Відмінності між версіями «Макух Іван»

[неперевірена версія][перевірена версія]
 
(Не показані 29 проміжних версій 12 користувачів)
Рядок 5: Рядок 5:
 
| місце_проживання = Тлумач
 
| місце_проживання = Тлумач
 
| імя_при_народженні =
 
| імя_при_народженні =
| рік_народження =1872 с. Дорожів
+
| рік_народження =17.8.1872
 
| місце_народження =с. Дорожів, Дрогобицького району, Львівської області
 
| місце_народження =с. Дорожів, Дрогобицького району, Львівської області
| рік_смерті = 1946 м. Зальцбург
+
| рік_смерті = 18.9.1946
 
| відомий =
 
| відомий =
 
| посада =[[Державний секретаріат ЗУНР|Секретар внутрішніх справ]]
 
| посада =[[Державний секретаріат ЗУНР|Секретар внутрішніх справ]]
Рядок 20: Рядок 20:
 
| герб =
 
| герб =
 
}}
 
}}
'''Іва́н Маку́х ''' (* [[1872]], [https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Верхній_Дорожів&veaction=edit&vesection=1 с. Дорожів]  (тепер [[Верхній Дорожів]]) — † [[18 вересня]][[1946]],[[Зальцбург]]) — український галицький державний, громадсько-політичний діяч. Представник [[Українська радикальна партія|Української радикальної партії]], її голова в 1930–1939 роках, посол до [[Галицький сейм|Галицького сейму]] (у [[1908]]–[[1918]] роках), делегат [[Склад Української Національної Ради ЗУНР|Української Національної Ради ]] [[ЗУНР]], потім [[державний секретар]] праці й відбудови, з січня [[1919]] року — [[державний секретар]] внутрішніх справ.
+
'''Іва́н Маку́х ''' (17 вересня [[1872]], с. Дорожів, нині [[Верхній Дорожів]] — [[18 вересня]] [[1946]], м. [[Зальцбург]]) — український галицький державний, громадсько-політичний діяч. Представник [[Українська радикальна партія|Української радикальної партії]], її голова в 1930—1939 роках, посол до [[Галицький сейм|Галицького сейму]] (у [[1908]]–[[1918]] роках), делегат [[Склад Української Національної Ради ЗУНР|Української Національної Ради ]] [[ЗУНР]], потім [[державний секретар]] праці й відбудови, з січня [[1919]] року — [[державний секретар]] внутрішніх справ.
   
 
== Початки ==
 
== Початки ==
 
[[Файл:Makukh Ivan.jpg|міні|праворуч|230пкс|Іван Макух, молоді роки]]
 
[[Файл:Makukh Ivan.jpg|міні|праворуч|230пкс|Іван Макух, молоді роки]]
  +
Народився в [[1872]] році в селі Дорожів, [[Самбірський повіт|Самбірського повіту]] (нині с. [[Верхній Дорожів]] [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]] [[Львівська область|Львівської області]], [[Україна]]).
Народився в селі Дорожів, [[Самбірський повіт|Самбірського повіту]]. 1887 р. вступив до Дрогобицької гімназії. За популяризацію ідей українських радикалів у своєму селі на 5-му курсі відрахований з гімназії. 1892 року вступив до Львівської академічної гімназії, де черз «невідповідну поведінку» перебував на контролі. Через відсутність коштів на навчання давав приватні уроки, працював інструктором в інституті св. Миколая у Львові.
 
   
 
1887 р. вступив до [[Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I|Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа I]]. За популяризацію ідей українських радикалів у своєму селі на 5-му курсі відрахований з гімназії. 1892 року вступив до [[Львівська академічна гімназія|Львівської академічної гімназії]], де черз «невідповідну поведінку» перебував на контролі. Через відсутність коштів на навчання давав приватні уроки, працював інструктором в інституті св. Миколая у Львові.
Упродовж навчання особисто познайомився з [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]] та [[Павлик Михайло Іванович|Михайлом Павликом]], які, за спогадами Макуха, «мали на молодь революційний вплив». У грудні 1895 р. продовжив навчання на правничому факультеті Львівського університету. В часі навчання вступив до студентського товариства «Академічна громада», де працював скарбником фонду взаємодопомоги; продовжував давати приватні уроки, влаштувався на працю в адміністрацію НТШ.
 
