Відмінності між версіями «Март Ніклус»

[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (+ img)
 
(Не показані 17 проміжних версій 10 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{особа
[[Файл:MartNiklus.jpg|міні|Март Ніклус]]
|ім'я = Март Ніклус
'''Март Олав Ніклус''' ({{lang-et|Mart Olav Niklus}}, *[[22 вересня]] [[1934]], [[Тарту]]) — естонський правозахисник та політв'язень СРСР, іноземний член Української Гельсінської Групи з 1982.
|оригінал імені = {{lang-et|Mart Olav Niklus}}
|зображення =
|розмір_зображення =
|дата народження = 22.09.1934
|місце_народження = [[Тарту]], [[Естонська Радянська Соціалістична Республіка]], [[СРСР]]
|дата_смерті =
|місце_смерті =
|поховання =
|підданство =
|громадянство = {{країна з прапорцем|Естонія}}
|Alma_mater =
|відомий_(відома) =
|рід_діяльності =
|національність =
|військове звання =
|партія =
|нагороди =
<!--{{ряд
| {{шаблон вищої нагороди}}
}} -->
|премії =
|звання =
}}
'''Март Олав Ніклус''' ({{lang-et|Mart Olav Niklus}}, *[[22 вересня]] [[1934]], [[Тарту]])&nbsp;— естонський правозахисник та політв'язень СРСР, іноземний член Української Гельсінської Групи з 1982.


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Рядок 6: Рядок 30:
Народився в родині вчителів, які походили з округу [[Отепя]]. [[1957]] закінчив біологічний факультет [[Тартуський університет|Тартуського університету]], спеціалізувався з [[орнітологія|орнітології]].
Народився в родині вчителів, які походили з округу [[Отепя]]. [[1957]] закінчив біологічний факультет [[Тартуський університет|Тартуського університету]], спеціалізувався з [[орнітологія|орнітології]].


Масові депортації естонців 1948–1949 рр., які організувала окупаційна адміністрація СРСР, стали ґрунтом для свідомого опору Марта Ніклуса. Спочатку це мало риси культурницької фронди — Ніклус разом зі студентом Велло Пяллином фотографував старі будинки, а також установки для заглушення закордонних радіостанцій; їх передавав за кордон для публікації. Тоді ж передав до естонської редакції радіостанції «[[Голос Америки]]» викривальний лист проти «совєцької дійсності».
Масові [[Депортація народів у СРСР|депортації естонців]] 1948—1949 рр., які організувала окупаційна адміністрація СРСР, стали ґрунтом для свідомого опору Марта Ніклуса. Спочатку це мало риси культурницької фронди&nbsp;— Ніклус разом зі студентом Велло Пяллином фотографував старі будинки, а також установки для заглушення закордонних радіостанцій; їх передавав за кордон для публікації. Тоді ж передав до естонської редакції радіостанції «[[Голос Америки]]» викривальний лист проти «совєцької дійсності».


== Арешти та каторги ==
== Арешти та каторги ==


[[21 серпня]] [[1958]] Ніклуса було заарештовано, пізніше заарештували і В. Пяллина.
[[21 серпня]] [[1958]] Ніклуса було заарештовано, пізніше заарештували і В. Пяллина.
15 січня 1959 — Верховний Суд Естонської РСР засудив Н. за статтями 58-4 («допомога міжнародній буржуазії») і 58-10 КК РРФСР до 10 років позбавлення волі і 3 роки заслання; його однодумець отримав 4 роки. Термін відбував у політичних таборах [[Мордовська АРСР|Мордовської АРСР]] і Владимирській в'язниці ([[РРФСР]]).
15 січня 1959&nbsp;— Верховний Суд Естонської РСР засудив Н. за статтями 58-4 («допомога міжнародній буржуазії») і 58-10 КК РРФСР до 10 років позбавлення волі і 3 роки заслання; його однодумець отримав 4 роки. Термін відбував у політичних таборах [[Мордовська АРСР|Мордовської АРСР]] і Владимирській в'язниці ([[РРФСР]]).


