свідків приховати незаконне, сфабриковане звинувачення від його народу і світової громадськості.
 
{{oq|ru|Суд над Джемилевым Мустафой был назначен на 17 декабря 1975 г. в г. Омске. Адвокат Швейский, свидетели защиты и родственники прибыли в суд утром 16 декабря. Председатель облсуда Аносов Ю. И., он же председатель суда по делу Джемилева М., отсутствовал на работе и явился только к концу рабочего дня. Просьбу адвоката видеть подзащитного для работы не удовлетворил, мотивируя поздним временем. Гарантировал это свидание 17-го утром. 17-го утром секретарем суда было объявлено о болезни Аносова, увезенного скорой помощью из дома в больницу. Суд откладывается на неопределенное время. Адвокату в свидании с подзащитным отказано. Мустафа продолжает голодовку. Сестры видели его при посадке в «воронок». Мустафа похож на скелет, обтянутый пленкой. Он стал как бы меньше ростом. Еле ходит. Секретарь суда иронически спросил сестру Мустафы: «Вы видели своего Мустафу, маленького, худенького?» Нам удалось установить, что Аносов утром был в суде. В больницу направлен не был. При повторном запросе по телефону секретарь ответила: «Аносов срочно заболел». Мы твердо убеждены, что откладывание суда было преднамеренным, заранее подготовленным бюрократическим трюком для того, чтобы лишить Мустафу квалифицированной защиты и присутствия свидетелей защиты. Поездка на суд для родственников представляет большие материальные траты. Расчет один: закрытым судом без свидетелей скрыть незаконное, сфабрикованное обвинение от его народа и мировой общественности.}}|40|«Сообщение о Мустафе Джемилеве», підписане Джемілєвим Решатом, Хаїровою Васфіє, Джемілєвою Гульзар, Сеферовим Енвером, Кудряшовим Анатолієм тощо|<ref name="ХТС, 38"/>}}
 
{{oq|ru|Суд над Джемилевым Мустафой был назначен на 17 декабря 1975 г. в г. Омске. Адвокат Швейский, свидетели защиты и родственники прибыли в суд утром 16 декабря. Председатель облсуда Аносов Ю. И., он же председатель суда по делу Джемилева М., отсутствовал на работе и явился только к концу рабочего дня. Просьбу адвоката видеть подзащитного для работы не удовлетворил, мотивируя поздним временем. Гарантировал это свидание 17-го утром. 17-го утром секретарем суда было объявлено о болезни Аносова, увезенного скорой помощью из дома в больницу. Суд откладывается на неопределенное время. Адвокату в свидании с подзащитным отказано. Мустафа продолжает голодовку. Сестры видели его при посадке в «воронок». Мустафа похож на скелет, обтянутый пленкой. Он стал как бы меньше ростом. Еле ходит. Секретарь суда иронически спросил сестру Мустафы: «Вы видели своего Мустафу, маленького, худенького?» Нам удалось установить, что Аносов утром был в суде. В больницу направлен не был. При повторном запросе по телефону секретарь ответила: «Аносов срочно заболел». Мы твердо убеждены, что откладывание суда было преднамеренным, заранее подготовленным бюрократическим трюком для того, чтобы лишить Мустафу квалифицированной защиты и присутствия свидетелей защиты. Поездка на суд для родственников представляет большие материальные траты. Расчет один: закрытым судом без свидетелей скрыть незаконное, сфабрикованное обвинение от его народа и мировой общественности.}}|40|«Сообщение о Мустафе Джемилеве», підписане Джемілєвим Решатом, Хаїровою Васфіє, Джемілєвою Гульзар, Сеферовим Енвером, Кудряшовим Анатолієм тощо|<ref name="ХТС, 38"/>}}
   
На початку 1976 року в закордонній пресі навіть з'явилася непідтверджена інформація про смерть Мустафи у результаті голодування, однак її було спростовано. 16 лютого 1976 року Андрій Сахаров на адресу [[XXV з'їзд КПРС|XXV з'їзду КПРС]] скерував листа, де закликав вплинути на суд своїм авторитетом та відпустити Мустафу. Згодом з'явилася інформація, що судовий процес призначений на [[6 квітня]]. У цей день до омського суду приїхало одинадцять родичів та друзів активіста з усіх куточків країни: [[Краснодарський край|Краснодарського краю]], [[Москва|Москви]], [[Середня Азія|Середньої Азії]]. Проте в той день слухання було перенесено на 14 квітня через приїзд до міста академіка Сахарова, за яким на той час слідкувала іноземна преса. Розрахунки були на те, що Сахаров не приїде через вісім днів і тому такого ажіотажу навколо справи Джемілєва не буде. Однак у призначений день в Омськ приїхало 16 осіб, включаючи науковця та його дружину [[Боннер Олена Георгіївна|Олену Боннер]]. Для того, щоб не пустити до зали суду публіку, зокрема студентів, за кілька кварталів від приміщення суду було організовано оточення міліції, ДАІ, а також людей у цивільному, які нікого не пропускали. Однак, пробравшись через ці кордони, Сахаров та його дружина все одно не змогли пройти у приміщення, оскільки в залі не було місця. Виняток було зроблено тільки для матері, двох братів та сестри Джемілєва.<ref name="Аблаев, Предисловие"/> Підсудному інкримінували ''«викладання завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний та суспільний лад, а також виготовляння та розповсюджування документів такого змісту»''; на думку слідчих, Мустафа у період з осені 1974 року до липня 1975 року викладав усі ці «вигадки» іншому ув'язненому В. Дворянському. Окрім того, його також звинувачували у поширенні або підготовці [[наклеп]]ницьких документів, зокрема листа [[Аметов Ільмі Ганійович|Ільмі Аметова]] з критикою журнальної статті про кримських татар, проект ''«Декларації принципів національного руху кримськотатарського руху»'', отриманих Джемілєвим у таборі листів та поштівок, де звинувачення побачило ''«націоналістичний дух»''. У перший же день головний свідок справи Дворянський, на свідченнях якого будувалося звинувачення, відмовився від них, заявивши, що на нього тиснули працівники КДБ.<ref name="Бекирова"/> У ході засідання суд засудив Джемілєва на два з половиною роки позбавлення волі у ВТК суворого режиму «Приморський» на [[Далекий Схід|Далекому Сході]].<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/> Тільки після завершення засідання суду Джемілєв погодився завершити своє 303-денне голодування на прохання академіка Андрія Сахарова, яке передав йому брат Асан.<ref name="uainfo.org"/>
+
На початку 1976 року в закордонній пресі навіть з'явилася непідтверджена інформація про смерть Мустафи у результаті голодування, однак її було спростовано. 16 лютого 1976 року Андрій Сахаров на адресу [[XXV з'їзд КПРС|XXV з'їзду КПРС]] скерував листа, де закликав вплинути на суд своїм авторитетом та відпустити Мустафу. Згодом з'явилася інформація, що судовий процес призначений на [[6 квітня]]. У цей день до омського суду приїхало одинадцять родичів та друзів активіста з усіх куточків країни: [[Краснодарський край|Краснодарського краю]], [[Москва|Москви]], [[Середня Азія|Середньої Азії]]. Проте в той день слухання було перенесено на 14 квітня через приїзд до міста академіка Сахарова, за яким на той час слідкувала іноземна преса. Розрахунки були на те, що Сахаров не приїде через вісім днів і тому такого ажіотажу навколо справи Джемілєва не буде. Однак у призначений день в Омськ приїхало 16 осіб, включаючи науковця та його дружину [[Боннер Олена Георгіївна|Олену Боннер]]. Для того, щоб не пустити до зали суду публіку, зокрема студентів, за кілька кварталів від приміщення суду було організовано оточення міліції, ДАІ, а також людей у цивільному, які нікого не пропускали. Однак, пробравшись через ці кордони, Сахаров та його дружина все одно не змогли пройти у приміщення, оскільки в залі не було місця. Виняток було зроблено тільки для матері, двох братів та сестри Джемілєва.<ref name="Аблаев, Предисловие"/> Підсудному інкримінували ''«викладання завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний та суспільний лад, а також виготовляння та розповсюджування документів такого змісту»''; на думку слідчих, Мустафа у період з осені 1974 року до липня 1975 року викладав усі ці «вигадки» іншому ув'язненому В. Дворянському. Окрім того, його також звинувачували у поширенні або підготовці [[наклеп]]ницьких документів, зокрема листа [[Аметов Ільмі Ганійович|Ільмі Аметова]] з критикою журнальної статті про кримських татар, проєкт ''«Декларації принципів національного руху кримськотатарського руху»'', отриманих Джемілєвим у таборі листів та поштівок, де звинувачення побачило ''«націоналістичний дух»''. У перший же день головний свідок справи Дворянський, на свідченнях якого будувалося звинувачення, відмовився від них, заявивши, що на нього тиснули працівники КДБ.<ref name="Бекирова"/> У ході засідання суд засудив Джемілєва на два з половиною роки позбавлення волі у ВТК суворого режиму «Приморський» на [[Далекий Схід|Далекому Сході]].<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/> Тільки після завершення засідання суду Джемілєв погодився завершити своє 303-денне голодування на прохання академіка Андрія Сахарова, яке передав йому брат Асан.<ref name="uainfo.org"/>
   
 
У листопаді наступного, 1977 року табірна адміністрація намагалася висунути ще одну справу проти Мустафи, на знак протесту проти чого він провів ще одне 15-денне голодування. Вже у грудні того ж року його було звільнено в Ташкенті під гласним адміністративним наглядом МВС. Джемілєв наполягав на поверненні в Крим. Однак йому неодноразово відмовляли. 30 грудня 1977 року Джемілєв підпав під адміністративний нагляд 1-го, 15-го та 22-го числа кожного місяця.<ref name="Бекирова"/>
 
У листопаді наступного, 1977 року табірна адміністрація намагалася висунути ще одну справу проти Мустафи, на знак протесту проти чого він провів ще одне 15-денне голодування. Вже у грудні того ж року його було звільнено в Ташкенті під гласним адміністративним наглядом МВС. Джемілєв наполягав на поверненні в Крим. Однак йому неодноразово відмовляли. 30 грудня 1977 року Джемілєв підпав під адміністративний нагляд 1-го, 15-го та 22-го числа кожного місяця.<ref name="Бекирова"/>
Рядок 166: Рядок 166:
   
 
==== IV скликання ====
 
==== IV скликання ====
На [[Парламентські вибори в Україні 2002|парламентських виборах 2002]] року років Мустафа обирався за списками [[Наша Україна|«Нашої України»]], будучи №&nbsp;28 у списку. Однак, хоч татарський політик входив до «Нашої України», 7 вересня 2005 року він перейшов до депутатської фракції «Народного Руху України».<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_exdeputat_fr_changes?d_id=2394&SKL=5|назва=Джемілєв Мустафа - Переходи по фракціях|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140405201745/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_exdeputat_fr_changes?d_id=2394&SKL=5|дата-архіву=05-04-2014|accessdate=05-04-2014|deadurl=no}}</ref> Під час другого депутатського терміну він з 2 вересня 2003 року до 25 травня 2006 року головував у підкомітеті з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_exdeputat_work_history?d_id=2394&SKL=5|назва=Джемілєв Мустафа - Посади протягом скликання|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref> Свій перший законопроект, №&nbsp;4098, Мустафа Джемілєв зареєстрував 3 вересня 2003 року. Це був проект закону України «[[Закон України «Про статус кримськотатарського народу»|Про статус кримськотатарського народу»]]. Серед інших ініціаторів законопроекту були [[Безсмертний Роман Петрович|Роман Безсмертний]], [[Таран-Терен Віктор Васильович|Віктор Таран-Терен]] та [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефат Чубаров]].<ref name="4098 від 03.09.2003"/> Під час того ж зібрання Джемілєв став одним з ініціаторів проекту «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», разом із [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефатом Чубаровим]].<ref name="4526-1 від 30.01.2004"/> Також Джемілєв виконував обов'язки заступника члена Постійної делегації в міжпарламентській організації «Постійна делегація у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі», а також був членом групи з міжпарламентських зв'язків з [[Саудівська Аравія|Саудівською Аравією]], США, Туреччиною, [[Узбекистан]]ом.<ref>{{cite web|url=http://gapp.rada.gov.ua/mps/info/expage/2394/5|назва=Народний депутат України IV скликання. Джемілєв Мустафа|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref> Саме під час свого другого строку Мустафа Джемілєв вперше подав проект закону України «[[Закон України «Про статус кримськотатарського народу»|Про статус кримськотатарського народу»]], ініціаторами якого окрім лідера Меджлісу були [[Безсмертний Роман Петрович|Роман Безсмертний]], [[Таран-Терен Віктор Васильович|Віктор Таран-Терен]] та [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефат Чубаров]]<ref name="4098 від 03.09.2003">{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=15737|назва=Проект Закону про статус кримськотатарського народу|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140405201718/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=15737|дата-архіву=05-04-2014|accessdate=05-04-2014|deadurl=no}}</ref>, а також проект закону «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», який розробив разом з [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефатом Чубаровим]]<ref name="4526-1 від 30.01.2004">{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=17037|назва=Проект Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>.
+
На [[Парламентські вибори в Україні 2002|парламентських виборах 2002]] року років Мустафа обирався за списками [[Наша Україна|«Нашої України»]], будучи №&nbsp;28 у списку. Однак, хоч татарський політик входив до «Нашої України», 7 вересня 2005 року він перейшов до депутатської фракції «Народного Руху України».<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_exdeputat_fr_changes?d_id=2394&SKL=5|назва=Джемілєв Мустафа - Переходи по фракціях|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140405201745/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_exdeputat_fr_changes?d_id=2394&SKL=5|дата-архіву=05-04-2014|accessdate=05-04-2014|deadurl=no}}</ref> Під час другого депутатського терміну він з 2 вересня 2003 року до 25 травня 2006 року головував у підкомітеті з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_exdeputat_work_history?d_id=2394&SKL=5|назва=Джемілєв Мустафа - Посади протягом скликання|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref> Свій перший законопроєкт, №&nbsp;4098, Мустафа Джемілєв зареєстрував 3 вересня 2003 року. Це був проєкт закону України «[[Закон України «Про статус кримськотатарського народу»|Про статус кримськотатарського народу»]]. Серед інших ініціаторів законопроєкту були [[Безсмертний Роман Петрович|Роман Безсмертний]], [[Таран-Терен Віктор Васильович|Віктор Таран-Терен]] та [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефат Чубаров]].<ref name="4098 від 03.09.2003"/> Під час того ж зібрання Джемілєв став одним з ініціаторів проєкту «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», разом із [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефатом Чубаровим]].<ref name="4526-1 від 30.01.2004"/> Також Джемілєв виконував обов'язки заступника члена Постійної делегації в міжпарламентській організації «Постійна делегація у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі», а також був членом групи з міжпарламентських зв'язків з [[Саудівська Аравія|Саудівською Аравією]], США, Туреччиною, [[Узбекистан]]ом.<ref>{{cite web|url=http://gapp.rada.gov.ua/mps/info/expage/2394/5|назва=Народний депутат України IV скликання. Джемілєв Мустафа|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref> Саме під час свого другого строку Мустафа Джемілєв вперше подав проєкт закону України «[[Закон України «Про статус кримськотатарського народу»|Про статус кримськотатарського народу»]], ініціаторами якого окрім лідера Меджлісу були [[Безсмертний Роман Петрович|Роман Безсмертний]], [[Таран-Терен Віктор Васильович|Віктор Таран-Терен]] та [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефат Чубаров]]<ref name="4098 від 03.09.2003">{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=15737|назва=Проєкт Закону про статус кримськотатарського народу|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140405201718/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=15737|дата-архіву=05-04-2014|accessdate=05-04-2014|deadurl=no}}</ref>, а також проєкт закону «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», який розробив разом з [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефатом Чубаровим]]<ref name="4526-1 від 30.01.2004">{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=17037|назва=Проєкт Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>.
   
 
==== V скликання ====
 
==== V скликання ====
Рядок 175: Рядок 175:
 
У 2007 році на [[Парламентські вибори в Україні 2007|позачергових парламентських виборах]] знову обраний народним депутатом від блоку «[[Наша Україна — Народна самооборона]]» (№&nbsp;27 у списку).<ref name="openua.net"/> З грудня того ж року Мустафа був членом Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, а з січня 2008 року&nbsp;— головою підкомітету з питань корінних народів, національних меншин, етнічних груп та депортованих народів. На початку 2011 року Джемілєв був висунутий кандидатом на [[Нобелівська премія миру|Нобелівську премію миру]]. Цю кандидатуру висунула Асоціація захисту репресованих народів Німеччини, а також Народний депутат України [[Тарасюк Борис Іванович|Борис Тарасюк]], депутат [[Палата громад Канади|палати громад Канади]] [[Борис Вжесневський]], депутат [[Європарламент]]у від [[Литва|Литви]] {{не перекладено|Юстас Вінкас Палецкіс|||Justas Vincas Paleckis}} та 17 професорів з різних вузів [[Польща|Польщі]], США, [[Росія|Росії]], [[Румунія|Румунії]], Туреччини, [[Угорщина|Угорщини]] та [[Україна|України]].<ref>{{cite web|url=http://ria.ru/world/20110202/329524413.html|назва=Лидер крымских татар выдвинут на получение Нобелевской премии мира|дата=02-02-2011|веб-сайт=[[РИА Новости]]|мовою=ru}}</ref>
 
У 2007 році на [[Парламентські вибори в Україні 2007|позачергових парламентських виборах]] знову обраний народним депутатом від блоку «[[Наша Україна — Народна самооборона]]» (№&nbsp;27 у списку).<ref name="openua.net"/> З грудня того ж року Мустафа був членом Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, а з січня 2008 року&nbsp;— головою підкомітету з питань корінних народів, національних меншин, етнічних груп та депортованих народів. На початку 2011 року Джемілєв був висунутий кандидатом на [[Нобелівська премія миру|Нобелівську премію миру]]. Цю кандидатуру висунула Асоціація захисту репресованих народів Німеччини, а також Народний депутат України [[Тарасюк Борис Іванович|Борис Тарасюк]], депутат [[Палата громад Канади|палати громад Канади]] [[Борис Вжесневський]], депутат [[Європарламент]]у від [[Литва|Литви]] {{не перекладено|Юстас Вінкас Палецкіс|||Justas Vincas Paleckis}} та 17 професорів з різних вузів [[Польща|Польщі]], США, [[Росія|Росії]], [[Румунія|Румунії]], Туреччини, [[Угорщина|Угорщини]] та [[Україна|України]].<ref>{{cite web|url=http://ria.ru/world/20110202/329524413.html|назва=Лидер крымских татар выдвинут на получение Нобелевской премии мира|дата=02-02-2011|веб-сайт=[[РИА Новости]]|мовою=ru}}</ref>
   