   
 
Упродовж навчання особисто познайомився з [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]] та [[Павлик Михайло Іванович|Михайлом Павликом]], які, за спогадами Макуха, «мали на молодь революційний вплив». У грудні 1895 р. продовжив навчання на правничому факультеті Львівського університету. В часі навчання вступив до студентського товариства «Академічна громада», де працював скарбником фонду взаємодопомоги; продовжував давати приватні уроки, влаштувався на працю в адміністрацію НТШ.
1901 р. почав адвокатську практику, продовжив працювати в НТШ, редагував і видавав друкований орган радикалів «Громадський голос». З початком революційних подій в Росії 1905 року спільно з [[Гарматій Григорій Васильович|Грицем Гарматієм]] переправляв літературу та влаштовував місця для переховування втікачів. 1907 року відкрив адвокатську контору в [[Тлумач|Товмачі]], очолив повітовий виборчий комітет. У 1908 р. був обраний кандидатом в посли до Галицького сейму по Товмацькій (Тлумацькій) і Тисменицькій судових округах. Увійшов до «[[Український соймовий клуб|Українського соймового клубу]]» (абр. УСК; української фракції), який очолив [[Олесницький Євген]]; був обраний секретарем УСК. Опікувався проблемами народного шкільництва в Галичині. На виборах 1913 р. переміг кандидата-поляка.
 
  +
 
1901 р. почав адвокатську практику, продовжив працювати в НТШ, редагував і видавав друкований орган радикалів «[[Громадський голос]]». З початком революційних подій у Росії 1905 року спільно з [[Гарматій Григорій Васильович|Грицем Гарматієм]] переправляв літературу та влаштовував місця для переховування втікачів. 1907 року відкрив адвокатську контору в [[Тлумач|Товмачі]], очолив повітовий виборчий комітет. У 1908 р. був обраний кандидатом в посли до Галицького сейму по Товмацькій (Тлумацькій) і Тисменицькій судових округах. Увійшов до «[[Український соймовий клуб|Українського соймового клубу]]» (абр. УСК; української фракції), який очолив [[Олесницький Євген]]; був обраний секретарем УСК. Опікувався проблемами народного шкільництва в Галичині. На виборах 1913 р. переміг кандидата-поляка.
   
 
== Визвольні змагання ==
 
== Визвольні змагання ==
   
1914 р. з початком Першої світової війни мобілізований. Вступив в бій з російськими військами під Солотвином, розбитий підрозділ відступив під Сігет в Румунії. В грудні 1914 р. звільнений з військової служби через виснаженість, переїхав до Відня. Там виступав в українських колах з відстоюванням ідеї створення УСС. Член [[Загальна українська рада|Загальної Української Ради]] з 5 травня 1915 року. У травні-червні 1915 р. Макух — на звільнених австрійською армією землях Галичини, делегат «Сільського господаря» у Львові, отримав дозвіл повернутися до [[Тлумач|Товмача]], де проживала дружина і 4 дітей. Зосередився на відбудові зруйнованих війною сіл і допомозі малограмотним селянам; за це отримав австрійську медаль «Цивільний хрест за заслуги» ІІ ступеня.
+
1914 р. з початком Першої світової війни мобілізований. Вступив у бій з російськими військами під Солотвином, розбитий підрозділ відступив під Сигіт у Румунії. В грудні 1914 р. звільнений з військової служби через виснаженість, переїхав до Відня. Там виступав в українських колах з відстоюванням ідеї створення УСС. Член [[Загальна українська рада|Загальної Української Ради]] з 5 травня 1915 року. У травні-червні 1915 р. Макух — на звільнених австрійською армією землях Галичини, делегат «Сільського господаря» у Львові, отримав дозвіл повернутися до [[Тлумач|Товмача]], де проживала дружина і 4 дітей. Зосередився на відбудові зруйнованих війною сіл і допомозі малограмотним селянам; за це отримав австрійську медаль «Цивільний хрест за заслуги» ІІ ступеня.
   