[[1966]] року Верховний Суд ЕРСР скоротив термін вироку до 7 років, а 30 липня його звільнили.
[[1966]] року Верховний Суд ЕРСР скоротив термін вироку до 7 років, а 30 липня його звільнили.


Повернувся в Тарту. У роботі за фахом йому було відмовлено. В 1966–1971 рр. працював шофером, диспетчером автопарку, органістом у лютеранській церкві. [[1968]] року викладав [[англійська мова|англійську]], [[французька мова|французьку]] і [[німецька мова|німецьку]] на курсах іноземних мов.
Повернувся в Тарту. У роботі за фахом йому було відмовлено. В 1966—1971 рр. працював шофером, диспетчером автопарку, органістом у лютеранській церкві. [[1968]] року викладав [[англійська мова|англійську]], [[французька мова|французьку]] і [[німецька мова|німецьку]] на курсах іноземних мов.


Продовжував брати участь у русі опору. Був добре знайомий із московськими дисидентами, насамперед, із [[Наталя Горбаневська|Наталею Горбаневською]], яка часто приїжджала в Тарту, а також з [[Тетяна Великанова|Тетяною Великановою]], [[Мальва Ланда|Мальвою Ландою]]. Передавав інформацію про події в Естонії і національний самвидав для «Хроники текущих событий».
Продовжував брати участь у русі опору. Був добре знайомий із московськими дисидентами, насамперед, із [[Горбаневська Наталя Євгенівна|Наталею Горбаневською]], яка часто приїжджала в Тарту, а також з [[Великанова Тетяна Михайлівна|Тетяною Великановою]], [[Мальва Ланда|Мальвою Ландою]]. Передавав інформацію про події в Естонії і національний самвидав для [[Хроника текущих событий|«Хроники текущих событий»]].


Переклав на естонську мову [[Загальна декларація прав людини ООН|Загальну декларацію прав людини ООН]]. [[1974]] року написав мемуарну записку про свою справу («Автобіографія»), яка поширювалась через самвидав.
Переклав на естонську мову [[Загальна декларація прав людини|Загальну декларацію прав людини ООН]]. [[1974]] року написав мемуарну записку про свою справу («Автобіографія»), яка поширювалась через самвидав.


Виступав на захист [[Олександр Гінзбурґ|Олександра Гінзбурґа]], [[Юрій Орлов|Юрія Орлова]] (початок 1977), [[Вікторас Пяткус|Віктораса Пяткуса]] (14 і 20 листопада 1977), [[Гліб Якунін]], [[Антанас Терляцкас|Антанаса Терляцкаса]] (листопад 1979).
Виступав на захист [[Гінзбург Олександр Ілліч|Олександра Гінзбурґа]], [[Орлов Юрій Федорович|Юрія Орлова]] (початок 1977), [[Вікторас Пяткус|Віктораса Пяткуса]] (14 і 20 листопада 1977), [[Гліб Якунін]], [[Антанас Терляцкас|Антанаса Терляцкаса]] (листопад 1979).


У 1977–1980 рр. підписав низку колективних звернень: «Балтійський меморандум» (23 серпня 1979), Петицію проти [[Інтервенція Радянського Союзу в Афганістан|вторгнення радянських військ в Афганістан]] (17 січня 1980), звернення до [[Міжнародний оліпійський комітет|Міжнародного Олімпійського Комітету]] (28 січня 1980), проти вислання академіка [[Андрій Сахаров|Андрія Сахарова]] (3 лютого 1980).
У 1977—1980 рр. підписав низку колективних звернень: «Балтійський меморандум» (23 серпня 1979), Петицію проти [[Інтервенція Радянського Союзу в Афганістан|вторгнення радянських військ в Афганістан]] (17 січня 1980), звернення до [[Міжнародний олімпійський комітет|Міжнародного Олімпійського Комітету]] (28 січня 1980), проти вислання академіка [[Андрій Сахаров|Андрія Сахарова]] (3 лютого 1980).