У листопаді 2011 року Мустафа Джемілєв заявив, що хоче піти у відставку з посади Голови Меджлісу кримськотатарського народу, але оскільки такої процедури немає в статутних документах, то був єдиний вихід&nbsp;— не балотуватися до [[Курултай кримськотатарського народу|Курултаю кримськотатарського народу]]<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2011/11/8/6738336/|назва=Джемілєв більше не хоче бути головою Меджлісу|дата=08-11-2011|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. Під час проведення Курултаю у липні 2012 року Джемілєв попрохав внести до порядку денного питання про обрання нового голови Меджлісу<ref>{{cite web|url=http://tsn.ua/politika/dzhemilyev-nespodivano-poprosiv-kurultay-krimskih-tatar-pro-vidstavku.html|назва=Джемілєв несподівано попросив Курултай про відставку|дата=21-07-2012|веб-сайт=[[ТСН]]}}</ref>, однак це питання не розглядалось взагалі<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2012/07/22/6969284/|назва=Джемілєва поки не будуть переобирати|дата=22-07-2012|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. На тому ж засіданні Курултай висунув кандидатуру Джемілєва до включення у прохідну частину списку на парламентських виборах 2012 року<ref>{{cite web|url=http://www.ukrinform.ua/ukr/news/dgemile_v_i_chubarov_balotuvatimutsya_v_radu_1743356|назва=Джемілєв і Чубаров балотуватимуться в Раду|автор=Павлів С.|дата=22-07-2012|веб-сайт=ukrinform.ua}}</ref>, доручивши вирішення цього питання Меджлісу<ref>{{cite web|url=http://www.unian.ua/politics/676011-medjlis-prodovjit-peregovori-z-partiyami-pro-uchast-u-viborah.html|назва=Меджліс продовжить переговори з партіями про участь у виборах|дата=21-07-2012|веб-сайт=[[УНІАН]]}}</ref>. Пізніше було уточнено, що партією, за списками якої піде Мустафа-бей стала [[Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»|«Батьківщина»]]<ref>{{cite web|url=http://www.ukrinform.ua/ukr/news/opozitsiya_ta_medglis_spivpratsyuvatimut_na_viborah_1744665|назва=Опозиція та меджліс співпрацюватимуть на виборах|автор=Юрченко Н.|дата=27-07-2012|веб-сайт=ukrinform.ua}}</ref>. Мустафа Джемілєв був спочатку включений до списку за №&nbsp;12<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/articles/2012/07/30/6969797/|назва=Повний список кандидатів у народні депутати від ВО "Батьківщина"|дата=30-07-2012|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>, але після виключення з виборчого списку ув'язнених [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлії Тимошенко]] та [[Луценко Юрій Віталійович|Юрія Луценка]]<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2012/08/8/6970454/|назва=ЦВК не пустила Тимошенко й Луценка на вибори|дата=08-08-2012|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref><ref>{{cite web|url=http://gazeta.ua/articles/politics/_u-cvk-peredumali-drukuvati-prizvischa-timoshenko-i-lucenka-v-byuletenyah/453197|назва=У ЦВК передумали друкувати прізвища Тимошенко і Луценка в бюлетенях|дата=29-08-2012|веб-сайт=[[Gazeta.ua]]}}</ref>, він фактично увійшов у першу десятку списку<ref>{{cite web|url=http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/WP406?PT001F01=900&pf7171=52|назва=Виборчий список. політична партія Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина"|веб-сайт=Офіційний сайт [[Центральна виборча комісія України|Центральної виборчої комісії України]]|accessdate=31 травень 2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20121016140034/http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/WP406?PT001F01=900&pf7171=52|archivedate=16 жовтень 2012|deadurl=yes}}</ref>.
+
У листопаді 2011 року Мустафа Джемілєв заявив, що хоче піти у відставку з посади Голови Меджлісу кримськотатарського народу, але оскільки такої процедури немає в статутних документах, то був єдиний вихід&nbsp;— не балотуватися до [[Курултай кримськотатарського народу|Курултаю кримськотатарського народу]]<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2011/11/8/6738336/|назва=Джемілєв більше не хоче бути головою Меджлісу|дата=08-11-2011|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. Під час проведення Курултаю у липні 2012 року Джемілєв попрохав внести до порядку денного питання про обрання нового голови Меджлісу<ref>{{cite web|url=http://tsn.ua/politika/dzhemilyev-nespodivano-poprosiv-kurultay-krimskih-tatar-pro-vidstavku.html|назва=Джемілєв несподівано попросив Курултай про відставку|дата=21-07-2012|веб-сайт=[[ТСН]]}}</ref>, однак це питання не розглядалось взагалі<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2012/07/22/6969284/|назва=Джемілєва поки не будуть переобирати|дата=22-07-2012|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. На тому ж засіданні Курултай висунув кандидатуру Джемілєва до включення у прохідну частину списку на парламентських виборах 2012 року<ref>{{cite web|url=http://www.ukrinform.ua/ukr/news/dgemile_v_i_chubarov_balotuvatimutsya_v_radu_1743356|назва=Джемілєв і Чубаров балотуватимуться в Раду|автор=Павлів С.|дата=22-07-2012|веб-сайт=ukrinform.ua|accessdate=31-05-2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120830074449/http://www.ukrinform.ua/ukr/news/dgemile_v_i_chubarov_balotuvatimutsya_v_radu_1743356|archivedate=30-08-2012|deadurl=yes}}</ref>, доручивши вирішення цього питання Меджлісу<ref>{{cite web|url=http://www.unian.ua/politics/676011-medjlis-prodovjit-peregovori-z-partiyami-pro-uchast-u-viborah.html|назва=Меджліс продовжить переговори з партіями про участь у виборах|дата=21-07-2012|веб-сайт=[[УНІАН]]}}</ref>. Пізніше було уточнено, що партією, за списками якої піде Мустафа-бей стала [[Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»|«Батьківщина»]]<ref>{{cite web|url=http://www.ukrinform.ua/ukr/news/opozitsiya_ta_medglis_spivpratsyuvatimut_na_viborah_1744665|назва=Опозиція та меджліс співпрацюватимуть на виборах|автор=Юрченко Н.|дата=27-07-2012|веб-сайт=ukrinform.ua|accessdate=31-05-2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140409140328/http://www.ukrinform.ua/ukr/news/opozitsiya_ta_medglis_spivpratsyuvatimut_na_viborah_1744665|archivedate=09-04-2014|deadurl=yes}}</ref>. Мустафа Джемілєв був спочатку включений до списку за №&nbsp;12<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/articles/2012/07/30/6969797/|назва=Повний список кандидатів у народні депутати від ВО "Батьківщина"|дата=30-07-2012|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>, але після виключення з виборчого списку ув'язнених [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлії Тимошенко]] та [[Луценко Юрій Віталійович|Юрія Луценка]]<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2012/08/8/6970454/|назва=ЦВК не пустила Тимошенко й Луценка на вибори|дата=08-08-2012|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref><ref>{{cite web|url=http://gazeta.ua/articles/politics/_u-cvk-peredumali-drukuvati-prizvischa-timoshenko-i-lucenka-v-byuletenyah/453197|назва=У ЦВК передумали друкувати прізвища Тимошенко і Луценка в бюлетенях|дата=29-08-2012|веб-сайт=[[Gazeta.ua]]}}</ref>, він фактично увійшов у першу десятку списку<ref>{{cite web|url=http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/WP406?PT001F01=900&pf7171=52|назва=Виборчий список. політична партія Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина"|веб-сайт=Офіційний сайт [[Центральна виборча комісія України|Центральної виборчої комісії України]]|accessdate=31 травень 2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20121016140034/http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/WP406?PT001F01=900&pf7171=52|archivedate=16 жовтень 2012|deadurl=yes}}</ref>.
   
 
==== VII скликання ====
 
==== VII скликання ====
Рядок 183: Рядок 183:
 
У травні 2013 року Мустафа Джемілєв заявив, що піде з посади голови Меджлісу кримськотатарського народу у червні того ж року, коли буде обрано новий склад Курултаю і не балотуватиметься на цю посаду<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/20/6990208/|назва=Джемільов знову спробує піти у відставку|дата=20-05-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. Восени та влітку 2013 року Джемілєв приєднався до ще кількох новостворених депутатських груп та об'єднань. Зокрема, тимчасова спеціальної комісії Верховної Ради України з питань [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_temp_komity?pidid=2580|назва=Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з питань Автономної Республіки Крим|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, постійної делегації у Парламентській асамблеї [[Рада Європи|Ради Європи]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.perm_delegation_members?delegation=75|назва=Постійна делегація у Парламентській асамблеї Ради Європи|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, а також депутатських груп з міжпарламентських зв'язків з такими країнами, як [[Ізраїль]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=62|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Державою Ізраїль|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, [[Польща]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=43|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, США<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=48|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Сполученими Штатами Америки|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, Туреччина<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=50|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Турецькою Республікою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, Франція<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=3|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Французькою Республікою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref> та Японія<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=61|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Японією|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>. 26 жовтня 2013 року Мустафа Джемілєв склав повноваження голови Меджлісу кримськотатарського народу. Його наступником було обрано Рефата Чубарова.<ref>{{cite web|url=http://zn.ua/POLITICS/mustafa-dzhemilev-podtverdil-svoe-zhelanie-ostavit-post-predsedatelya-medzhlisa-131672_.html|назва=Мустафа Джемилев подтвердил свое желание оставить пост председателя Меджлиса|дата=26-10-2013|веб-сайт=zn.ua}}</ref>
 
У травні 2013 року Мустафа Джемілєв заявив, що піде з посади голови Меджлісу кримськотатарського народу у червні того ж року, коли буде обрано новий склад Курултаю і не балотуватиметься на цю посаду<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/20/6990208/|назва=Джемільов знову спробує піти у відставку|дата=20-05-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. Восени та влітку 2013 року Джемілєв приєднався до ще кількох новостворених депутатських груп та об'єднань. Зокрема, тимчасова спеціальної комісії Верховної Ради України з питань [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_temp_komity?pidid=2580|назва=Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з питань Автономної Республіки Крим|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, постійної делегації у Парламентській асамблеї [[Рада Європи|Ради Європи]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.perm_delegation_members?delegation=75|назва=Постійна делегація у Парламентській асамблеї Ради Європи|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, а також депутатських груп з міжпарламентських зв'язків з такими країнами, як [[Ізраїль]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=62|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Державою Ізраїль|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, [[Польща]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=43|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, США<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=48|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Сполученими Штатами Америки|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, Туреччина<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=50|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Турецькою Республікою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>, Франція<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=3|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Французькою Республікою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref> та Японія<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.dep_group_members?grp=61|назва=Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Японією|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>. 26 жовтня 2013 року Мустафа Джемілєв склав повноваження голови Меджлісу кримськотатарського народу. Його наступником було обрано Рефата Чубарова.<ref>{{cite web|url=http://zn.ua/POLITICS/mustafa-dzhemilev-podtverdil-svoe-zhelanie-ostavit-post-predsedatelya-medzhlisa-131672_.html|назва=Мустафа Джемилев подтвердил свое желание оставить пост председателя Меджлиса|дата=26-10-2013|веб-сайт=zn.ua}}</ref>
   
Після подій на [[Майдан Незалежності|майдані Незалежності]] та перемоги [[Євромайдан]]у Мустафа Джемілєв був одним з основних проукраїнських політичних діячів півострова Крим під час [[Кримська криза|Кримської кризи]]. Разом із головою Меджлісу [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефатом Чубаровим]] Джемілєв як один із лідерів кримськотатарського народу брав участь у мітингах і домагався деескалації ситуації у Криму. Однак, за його ж словами, деякі представники кримських татар не поділяють думки Меджлісу й обговорюють ідею [[джихад]]у.<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/11/7018418/|назва=FT: Кримські татари попереджають Росію про "джихад"|дата=11-03-2014|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref> Також за участі Мустафи було засновано загони самооборони з кримських татар<ref>{{cite web|url=http://www.pohlyad.com/news/n/40269|назва=Меджліс готує загони для боротьби, - Джемілєв|дата=28-02-2014|веб-сайт=pohlyad.com}}</ref>. 6 березня 2014 року Джемілєв приєднався до тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з підготовки проекту закону про розвиток і застосування мов в Україні<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_temp_komity?pidid=2591|назва=Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з підготовки проекту закону про розвиток і застосування мов в Україні|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>. А вже 20 березня Джемілєв був залучений до роботи над проектом Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі України; ініціатором цього законопроекту став [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=4475&skl=8|назва=Проект Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>. Законопроект був прийнятий 283 голосами «За»<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=4305|назва=Поіменне голосування про проект Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави (№4475) - за основу та в цілому|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>.
+
Після подій на [[Майдан Незалежності|майдані Незалежності]] та перемоги [[Євромайдан]]у Мустафа Джемілєв був одним з основних проукраїнських політичних діячів півострова Крим під час [[Кримська криза|Кримської кризи]]. Разом із головою Меджлісу [[Чубаров Рефат Абдурахманович|Рефатом Чубаровим]] Джемілєв як один із представників кримськотатарського народу брав участь у мітингах і домагався деескалації ситуації у Криму. Однак, за його ж словами, деякі представники кримських татар не поділяють думки Меджлісу й обговорюють ідею [[джихад]]у.<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/11/7018418/|назва=FT: Кримські татари попереджають Росію про "джихад"|дата=11-03-2014|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref> Також за участі Мустафи було засновано загони самооборони з кримських татар<ref>{{cite web|url=http://www.pohlyad.com/news/n/40269|назва=Меджліс готує загони для боротьби, - Джемілєв|дата=28-02-2014|веб-сайт=pohlyad.com|accessdate=30-03-2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140304060018/http://www.pohlyad.com/news/n/40269|archivedate=04-03-2014|deadurl=yes}}</ref>. 6 березня 2014 року Джемілєв приєднався до тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з підготовки проєкту закону про розвиток і застосування мов в Україні<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_temp_komity?pidid=2591|назва=Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з підготовки проєкту закону про розвиток і застосування мов в Україні|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>. А вже 20 березня Джемілєв був залучений до роботи над проєктом Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі України; ініціатором цього законопроєкту став [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]]<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=4475&skl=8|назва=Проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>. Законопроєкт був прийнятий 283 голосами «За»<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=4305|назва=Поіменне голосування про проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави (№4475) - за основу та в цілому|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>.
 
{{цитата|Шановні народні депутати! Наш колега народний депутат Петро Порошенко запропонував Верховній Раді для розгляду вкрай актуальний і корисний документ. Всі пункти заяви Верховної Ради є важливими, такими, що окреслюють шлях подальшого процесу відновлення прав кримськотатарського народу і в цілому демократизації України як сучасної держави, що будує своє майбутнє для людей, своїх громадян усіх національностей.
 
{{цитата|Шановні народні депутати! Наш колега народний депутат Петро Порошенко запропонував Верховній Раді для розгляду вкрай актуальний і корисний документ. Всі пункти заяви Верховної Ради є важливими, такими, що окреслюють шлях подальшого процесу відновлення прав кримськотатарського народу і в цілому демократизації України як сучасної держави, що будує своє майбутнє для людей, своїх громадян усіх національностей.
   
 
Кримські татари разом з Україною переживають часи випробування на стійкість та відданість принципам цивілізованого світу під надзвичайним тиском орди, що окупувала Крим і намагається підірвати мирне життя й інших регіонів України. Забезпечення прав корінного кримськотатарського народу, Батьківщиною якого є Крим, за міжнародним правом, крім іншого, дасть нашій державі додаткові правові важелі впливу на міжнародній арені на агресора. Імплементуючи крок за кроком всі пункти цієї заяви, Україна буде створювати нову реальність, яка розкриє всі можливості сили права та справедливості.
 
Кримські татари разом з Україною переживають часи випробування на стійкість та відданість принципам цивілізованого світу під надзвичайним тиском орди, що окупувала Крим і намагається підірвати мирне життя й інших регіонів України. Забезпечення прав корінного кримськотатарського народу, Батьківщиною якого є Крим, за міжнародним правом, крім іншого, дасть нашій державі додаткові правові важелі впливу на міжнародній арені на агресора. Імплементуючи крок за кроком всі пункти цієї заяви, Україна буде створювати нову реальність, яка розкриє всі можливості сили права та справедливості.
   
І наостанок хочу сказати наступне, не пов'язане напряму з питанням, що розглядається. Сьогодні стало відомо, що деякі наші колеги, які обирались від Криму, складають мандати народних представників вищого законодавчому органу України. В такій ситуації я закликаю весь склад парламенту, кожного народного депутата України стати персональними народними представниками сіл, селищ, міст, містечок та районів Криму. Ми всі маємо звернути свою щоденну увагу на потреби та біль громадян України, що залишають в окупаційних… … шукати шляхи надання кваліфікованої допомоги як безпосередньо у Криму, так і тут в столиці, беручись за участь у розробці рішень та заходів, що наближують час звільнення нашого Криму. Хай це завдання стане для кожного з нас щоденною працею спільно з органами державної влади, громадськими організаціями самодопомоги та міжнародними структурами. Дякую за увагу і слава Україні.|40|Виступ Мустафи Джемілєва перед прийняттям законопроекту, щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави|<ref>{{cite web|url=http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/5207.html|назва=Стенограма пленарного засідання|дата=20-03-2014|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>}}
+
І наостанок хочу сказати наступне, не пов'язане напряму з питанням, що розглядається. Сьогодні стало відомо, що деякі наші колеги, які обирались від Криму, складають мандати народних представників вищого законодавчому органу України. В такій ситуації я закликаю весь склад парламенту, кожного народного депутата України стати персональними народними представниками сіл, селищ, міст, містечок та районів Криму. Ми всі маємо звернути свою щоденну увагу на потреби та біль громадян України, що залишають в окупаційних… … шукати шляхи надання кваліфікованої допомоги як безпосередньо у Криму, так і тут в столиці, беручись за участь у розробці рішень та заходів, що наближують час звільнення нашого Криму. Хай це завдання стане для кожного з нас щоденною працею спільно з органами державної влади, громадськими організаціями самодопомоги та міжнародними структурами. Дякую за увагу і слава Україні.|40|Виступ Мустафи Джемілєва перед прийняттям законопроєкту, щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави|<ref>{{cite web|url=http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/5207.html|назва=Стенограма пленарного засідання|дата=20-03-2014|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>}}
   
 
[[Файл:Mustafa Dzhemilev.jpg|міні|праворуч|275пкс|Мустафа Джемілєв під час [[Парламентські вибори в Україні 2014|передвиборчих перегонів 2014]] року]]
 
[[Файл:Mustafa Dzhemilev.jpg|міні|праворуч|275пкс|Мустафа Джемілєв під час [[Парламентські вибори в Україні 2014|передвиборчих перегонів 2014]] року]]
22 квітня 2014 Мустафі Джемілєву російська влада на 5 років заборонила в'їзд до Росії та Криму<ref>{{cite web|url=http://1tv.com.ua/uk/euronews/2014/04/22/54918|назва=Мустафі Джемілєву заборонили в‘їзд до Криму|дата=22-04-2014|веб-сайт=[[Перший національний]]}}</ref> 18 травня того ж року, річницю депортації кримських татар, {{не перекладено|Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня|||Çanakkale Onsekiz Mart University}}, що у [[Туреччина|Туреччині]] надав Джемілєву звання почесного доктора у галузі міжнародних відносин. Таке рішення прийняв сенат університету, згідно статті №&nbsp;2547 кодексу 14/b-5 Турецької республіки.<ref name="qha 18-05-2014">{{cite web|url=http://qha.com.ua/v-turtsii-djemileva-udostoili-zvaniya-pochetnogo-doktora-136134.html|назва=В Турции Джемилева удостоили звания «Почетного доктора»|дата=18-05-2014|веб-сайт=qha.com.ua}}</ref> 15 липня колишній керівник Меджлісу кримськотатарського народу подав позов у [[Європейський суд з прав людини|Європейського суду з прав людини]] проти Російської Федерації в зв'язку з порушенням прав і свобод кримських татар.<ref>{{cite web|url=http://www.slovoidilo.ua/promise/23684.html|назва=Джемілєв оскаржить в ЄСПЛ порушення Росією прав і свобод кримськотатарського народу|веб-сайт=Офіційний сайт проекту [[«Слово і Діло» - народний контроль]]}}</ref> 20 серпня [[президент України]], [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]] призначив Мустафу Джемілєва на посаду [[Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу|Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу]].<ref>{{cite web|url=http://www.president.gov.ua/documents/17989.html|назва=Указ Президента України №&nbsp;657/2014 від 20 серпня 2014 року «Про призначення М.Джемілєва Уповноваженим Президента України у справах кримськотатарського народу»|дата=20-08-2014|веб-сайт=Офіційне інтернет-представництво [[Президент України|Президента України]]}}</ref>
+
22 квітня 2014 Мустафі Джемілєву російська влада на 5 років заборонила в'їзд до Росії та Криму<ref>{{cite web|url=http://1tv.com.ua/uk/euronews/2014/04/22/54918|назва=Мустафі Джемілєву заборонили в‘їзд до Криму|дата=22-04-2014|веб-сайт=[[Перший національний]]}}</ref> 18 травня того ж року, річницю депортації кримських татар, {{не перекладено|Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня|||Çanakkale Onsekiz Mart University}}, що у [[Туреччина|Туреччині]] надав Джемілєву звання почесного доктора у галузі міжнародних відносин. Таке рішення прийняв сенат університету, згідно статті №&nbsp;2547 кодексу 14/b-5 Турецької республіки.<ref name="qha 18-05-2014">{{cite web|url=http://qha.com.ua/v-turtsii-djemileva-udostoili-zvaniya-pochetnogo-doktora-136134.html|назва=В Турции Джемилева удостоили звания «Почетного доктора»|дата=18-05-2014|веб-сайт=qha.com.ua|accessdate=18-05-2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140519022605/http://qha.com.ua/v-turtsii-djemileva-udostoili-zvaniya-pochetnogo-doktora-136134.html|archivedate=19-05-2014|deadurl=yes}}</ref> 15 липня колишній керівник Меджлісу кримськотатарського народу подав позов у [[Європейський суд з прав людини|Європейського суду з прав людини]] проти Російської Федерації в зв'язку з порушенням прав і свобод кримських татар.<ref>{{cite web|url=http://www.slovoidilo.ua/promise/23684.html|назва=Джемілєв оскаржить в ЄСПЛ порушення Росією прав і свобод кримськотатарського народу|веб-сайт=Офіційний сайт проєкту [[«Слово і Діло» - народний контроль]]}}</ref> 20 серпня [[президент України]], [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]] призначив Мустафу Джемілєва на посаду [[Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу|Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу]].<ref>{{cite web|url=http://www.president.gov.ua/documents/17989.html|назва=Указ Президента України №&nbsp;657/2014 від 20 серпня 2014 року «Про призначення М.Джемілєва Уповноваженим Президента України у справах кримськотатарського народу»|дата=20-08-2014|веб-сайт=Офіційне інтернет-представництво [[Президент України|Президента України]]}}</ref> 18 травня 2019 року увільнений від виконання обов'язків<ref>{{cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/2782019-27045|назва=Указ Президента України №&nbsp;278/2019 від 18 травня 2019 року «Про увільнення М.Джемілєва від виконання обов'язків Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу»|дата=18-05-2019|веб-сайт=Офіційне інтернет-представництво [[Президент України|Президента України]]}}</ref>.
   
