Літуус

Версія від 16:34, 25 лютого 2018, створена В.Галушко (обговорення | внесок) (доповнення, зображення, джерело)

Лі́туус (лат. lituus) — давньоримський жрецький жезл. Також цим словом називали тип духового музичного інструмента.

Жрець з літуусом. Ілюстрація до «Декад» Тита Лівія, 1583 р.

Жезл

Літуусом називали жезл із завитим спіраллю кінцем (як у католицьких патериць і пастуших ґирлиґ), який використовували жерці-авгури[1] для вказання священного місця в небі (templum). Проліт через це місце священних птахів тлумачився як добрий чи поганий знак для задуманої справи. Літуус був відзнакою жерців колегії авгурів.

Музичний інструмент

 
Етрусько-римський літуус

Літуус — етруський духовий музичний інструмент, аналогічний галльському карніксу. Мав форму літери J — у вигляді прямої трубки, загнутої на кінці. Пізніше був перейнятий від етрусків римлянами і використовувався під час урочистих процесій і для подавання сигналів в армії, зокрема у кавалерійських підрозділах. І в етрусків, і в римлян було прийнято одночасне використовування двох літуусів. Відзнакою етруських інструментів були віднімні мундштуки і більша довжина[2].

Інше

  • «Літуус» (lituus) — латинська назва жезла, одного з типів спіралі

Примітки

  1. «lituus». Oxford English Dictionary (3rd ed.). Oxford University Press. September 2005. (Subscription or UK public library membership required.)
  2. Sibyl Marcuse, «Lituus», Musical Instruments: A Comprehensive Dictionary, corrected edition, The Norton Library N758 (New York: W. W. Norton & Company, Inc., 1975): 312 ISBN 0-393-00758-8; Anthony Baines, Brass Instruments: Their History and Development (London: Faber and Faber; New York: Charles Scribner's Sons, 1976): 58, 60, 65. ISBN 0-684-15229-0.

Джерела