Луфар: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Немає опису редагування
(Виправлено джерел: 24; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
 
(Не показані 25 проміжних версій 12 користувачів)
Рядок 15: Рядок 15:
| subclassis = [[Новопері]] (Neopterygii)
| subclassis = [[Новопері]] (Neopterygii)
| infraclassis = [[Костисті риби]] (Teleostei)
| infraclassis = [[Костисті риби]] (Teleostei)
| ordo = [[Окунеподібні]] (Perciformes)
| superordo = [[Акантопері]] (Acanthopterygii)
| subordo = [[Окуневидні]] (Percoidei)
| ordo = [[Скумбрієподібні]] (Scombriformes)
| familia = '''Луфареві''' (Pomatomidae)
| familia = '''Луфареві''' (Pomatomidae)
| familia_authority = Gill, 1865
| familia_authority = Gill, 1865
Рядок 35: Рядок 35:
}}
}}


'''Луфар''' (''Роmаtomus saltatrix'') — морська зграйна риба ряду [[Окунеподібні|окунеподібних]]. Єдиний представник роду '''Луфар''' (''Pomatomus'') і родини '''Луфаревих''' (Pomatomidae).
'''Луфар''', або '''луфар-танцівниця''' (''Pomatomus saltatrix'') — морська зграйна риба ряду [[Окунеподібні|окунеподібних]]. Єдиний представник роду '''луфар''' (''Pomatomus'') і родини '''луфаревих''' (Pomatomidae).


Зазвичай тримається на поверхні. Тіло довжиною до 1 метра, стиснене з боків, жива маса до 15 кілограм. Нерест навесні, ікра пелагічна, плодючість до 1 млн. ікринок. Хижак, живиться рибами. Зустрічається у [[Атлантичний океан|Атлантичному]] та [[Індійський океан|Індійському]] океанах, також поширений у тропічних і помірних морях, в [[Україна|Україні]] — у [[Чорне море|Чорному]] і [[Азовське море|Азовському]] морях. Здійснює значні сезонні міграції. М'ясо луфаря смачне, дякуючи чому він є цінним об'єктом [[рибальство|промислу]] та [[марикультура|марикультури]].
Зазвичай тримається на поверхні. Тіло довжиною до 1 метра, стиснене з боків, жива маса до 15 кілограм. Нерест навесні, ікра пелагічна, плодючість до 1 млн ікринок. Хижак, живиться рибами. Зустрічається у [[Атлантичний океан|Атлантичному]] та [[Індійський океан|Індійському]] океанах, також поширений у тропічних і помірних морях, в [[Україна|Україні]] — у [[Чорне море|Чорному]] і [[Азовське море|Азовському]] морях. Здійснює значні сезонні міграції. М'ясо луфаря смачне, завдяки чому він є цінним об'єктом [[рибальство|промислу]] та [[марикультура|марикультури]].


== Систематика ==
В Україні вилов луфаря заборонений.<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 Наказ Державного комітету рибного господарства України вiд 15 лютого 1999 року N19]</ref>
Луфар&nbsp;— [[Монотипія (систематика)|єдиний]] живий вид родини луфаревих (''Pomatomidae''). Колись разом з ними включалися і [[скомбропси]], але тепер їх згрупували в окрему монотипічну родину ''Scombropidae''. Одним із вимерлих родичів луфаря був ''[[Lophar miocaenus]]'' із пізнього [[міоцен]]у, скам'янілості якого знайдено у [[Південна Каліфорнія|Південній Каліфорнії]].


== Розповсюдження ==
== Див.також ==
[[Файл:Trolling for bluefish2.jpg|thumb|''[[Тролінг (рибальство)|Тролінґ]] на луфара'', [[літографія]] {{iw|Currier & Ives}}, 1866 р.]]
*[[Список риб Чорного моря]]
Луфар широко поширений у світі в тропічних і субтропічних водах. Вони зустрічаються в [[Пелагічна зона|пелагічних водах]] більшою частиною [[Континентальний шельф|континентальних шельфів]] уздовж сходу [[Америка|Америк]] (але не між півднем [[Флорида|Флориди]] і північною частиною [[Південна Америка|Південної Америки]]), [[Африка|Африки]], [[Середземне море|Середземного]] і [[Чорне море|Чорного морів]] (а під час міграції і між ними), [[Південно-Східна Азія|Південно-Східної Азії]] та [[Австралія (континент)|Австралії]]. Вони зустрічаються в різних прибережних областях: над континентальним шельфом, в бурхливих прибережних водах, використовуваних для [[серфінґ]]у, або коло скелястих мисів<ref>{{ref-en}} {{Cite web|url=http://www.nefsc.noaa.gov/publications/tm/tm144/tm144.pdf|title=New England/Mid-Atlantic &#124; NOAA Fisheries|date=20 July 2021|accessdate=9 червня 2022|archive-date=17 травня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170517173627/https://www.nefsc.noaa.gov/publications/tm/tm144/tm144.pdf}}</ref>. Вони також заходять в [[Гирло річки|гирла річок]] і населяють [[солонуваті води]]<ref>{{ref-en}} McBride, R. S., Conover, D. O. 1991. Recruitment of young-of-the-year bluefish ''Pomatomus saltatrix'' to the New York Bight - variation in abundance and growth of spring-spawned and summer-spawned cohorts. Marine Ecology Progress Series 78(3): 205-216, www.int-res.com/articles/meps/78/m078p205.pdf</ref><ref>{{ref-en}} McBride, R. S., Ross, J. L., Conover, D. O. 1993. Recruitment of bluefish Pomatomus saltatrix to estuaries of the U.S. South Atlantic bight.
*[[Список риб України]]
Fishery Bulletin, U.S. 91(2): 389-395, http://fishbull.noaa.gov/912/mcbride.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161228205429/http://fishbull.noaa.gov/912/mcbride.pdf |date=28 грудня 2016 }}</ref><ref>{{ref-en}} McBride, R. S., Scherer, M. D., Powell, J. C. 1995. Correlated variations in abundances, size, growth, and loss rates of age-0 bluefish in a southern New England estuary. Transactions of the American Fisheries Society. 124(6): 898-910, DOI: 10.1577/1548-8659(1995)124<0898:CVIASG>2.3.CO;2</ref>. Час від часом вони залишають береги та кочують зграями відкритим морем<ref name=Fishbase/><ref name=FAO>{{ref-en}} [http://www.fao.org/fishery/species/3102/en ''Pomatomus saltatrix'' (Linnaeus, 1766)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220127143840/http://www.fao.org/fishery/species/3102/en |date=27 січня 2022 }} FAO, Species Fact Sheet. Retrieved October 2012.</ref>.
*[[Іхтіофауна острова Зміїний]]

