Відмінності між версіями «Мохоподібні»

[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
 
(Не показано 32 проміжні версії 19 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Мохоподібні''' — надвідділ Bryobionta, включає відділи: [[печіночники]] — [[Marchantiophyta]], [[мохи]] — [[Bryophyta]] і [[антоцеротовидні]] — [[Anthocerotophyta]] вищих несудинних рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве покоління — [[гаметофіт]]. У світі понад 18150 видів (за даними [[Boiko M.F. The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014]]): Marchantiophyta — 5000 видів, Bryophyta — 13000, Anthocerotophyta — 150). В Україні на 2014 р. нараховувалося 849 видів мохоподібних представників 256 родів 83 родин 29 порядків 8 класів 3 відділів. Важливою спільною рисою є переважання в [[Біологічний життєвий цикл|життєвому циклі]] [[Гаплоїд|гаплоїдного]] покоління (гаметофіта).
'''Мохоподібні''' — гетерогенна група [[Embryophyta|наземних рослин]], яких об'єднує відсутність [[Судинні рослини|судин]].


[[Файл:Bryo_cladogram.jpg|thumb|350px|праворуч|Дві гіпотези еволюційних відносин [[Embryophyta|наземних рослин]] (Embryophyta). [[Судинні рослини]] (Tracheophyta або Polysporangiates) не відносяться до мохоподібних.]]
[[Файл:Bryo_cladogram.jpg|thumb|350px|праворуч|Дві гіпотези еволюційних відносин [[Embryophyta|наземних рослин]];(Embryophyta). [[Судинні рослини]]; (Tracheophyta або Polysporangiates) не відносяться до мохоподібних.]]


Наука, що вивчає мохи — [[бріологія]].
Раніше ця група розглядалася як єдиний [[таксон]], але через [[парафілія|парафілетичність]] зараз поділена на такі [[відділи (біологія)|відділи]]:

* [[Антоцеротофіти]] (Anthocerotophyta)
Раніше ця група розглядалася як єдиний [[таксон]], але через [[парафілія|парафілетичність]] зараз поділена на такі [[відділ (біологія)|відділи]]:
* [[Мохи]] (Bryophyta)
* [[Печіночники]] (Marchantiophyta)
* [[Печіночники]] (Marchantiophyta)
* [[Мохи]] (Bryophyta)
* [[Антоцеротофіти]] (Anthocerotophyta)


[[Печіночники|Маршанціофіти]] [[Marchantiophyta|- Marchantiophyta]]. Більшість мають вигляд облистненого пагона, менше&nbsp;— у вигляді пластинчастої або стрічкоподібної слані. Слань дихотомічно розгалужена або округла, лопатева, інколи у вигляді округлих розеток, або рослини з двома рядами бокових (спинних) різної форми листків, знизу стебла буває ще один ряд (черевних) листків&nbsp;— амфігастріїв, які відрізняються від бокових за розмірами і формою. Слань з однакових клітин або диференційована на основну, яка може бути вкрита одним-трьома шарами епідермісу, часом з олійними тільцями, і асиміляційну тканину, з повітряними камерами, які відкриваються зверху продихами. На слані часто є різноманітні волоски і щетинки, з спіднього боку є одноклітинні ризоїди та черевні луски. Листки з одного шару клітин, без жилки. Коробочка спорогона без колонки і перистома<ref>{{Cite book|title=БОЙКО, М. Ф. Ботаніка. Систематика несудинних рослин. 2013, 2019.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref> Найвідоміший представник- [[маршанція звичайна]].
Мохи-позбавлені [[коріння|коренів]]. Функції коренів виконують [[ризоїди]].
[[Файл:Печіночний мох Marchantia polymorpha.jpg|міні|Маршанція звичайна.
Відділ розділено на три класи: 1. Клас Гапломітріопсиди&nbsp;— Haplomitriopsida. 2. Клас Маршанціопсиди&nbsp;— Marchantiopsida. 3. Юнгерманіопсиди&nbsp;— Jungermanniopsida.

