Перегляд вихідного коду сторінки Монастир святого Миколая (Завалів)

{{Культова споруда
|назва = Завалівський Свято-Миколаївський монастир
|назва(офіційна) = 
|тип споруди = [[монастир]]
|зображення  = 
 |розмір_зображення = <!--300px (за замовчуванням — 274px) -->
 |підпис зображення = 
|місто  = с. [[Завалів]], [[Підгаєцький район|Підгаєцького району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]
|країна = {{UKR}}
|координати = <!--{{Coord||||N||||E|scale:10000_type:landmark|display=inline,title}}-->
|архітектор  =
|інженер    =
|скульптор   =
|художник    =
|засновник   =
|перша згадка =
|дата_початку_спорудження   = [[1614]]
|дата_закінчення_спорудження=
|дата_зруйнування = [[1793]]
|дата_відбудови  =
|вартість   =
|вмістимість =
|будівельна система =
|архітектурний стиль =
|релігійна конфесія = [[Унійна церква в Речі Посполитій|Руська Унійна Церква]]
|сучасний статус = не діючий
|реліквії =
|стан = не існує
|адреса =
|власник    = [[василіяни]]
|юрисдикція =
|керівництво =
|сайт      =
|кр = <!-- карта розташування -->
|підпис карти =
}}
'''Монастир святого Миколая'''&nbsp;— [[Василіяни|василіянський]] [[монастир]], що існував у XVII—XVIII&nbsp;ст. на території села [[Завалів|Завалова]] (нині [[Підгаєцький район|Підгаєцького району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]) на горі [[Кам'яна Гора (Завалів)|Кам'яна Гора]].

== Легенда ==
На [[Кам'яна Гора (Завалів)|Кам'яній Горі]], за легендою, воєвода Роман був оточений і атакований протягом трьох днів половцями. Вночі, коли він, лежачи хрестом на землі, молився перед образом [[Святий_Миколай|святого о. Миколая]], якого возив із собою, в ясному сяйві з'явився йому святий Миколай і сказав: «Встань, вийди изь окоповь, начни битву и победишь!». Він послухався і переміг, а на Кам'яній Горі, за валом, де йому з'явився св. Миколай, велів збудувати церкву імені св. о. Миколая і віддав її монахам чину св. Василія Великого під опіку. Образ св. Миколая залишив у тій церкві, і після розв'язання монастиря та знищення церкви, його перенесено до церкви св. Архистратига Михаїла і св. Миколая у [[Завалів|Завалові]], де він і досі висить за престолом.

== Історія ==
[[Файл:ЗавалівМапа18століття.png|міні|праворуч|300пкс|<center>Зображення монастиря (в лівому нижньому куті) на [[Мапи фон Міґа|мапі фон Міґа]] XVIII століття</center>]]
Монастир був заснований у 1614 році, але вже наприкінці XVII століття згорів. У «Шематизмі» оо. Василіян з [[1867]] року читаємо, що «монастир відновив [[Александер Ян Яблоновський]] передаючи його 1721 року в руки о. Сильвестра Тарасовича (постриженець Грабовський), ігумена монастиря, надаючи йому привілеї, що перед тим надав був його батько, і хоч вони з часом втратились, то здавен-давна до цього монастиря належали». Тоді він теж надав такі самі права на капличку при дорозі до [[Горожанка (село)|Горожанки]], де монахи тимчасово жили після спалення монастиря.

У 1739 році монастир увійшов до складу Свято-Покровської конгрегації Василіянського Чину, а на капітулі в Дубно (1743) став частиною василіянської провінції Покрови Пресвятої Богородиці.

Папа [[Климент XIII]] у 1762 році видав декрет, що всім, хто у визначений ординатором день відвідає церкву святого о. Миколая на Кам'яній Горі у містечку Завалові та виконає відповідні релігійні практики, будуть відпущені гріхи. Тут колись відбувалися щоденні відпусти, від 22 травня до 7 липня кожного року. Ще до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] відбувалися величаві відпусти в Завалові на [[Перенесення мощів Святого Миколая з Мір Лікійських у Барі|«теплого Миколая»]].

1764 року до Завалівського монастиря було прилучено монастир святого Онуфрія в [[Литвинів|Литвинові]]<ref>''Ваврик М.'' Нарис розвитку і стану Василіянського Чина…&nbsp;— С. 46.</ref>.