 
==== VIII скликання ====
 
==== VIII скликання ====
Рядок 200: Рядок 200:
 
== Законотворчий доробок ==
 
== Законотворчий доробок ==
 
<div class="references-small">
 
<div class="references-small">
* '''Законопроекти, подані Мустафою Джемілєвим:'''
+
* '''Законопроєкти, подані Мустафою Джемілєвим:'''
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=15737&pf35401=39288 Проект «Закону про статус кримськотатарського народу»] №&nbsp;4098 від 3 вересня 2003 року.<ref name="4098 від 03.09.2003"/>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=15737&pf35401=39288 Проєкт «Закону про статус кримськотатарського народу»] №&nbsp;4098 від 3 вересня 2003 року.<ref name="4098 від 03.09.2003"/>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=17037&pf35401=46500 Проект «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»] №&nbsp;4526-1 від 30 січня 2004 року.<ref name="4526-1 від 30.01.2004"/>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=17037&pf35401=46500 Проєкт «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»] №&nbsp;4526-1 від 30 січня 2004 року.<ref name="4526-1 від 30.01.2004"/>
** Проект «Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження видатного українського громадського діяча, генерала Петра Григоровича Григоренка» №&nbsp;2207 від 21 вересня 2006 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=28085|назва=Проект Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження видатного українського громадського діяча, генерала Петра Григоровича Григоренка|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** Проєкт «Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження видатного українського громадського діяча, генерала Петра Григоровича Григоренка» №&nbsp;2207 від 21 вересня 2006 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=28085|назва=Проєкт Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження видатного українського громадського діяча, генерала Петра Григоровича Григоренка|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=28101&pf35401=93856 Проект «Закону про продовольчі банки»] №&nbsp;2209 від 22 вересня 2006 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=28101|назва=Проект Закону про продовольчі банки|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=28101&pf35401=93856 Проєкт «Закону про продовольчі банки»] №&nbsp;2209 від 22 вересня 2006 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=28101|назва=Проєкт Закону про продовольчі банки|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=35480&pf35401=143643 Проект «Постанови про сприяння розвитку в Україні ринку позабіржових „альтернативних“ фінансових інструментів»] №&nbsp;4626 від 9 червня 2009 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=35480|назва=Проект Постанови про сприяння розвитку в Україні ринку позабіржових "альтернативних" фінансових інструментів|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=35480&pf35401=143643 Проєкт «Постанови про сприяння розвитку в Україні ринку позабіржових „альтернативних“ фінансових інструментів»] №&nbsp;4626 від 9 червня 2009 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=35480|назва=Проєкт Постанови про сприяння розвитку в Україні ринку позабіржових "альтернативних" фінансових інструментів|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=36832&pf35401=155933 Проект «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»] №&nbsp;5515 від 24 лютого 2010 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=36832|назва=Проект Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=36832&pf35401=155933 Проєкт «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»] №&nbsp;5515 від 24 лютого 2010 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=36832|назва=Проєкт Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=37307&pf35401=159989 Проект «Постанови про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань повернення історичних назв населених пунктів на території Автономної Республіки Крим, що були перейменовані за часи СРСР у зв'язку з депортаціями кримськотатарського народу та осіб інших національностей, здійсненими за національною ознакою у 1941—1944 роках»] №&nbsp;6208 від 11 травня 2010 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=37307|назва=Проект Постанови про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань повернення історичних назв населених пунктів на території Автономної Республіки Крим, що були перейменовані за часи СРСР у зв'язку з депортаціями кримськотатарського народу та осіб інших національностей, здійсненими за національною ознакою у 1941-1944 роках|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140405201813/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=37307|дата-архіву=05-04-2014|accessdate=05-04-2014|deadurl=no}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=37307&pf35401=159989 Проєкт «Постанови про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань повернення історичних назв населених пунктів на території Автономної Республіки Крим, що були перейменовані за часи СРСР у зв'язку з депортаціями кримськотатарського народу та осіб інших національностей, здійсненими за національною ознакою у 1941—1944 роках»] №&nbsp;6208 від 11 травня 2010 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=37307|назва=Проєкт Постанови про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань повернення історичних назв населених пунктів на території Автономної Республіки Крим, що були перейменовані за часи СРСР у зв'язку з депортаціями кримськотатарського народу та осіб інших національностей, здійсненими за національною ознакою у 1941-1944 роках|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140405201813/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=37307|дата-архіву=05-04-2014|accessdate=05-04-2014|deadurl=no}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=37651&pf35401=163746 Проект «Закону про похідні (деривативи)»] №&nbsp;6376 від 11 травня 2010 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=37651|назва=Проект Закону про похідні (деривативи)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=37651&pf35401=163746 Проєкт «Закону про похідні (деривативи)»] №&nbsp;6376 від 11 травня 2010 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=37651|назва=Проєкт Закону про похідні (деривативи)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=37651&pf35401=163746 Проект «Постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування протиправної діяльності генерал-майора міліції Могильова А. В. в 2007—2008 роках під час здійснювання ним повноважень заступника міністра внутрішніх справ України&nbsp;— начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим»] №&nbsp;6454 від 1 червня 2010 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=37811|назва=Проект Постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування протиправної діяльності генерал-майора міліції Могильова А.В. в 2007-2008 роках під час здійснювання ним повноважень заступника міністра внутрішніх справ України - начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=37651&pf35401=163746 Проєкт «Постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування протиправної діяльності генерал-майора міліції Могильова А. В. в 2007—2008 роках під час здійснювання ним повноважень заступника міністра внутрішніх справ України&nbsp;— начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим»] №&nbsp;6454 від 1 червня 2010 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=37811|назва=Проєкт Постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування протиправної діяльності генерал-майора міліції Могильова А.В. в 2007-2008 роках під час здійснювання ним повноважень заступника міністра внутрішніх справ України - начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=42747&pf35401=216126 Проект «Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України»] №&nbsp;10152 від 7 березня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=42747|назва=Проект Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=42747&pf35401=216126 Проєкт «Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України»] №&nbsp;10152 від 7 березня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=42747|назва=Проєкт Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=42848&pf35401=217131 Проект «Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про документи, що посвідчують особу, її спеціальний статус та підтверджують громадянство України»] №&nbsp;10036/П від 16 березня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=42848|назва=Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про документи, що посвідчують особу, її спеціальний статус та підтверджують громадянство України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=42848&pf35401=217131 Проєкт «Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про документи, що посвідчують особу, її спеціальний статус та підтверджують громадянство України»] №&nbsp;10036/П від 16 березня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=42848|назва=Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про документи, що посвідчують особу, її спеціальний статус та підтверджують громадянство України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=42848&pf35401=217131 Проект «Постанови про Рекомендації парламентських слухань на тему: „Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи“»] №&nbsp;10247 від 22 березня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=42931|назва=Проект Постанови про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи"|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=42848&pf35401=217131 Проєкт «Постанови про Рекомендації парламентських слухань на тему: „Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи“»] №&nbsp;10247 від 22 березня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=42931|назва=Проєкт Постанови про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи"|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43140&pf35401=220256 Проект «Постанови про повернення на доопрацювання проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гарантування права на відзначення національних та релігійних свят)»] №&nbsp;9517/П від 13 квітня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43140|назва=Проект Постанови про повернення на доопрацювання проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гарантування права на відзначення національних та релігійних свят)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43140&pf35401=220256 Проєкт «Постанови про повернення на доопрацювання проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гарантування права на відзначення національних та релігійних свят)»] №&nbsp;9517/П від 13 квітня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43140|назва=Проєкт Постанови про повернення на доопрацювання проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гарантування права на відзначення національних та релігійних свят)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43137&pf35401=220250 Проект «Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства»] №&nbsp;9728-1П від 13 квітня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43137|назва=Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43137&pf35401=220250 Проєкт «Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства»] №&nbsp;9728-1П від 13 квітня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43137|назва=Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43274&pf35401=221371 Проект «Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про документи України, що посвідчують особу, дають право на в'їзд в Україну та виїзд з України»] №&nbsp;10381/П від 26 квітня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43274|назва=Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про документи України, що посвідчують особу, дають право на в'їзд в Україну та виїзд з України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43274&pf35401=221371 Проєкт «Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про документи України, що посвідчують особу, дають право на в'їзд в Україну та виїзд з України»] №&nbsp;10381/П від 26 квітня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43274|назва=Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про документи України, що посвідчують особу, дають право на в'їзд в Україну та виїзд з України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43322&pf35401=221951 Проект «Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження Сабріє Ереджепової»] №&nbsp;10438 від 7 травня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43274|назва=Проект Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження Сабріє Ереджепової|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43322&pf35401=221951 Проєкт «Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження Сабріє Ереджепової»] №&nbsp;10438 від 7 травня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43274|назва=Проєкт Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження Сабріє Ереджепової|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43530&pf35401=224050 Проект «Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення зміни до деяких законодавчих актів України (щодо повноважень Державної міграційної служби України)»] №&nbsp;10268/П від 24 травня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43530|назва=Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення зміни до деяких законодавчих актів України (щодо повноважень Державної міграційної служби України)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140405201759/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43530|дата-архіву=05-04-2014|accessdate=05-04-2014|deadurl=no}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43530&pf35401=224050 Проєкт «Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення зміни до деяких законодавчих актів України (щодо повноважень Державної міграційної служби України)»] №&nbsp;10268/П від 24 травня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43530|назва=Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення зміни до деяких законодавчих актів України (щодо повноважень Державної міграційної служби України)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140405201759/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43530|дата-архіву=05-04-2014|accessdate=05-04-2014|deadurl=no}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43564&pf35401=224657 Проект «Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»] №&nbsp;5515/П1 від 30 травня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43564|назва=Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43564&pf35401=224657 Проєкт «Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»] №&nbsp;5515/П1 від 30 травня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43564|назва=Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43684&pf35401=225885 Проект «Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»] №&nbsp;10428/П від 8 червня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43684|назва=Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43684&pf35401=225885 Проєкт «Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»] №&nbsp;10428/П від 8 червня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43684|назва=Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43832&pf35401=227696 Проект «Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про Єдиний державний демографічний реєстр»] №&nbsp;10492/П від 22 червня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43832|назва=Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про Єдиний державний демографічний реєстр|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43832&pf35401=227696 Проєкт «Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про Єдиний державний демографічний реєстр»] №&nbsp;10492/П від 22 червня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43832|назва=Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про Єдиний державний демографічний реєстр|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43987&pf35401=229343 Проект «Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо вдосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків)»] №&nbsp;8487-д від 6 липня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43987|назва=Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо вдосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=43987&pf35401=229343 Проєкт «Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо вдосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків)»] №&nbsp;8487-д від 6 липня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=43987|назва=Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо вдосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=44267&pf35401=231992 Проект «Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства“»] №&nbsp;11071/П від 5 вересня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=44267|назва=Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=44267&pf35401=231992 Проєкт «Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства“»] №&nbsp;11071/П від 5 вересня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=44267|назва=Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=44301&pf35401=232388 Проект «Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ щодо національного превентивного механізму»] №&nbsp;11073/П від 6 вересня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=44301|назва=Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" щодо національного превентивного механізму|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=44301&pf35401=232388 Проєкт «Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ щодо національного превентивного механізму»] №&nbsp;11073/П від 6 вересня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=44301|назва=Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" щодо національного превентивного механізму|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=44972&pf35401=245051 Проект «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»] №&nbsp;0921 від 12 грудня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=44972|назва=Проект Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=44972&pf35401=245051 Проєкт «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»] №&nbsp;0921 від 12 грудня 2012 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=44972|назва=Проєкт Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=46179&pf35401=254443 Проект «Постанови про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення інституційної системи захисту персональних даних і про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень системи захисту персональних даних»] №&nbsp;2282/П від 19 березня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=46179|назва=Проект Постанови про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення інституційної системи захисту персональних даних і про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень системи захисту персональних даних|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=46179&pf35401=254443 Проєкт «Постанови про проєкт Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення інституційної системи захисту персональних даних і про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень системи захисту персональних даних»] №&nbsp;2282/П від 19 березня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=46179|назва=Проєкт Постанови про проєкт Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення інституційної системи захисту персональних даних і про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень системи захисту персональних даних|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=46349&pf35401=256128 Проект «Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні»] №&nbsp;2342/П від 1 квітня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=46349|назва=Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=46349&pf35401=256128 Проєкт «Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні»] №&nbsp;2342/П від 1 квітня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=46349|назва=Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=46419&pf35401=256602 Проект «Постанови про проведення парламентських слухань на тему: „Українська трудова міграція: стан, проблеми та шляхи їх вирішення“ (03 липня 2013 року)»] №&nbsp;2712 від 3 квітня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=46419|назва=Проект Постанови про проведення парламентських слухань на тему: "Українська трудова міграція: стан, проблеми та шляхи їх вирішення" (03 липня 2013 року)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=46419&pf35401=256602 Проєкт «Постанови про проведення парламентських слухань на тему: „Українська трудова міграція: стан, проблеми та шляхи їх вирішення“ (03 липня 2013 року)»] №&nbsp;2712 від 3 квітня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=46419|назва=Проєкт Постанови про проведення парламентських слухань на тему: "Українська трудова міграція: стан, проблеми та шляхи їх вирішення" (03 липня 2013 року)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
 
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=46647&pf35401=258673 Пропозиції Президента до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних»] №&nbsp;2836 від 17 квітня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=46647|назва=Пропозиції Президента до Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних"|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140406001427/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=46647|дата-архіву=06-04-2014|accessdate=06-04-2014|deadurl=no}}</ref>
 
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=46647&pf35401=258673 Пропозиції Президента до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних»] №&nbsp;2836 від 17 квітня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=46647|назва=Пропозиції Президента до Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних"|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140406001427/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=46647|дата-архіву=06-04-2014|accessdate=06-04-2014|deadurl=no}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=47751&pf35401=269420 Проект «Закону про свободу мирних зібрань»] №&nbsp;2508а від 4 липня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=47751|назва=Проект Закону про свободу мирних зібрань|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=47751&pf35401=269420 Проєкт «Закону про свободу мирних зібрань»] №&nbsp;2508а від 4 липня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=47751|назва=Проєкт Закону про свободу мирних зібрань|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=47852&pf35401=269823 Проект «Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України»] №&nbsp;2560а від 5 липня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=47852|назва=Проект Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140406001420/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=47852|дата-архіву=06-04-2014|accessdate=06-04-2014|deadurl=no}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=47852&pf35401=269823 Проєкт «Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України»] №&nbsp;2560а від 5 липня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=47852|назва=Проєкт Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|url-архіву=https://archive.today/20140406001420/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=47852|дата-архіву=06-04-2014|accessdate=06-04-2014|deadurl=no}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=48146&pf35401=272676 Проект «Постанови про визначення дати проведення парламентських слухань на тему: „Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проблеми і дієві механізми їх вирішення“ (16 жовтня 2013 року)»] №&nbsp;3186 від 4 вересня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=48146|назва=Проект Постанови про визначення дати проведення парламентських слухань на тему: "Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проблеми і дієві механізми їх вирішення" (16 жовтня 2013 року)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=48146&pf35401=272676 Проєкт «Постанови про визначення дати проведення парламентських слухань на тему: „Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проблеми і дієві механізми їх вирішення“ (16 жовтня 2013 року)»] №&nbsp;3186 від 4 вересня 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=48146|назва=Проєкт Постанови про визначення дати проведення парламентських слухань на тему: "Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проблеми і дієві механізми їх вирішення" (16 жовтня 2013 року)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=49190&pf35401=284350 Проект «Постанови про відхилення проекту Закону України про внесення змін до статті 13 Закону України „Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус“ (щодо приведення п.2 ч.1 статті 13 у відповідність до норм діючого законодавства)»] №&nbsp;2026а/П від 25 листопада 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=49190|назва=Проект Постанови про відхилення проекту Закону України про внесення змін до статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (щодо приведення п.2 ч.1 статті 13 у відповідність до норм діючого законодавства)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=49190&pf35401=284350 Проєкт «Постанови про відхилення проєкту Закону України про внесення змін до статті 13 Закону України „Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус“ (щодо приведення п.2 ч.1 статті 13 у відповідність до норм діючого законодавства)»] №&nbsp;2026а/П від 25 листопада 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=49190|назва=Проєкт Постанови про відхилення проєкту Закону України про внесення змін до статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (щодо приведення п.2 ч.1 статті 13 у відповідність до норм діючого законодавства)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=49191&pf35401=284351 Проект «Постанови про відхилення проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України (щодо доповнення переліків документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України)»] №&nbsp;2503а/П від 25 листопада 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=49191|назва=Проект Постанови про відхилення проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України (щодо доповнення переліків документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=49191&pf35401=284351 Проєкт «Постанови про відхилення проєкту Закону України про внесення змін до деяких законів України (щодо доповнення переліків документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України)»] №&nbsp;2503а/П від 25 листопада 2013 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=49191|назва=Проєкт Постанови про відхилення проєкту Закону України про внесення змін до деяких законів України (щодо доповнення переліків документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=49697&pf35401=290537 Проект «Постанови про відзначення 100-річчя з дня смерті Ісмаїла Гаспринського»] №&nbsp;4093 від 5 лютого 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=49697|назва=Проект Постанови про відзначення 100-річчя з дня смерті Ісмаїла Гаспринського|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=49697&pf35401=290537 Проєкт «Постанови про відзначення 100-річчя з дня смерті Ісмаїла Гаспринського»] №&nbsp;4093 від 5 лютого 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=49697|назва=Проєкт Постанови про відзначення 100-річчя з дня смерті Ісмаїла Гаспринського|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=49698&pf35401=290538 Проект «Постанови про відзначення 125-річчя з дня народження Джафера Сейдамета (Киримера)»] №&nbsp;4094 від 5 лютого 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=49698|назва=Проект Постанови про відзначення 125-річчя з дня народження Джафера Сейдамета (Киримера)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=49698&pf35401=290538 Проєкт «Постанови про відзначення 125-річчя з дня народження Джафера Сейдамета (Киримера)»] №&nbsp;4094 від 5 лютого 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=49698|назва=Проєкт Постанови про відзначення 125-річчя з дня народження Джафера Сейдамета (Киримера)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=49699&pf35401=290544 Проект «Постанови про відзначення 700-річчя мечеті-медресе хана Узбека»] №&nbsp;4095 від 5 лютого 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=49699|назва=Проект Постанови про відзначення 700-річчя мечеті-медресе хана Узбека|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=49699&pf35401=290544 Проєкт «Постанови про відзначення 700-річчя мечеті-медресе хана Узбека»] №&nbsp;4095 від 5 лютого 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=49699|назва=Проєкт Постанови про відзначення 700-річчя мечеті-медресе хана Узбека|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=50382&pf35401=295233 Проект «Постанови про повернення на доопрацювання проекту Закону України про відновлення прав корінного народу України, примусово переселеного з території Криму»] №&nbsp;4434/П від 24 березня 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=50382|назва=Проект Постанови про повернення на доопрацювання проекту Закону України про відновлення прав корінного народу України, примусово переселеного з території Криму|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=50382&pf35401=295233 Проєкт «Постанови про повернення на доопрацювання проєкту Закону України про відновлення прав корінного народу України, примусово переселеного з території Криму»] №&nbsp;4434/П від 24 березня 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=50382|назва=Проєкт Постанови про повернення на доопрацювання проєкту Закону України про відновлення прав корінного народу України, примусово переселеного з території Криму|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=50383&pf35401=295234 Проект «Постанови про повернення на доопрацювання проекту Закону України про права корінних народів України»] №&nbsp;4501/П від 24 березня 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=50383|назва=Проект Постанови про повернення на доопрацювання проекту Закону України про права корінних народів України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=50383&pf35401=295234 Проєкт «Постанови про повернення на доопрацювання проєкту Закону України про права корінних народів України»] №&nbsp;4501/П від 24 березня 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=50383|назва=Проєкт Постанови про повернення на доопрацювання проєкту Закону України про права корінних народів України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=50903&pf35401=300530 Проект «Закону Про внесення змін до статті 124 Конституції України (щодо визнання положень Римського статуту)»] №&nbsp;4873 від 14 травня 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=50903|назва=Проект Закону про внесення змін до статті 124 Конституції України (щодо визнання положень Римського статуту)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=50903&pf35401=300530 Проєкт «Закону Про внесення змін до статті 124 Конституції України (щодо визнання положень Римського статуту)»] №&nbsp;4873 від 14 травня 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=50903|назва=Проєкт Закону про внесення змін до статті 124 Конституції України (щодо визнання положень Римського статуту)|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=51770&pf35401=308866 Проект «Закону про внесення змін до Закону України „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні“ та деяких інших законів України щодо впорядкування виплат жертвам політичних репресій»] №&nbsp;4342а від 22 липня 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=51770|назва=Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та деяких інших законів України щодо впорядкування виплат жертвам політичних репресій|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=51770&pf35401=308866 Проєкт «Закону про внесення змін до Закону України „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні“ та деяких інших законів України щодо впорядкування виплат жертвам політичних репресій»] №&nbsp;4342а від 22 липня 2014 року.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=51770|назва=Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та деяких інших законів України щодо впорядкування виплат жертвам політичних репресій|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
   
