Перегляд вихідного коду сторінки Марчук Євген Кирилович

{{othernames|Марчук}}
{{Картка:Лідер 
 | ім'я = Євген Кирилович Марчук 
 | зображення = Yevhen Marchuk.jpg
 | розмір_зображення = 250пкс
 | підпис_зображення =

 | початок_терміну = [[25 червня]] [[2003]]
 | кінець_терміну = [[23 вересня]] [[2004]]
 | посада = 6-й [[Міністр оборони України]]
 | наступник = [[Кузьмук Олександр Іванович|Олександр Кузьмук]]
 | попередник = [[Шкідченко Володимир Петрович|Володимир Шкідченко]]
 | президент = [[Леонід Кучма]]
 | прем'єр-міністр = [[Віктор Янукович]]

 | посада2 = 4-й [[Прем'єр-міністр України]]
 | початок_терміну2 = [[6 березня]] [[1995]] (до 8 червня, в. о.)
 | кінець_терміну2 = [[27 травня]] [[1996]]
 | попередник2 = [[Віталій Масол]]
 | наступник2 = [[Павло Лазаренко]]
 | президент2 = [[Леонід Кучма]]

 | посада3 = 1-й [[Голова Служби безпеки України]]
 | початок_терміну3 = [[6 листопада]] [[1991]]
 | кінець_терміну3 = [[12 липня]] [[1994]]
 | попередник3 = [[Голушко Микола Михайлович|Микола Голушко]]
 | наступник3 = [[Маліков Валерій Васильович|Валерій Маліков]]
 | президент3 = [[Леонід Кравчук]]

 | дата_народження  = 28.1.1941
 | місце_народження = [[Долинівка (Гайворонський район)|Долинівка]], [[Одеська область|Одеська]] (нині [[Кіровоградська область]]), [[УРСР]], [[СРСР]]
 | дата_смерті  = 
 | місце_смерті =

 | громадянство      = {{USSR}}→{{UKR}}
 | національність    = [[українець]]
 | партія            = [[СДПУ(О)]], [[Партія свободи]]
 | дружина           = [[Івшина Лариса Олексіївна|Лариса Олексіївна Івшина]]
 | діти              = сини Тарас і Вадим
 | родичі            = 
 | професія          = 
 | релігія           = 
 | особистий підпис  = [[Файл:Підпис Марчук.jpg]]
 | звання            = {{Ранг|країна=Україна|звання=Генерал армії України}}
 | нагороди          = 
{{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня}} {{!!}} {{Орден Трудового Червоного Прапора}}
{{!}}}
{{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Іменна вогнепальна зброя}}
{{!}}}
}}

{{Депутат
| депутат1   = {{Прапорець|UKR}} [[Народний депутат України]]
| скликання1 = [[Народні депутати України 2-го скликання|2-го скликання]]
| партія1    = [[СДПУ(О)]]
| початок1   = [[10 грудня]] [[1995]]
| кінець1    = [[12 травня]] [[1998]]
|-
| скликання2 = [[Народні депутати України 3-го скликання|3-го скликання]]
| партія2    = [[СДПУ(О)]]
| початок2   = [[12 травня]] [[1998]]
| кінець2    = [[2 березня]] [[2000]]
}}

'''Євге́н Кири́лович Марчу́к''' ({{н}} [[28 січня]] [[1941]], [[Долинівка (Гайворонський район)|Долинівка]], [[Гайворонський район]], [[Одеська область|Одеська]] (нині [[Кіровоградська область]]), [[УРСР]], [[СРСР]])&nbsp;— український державний діяч, 4-й [[Прем'єр-міністр України]] (керував урядом: [[6 березня]] [[1995]] (до 8 червня 1995 року&nbsp;— виконуючий обов'язки прем'єр-міністра)&nbsp;— [[27 травня]] [[1996]]), [[генерал армії України]], [[кандидат наук|кандидат юридичних наук]].

