Відкрити головне меню

Деякі римляни намагалися здивувати і шокувати інших своїм одягом. Так, молоді римляни з багатих сімей навмисно одягали м'які жіночні одягу, наприклад, туніки з довгими рукавами, яскраві покривала і прозорі шовкові тоги. Філософи часто з'являлися в неохайному вигляді, в брудному, обірваному одязі і зношених плащах.

Зміст

Верхній одягРедагувати

ТунікаРедагувати

Докладніше: Туніка

Однією з основної одежі в стародавньому Римі була туніка (лат. tunica). Вона мала вигляд перегнутого навпіл прямокутного шматка тканини, закріпленої на плечах як грецький хітон. Вона могла бути з рукавами чи без. Чоловічі були довжиною до колін, а жіночі — до щиколотки. У деяких східних регіонах імперії робили спеціальний отвір для шиї. Більшість чоловіків-робітників носили туніки з короткими рукавами та підперезувалися вузькими поясами чи шнурками.[1] Туніки бідняків і рабів виготовлялися з темніших білих відтінків, часто сірих, а їх довжина залежала від типу роботи.[джерело?]

Деякі традиціоналісти вважали, що туніки з довгими рукавами лише для жінок, а на чоловіках були знаком їх жіночності. А короткі та не оперезані — рабства. Однак зі довгими рукавами та вільно підперезані були модні серед знаті, і були прийняті деякими чоловіками (наприклад, Юлієм Цезарем). Сенатори та кавалерія мали туніку з двома пурпуровими смужками (клаві), уплетеними вертикально в тканину. Ширина смуги відповідала за статус особи. Для комфорту і захисту від холоду римляни одягали під грубу туніку ще й м'яку нижню чи субукулу (лат. subucula). Наприклад, імператор Август, який не мав міцну статуру, носив аж до чотирьох тунік.[2] Розкішні туніки вишивалися зі дорогої тканини вишуканого кольору та інколи оздоблювалися орнаментами.[3][4]

ТогаРедагувати

Докладніше: Тога

Уважається, що в ранньому періоді формування Римської імперії тогу носили всі. Однак пізніше жінки почали одягати столу. У період республіки тога стала офіційним чоловічим одягом для громадян.[5] Особи без такого статусу заборонялося її носити. Хлопчики могли одягнути тогу лише в зрілому віці (16 років, пізніше — 15).

Тога віриліс (лат. toga virilis — «тога зрілості») шилась напівеліпсом зі білої вовняної тканини шириною у 1,8 метрів і довжиною до 6 метрів. Драпувалась навколо торсу через ліве плече так, що руки лишались вільними. Зазвичай носили поверх білої льняної туніки. Для звичайних громадянин вона була природного білого відтінку, а для сенаторів — об'ємного і білосніжного. Імператорська тога (лат. toga purpurea) мала широкі пурпурові края і носилась над тунікою з двома вертикальними пурпуровими смугами. Її також могли носити благородні та вільнонароджені хлопці.

Починаючи з II ст. до н. е., знать почали віддавати перевагу довгим тогам, які не були придатні для ручної роботи чи фізично-активного відпочинку. Тоги були дорогими, важкими і швидко забруднювалися. Їх потрібно було чистити й правильно одягати. Найкраще вони підходили для офіційних процесій, ораторських виступів, сидіння в театрі чи цирку, а також для самовираження серед однолітків і підлеглих.

Плебеї одягали її лише під час святкових чи урочистих події. Деякі імператори намагалися змусити її використовувати як публічне вбрання справжніх римлян, але жоден з них не був особливо успішним. Аристократія одягала її як знак свого престижу, але пізніше відмовилась від неї й почала одягати зручніший і практичніший палій зрештою відмовилася від неї для більш зручного і практичного паллію.