У червні 1916 з початком Брусіловського прориву емігрував з Товмача до Нового Сончу. У кінці 1916 р. повернувся до Львова, працював у «Сільському господарі» та «Союзі для збуту худоби». Активно діяв у «Централі відбудови краю» (Краків), від цієї організації контролював в [[Сянік|Сяноку]] відновлювальні роботи.
+
У червні 1916 з початком так званого Брусіловського прориву емігрував з Товмача до Нового Сончу. У кінці 1916 р. повернувся до Львова, працював у «Сільському господарі» та «Союзі для збуту худоби». Активно діяв у «Централі відбудови краю» (Краків), від цієї організації контролював в [[Сянік]]у відновлювальні роботи.
   
Весною 1918 р. повернувся до Товмача, з однодумцями організував віче щодо Брестського мирного договору; очолює владу в місті. В кінці жовтня прибув до Львова на консультації з УНРадою, відбув до [[Івано-Франківськ|Станіславова]] з наказом місцевому проводу перебрати владу.
+
Весною 1918 р. повернувся до Товмача, з однодумцями організував віче щодо Берестейського мирного договору; очолює владу в місті. Наприкінці жовтня прибув до Львова на консультації з УНРадою, відбув до [[Івано-Франківськ|Станиславова]] з наказом місцевому проводу перебрати владу.
   
1 листопада його обирають головою повітової національної ради [[Тлумач|Товмача]]. В грудні 1918 [[Голубович Сидір Тимофійович|Сидір Голубович]] переносить за його порадою уряд до Станіславова. В січні 1919 очолює новий уряд Народного секретаріату. Спільно з М. Мартинцем випускає обіжник повітовим комісаріатам щодо проведення весняних польових робіт. Згідно з його пропозиціями упроваджуються нові форми керівництва в повітах, для боротьби з корупцією та хабарництвом засновується посада Державного ревізора — посів М. Воробець.
+
1 листопада його обирають головою повітової національної ради у Товмачі. В грудні 1918 [[Голубович Сидір Тимофійович|Сидір Голубович]] переносить за його порадою уряд до Станиславова. В січні 1919 очолює новий уряд Народного секретаріату. Спільно з М. Мартинцем випускає обіжник повітовим комісаріатам щодо проведення весняних польових робіт. Згідно з його пропозиціями упроваджуються нові форми керівництва в повітах, для боротьби з корупцією та хабарництвом засновується посада Державного ревізора — посів М. Воробець.
   
 
Після проголошення Державної злуки ЗУНР і УНР на засіданні Державного секретаріату 25 лютого за участю [[Петлюра Симон Васильович|С. Петлюри]] Макух пропонує у всій УНР утворити єдину адміністрацію і жандармерію. На початку 1919 з"їзд УРП обрав Макуха головою.
 
Після проголошення Державної злуки ЗУНР і УНР на засіданні Державного секретаріату 25 лютого за участю [[Петлюра Симон Васильович|С. Петлюри]] Макух пропонує у всій УНР утворити єдину адміністрацію і жандармерію. На початку 1919 з"їзд УРП обрав Макуха головою.
Рядок 46: Рядок 48:
 