З [[21 листопада]] [[2018]] року уповноважений представляти Україну у [[Контактна група з мирного врегулювання ситуації на сході України|Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях]],<ref name="r210-2018">[https://www.president.gov.ua/documents/2102018-rp-25538 Розпорядження Президента України №&nbsp;210/2018-рп від 21 листопада 2018 року «Про представника України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях»]</ref> [[19 травня]] [[2019]] року увільнений від виконання обов'язків.<ref>[https://www.president.gov.ua/documents/512019-rp-27097 Розпорядження Президента України №&nbsp;51/2019-рп від 19 травня 2019 року «Про представника України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях»]</ref>

== Біографія ==
Народився [[28 січня]] [[1941]]&nbsp;р. в с. [[Долинівка (Гайворонський район)|Долинівка]], [[Гайворонський район|Гайворонського району]] [[Одеська область|Одеської області]] (нині [[Кіровоградська область]]) у селянській родині. У [[1963]]&nbsp;році закінчив філологічний факультет [[Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка|Кіровоградського педагогічного інституту ім. О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна]] за спеціальністю вчитель української мови і літератури.

Від 1963&nbsp;р. працював у Комітеті державної безпеки УРСР. [[Генерал армії України]] (звання присвоєно указом [[Президент України|Президента України]] 23 березня 1994&nbsp;р.).

[[5 червня]] [[1991]]&nbsp;р. на засіданні Верховної Ради УРСР був призначений Державним міністром з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій УРСР.

За поданням Голови Верховної Ради України [[Леонід Кравчук|Леоніда Кравчука]] [[6 листопада]] 1991 року Марчук був призначений Верховною Радою України першим [[Голова Служби безпеки України|Головою Служби безпеки України]] (1991—1994).

Указом Президента Кравчука (N 348/94) від [[1 липня]] [[1994]] року (між першим і другим туром президентських виборів) Марчука призначили віце-прем'єр-міністром в Уряді [[Масол Віталій Андрійович|Віталія Масола]].

А восени того ж року, [[31 жовтня]], Указом новообраного президента [[Леонід Кучма|Леоніда Кучми]] (N 647/94) Марчука призначено [[Перший віце-прем'єр-міністр України|першим віце-прем'єр-міністром України]]&nbsp;— Головою Координаційного комітету при Президентові України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. У зв'язку із тим, що прем'є-рміністр Масол подав у відставку з посади керівника уряду, президент Кучма указом від [[3 березня]] [[1995]] року (N 166/95) призначив Марчука виконувачем обов'язків прем'єр-міністра. 

Під час підписання [[Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року|Конституційного договору між президентом і парламентом (08.06.1995. №&nbsp;1к/95-ВР)]] указом президента Кучми (N 433/95) перший віце-прем'єр-міністр Євген Марчук призначений прем'єр-міністром України.

На початку цих призначень, в "Народній газеті" вийшла замітка підписана групою осіб, в якій ці особи висловили протест такому призначенню в самостійній Україні зазначивши, що Євген Марчук здобув високу посаду генерала КГБ і переїхав з Полтави до Києва за те, що вони були передані до суду і ув'язнені з подачі Марчука. Ці особи в кав'ярні вели бесіди на тему незалежної України, а офіцер КГБ Марчук був відповідальний за їхнє прослуховування.   

Згідно із тодішнім законодавством (1995 р.) Марчук, будучи державним службовцем, мав право балотуватися до Верховної Ради. У грудні 1995&nbsp;р. на довиборах до Верховної Ради по Миргородському виборчому округу (№&nbsp;324) був обраний народним депутатом у першому турі. У парламенті був обраний до Комітету з питань оборони і державної безпеки, а у жовтні [[1996]] року очолив фракцію «Соціально-ринковий вибір».