[[Мохи]] (Bryophyta). Це листкостеблові рослини з простими або розгалуженими округлими стеблами (каулідіями), три-, багаторяд¬но улистнені, без черевних листків&nbsp;— амфігастріїв, листки не бувають розділеними на лопаті, з жилкою або без жилки. Листкорозміщення спіральне або дворядне. Ризоїди одно- або багатоклітинні, рідше вони відсутні. Добре виражена протонема. Гаметангії&nbsp;— архегонії і антеридії, а також спорогон можуть розташовуватися на верхівці головного пагона або потужних галузок&nbsp;— акроспорогонні мохи або верхоспорогонні мохи, а можуть&nbsp;— на верхівці дуже вкорочених брунькоподібних бокових галузок перисторозгалуженого пагона&nbsp;— плевроспорогонні мохи або бокоспорогонні мохи (Бойко, 1992). Між ними розташовуються парафізи, короткі стерильні нитки. Терміни «верхоплідні» та «бокоплідні» мохи, які часто вживаються досі, не відповідають у мохів змісту понять, тому повинні бути рішуче відкинуті. Спорофіт (спорогон) не самостійний, знаходиться на листкостебловому гаметофіті (гаметофорі), має ніжку зі стопою з присоскою (гаусторією) та спорангій (коробочку) з колонкою, перистомом. Коробочка відкривається кришечкою, рідше коробочка без кришечки, деякі бріофіти мають коробочку, яка відкривається чотирма щілинами. Коробочка вкрита ковпачком, який може бути різноманітним за формою.

Відділ ділиться на класи: Такакіопсиди (Takakiopsida); Сфагнопсиди (Sphagnopsida); Андреєопсиди (Andreaeaopsida); Андреєобріопсиди (Andreaeobryopsida); Едіподіопсиди (Oedipodiopsida); Політріхопсиди (Polytrichopsida); Тетрафідопсиди (Tetraphidopsida); Бріопсиди (Bryopsida).

[[Антоцеротовидні|Антоцеротофіти]]&nbsp;— Слань має вигляд розпростертої на субстраті лопатевої розетки, з простою, не диференційованою на тканини будовою, з кількох шарів клітин. На нижньому боці з численними ризоїдами, що мають гладенькі стінки, черевних лусок немає. Клітини мають хроматофори з піреноїдами. Спорогон у вигляді рогоподібного виросту, розкривається двома стулками. [[Клітина|Клітини]] слані майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі [[Тканина|тканини]] і [[Орган|органи]]. С[[слань|лань]] у деяких видів має схізогенні порожнини, наповнені слизом, де поселяються колонії [[Nostoc|носток]] (ціанобактерії). Матеріали сучасних філогенетичних досліджень показали, що найтісніше антоцеротофітові споріднені з судинними рослинами&nbsp;— трахеофітами. В Україні трапляються ''[[Квіткоріг польовий|Anthoceros agrestis]], ''[[Квіткоріг крапчастий| Anthoceros punctatus]],'' види роду ''[[Темноріг|Phaeoceros]]''.
Класифікація антоцеротофітів основана на мультигенній послідовності. Відділ розділяють на два класи. Клас Лейоспороцеротопсіди&nbsp;— Leiosporocerotopsida та Клас Антоцеротопсіди&nbsp;— Anthocerotopsida.


== Різноманітність ==
== Різноманітність ==


Моохоподібні ми можемо знайти всюди, але найбільше мохоподібних у регіонах із помірним та холодним кліматом. Мохоподібні дуже залежать від води, оскільки не адаптовані до випаровування. Найбільше видове різноманіття властиве лісовим екосистемам: епілітні види мохоподібних ростуть на кам'янистих субстратах, [[епіксили]]&nbsp;— на гнилій деревині (колодах, пеньках), [[епіфіти]]&nbsp;— на живих гілках і стовбурах дерев.
Існує понад 18 тисяч [[вид (біологія)|видів]] мохів. В [[Україна|Україні]]&nbsp;— 832 (станом на 30.07.2008&nbsp;р. Бойко М.&nbsp;Ф.&nbsp;Чекліст мохоподібних України, 2008). Всі представники відділу Мохоподібних багаторічні, досить дрібні рослини, висота яких зазвичай становить 10-20&nbsp;см і лише окремі види&nbsp;— 50&nbsp;см.

Є мохи, що живуть у воді. Наприклад: плавунчик плаваючий, річія, водник протипожежний.

Існує понад 35-40 тисяч [[вид (біологія)|видів]] мохів. В [[Україна|Україні]]&nbsp;— 849 (за даними The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014).