Найбільше контактував із [[Литва|литовськими]] дисидентами, написав декілька праць про них:
Найбільше контактував із [[Литва|литовськими]] дисидентами, написав декілька праць про них:
* «Процес у Вільнюсі очима естонця» (серпень 1978, про справу Віктораса Пяткуса),
* «Процес у Вільнюсі очима естонця» (серпень 1978, про справу Віктораса Пяткуса),
* «Вільнюс і вільнюсьці очима дисидента» — про литовських дисидентів, у формі дорожніх заміток (осінь 1979).
* «Вільнюс і вільнюсьці очима дисидента»&nbsp;— про литовських дисидентів, у формі дорожніх заміток (осінь 1979).


Постійно піддавався переслідуванням з боку [[КГБ СРСР]] (жовтень 1976, березень 1980). [[1979]] року Ніклуса звільнили з роботи, а [[1980]] року — знову заарештували. Ознайомившись з обвинувальним висновком, написав «Рецензію на судочинство» з описом допущених правопорушень.
Постійно піддавався переслідуванням з боку [[Комітет державної безпеки СРСР|КГБ СРСР]] (жовтень 1976, березень 1980). [[1979]] року Ніклуса звільнили з роботи, а [[1980]] року&nbsp;— знову заарештували. Ознайомившись з [[обвинувальний висновок|обвинувальним висновком]], написав «Рецензію на судочинство» з описом допущених правопорушень.


[[8 січня]] [[1981]] [[Верховний Суд ЕРСР]] засудив Ніклуса за ст. 68 ч. 2 КК ЕРСР (відповідає ст. 70 ч.2 КК РСФСР і ст. 62 ч. 2 КК УРСР) до 10 р. позбавлення волі в колонії особливого режиму і 5 р. заслання; визнаний ''особливо небезпечним рецидивістом''. Винним себе не визнав, заявив про відмову від участі в процесі. Разом з ним було засуджено [[Юрі Кукк]]а.
[[8 січня]] [[1981]] [[Верховний Суд ЕРСР]] засудив Ніклуса за ст. 68 ч. 2 КК ЕРСР (відповідає ст. 70 ч.2 КК РСФСР і ст. 62 ч. 2 КК УРСР) до 10 р. позбавлення волі в колонії особливого режиму і 5 р. заслання; визнаний ''особливо небезпечним рецидивістом''. Винним себе не визнав, заявив про відмову від участі в процесі. Разом з ним було засуджено [[Юрі Кукк]]а.


Ув'язнення відбував у таборі ВС-389/36 у сел. [[Кучино]] Чусовського р-ну [[Пермська область|Пермської обл.]] (РРФСР). Брав участь у голодуваннях і акціях протесту, підписував індивідуальні і колективні листи протесту. Перебуваючи в ув'язненні в Кучино разом з членами [[Українська Гельсінська група|Української Гельсінської групи]], зокрема, з [[Василь Стус|Василем Стусом]], [[Левко Лук'яненко|Левком Лук'яненком]], вступив у неї як іноземний член разом із литовцем В.Пяткусом у найкритичніший для групи час, аби підтримати її. Його постійно піддавали покаранням. [[8 квітня]] [[1982]] року покараний роком «одиночки». 1983 року на 3 роки його було переведено на тюремний режим до Чистопольської в'язниці (РРФСР).
Ув'язнення відбував у [[Перм-36|таборі ВС-389/36]] у сел. [[Кучино]] [[Чусовський міський округ|Чусовського р-ну]] [[Пермський край|Пермської обл.]] (РРФСР). Брав участь у голодуваннях і акціях протесту, підписував індивідуальні і колективні листи протесту. Перебуваючи в ув'язненні в Кучино разом з членами [[Українська Гельсінська група|Української Гельсінської групи]], зокрема, з [[Василь Стус|Василем Стусом]], [[Левко Лук'яненко|Левком Лук'яненком]], вступив у неї як іноземний член разом із литовцем В.Пяткусом у найкритичніший для групи час, аби підтримати її. Його постійно піддавали покаранням. [[8 квітня]] [[1982]] року покараний роком «одиночки». 1983 року на 3 роки його було переведено на тюремний режим до Чистопольської в'язниці (РРФСР).