 
* '''Перелік таблиць поправок, до яких були подані пропозиції:'''
 
* '''Перелік таблиць поправок, до яких були подані пропозиції:'''
** 19 жовтня 2004 року. Проект «Закону про Державний бюджет України на 2005 рік». Про Державний бюджет України на 2005 рік. 5 правок: 3 враховано, 1 відхилено, 1 враховано частково.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=3032|назва=Картка таблиці поправок. № 6000 Про Державний бюджет України на 2005 рік|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** 19 жовтня 2004 року. Проєкт «Закону про Державний бюджет України на 2005 рік». Про Державний бюджет України на 2005 рік. 5 правок: 3 враховано, 1 відхилено, 1 враховано частково.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=3032|назва=Картка таблиці поправок. № 6000 Про Державний бюджет України на 2005 рік|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** 14 лютого 2006 року. Проект «Закону про продовольчі банки». Про продовольчі банки. 1 правка: 1 немає висновку.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=3475|назва=Картка таблиці поправок. № 3259 Про продовольчі банки|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** 14 лютого 2006 року. Проєкт «Закону про продовольчі банки». Про продовольчі банки. 1 правка: 1 немає висновку.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=3475|назва=Картка таблиці поправок. № 3259 Про продовольчі банки|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** 13 грудня 2006 року. Проект «Закону про основні засади державної міграційної політики України». Про основні засади державної міграційної політики України. 4 правки: 3 враховано, 1 враховано частково.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=3670|назва=Картка таблиці поправок. № 0956 Про основні засади державної міграційної політики України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** 13 грудня 2006 року. Проєкт «Закону про основні засади державної міграційної політики України». Про основні засади державної міграційної політики України. 4 правки: 3 враховано, 1 враховано частково.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=3670|назва=Картка таблиці поправок. № 0956 Про основні засади державної міграційної політики України|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
 
** 20 жовтня 2010 року. Пропозиції Президента до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції». Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції. 8 правок: 8 враховано.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=3670|назва=Картка таблиці поправок. № 2232 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
 
** 20 жовтня 2010 року. Пропозиції Президента до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції». Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції. 8 правок: 8 враховано.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=3670|назва=Картка таблиці поправок. № 2232 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** 18 жовтня 2011 року. Проект «Закону про Державний бюджет України на 2012 рік». Про Державний бюджет України на 2012 рік. 7 правок: 7 відхилено.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=3670|назва=Картка таблиці поправок. № 9000 Про Державний бюджет України на 2012 рік|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** 18 жовтня 2011 року. Проєкт «Закону про Державний бюджет України на 2012 рік». Про Державний бюджет України на 2012 рік. 7 правок: 7 відхилено.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=3670|назва=Картка таблиці поправок. № 9000 Про Державний бюджет України на 2012 рік|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
** 19 березня 2014 року. Проект «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою». Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. 18 правок: 17 враховано, 1 враховано редакційно.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=16089|назва=Картка таблиці поправок. № 0921 Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
+
** 19 березня 2014 року. Проєкт «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою». Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. 18 правок: 17 враховано, 1 враховано редакційно.<ref>{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/pt2/nav.showptops?ptid=16089|назва=Картка таблиці поправок. № 0921 Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою|веб-сайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]}}</ref>
 
</div>
 
</div>
   
Рядок 269: Рядок 269:
 
Конечно, согласно известной презумпции, которую признает и советское уголовное право, не обвиняемый должен доказывать свою невиновность, а обвинение&nbsp;— виновность обвиняемого. То есть в данном случае обвинение должно было бы доказать, что цитируемое им утверждение обвиняемого является клеветническим. Но поскольку оно уклонилось от этой своей обязанности, то я не возражаю, чтобы в этом вопросе бремя доказывания было возложено на меня. Ведь если это в самом деле судебное разбирательство, а не что-то другое, то обвинение должно проверяться. И если выяснится, что в вопросе прописки и трудоустройства крымских татар в Крыму никаких ограничений по национальному признаку не было и нет, то я готов признать себя виновным в клевете на советский строй и безропотно понести самое суровое наказание.}}|40|Промова Мустафи Джемілєва під час [[Омський процес|Омського процесу]]|<ref name="Аблаев, Ч1">{{книга|автор=Аблаев Р.|частина=Обвинительное заключение по делу в отношении Джемилева Мустафы, обвиняемого по ст. 190-1 УК РСФСР|назва=Российская Федерация против Мустафы Джемилева. Омский процесс. Апрель 1976 г.|посилання=http://kirimtatar.com/Books/jemilev/jemilev.html|місце=[[Сімферополь|Симферополь]]|видавництво=Оджакъ|рік=2003}} {{ref-ru}}</ref>}}
 
Конечно, согласно известной презумпции, которую признает и советское уголовное право, не обвиняемый должен доказывать свою невиновность, а обвинение&nbsp;— виновность обвиняемого. То есть в данном случае обвинение должно было бы доказать, что цитируемое им утверждение обвиняемого является клеветническим. Но поскольку оно уклонилось от этой своей обязанности, то я не возражаю, чтобы в этом вопросе бремя доказывания было возложено на меня. Ведь если это в самом деле судебное разбирательство, а не что-то другое, то обвинение должно проверяться. И если выяснится, что в вопросе прописки и трудоустройства крымских татар в Крыму никаких ограничений по национальному признаку не было и нет, то я готов признать себя виновным в клевете на советский строй и безропотно понести самое суровое наказание.}}|40|Промова Мустафи Джемілєва під час [[Омський процес|Омського процесу]]|<ref name="Аблаев, Ч1">{{книга|автор=Аблаев Р.|частина=Обвинительное заключение по делу в отношении Джемилева Мустафы, обвиняемого по ст. 190-1 УК РСФСР|назва=Российская Федерация против Мустафы Джемилева. Омский процесс. Апрель 1976 г.|посилання=http://kirimtatar.com/Books/jemilev/jemilev.html|місце=[[Сімферополь|Симферополь]]|видавництво=Оджакъ|рік=2003}} {{ref-ru}}</ref>}}
   
Джемілєв виступає прихильником [[Європейська інтеграція України|європейської]] та [[Стосунки між Україною і НАТО|євроатлантичної інтеграції]] України, утвердження в українському суспільстві засадничих принципів [[Демократія|демократії]], що є основою для відновлення прав кримськотатарського народу, який повертається на свою історичну територію&nbsp;— Крим&nbsp;— складову частину Української держави.<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/> Ще в інтерв'ю від 19 січня 2012 року Джемілєв заявив, що ні він, ні його народ не будуть співпрацювати з [[комуніст]]ами й [[Комуністична партія України|Комуністичною партією України]].<ref>{{cite web|url=http://www.slovoidilo.ua/promise/7534.html|назва=Кримські татари ні за яких умов не будуть співробітничати з комуністами|веб-сайт=Офіційний сайт проекту [[«Слово і Діло» - народний контроль]]}}</ref>
+
Джемілєв виступає прихильником [[Європейська інтеграція України|європейської]] та [[Стосунки між Україною і НАТО|євроатлантичної інтеграції]] України, утвердження в українському суспільстві засадничих принципів [[Демократія|демократії]], що є основою для відновлення прав кримськотатарського народу, який повертається на свою історичну територію&nbsp;— Крим&nbsp;— складову частину Української держави.<ref name="dzemiliev-rada.org.ua"/> Ще в інтерв'ю від 19 січня 2012 року Джемілєв заявив, що ні він, ні його народ не будуть співпрацювати з [[комуніст]]ами й [[Комуністична партія України|Комуністичною партією України]].<ref>{{cite web|url=http://www.slovoidilo.ua/promise/7534.html|назва=Кримські татари ні за яких умов не будуть співробітничати з комуністами|веб-сайт=Офіційний сайт проєкту [[«Слово і Діло» - народний контроль]]}}</ref>
   
 
== Нагороди та почесні звання ==
 
== Нагороди та почесні звання ==
Рядок 287: Рядок 287:
 
* Премія «[[Світло справедливості]]» ([[2011]], Україна);<ref>{{cite web|url=http://ucu.edu.ua/news/5024/|назва=Бажаю, щоб українська земля сповнилася Божою благодаттю та світлом справедливості, – Анастасія Шкільник|дата=07-11-2011|веб-сайт=Офіційний сайт [[Український католицький університет|Українського католицького університету]]}}</ref>
 
* Премія «[[Світло справедливості]]» ([[2011]], Україна);<ref>{{cite web|url=http://ucu.edu.ua/news/5024/|назва=Бажаю, щоб українська земля сповнилася Божою благодаттю та світлом справедливості, – Анастасія Шкільник|дата=07-11-2011|веб-сайт=Офіційний сайт [[Український католицький університет|Українського католицького університету]]}}</ref>
 
* Орден «Хрест {{не перекладено|Солідарність Боротьби|Солідарності Боротьби||Fighting Solidarity}}» ([[2013]], Польща);<ref>{{cite web|url=http://qha.com.ua/djemilev-nagrajden-ordenom-kresta-boryuscheisya-solidarnosti-123857.html|назва=Джемилев награжден Орденом «Креста Борющейся Солидарности»|дата=18-03-2013|веб-сайт=qha.com.ua|мовою=ru|accessdate=06-04-2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140222140102/http://qha.com.ua/djemilev-nagrajden-ordenom-kresta-boryuscheisya-solidarnosti-123857.html|archivedate=22-02-2014|deadurl=yes}}</ref>
 
* Орден «Хрест {{не перекладено|Солідарність Боротьби|Солідарності Боротьби||Fighting Solidarity}}» ([[2013]], Польща);<ref>{{cite web|url=http://qha.com.ua/djemilev-nagrajden-ordenom-kresta-boryuscheisya-solidarnosti-123857.html|назва=Джемилев награжден Орденом «Креста Борющейся Солидарности»|дата=18-03-2013|веб-сайт=qha.com.ua|мовою=ru|accessdate=06-04-2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140222140102/http://qha.com.ua/djemilev-nagrajden-ordenom-kresta-boryuscheisya-solidarnosti-123857.html|archivedate=22-02-2014|deadurl=yes}}</ref>
* {{не перекладено|Орден Турецької Республіки|||Order of the Republic Medal of Turkey}} ([[2014]], Туреччина);<ref>{{cite web|url=http://www.tccb.gov.tr/haberler/170/89101/cumhurbaskani-gulden-kirim-tatarlari-lideri-kirimogluna-cumhuriyet-nisani.html|назва=Cumhurbaşkanı Gül’den, Kırım Tatarları Lideri Kırımoğlu’na Cumhuriyet Nişanı|дата=15-04-2014|веб-сайт=Офіційний сайт [[Президент Туреччини|президента Туреччини]]|мовою=tr}}</ref>
+
* [[Орден Турецької Республіки]] ([[2014]], Туреччина);<ref>{{cite web|url=http://www.tccb.gov.tr/haberler/170/89101/cumhurbaskani-gulden-kirim-tatarlari-lideri-kirimogluna-cumhuriyet-nisani.html|назва=Cumhurbaşkanı Gül’den, Kırım Tatarları Lideri Kırımoğlu’na Cumhuriyet Nişanı|дата=15-04-2014|веб-сайт=Офіційний сайт [[Президент Туреччини|президента Туреччини]]|мовою=tr}}</ref>
 
* {{не перекладено|Премія «Солідарності»|||Solidarity Prize}} ([[2014]], Польща).<ref>{{cite web|url=http://www.radiosvoboda.org/content/article/25376145.html|назва=Джемілєв став лауреатом польської «Премії солідарності»|дата=07-05-2014|веб-сайт=[[Радіо Свобода]]}}</ref>
 
* {{не перекладено|Премія «Солідарності»|||Solidarity Prize}} ([[2014]], Польща).<ref>{{cite web|url=http://www.radiosvoboda.org/content/article/25376145.html|назва=Джемілєв став лауреатом польської «Премії солідарності»|дата=07-05-2014|веб-сайт=[[Радіо Свобода]]}}</ref>
 
* Почесний доктор міжнародних відносин {{не перекладено|Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня|Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня||Çanakkale Onsekiz Mart University}} ([[2014]], Туреччина).<ref>{{cite web|url=http://www.comu.edu.tr/duyurular/detay.php?id=11169|назва=ÇOMÜ'den Mustafa Abdülcemil Kırımoğlu'na Fahri Doktora|дата-доступу=09-05-2014|веб-сайт=Офіційний сайт [[Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня|Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня]]|мовою=tr|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150709005949/http://www.comu.edu.tr/duyurular/detay.php?id=11169|archivedate=09-07-2015|deadurl=yes}}</ref><ref name="qha 18-05-2014"/>
 
* Почесний доктор міжнародних відносин {{не перекладено|Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня|Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня||Çanakkale Onsekiz Mart University}} ([[2014]], Туреччина).<ref>{{cite web|url=http://www.comu.edu.tr/duyurular/detay.php?id=11169|назва=ÇOMÜ'den Mustafa Abdülcemil Kırımoğlu'na Fahri Doktora|дата-доступу=09-05-2014|веб-сайт=Офіційний сайт [[Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня|Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня]]|мовою=tr|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150709005949/http://www.comu.edu.tr/duyurular/detay.php?id=11169|archivedate=09-07-2015|deadurl=yes}}</ref><ref name="qha 18-05-2014"/>
Рядок 306: Рядок 306:
 
* '''Гульзар Абдураманова'''&nbsp;— донька Махфуре та Абдульджеміля Мустафаєвих, сестра Мустафи.
 
* '''Гульзар Абдураманова'''&nbsp;— донька Махфуре та Абдульджеміля Мустафаєвих, сестра Мустафи.
 
* '''Диляра Сеітвелієва'''&nbsp;— донька Махфуре та Абдульджеміля Мустафаєвих, сестра Мустафи.<ref name="library.khpg.org"/>
 
* '''Диляра Сеітвелієва'''&nbsp;— донька Махфуре та Абдульджеміля Мустафаєвих, сестра Мустафи.<ref name="library.khpg.org"/>
* '''Сафінар Джемілєва'''&nbsp;— друга дружина Мустафи Джемілєва. Випускниця {{не перекладено|Узбецький державний університет світових мов|Ташкентського державного педагогічного інституту іноземних мов|ru|Узбекский государственный университет мировых языков}}. Її перший чоловік помер після тяжкої хвороби, після чого Сафінар присвятила себе руху за повернення свого народу на Батьківщину.<ref name="12-02-2010"/> Вона працює головою Ліги кримськотатарських жінок.<ref>{{cite web|url=http://islam.in.ua/3/ukr/full_news/10628/visibletype/1/ForceParentID/10628/TemplateName/news_print/ParentIndexName/news_id/index.html|назва=В Сімферополі презентували глянцевий дитячий журнал на кримськотатарській мові|веб-сайт=islam.in.ua}}</ref> Вона стала головою Ліги ще на початку 1990-х років. Нині Ліга кримськотатарських жінок налічує близько 15-ти регіональних відділень по всьому Криму.<ref>{{стаття|автор=Семена Н.|назва=Миссия: сохранение ценностей|посилання=http://www.day.kiev.ua/ru/article/obshchestvo/missiya-sohranenie-cennostey|журнал=[[День (газета)|День]]|номер=№ 24|рік=1996}} {{ref-ru}}</ref> У 2010 році «за великий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави з нагоди [[День Соборності України|Дня Соборності України»]] [[Президент України]], [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] нагородив її [[Орден княгині Ольги|орденом княгині Ольги]] 3-го ступеня.<ref name="12-02-2010"/>
+
* '''Сафінар Джемілєва'''&nbsp;— друга дружина Мустафи Джемілєва. Випускниця {{не перекладено|Узбецький державний університет світових мов|Ташкентського державного педагогічного інституту іноземних мов|ru|Узбекский государственный университет мировых языков}}. Її перший чоловік помер після тяжкої хвороби, після чого Сафінар присвятила себе руху за повернення свого народу на Батьківщину.<ref name="12-02-2010"/> Вона працює головою Ліги кримськотатарських жінок.<ref>{{cite web|url=http://islam.in.ua/3/ukr/full_news/10628/visibletype/1/ForceParentID/10628/TemplateName/news_print/ParentIndexName/news_id/index.html|назва=В Сімферополі презентували глянцевий дитячий журнал на кримськотатарській мові|веб-сайт=islam.in.ua|accessdate=8 квітень 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140409002456/http://islam.in.ua/3/ukr/full_news/10628/visibletype/1/ForceParentID/10628/TemplateName/news_print/ParentIndexName/news_id/index.html|archivedate=9 квітень 2014|deadurl=yes}}</ref> Вона стала головою Ліги ще на початку 1990-х років. Нині Ліга кримськотатарських жінок налічує близько 15-ти регіональних відділень по всьому Криму.<ref>{{стаття|автор=Семена Н.|назва=Миссия: сохранение ценностей|посилання=http://www.day.kiev.ua/ru/article/obshchestvo/missiya-sohranenie-cennostey|журнал=[[День (газета)|День]]|номер=№ 24|рік=1996}} {{ref-ru}}</ref> У 2010 році «за великий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави з нагоди [[День Соборності України|Дня Соборності України»]] [[Президент України]], [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] нагородив її [[Орден княгині Ольги|орденом княгині Ольги]] 3-го ступеня.<ref name="12-02-2010"/>
 
* '''Ельдар Сіммарович Ебубекіров''' ({{н}} [[31 травня]] [[1974]])&nbsp;— прийомний син Мустафи Джемілєва.
 