== Польський час ==
 
== Польський час ==
   
Разом з однодумцями відновлював зруйновані війною читальні, за його сприяння в Тлумачі 1928 року відкрито бурсу. 1923 року переобраний головою УРП, першим заступником — [[Бачинський Лев Васильович|Лева Бачинського]], головним секретарем [[Навроцький Осип|Осипа Навроцького]]. У 1924 головою УРП обрано Л. Бачинського, Макух і М. Рогуцький — заступники. В 1920-х проводить протестаційні віча в Станіславові, Самборі, Тернополі, Бережанах, Косові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі. 1926 року відбувся об"єднавчий з"їзд УРП та волинської організації УПСР, утворена УСРП (Українська соціалістично-радикальна партія), очолив Л. Бачинський, заступники — Макух та Семен Жук. Разом з тим у Тлумачі був правником «Селянської каси».
+
Разом з однодумцями відновлював зруйновані війною читальні, за його сприяння в Тлумачі 1928 року відкрито бурсу. 1923 року переобраний головою УРП, першим заступником — [[Бачинський Лев Васильович|Лева Бачинського]], головним секретарем [[Навроцький Осип|Осипа Навроцького]]. У 1924 головою УРП обрано Л. Бачинського, Макух і М. Рогуцький — заступники. В 1920-х проводить протестаційні віча в Станиславові, Самборі, Тернополі, Бережанах, Косові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі. 1926 року відбувся об"єднавчий з"їзд УРП та волинської організації УПСР, утворена УСРП (Українська соціалістично-радикальна партія), очолив Л. Бачинський, заступники — Макух та Семен Жук. Разом з тим у Тлумачі був правником «Селянської каси».
   
 
На виборах 1928 УПСР провела своїх представників до сейму та сенату, один з послів до парламенту — Макух. До його компетенції належали питання правового захисту українського населення від свавілля польських чиновників та місцевих владних органів. Після смерті Л. Бачинського у 1930-х роках очолював управу УСРП. В 30-х роках пройшов до польського парламенту по об'єднаних списках УНДП і УСРП.
 
На виборах 1928 УПСР провела своїх представників до сейму та сенату, один з послів до парламенту — Макух. До його компетенції належали питання правового захисту українського населення від свавілля польських чиновників та місцевих владних органів. Після смерті Л. Бачинського у 1930-х роках очолював управу УСРП. В 30-х роках пройшов до польського парламенту по об'єднаних списках УНДП і УСРП.
   
У 1933&nbsp;р. брав участь у відкритті нового будинку Районової Молочарні в [[Коропець|Коропці]].<ref>''В.Маркевич.'' Коропець / Каледоскоп Минулого // {{ББ}}— С. 555</ref>
+
У 1933&nbsp;р. брав участь у відкритті нового будинку Районової Молочарні в [[Коропець|Коропці]].<ref>''Маркевич В.'' Коропець. Калейдоскоп Минулого // {{ББ|555}}</ref>
   
 
== Друга світова ==
 
== Друга світова ==
Рядок 60: Рядок 62:
 
== Сім'я ==
 
== Сім'я ==
 
Дружина&nbsp;— донька незаможного священика о. Григорія Гойвановича Павлина. Одружились 6 лютого 1900 року.<ref>[http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/18/190Makuch.pdf Іван Макух]…&nbsp;— С. 172.</ref>
 
Дружина&nbsp;— донька незаможного священика о. Григорія Гойвановича Павлина. Одружились 6 лютого 1900 року.<ref>[http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/18/190Makuch.pdf Іван Макух]…&nbsp;— С. 172.</ref>
  +
  +
Дочка Ірина Макух-Павликовська&nbsp;— дружина відомого економіста, громадського і політичного діяча [[Павликовський Юліан|Юліана Павликовського]]<ref>{{Cite web|title=На народній службі: Спогади - Іван Макух - Тека авторів|url=http://chtyvo.org.ua/authors/Makukh_Ivan/Na_narodnii_sluzhbi_Spohady/|website=Чтиво|accessdate=2020-03-28}}</ref> С. 7, 244.<ref>{{Cite web|url=https://tsdial.archives.gov.ua/pdf/F.%20871.pdf|title=|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=28.03.2020}}</ref>
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
   
  +
== Джерела та література ==
== Література ==
 
  +
* ''[[Гуцал Петро Зеновійович|Гуцал П]].'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Makukh_І_І Макух Іван Ілліч] // {{ЕІУ|6|462}}
 
 
* {{книга|автор=Дземан М. П. |заголовок=Іван Макух, адвокат із Товмача, — міністр ЗУНР: документальна повість |посилання= |відповідальний= |місце=Тлумач |видавництво=РВК «Злагода» |рік=2010 |том= |сторінок=187 |сторінки= |isbn= |тираж=1000}}
* [http://www.radiosvoboda.org/content/article/24789385.html На Прикарпатті встановили пам'ятник міністрові ЗУНР]
 
 
* {{ЕУ}}&nbsp;— Т.&nbsp;4.&nbsp;— С.&nbsp;1444.
 