Монастир і церква на Кам'яній Горі не були самовистачальні, хоч мали вони біля 100 [[Морг поля|моргів поля]] та стільки ж лісу, та австрійський цісар [[Йосиф II]] наказав монастир розв'язати. Землю забрала держава, а майно монастиря передано до інших монастирів [[Василіяни|чину Василія Великого]]. Два великих дзвони перевезено до [[Бучацький монастир|монастиря в Бучачі]]. Один із них був там ще до війни. Він мав напис «Сей дзвон до монастиру Завалова року Божія 1613». З одного боку був на ньому відлитий образ розп'ятого [[Ісус Христос|Ісуса Христа]], а з другого&nbsp;— образ [[Діва Марія|Матері Божої]]. Другий великий дзвін був пошкоджений, і його мусили наново відливати.

До 1711 року ігуменом монастиря був [[Тарасевич|Сильвестр Тарасевич]]<ref>Батик Й., Кіцик Е., Пиндус Б. Завалів // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін.&nbsp;— Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004.&nbsp;— Т. 1 : А&nbsp;— Й.&nbsp;— С. 591.&nbsp;— ISBN 966-528-197-6.</ref>, якого у 1715 році призначили ігуменом [[Жизномирський_монастир_Преображення_Господнього|Жизномирського монастиря Преображення Господнього]] у селі [[Жизномир]]

Монастир святого Миколая в Завалові був скасований владою Габсбургів у 1793 році<ref>''Ваврик М.'' Нарис розвитку і стану Василіянського Чина…&nbsp;— С. 209.</ref>.

== Ігумени монастиря ==
1687&nbsp;— о. Вишновецький<br/>

1700—1724&nbsp;— [[Тарасевич|о. Сильвестр Тарасевич]]<br/>

1754&nbsp;— о. Теодор Долинський<br/>

1762—1763&nbsp;— о. Пахомій Негребецький<br/>

1764—1765&nbsp;— о. Порфирій Баранкевич <br/>

1766&nbsp;— о. Йосафат Сєдлецький<br/>

1769—1770&nbsp;— о. Матковський <br/>

з червня 1773&nbsp;— о. Леон Заславський<br/>

з квітня 1775—1777&nbsp;— о. Теофан Душинський<br/>

1778&nbsp;— о. Сильвестр Грегорович<br/>

1780&nbsp;— о. Антоній Смеречинський<br/>

1782 листопад&nbsp;— червень 1783&nbsp;— о. Тадей Лашкевич<br/>

1783 червень&nbsp;— липень 1786&nbsp;— о. Авксентій Дубнецький <br/>

1786 липень&nbsp;— квітень 1788&nbsp;— о. Гераклій Білкевич <br/>

1788 квітень&nbsp;— листопад 1789&nbsp;— о. Себастіян Фризінський<br/>

1789 листопад&nbsp;— травень 1793 (ліквідація монастиря)&nbsp;— о. Іполит Ленкевич<ref>Слободян В. Василіянський монастир у Завалові в світлі джерел // http://shron1.chtyvo.org.ua/Slobodian_Vasyl/Vasyliianskyi_monastyr_u_Zavalovi_u_svitli_dzherel.pdf</ref>

== Ченці монастиря ==
{{2 стовпці}}
* [[1754]] рік<ref>''Ваврик М.'' Нарис розвитку і стану Василіянського Чина…&nbsp;— С. 116.</ref>.
** о. Теодор Долинський, настоятель
** о. Йосафат Зелінський
** о. Амброзій Мальковський
** о. Северіян Бойнєвич
** о. Йосиф Томчинський
** о. Іринарх Тихович
** о. Геннадій Онсаковський

* [[1776]] рік<ref>Там само…&nbsp;— С. 174.</ref>.
** о. Теофан Душинський, настоятель
** о. Теодозій Долинський, вікарій, сповідник
** о. Ґедеон Іваницький, до Служби
** о. Йоаникій Козловський, захристіянин
** бр. Олексій Карчевський, по дому

</div>

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* ''[[Михайло Ваврик|Ваврик М.]]'' Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—XX&nbsp;ст. Топографічно-статистична розвідка.&nbsp;— Рим, 1979.&nbsp;— 217 с.
* Підгаєччина в спогадах емігрантів / Упорядники-редактори: Богдан Мельничук, Богдан Хаварівський та Іван Шебешович.&nbsp;— Козова, 1994.&nbsp;— С. 130—148.

{{ВП-портали|Історія|Католицтво|Архітектура|Тернопільщина}}
[[Категорія:Монастирі України (колишні)]]
[[Категорія:Колишні Василіянські монастирі України]]
[[Категорія:Засновані 1614]]
[[Категорія:Завалів]]
[[Категорія:1614 в Україні]]