* '''Ельдар Сіммарович Ебубекіров''' ({{н}} [[31 травня]] [[1974]])&nbsp;— прийомний син Мустафи Джемілєва.
* '''Хайсер Джемілєв''' ({{н}} [[14 серпня]] [[1981]])&nbsp;— молодший син Мустафи та Сафінар Джемілєвих.<ref name="library.khpg.org"/> 27 травня 2013 року молодший син Мустафи Джемілєва&nbsp;— Хайсер Джемілєв застрелив Февзі Емедова, друга сім'ї, що працював у будинку Джемілєвих у [[Бахчисарай|Бахчисараї]]<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/27/6990820/|назва=Син голови Меджлісу застрелив людину|дата=27-05-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref><ref name="28-05-2013">{{cite web|url=http://news.liga.net/ua/articles/society/858733-traged_ya_v_budinku_dzhem_l_va_vers_vbivstva_mozhliviy_f_nal.htm|назва=Трагедія в будинку Джемілєва: версії вбивства і можливий фінал|дата=28-05-2013|веб-сайт=news.liga.net}}</ref>. До Хайсера [[Київський район (Сімферополь)|Київським районним]] судом міста [[Сімферополь|Сімферополя]] було обрано запобіжний захід у вигляді двомісячного утримання під вартою у Кримській республіканській психіатричній лікарні №&nbsp;1 Сімферополя і визначено проведення низки експертиз<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/28/6990911/|назва=Хайсера Джемільова відправили до психіатричної лікарні|дата=28-04-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. Мустафа Джемілєв висловив співчуття родині загиблого<ref>{{cite web|url=http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1564731-mustafa-dzhemilev-visloviv-spivchuttya-rodini-vbitogo-fevzi-edemova|назва=Мустафа Джемілєв висловив співчуття родині вбитого Февзі Едемова|дата=29-05-2013|веб-сайт=Сайт журналу [[Кореспондент (журнал)|Кореспондент]]}}</ref> та підтвердив інформацію, що його син лікувався у 2008 році у психіатричній клініці [[Стамбул]]а та, перебуваючи в [[Таїланд]]і, вживав [[марихуана|марихуану]] і хотів покінчити з собою<ref>{{cite web|url=http://www.ukrinform.ua/ukr/news/mustafa_dgemile_v_nazvav_moglivi_prichini_rozladu_psihiki_sina_1831891|назва=Мустафа Джемілєв назвав можливі причини розладу психіки сина|дата=30-05-2013|веб-сайт=[[Укрінформ]]}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/30/6991068/|назва=Арешт сина глави Меджлісу за вбивство оскаржать|дата=30-05-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. 25 листопада 2016 року Хайсер вийшов з-під варти в Росії<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/ua/news/462175-syna-dzhemilyeva-zvilnyly-z-pid-varty-v-rf|title=Сина Джемілєва звільнили з-під варти в РФ|last=|first=|date=2016-11-25|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=}}</ref>, а 26 листопада&nbsp;— повернувся до України<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/ua/news/462345-syn-dzhemilyeva-uzhe-pryikhav-v-ukrainu|title=Син Джемілєва уже приїхав в Україну|last=|first=|date=2016-11-26|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=}}</ref>.
+
* '''Хайсер Джемілєв''' ({{н}} [[14 серпня]] [[1981]])&nbsp;— молодший син Мустафи та Сафінар Джемілєвих.<ref name="library.khpg.org"/> 27 травня 2013 року молодший син Мустафи Джемілєва&nbsp;— Хайсер Джемілєв застрелив Февзі Емедова, друга сім'ї, що працював у будинку Джемілєвих у [[Бахчисарай|Бахчисараї]]<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/27/6990820/|назва=Син голови Меджлісу застрелив людину|дата=27-05-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref><ref name="28-05-2013">{{cite web|url=http://news.liga.net/ua/articles/society/858733-traged_ya_v_budinku_dzhem_l_va_vers_vbivstva_mozhliviy_f_nal.htm|назва=Трагедія в будинку Джемілєва: версії вбивства і можливий фінал|дата=28-05-2013|веб-сайт=news.liga.net}}</ref>. До Хайсера [[Київський район (Сімферополь)|Київським районним]] судом міста [[Сімферополь|Сімферополя]] було обрано запобіжний захід у вигляді двомісячного утримання під вартою у Кримській республіканській психіатричній лікарні №&nbsp;1 Сімферополя і визначено проведення низки експертиз<ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/28/6990911/|назва=Хайсера Джемільова відправили до психіатричної лікарні|дата=28-04-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. Мустафа Джемілєв висловив співчуття родині загиблого<ref>{{cite web|url=http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1564731-mustafa-dzhemilev-visloviv-spivchuttya-rodini-vbitogo-fevzi-edemova|назва=Мустафа Джемілєв висловив співчуття родині вбитого Февзі Едемова|дата=29-05-2013|веб-сайт=Сайт журналу [[Кореспондент (журнал)|Кореспондент]]}}</ref> та підтвердив інформацію, що його син лікувався у 2008 році у психіатричній клініці [[Стамбул]]а та, перебуваючи в [[Таїланд]]і, вживав [[марихуана|марихуану]] і хотів покінчити з собою<ref>{{cite web|url=http://www.ukrinform.ua/ukr/news/mustafa_dgemile_v_nazvav_moglivi_prichini_rozladu_psihiki_sina_1831891|назва=Мустафа Джемілєв назвав можливі причини розладу психіки сина|дата=30-05-2013|веб-сайт=[[Укрінформ]]|accessdate=30-05-2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140409140319/http://www.ukrinform.ua/ukr/news/mustafa_dgemile_v_nazvav_moglivi_prichini_rozladu_psihiki_sina_1831891|archivedate=09-04-2014|deadurl=yes}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/30/6991068/|назва=Арешт сина глави Меджлісу за вбивство оскаржать|дата=30-05-2013|веб-сайт=[[Українська правда]]}}</ref>. 25 листопада 2016 року Хайсер вийшов з-під варти в Росії<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/ua/news/462175-syna-dzhemilyeva-zvilnyly-z-pid-varty-v-rf|title=Сина Джемілєва звільнили з-під варти в РФ|last=|first=|date=2016-11-25|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=}}</ref>, а 26 листопада&nbsp;— повернувся до України<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/ua/news/462345-syn-dzhemilyeva-uzhe-pryikhav-v-ukrainu|title=Син Джемілєва уже приїхав в Україну|last=|first=|date=2016-11-26|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=}}</ref>.
 
* '''Ельзара Абдулджелілова'''&nbsp;— донька Мустафи Джемілєва від першого шлюбу.<ref name="14-08-2012">{{cite web|url=http://tsn.ua/ukrayina/u-krimu-znayshli-povishenoyu-onuku-dzhemilyeva.html|назва=У Криму знайшли повішеною онуку Джемілєва|дата=14-08-2012|веб-сайт=[[ТСН]]}}</ref>
 
* '''Ельзара Абдулджелілова'''&nbsp;— донька Мустафи Джемілєва від першого шлюбу.<ref name="14-08-2012">{{cite web|url=http://tsn.ua/ukrayina/u-krimu-znayshli-povishenoyu-onuku-dzhemilyeva.html|назва=У Криму знайшли повішеною онуку Джемілєва|дата=14-08-2012|веб-сайт=[[ТСН]]}}</ref>
 
* '''Джаніке Абдулджелілова''' ({{н}} [[2002]]&nbsp;— {{†}} [[13 серпня]] [[2012]])&nbsp;— донька Ельзари. Вона померла у селі [[Щебетовка]], [[Феодосійська міська рада|Феодосійської міської ради]] у результаті нещасного випадку. Наступного дня її було поховано у тому ж селі<ref>{{cite web|url=http://tsn.ua/ukrayina/onuka-dzhemilyeva-povisilas-bo-yiyi-ne-vzyali-na-more.html|назва=За фактом смерті дівчинки порушили кримінальну справу за статтею «доведення до самогубства»|дата=14-08-2012|веб-сайт=[[ТСН]]}}</ref><ref name="14-08-2012"/>.
 
* '''Джаніке Абдулджелілова''' ({{н}} [[2002]]&nbsp;— {{†}} [[13 серпня]] [[2012]])&nbsp;— донька Ельзари. Вона померла у селі [[Щебетовка]], [[Феодосійська міська рада|Феодосійської міської ради]] у результаті нещасного випадку. Наступного дня її було поховано у тому ж селі<ref>{{cite web|url=http://tsn.ua/ukrayina/onuka-dzhemilyeva-povisilas-bo-yiyi-ne-vzyali-na-more.html|назва=За фактом смерті дівчинки порушили кримінальну справу за статтею «доведення до самогубства»|дата=14-08-2012|веб-сайт=[[ТСН]]}}</ref><ref name="14-08-2012"/>.
Рядок 330: Рядок 330:
 
|Родовід =
 
|Родовід =
 
}}
 
}}
* [http://www.dzemiliev-rada.org.ua/ Офіційний веб-сайт]
+
* [https://web.archive.org/web/20140407072148/http://www.dzemiliev-rada.org.ua/ Офіційний веб-сайт]
 
* {{cite web|url=http://www.dzhemelev.openua.net/bio.php|назва=Джемілєв Мустафа. Біографія|веб-сайт=openua.net|accessdate=30 грудень 2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140226111103/http://www.dzhemelev.openua.net/bio.php|archivedate=26 лютий 2014|deadurl=yes}}
 
* {{cite web|url=http://www.dzhemelev.openua.net/bio.php|назва=Джемілєв Мустафа. Біографія|веб-сайт=openua.net|accessdate=30 грудень 2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140226111103/http://www.dzhemelev.openua.net/bio.php|archivedate=26 лютий 2014|deadurl=yes}}
* [http://ua.test.golosua.it7.com.ua/politika/djemilev-mustafa-abduldjemil Джемілєв Мустафа] на сайті ''ua.test.golosua.it7.com.ua''
+
* [https://web.archive.org/web/20140330215309/http://ua.test.golosua.it7.com.ua/politika/djemilev-mustafa-abduldjemil Джемілєв Мустафа] на сайті ''ua.test.golosua.it7.com.ua''
 
* {{cite web|url=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=author&i=381|назва=Джемилев Мустафа (р.1943)|веб-сайт=sakharov-center.ru|мовою=ru}}
 
* {{cite web|url=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=author&i=381|назва=Джемилев Мустафа (р.1943)|веб-сайт=sakharov-center.ru|мовою=ru}}
 
* Народний депутат України [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/d_ank_arh?kod=53503 III] скликання. Джемілєв Мустафа на офіційному сайті [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]
 
* Народний депутат України [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/d_ank_arh?kod=53503 III] скликання. Джемілєв Мустафа на офіційному сайті [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]

Поточна версія на 12:15, 20 серпня 2019

Мустафа́ Джемі́лєв (крим. Mustafa Cemilev), повне ім'я Мустафа́ Абдульджемі́льоглу́ Джемі́лєв (Киримоглу́) (крим. Mustafa Abdülcemil oğlu Cemilev (Qırımoğlu); нар. 13 листопада 1943, село Ай-Серез, Крим) — політичний та громадський діяч СРСР і України кримськотатарського походження, один із провідників кримськотатарського національного руху, правозахисник, учасник дисидентського руху, політв'язень, Народний депутат України від фракції партії Блок Петра Порошенка, з 20 серпня 2014 року до 18 травня 2019 року Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу, кандидат в народні депутати України від партії Європейська солідарність.

Мустафа Джемілєв
Mustafa Cemilev
Мустафа Джемілєв
Прапор
1-й Голова Меджлісу кримськотатарського народу
6 червня 1991 — 26 жовтня 2013
Попередник: Посада заснована
Наступник: Рефат Чубаров
Прапор
1-й Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу
20 серпня 2014 — 18 травня 2019
Президент: Петро Порошенко
Попередник: Посада заснована
 
Партія: безпартійний
Освіта: Tashkent Institute of Irrigation and Melioration[d] (1965)
Народження: 13 листопада 1943(1943-11-13) (75 років)
Ай-Серез, Крим, німецька окупаційна адміністрація
Національність: кримський татарин
Громадянство: СРСР і Україна
Віросповідання: Іслам
Батько: Абдульджеміль Мустафаєв
Мати: Махфуре
У шлюбі з: Сафінар
Діти: дочка та 2 сини
Нагороди:
Орден Свободи
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Турецької Республіки
Лицарський хрест ордену «За заслуги перед Литвою»
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Медіафайли у Вікісховищі?

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

За свої політичні погляди Джемілєв був виключений з ВНЗ та сім разів був судимий. Всього він провів п'ятнадцять років у місцях позбавлення волі: був ув'язненим у 1966—1967, 1969—1972, 1974—1975, 1975—1976, 1983—1986 роках та у 1979—1982 роках був у засланні в Якутії. Всесвітньо відомий правозахисник, один з засновників та член Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР. Після проголошення незалежності України Джемілєв став активним діячем політичного життя країни. З 1998 року Народний депутат України III, IV, V, VI, VII скликань та VIII скликань, автор кількох десятків законопроєктів, колишній голова Меджлісу кримськотатарського народу (1991—2013), член комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з 1998 року), голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій (2 вересня 2003 — 15 червня 2007), голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій (з грудня 2012 року). Під час Кримської кризи Джемілєв займав позицію недоторканності кордонів України й не визнав референдум.

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV та V ступенів, ордена «За інтелектуальну відвагу» та ордена Турецької Республіки, лауреат почесних грамот Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, лауреат премії: імені Фрітьофа Нансена управління Верховного комісара ООН у справах біженців, імені Пилипа Орлика «За демократизацію українського суспільства», «Світло справедливості» та «Солідарності», володар «Хреста Солідарності Боротьби». На його честь названо декілька вулиць у різних містах Туреччини, він почесний доктор права Сельджуцького університету та Вищого технологічного інституту, почесний доктор у галузі міжнародних відносин Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня[en], почесний громадянин турецьких міст Кастамону та Кириккале.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Перші рокиРедагувати

Мустафа Джемілєв народився 13 листопада 1943 року у селі Ай-Серез поблизу міста Судак, що знаходиться на Кримському півострові у сім'ї Абдульджеміля та Махфуре Мустафаєвих, на той час Крим перебував під німецькою окупацією. Після приходу радянських військ, 18 травня 1944 року, разом з усім кримськотатарським народом Мустафа та його сім'я були депортовані радянською владою до Узбекистану. До дванадцяти років Джемілєв разом зі своєю сім'єю проживав під адміністративним наглядом в Андижанській області. У 1955 році вони переїхали до міста Андижана, а вже наступного року — до Мірзачуєва (нині Ґулістан). У 1959 році Мустафа закінчив середню школу й намагався вступити на східний факультет (за іншими даними, факультет арабської мови та літератури[1]) Середньоазійського державного університету, проте через заборону приймати до університету кримських татар йому це не вдалося.[2][3]

У віці 16 років Джемілєв, працюючи токарем на Ташкентському авіаційному заводі[en], брав участь у нелегальній молодіжно-студентській організації «Спілка кримськотатарської молоді»[4], куди входили кримськотатарські студенти та робітники. Збори молоді проходили у домі одного із членів організації Ахмеда Асанова. У Спілці Мустафа очолив «Історичний відділ» й виступав перед публікою з історичними доповідями про свій народ. Проте вже за кілька місяців діяльність організації перервалася. 8 квітня 1962 року спілку розігнали, а керівників, Ахмета Асанова, Марата Омерова та Сеїт-Амзи Умерова, заарештували[5]. Джемілєва звільнили з роботи, за ним почався нагляд КДБ. Згодом він працював слюсарем та електрослюсарем на Мірзачульському ремонтно-механічному заводі у Ташкентській області. 1962 року Мустафа поступив на гідромеліоративний факультет Ташкентського інституту інженерів іригації та механізації сільського господарства.[2]

Дисидентський рухРедагувати

Початок дисидентської діяльностіРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  «Параллели, события, люди» Седьмая серия.
Инициативная группа по защите прав
человека в СССР
Російська служба
Voice of America (рос.)

З 1960-х років Джемілєв брав активну участь у кримськотатарському національному русі. Так 27 серпня 1965 року Мустафа був серед числа кількох протестувальників, які намагалися зустрітися з першим секретарем ЦК КП Узбекистану Шарафом Рашидовим. 11 вересня юнака разом з іншими активістами було заарештовано за «порушення громадського порядку та хуліганство».[5] У тому ж році хлопець був відрахований з четвертого курсу інституту за поширення серед студентів свого історичного рукопису «Короткий історичний нарис тюркської культури у Криму у XIII—XVIII ст.», зміст якого було розцінено КДБ як «націоналістичний та антирадянський». У травні 1966 року Мустафу засуджено на півтора року позбавлення волі через його відмову служити у Радянській армії з політичних мотивів, після чого його відправили у табір під Ташкентом.[4] Під час відбування терміну покарання його помістили у штрафний ізолятор «за проведення антирадянської пропаганди серед ув'язнених», після чого колишній студент оголосив голодування. У листопаді 1967 року Мустафа був звільнений з ув'язнення.[2]

Після звільнення у 1967 році Мустафа Джемілєв встановив тісні контакти з правозахисниками Москви та інших регіонів СРСР, організував інформування світової громадськості про стан кримськотатарського народу та його боротьбу за відновлення своїх прав. Він послідовно виступав на захист інших народів СРСР; відкрито виступив проти окупації радянськими військами Чехословаччини у 1968 році. У 1969 році[4] (за іншими даними, 1968 року[2]) Мустафа став одним із засновників Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР; серед інших засновників цієї громадської організації були Петро Якір та Віктор Красін[en], а також московські правозахисники — Тетяна Великанова, Наталя Горбаневська, Сергій Ковальов, Олександр Лавут[ru], Анатолій Левітін[ru], Юрій Мальцев, Григорій Под'япольський[ru], Тетяна Ходорович[ru] та Анатолій Якобсон[ru], ленінградець — Володимир Борисов, а також українці — Генріх Алтунян та Леонід Плющ. Майже усі члени цієї ініціативної групи були репресовані — 11 з 15 членів були арештовані та засуджені, а сім були вимушені виїхати закордон.[4] У вересні 1969 року Джемілєв був знову заарештований та звинувачений у «поширенні завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний та суспільний лад». Окрім Джемілєва за цією справою також було заарештовано генерал-майора Петра Григоренка та поета Іллю Габая[en]. Григоренка у ході процесу було відправлено до психіатричної спецлікарні, а Габай разом із Мустафою вимагав від суду перевірки фактів, заперечуючи брехливість документів[6]. І якщо Габая захищала відома радянська адвокат Діна Камінська[en], то Мустафа захищався сам.[3] Ташкентський міський суд виніс вирок кримськотатарському борцю за права людини — три роки позбавлення волі, у зв'язку із чим Мустафа провів 30-денне політичне голодування у Ташкентському слідчому ізоляторі на знак протесту проти грубого порушення прав людини в СРСР. Згодом його відправили до Москви, у Лефортовську в'язницю. Після 4-х місяців слідства справу було припинено, а Джемілєв залишився відбувати термін ув'язнення у таборах Узбекистану.[2]

« Яким би я не піддавався репресіям та переслідуванням, я твердо можу сказати, що ніхто, ніколи і ні за яких обставин не зможе мене змусити відмовитися від виконання обов'язків, що накладаються честю, національною гідністю та громадянським обов'язком.
Оригінальний текст (рос.)
Каким бы я ни подвергался репрессиям и преследованиям, я твердо могу сказать, что никто, никогда и ни при каких обстоятельствах не сможет меня заставить отказаться от исполнения обязанностей, налагаемых честью, национальным достоинством и гражданским долгом.
»

— Заключна частина промови на процесі 1969 року, [6]