Всі представники групи мохоподібних багаторічні, досить дрібні рослини, висота яких зазвичай становить 10-20&nbsp;см і лише окремі види&nbsp;— 50&nbsp;см.
[[Файл:Сфагнові мохи болота "Чорний Ліс".jpg|міні|255x255пкс|Сфагнові мохи]]
У життєвому циклі мохоподібних переважає [[гаметофіт]]. [[Спорофіт]], який у мохоподібних називається спорогоном, представлений звичайно лише коробочкою з ніжкою, яка за допомогою стопи, або [[гаусторії]] (від {{lang-la|гаустор}}&nbsp;— той, що п'є), занурюється в тканину гаметофіту. Спорогон недовговічний і існує звичайно один [[вегетаційний період]].

Найпоширинішими є: [[рунянка]], торфовикові або [[Сфагнум|сфагнові]] мохи, [[річія]] плавуча, пілезія, [[чевоностебловик Шребера]], [[Orthotrichum|прямоволосник]]<nowiki/>и, зіркокошик оксамитовий, короткокошик білуватий, головмох сріблястий, аридниця сільська та ін.
[[Файл:Зозулин льон.jpg|міні|Зозулин льон]]

== Значення мохоподібних у природі та житті людини ==
У природі мохоподібні відіграють важливу екосистемну роль, зокрема беруть участь у створенні [[Торф|торфу.]]

Мохоподібні, особливо [[епіфіти]], є добрими [[Біоіндикатор|біоіндикаторами]] забруднення повітря<ref>{{Cite book|title=Епіфітні мохоподібні м. Львова та його околиць|last=Мамчур|first=Звенислава|year=1998|publisher=|location=Укр. ботан. журн|pages=279-286|language=укр.|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Епіфітні мохоподібні промислових міст Львівської області|last=Мамчур|first=Звенислава|year=1997|publisher=|location=|pages=22 с.|language=|isbn=}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist}}


== Джерела ==
у життєвому циклі мохоподібних переважає [[гаметофіт]]. [[Спорофіт]], який у мохоподібних називається спорогоном, представлений звичайно лише коробочкою з ніжкою, яка за допомогою стопи, або [[гаусторії]] (від {{lang-la|гаустор}}&nbsp;— той, що п'є), занурюється в тканину гаметофіту. Спорогон недовговічний і існує звичайно один [[вегетаційний період]].
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф]]. Червоний список мохоподібних України.&nbsp;— Херсон: Айлант, 2010.&nbsp;— 93 с.
* [[Бойко Михайло Федосійович|Boiko M.F.]](2014). The Second checklist of Bryobionta of Ukraine. Chornomors’k. bot. z., 10 (4): 426-487. doi:10.14255/2308-9628/14.104/2.
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф.]]&nbsp; Українські назви мохоподібних //''Чорноморськ. бот. ж.'' 2015. Т. 11. №&nbsp;2. С.178-216.
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф.]]&nbsp; (2013). Ботаніка. Систематика несудинних рослин. – К.:Ліра-К. – 276 с.
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф.]]&nbsp; (2019). Ботаніка. Водорості та мохоподібні. (2-е видання, перероблене та доповнене). – К.:Ліра-К. – 276 с.
* [[Зеров Дмитро Костянтинович|Зеров Д. К.]] Флора печіночних і сфагнових мохів України. Київ: Наукова думка, 1964.&nbsp;— 355 с.
* Мамчур З. Особливості епіфітних бріофітів в умовах урбоекосистем / З. Мамчур, І. Більська // [[Вісник Львівського університету. Серія біологічна|Вісник Львівського університету. Сер. біол.]]&nbsp;— 2013.&nbsp;— Вип. 61.&nbsp;— C. 125—132.


== Посилання ==
{{без джерел}}
* [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1516/moxopodibni МОХОПОДІБНІ] //[[Фармацевтична енциклопедія]]
* [https://web.archive.org/web/20140222060011/http://collectedpapers.com.ua/collected_papers/655/moxopodibni-yak-indikatori-stupenya-rekreacijnoї-digresiї-fitocenoziv-na-prikladi-parkiv-mista-chernivci-batechko-m-o Мохоподібні як індикатори ступеня рекреаційної дигресії фітоценозів (на прикладі парків міста Чернівці). Батечко М. О.]