* {{ЕУ}}&nbsp;— Т.&nbsp;4.&nbsp;— С.&nbsp;1444.
* ''Макух Іван''. На народній службі: Спогади.&nbsp;— К. : Основні цінності, 2001.&nbsp;— 572 с.&nbsp;— (Серія «Спадщина»).
 
 
* ''Кащук Р.''&nbsp;І.&nbsp;Макух: відомий і невідомий (до 130 річчя від дня народження) // Обрії.&nbsp;— 2001.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С.&nbsp;73.
 
* ''Кащук Р.''&nbsp;І.&nbsp;Макух: відомий і невідомий (до 130 річчя від дня народження) // Обрії.&nbsp;— 2001.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С.&nbsp;73.
* ''Кульчицький Р.'' Посольська діяльність Івана Макуха (1908–1914)// [[Схід (журнал)]]. №&nbsp;5(89), 2008.
+
* ''Кульчицький Р.'' Посольська діяльність Івана Макуха (1908—1914)// [[Схід (журнал)]].&nbsp;— 2008.&nbsp;— №&nbsp;5 (89).
 
* ''Макух І''. На народній службі: Спогади.&nbsp;— К. : Основні цінності, 2001.&nbsp;— 572 с.&nbsp;— (Спадщина).
  +
  +
== Посилання ==
  +
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/second_book/part2.pdf Макух Іван] // {{УМЕ7|сторінки=899}}
 
* [http://www.radiosvoboda.org/content/article/24789385.html На Прикарпатті встановили пам'ятник міністрові ЗУНР].
 
* [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/18/190Makuch.pdf ''Ольга Бодна.'' «ЗУНР 1918—1923. Іван Макух.» ]
 
* http://obozrevatel.com/news/2011/1/23/417698.htm
 
* http://obozrevatel.com/news/2011/1/23/417698.htm
* [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/18/190Makuch.pdf ''Ольга Бодна.'' «ЗУНР 1918–1923. Іван Макух.» ]
 
* {{книга|автор=Дземан М. П. |заголовок=Іван Макух, адвокат із Товмача, — міністр ЗУНР: документальна повість |посилання= |відповідальний= |місце=Тлумач |видавництво=РВК «Злагода» |рік=2010 |том= |сторінок=187 |сторінки= |isbn= |тираж=1000}}
 
 
   
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
 
 
[[Категорія:Діячі НТШ]]
 
[[Категорія:Діячі НТШ]]
[[Категорія:Учасники Першої світової війни]]
+
[[Категорія:Австро-Угорські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Діячі ЗУНР]]
 
 
[[Категорія:Державні секретарі ЗУНР]]
 
[[Категорія:Державні секретарі ЗУНР]]
 
[[Категорія:Делегати УНРади ЗУНР]]
 
[[Категорія:Делегати УНРади ЗУНР]]
Рядок 87: Рядок 91:
 
[[Категорія:Посли Галицького сейму 10-го скликання]]
 
[[Категорія:Посли Галицького сейму 10-го скликання]]
 
[[Категорія:Посли до Польського сейму]]
 
[[Категорія:Посли до Польського сейму]]
  +
[[Категорія:Випускники Львівської академічної гімназії]]
  +
[[Категорія:Учні Дрогобицької гімназії імені Франца Йозефа]]
 
[[Категорія:Персоналії:Тлумач]]
 
[[Категорія:Персоналії:Тлумач]]
 
[[Категорія:Персоналії:Тлумацький район]]
 
[[Категорія:Персоналії:Тлумацький район]]
[[Категорія:Персоналії:Сянок]]
 
 
[[Категорія:Українці Австрії]]
 
[[Категорія:Українці Австрії]]
[[Категорія:Народились 1872]]
+
[[Категорія:Уродженці Верхнього Дорожева]]
[[Категорія:Уродженці Дрогобицького району]]
 