[[1986]] року повернувся в Кучино, а [[1987]] його перевеои у табір ВС-389/35 на ст. Всехсвятська.
[[1986]] року повернувся в Кучино, а [[1987]] його перевели у табір ВС-389/35 на ст. Всехсвятська.


У червні — липні [[1988]] в [[Естонська РСР|Естонії]] пройшли масові акції протесту (мітинги, голодування, пікети) з вимогами звільнення естонських політв'язнів, у тому числі Ніклуса.
У червні&nbsp;— липні [[1988]] в [[Естонська РСР|Естонії]] пройшли масові акції протесту (мітинги, голодування, пікети) з вимогами звільнення естонських політв'язнів, у тому числі Ніклуса.
На початку липня його звільнили. [[1990]] року Ніклуса було повністю реабілітований.
На початку липня його звільнили. [[1990]] року Ніклуса було повністю реабілітований.


== Державницька діяльність ==
== Державницька діяльність ==


Брав активну участь у відновленні незалежності [[Естонія|Естонії]]. Почесний член Естонської Групи за обнародування Пакту Молотова-Ріббентропа.
Брав активну участь у відновленні незалежності [[Естонія|Естонії]]. Почесний член Естонської Групи за обнародування [[Пакт Молотова - Ріббентропа|Пакту Молотова-Ріббентропа]].
Депутат [[Конгрес Естонії|Конгресу Естонії]] і [[Комітет Естонії|Комітету Естонії]] (1990–1992).
Депутат [[Конгрес Естонії|Конгресу Естонії]] і [[Комітет Естонії|Комітету Естонії]] (1990—1992).


1992–1995 депутат [[Рійґікоґ]]у (парламенту) Естонії. Під час його каденції безуспішно домагався прийняття жорсткого закону «Про люстрацію». З тих пір гостро критикує політичну еліту Естонії, вказує на велику кількість колишніх працівників КДБ СРСР в найвищих органах влади Естонії. Також виступав проти вступу Естонії до [[ЄС]] та [[NATO]], запровадження загальноєвропейської валюти [[євро]].
1992—1995 депутат [[Рійгікогу]] (парламенту) Естонії. Під час його каденції безуспішно домагався прийняття жорсткого закону «Про люстрацію». З тих пір гостро критикує політичну еліту Естонії, вказує на велику кількість колишніх працівників КДБ СРСР в найвищих органах влади Естонії. Також виступав проти вступу Естонії до [[ЄС]] та [[NATO]], запровадження загальноєвропейської валюти [[євро]].


Член естонських і міжнародних громадських організацій: Естонського товариства натуралістів, Естонського орнітологічного товариства, Естонської спілки колишніх [[Політичний в'язень|політичних в'язнів]], Естонського Союзу захисту, Міжнародного Товариства прав людини, Міжнародної Асоціації радянських політичних в'язнів).
Член естонських і міжнародних громадських організацій: [[Естонське товариство натуралістів|Естонського товариства натуралістів]], Естонського орнітологічного товариства, Естонської спілки колишніх [[Політичний в'язень|політичних в'язнів]], Естонського Союзу захисту, Міжнародного Товариства прав людини, Міжнародної Асоціації радянських політичних в'язнів).


У 1990–1992 роках був Президентом Естонського фонду захисту природи.
У 1990—1992 роках був Президентом Естонського фонду захисту природи.


== Нагороди ==
== Нагороди ==


Ніклуса було нагороджено призом Балтійської Американської Ліги Свободи (1988), естонським ([[Орден Державного герба|Державного герба]] II ступеня — за внесок у визволення Естонії, 1996) і литовським ([[Орден Великого князя Литовського Гедимінаса|Великого князя Гедимінаса]] III ступеня, 1999) орденами.
Ніклуса було нагороджено призом Балтійської Американської Ліги Свободи (1988), естонським ([[Орден Державного герба|Державного герба]] II ступеня&nbsp;— за внесок у визволення Естонії, 1996) і литовським ([[Орден Великого князя Литовського Гедимінаса|Великого князя Гедимінаса]] III ступеня, 1999) орденами.


[[Орден «За мужність»]] I ст. ([[8 листопада]] [[2006]], [[Україна]])<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=937/2006 Указ Президента України № 937/2006 від 8 листопада 2006 року «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод»]</ref>&nbsp;— ''за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод''.
[[Орден «За мужність»]] I ст. ([[8 листопада]] [[2006]], [[Україна]])<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=937/2006 Указ Президента України №&nbsp;937/2006 від 8 листопада 2006 року «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод»]</ref>&nbsp;— ''за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод''.


== Контакти з Україною ==
== Контакти з Україною ==
Рядок 68: Рядок 92:
== Бібліографія ==
== Бібліографія ==


* М.Никлус. Воспоминания о соратнике // Радуга. — 1991. — № 10. — С.58-63. (про В.Стуса).
* М.Никлус. Воспоминания о соратнике // Радуга.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;10.&nbsp;— С.58-63. (про В.Стуса).
* В.Стус. Твори в 6 т. 9 кн. Львів: Просвіта, 1994-99. — Т. 4. — С. 494, 497, 500, 501.
* В.Стус. Твори в 6 т. 9 кн. Львів: Просвіта, 1994-99.&nbsp;— Т. 4.&nbsp;— С. 494, 497, 500, 501.
* Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: В 4 т. Т. 1.: Особистості / Харківська правозахисна група; Упорядник Є. Ю. Захаров; — Харків: Фоліо, 2001. — С. 184–186.
* Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: В 4 т. Т. 1.: Особистості / Харківська правозахисна група; Упорядник Є.&nbsp;Ю.&nbsp;Захаров;&nbsp;— Харків: Фоліо, 2001.&nbsp;— С. 184—186.
* Віктор Нійтсоо. Март Олав Ніклус. Переклав В.Овсієнко.
* Віктор Нійтсоо. Март Олав Ніклус. Переклав В.Овсієнко.
* MRP-AEG Infobülletään 1987–1988: kogumik. Koostajad Eve Pärnaste ja Viktor Niitsoo. Tallinn, 1988.
* MRP-AEG Infobülletään 1987—1988: kogumik. Koostajad Eve Pärnaste ja Viktor Niitsoo. Tallinn, 1988.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud I–VII. Stockholm, 1984.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud I—VII. Stockholm, 1984.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud VII–XIII. Stocholm, 1984.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud VII—XIII. Stocholm, 1984.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud XX–XIX. Stocholm, 1986.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud XX—XIX. Stocholm, 1986.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud XX–XXV. Stocholm, 1988.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud XX—XXV. Stocholm, 1988.
* Mart Niklus. Jüri Kukk: kaks kes ei alistunud. Stocholm, 1983
* Mart Niklus. Jüri Kukk: kaks kes ei alistunud. Stocholm, 1983
* Niitsoo, V. Vastupanu 1955–1985. Tartu, 1997.
* Niitsoo, V. Vastupanu 1955—1985. Tartu, 1997.
* Poliitilised arreteerimised Eestis 1940–1988. Koostanud Leo Õispuu. Tallinn, 1996.
* Poliitilised arreteerimised Eestis 1940—1988. Koostanud Leo Õispuu. Tallinn, 1996.
* Taagepera, R. Softening without Liberation in the Soviet Union. The Case of Jüri Kukk. Irvin., California, 1984.
* Taagepera, R. Softening without Liberation in the Soviet Union. The Case of Jüri Kukk. Irvin., California, 1984.
* Taagepera, R. The Death of Jüri Kukk. A Case Study in Erratic Repression. Irvine, California, 1984.
* Taagepera, R. The Death of Jüri Kukk. A Case Study in Erratic Repression. Irvine, California, 1984.
* Воспоминания о соратнике // Радуга. — 1991. — № 10. — С.58-63 (вкл. стихи Стуса и письмо Орача Олега) з фото.
* Воспоминания о соратнике // Радуга.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;10.&nbsp;— С.58-63 (вкл. стихи Стуса и письмо Орача Олега) з фото.
* Марченко А. Т. Мои показання. — Frankfurt/Main: Посев, 1969. — С.196-197, 298–299/
* Марченко А.&nbsp;Т.&nbsp;Мои показання.&nbsp;— Frankfurt/Main: Посев, 1969.&nbsp;— С.196-197, 298—299/
* Mart Niklus. Mind ei tapetud õigel ajal: artikleid, kõnesid, avalikke kirju ja intervjuusid aastaist 1992–2003. — Tartu, 2004. (Мене не вбили вчасно. Збірник статей, промав, відкритих листів і нтерв'ю с 1992 по 2003 рр.).
* Mart Niklus. Mind ei tapetud õigel ajal: artikleid, kõnesid, avalikke kirju ja intervjuusid aastaist 1992—2003.&nbsp;— Tartu, 2004. (Мене не вбили вчасно. Збірник статей, промав, відкритих листів і нтерв'ю с 1992 по 2003 рр.).


== Посилання ==
== Посилання ==
* [http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/04/12/80823/ Українсько-естонський «буржуазний націоналіст» Март Ніклус] [[Вахтанг Кіпіані]] [[Історична правда]] 12 квітня 2012, 04:31
* [http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/04/12/80823/ Українсько-естонський «буржуазний націоналіст» Март Ніклус] [[Вахтанг Кіпіані]] [[Історична правда]] 12 квітня 2012, 04:31


{{bio-stub}}
{{DEFAULTSORT:Ніклус, Март}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Естонські політики]]
{{DEFAULTSORT:Ніклус Март}}

[[Категорія:Політики Естонії‎]]
[[Категорія:Естонські громадські діячі]]
[[Категорія:Естонські громадські діячі]]
[[Категорія:Естонські в'язні сумління]]
[[Категорія:В'язні сумління]]
[[Категорія:Естонські біологи]]
[[Категорія:Естонські біологи]]
[[Категорія:Кавалери ордена Великого князя Литовського Гедимінаса]]
[[Категорія:Випускники Тартуського університету]]
[[Категорія:Випускники Тартуського університету]]
[[Категорія:Народились 22 вересня]]
[[Категорія:Уродженці Тарту]]
[[Категорія:Народились 1934]]
[[Категорія:Депутати Рійґікоґу Естонії]]
[[Категорія:Кавалери ордена «За мужність»]]


{{Ізольована стаття}}

Поточна версія на 15:16, 13 травня 2021

Март Олав Ніклус (ест. Mart Olav Niklus, *22 вересня 1934, Тарту) — естонський правозахисник та політв'язень СРСР, іноземний член Української Гельсінської Групи з 1982.

Март Ніклус
ест. Mart Olav Niklus
MartNiklus.jpg
Народився 22 вересня 1934(1934-09-22) (87 років)
Тарту, Естонська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Громадянство Естонія Естонія
Діяльність політик
Alma mater Тартуський університет і Гімназія Гуґо Треффнера
Посада депутат Рійґікоґуd
Партія Estonian Freedom Party – Farmers’ Assemblyd
Нагороди
Орден «За мужність» I ступеня Order of the National Coat of Arms, 2nd Class Орден Білої зірки 2 ступеня Командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині вчителів, які походили з округу Отепя. 1957 закінчив біологічний факультет Тартуського університету, спеціалізувався з орнітології.

Масові депортації естонців 1948—1949 рр., які організувала окупаційна адміністрація СРСР, стали ґрунтом для свідомого опору Марта Ніклуса. Спочатку це мало риси культурницької фронди — Ніклус разом зі студентом Велло Пяллином фотографував старі будинки, а також установки для заглушення закордонних радіостанцій; їх передавав за кордон для публікації. Тоді ж передав до естонської редакції радіостанції «Голос Америки» викривальний лист проти «совєцької дійсності».

Арешти та каторгиРедагувати

21 серпня 1958 Ніклуса було заарештовано, пізніше заарештували і В. Пяллина. 15 січня 1959 — Верховний Суд Естонської РСР засудив Н. за статтями 58-4 («допомога міжнародній буржуазії») і 58-10 КК РРФСР до 10 років позбавлення волі і 3 роки заслання; його однодумець отримав 4 роки. Термін відбував у політичних таборах Мордовської АРСР і Владимирській в'язниці (РРФСР).

1966 року Верховний Суд ЕРСР скоротив термін вироку до 7 років, а 30 липня його звільнили.

Повернувся в Тарту. У роботі за фахом йому було відмовлено. В 1966—1971 рр. працював шофером, диспетчером автопарку, органістом у лютеранській церкві. 1968 року викладав англійську, французьку і німецьку на курсах іноземних мов.

Продовжував брати участь у русі опору. Був добре знайомий із московськими дисидентами, насамперед, із Наталею Горбаневською, яка часто приїжджала в Тарту, а також з Тетяною Великановою, Мальвою Ландою. Передавав інформацію про події в Естонії і національний самвидав для «Хроники текущих событий».

Переклав на естонську мову Загальну декларацію прав людини ООН. 1974 року написав мемуарну записку про свою справу («Автобіографія»), яка поширювалась через самвидав.

Виступав на захист Олександра Гінзбурґа, Юрія Орлова (початок 1977), Віктораса Пяткуса (14 і 20 листопада 1977), Гліб Якунін, Антанаса Терляцкаса (листопад 1979).

У 1977—1980 рр. підписав низку колективних звернень: «Балтійський меморандум» (23 серпня 1979), Петицію проти вторгнення радянських військ в Афганістан (17 січня 1980), звернення до Міжнародного Олімпійського Комітету (28 січня 1980), проти вислання академіка Андрія Сахарова (3 лютого 1980).

Найбільше контактував із литовськими дисидентами, написав декілька праць про них:

  • «Процес у Вільнюсі очима естонця» (серпень 1978, про справу Віктораса Пяткуса),
  • «Вільнюс і вільнюсьці очима дисидента» — про литовських дисидентів, у формі дорожніх заміток (осінь 1979).

Постійно піддавався переслідуванням з боку КГБ СРСР (жовтень 1976, березень 1980). 1979 року Ніклуса звільнили з роботи, а 1980 року — знову заарештували. Ознайомившись з обвинувальним висновком, написав «Рецензію на судочинство» з описом допущених правопорушень.

8 січня 1981 Верховний Суд ЕРСР засудив Ніклуса за ст. 68 ч. 2 КК ЕРСР (відповідає ст. 70 ч.2 КК РСФСР і ст. 62 ч. 2 КК УРСР) до 10 р. позбавлення волі в колонії особливого режиму і 5 р. заслання; визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Винним себе не визнав, заявив про відмову від участі в процесі. Разом з ним було засуджено Юрі Кукка.

Ув'язнення відбував у таборі ВС-389/36 у сел. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. (РРФСР). Брав участь у голодуваннях і акціях протесту, підписував індивідуальні і колективні листи протесту. Перебуваючи в ув'язненні в Кучино разом з членами Української Гельсінської групи, зокрема, з Василем Стусом, Левком Лук'яненком, вступив у неї як іноземний член разом із литовцем В.Пяткусом у найкритичніший для групи час, аби підтримати її. Його постійно піддавали покаранням. 8 квітня 1982 року покараний роком «одиночки». 1983 року на 3 роки його було переведено на тюремний режим до Чистопольської в'язниці (РРФСР).

1986 року повернувся в Кучино, а 1987 його перевели у табір ВС-389/35 на ст. Всехсвятська.

У червні — липні 1988 в Естонії пройшли масові акції протесту (мітинги, голодування, пікети) з вимогами звільнення естонських політв'язнів, у тому числі Ніклуса. На початку липня його звільнили. 1990 року Ніклуса було повністю реабілітований.

Державницька діяльністьРедагувати

Брав активну участь у відновленні незалежності Естонії. Почесний член Естонської Групи за обнародування Пакту Молотова-Ріббентропа. Депутат Конгресу Естонії і Комітету Естонії (1990—1992).

1992—1995 депутат Рійгікогу (парламенту) Естонії. Під час його каденції безуспішно домагався прийняття жорсткого закону «Про люстрацію». З тих пір гостро критикує політичну еліту Естонії, вказує на велику кількість колишніх працівників КДБ СРСР в найвищих органах влади Естонії. Також виступав проти вступу Естонії до ЄС та NATO, запровадження загальноєвропейської валюти євро.

Член естонських і міжнародних громадських організацій: Естонського товариства натуралістів, Естонського орнітологічного товариства, Естонської спілки колишніх політичних в'язнів, Естонського Союзу захисту, Міжнародного Товариства прав людини, Міжнародної Асоціації радянських політичних в'язнів).

У 1990—1992 роках був Президентом Естонського фонду захисту природи.

НагородиРедагувати

Ніклуса було нагороджено призом Балтійської Американської Ліги Свободи (1988), естонським (Державного герба II ступеня — за внесок у визволення Естонії, 1996) і литовським (Великого князя Гедимінаса III ступеня, 1999) орденами.

Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006, Україна)[1] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.

Контакти з УкраїноюРедагувати

Брав участь у роботі наукових конференцій в Україні з питань політичних репресій, зокрема у квітні 2010.

Проживає в Тарту, пенсіонер. Неодружений.

ПриміткиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • М.Никлус. Воспоминания о соратнике // Радуга. — 1991. — № 10. — С.58-63. (про В.Стуса).
  • В.Стус. Твори в 6 т. 9 кн. Львів: Просвіта, 1994-99. — Т. 4. — С. 494, 497, 500, 501.
  • Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: В 4 т. Т. 1.: Особистості / Харківська правозахисна група; Упорядник Є. Ю. Захаров; — Харків: Фоліо, 2001. — С. 184—186.
  • Віктор Нійтсоо. Март Олав Ніклус. Переклав В.Овсієнко.
  • MRP-AEG Infobülletään 1987—1988: kogumik. Koostajad Eve Pärnaste ja Viktor Niitsoo. Tallinn, 1988.
  • Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud I—VII. Stockholm, 1984.
  • Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud VII—XIII. Stocholm, 1984.
  • Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud XX—XIX. Stocholm, 1986.
  • Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud XX—XXV. Stocholm, 1988.
  • Mart Niklus. Jüri Kukk: kaks kes ei alistunud. Stocholm, 1983
  • Niitsoo, V. Vastupanu 1955—1985. Tartu, 1997.
  • Poliitilised arreteerimised Eestis 1940—1988. Koostanud Leo Õispuu. Tallinn, 1996.
  • Taagepera, R. Softening without Liberation in the Soviet Union. The Case of Jüri Kukk. Irvin., California, 1984.
  • Taagepera, R. The Death of Jüri Kukk. A Case Study in Erratic Repression. Irvine, California, 1984.
  • Воспоминания о соратнике // Радуга. — 1991. — № 10. — С.58-63 (вкл. стихи Стуса и письмо Орача Олега) з фото.
  • Марченко А. Т. Мои показання. — Frankfurt/Main: Посев, 1969. — С.196-197, 298—299/
  • Mart Niklus. Mind ei tapetud õigel ajal: artikleid, kõnesid, avalikke kirju ja intervjuusid aastaist 1992—2003. — Tartu, 2004. (Мене не вбили вчасно. Збірник статей, промав, відкритих листів і нтерв'ю с 1992 по 2003 рр.).

ПосиланняРедагувати