Вздовж [[Східне узбережжя США|східного узбережжя США]] луфар зимою зустрічається біля берегів Флориди. У квітні вони звідти пропадають, прямуючи на північ. У червні їх можна знайти у [[Массачусетс]]а; у роки високої чисельності відсталих рибин знаходять на півночі аж до [[Нова Шотландія (півострів)|Нової Шотландії]]. У жовтні вони полишають води на північ від [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорка]], прямуючи на південь (тоді як деякі луфарі, можливо, менш кочові<ref>{{ref-en}} {{cite web|url= http://www.sms.si.edu/irlspec/pomatom_saltat.htm|title= Pomatomus saltatrix (Bluefish)|accessdate= 9 червня 2022|archive-date= 2 травня 2013|archive-url= https://web.archive.org/web/20130502041116/http://www.sms.si.edu/irlspec/Pomatom_saltat.htm}}</ref><ref>{{ref-en}} {{cite web|url= http://combat-fishing.com/fishencyclo1/bluefishes/bluefish.htm|title= Common Name: Bluefish|accessdate= 9 червня 2022|archive-date= 11 червня 2013|archive-url= https://web.archive.org/web/20130611170334/http://combat-fishing.com/fishencyclo1/bluefishes/bluefish.htm}}</ref>, мешкають в [[Мексиканська затока|Мексиканській затоці]] протягом усього року). В цілому схожим чином економічно значуща для вилову популяція, яка нереститься в Чорному морі, мігрує на південь через [[Стамбул]] ([[Босфор]], [[Мармурове море]], [[Дарданелли]] й [[Егейське море]] послідовно) і восени за холодної пори — до середземноморського узбережжя Туреччини<ref>{{ref-en}} {{cite web|url= http://www.slowfood.com/slowfish/pagine/eng/pagina.lasso?-id_pg=199|title= Saving the Sultan of Fish|access-date= 2012-11-02|archive-url= https://web.archive.org/web/20111127013552/http://www.slowfood.com/slowfish/pagine/eng/pagina.lasso?-id_pg=199|archive-date= 2011-11-27|url-status= dead}}</ref>. Вздовж [[Південна Африка|південноафриканського]] узбережжя та околиць моделі руху приблизно паралельні<ref name=mosselbaai>{{ref-en}} {{cite web |url= http://mosselbaai.wordpress.com/2012/05/13/pomatomus-saltatrix-shad-or-elf/ |title= Pomatomus Saltatrix |date= 13 May 2012 |accessdate= 9 червня 2022 |archive-date= 30 липня 2013 |archive-url= https://web.archive.org/web/20130730100727/http://mosselbaai.wordpress.com/2012/05/13/pomatomus-saltatrix-shad-or-elf/ }}</ref>.

== Життєвий цикл ==
Дорослі луфарі зазвичай мають довжину від 20 до 60&nbsp;см, а найбільший зареєстрований розмір складав 120&nbsp;см і 14&nbsp;кг. Вони розмножуються навесні та влітку і можуть прожити до 9 років<ref name=Fishbase/><ref name=FAO />. Мальки луфаря вливаються у [[зоопланктон]] і значною мірою залежить від течій<ref>{{ref-en}} Norcross, J. J., Richardson, S. L., Massmann, W. H., Joseph, E. B. 1974. Development of young bluefish ''Pomatomus saltatrix'' and distribution of eggs and young in Virginian coastal waters. Trans. Am. Fish. Soc. 103:477-497.</ref><ref>{{ref-en}} Ditty, J. G., Shaw, R. F. 1993. http://www.galvestonlab.sefsc.noaa.gov/publications/pdf/832.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161229130424/http://www.galvestonlab.sefsc.noaa.gov/publications/pdf/832.pdf |date=29 грудня 2016 }}</ref>. Луфар, що [[Нерест|віднерестився]], був виявлений коло східно-центральної Флориди, мігруючи на північ. Як і більшість морських риб, його нерестові звички є маловідомими. У західній частині Північної Атлантики зустрічаються щонайменше дві популяції, розділені [[Мис Гаттерас|мисом Гаттерас]] у [[Північна Кароліна|Північній Кароліні]]. [[Гольфстрим]] може переносити мальків, що нерестяться, на південь від мису Гаттерас, на північ, а морські вири можуть розкручуватися, забираючи їх у популяції, що мешкають біля берегів Середньої Атлантики та штатів [[Нова Англія|Нової Англії]]<ref>{{ref-en}} Kendall, A. W., Jr., Walford, L. A. 1979. Sources and distribution of bluefish, ''Pomatomus saltatrix'', larvae and juveniles off the east coast of the United States. Fishery Bulletin, U.S. 77(1): 213—227, http://fishbull.noaa.gov/77-1/kendall.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170828171759/http://fishbull.noaa.gov/77-1/kendall.pdf |date=28 серпня 2017 }}</ref>.

== Особливості харчування ==
[[Файл:Very Large Bluefish.JPG|thumb|ліворуч|Велика особина луфаря]]
{{External media
|align=center
|width=240px
|video1=[https://www.youtube.com/watch?v=hSfX8jg7mK0 «Нальот луфаря»] – YouTube
|video2=[https://www.youtube.com/watch?v=LPEIUyRdv5s Шалена годівля луфаря] – YouTube
}}
Дорослі луфарі сильні й агресивні, живуть розрізненими зграями. Це швидкі плавці, які полюють на косяки кормової риби і продовжують нападати на них у шаленій годівлі навіть після того, як вони наїлися досхочу<ref name = Fishbase>{{Fishbase species|genus=Pomatomus|species=saltatrix|month=грудень|year=2019}}</ref><ref name=FAO>{{ref-en}} [http://www.fao.org/fishery/species/3102/en ''Pomatomus saltatrix'' (Linnaeus, 1766)] FAO, Species Fact Sheet. Retrieved October 2012.</ref>. Залежно від району і сезону вони воліють {{iw|менхаден||en|Menhaden}} і інших [[Оселедцеві (родина)|оселедцевих]] (''Clupeidae''), [[Скумбрієві|скумбрієвих]] (''Scombridae''), [[Горбаневі|горбаневих]] (''Sciaenidae''), [[Помадазієві|помадазієвих]] (''Haemulidae''), [[Анчоусові|анчоусових]] (''Engraulidae''), [[Креветки|креветок]] і [[Кальмари|кальмарів]]. Вони канібали і можуть знищити своїх дитинчат<ref name=Schultz>{{ref-en}} Schultz, Ken (2009) [https://books.google.com/books?id=R4aA5QZqj5kC&pg=PA75&lpg=PA75&dq=Bluefish+cannibalistic&source=bl&ots=pbpH89MivM&sig=WYnTHJiV5NXUHumicygPmwgqFTU&hl=en&sa=X&ei=gsJoUKGaIJCPiAfR1oHIDw&ved=0CDgQ6AEwAg#v=onepage&q=Bluefish%20cannibalistic&f=false ''Ken Schultz's Essentials of Fishing''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220605062756/https://books.google.com/books?id=R4aA5QZqj5kC&pg=PA75&lpg=PA75&dq=Bluefish+cannibalistic&source=bl&ots=pbpH89MivM&sig=WYnTHJiV5NXUHumicygPmwgqFTU&hl=en&sa=X&ei=gsJoUKGaIJCPiAfR1oHIDw&ved=0CDgQ6AEwAg#v=onepage&q=Bluefish%20cannibalistic&f=false |date=5 червня 2022 }} John Wiley & Sons. {{ISBN|9780470444313}}.</ref>. Луфар іноді переслідує жертву через область прибою, нападаючи на косяки на мілководді, збиваючи воду, як центрифуга. Таку поведінку іноді називають «нальотом луфаря»<ref>{{ref-en}} {{Cite journal|last=Honachefsky|first=Nick|date=October 2016|title=Blues travelers|url=|journal=Outdoor Life|volume=223|pages=68|via=Gale Academic OneFile}}</ref>.

Своєю чергою, на луфаря полюють великі хижаки на усіх щаблях їхнього життєвого циклу. Молодими вони стають жертвами різних океанічних хижаків, як-то [[Окунь смугастий|смугастого окуня]], доросліших луфарей, [[Paralichthys dentatus|параліхтів]], [[Cynoscion regalis|королівського горбаня]], тунця, акул, скатів і дельфінів. У дорослому віці луфаря ловлять тунець, акули, морський окунь, [[тюлені]], [[морські леви]], дельфіни, [[морські свині]] та багато інших видів<ref>{{ref-en}} {{Cite web|last=|first=|date=December 12, 2013|title=Monterey Bay Aquarium Seafood Watch. Bluefish|url=http://www.seachoice.org/wp-content/uploads/2011/12/MBA_SeafoodWatch_BluefishReport.pdf|url-status=live|archive-url=https://web.archive.org/web/20220120003420/http://www.seachoice.org/wp-content/uploads/2011/12/MBA_SeafoodWatch_BluefishReport.pdf |archive-date=2022-01-20 |access-date=January 16, 2021|website=SeaChoice.org}}</ref>.

Луфар агресивний і, як відомо, завдає рибалкам сильних укусів. Перехід вбрід або плавання серед косяків луфаря може бути небезпечним<ref>{{ref-en}} Lovko, Vincent J. (2008) [https://books.google.com/books?id=ymQlrOJLCN4C&printsec=frontcover&dq=%22Pfiesteria+piscicida%22&source=bl&ots=6DPcCIqhcO&sig=qfgrf7GVPJ6jwpI96iLTjrXVB8k&hl=en&sa=X&ei=YwtsUOXVF8eQiAe84IDgAQ&ved=0CD0Q6AEwAQ#v=onepage&q=%22Pfiesteria%20piscicida%22&f=false ''Pathogenicity of the Purportedly Toxic Dinoflagellates Pfiesteria Piscicida and Pseudopfiesteria Shumwayae and Related Species''] ProQuest. {{ISBN|9780549882640}}.</ref>. У липні 2006 року семирічна дівчинка зазнала нападу, ймовірно, луфарем на пляжі неподалік іспанського міста [[Аліканте]]<ref>{{ref-en}} [http://www.elpais.com/articulo/espana/depredador/rapido/voraz/dientes/sierra/elpporesp/20060714elpepunac_9/Tes «Un depredador rápido y muy voraz con dientes de sierra (in Spanish)»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110520051342/http://www.elpais.com/articulo/espana/depredador/rapido/voraz/dientes/sierra/elpporesp/20060714elpepunac_9/Tes |date=20 травня 2011 }} ''El País'', July 14, 2006</ref>. У [[Нью-Джерсі]] великі зграї, що годуються на пляжі, дуже поширені, проте рятувальники повідомляють, що жодного разу за їхню кар'єру не бачили, як луфар кусає купальників{{fact|date=Червень 2022}}.

== Паразити ==
[[Файл:Parasite170008-fig1 - Ovary of fish with visible Philometra females.png|thumb|Яєчник луфаря з видимими самицями нематоди ''Philometra'']]
Як і інші риби, луфар потерпає від низки [[Паразитизм|паразитів]]. Одним з паразитів є ''Philometra saltatrix'', [[Philometra|філометридна]] [[Нематоди|нематода]] у яєчниках<ref name="MoravecChaabane2017">{{ref-en}} {{cite journal|last1=Moravec|first1=František|last2=Chaabane|first2=Amira|last3=Neifar|first3=Lassad|last4=Gey|first4=Delphine|last5=Justine|first5=Jean-Lou|title=Species of ''Philometra'' (Nematoda, Philometridae) from fishes off the Mediterranean coast of Africa, with a description of ''Philometra rara'' n. sp. from ''Hyporthodus haifensis'' and a molecular analysis of ''Philometra saltatrix'' from ''Pomatomus saltatrix''|journal=Parasite|volume=24|year=2017|pages=8|issn=1776-1042|doi=10.1051/parasite/2017008|pmid=28287390|pmc=5364780|url=}} {{open access}}</ref>.

== Вилов ==

=== Любительське рибальство ===
В Австралії луфаря, званого «кравцем», ловлять на західному узбережжі від [[Ексмут]]а до [[Олбані (Австралія)|Олбані]], причому найплідніші райони рибальства знаходяться в біорегіоні західного узбережжя<ref>{{ref-en}} {{cite web |title=Tailor recreational fishing |url=http://www.fish.wa.gov.au/Species/Tailor/Pages/Tailor-Recreational-Fishing.aspx |website=fish.wa.au |publisher=Government of Western Australia |access-date=27 June 2018 |archive-date=27 червня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180627144328/http://www.fish.wa.gov.au/Species/Tailor/Pages/Tailor-Recreational-Fishing.aspx }}</ref>.

Світовий рекорд рибалки за версією IGFA для луфаря становить 31 фунт 12 унцій (14,4 кг), виловлений Джеймсом Гассі неподалік [[Гаттерас (Північна Кароліна)|Гаттераса]], [[Північна Кароліна]]<ref>{{ref-en}} {{cite web |title=Bluefish |url=http://wrec.igfa.org/WRecordsList.aspx?lc=AllTackle&cn=Bluefish |website=igfa.org |publisher=International Game Fish Association |access-date=27 June 2018 |archive-date=27 червня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180627115727/http://wrec.igfa.org/WRecordsList.aspx?lc=AllTackle&cn=Bluefish }}</ref>.

В Україні вилов луфаря заборонено<ref>{{Cite web |url=http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 |title=Наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року N19 |accessdate=21 березня 2012 |archive-date=28 травня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120528074541/http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 }}</ref>.

=== Промислове рибальство ===
{{multiple image
| align = left
| direction = horizontal
| footer = Вилов луфаря у дикій природі країнами у тисячах тонн, 1950–2010 рр., за даними [[Продовольча та сільськогосподарська організація ООН|FAO]].<ref name="faostat">На основі даних, отриманих з [http://faostat.fao.org/site/629/default.aspx бази даних FishStat] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121107001620/http://faostat.fao.org/site/629/default.aspx |date=7 листопада 2012 }}</ref>
| footer_align = center
| footer_background =
| background color =
| image1 = Pomatomus saltatrix wild capture 2010.png
| width1 = 140
| alt1 =
| caption1 =
| image2 = Pomatomus saltatrix wild capture.png
| width2 = 280
| alt2 =
| caption2 =
}}
У США луфаря виловлюють в основному для любительського рибальства, але важливі комерційні промисли також існують у [[Помірний кліматичний пояс|помірних]] і [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічних]] водах<ref>{{ref-en}} {{cite web|url= http://www.nefsc.noaa.gov/sos/spsyn/op/bluefish/|title= Bluefish_ Status of Fishery Resources off the Northeastern US|date= 20 July 2021|accessdate= 5 червня 2022|archive-date= 25 квітня 2018|archive-url= https://web.archive.org/web/20180425183144/https://www.nefsc.noaa.gov/sos/spsyn/op/bluefish/}}</ref>. Чисельність популяції луфаря, зазвичай, циклічна, причому чисельність широко різниться протягом 10 років і більше<ref name=Ulanski>{{ref-en}} Ulanski, Stan (2011) [https://books.google.com/books?id=fNqu1nrQbyoC&pg=PA103&lpg=PA103&dq=Bluefish+cannibalistic&source=bl&ots=0jdgrk__3o&sig=diGbexjGlTutRc6eSXR-r6RUDoU&hl=en&sa=X&ei=gsJoUKGaIJCPiAfR1oHIDw&ved=0CDMQ6AEwAQ#v=onepage&q=Bluefish%20cannibalistic&f=false ''Fishing North Carolina's Outer Banks''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220605062755/https://books.google.com/books?id=fNqu1nrQbyoC&pg=PA103&lpg=PA103&dq=Bluefish+cannibalistic&source=bl&ots=0jdgrk__3o&sig=diGbexjGlTutRc6eSXR-r6RUDoU&hl=en&sa=X&ei=gsJoUKGaIJCPiAfR1oHIDw&ved=0CDMQ6AEwAQ#v=onepage&q=Bluefish%20cannibalistic&f=false |date=5 червня 2022 }} University of North Carolina Press. {{ISBN|9780807872079}}.</ref>.

=== Нагляд ===
Луфар є досить поширеною у світі рибою задля спортивного і харчового вилову<ref>{{ref-en}} {{Cite web | url=https://academic.oup.com/icesjms/article/64/3/531/818349 | title=Validate User | accessdate=5 червня 2022 | archive-date=5 червня 2022 | archive-url=https://web.archive.org/web/20220605062755/https://academic.oup.com/icesjms/article/64/3/531/818349 }}</ref>. Управління рибальством загалом усталило її популяцію. У середньоатлантичному регіоні США наприкінці 1990-х років луфар зазнавала [[Надмірний вилов риби|надмірного вилову]], але до 2007 року ретельний нагляд відновив запаси<ref name=FishWatch>{{ref-en}} [http://www.fishwatch.gov/seafood_profiles/species/bluefish/species_pages/bluefish.htm Bluefish] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151008165325/http://www.fishwatch.gov/seafood_profiles/species/bluefish/species_pages/bluefish.htm |date=8 жовтня 2015 }} ''FishWatch'', NOAA. Retrieved 5 October 2012.</ref>. В деяких місцях зусилля щодо підвищення обізнаності громадськості, такі як фестивалі луфаря, у поєднанні з обмеженнями на вилов можуть позитивно вплинути на зниження навантаження на регіональні запаси<ref>{{ref-en}} {{cite web|url= http://www.treehugger.com/green-food/istanbul-celebrates-new-hope-for-a-favorite-fish-with-first-annual-la14fer-festival.html|title= Istanbul Celebrates New Hope for a Favorite Fish With First-Annual 'Lüfer Festival'|accessdate= 5 червня 2022|archive-date= 20 червня 2018|archive-url= https://web.archive.org/web/20180620180841/https://www.treehugger.com/green-food/istanbul-celebrates-new-hope-for-a-favorite-fish-with-first-annual-la14fer-festival.html}}</ref>.

== В кулінарії ==
Луфаря можна запікати та варити<ref name="admed">{{ref-en}} Alan Davidson, ''Mediterranean Seafood'', 3rd edition, 2002, {{isbn|1580084516}}, p. 100</ref>, або коптити<ref name="mkt"/>. Дрібних особин зазвичай смажать, тому що вони не дуже жирні<ref name="adatl">{{ref-en}} Alan Davidson, ''North Atlantic Seafood'', 1980, {{isbn|0670515248}}, p. 92-93</ref>.

Через свою жирність луфар швидко прогоркає, тому, як правило, його не знайти далеко від місць його промислу<ref name="mkt">{{ref-en}} {{cite book|title=Fish Market: A Cookbook for Selecting and Preparing Seafood|page=87}}</ref>, але там, де він доступний, він зачастую коштує недорого<ref name="sifton">{{ref-en}} {{cite web| url = https://cooking.nytimes.com/recipes/1014240-smoked-bluefish-pate| title = Sam Sifton, "Smoked Bluefish Pâté", ''New York Times''| accessdate = 5 червня 2022| archive-date = 5 червня 2022| archive-url = https://web.archive.org/web/20220605062756/https://cooking.nytimes.com/recipes/1014240-smoked-bluefish-pate}}</ref>. Його слід зберігати в холодильнику та вживати незабаром після покупки; деякі рецепти вимагають витримування його в оцті та вині перед приготуванням, як при готуванні [[ескабече]]<ref>{{ref-en}} {{cite web| url = https://cooking.nytimes.com/recipes/5915-bluefish-escabeche| title = Florence Fabricant, "Bluefish Escabeche", ''New York Times'' Cooking| accessdate = 5 червня 2022| archive-date = 27 квітня 2021| archive-url = https://web.archive.org/web/20210427175225/https://cooking.nytimes.com/recipes/5915-bluefish-escabeche}}</ref>. Так само луфар багатий [[Омега-3 ненасичені жирні кислоти|омега-3 ненасиченими жирними кислотами]], а також [[Ртуть|ртуттю]] і [[Поліхлоровані дифеніли|поліхлорованими дифенілами]], маючи високий рівень ртуті в середньому близько 0,4 частин на мільйон<ref>{{ref-en}} {{cite journal |doi=10.1016/j.scitotenv.2010.12.034 |title=Mercury and selenium levels in 19 species of saltwater fish from New Jersey as a function of species, size, and season |journal=Science of the Total Environment|year=2011 |last1=Burger |first1=Joanna |last2=Gochfeld |first2=Michael |volume=409 |issue=8 |pages=1418–1429 |pmid=21292311 |pmc=4300121 |bibcode=2011ScTEn.409.1418B }}</ref>, що можна порівняти з [[Тунець довгоперий|довгоперим тунцем]] або [[Скумбрія іспанська|іспанською скумбрією]]<ref>{{ref-en}} {{cite web |url=https://www.fda.gov/food/foodborneillnesscontaminants/metals/ucm115644.htm |title=Mercury Levels in Commercial Fish and Shellfish (1990-2012) |website=FDA |access-date=13 August 2018 |archive-date=3 травня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150503155319/https://www.fda.gov/Food/FoodborneIllnessContaminants/metals/ucm115644.htm }}</ref>. Так, [[Управління з продовольства і медикаментів США]] радить маленьким дітям і жінкам дітородного віку вживати не більше однієї порції на тиждень (розмір порції становить близько 115 грам у сирому вигляді для дорослого, 60 грам для дітей віком 4–7 років, 85 грам для дітей віком 8–10 років та 115 грам для дітей віком 11 років і старше)<ref>{{ref-en}} U.S. Food & Drug Administration, [https://www.fda.gov/Food/ResourcesForYou/Consumers/ucm393070.htm «Eating Fish: What Pregnant Women and Parents Should Know»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190423025252/https://www.fda.gov/Food/ResourcesForYou/Consumers/ucm393070.htm |date=23 квітня 2019 }}</ref>.

== Див. також ==
* [[Список риб Чорного моря]]
* [[Список риб України]]
* [[Іхтіофауна острова Зміїний]]


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2}}


[[Категорія:Окуневидні]]
[[Категорія:Тварини, описані 1766]]
[[Категорія:Скумбрієподібні]]
[[Категорія:Риби Індійського океану]]
[[Категорія:Риби Індійського океану]]
[[Категорія:Риби Атлантики]]
[[Категорія:Риби Атлантики]]
[[Категорія:Риби Азовського моря]]
[[Категорія:Риби Середземного моря]]
[[Категорія:Риби Середземного моря]]
[[Категорія:Риби Чорного моря]]
[[Категорія:Риби Чорного моря]]
[[Категорія:Риби Тихого океану]]
[[Категорія:Риби Тихого океану]]
[[Категорія:Риби Індії]]
[[Категорія:Риби Африки]]
[[Категорія:Риби Африки]]
[[Категорія:Риби Європи]]
[[Категорія:Риби Європи]]
[[Категорія:Риби України]]
[[Категорія:Риби Південної Америки]]
[[Категорія:Риби Південної Америки]]
[[Категорія:Риби Північної Америки]]
[[Категорія:Риби Північної Америки]]
[[Категорія:Риби США]]
[[Категорія:Риби Австралії]]
[[Категорія:Риби Австралії]]
[[Категорія:Риби Бразилії]]

[[Категорія:Риби Індонезії]]
{{perciformes-stub}}
[[Категорія:Риби Малайзії]]

[[Категорія:Риби Мексики]]
[[af:Pomatomidae]]
[[Категорія:Риби Папуа Нової Гвінеї]]
[[ar:سمكة زرقاء]]
[[Категорія:Риби США]]
[[bg:Лефер]]
[[Категорія:Риби Тунісу]]
[[ca:Tallahams]]
[[Категорія:Риби України]]
[[de:Blaufisch]]
[[el:Γοφάρι]]
[[en:Bluefish]]
[[es:Pomatomidae]]
[[fi:Sinikala]]
[[fr:Tassergal]]
[[it:Pomatomus saltatrix]]
[[ka:ლუფარი]]
[[kk:Луфарь]]
[[la:Pomatomidae]]
[[lt:Melsvieji ešeriai]]
[[nl:Blauwe baarzen]]
[[no:Pomatomus saltatrix]]
[[pt:Pomatomidae]]
[[ro:Lufar]]
[[ru:Луфарь]]
[[sv:Blåfisk]]
[[ta:பொமட்டோமைடீ]]
[[tl:Isdang bughaw]]
[[tr:Lüfer]]
[[zh:扁鰺]]

Поточна версія на 04:49, 26 червня 2022

Луфар
Fish4397 - Flickr - NOAA Photo Library.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд: Скумбрієподібні (Scombriformes)
Родина: Луфареві (Pomatomidae)
Gill, 1865
Рід: Луфар (Pomatomus)
Lacépède, 1802
Вид: Луфар
Pomatomus saltatrix
(Linnaeus, 1766)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pomatomus saltatrix
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pomatomus saltatrix
EOL logo.svg EOL: 205264
ITIS logo.svg ITIS: 168559
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 75034
Fossilworks: 83269

Луфар, або луфар-танцівниця (Pomatomus saltatrix) — морська зграйна риба ряду окунеподібних. Єдиний представник роду луфар (Pomatomus) і родини луфаревих (Pomatomidae).

Зазвичай тримається на поверхні. Тіло довжиною до 1 метра, стиснене з боків, жива маса до 15 кілограм. Нерест навесні, ікра пелагічна, плодючість до 1 млн ікринок. Хижак, живиться рибами. Зустрічається у Атлантичному та Індійському океанах, також поширений у тропічних і помірних морях, в Україні — у Чорному і Азовському морях. Здійснює значні сезонні міграції. М'ясо луфаря смачне, завдяки чому він є цінним об'єктом промислу та марикультури.

СистематикаРедагувати

Луфар — єдиний живий вид родини луфаревих (Pomatomidae). Колись разом з ними включалися і скомбропси, але тепер їх згрупували в окрему монотипічну родину Scombropidae. Одним із вимерлих родичів луфаря був Lophar miocaenus із пізнього міоцену, скам'янілості якого знайдено у Південній Каліфорнії.

РозповсюдженняРедагувати

Луфар широко поширений у світі в тропічних і субтропічних водах. Вони зустрічаються в пелагічних водах більшою частиною континентальних шельфів уздовж сходу Америк (але не між півднем Флориди і північною частиною Південної Америки), Африки, Середземного і Чорного морів (а під час міграції і між ними), Південно-Східної Азії та Австралії. Вони зустрічаються в різних прибережних областях: над континентальним шельфом, в бурхливих прибережних водах, використовуваних для серфінґу, або коло скелястих мисів[1]. Вони також заходять в гирла річок і населяють солонуваті води[2][3][4]. Час від часом вони залишають береги та кочують зграями відкритим морем[5][6].

Вздовж східного узбережжя США луфар зимою зустрічається біля берегів Флориди. У квітні вони звідти пропадають, прямуючи на північ. У червні їх можна знайти у Массачусетса; у роки високої чисельності відсталих рибин знаходять на півночі аж до Нової Шотландії. У жовтні вони полишають води на північ від Нью-Йорка, прямуючи на південь (тоді як деякі луфарі, можливо, менш кочові[7][8], мешкають в Мексиканській затоці протягом усього року). В цілому схожим чином економічно значуща для вилову популяція, яка нереститься в Чорному морі, мігрує на південь через Стамбул (Босфор, Мармурове море, Дарданелли й Егейське море послідовно) і восени за холодної пори — до середземноморського узбережжя Туреччини[9]. Вздовж південноафриканського узбережжя та околиць моделі руху приблизно паралельні[10].

Життєвий циклРедагувати

Дорослі луфарі зазвичай мають довжину від 20 до 60 см, а найбільший зареєстрований розмір складав 120 см і 14 кг. Вони розмножуються навесні та влітку і можуть прожити до 9 років[5][6]. Мальки луфаря вливаються у зоопланктон і значною мірою залежить від течій[11][12]. Луфар, що віднерестився, був виявлений коло східно-центральної Флориди, мігруючи на північ. Як і більшість морських риб, його нерестові звички є маловідомими. У західній частині Північної Атлантики зустрічаються щонайменше дві популяції, розділені мисом Гаттерас у Північній Кароліні. Гольфстрим може переносити мальків, що нерестяться, на південь від мису Гаттерас, на північ, а морські вири можуть розкручуватися, забираючи їх у популяції, що мешкають біля берегів Середньої Атлантики та штатів Нової Англії[13].

Особливості харчуванняРедагувати

 
Велика особина луфаря
  Зовнішні відеофайли
  «Нальот луфаря» – YouTube
  Шалена годівля луфаря – YouTube

Дорослі луфарі сильні й агресивні, живуть розрізненими зграями. Це швидкі плавці, які полюють на косяки кормової риби і продовжують нападати на них у шаленій годівлі навіть після того, як вони наїлися досхочу[5][6]. Залежно від району і сезону вони воліють менхаден[en] і інших оселедцевих (Clupeidae), скумбрієвих (Scombridae), горбаневих (Sciaenidae), помадазієвих (Haemulidae), анчоусових (Engraulidae), креветок і кальмарів. Вони канібали і можуть знищити своїх дитинчат[14]. Луфар іноді переслідує жертву через область прибою, нападаючи на косяки на мілководді, збиваючи воду, як центрифуга. Таку поведінку іноді називають «нальотом луфаря»[15].

Своєю чергою, на луфаря полюють великі хижаки на усіх щаблях їхнього життєвого циклу. Молодими вони стають жертвами різних океанічних хижаків, як-то смугастого окуня, доросліших луфарей, параліхтів, королівського горбаня, тунця, акул, скатів і дельфінів. У дорослому віці луфаря ловлять тунець, акули, морський окунь, тюлені, морські леви, дельфіни, морські свині та багато інших видів[16].

Луфар агресивний і, як відомо, завдає рибалкам сильних укусів. Перехід вбрід або плавання серед косяків луфаря може бути небезпечним[17]. У липні 2006 року семирічна дівчинка зазнала нападу, ймовірно, луфарем на пляжі неподалік іспанського міста Аліканте[18]. У Нью-Джерсі великі зграї, що годуються на пляжі, дуже поширені, проте рятувальники повідомляють, що жодного разу за їхню кар'єру не бачили, як луфар кусає купальників[джерело?].

ПаразитиРедагувати

 
Яєчник луфаря з видимими самицями нематоди Philometra

Як і інші риби, луфар потерпає від низки паразитів. Одним з паразитів є Philometra saltatrix, філометридна нематода у яєчниках[19].

ВиловРедагувати

Любительське рибальствоРедагувати

В Австралії луфаря, званого «кравцем», ловлять на західному узбережжі від Ексмута до Олбані, причому найплідніші райони рибальства знаходяться в біорегіоні західного узбережжя[20].

Світовий рекорд рибалки за версією IGFA для луфаря становить 31 фунт 12 унцій (14,4 кг), виловлений Джеймсом Гассі неподалік Гаттераса, Північна Кароліна[21].

В Україні вилов луфаря заборонено[22].

Промислове рибальствоРедагувати

Вилов луфаря у дикій природі країнами у тисячах тонн, 1950–2010 рр., за даними FAO.[23]

У США луфаря виловлюють в основному для любительського рибальства, але важливі комерційні промисли також існують у помірних і субтропічних водах[24]. Чисельність популяції луфаря, зазвичай, циклічна, причому чисельність широко різниться протягом 10 років і більше[25].

НаглядРедагувати

Луфар є досить поширеною у світі рибою задля спортивного і харчового вилову[26]. Управління рибальством загалом усталило її популяцію. У середньоатлантичному регіоні США наприкінці 1990-х років луфар зазнавала надмірного вилову, але до 2007 року ретельний нагляд відновив запаси[27]. В деяких місцях зусилля щодо підвищення обізнаності громадськості, такі як фестивалі луфаря, у поєднанні з обмеженнями на вилов можуть позитивно вплинути на зниження навантаження на регіональні запаси[28].

В кулінаріїРедагувати

Луфаря можна запікати та варити[29], або коптити[30]. Дрібних особин зазвичай смажать, тому що вони не дуже жирні[31].

Через свою жирність луфар швидко прогоркає, тому, як правило, його не знайти далеко від місць його промислу[30], але там, де він доступний, він зачастую коштує недорого[32]. Його слід зберігати в холодильнику та вживати незабаром після покупки; деякі рецепти вимагають витримування його в оцті та вині перед приготуванням, як при готуванні ескабече[33]. Так само луфар багатий омега-3 ненасиченими жирними кислотами, а також ртуттю і поліхлорованими дифенілами, маючи високий рівень ртуті в середньому близько 0,4 частин на мільйон[34], що можна порівняти з довгоперим тунцем або іспанською скумбрією[35]. Так, Управління з продовольства і медикаментів США радить маленьким дітям і жінкам дітородного віку вживати не більше однієї порції на тиждень (розмір порції становить близько 115 грам у сирому вигляді для дорослого, 60 грам для дітей віком 4–7 років, 85 грам для дітей віком 8–10 років та 115 грам для дітей віком 11 років і старше)[36].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. (англ.) New England/Mid-Atlantic | NOAA Fisheries. 20 липня 2021. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 9 червня 2022. 
  2. (англ.) McBride, R. S., Conover, D. O. 1991. Recruitment of young-of-the-year bluefish Pomatomus saltatrix to the New York Bight - variation in abundance and growth of spring-spawned and summer-spawned cohorts. Marine Ecology Progress Series 78(3): 205-216, www.int-res.com/articles/meps/78/m078p205.pdf
  3. (англ.) McBride, R. S., Ross, J. L., Conover, D. O. 1993. Recruitment of bluefish Pomatomus saltatrix to estuaries of the U.S. South Atlantic bight. Fishery Bulletin, U.S. 91(2): 389-395, http://fishbull.noaa.gov/912/mcbride.pdf [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.]
  4. (англ.) McBride, R. S., Scherer, M. D., Powell, J. C. 1995. Correlated variations in abundances, size, growth, and loss rates of age-0 bluefish in a southern New England estuary. Transactions of the American Fisheries Society. 124(6): 898-910, DOI: 10.1577/1548-8659(1995)124<0898:CVIASG>2.3.CO;2
  5. а б в Froese R., Pauly D. (eds.) (2019). Pomatomus saltatrix на FishBase. Версія за грудень 2019 року.
  6. а б в (англ.) Pomatomus saltatrix (Linnaeus, 1766) [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.] FAO, Species Fact Sheet. Retrieved October 2012. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «FAO» визначена кілька разів з різним вмістом
  7. (англ.) Pomatomus saltatrix (Bluefish). Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 9 червня 2022. 
  8. (англ.) Common Name: Bluefish. Архів оригіналу за 11 червня 2013. Процитовано 9 червня 2022. 
  9. (англ.) Saving the Sultan of Fish. Архів оригіналу за 27 листопада 2011. Процитовано 2 листопада 2012. 
  10. (англ.) Pomatomus Saltatrix. 13 травня 2012. Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 9 червня 2022. 
  11. (англ.) Norcross, J. J., Richardson, S. L., Massmann, W. H., Joseph, E. B. 1974. Development of young bluefish Pomatomus saltatrix and distribution of eggs and young in Virginian coastal waters. Trans. Am. Fish. Soc. 103:477-497.
  12. (англ.) Ditty, J. G., Shaw, R. F. 1993. http://www.galvestonlab.sefsc.noaa.gov/publications/pdf/832.pdf [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.]
  13. (англ.) Kendall, A. W., Jr., Walford, L. A. 1979. Sources and distribution of bluefish, Pomatomus saltatrix, larvae and juveniles off the east coast of the United States. Fishery Bulletin, U.S. 77(1): 213—227, http://fishbull.noaa.gov/77-1/kendall.pdf [Архівовано 28 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  14. (англ.) Schultz, Ken (2009) Ken Schultz's Essentials of Fishing [Архівовано 5 червня 2022 у Wayback Machine.] John Wiley & Sons. ISBN 9780470444313.
  15. (англ.) Honachefsky, Nick (October 2016). Blues travelers. Outdoor Life 223: 68 — через Gale Academic OneFile. 
  16. (англ.) Monterey Bay Aquarium Seafood Watch. Bluefish. SeaChoice.org. 12 грудня 2013. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 16 січня 2021. 
  17. (англ.) Lovko, Vincent J. (2008) Pathogenicity of the Purportedly Toxic Dinoflagellates Pfiesteria Piscicida and Pseudopfiesteria Shumwayae and Related Species ProQuest. ISBN 9780549882640.
  18. (англ.) «Un depredador rápido y muy voraz con dientes de sierra (in Spanish)» [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.] El País, July 14, 2006
  19. (англ.) Moravec, František; Chaabane, Amira; Neifar, Lassad; Gey, Delphine; Justine, Jean-Lou (2017). Species of Philometra (Nematoda, Philometridae) from fishes off the Mediterranean coast of Africa, with a description of Philometra rara n. sp. from Hyporthodus haifensis and a molecular analysis of Philometra saltatrix from Pomatomus saltatrix. Parasite 24: 8. ISSN 1776-1042. PMC 5364780. PMID 28287390. doi:10.1051/parasite/2017008.   
  20. (англ.) Tailor recreational fishing. fish.wa.au. Government of Western Australia. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 27 червня 2018. 
  21. (англ.) Bluefish. igfa.org. International Game Fish Association. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 27 червня 2018. 
  22. Наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року N19. Архів оригіналу за 28 травня 2012. Процитовано 21 березня 2012. 
  23. На основі даних, отриманих з бази даних FishStat [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  24. (англ.) Bluefish_ Status of Fishery Resources off the Northeastern US. 20 липня 2021. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 5 червня 2022. 
  25. (англ.) Ulanski, Stan (2011) Fishing North Carolina's Outer Banks [Архівовано 5 червня 2022 у Wayback Machine.] University of North Carolina Press. ISBN 9780807872079.
  26. (англ.) Validate User. Архів оригіналу за 5 червня 2022. Процитовано 5 червня 2022. 
  27. (англ.) Bluefish [Архівовано 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.] FishWatch, NOAA. Retrieved 5 October 2012.
  28. (англ.) Istanbul Celebrates New Hope for a Favorite Fish With First-Annual 'Lüfer Festival'. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 5 червня 2022. 
  29. (англ.) Alan Davidson, Mediterranean Seafood, 3rd edition, 2002, ISBN 1580084516, p. 100
  30. а б (англ.) Fish Market: A Cookbook for Selecting and Preparing Seafood. с. 87. 
  31. (англ.) Alan Davidson, North Atlantic Seafood, 1980, ISBN 0670515248, p. 92-93
  32. (англ.) Sam Sifton, "Smoked Bluefish Pâté", New York Times. Архів оригіналу за 5 червня 2022. Процитовано 5 червня 2022. 
  33. (англ.) Florence Fabricant, "Bluefish Escabeche", New York Times Cooking. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 5 червня 2022. 
  34. (англ.) Burger, Joanna; Gochfeld, Michael (2011). Mercury and selenium levels in 19 species of saltwater fish from New Jersey as a function of species, size, and season. Science of the Total Environment 409 (8): 1418–1429. Bibcode:2011ScTEn.409.1418B. PMC 4300121. PMID 21292311. doi:10.1016/j.scitotenv.2010.12.034. 
  35. (англ.) Mercury Levels in Commercial Fish and Shellfish (1990-2012). FDA. Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 13 серпня 2018. 
  36. (англ.) U.S. Food & Drug Administration, «Eating Fish: What Pregnant Women and Parents Should Know» [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.]