  Зовнішні зображення
  Мустафа незадовго до третього арешту, 1973
рік, «Радіо Свобода»

Після завершення засудження у 1972 році правозахисник проживав під гласним адміністративним наглядом у Ґулістані, працюючи інженером у радгоспі. 13 травня 1974 року, за кілька днів до річниці депортації кримських татар, Мустафу намагалися спровокувати на бійку. Такий захід був традиційним для органів держбезпеки напередодні важливих для кримських татар дат і мав за мету нейтралізацію одного з основних учасників визвольного руху. Попри виявлену хлопцем стриманість у спровокованій ситуації, підтверджену чотирма письмовими показаннями свідків, він був засуджений «за хуліганство» на 15 діб. У відповідь Джемілєв оголосив голодування і на дев'яту добу його у важкому стані випустили. Через місяць, коли Мустафа ще не цілком одужав, його викликали на військові збори. При огляді у медкомісії його визнали здоровим й не дозволили пройти повторний огляд в Ташкенті та пред'явити довідки з місцевої поліклініки, де Джемілєв лікувався. Йому наказали з'явитися з речами через дві години, однак, той не виконав наказу і 22 червня був заарештований за «ухилення від військових зборів». Мустафа знову почав голодування. Насправді причиною арешту була інформація, що надійшла у КДБ про, нібито, намір Джемілєва виїхати до Москви для передачі президентові США Річарду Ніксону петиції про проблеми кримських татар. 19 липня 1974 року, вироком народного суду міста Ґулістана, Джемілєв був визнаний винним за статтею 199-1 Кримінального кодексу УзРСР і засуджений до одного року позбавлення волі з утриманням у виправно-трудовій колонії суворого режиму. З 19 вересня 1974 року Мустафа відбував покарання у ВТК-3 біля міста Омськ.[6][7] У травні 1975 року в ув'язненого при огляді особистих речей було вилучено кілька особистих листів, паперів й зошитів із записами на англійській і німецькій мовах та кілька рукописів російською мовою, тексти яких не містили забороненої табірними правилами інформації. У заяві на ім'я начальника табору та голови КДБ Юрія Андропова Мустафа вимагав повернути йому вилучені папери:[7]

« Мені, звичайно, зрозумілі цілі частих візитів у колонію співробітників КДБ, а також мета, проведених ними незаконних допитів ув'язнених і працівників колонії, з якими мені доводиться спілкуватися про мої політичні погляди. Це є додатковим підтвердженням зробленої мною раніше заяви про те, що звинувачення у порушенні ст.199—1 КК УзРСР, по якій я позбавлений волі, є свідомо помилковим і сфабрикованими з санкції співробітників КДБ у порядку чергової розправи за мою участь у національному русі свого народу за повернення на Батьківщину і за мої політичні погляди.
Оригінальний текст (рос.)
Мне, конечно, понятны цели частых визитов в колонию сотрудников КГБ, а также цели проводимых ими незаконных допросов заключенных и работников колонии, с которыми мне приходится общаться о моих политических взглядах. Это является дополнительным подтверждением сделанного мною ранее заявления о том, что обвинение в нарушении ст.199-1 УК УзССР, по которому я лишен свободы, является заведомо ложным и сфабрикованным с санкции сотрудников КГБ в порядке очередной расправы за мое участие в национальном движении своего народа за возвращение на Родину и за мои политические взгляды.
»

— Заява, зроблена Джемілєвим під час відбування свого третього строку у 1974—1975 роках, [7]

Омський процесРедагувати

Докладніше: Омський процес

Четвертий судовий процес проти Мустафи Джемілєва відбувся у західносибірському місті Омськ. Громадськість могла мати лише загальне уявлення з повідомлень західних радіостанцій: процес був закритий, і до зали суду впускали за спеціальними перепустками лише працівників КДБ, Міністерства внутрішніх справ, прокуратури та чиновників тюремної адміністрації. Увагу світової громадськості набагато більше зацікавили обставини, пов'язані з цим процесом. По-перше, найтриваліше політичне голодування підслідного, що тривало 303 дні з моменту пред'явлення йому перед закінченням табірного строку нового звинувачення у «наклепі на радянський державний лад» до самого судового процесу. Протягом усього цього періоду західні радіостанції день у день передавали відомості про стан Мустафи, протести та звернення його співвітчизників, друзів і близьких, відомих дисидентів і видних представників громадськості.[8]

4 червня 1975 року, за кілька днів до закінчення терміну ув'язнення, проти Джемілєва було порушено нову кримінальну справу за статтею 190-1 Кримінального кодексу РРФСР[ru], після чого дисидент розпочав своє найтриваліше голодування.[2] 5 вересня Мустафа Джемілєв написав листа другу:

« …Справи у мене, загалом, без особливих змін. 18 серпня оглянули лікарі, дані були такі: пульс — 57, температура — 35,5 °C, тиск 90/60, вага 45 кг…

…Кажуть, що тут «вмирати не дають». Це схоже на правду, тому що в той же день 18 серпня мене перевели в тюремну лікарню, де, крім щоденних вливань, робили ще ін'єкції глюкози та B1. 26 серпня знову перевели у свою камеру у підвал, але 1 вересня змушені були знову забрати у санчастину, бо дуже недобре стало зі шлунком. Протримали там 4 дні, і ось сьогодні, 5 вересня, я знову у підвалі.

Слідчі органи не турбують.

І ще ось що: 12 серпня стався такий інцидент. У той ранок, десь о 3-4 годині ночі, у камеру ввійшов начальник в'язниці підполковник Суров. Він запитав, коли я збираюся закінчувати голодування, і, почувши, що я не збираюся, накинувся з образами. Казав, що він дізнався, який я негідник і антирадянщик, і що наївно думати, ніби голодування допоможе мені вийти на свободу. На закінчення він оглянув камеру і, помітивши на стінах якісь написи, розпорядився, щоб мені видали щітку з вапном і щоб я замазав ці записи, хоча він прекрасно бачив за характером записів, що я до них відношення не маю, і бачив також, що я насилу тримаюся на ногах.

«Якщо не підкориться — покарайте!» — Сказав він черговому наглядачеві. А покарання могло виразитися в тому, що у мене відняли б ліжко і зачинили б відкидні нари, так що лежати довелося б на мокрій цементній підлозі.

Коли черговий натякнув йому вже в коридорі, що подібне свавілля може викликати з мого боку реакцію відчаю, начальник сказав: «Нехай вішається, це навіть краще!» — З цього я усвідомив собі, що моє самогубство розцінювалося в деяких колах, як найбажаніший результат…

Оригінальний текст (рос.)
…Дела у меня, в общем, без особых изменений. 18 августа осмотрели врачи, данные были такие: пульс — 57, температура — 35,5C, давление 90/60, вес 45 кг…

…Говорят, что здесь «умирать не дают». Это похоже на правду, потому что в тот же день 18 августа меня перевели в тюремную больницу, где, кроме ежедневных вливаний, делали еще инъекции глюкозы и B1. 26 августа снова перевели в свою камеру в подвал, но 1 сентября вынуждены были снова забрать в санчасть, потому что очень нехорошо стало с желудком. Продержали там 4 дня, и вот сегодня, 5 сентября, я опять в подвале.

Следственные органы не тревожат.

И еще вот что: 12 августа произошел такой инцидент. В то утро, где-то в 3-4 часа ночи, в камеру вошел начальник тюрьмы подполковник Суров. Он спросил, когда я собираюсь кончать голодовку, и, услышав, что я не собираюсь, набросился с оскорблениями. Говорил, что он узнал, какой я негодяй и антисоветчик, и что наивно думать, будто голодовка поможет мне выйти на свободу. В заключение он осмотрел камеру и, заметив на стенах какие-то надписи, распорядился, чтобы мне выдали щетку с известью и чтобы я замазал эти записи, хотя он прекрасно видел по характеру записей, что я к ним отношения не имею, и видел также, что я с трудом держусь на ногах.

«Если не подчинится — накажите!» — сказал он дежурному надзирателю. А наказание могло выразиться в том, что у меня отняли бы постель и захлопнули бы откидные нары, так что лежать пришлось бы на мокром цементном полу.

Когда дежурный намекнул ему уже в коридоре, что подобный произвол может вызвать с моей стороны реакцию отчаяния, начальник сказал: «Пусть вешается, это даже лучше!» — из этого я уяснил себе, что мое самоубийство расценивалось в неких кругах, как самый желательный исход…
»

— Лист від Джемілєва до його друга, датований 5 вересня 1975 року, [9]

27 червня 1975 року російський академік Андрій Сахаров звернувся з відкритим листом до Генерального секретаря ООН Курта Вальдгайма, організації «Міжнародна амністія», лідерів мусульманських народів, міжнародної громадськості з проханням об'єднати зусилля у боротьбі «за звільнення з ув'язнення відомого діяча кримськотатарського національного руху Мустафи Джемілєва». Генерал Петро Григоренко просив адвоката Швейського передати Мустафі прохання всіх його друзів припинити голодування, однак той відповів, що він і сам, у принципі, проти самокатування, але для нього голодування не тільки форма протесту, але й захист від можливих нових лжесвідків — сусідів по камері. Поки він голодував, його тримали в одиночній камері. 4 листопада 1975 року Григоренко звернувся з заявою до Прокурора РРФСР, що Джемілєв міститься у сирій камері, продовжує голодування «на знак протесту проти необґрунтованого обвинувачення і в цілях протидії підсаджуванню до нього лжесвідків». Він просив змінити Джемілєву запобіжний захід, замінити на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, і висловив готовність поручитися за Джемілєва сам або знайти інших поручителів. Серед інших, хто підтримував Джемілєва було багато відомих правозахисників, зокрема, французькі — Раймон Арон та П'єр Еммануель[en], російські — Лев Копелев, Анатолій Левітін, Олександр Некрич[en], академік Андрій Сахаров, Лідія Чуковська, іранський поет Реза Барагені[en], американські вчені — лауреати Нобелівської премії Сальвадор Лурія та Георг Валд, директор міжнародного трибуналу над військовими злочинцями ім. Бертрана Расселла пуерторіканець Мартін Состра, турецький сенатор Ахмед Демір Юдже, пакистанський політичний діяч Ікбал Ахмад, редактор журналу «Вільна Палестина» Абдіен Жабара, генеральний секретар уряду в еміграції китайського Східного Туркестану Іса Юсуф Альптекін[en] тощо. У кількох країнах, у тому числі у США, Туреччині, Італії, Франції, Швеції були організовані комітети за звільнення Джемілєва, куди входило багато громадських діячів, вчених, письменники та журналісти.[8] 6 листопада 1975 року учасники міжнародного та радянського правозахисного руху Карл Амері, лауреат Нобелівської премії Генріх Белль, Вадим Білоцерковський, поет-пісняр Олександр Галич, генерал Петро Григоренко, Карел Єздінський, Габріель Лауб[en], Анатолій Левітін, Павло Літвінов, відомі діячі «Празької весни» Антоні Лім та Іржі Пелікан[en], Павел Тігрід[en], Ота Філіп[en], В. Франк звернулися через газету «Русская Мысль» на захист Джемілєва.[10] 24 листопада з Омської прокуратури прийшла відмова на прохання Григоренка. Сестра Джемілєва Васфіє Хаірова закликала прокуратуру РРФСР відпустити брата, однак відповідь була та ж сама. 3 грудня 1975 року батьки, чотири сестри та два брати Мустафи звернулися до Міжнародного Червоного Хреста, організації «Міжнародна амністія» та до керівників КПРС із закликом врятувати Мустафу. Того ж дня сестра Мустафи, Решат Джемілєв, Григоренко та Сахаров направили в Організацію об'єднаних націй листа, що містив вимогу провести гласне розслідування справи кримськотатарського дисидента спеціальною комісією.[9] 31 грудня 1975 року вийшов новий випуск правозахисного журналу «Хроника текущих событий», де окрім іншого, повідомлялося про долю Джемілєва:

« Суд над Джемілєвим Мустафою був призначений на 17 грудня 1975 року у місті Омську. Адвокат Швейський, свідки захисту і родичі прибули до суду вранці 16 грудня. Голова облсуду Аносов Ю. І., він же голова суду по справі Джемілєва М., відсутній на роботі і з'явився тільки під кінець робочого дня. Прохання адвоката бачити підзахисного для роботи не задовольнив, мотивуючи пізнім часом. Гарантував це побачення 17-го вранці. 17-го вранці секретарем суду було оголошено про хворобу Аносова, повезеного швидкою допомогою з дому до лікарні. Суд відкладається на невизначений час. Адвокату у побаченні з підзахисним відмовлено. Мустафа продовжує голодування. Сестри бачили його при посадці в «воронок». Мустафа схожий на скелет, обтягнутий плівкою. Він став ніби меншим на зріст. Ледве ходить. Секретар суду іронічно запитав сестру Мустафи: «Ви бачили свого Мустафу, маленького, худенького?» Нам вдалося встановити, що Аносов вранці був у суді. У лікарню спрямований не був. При повторному запиті телефоном секретар відповіла: «Аносов терміново захворів». Ми твердо переконані, що відкладання суду було навмисним, заздалегідь підготовленим бюрократичним трюком для того, щоб позбавити Мустафу кваліфікованого захисту і присутності свідків захисту. Поїздка на суд для родичів представляє великі матеріальні витрати. Розрахунок один: закритим судом без свідків приховати незаконне, сфабриковане звинувачення від його народу і світової громадськості.
Оригінальний текст (рос.)
Суд над Джемилевым Мустафой был назначен на 17 декабря 1975 г. в г. Омске. Адвокат Швейский, свидетели защиты и родственники прибыли в суд утром 16 декабря. Председатель облсуда Аносов Ю. И., он же председатель суда по делу Джемилева М., отсутствовал на работе и явился только к концу рабочего дня. Просьбу адвоката видеть подзащитного для работы не удовлетворил, мотивируя поздним временем. Гарантировал это свидание 17-го утром. 17-го утром секретарем суда было объявлено о болезни Аносова, увезенного скорой помощью из дома в больницу. Суд откладывается на неопределенное время. Адвокату в свидании с подзащитным отказано. Мустафа продолжает голодовку. Сестры видели его при посадке в «воронок». Мустафа похож на скелет, обтянутый пленкой. Он стал как бы меньше ростом. Еле ходит. Секретарь суда иронически спросил сестру Мустафы: «Вы видели своего Мустафу, маленького, худенького?» Нам удалось установить, что Аносов утром был в суде. В больницу направлен не был. При повторном запросе по телефону секретарь ответила: «Аносов срочно заболел». Мы твердо убеждены, что откладывание суда было преднамеренным, заранее подготовленным бюрократическим трюком для того, чтобы лишить Мустафу квалифицированной защиты и присутствия свидетелей защиты. Поездка на суд для родственников представляет большие материальные траты. Расчет один: закрытым судом без свидетелей скрыть незаконное, сфабрикованное обвинение от его народа и мировой общественности.
»

— «Сообщение о Мустафе Джемилеве», підписане Джемілєвим Решатом, Хаїровою Васфіє, Джемілєвою Гульзар, Сеферовим Енвером, Кудряшовим Анатолієм тощо, [9]

На початку 1976 року в закордонній пресі навіть з'явилася непідтверджена інформація про смерть Мустафи у результаті голодування, однак її було спростовано. 16 лютого 1976 року Андрій Сахаров на адресу XXV з'їзду КПРС скерував листа, де закликав вплинути на суд своїм авторитетом та відпустити Мустафу. Згодом з'явилася інформація, що судовий процес призначений на 6 квітня. У цей день до омського суду приїхало одинадцять родичів та друзів активіста з усіх куточків країни: Краснодарського краю, Москви, Середньої Азії. Проте в той день слухання було перенесено на 14 квітня через приїзд до міста академіка Сахарова, за яким на той час слідкувала іноземна преса. Розрахунки були на те, що Сахаров не приїде через вісім днів і тому такого ажіотажу навколо справи Джемілєва не буде. Однак у призначений день в Омськ приїхало 16 осіб, включаючи науковця та його дружину Олену Боннер. Для того, щоб не пустити до зали суду публіку, зокрема студентів, за кілька кварталів від приміщення суду було організовано оточення міліції, ДАІ, а також людей у цивільному, які нікого не пропускали. Однак, пробравшись через ці кордони, Сахаров та його дружина все одно не змогли пройти у приміщення, оскільки в залі не було місця. Виняток було зроблено тільки для матері, двох братів та сестри Джемілєва.[8] Підсудному інкримінували «викладання завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний та суспільний лад, а також виготовляння та розповсюджування документів такого змісту»; на думку слідчих, Мустафа у період з осені 1974 року до липня 1975 року викладав усі ці «вигадки» іншому ув'язненому В. Дворянському. Окрім того, його також звинувачували у поширенні або підготовці наклепницьких документів, зокрема листа Ільмі Аметова з критикою журнальної статті про кримських татар, проєкт «Декларації принципів національного руху кримськотатарського руху», отриманих Джемілєвим у таборі листів та поштівок, де звинувачення побачило «націоналістичний дух». У перший же день головний свідок справи Дворянський, на свідченнях якого будувалося звинувачення, відмовився від них, заявивши, що на нього тиснули працівники КДБ.[7] У ході засідання суд засудив Джемілєва на два з половиною роки позбавлення волі у ВТК суворого режиму «Приморський» на Далекому Сході.[4] Тільки після завершення засідання суду Джемілєв погодився завершити своє 303-денне голодування на прохання академіка Андрія Сахарова, яке передав йому брат Асан.[6]

У листопаді наступного, 1977 року табірна адміністрація намагалася висунути ще одну справу проти Мустафи, на знак протесту проти чого він провів ще одне 15-денне голодування. Вже у грудні того ж року його було звільнено в Ташкенті під гласним адміністративним наглядом МВС. Джемілєв наполягав на поверненні в Крим. Однак йому неодноразово відмовляли. 30 грудня 1977 року Джемілєв підпав під адміністративний нагляд 1-го, 15-го та 22-го числа кожного місяця.[7]

1980-ті рокиРедагувати

  Зовнішні зображення
  Мустафа незадовго до п'ятого арешту, 1979
рік, «Радіо Свобода»
  Лариса Богораз, В'ячеслав Чорновіл, Мустафа
Джемілєв, Вацлав Гавел
, «Українська правда»

Після того, як Джемілєва випустили з ув'язнення, він перебував під адміністративним наглядом. В цей час його було звинувачено у трьох порушеннях, що дало змогу відкрити нову кримінальну справу.[11][12] У зв'язку з цим кримськотатарський правозахисник направив листа у Президію Верховної Ради СРСР та голові Жовтневого РВВС Ташкенту з відмовою від громадянства СРСР та проханням на дозвіл покинути межі країни. Зокрема, у 1975 та 1978 роках його родич, що жив у США, відправляв так звані «виклики» з-за кордону. Джемілєв також зазначив у листі, що готовий відмовитися від слів про анулювання громадянства, якщо кримським татарам буде дозволено проживати у Криму. 8 січня 1979 року дисидента було викликано у міліцію й там заарештовано за «злісне порушення правил гласного адміністративного нагляду».[12] На закритому судовому процесі 6 березня 1979 року Джемілєва засудили на півтора року обмеження свободи із заміною на чотирирічне заслання в Усть-Майський улус, Якутської АРСР. Але 31 травня його було перевезено у Колиму у селище Зирянка Верхньоколимського улусу.[7]

Саме тоді в Якутію до Джемілєва приїхала його майбутня дружина Сафінар. У тому ж селищі на засланні жив інший правозахисник Олександр Подрабінек разом із дружиною Аллою. Подрабінеки та Джемілєви дружили сім'ями.[13] 14 серпня 1981 року у сім'ї Мустафи та Сафінар народився син Хайсер.[14] Мустафа працював у той час на кисневій станції. За словами його дружини, серед місцевого населення до політичних в'язнів було особливе ставлення, люди знали за що боровся Джемілєв і поважали його. Під час заслання дисидент неодноразово спілкувався з українцем В'ячеславом Чорноволом, який на той час також відбував заслання в Якутії.[13]