Стола і паллаРедагувати

Окрім тунік, жінки, що вийшли заміж, мали простий одяг, відомий як стола (stola), який був пов'язаний з традиційними римськими жіночими чеснотами, особливо скромністю [12]. На початку Римської республіки, стола була зарезервована для патриціанських жінок. Незадовго до Другої пунічної війни право на носіння поширювалося на плебейських матрон, а також на вільних жінок, які отримали статус матрони через шлюб з громадянином. Stolae зазвичай складався з двох прямокутних сегментів тканини, з'єднаних збоку з фібулами і кнопками, таким чином, щоб одяг був замаскований елегантними, але приховуючими складками. [13]

Над stola, громадянина-жінки часто носили palla, сорт прямокутної shawl до 11 футів довжини, та п'ять широкі. Її можна носити як пальто, або загорнути на ліве плече, під праву руку, а потім над лівою рукою. На відкритому повітрі і на відкритому повітрі, чисте волосся матрони було пов'язане з вовняними смугами (філе, або vitae) у високому стилі, відомому як tutulus. Її обличчя було приховане від публіки, чоловічий погляд з вуаллю; її палла також могла служити плащ з капюшоном. [14] [15] У двох стародавніх літературних джерелах згадується використання кольорової смуги або окантовки (лімба) на жіночій «мантії» або на підлозі їх туніки; мабуть, це ознака їхнього високого статусу і, мабуть, фіолетового кольору. [16] За межами своїх будинків, матрони повинні були носити вуаль; матрону, яка з'явилася без завіси, вважали, що вона відмовилася від її шлюбу [17]. Жіночі високі касти, засуджені за перелюбство, і проститутки високого класу (meretrices), не тільки забороняли публічне користування стелями, але й могли очікувати, що вони будуть носити тогу muliebris («тога жінки») як знак їх [18] [19]

Спідня білизнаРедагувати

 
Антична сицилійський мозаїка зі зображенням дівчат у бікіні. IV ст. до н. е.

Під тунікою часто носили настегнові пов'язки — сублігакулум. Раби, що займалися важкою роботою, носили лише їх. Жінки надягали настегнові та нагрудні пов'язки, а деякі носили спеціальну білизну для роботи і дозвілля.[6] Сицилійська мозаїка IV ст. н. е. зображує кілька дівчат у бікіні, що виконують спортивні вправи. У 1953 році в Лондоні було розкопано римське шкіряне бікіні.

Дитячий одягРедагувати

Зазвичай римські немовлята сповивалися. Діти носили зменшені версії дорослого одягу. Дівчата часто одягали довгу туніку, що досягала стопи чи підйому. Її оперізували й дуже просто прикрашали, найчастіше буде біла. На вулиці могли носити дві туніки. У хлопчиків вони були коротші. Діти також носили амулети, щоб захиститися від аморальних чи злісних впливів, таких як пристріт і сексуальне хижацтво. Для хлопчиків амулетом є булла, що носився на шиї. Для дівчаток — лунула. Дівчата в день шлюбу і хлопчики в повноліття одягали туніку ректа (лат. tunica recta).[7]

Тогу претекста (лат. toga praetexta) була формальним одягом для благородних і вільнонароджених хлопчиків до настання статевої зрілості, коли віддавали її та буллу на збереження сімейній Ларі, одягаючи тога віриліс. Згідно з деякими римськими літературними джерелами, вільнонароджені дівчата також могли її носити — або, принаймні, мали право носити — до шлюбу, коли вони підносили богині Фортуні в дар цю одежу. [8]


ТканинаРедагувати

Тваринні волокнаРедагувати

Вовна

Найчастіше в римська одежа виготовлялась з вовни. Вівці Таранти славилися якістю своєї шерсті. Також були відомі й Мілет в Малій Азії та Белгіка, яка обробляла важку та грубу вовну, придатну для зими. В основному використовувалась біла вовна. Потім її можна було пофарбувати чи відбілити. Для тога пулла та робочого одягу використовувалась темна шерсть.

У областях і провінціях приватні землевласники тримали великі ділянки пасовищ, де велику кількість овець вирощували і стригли. Їхня шерсть була оброблена і виткана в спеціальних мануфактурах. Британія славилась своїми вовняними виробами, які включали різновид плащів (Birrus Brittanicus), тонкі килима і повстяні накладки для армійських шоломів.

Шовк

Китайський шовк був імпортований у значних кількостях ще в III ст. до н. е. Його придбали в сирому виді римські торговці в карфагенських портах Тир і Бейрут, потім він був витканий і пофарбований.

Прядивні культуриРедагувати

Льон

Пліній Старший описує виробництво одягу зі льону та коноплі. Після збирання урожаю стебла рослин піддавалися ретенції, щоб послабити зовнішні шари та внутрішні волокна, потім обдирають, розтирають і розгладжують. Як результат витканий одяг. Льон як і шерсть вирощувався з різних сортів і якостей. За словами Плінія, найкращий білий, був імпортований з Тарраконської Іспанії

Інші

Бавовна через східно-європейські порти імпортували з Індії, які постачали римських торговців шовком і спеціями. Сира бавовна іноді використовували для оббивки. Видаливши насіння, бавовну обробляли та вплітали в м'яку і легку тканину для виготовлення літнього одягу. Вона була зручнішою чим вовна, і дешевшою чим шовк, і на відміну від могла бути яскраво пофарбована, тому їх поєднували для отримання яскраво-кольорової, м'якої, але жорсткої тканини. Високоякісну тканину ткати зі стебел кропиви. Волокна макових стебел іноді переплітали з льоном, щоб отримати гладку, легку і пишну тканину.

ВиробництвоРедагувати

Виготовлений одяг був доступний для усіх класів із різною ціною. Наприклад, новий плащ для звичайної людини становив від трьох до п'яти річних витрат на пришивання. Одягом користувалися поки він не ставав лахміттям. Однак деякі ремісники (лат. centonarii) заробляли на життя пошивом одягу зі перероблених клаптиків тканини. За можливістю, жінки-рабині на фермах повинні були ткати шерстяну одежу як для рабів так і для керівництва.

Усі були самозабезпечені одягом. Для більшості жінок чесання, прядіння, плетіння було частиною щоденного домашнього господарства. Люди зі середнім чи низькими доходами могли доповнити всій заробіток прядінням і продажем пряжі чи плетінням тканини.

У домах багатіїв і традиціоналістів сімейні вовняні кошики, веретена і ткацькі верстати розміщувалися в напівпублічній зоні — атріумі. Таким чином демонструвалося працелюбство і бережливість, у значній мірі символічність і моральна діяльність для їх класу, а не практична необхідність. Август дуже пишався тим, що його дружина і дочка показували найкращий приклад іншим римським жінкам, прядучи його одяг. Вважається, що наречені з високої касти Очікувалося, що невістки з високого соціального класу виготовляли власні весільний одяг, використовуючи традиційний вертикальний ткацький верстат.

Більша частина одягу і тканини виготовлялась професіоналами, які були захищені гільдіями, що були визнані місцевою владою і регулювалися нею.

ПриміткиРедагувати

  1. Zapasko, I︠A︡kym Prokhorovych; mystet︠s︡tv, Lʹvivsʹka akademii︠a︡ (1995). Narysy z istoriï zarubiz︠h︡noho dekoratyvno-uz︠h︡ytkovoho mystet︠s︡tva. ICDO. 
  2. Sebesta, J. L., pp. 71–72 in Sebesta
  3. Arkheolohii︠a︡. Naukova dumka. 1993. 
  4. Stamerov, Kosti︠a︡ntyn Kyrʹi︠a︡kovych (2007). Sketches from the history of costumes (uk). Mystet︠s︡tvo. 
  5. Vout, Caroline (1996). The Myth of the Toga: Understanding the History of Roman Dress*. Greece & Rome (en). с. 204–220. doi:10.1093/gr/43.2.204. 
  6. Goldman, N., pp. 223 and 233 in Sebesta
  7. Туника // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  8. Претекста, одежда // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)