{{ботаніка-доробити}}
[[Категорія:Мохи]]
[[Категорія:Мохоподібні| ]]
{{Link GA|de}}
[[Категорія:Нетаксономічні групи]]

Поточна версія на 05:13, 11 квітня 2021

Мохоподібні — надвідділ Bryobionta, включає відділи: печіночники — Marchantiophyta, мохи — Bryophyta і антоцеротовидні — Anthocerotophyta вищих несудинних рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве покоління — гаметофіт. У світі понад 18150 видів (за даними Boiko M.F. The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014): Marchantiophyta — 5000 видів, Bryophyta — 13000, Anthocerotophyta — 150). В Україні на 2014 р. нараховувалося 849 видів мохоподібних представників 256 родів 83 родин 29 порядків 8 класів 3 відділів. Важливою спільною рисою є переважання в життєвому циклі гаплоїдного покоління (гаметофіта).

Дві гіпотези еволюційних відносин наземних рослин;(Embryophyta). Судинні рослини; (Tracheophyta або Polysporangiates) не відносяться до мохоподібних.

Наука, що вивчає мохи — бріологія.

Раніше ця група розглядалася як єдиний таксон, але через парафілетичність зараз поділена на такі відділи:

Маршанціофіти - Marchantiophyta. Більшість мають вигляд облистненого пагона, менше — у вигляді пластинчастої або стрічкоподібної слані. Слань дихотомічно розгалужена або округла, лопатева, інколи у вигляді округлих розеток, або рослини з двома рядами бокових (спинних) різної форми листків, знизу стебла буває ще один ряд (черевних) листків — амфігастріїв, які відрізняються від бокових за розмірами і формою. Слань з однакових клітин або диференційована на основну, яка може бути вкрита одним-трьома шарами епідермісу, часом з олійними тільцями, і асиміляційну тканину, з повітряними камерами, які відкриваються зверху продихами. На слані часто є різноманітні волоски і щетинки, з спіднього боку є одноклітинні ризоїди та черевні луски. Листки з одного шару клітин, без жилки. Коробочка спорогона без колонки і перистома[1] Найвідоміший представник- маршанція звичайна. [[Файл:Печіночний мох Marchantia polymorpha.jpg|міні|Маршанція звичайна. Відділ розділено на три класи: 1. Клас Гапломітріопсиди — Haplomitriopsida. 2. Клас Маршанціопсиди — Marchantiopsida. 3. Юнгерманіопсиди — Jungermanniopsida.

Мохи (Bryophyta). Це листкостеблові рослини з простими або розгалуженими округлими стеблами (каулідіями), три-, багаторяд¬но улистнені, без черевних листків — амфігастріїв, листки не бувають розділеними на лопаті, з жилкою або без жилки. Листкорозміщення спіральне або дворядне. Ризоїди одно- або багатоклітинні, рідше вони відсутні. Добре виражена протонема. Гаметангії — архегонії і антеридії, а також спорогон можуть розташовуватися на верхівці головного пагона або потужних галузок — акроспорогонні мохи або верхоспорогонні мохи, а можуть — на верхівці дуже вкорочених брунькоподібних бокових галузок перисторозгалуженого пагона — плевроспорогонні мохи або бокоспорогонні мохи (Бойко, 1992). Між ними розташовуються парафізи, короткі стерильні нитки. Терміни «верхоплідні» та «бокоплідні» мохи, які часто вживаються досі, не відповідають у мохів змісту понять, тому повинні бути рішуче відкинуті. Спорофіт (спорогон) не самостійний, знаходиться на листкостебловому гаметофіті (гаметофорі), має ніжку зі стопою з присоскою (гаусторією) та спорангій (коробочку) з колонкою, перистомом. Коробочка відкривається кришечкою, рідше коробочка без кришечки, деякі бріофіти мають коробочку, яка відкривається чотирма щілинами. Коробочка вкрита ковпачком, який може бути різноманітним за формою.

Відділ ділиться на класи: Такакіопсиди (Takakiopsida); Сфагнопсиди (Sphagnopsida); Андреєопсиди (Andreaeaopsida); Андреєобріопсиди (Andreaeobryopsida); Едіподіопсиди (Oedipodiopsida); Політріхопсиди (Polytrichopsida); Тетрафідопсиди (Tetraphidopsida); Бріопсиди (Bryopsida).