[[Категорія:Померли 1946]]
 
[[Категорія:Померли 18 вересня]]
 
 
[[Категорія:Персоналії:Сянік]]
 
[[Категорія:Персоналії:Сянік]]
{{Bio-stub}}
+
{{ukr-bio-stub}}

Поточна версія на 15:26, 29 березня 2020

Макух Іван
Iwan Makuch.jpg
Народився 17 вересня 1872(1872-09-17)
с. Дорожів, Дрогобицького району, Львівської області
Помер 18 вересня 1946(1946-09-18) (74 роки)
Зальцбург, Австрія
Місце проживання Тлумач
Діяльність повітовий комісар ЗУНР, адвокат, політик
Alma mater Львівська академічна гімназія
Посада Секретар внутрішніх справ
Термін 3 січня 1919 по 21 червня 1920
Партія Українська радикальна партія
Рід Макухи́
У шлюбі з Павлина Гойванович

Іва́н Маку́х (17 вересня 1872, с. Дорожів, нині Верхній Дорожів — 18 вересня 1946, м. Зальцбург) — український галицький державний, громадсько-політичний діяч. Представник Української радикальної партії, її голова в 1930—1939 роках, посол до Галицького сейму19081918 роках), делегат Української Національної Ради ЗУНР, потім державний секретар праці й відбудови, з січня 1919 року — державний секретар внутрішніх справ.

ПочаткиРедагувати

 
Іван Макух, молоді роки

Народився в 1872 році в селі Дорожів, Самбірського повіту (нині с. Верхній Дорожів Дрогобицького району Львівської області, Україна).

1887 р. вступив до Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа I. За популяризацію ідей українських радикалів у своєму селі на 5-му курсі відрахований з гімназії. 1892 року вступив до Львівської академічної гімназії, де черз «невідповідну поведінку» перебував на контролі. Через відсутність коштів на навчання давав приватні уроки, працював інструктором в інституті св. Миколая у Львові.

Упродовж навчання особисто познайомився з Іваном Франком та Михайлом Павликом, які, за спогадами Макуха, «мали на молодь революційний вплив». У грудні 1895 р. продовжив навчання на правничому факультеті Львівського університету. В часі навчання вступив до студентського товариства «Академічна громада», де працював скарбником фонду взаємодопомоги; продовжував давати приватні уроки, влаштувався на працю в адміністрацію НТШ.

1901 р. почав адвокатську практику, продовжив працювати в НТШ, редагував і видавав друкований орган радикалів «Громадський голос». З початком революційних подій у Росії 1905 року спільно з Грицем Гарматієм переправляв літературу та влаштовував місця для переховування втікачів. 1907 року відкрив адвокатську контору в Товмачі, очолив повітовий виборчий комітет. У 1908 р. був обраний кандидатом в посли до Галицького сейму по Товмацькій (Тлумацькій) і Тисменицькій судових округах. Увійшов до «Українського соймового клубу» (абр. УСК; української фракції), який очолив Олесницький Євген; був обраний секретарем УСК. Опікувався проблемами народного шкільництва в Галичині. На виборах 1913 р. переміг кандидата-поляка.

Визвольні змаганняРедагувати

1914 р. з початком Першої світової війни мобілізований. Вступив у бій з російськими військами під Солотвином, розбитий підрозділ відступив під Сигіт у Румунії. В грудні 1914 р. звільнений з військової служби через виснаженість, переїхав до Відня. Там виступав в українських колах з відстоюванням ідеї створення УСС. Член Загальної Української Ради з 5 травня 1915 року. У травні-червні 1915 р. Макух — на звільнених австрійською армією землях Галичини, делегат «Сільського господаря» у Львові, отримав дозвіл повернутися до Товмача, де проживала дружина і 4 дітей. Зосередився на відбудові зруйнованих війною сіл і допомозі малограмотним селянам; за це отримав австрійську медаль «Цивільний хрест за заслуги» ІІ ступеня.