У лютому 1983 року Мустафа був звільнений і разом з дружиною та дитиною після майже 39-ти років заслання переїхав до Криму й поселився у знайомих, що жили у місті Саки. Через три дні їх було видворено з півострова. Джемілєвих перевозили з міста до міста — спочатку у Тамань, потім Кримськ та Абінськ. Коли сім'ю привезли до останнього міста, кримські татари, що там жили, дізналися про приїзд Мустафи, після чого влаштували пікет з вимогою відпустити сім'ю.[13] Згодом Джемілєвих випустили й вони повернулися до Узбекистану у місто Янгіюль під наглядом МВС. Там Джемілєв працював слюсарем та різноробочим. Навесні того ж року почався випуск нелегального «Інформаційного Бюлетеня Ініціативної групи кримських татар імені Муси Мамута», де всесвітньовідомий політв'язень став редактором. Останній, шостий арешт відбувся в листопаді 1983 року. Кілька місяців активіст був під слідством із підпискою про невиїзд. У лютому 1984 року Ташкентський обласний суд засудив Мустафу Джемілєва до трьох років позбавлення волі у таборах суворого режиму за статтею 191-4 КК УзРСР. Йому інкримінували «складання і поширення документів, що паплюжать радянський державний лад та його політичну систему», зокрема поштівки, що він надсилав друзям у Нью-Йорк; «організацію масових заворушень» під час спроби 5 червня перейти на поромній переправі «Крим—Кавказ» та поховати свого батька в Криму; а також «запис на магнітофон передач закордонних радіостанцій», зокрема лист японської радіомовної корпорації NHK зі схваленням позиції Японії у територіальній суперечці з СРСР.[4][2][7]

  Зовнішні зображення
  Олена Боннер, Сафінар та Мустафа Джемілєви й
Андрій Сахаров
, Москва, 1986 рік, «Радіо
Свобода»
  Рефат Чубаров та Мустафа Джемілєв на прес-
конференції представників Меджлісу кримсько-
татарського народу
, Київ, 24 березня 1992 року,
«Українська правда» (З фондів ЦДКФФА України
ім. Г. С. Пшеничного
)

Після звільнення з ув'язнення у таборі «Уптар» (Магаданська область) у 1986 році проти Мустафи було порушено нову кримінальну справу за статтею 188-1 КК РРФСР («Злісна непокора законним вимогам адміністрації місць позбавлення волі») й переведено у тюрму Магадана. У грудні 1986 року Джемілєва було засуджено до трьох років умовно з п'ятирічним випробувальним строком і звільнено із зали суду. За словами дружини Мустафи, його випустили через список ув'язнених дисидентів, який Андрій Сахаров передав генеральному секретареві ЦК КПРС Михайлу Горбачову (за іншими даними, Мустафу відпустили в зв'язку із домовленістю між президентом США, Рональдом Рейґаном, та генсеком ЦК КПРС, Михайлом Горбачовим, у ході їх другої спільної зустрічі, що відбулася з 12 по 13 жовтня 1986 року в ісландському місті Рейк'явік для обговорення, насамперед, Стратегічної оборонної ініціативи[1][15]). Після звільнення Мустафа та Сафінар приїхали у Москву й зупинилися у Лариси Богораз. Там Джемілєв вперше зустрівся з академіком Сахаровим. І хоч вони не один рік вели листування, ні Сахаров, ні Джемілєв не бачили одне одного жодного разу.[13] Після повернення в Узбекистан правозахисник відновив політичну діяльність. У квітні 1987 року на «Першій Всесоюзній нараді представників ініціативних груп» Мустафа був обраний у члени «Центральної ініціативної групи Національного руху кримських татар». Координація ініціативних груп у 1987—1988 роках дала змогу організувати масові акції протесту кримських татар у багатьох регіонах держави, де мешкали кримські татари. Передовсім, це потужна багатоденна демонстрація кримських татар на Красній площі у Москві влітку 1987 року. Головною вимогою кримських татар було повернення на свою батьківщину і відновлення автономії Криму на основі права кримськотатарського народу на самовизначення. Тоді ж почався випуск напівлегального місячника «Вісник Національного руху кримських татар». У травні 1989 року була засновано «Організацію кримськотатарського національного руху» й Мустафу Джемілєва було обрано головою цієї структури, що проіснувала до травня 1991 року.[4][10][2]

Того ж року Джемілєв, повернувся з родиною до Криму в Бахчисарай. 6 червня 1991 року на скликаному вперше після 1917 року національному з'їзді кримськотатарського народу — Курултаї — Мустафа Джемілєв був обраний головою Меджлісу кримськотатарського народу.[4][7]

8 листопада 1995 року Джемілєву була присуджена щорічна міжнародна премія у галузі прав людини, заснована турецьким містом Ізмір. Його ім'ям названі парк та вулиця в Анкарі, вулиці у місті Сунгурлу[en] та у деяких інших турецьких містах, лекційний зал у Сельджуцькому університеті та бібліотека Університету Кириккалє.[3]

Політична діяльністьРедагувати

  Народний депутат України  
3-го скликання
НРУ 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
НУ 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
НУ 25 травня 2006 15 червня 2007
6-го скликання
НУНС 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Батьківщина 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
БПП 27 листопада 2014

Мустафа Джемілєв на сайті Верховної Ради України

III скликанняРедагувати

З березня 1998 року Мустафа Джемілєв почав працювати народним депутатом Верховної Ради України. У 1998–2002 роках Джемілєв був обраний як позапартійний депутат у багатомандатному загальнодержавному округу під номером 9. Однак потім приєднався до фракції «Народного Руху України», будучи № 29 у списку. Він і Рефат Чубаров стали першими представниками свого народу в українському парламенті.[16] Під час свого першого перебування у парламенті пан Джемілєв приєднався до комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, де пропрацював до закінчення скликання.[17]

IV скликанняРедагувати

На парламентських виборах 2002 року років Мустафа обирався за списками «Нашої України», будучи № 28 у списку. Однак, хоч татарський політик входив до «Нашої України», 7 вересня 2005 року він перейшов до депутатської фракції «Народного Руху України».[18] Під час другого депутатського терміну він з 2 вересня 2003 року до 25 травня 2006 року головував у підкомітеті з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.[19] Свій перший законопроєкт, № 4098, Мустафа Джемілєв зареєстрував 3 вересня 2003 року. Це був проєкт закону України «Про статус кримськотатарського народу». Серед інших ініціаторів законопроєкту були Роман Безсмертний, Віктор Таран-Терен та Рефат Чубаров.[20] Під час того ж зібрання Джемілєв став одним з ініціаторів проєкту «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», разом із Рефатом Чубаровим.[21] Також Джемілєв виконував обов'язки заступника члена Постійної делегації в міжпарламентській організації «Постійна делегація у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі», а також був членом групи з міжпарламентських зв'язків з Саудівською Аравією, США, Туреччиною, Узбекистаном.[22] Саме під час свого другого строку Мустафа Джемілєв вперше подав проєкт закону України «Про статус кримськотатарського народу», ініціаторами якого окрім лідера Меджлісу були Роман Безсмертний, Віктор Таран-Терен та Рефат Чубаров[20], а також проєкт закону «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», який розробив разом з Рефатом Чубаровим[21].

V скликанняРедагувати

 
Джемілєв в Європейському парламенті з доповіддю «Проблеми та перспективи стабільності в Криму», 2010 рік

Через чотири роки, на парламентських виборах 2006, Джемілєв також обирався від «Нашої України», будучи № 45 у списку відповідно. 15 червня 2007 року він склав повноваження народного депутата України.[23] Після переобрання Джемілєв повернувся до посад голови підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, а також із 22 лютого до 15 червня 2007 був членом Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань вивчення причин вибіркового відшкодування податку на додану вартість, порушення посадовими особами Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України законодавства у сфері оподаткування.[24]

VI скликанняРедагувати

У 2007 році на позачергових парламентських виборах знову обраний народним депутатом від блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (№ 27 у списку).[10] З грудня того ж року Мустафа був членом Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, а з січня 2008 року — головою підкомітету з питань корінних народів, національних меншин, етнічних груп та депортованих народів. На початку 2011 року Джемілєв був висунутий кандидатом на Нобелівську премію миру. Цю кандидатуру висунула Асоціація захисту репресованих народів Німеччини, а також Народний депутат України Борис Тарасюк, депутат палати громад Канади Борис Вжесневський, депутат Європарламенту від Литви Юстас Вінкас Палецкіс[en] та 17 професорів з різних вузів Польщі, США, Росії, Румунії, Туреччини, Угорщини та України.[25]

У листопаді 2011 року Мустафа Джемілєв заявив, що хоче піти у відставку з посади Голови Меджлісу кримськотатарського народу, але оскільки такої процедури немає в статутних документах, то був єдиний вихід — не балотуватися до Курултаю кримськотатарського народу[26]. Під час проведення Курултаю у липні 2012 року Джемілєв попрохав внести до порядку денного питання про обрання нового голови Меджлісу[27], однак це питання не розглядалось взагалі[28]. На тому ж засіданні Курултай висунув кандидатуру Джемілєва до включення у прохідну частину списку на парламентських виборах 2012 року[29], доручивши вирішення цього питання Меджлісу[30]. Пізніше було уточнено, що партією, за списками якої піде Мустафа-бей стала «Батьківщина»[31]. Мустафа Джемілєв був спочатку включений до списку за № 12[32], але після виключення з виборчого списку ув'язнених Юлії Тимошенко та Юрія Луценка[33][34], він фактично увійшов у першу десятку списку[35].

VII скликанняРедагувати

 
Мустафа Джемілєв виступає на пленарному засіданні Верховної Ради 20 березня 2014 року

Вже восени 2012 року на виборах до Верховної Ради України його було обрано народним депутатом України[36]. У грудні того ж року Джемілєв став членом Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин у складі якого очолив підкомітет з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій[37].

У травні 2013 року Мустафа Джемілєв заявив, що піде з посади голови Меджлісу кримськотатарського народу у червні того ж року, коли буде обрано новий склад Курултаю і не балотуватиметься на цю посаду[38]. Восени та влітку 2013 року Джемілєв приєднався до ще кількох новостворених депутатських груп та об'єднань. Зокрема, тимчасова спеціальної комісії Верховної Ради України з питань Автономної Республіки Крим[39], постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи[40], а також депутатських груп з міжпарламентських зв'язків з такими країнами, як Ізраїль[41], Польща[42], США[43], Туреччина[44], Франція[45] та Японія[46]. 26 жовтня 2013 року Мустафа Джемілєв склав повноваження голови Меджлісу кримськотатарського народу. Його наступником було обрано Рефата Чубарова.[47]

Після подій на майдані Незалежності та перемоги Євромайдану Мустафа Джемілєв був одним з основних проукраїнських політичних діячів півострова Крим під час Кримської кризи. Разом із головою Меджлісу Рефатом Чубаровим Джемілєв як один із представників кримськотатарського народу брав участь у мітингах і домагався деескалації ситуації у Криму. Однак, за його ж словами, деякі представники кримських татар не поділяють думки Меджлісу й обговорюють ідею джихаду.[48] Також за участі Мустафи було засновано загони самооборони з кримських татар[49]. 6 березня 2014 року Джемілєв приєднався до тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з підготовки проєкту закону про розвиток і застосування мов в Україні[50]. А вже 20 березня Джемілєв був залучений до роботи над проєктом Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі України; ініціатором цього законопроєкту став Петро Порошенко[51]. Законопроєкт був прийнятий 283 голосами «За»[52].

« Шановні народні депутати! Наш колега народний депутат Петро Порошенко запропонував Верховній Раді для розгляду вкрай актуальний і корисний документ. Всі пункти заяви Верховної Ради є важливими, такими, що окреслюють шлях подальшого процесу відновлення прав кримськотатарського народу і в цілому демократизації України як сучасної держави, що будує своє майбутнє для людей, своїх громадян усіх національностей.

Кримські татари разом з Україною переживають часи випробування на стійкість та відданість принципам цивілізованого світу під надзвичайним тиском орди, що окупувала Крим і намагається підірвати мирне життя й інших регіонів України. Забезпечення прав корінного кримськотатарського народу, Батьківщиною якого є Крим, за міжнародним правом, крім іншого, дасть нашій державі додаткові правові важелі впливу на міжнародній арені на агресора. Імплементуючи крок за кроком всі пункти цієї заяви, Україна буде створювати нову реальність, яка розкриє всі можливості сили права та справедливості.

І наостанок хочу сказати наступне, не пов'язане напряму з питанням, що розглядається. Сьогодні стало відомо, що деякі наші колеги, які обирались від Криму, складають мандати народних представників вищого законодавчому органу України. В такій ситуації я закликаю весь склад парламенту, кожного народного депутата України стати персональними народними представниками сіл, селищ, міст, містечок та районів Криму. Ми всі маємо звернути свою щоденну увагу на потреби та біль громадян України, що залишають в окупаційних… … шукати шляхи надання кваліфікованої допомоги як безпосередньо у Криму, так і тут в столиці, беручись за участь у розробці рішень та заходів, що наближують час звільнення нашого Криму. Хай це завдання стане для кожного з нас щоденною працею спільно з органами державної влади, громадськими організаціями самодопомоги та міжнародними структурами. Дякую за увагу і слава Україні.

»

— Виступ Мустафи Джемілєва перед прийняттям законопроєкту, щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави, [53]

 
Мустафа Джемілєв під час передвиборчих перегонів 2014 року

22 квітня 2014 Мустафі Джемілєву російська влада на 5 років заборонила в'їзд до Росії та Криму[54] 18 травня того ж року, річницю депортації кримських татар, Чанаккаленський університет імені Вісімнадцятого березня[en], що у Туреччині надав Джемілєву звання почесного доктора у галузі міжнародних відносин. Таке рішення прийняв сенат університету, згідно статті № 2547 кодексу 14/b-5 Турецької республіки.[1] 15 липня колишній керівник Меджлісу кримськотатарського народу подав позов у Європейського суду з прав людини проти Російської Федерації в зв'язку з порушенням прав і свобод кримських татар.[55] 20 серпня президент України, Петро Порошенко призначив Мустафу Джемілєва на посаду Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу.[56] 18 травня 2019 року увільнений від виконання обов'язків[57].

VIII скликанняРедагувати

Під час позачергових парламентських виборів 2014 року Мустафа-бей вирішив потрапити у парламент за списками «пропрезидентської партії влади», «Блок Петра Порошенка». Джемілєв балотувався на загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, посідаючи п'яте місце у списку блоку. Перед кримськотатарським політичним діячем у списку опинилися лише соратники Порошенка, як Віталій Кличко, Юрій Луценко та Володимир Гройсман, а також відомий лікар та громадська діячка Ольга Богомолець.[58] Член фракції партії «Блок Петра Порошенка»[59].

Послідовно підтримує засудженого у Росії українського режисера Олега Сенцова, виступаючи за його звільнення[60][61].

Законотворчий доробокРедагувати

  • Перелік таблиць поправок, до яких були подані пропозиції:
    • 19 жовтня 2004 року. Проєкт «Закону про Державний бюджет України на 2005 рік». Про Державний бюджет України на 2005 рік. 5 правок: 3 враховано, 1 відхилено, 1 враховано частково.[100]
    • 14 лютого 2006 року. Проєкт «Закону про продовольчі банки». Про продовольчі банки. 1 правка: 1 немає висновку.[101]
    • 13 грудня 2006 року. Проєкт «Закону про основні засади державної міграційної політики України». Про основні засади державної міграційної політики України. 4 правки: 3 враховано, 1 враховано частково.[102]
    • 20 жовтня 2010 року. Пропозиції Президента до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції». Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції. 8 правок: 8 враховано.[103]
    • 18 жовтня 2011 року. Проєкт «Закону про Державний бюджет України на 2012 рік». Про Державний бюджет України на 2012 рік. 7 правок: 7 відхилено.[104]
    • 19 березня 2014 року. Проєкт «Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою». Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. 18 правок: 17 враховано, 1 враховано редакційно.[105]

Політичні поглядиРедагувати

Мустафа Джемілєв завжди закликав до мирної ненасильницької боротьби за повернення кримськотатарського народу на батьківщину і солідарності з правами інших поневолених народів і захисту прав людини.[4] Наприкінці 1980-х років минулого століття він очолив процес репатріації.[106]

« Я не сумніваюся, що кримськотатарське питання буде все ж вирішене, як би цьому не опиралися наші вороги. Але, очевидно, для цього ще багатьом доведеться пройти через подібного роду процеси, де проти них будуть висуватися облудні звинувачення у наклепі на мудру ленінську політику КПРС й уряду, звинувачення у тому, що вони піднімають «неіснуюче» національне питання…

В обвинувальному висновку далі було сказано: «Незважаючи на те, що обвинуваченому добре відомо, що татарський народ, раніше проживав у Криму, є рівноправним з усіма народами нашої країни, він в іншому документі, так званій „Декларації принципів національного руху кримських татар“ закликає до „національного відродження“ цього народу, зводить наклеп на реальні права кожної радянської людини вибирати місце проживання на свій розсуд».

Я вже говорив, чому осудні мені документи не можуть бути предметом судового розгляду. Крім того, ні у цій «Декларації», ні в інших долучених до справи записах не говориться про реальні правах вибирати місце проживання у тому контексті, як це наведено в обвинувальному висновку. Залишу на совісті укладача обвинувального висновку і його знов-таки незграбну спробу ввести елемент завідомість — мабуть, обійтися без цієї демагогії він не може. Але оскільки тут зачіпається одне з головних аспектів кримськотатарського національного питання, я не вважаю за можливе відмовитися від розгляду по цьому пункту звинувачення. Вважаю, що суд має призвести судове слідство та допитати необхідне число свідків, задавшись питанням: чи мають кримські татари рівні можливості прописатися та працевлаштуватися у Криму або ж вони піддаються дискримінації за національною ознакою? Свідками, звичайно, можуть бути тільки люди, які стикалися з цим питанням, тобто кримські татари, що намагалися прописатися та працевлаштуватися у Криму, у тому числі й ті, кому все ж таки вдалося прописатися…

Звичайно, згідно з відомою презумпцією, яку визнає й радянське кримінальне право, не обвинувачений повинен доводити свою невинність, а звинувачення — винність обвинуваченого. Тобто у цьому разі обвинувачення повинно було б довести, що цитоване ним твердження обвинуваченого є наклепницьким. Але оскільки воно ухилилося від цього свого обов'язку, то я не заперечую, щоб у цьому питанні тягар доведення було покладено на мене. Адже якщо це справді судовий розгляд, а не щось інше, то обвинувачення має перевірятися. І якщо з'ясується, що в питанні прописки та працевлаштування кримських татар у Криму ніяких обмежень за національною ознакою не було та немає, то я готовий визнати себе винним у наклепі на радянський лад і покірливо понести найсуворіше покарання.

Оригінальний текст (рос.)
Я не сомневаюсь, что крымскотатарский вопрос будет все же разрешен, как бы этому не противились наши враги. Но, очевидно, для этого еще многим придется пройти через подобного рода процессы, где против них будут выдвигаться лицемерные обвинения в клевете на мудрую ленинскую политику КПСС и правительства, обвинения в том, что они поднимают «несуществующий» национальный вопрос…

В обвинительном заключении далее говорится: «Несмотря на то, что обвиняемому хорошо известно, что татарский народ, ранее проживавший в Крыму, является равноправным со всеми народами нашей страны, он в другом документе, так называемой „Декларации принципов национального движения крымских татар“ призывает к „национальному возрождению“ этого народа, возводит клевету на реальные права каждого советского человека выбирать место жительства по своему усмотрению».

Я уже говорил, почему вменяемые мне документы не могут быть предметом судебного разбирательства. Кроме того, ни в этой «Декларации», ни в других приобщенных к делу записях не говорится о реальных правах выбирать место жительства в том контексте, как это приведено в обвинительном заключении. Оставлю на совести составителя обвинительного заключения и его опять-таки неуклюжую попытку ввести элемент заведомости — по-видимому, обойтись без этой демагогии он не может. Но поскольку здесь затрагивается один из главных аспектов крымскотатарского национального вопроса, я не считаю возможным отказаться от разбирательства по этому пункту обвинения. Полагаю, что суд должен произвести судебное следствие и допросить необходимое число свидетелей, задавшись вопросом: имеют ли крымские татары равные возможности прописаться и трудоустроиться в Крыму или же они подвергаются дискриминации по национальному признаку? Свидетелями, конечно, могут быть только люди, которые сталкивались с этим вопросом, то есть крымские татары. пытавшиеся прописаться и трудоустроиться в Крыму, в том числе и те, кому все же удалось прописаться…

Конечно, согласно известной презумпции, которую признает и советское уголовное право, не обвиняемый должен доказывать свою невиновность, а обвинение — виновность обвиняемого. То есть в данном случае обвинение должно было бы доказать, что цитируемое им утверждение обвиняемого является клеветническим. Но поскольку оно уклонилось от этой своей обязанности, то я не возражаю, чтобы в этом вопросе бремя доказывания было возложено на меня. Ведь если это в самом деле судебное разбирательство, а не что-то другое, то обвинение должно проверяться. И если выяснится, что в вопросе прописки и трудоустройства крымских татар в Крыму никаких ограничений по национальному признаку не было и нет, то я готов признать себя виновным в клевете на советский строй и безропотно понести самое суровое наказание.
»

— Промова Мустафи Джемілєва під час Омського процесу, [107]

Джемілєв виступає прихильником європейської та євроатлантичної інтеграції України, утвердження в українському суспільстві засадничих принципів демократії, що є основою для відновлення прав кримськотатарського народу, який повертається на свою історичну територію — Крим — складову частину Української держави.[4] Ще в інтерв'ю від 19 січня 2012 року Джемілєв заявив, що ні він, ні його народ не будуть співпрацювати з комуністами й Комуністичною партією України.[108]

Нагороди та почесні званняРедагувати

 
Мустафа Джемілєв на обкладинці газети «Культура і життя»

Родина та особисте життяРедагувати

 
Мустафа та Сафінар Джемілєви під час прийому у Сенаті Польської Республіки, 3 червня 2014 року
  • Абдульджеміль Мустафаєв (нар. 1899 — пом. 1983) — батько Мустафи Джемілєва.[2]
  • Махпуре Мустафаєва — мати Мустафи Джемілєва.
  • Анафі Джемілєв — син Махфуре та Абдульджеміля Мустафаєвих, брат Мустафи.
  • Асан Джемілєв — син Махфуре та Абдульджеміля Мустафаєвих, брат Мустафи.
  • Шевкіє Асанова — донька Махфуре та Абдульджеміля Мустафаєвих, сестра Мустафи.
  • Васфіє Хаірова — донька Махфуре та Абдульджеміля Мустафаєвих, сестра Мустафи.
  • Гульзар Абдураманова — донька Махфуре та Абдульджеміля Мустафаєвих, сестра Мустафи.
  • Диляра Сеітвелієва — донька Махфуре та Абдульджеміля Мустафаєвих, сестра Мустафи.[14]
  • Сафінар Джемілєва — друга дружина Мустафи Джемілєва. Випускниця Ташкентського державного педагогічного інституту іноземних мов[ru]. Її перший чоловік помер після тяжкої хвороби, після чого Сафінар присвятила себе руху за повернення свого народу на Батьківщину.[13] Вона працює головою Ліги кримськотатарських жінок.[121] Вона стала головою Ліги ще на початку 1990-х років. Нині Ліга кримськотатарських жінок налічує близько 15-ти регіональних відділень по всьому Криму.[122] У 2010 році «за великий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави з нагоди Дня Соборності України» Президент України, Віктор Ющенко нагородив її орденом княгині Ольги 3-го ступеня.[13]
  • Ельдар Сіммарович Ебубекіров (нар. 31 травня 1974) — прийомний син Мустафи Джемілєва.
  • Хайсер Джемілєв (нар. 14 серпня 1981) — молодший син Мустафи та Сафінар Джемілєвих.[14] 27 травня 2013 року молодший син Мустафи Джемілєва — Хайсер Джемілєв застрелив Февзі Емедова, друга сім'ї, що працював у будинку Джемілєвих у Бахчисараї[123][124]. До Хайсера Київським районним судом міста Сімферополя було обрано запобіжний захід у вигляді двомісячного утримання під вартою у Кримській республіканській психіатричній лікарні № 1 Сімферополя і визначено проведення низки експертиз[125]. Мустафа Джемілєв висловив співчуття родині загиблого[126] та підтвердив інформацію, що його син лікувався у 2008 році у психіатричній клініці Стамбула та, перебуваючи в Таїланді, вживав марихуану і хотів покінчити з собою[127][128]. 25 листопада 2016 року Хайсер вийшов з-під варти в Росії[129], а 26 листопада — повернувся до України[130].
  • Ельзара Абдулджелілова — донька Мустафи Джемілєва від першого шлюбу.[131]
  • Джаніке Абдулджелілова (нар. 2002 — пом. 13 серпня 2012) — донька Ельзари. Вона померла у селі Щебетовка, Феодосійської міської ради у результаті нещасного випадку. Наступного дня її було поховано у тому ж селі[132][131].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г В Турции Джемилева удостоили звания «Почетного доктора». qha.com.ua. 18-05-2014. Архів оригіналу за 19-05-2014. Процитовано 18-05-2014. 
  2. а б в г д е ж и к л Джемилев Мустафа (р.1943). sakharov-center.ru (ru). 
  3. а б в г Milliy areket iştirakçileri Мустафа Джемилев. medeniye.org (ru). 
  4. а б в г д е ж и к л м Биография. Офіційний сайт Мустафи Джемілєва (ru). Архів оригіналу за 7 квітень 2014. Процитовано 3 квітень 2014. 
  5. а б Кримські татари: шлях до повернення. — Київ, 2004. — ISBN 966-02-3285-3.
  6. а б в г Омский процесс: как судили Мустафу Джемилева в 1976-м. uainfo.org (ru). 29-03-2014. 
  7. а б в г д е ж и Бекирова Г. Омский процесс Мустафы Джемилева (из книги «Крымские татары 1941-1991»). — 2011. — 29 квітня. (рос.)
  8. а б в Аблаев Р. Предисловие // Российская Федерация против Мустафы Джемилева. Омский процесс. Апрель 1976 г. — Симферополь : Оджакъ, 2003. (рос.)
  9. а б в Мустафа Джемилев продолжает голодовку // Хроника текущих событий. — Москва : Самиздат, 1975. — Вип. 38 (31 грудня). (рос.)
  10. а б в Джемілєв Мустафа. Біографія. openua.net. Архів оригіналу за 26 лютий 2014. Процитовано 30 грудень 2007. 
  11. Мустафа Джемилев на свободе // Хроника текущих событий. — Москва : Самиздат, 1978. — Вип. 48 (14 березня). (рос.)
  12. а б Арест Мустафы Джемилева // Хроника текущих событий. — Москва : Самиздат, 1979. — Вип. 52 (1 березня). (рос.)
  13. а б в г д е Семена Н. Там, на Колыме, мы верили, что наш народ вернется в Крым... // «День». — 2010. — 12 лютого. (рос.)
  14. а б в Закордонне представництво Української Гельсінської групи. Вісник репресій в Україні. library.khpg.org. 
  15. Колосс Америки: как лидеры США влияли на Россию. rbc.ru (ru). 14-12-2012. Архів оригіналу за 15-12-2013. Процитовано 18-05-2014. 
  16. Коробова Т. Мустафа Джемілєв: «Я ж зек, слухай, якщо Чорновіл залишиться один, я буду поруч із ним» // «День». — 1998. — Вип. №107, (1998) (10 червня).
  17. Народний депутат України 3 скликання (1998 - 2002 р.р.) Мустафа Джемілєв. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  18. Джемілєв Мустафа - Переходи по фракціях. Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 05-04-2014. Процитовано 05-04-2014. 
  19. Джемілєв Мустафа - Посади протягом скликання. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  20. а б в Проєкт Закону про статус кримськотатарського народу. Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 05-04-2014. Процитовано 05-04-2014. 
  21. а б в Проєкт Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  22. Народний депутат України IV скликання. Джемілєв Мустафа. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  23. Народний депутат України V скликання. Джемілєв Мустафа. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  24. Джемілєв Мустафа - Посади протягом скликання. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  25. Лидер крымских татар выдвинут на получение Нобелевской премии мира. РИА Новости (ru). 02-02-2011. 
  26. Джемілєв більше не хоче бути головою Меджлісу. Українська правда. 08-11-2011. 
  27. Джемілєв несподівано попросив Курултай про відставку. ТСН. 21-07-2012. 
  28. Джемілєва поки не будуть переобирати. Українська правда. 22-07-2012. 
  29. Павлів С. (22-07-2012). Джемілєв і Чубаров балотуватимуться в Раду. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 30-08-2012. Процитовано 31-05-2013. 
  30. Меджліс продовжить переговори з партіями про участь у виборах. УНІАН. 21-07-2012. 
  31. Юрченко Н. (27-07-2012). Опозиція та меджліс співпрацюватимуть на виборах. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 09-04-2014. Процитовано 31-05-2013. 
  32. Повний список кандидатів у народні депутати від ВО "Батьківщина". Українська правда. 30-07-2012. 
  33. ЦВК не пустила Тимошенко й Луценка на вибори. Українська правда. 08-08-2012. 
  34. У ЦВК передумали друкувати прізвища Тимошенко і Луценка в бюлетенях. Gazeta.ua. 29-08-2012. 
  35. Виборчий список. політична партія Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина". Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України. Архів оригіналу за 16 жовтень 2012. Процитовано 31 травень 2013. 
  36. Список депутатів нової Верховної Ради. Українська правда. 11-11-2012. 
  37. Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 30-03-2014. Процитовано 30-03-2014. 
  38. Джемільов знову спробує піти у відставку. Українська правда. 20-05-2013. 
  39. Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з питань Автономної Республіки Крим. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  40. Постійна делегація у Парламентській асамблеї Ради Європи. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  41. Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Державою Ізраїль. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  42. Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  43. Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Сполученими Штатами Америки. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  44. Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Турецькою Республікою. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  45. Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Французькою Республікою. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  46. Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Японією. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  47. Мустафа Джемилев подтвердил свое желание оставить пост председателя Меджлиса. zn.ua. 26-10-2013. 
  48. FT: Кримські татари попереджають Росію про "джихад". Українська правда. 11-03-2014. 
  49. Меджліс готує загони для боротьби, - Джемілєв. pohlyad.com. 28-02-2014. Архів оригіналу за 04-03-2014. Процитовано 30-03-2014. 
  50. Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з підготовки проєкту закону про розвиток і застосування мов в Україні. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  51. Проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  52. Поіменне голосування про проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави (№4475) - за основу та в цілому. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  53. Стенограма пленарного засідання. Офіційний сайт Верховної Ради України. 20-03-2014. 
  54. Мустафі Джемілєву заборонили в‘їзд до Криму. Перший національний. 22-04-2014. 
  55. Джемілєв оскаржить в ЄСПЛ порушення Росією прав і свобод кримськотатарського народу. Офіційний сайт проєкту «Слово і Діло» - народний контроль. 
  56. Указ Президента України № 657/2014 від 20 серпня 2014 року «Про призначення М.Джемілєва Уповноваженим Президента України у справах кримськотатарського народу». Офіційне інтернет-представництво Президента України. 20-08-2014. 
  57. Указ Президента України № 278/2019 від 18 травня 2019 року «Про увільнення М.Джемілєва від виконання обов'язків Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу». Офіційне інтернет-представництво Президента України. 18-05-2019. 
  58. Списки Блоку Петра Порошенка. Українська правда. 19-09-2014. 
  59. Джемілєв Мустафа. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 2017-01-27. 
  60. Турция может помочь обменять Кольченко и Сенцова, — Джемилев // Деловая Столица, 12.06.2018
  61. Мустафа Джемилев: Обвинение Олега Сенцова в терроризме абсолютно абсурдное // ATR, 11.06.2018
  62. Проєкт Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження видатного українського громадського діяча, генерала Петра Григоровича Григоренка. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  63. Проєкт Закону про продовольчі банки. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  64. Проєкт Постанови про сприяння розвитку в Україні ринку позабіржових "альтернативних" фінансових інструментів. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  65. Проєкт Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  66. Проєкт Постанови про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань повернення історичних назв населених пунктів на території Автономної Республіки Крим, що були перейменовані за часи СРСР у зв'язку з депортаціями кримськотатарського народу та осіб інших національностей, здійсненими за національною ознакою у 1941-1944 роках. Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 05-04-2014. Процитовано 05-04-2014. 
  67. Проєкт Закону про похідні (деривативи). Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  68. Проєкт Постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування протиправної діяльності генерал-майора міліції Могильова А.В. в 2007-2008 роках під час здійснювання ним повноважень заступника міністра внутрішніх справ України - начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  69. Проєкт Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  70. Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про документи, що посвідчують особу, її спеціальний статус та підтверджують громадянство України. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  71. Проєкт Постанови про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи". Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  72. Проєкт Постанови про повернення на доопрацювання проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гарантування права на відзначення національних та релігійних свят). Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  73. Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  74. Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про документи України, що посвідчують особу, дають право на в'їзд в Україну та виїзд з України. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  75. Проєкт Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження Сабріє Ереджепової. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  76. Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення зміни до деяких законодавчих актів України (щодо повноважень Державної міграційної служби України). Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 05-04-2014. Процитовано 05-04-2014. 
  77. Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  78. Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  79. Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про Єдиний державний демографічний реєстр. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  80. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо вдосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків). Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  81. Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  82. Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" щодо національного превентивного механізму. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  83. Проєкт Закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  84. Проєкт Постанови про проєкт Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення інституційної системи захисту персональних даних і про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень системи захисту персональних даних. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  85. Проєкт Постанови про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  86. Проєкт Постанови про проведення парламентських слухань на тему: "Українська трудова міграція: стан, проблеми та шляхи їх вирішення" (03 липня 2013 року). Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  87. Пропозиції Президента до Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних". Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 06-04-2014. Процитовано 06-04-2014. 
  88. Проєкт Закону про свободу мирних зібрань. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  89. Проєкт Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України. Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 06-04-2014. Процитовано 06-04-2014. 
  90. Проєкт Постанови про визначення дати проведення парламентських слухань на тему: "Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проблеми і дієві механізми їх вирішення" (16 жовтня 2013 року). Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  91. Проєкт Постанови про відхилення проєкту Закону України про внесення змін до статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (щодо приведення п.2 ч.1 статті 13 у відповідність до норм діючого законодавства). Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  92. Проєкт Постанови про відхилення проєкту Закону України про внесення змін до деяких законів України (щодо доповнення переліків документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України). Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  93. Проєкт Постанови про відзначення 100-річчя з дня смерті Ісмаїла Гаспринського. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  94. Проєкт Постанови про відзначення 125-річчя з дня народження Джафера Сейдамета (Киримера). Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  95. Проєкт Постанови про відзначення 700-річчя мечеті-медресе хана Узбека. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  96. Проєкт Постанови про повернення на доопрацювання проєкту Закону України про відновлення прав корінного народу України, примусово переселеного з території Криму. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  97. Проєкт Постанови про повернення на доопрацювання проєкту Закону України про права корінних народів України. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  98. Проєкт Закону про внесення змін до статті 124 Конституції України (щодо визнання положень Римського статуту). Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  99. Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та деяких інших законів України щодо впорядкування виплат жертвам політичних репресій. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  100. Картка таблиці поправок. № 6000 Про Державний бюджет України на 2005 рік. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  101. Картка таблиці поправок. № 3259 Про продовольчі банки. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  102. Картка таблиці поправок. № 0956 Про основні засади державної міграційної політики України. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  103. Картка таблиці поправок. № 2232 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  104. Картка таблиці поправок. № 9000 Про Державний бюджет України на 2012 рік. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  105. Картка таблиці поправок. № 0921 Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Офіційний сайт Верховної Ради України. 
  106. Притула В. (02-02-2011). Мустафа Джемілєв – кандидат на Нобелівську премію миру. «Радіо Свобода». 
  107. Аблаев Р. Обвинительное заключение по делу в отношении Джемилева Мустафы, обвиняемого по ст. 190-1 УК РСФСР // Российская Федерация против Мустафы Джемилева. Омский процесс. Апрель 1976 г. — Симферополь : Оджакъ, 2003. (рос.)
  108. Кримські татари ні за яких умов не будуть співробітничати з комуністами. Офіційний сайт проєкту «Слово і Діло» - народний контроль. 
  109. Selçuk kimleri doktor yaptı?. memleket.com.tr (tr). Процитовано 03-02-2010.  Проігноровано невідомий параметр |= (довідка)
  110. Бажаю, щоб українська земля сповнилася Божою благодаттю та світлом справедливості, – Анастасія Шкільник. Офіційний сайт Українського католицького університету. 07-11-2011. 
  111. Джемилев награжден Орденом «Креста Борющейся Солидарности». qha.com.ua (ru). 18-03-2013. Архів оригіналу за 22-02-2014. Процитовано 06-04-2014. 
  112. Cumhurbaşkanı Gül’den, Kırım Tatarları Lideri Kırımoğlu’na Cumhuriyet Nişanı. Офіційний сайт президента Туреччини (tr). 15-04-2014. 
  113. Джемілєв став лауреатом польської «Премії солідарності». Радіо Свобода. 07-05-2014. 
  114. ÇOMÜ'den Mustafa Abdülcemil Kırımoğlu'na Fahri Doktora. Офіційний сайт Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня (tr). Архів оригіналу за 09-07-2015. Процитовано 09-05-2014. 
  115. Kırım Türklerinin efsane liderine “fahri doktor” unvanı. Uludag University. Архів оригіналу за 08.07.2015. Процитовано 08.07.2015.  Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
  116. Del Lietuvos Respublikos ir uzsienio valstybiu pilieciu apdovanolimo lietuvos valstybes ordinais ir medaliais liepos 6-osios – valstybes dienos proga. Офіційний сайт Канцелярії президента Литви. Процитовано 03-07-2015. 
  117. Джемілєва нагородили орденом «Народний Герой України». ukranews.com. 14-10-2015. 
  118. Про візит Джемілєва до Канади в «Гомоні України» від 28.05.2016
  119. Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 241/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  120. Президент привітав лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва з ювілеєм // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 13 листопада 2018 р.
  121. В Сімферополі презентували глянцевий дитячий журнал на кримськотатарській мові. islam.in.ua. Архів оригіналу за 9 квітень 2014. Процитовано 8 квітень 2014. 
  122. Семена Н. Миссия: сохранение ценностей // День. — 1996. — № № 24. (рос.)
  123. Син голови Меджлісу застрелив людину. Українська правда. 27-05-2013. 
  124. Трагедія в будинку Джемілєва: версії вбивства і можливий фінал. news.liga.net. 28-05-2013. 
  125. Хайсера Джемільова відправили до психіатричної лікарні. Українська правда. 28-04-2013. 
  126. Мустафа Джемілєв висловив співчуття родині вбитого Февзі Едемова. Сайт журналу Кореспондент. 29-05-2013. 
  127. Мустафа Джемілєв назвав можливі причини розладу психіки сина. Укрінформ. 30-05-2013. Архів оригіналу за 09-04-2014. Процитовано 30-05-2013. 
  128. Арешт сина глави Меджлісу за вбивство оскаржать. Українська правда. 30-05-2013. 
  129. Сина Джемілєва звільнили з-під варти в РФ. ukranews.com. Українські новини. 2016-11-25. 
  130. Син Джемілєва уже приїхав в Україну. ukranews.com. Українські новини. 2016-11-26. 
  131. а б У Криму знайшли повішеною онуку Джемілєва. ТСН. 14-08-2012. 
  132. За фактом смерті дівчинки порушили кримінальну справу за статтею «доведення до самогубства». ТСН. 14-08-2012. 

ПосиланняРедагувати

Література та джерелаРедагувати


Попередник:
Посада заснована
 
1-й Голова Меджлісу кримськотатарського народу

6 червня 199126 жовтня 2013
Наступник:
Рефат Чубаров
2013 — Нині
Попередник:
Посада заснована
 
1-й Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу

З 20 серпня 2014 року
Наступник:
Нині на посаді