Розбіжності у поглядах із президентом і його оточенням на подальший розвиток держави все більше давалися взнаки і Кучма своїм указом від [[27 травня]] [[1996]] року (N 378/96) звільнив Євгена Марчука «з посади прем'єр-міністра України у зв'язку з виконанням ним функцій і повноважень народного депутата України на постійній основі». Пояснення Адміністрацією Президента Кучми такого рішення в публічному дискурсі набуло фольклорного виразу: «за створення власного політичного іміджу».<ref>http://ua.112.ua/interview/sekret-bezpeky-krainy-ne-v-iadernii-zbroi-223361.html</ref>

У березні [[1998]] року на чергових виборах до Верховної Ради, не вступаючи у члени партії [[СДПУ(о)]], увійшов під другим номером до першої п'ятірки її списку, очолюваного попереднім президентом України Кравчуком (1991—1994). Ставши народним депутатом, був обраний керівником фракції СДПУ(О) (04.-12.1998), а згодом очолив Комітет з питань соціальної політики та праці (07.1998-02.2000). Через те, що СДПУ(о) ухвалила рішення підтримати Кучму на президентських виборах 1999 року, Марчук у грудні 1998&nbsp;р. склав із себе повноваження керівника фракції цієї партії в парламенті, а невдовзі взагалі вийшов з її складу і приєднався до депутатської групи «Незалежні».

Брав участь у виборах президента України 1999 року, де у першому турі набрав 2 138 356 голосів (8,13&nbsp;%), посівши 5 місце з 13 претендентів.

Указом президента Кучми від 10 листопада 1999 року (N 1453/99) Марчук був призначений Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

З червня [[2003]]&nbsp;р. по вересень [[2004]]&nbsp;р.&nbsp;— [[Міністр оборони України]]. За час перебування на цій посаді брав участь у врегулюванні [[Конфлікт щодо острова Тузла|конфлікту щодо острова Тузла]].

[[19 травня]] [[2008]] призначений радником (поза штатом) [[Ющенко Віктор Андрійович|президента Ющенка]]<ref>[http://www.president.gov.ua/documents/7878.html УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №&nbsp;455/2008 Про призначення Є.Марчука Радником Президента України]</ref>

[[10 грудня]] [[2014]] року очолив Міжнародний секретаріат з безпеки та цивільної співпраці між Україною та [[НАТО]]<ref>[http://ua.interfax.com.ua/news/general/239085.html Марчук очолив секретаріат із координації співпраці з НАТО&nbsp;— глава СБУ] // [[interfax]], 13:47 10.12.2014</ref>. За словами [[Валентин Наливайченко|Валентина Наливайченка]], Євген Марчук представлятиме і координуватиме всю діяльність міжнародної співпраці в питаннях безпеки у форматі Україна-НАТО, Україна-ЄС.

Представник України у підгрупі з питань безпеки<ref>[http://file.liga.net/person/542-evgenii-marchyk.html Досьє на Євгена Марчука на сайті liga.net у рубриці ЛІГА. Досье]</ref> [[Контактна група з мирного врегулювання ситуації на сході України|Тристоронньої контактної групи]] на Мінських переговорах щодо [[ОРДЛО]].

З [[21 листопада]] [[2018]] року розпорядженням Президента України [[Порошенко Петро Олексійович|Петра Порошенка]] уповноважений представляти Україну у [[Контактна група з мирного врегулювання ситуації на сході України|Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях]] замість [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]]. Є. Марчук здійснює цю діяльність на громадських засадах.<ref name="r210-2018" />

== Відзнаки та нагороди ==
* [[Орден князя Ярослава Мудрого]] V&nbsp;ст. ([[27 січня]] [[2001]])&nbsp;— ''за визначні заслуги у зміцненні національної безпеки України, плідну державну і політичну діяльність''<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/59/2001 Указ Президента України №&nbsp;59/2001 від 27 січня 2001 року «Про нагородження Є. Марчука орденом князя Ярослава Мудрого»]</ref>
* Нагороджений [[Орден Трудового Червоного Прапора|Орденом Трудового Червоного Прапора]], Командорським Хрестом із зіркою за заслуги перед Республікою Польща, 7-ма медалями, іменною вогнепальною зброєю. Лауреат Міжнародної української премії ім. Г.Сковороди (1997).

[[Кандидат юридичних наук]].