У червні 1916 з початком так званого Брусіловського прориву емігрував з Товмача до Нового Сончу. У кінці 1916 р. повернувся до Львова, працював у «Сільському господарі» та «Союзі для збуту худоби». Активно діяв у «Централі відбудови краю» (Краків), від цієї організації контролював в Сяніку відновлювальні роботи.

Весною 1918 р. повернувся до Товмача, з однодумцями організував віче щодо Берестейського мирного договору; очолює владу в місті. Наприкінці жовтня прибув до Львова на консультації з УНРадою, відбув до Станиславова з наказом місцевому проводу перебрати владу.

1 листопада його обирають головою повітової національної ради у Товмачі. В грудні 1918 Сидір Голубович переносить за його порадою уряд до Станиславова. В січні 1919 очолює новий уряд Народного секретаріату. Спільно з М. Мартинцем випускає обіжник повітовим комісаріатам щодо проведення весняних польових робіт. Згідно з його пропозиціями упроваджуються нові форми керівництва в повітах, для боротьби з корупцією та хабарництвом засновується посада Державного ревізора — посів М. Воробець.

Після проголошення Державної злуки ЗУНР і УНР на засіданні Державного секретаріату 25 лютого за участю С. Петлюри Макух пропонує у всій УНР утворити єдину адміністрацію і жандармерію. На початку 1919 з"їзд УРП обрав Макуха головою.

Після перебрання Євгеном Петрушевичем всіх повноважень як Диктатором ЗУНР Макух відмовився від посади у владі, повернуся до Тлумача.

Польський часРедагувати

Разом з однодумцями відновлював зруйновані війною читальні, за його сприяння в Тлумачі 1928 року відкрито бурсу. 1923 року переобраний головою УРП, першим заступником — Лева Бачинського, головним секретарем Осипа Навроцького. У 1924 головою УРП обрано Л. Бачинського, Макух і М. Рогуцький — заступники. В 1920-х проводить протестаційні віча в Станиславові, Самборі, Тернополі, Бережанах, Косові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі. 1926 року відбувся об"єднавчий з"їзд УРП та волинської організації УПСР, утворена УСРП (Українська соціалістично-радикальна партія), очолив Л. Бачинський, заступники — Макух та Семен Жук. Разом з тим у Тлумачі був правником «Селянської каси».

На виборах 1928 УПСР провела своїх представників до сейму та сенату, один з послів до парламенту — Макух. До його компетенції належали питання правового захисту українського населення від свавілля польських чиновників та місцевих владних органів. Після смерті Л. Бачинського у 1930-х роках очолював управу УСРП. В 30-х роках пройшов до польського парламенту по об'єднаних списках УНДП і УСРП.

У 1933 р. брав участь у відкритті нового будинку Районової Молочарні в Коропці.[1]

Друга світоваРедагувати

17 вересня 1939 p. Червона армія вступила на терени Галичини; 27 вересня Макух отримав повістку про арешт, того ж дня він покинув Тлумач і перейшов на нелегальне становище в село Горошів (тепер Горошова) Борщівського повіту, переховувався у своєї дочки, дружину арештовано та депортовано в Казахстан.

З приходом німецьких військ він далі переховується, в травні 1942 року переїхав до Тлумача. В липні арештований гестапо. Однак політичний референт гестапо вказав на безпідставність його арешту та звільнив Макуха. Повернувся до Тлумача, де проживав до березня 1944 р. Бачачи, куди хилиться війна, разом з родиною перебрався до Австрії.

Сім'яРедагувати

Дружина — донька незаможного священика о. Григорія Гойвановича Павлина. Одружились 6 лютого 1900 року.[2]

Дочка Ірина Макух-Павликовська — дружина відомого економіста, громадського і політичного діяча Юліана Павликовського[3] С. 7, 244.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. Маркевич В. Коропець. Калейдоскоп Минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 555.
  2. Іван Макух… — С. 172.
  3. На народній службі: Спогади - Іван Макух - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 2020-03-28. 
  4. https://tsdial.archives.gov.ua/pdf/F.%20871.pdf. Процитовано 28.03.2020.  Пропущений або порожній |title= (довідка)

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати