Перегляд вихідного коду сторінки Львівське Успенське братство

'''Льві́вське бра́тство''', '''Успенське ставропігійне братство у Львові''', '''Львівська [[ставропігія]]'''&nbsp;— [[Братства|братство]], національно-релігійна громадська організація [[Православна церква|православних]] українських, грецьких міщан [[Львів|Львова]]<ref name="ЕІУ">''Ісаєвич Я''. [http://www.history.org.ua/?termin=Lvivske_bratstvo Львівське братство, Свято-Успенське ставропігійське братство у Львові, Львівська ставропігія] // {{ЕІУ|6|349}}</ref>. Найстаріше і одне з найвизначніших українських церковних братств 15 — 18 століть<ref name="Енц_укр"/>.

Почало діяльність близько [[1439]] року<ref>''Бендза М.'' З історії православної культури Сяноцької землі // [[Український історичний журнал]].&nbsp;&nbsp;— 2009.&nbsp;— Вересень&nbsp;— жовтень.&nbsp;— С. 178.&nbsp;— ISSN 0130-5247.</ref>, початки його значного розвитку припали на [[1580-ті|1580-ті роки]]. Діяло до [[1788 в Україні|1788]]&nbsp;р. Ініціаторами заснування Львівського братства були середньозаможні купці та ремісники [[Рогатинець Юрій|Юрій]] та [[Рогатинець Іван|Іван]] Рогатинці, Іван та Дмитро Красовські, Л. Малецький та інші<ref name="ЕІУ"/>.

== Коротка історія ==
[[Файл:Anfologion - Cvetoslov Lviv 1694.jpg|thumb|«[[Анфологіон]]», надрукований у друкарні Львівського Успенського братства, 1694&nbsp;р.]]
[[Файл:Coat of brotherhood.jpg|thumb|Герб ставропигійського братства на задній обкладинці служебника]]

=== Успенське церковне братство ===
Братство при [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Львів)|Успенській церкві]] постало в XV&nbsp;столітті<ref name="Крип'якевич">''Крип'якевич І. П.'' Історичні проходи по Львові…&nbsp;— С. 48.</ref>. Згадуване вже в історичних джерелах під 1463 роком<ref name="Енц_укр"/>.

Від 1530-х років розвивало більшу діяльність. 1586 року отримало від антіохійського патріарха Йоакима V підтвердження нового статуту, титул (статус) [[Ставропігія|Ставропігії]].<ref>''Крип'якевич І. П.'' Історичні проходи по Львові…&nbsp;— С. 48.</ref>

=== Ставропігійне братство ===
Затверджений у січні [[1586]]&nbsp;р. [[Антіохійська православна церква|антіохійським патріархом]] [[Йоаким V|Йоакимом V Доу]] статут Львівського братства встановлював за братством право зверхності над іншими братствами та контроль за духовенством, у тому числі [[єпископ]]ами. Незабаром братство домоглося права ставропігії&nbsp;— непідлеглості місцевим православним [[єпископ]]ам. Згодом його статут став зразком для ряду православних братств Західної та Правобережної України. Активну участь у громадському житті братства брали: [[Зизаній Стефан|Стефан Зизаній]], [[Зизаній Лаврентій|Лаврентій Зизаній]], [[Ставровецький Кирило|Кирило Ставровецький]], [[Борецький Іов|Іов Борецький]], [[Беринда Памво|Памво Беринда]] та інші українські діячі культури та освіти. Боротьбу братства проти національно-релігійних утисків підтримували деякі православні магнати ([[Острозький Костянтин-Василь|Костянтин-Василь Острозький]] та інші)<ref name="ЕІУ"/>.

Боротьба братства із засиллям духовенства у громадському і культурному житті була одним з проявів реформації в Україні. Львівське братство протягом тривалого часу очолювало боротьбу українського населення Галичини проти насильного запровадження [[Берестейська унія|Берестейської церковної унії]] [[1596]]&nbsp;року, виступало проти соціально-політичного гноблення та національно-релігійних утисків з боку польсько-шляхетської влади<ref name="ЕІУ"/>. 1539 року заходами братства відновлено Львівську єпархію. Добивалося релігійної та професійної рівноправности з католиками і міщанами польської <ref name="Енц_укр"/>. 