Антоцеротофіти — Слань має вигляд розпростертої на субстраті лопатевої розетки, з простою, не диференційованою на тканини будовою, з кількох шарів клітин. На нижньому боці з численними ризоїдами, що мають гладенькі стінки, черевних лусок немає. Клітини мають хроматофори з піреноїдами. Спорогон у вигляді рогоподібного виросту, розкривається двома стулками. Клітини слані майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі тканини і органи. Слань у деяких видів має схізогенні порожнини, наповнені слизом, де поселяються колонії носток (ціанобактерії). Матеріали сучасних філогенетичних досліджень показали, що найтісніше антоцеротофітові споріднені з судинними рослинами — трахеофітами. В Україні трапляються Anthoceros agrestis, Anthoceros punctatus, види роду Phaeoceros. Класифікація антоцеротофітів основана на мультигенній послідовності. Відділ розділяють на два класи. Клас Лейоспороцеротопсіди — Leiosporocerotopsida та Клас Антоцеротопсіди — Anthocerotopsida.

РізноманітністьРедагувати

Моохоподібні ми можемо знайти всюди, але найбільше мохоподібних у регіонах із помірним та холодним кліматом. Мохоподібні дуже залежать від води, оскільки не адаптовані до випаровування. Найбільше видове різноманіття властиве лісовим екосистемам: епілітні види мохоподібних ростуть на кам'янистих субстратах, епіксили — на гнилій деревині (колодах, пеньках), епіфіти — на живих гілках і стовбурах дерев.

Є мохи, що живуть у воді. Наприклад: плавунчик плаваючий, річія, водник протипожежний.

Існує понад 35-40 тисяч видів мохів. В Україні — 849 (за даними The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014).

Всі представники групи мохоподібних багаторічні, досить дрібні рослини, висота яких зазвичай становить 10-20 см і лише окремі види — 50 см.

 
Сфагнові мохи

У життєвому циклі мохоподібних переважає гаметофіт. Спорофіт, який у мохоподібних називається спорогоном, представлений звичайно лише коробочкою з ніжкою, яка за допомогою стопи, або гаусторії (від лат. гаустор — той, що п'є), занурюється в тканину гаметофіту. Спорогон недовговічний і існує звичайно один вегетаційний період.

Найпоширинішими є: рунянка, торфовикові або сфагнові мохи, річія плавуча, пілезія, чевоностебловик Шребера, прямоволосники, зіркокошик оксамитовий, короткокошик білуватий, головмох сріблястий, аридниця сільська та ін.

 
Зозулин льон

Значення мохоподібних у природі та житті людиниРедагувати

У природі мохоподібні відіграють важливу екосистемну роль, зокрема беруть участь у створенні торфу.

Мохоподібні, особливо епіфіти, є добрими біоіндикаторами забруднення повітря[2][3].

ПриміткиРедагувати

  1. БОЙКО, М. Ф. Ботаніка. Систематика несудинних рослин. 2013, 2019. 
  2. Мамчур, Звенислава (1998). Епіфітні мохоподібні м. Львова та його околиць (укр.). Укр. ботан. журн. с. 279–286. 
  3. Мамчур, Звенислава (1997). Епіфітні мохоподібні промислових міст Львівської області. с. 22 с. 

ДжерелаРедагувати

  • Бойко М. Ф. Червоний список мохоподібних України. — Херсон: Айлант, 2010. — 93 с.
  • Boiko M.F.(2014). The Second checklist of Bryobionta of Ukraine. Chornomors’k. bot. z., 10 (4): 426-487. doi:10.14255/2308-9628/14.104/2.
  • Бойко М. Ф.  Українські назви мохоподібних //Чорноморськ. бот. ж. 2015. Т. 11. № 2. С.178-216.
  • Бойко М. Ф.  (2013). Ботаніка. Систематика несудинних рослин. – К.:Ліра-К. – 276 с.
  • Бойко М. Ф.  (2019). Ботаніка. Водорості та мохоподібні. (2-е видання, перероблене та доповнене). – К.:Ліра-К. – 276 с.
  • Зеров Д. К. Флора печіночних і сфагнових мохів України. Київ: Наукова думка, 1964. — 355 с.
  • Мамчур З. Особливості епіфітних бріофітів в умовах урбоекосистем / З. Мамчур, І. Більська // Вісник Львівського університету. Сер. біол. — 2013. — Вип. 61. — C. 125—132.

ПосиланняРедагувати