Відкрити головне меню
Морана-смерть

Мара́ (Марена, пол. Marzana, Śmiertka, чеськ. Morana, Smrtka) — божество[джерело?] Наві, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб (мору), смерті. Вона ототожнюється з грецькою богинею Гекатою.

У слов'ян зустрічаються також і її інші імена: Марена, Морена, Моржана. У західних слов'ян Вона іменується Маржана чи Марцана. Це ім'я Мари родинно таким словам, як: «мор», «морок», «марево», «примара», «хмара», «мерзнути», «смерть».

За давньоруською легендою, Мара — дружина Чорнобога[джерело?] — сіє на землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з головою під пахвою попід людськими оселями й вигукує імена господарів — хто відгукнеться, той вмирає. Любить душити сплячих та смоктати їхню кров. Разом зі Змієм породила 13 доньок-хвороб, яких пустила по світу (Вогневицю[1], Глуханю, Коркушу, Лякливицю, Лінь, Ломоту, Лідницю, Кікімору, Жовтяницю, Гризачку, Очницю, Трясовицю, Черевуху).

Володіння Марени, відповідно до давніх легенд, знаходиться за чорною річкою Смородиною, яка розділяє Явь і Навь, через яку перекинуто міст з калини, який охороняється змієм. Марена втілює собою «мару» — мертву воду, тобто силу, яка загоює рани. Але смерть не є повне переривання життя як такого, але — лише перехід до життя іншого, до нового Початку, бо так вже належить, що після зими, яка забирає із собою все віджиле, завжди настає нова весна.

Згідно з повір'ям, вічно ганяється за богинею неба Колядою, намагаючись перешкодити народженню нового Сонця та встановити вічну ніч. Давні русини щовесни, напередодні нового (землеробського) року робили опудала Мари, які спалювали або топили у воді. Існує повір'я, що Морена ковтає Сонце взимку.

У сучасному «міському фольклорі» Дрогобича Маруна згадана як міська богиня, нянька мертвих дітей[2] (мати мертвих і ненароджених), яка мешкає на старому «польському» кладовищі і керує Дрогобицьким потойбіччям, «зваблює на смерть живих: у повен місяць, перетворюється на вродливу жінку, яка заманює[3] чоловіків на цвинтар.» Таке трактування знаходимо у творах Олега Стецюка.

У популярній культуріРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Вогневиця — міфічна потвора. Слов'янська міфологія. supermif.com. Процитовано 2019-03-17. 
  2. Див. Дрогобич як міф дитини // Drohobyczer Zeitung
  3. Стецюк О. Проведена пані // Візуальний журнал „Drohobyczer Zeitung“. — 2015. — жовт. — № 2. — С.6.

ПосиланняРедагувати