Мали конфлікти з львівським єпископом [[Гедеон (Балабан)|Гедеоном Балабаном]], його небожем [[Балабан Ісая|Ісаєю]]. [[21 січня]] [[1602]] року було укладено угоду з Г. Балабаном, за якою братство мало сприйняти можливість спадкоємності на посаді львівського єпископа.<ref>''Chodynicki K.'' Bałaban Gedeon (Hryhory) († ok. 1618) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Łódź&nbsp;— Poznań&nbsp;— Wilno&nbsp;— Zakopane&nbsp;: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.&nbsp;— Т. 1, zeszyt 1.&nbsp;— S. 250; Reprint. Kraków&nbsp;: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.&nbsp;— ISBN 8304034840. {{ref-pl}}</ref>

Мало тісні політичні і культурні зв'язки з [[Молдавія|Молдавією]], [[Московія|Московією]], [[Південні слов'яни|південними слов'янами]], [[Греція|Грецією]], підтримувало визвольну війну українського народу [[1648]]–[[1654]]&nbsp;років. Братство намагалося створити у Львові міське самоврядування, незалежне від влади шляхетської Польщі. Братству належала [[львівська братська друкарня]], його коштом утримувалася [[Львівська братська школа]]<ref name="ЕІУ"/>.

До Львівського Успенського Братства могли належати люди різних станів, а також православні особи з інших міст і країн. З членських внесків, прибутків з продажу книг, дарів і дотацій воно утримувало церкву Успення і [[Монастир святого Онуфрія (Львів)|монастир святого Онуфрія]], що були його власністю, вело друкарню і школу<ref name="Енц_укр"/>. Братство організувало у Львові шпиталь&nbsp;— притулок для непрацездатних, подавало матеріальну допомогу своїм незаможним членам. З середини [[17 ст.]] керівництво братства захопили багаті купці. Систематичні грубі насильства з боку польсько-шляхетської влади, а також розорення братства [[1704]]&nbsp;року шведськими загарбниками привели до занепаду і зменшення його ролі у суспільно-політичному, громадському і культурному житті України-Русі<ref name="ЕІУ"/>.

Значну увагу воно приділяло розвитку українського образотворчого мистецтва<ref name="ЕІУ"/>.
 
[[1708]]&nbsp;року під тиском [[Львівські латинські архиєпископи|львівського католицького архиєпископа]] [[Константій Зелінський|Константи Юзефа Зелінського]], братство змушене було прийняти унію<ref name="ЕІУ"/>. Натомість одержало від папи Климента XI ґарантію своїх прав як ставропігії, і обмежило свою діяльність церковними справами<ref name="Енц_укр"/>. Попри прийняття унії, переважна більшість його членів продовжувала виступати проти експансії [[католицизм]]у, за збереження і зміцнення політичних, економічних, культурних та релігійних зв'язків західноукраїнських земель з [[Московія|Московією]]<ref name="ЕІУ"/>.

Польський політик-консерватор, [[Історія|історик]], дослідник культури, [[Владислав Лозинський|Владислав Лозінський]] в своїй праці «Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku» (1890) вказував, що документацію (списки, протоколи) вони вели польською мовою.<ref>''[[Владислав Лозинський|Łoziński W]]''. [http://www.polona.pl/item/192197/119/ Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku].&nbsp;— Lwów&nbsp;: Gubrynowicz i Schmidt, 1890.&nbsp;— S. 225. {{ref-pl}}</ref>

Після прилучення Галичини до Австрії, [[1788]]&nbsp;року австрійський уряд спочатку ліквідував братство, але ще цього ж року відновив, уже з іншим статутом, і під назвою Ставропігійський Інститут воно проіснувало до 1939 pоку, перебуваючи здебільшого під проводом і впливом діячів москвофільського напряму<ref name="Енц_укр"/>.

