Перегляд вихідного коду сторінки Мелодрама

 Мелодрама (від грец . Μέλος - пісня , поема, ліричний твір + δρᾶμα - дія) - жанр художньої літератури, театрального мистецтва і кінематографу , твори якого розкривають духовний і чуттєвий світ героїв в особливо яскравих емоційних обставинах на основі контрастів : добро і зло, любов і ненависть і т. п. Також супроводжується трагічними сценами, в більшості випадків закінчується хеппі-ендом .

* Із середини 18 ст.&nbsp;— [[драма (рід)|драматичний]] твір, у якому діалоги та монологи дійових осіб супроводжувалися [[музика|музикою]] («Пігмаліон» [[Руссо Жан-Жак|Ж.-Ж. Руссо]], [[1762]]; «Орфей» Є. Фоміна, текст Я. [[Княжнін]]а, [[1792]] та інші).

* Різновидність [[Європа|європейської]] [[драма (жанр)|драми]] [[19 століття|19]] ст., характерними рисами якої були: відверта морально-дидактична тенденція, гіперболізоване зображення пристрастей («сльозливість»), прямолінійний поділ героїв на «добрих» і «злих». Як [[жанр]] [[драматургія|драматургії]] бере початок в міщанській драмі. Особливої популярності набула в часи [[Французька революція|французької революції]] [[1789]]-[[1794|94]], суперечливо відобразивши потяг мас до мистецтва та їхню ідейну й естетичну незрілість.

Починаючи з ранніх робіт [[Ґете Йоганн Вольфґанґ фон|Й. Ґете]] і [[Шіллер Йоганн-Фрідріх|Ф. Шіллера]], мелодрама широко популяризувалася у Франції; першою мелодрамою в [[Англія|Англії]] була «Історія таємниці» [[1802]] у вільному перекладі Т. Холкрофта. Мелодрами часто виконувалися на фоні гористих пейзажів чи зруйнованих замків. У [[Росія|Росії]] мелодрама з'явилась у 20-их роках 19 ст., проймалася монархічними тенденціями ([[п'єса|п'єси]] Н. Кукольника, М. Полевого).

В [[українська література|українській літературі]] 19 ст. побутово-етнографічні мелодрами писали [[Гушалевич Іван Миколайович|Іван Гушалевич]] («Підгоряни»), [[Сидір Воробкевич|С. Воробкевич]] («Гнат Приблуда»), [[Суходольський Олекса|Олекса Суходольський]] («Помста, або Загублена доля») та багато інших. Елементи мелодрами наявні і в деяких п'єсах [[Михайло Старицький|Михайла Старицького]] («Циганка Аза») та [[Марко Кропивницький|Марка Кропивницького]] («Дай серцю волю, заведе в неволю»).<br/>За поверховість характерів і змісту мелодраму критикували [[Готгольд Ефраїм Лессінг|Г.-Е. Лессінг]], М. [[Гоголь]], [[Михайло Щепкін|М. Щепкін]], [[Іван Франко|І. Франко]], [[Карпенко-Карий Іван Карпович|І. Карпенко-Карий]], П. [[Саксаганський]]. У сучасній критиці мелодрамою називають недосконалі п'єси, в яких глибина драматичних конфліктів підмінюється зіткненням банальних пристрастей.

У сучасному кінематографі так називають фільми та серіали, в яких ідеться про стосунки між людьми, кохання. Наприклад, мелодраматичними можна вважати українські серіали Янгол-охоронець<ref>[http://kino-teatr.ru/kino/movie/ros/10526/annot/ Кіно-Театр]</ref>, [[Зцілення коханням]]<ref>[http://www.world-art.ru/cinema/cinema.php?id=6921 - World-Art]</ref>

== Джерело ==

* Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р.&nbsp;Т.&nbsp;Гром'яка, Ю.&nbsp;І.&nbsp;Коваліва, [[Теремко Василь Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Теремка]].&nbsp;— К.: [[Видавничий центр «Академія»|ВЦ «Академія»]], 2007

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Фільми-мелодрами]]
[[Категорія:Театр]]
[[Категорія:Драматичні жанри]]
[[Категорія:Жанри фільмів]]
[[Категорія:Оперні терміни]]