== Публікації ==

* [http://gordonua.com/ukr/blogs/marchuk/-ukrajini-bude-skladno-argumentuvati-vvedennja-mirotvortsiv-oon-potribno-viznati-nebud-vijnu-z-rf-abo-gromadjanskij-konflikt-204216.html Україні буде складно аргументувати введення миротворців ООН: потрібно визнати або війну з РФ, або громадянський конфлікт] // ГОРДОН, blog, 25 серпня 2017 16.37
* Марчук Є.&nbsp;К.&nbsp;Виступи. Інтерв'ю. Статті. 1, 2 книги&nbsp;— К., Знання, 1998.&nbsp;— 463 с.

== Виноски ==
{{примітки}}

== Джерела та література ==
* ''В.&nbsp;В.&nbsp;Головко''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Marchuk_E_K Марчук Євген Кирилович] // {{ЕІУ|6|541}}
* ''І.&nbsp;Г.&nbsp;Оніщенко''. [http://leksika.com.ua/13930518/legal/marchuk Марчук Євген Кирилович] // {{Юридична енциклопедія}}
* ''Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський''. Марчук Євген Кирилович // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т./Редкол.:Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К.:Знання України, 2004&nbsp;— Т.2&nbsp;— 812с. ISBN 966-316-045-4
* ''В.&nbsp;В.&nbsp;Головко''. Марчук Євген Кирилович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.428 ISBN 978-966-611-818-2

== Посилання ==
* [http://dovidka.com.ua/fcontent.php?parm=h.c5R2mR36sWX0WT9.wZ Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»]
* [http://warhistory.ukrlife.org/4_6_04_2.htm Марчук Євген Кирилович&nbsp;— Парадокси сучасного українського війська «Воєнна історія» №&nbsp;4_6 за 2004 рік]
{{бібліоінформація}}
{{succession|office=[[Міністри оборони України]] <br>[[25 червня]] [[2003]] — [[23 вересня]] [[2004]] |preceded= [[Шкідченко Володимир Петрович]]<br>[[12 листопада]] [[2001]] — [[25 червня]] [[2003]] | succeeded= [[Кузьмук Олександр Іванович]]<br/>[[24 вересня]] [[2004]] — [[3 лютого]] [[2005]]}}
{{succession|office= 1-й [[Голова Служби безпеки України]] <br>[[6 листопада]] [[1991]] — [[12 липня]] [[1994]] |preceded=[[Голушко Микола Михайлович]] <br> | succeeded= [[Маліков Валерій Васильович]]}}
{{succession|office=[[Прем'єр-міністр України]] <br>[[6 березня]] [[1995]] — [[27 травня]] [[1996]] |preceded=[[Масол Віталій Андрійович]] <br> | succeeded=[[Лазаренко Павло Іванович]]}}
{{succession|office=[[Секретар Ради національної безпеки і оборони України]] <br>[[10 листопада]] [[1999]] — [[25 червня]] [[2003]] |preceded=[[Горбулін Володимир Павлович]] <br> | succeeded=[[Радченко Володимир Іванович]] }}

{{Уряд Вітольда Фокіна}}
{{Голови уряду українських державних утворень з 1917}}
{{Перші віце-прем'єр-міністри України}}
{{Керівники Служби безпеки України}}
{{Міністри оборони України}}
{{Кандидати у президенти України 1999}}
{{Уряд Євгена Марчука}}
{{Уряд Віталія Масола}}

[[Категорія:Члени СДПУ (о)]]
[[Категорія:Прем'єр-міністри України]]
[[Категорія:Міністри оборони України]]
[[Категорія:Українські міністри]]
[[Категорія:Голови Служби безпеки України]]
[[Категорія:Політики України]]
[[Категорія:Народні депутати України 2-го скликання]]
[[Категорія:Народні депутати України 3-го скликання]]
[[Категорія:Випускники Центральноукраїнського педагогічного університету]]
[[Категорія:Кандидати юридичних наук України]]
[[Категорія:Уродженці Гайворонського району]]
[[Категорія:Генерали армії України]]
[[Категорія:Члени РНБО]]
[[Категорія:Секретарі Ради національної безпеки та оборони України]]