=== Відомі старійшини братства ===
* [[Юрій Рогатинець]] у 1586—1608 роках
* [[Іван Рогатинець]] у 1586—1603 роках
* [[Красовський Іван Дем'янович|Іван Красовський]] у 1586—1611 роках
* Ієронім Сапричця у 1590—1599 роках
* [[Костянтин Мадзапета]] у 1633—1640 роках
* [[Павло Лаврисевич]] у 1645—1662 роках
* [[Степан Лаврисевич]] у 1665—1672 роках
* Стефан Лясковський у 1710-х роках
* Петро Семенович у 1710-х роках

== Друкарня ==
Львівське Успенське Братсво вело широку видавничу й освітню діяльність, що її головною основою була власна друкарня, на базі колективної друкарні Івана Федоровича, викупленої в 1586 — 89 роках із застави у Ізраїля Якубовича. Перші зі збережених видань братської друкарні опубліковано 1591 pоку: грамота патріярха Єремії від 1589 pоку, збірка віршів на пошану митрополита Михайло (Рагоза)|Михайла Рогози під назвою «Просфонема» та відома під назвою «Адельфотес» (братство) «Грамматика доброглаголиваго еллинословенскаго языка». Від 1591 до 1722 в братській друкарні надруковано 140 книг у 160 000 примірниках, зокрема, крім богослужбових книг, багато шкільних підручників і творів полемічної літератури. У першій половині 17 століття Львівське Успенське Братство видало по три видання «Октоїха» (1630, 1639, 1644), Апостола» (1634, 1637, 1648), «Анфологіона, або Трефолоя» (1632, 1638, 1643), два видання «Євангелія» (1636, 1644) та ін. З пізніших видань важливіші: «Ключъ разумЂнія» (1663 і 1665) і «Небо новое» (1665) І. Ґалятовського, «Іфіка Ієрополітика» (1760). Між керівниками друкарні були в 16 столітті чернець Мина, р. Никифор, у 18 столітті Михайло Сльозка, Андрій Скульський та ін. Книги львівської братської друкарні розходилися по всій Україні, як також у Білорусі, Волощині, Молдавії, Болгарії, Сербії. В Росії ввіз і продаж львівських книг був заборонений; Петро I дозволив окремою грамотою Львівському Успенському Братству продаж книг, але тільки в Східній Україні. Широку видавничу діяльність продовжувала братська друкарня також і протягом 18 століття, а особливо у 19 і 20 століттях до 1939 року як Друкарня [[Ставропігійський інститут|Ставропігійського Інституту]]<ref name="Енц_укр">{{ЕУ}} Словникова частина.&nbsp;— Т.&nbsp;4.&nbsp;— С.&nbsp;1417-1418.</ref>.

== Школа ==
На кошти з продажу братство утримувало засновану 8 жовтня 1586 року «школу грецкую і рускую», що була першою [[Братські школи|братською школою]] на всій Україні. Ця школа діяла на підставі окремого, виробленого засновниками і першим ректором школи [[Арсеній Еласонський|Арсенієм, єпископом елласонським]], статуту, який є найдавнішою пам'яткою цього роду в українській педагогічній літературі. В школу приймали не тільки дітей міщан, але й нижчих верств населення. Навчання відбувалося [[Староукраїнська мова|тодішньою українською мовою]]. Предметами навчання були: слов'янська, грецька (до 1680-их років), латинська (з 1604) і польська (лише принагідно) мови, богослов'я, філософія, граматика, риторика, поетика, діялектика, математика, астрономія і музика. Підготовкою вчительських кадрів і видаванням шкільних підручників школа відіграла видатну роль у розвитку шкільництва й освіти не тільки на Україні, де за її зразком постало чимало братських шкіл, але також і в Білорусі, Росії, Волощині, Молдавії та ін. країнах. Між ректорами і викладачами були такі визначні діячі української культури, як Лаврентій і Степан Зизанії, Кирило Ставровецький, Йов Борецький, Олександер Мітура, Захарія Копистенський, Памва Беринда, Федір Сидорович, Микола Грек та ін. У 18 столітті школа почала занепадати. Педагогічну діяльність відновлено вже в рамках Ставропігійського Інституту, який, крім школи, утримував до 1939 року також окрему бурсу<ref name="Енц_укр"/>.

== Будівельна діяльність ==
При матеріальній допомозі [[Господар|господарів]] [[Молдавське князівство|Молдавії]], церковних братств [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], української шляхти, [[цар]]ів [[Московське царство|Московського царства]] Львівське братство збудувало визначну пам'ятку архітектури у Львові&nbsp;— [[Успенська церква у Львові|Успенську церкву]].

Протягом XVI—XVIII століть братство забудувало чотирикутник між теперішніми вулицями Руською, Федорова (колишня Бляхарська), Зацерковною (тепер сквер між костелом дімініканців і будинком №&nbsp;9 на вул. Федорова). Знаходились, зокрема, головний будинок братства, будинок друкарні, 2 школи, інші прибудови. Будівлі не збереглись, на їх місці зараз будинки з кінця ХІХ ст.

В головнім будинку відбувались зібрання, наради братства; в Томину (провідну, тобто першу після Великодня) неділю&nbsp;— вибори старшини.

== Бібліотека ==
Заможні члени братства мали значні бібліотеки, які мали релігійний, філософський та науковий зміст. Серед усіх найвідомішими зібраннями володіли брати [[Юрій Рогатинець|Юрій]] та Іван Рогатинці (80 книг), Лесько Малецький (23 книги), Роман Стрілецький (23 книги), [[Костянтин Мадзапета]] (212 книг), Іван Горбачевський (30 книг), Антон Левинський (117 книг). Значна частина була передана до бібліотеки братства.

В реєстрах бібліотеки Львівського братства XVII&nbsp;ст. писали польською або українською мовами. У 1779 році більшість книжок бібліотеки Львівського братства згоріла під час пожежі (залишилися лише ті, що перебували у читачів). Достеменно встановити, скільки було видань на той час, неможливо, але дослідники припускають, що в бібліотеці братства було приблизно 1000 книг.

Відомо, що книгами з бібліотеки Львівського братства користувалися друкарі, коректори, автори передмов під час підготовки видань до друку, а також для наукової праці. У 1616 році Памво Беринда взяв у братстві 20 книжок «О воспитаніи чад» для продажу та латинський словник для роботи над «Лексиконом словенороським».

З бібліотеки Львівського братства книги розповсюджувалися не лише в Галичині, Волині та в інших регіонах України, а й в Московії, Польщі, Молдавії, Волощині та в інших країнах.

== Відродження ==
Братство відродилося 1989 року за ініціативи священика [[Володимир Ярема|Володимира Яреми]] як львівське крайове ставропігійне Братство святого апостола [[Андрій Первозваний|Андрія Первозваного]].

=== Успенська вежа ===
Братство має друкований орган&nbsp;— газету «Успенська вежа», створену в березні [[1991]] року. Через чотири роки, з 1995-го, газета стала всеукраїнською. Станом на 1997 рік газета була найдешевшою в Україні. Річна передплата коштувала 2,87 гривні на рік.

«Успенська вежа» видається та утримується коштом постійних читачів та братчиків.

Головними редакторами видання з часу його створення були Роман Мисаковець, Андрій Юраш, Святослав Ярема, Петро Шиприкевич, отець Йосип Богдан, Олег Пендерецький. Зараз видання очолює Марія Горбаль.

=== Хор Ставрос ===
Хоровий колектив створений [[1999]] року на основі Братства з вірян львівських храмів УАПЦ.

Протягом останніх років колектив відвідує з колядою львівські громади УАПЦ, із пам'ятними заходами, приуроченими патріарху [[Димитрій (Ярема)|Димитрію]] та урочистими програмами до дня Матері&nbsp;— міста [[Миколаїв (Львівська область)|Миколаїв]] та [[Золочів]], був щорічним учасником Всеукраїнських з'їздів Братства св. ап. Андрія Первозваного в [[Канів|Каневі]].

У серпні [[2012]], [[2013]] та [[2016]]&nbsp;рр. колектив відвідав українську громаду [[Румунія|Румунії]], де взяв участь у міжнародному фестивалі української церковної пісні, [[2014]]&nbsp;— м. [[Мюнхен]] (Німеччина)&nbsp;— святкування храмового празника святих апостолів Петра і Павла громадою УАПЦ, [[2015]] та 2016 роки&nbsp;— участь у міжнародному фестивалі коляд і пастерок у [[Тісна|Тісній]] (Польща), 2015&nbsp;— участь у міжнародному фестивалі «Дні української культури на Балканському морі» (м. [[Рига]], Латвія), 2016&nbsp;— участь у міжнародному фестивалі «Схід і Захід разом» (м. [[Радомсько]], Польща). Протягом 2011—2015&nbsp;рр. хор регулярно відвідує із місійною діяльністю українські громади Підкарпатського воєводства Польщі&nbsp;— [[Сянік]], [[Перемишль]], Морохів, Уйковичі, Мокре, [[Команча]].

Також колектив веде активну діяльність на парафіях УАПЦ Львова та Львівщини: із колядою та святковими програмами відвідує громади Львова, супроводжує співом св. літургію на дитячих та єпархіальних прощах на Святій горі у селі [[Ушня (Золочівський район)|Ушня]], міжпарафіяльних зустрічах, організованих у формі фестивалів («Великодні дзвони», «Ой на Івана», «Кермеш на Покрову», «Богородице Діво, радуйся» у селах [[Вихопні]] і [[Вирів]], [[Гончари]].

Хор є щорічним співорганізатором заходів, які організовує братство.

У творчому доробку колективу&nbsp;— два аудіо диски із колядками.

Одним із перших диригентів хору був Іван Кушнір. Згодом хор очолювали Михайло Савко, Ольга Деревецька, Леся Степаняк, Марта Максимець. Сучасний керівник хору&nbsp;— Руслан Ляшенко.

== У літературі ==
* «Львівське братство»&nbsp;— роман [[Савчин Іван Петрович|Івана Савчина]]
* «Манускрипт з вулиці Руської»&nbsp;— книга [[Іваничук Роман Іванович|Романа Іваничука]]

== Див. також ==
* [[Ставропігійський інститут]]
* [[Антон Іринкович]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* Видання друкарні Львівського Успенського Ставропігійського братства (1591—1644&nbsp;рр.): Кат. кирил. стародруків Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника НАН України. Вип. 4 / ред.: О.&nbsp;М.&nbsp;Колосовська, С.&nbsp;В.&nbsp;Гацкова.&nbsp;— Л., 2002.&nbsp;— 127 с.
* ''Гайдай Л.'' Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.&nbsp;— Луцьк&nbsp;: Вежа, 2000.
* ''[[Ісаєвич Ярослав Дмитрович|Ісаєвич Я.]]'' Братства та їх роль у розвитку української культури 16-17 ст.&nbsp;— К. : Наукова думка, 1966.
* ''Ісаєвич Я''. [http://www.history.org.ua/?termin=Lvivske_bratstvo Львівське братство, Свято-Успенське ставропігійське братство у Львові, Львівська ставропігія] // {{ЕІУ|6|349}}
* ''[[Крип'якевич Іван Петрович|Крип'якевич І. П.]]'' Історичні проходи по Львові.&nbsp;— Львів&nbsp;: Каменяр, 1991.&nbsp;— 168 с.&nbsp;— С. 48—53.&nbsp;— ISBN 5-7745-0316-X.
* ''Підкова І., Шуст Р.'' [http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm Довідник з історії України].&nbsp;— К. : Генеза, 1993.
* ''Шустова Ю.'' Документы Львовского Успенского Ставропигийского братства (1586—1788): источниковедческое исследование.&nbsp;— М. : Рукописные памятники Древней Руси, 2009.&nbsp;— 648 с., ил. (Россия и Христианский Восток. Библиотека; Выпуск 8). {{ref-ru}}
* ''Ярослав Ісаєвич.'' [http://litopys.org.ua/isaevych/is10.htm Видавництво Львівського братства // Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми.&nbsp;— Львів, 2002.&nbsp;— С. 139—147.]
* {{ЕУ}} Словникова частина.&nbsp;— Т.&nbsp;4.&nbsp;— С.&nbsp;1417-1418.

== Посилання ==
{{Портал|Львів}}
* [http://stavropigia.lviv.ua/ Сайт Львівського крайового ставропігійного братства святого апостола Андрія Первозваного]
* [http://uv.lviv.ua/ Сайт газети «Успенська вежа»]
{{Lviv-stub}}
{{Братства}}

[[Категорія:Львівське Успенське братство|*]]
[[Категорія:Братства]]
[[Категорія:Історичні організації Львова]]
[[Категорія:Новоісторична Україна]]
[[Категорія:1439 в Україні]]
[[Категорія:1586 в Україні]]
[[Категорія:1788 у Львові]]